Гипотэф таблетки 20 шт Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:таблетки
-
В упаковке:20 шт.
Комбинированное антигипертензивное средство, дозы активных компонентов которого в 2-4 раза ниже терапевтических для каждого компонента. Антигипертензивный эффект достигается за счет одновременного воздействия на большую часть стадий, обуславливающих развитие артериальной гипертензии, приводящего к релаксации сосудов (эналаприл, винпоцетин), снижению количества жидкости в организме (индапамид) и нормализации сердечной деятельности (метопролол). Данная комбинация препятствует повышению тонуса мозговых оболочек, в т.ч. и при ишемическом поражении головного мозга - состоянии, характерном для весьма широкого спектра заболеваний, а также для лиц преклонного возраста. Введение в комбинацию винпоцетина способствует ограничению развития перекисного окисления липидов, поддержанию парциального давления кислорода в мозге, оказывает противоотечное действие и улучшает умственную деятельность при артериальной гипертензии в сочетании с ишемией головного мозга.
Винпоцетин - полусинтетическое производное алкалоида девинкана, содержащегося в растении барвинок; активное вещество - этиловый эфир аповинкаминовой кислоты. Винпоцетин улучшает мозговое кровообращение, активирует метаболические процессы в ЦНС. Обладает значительным протективным действием в отношение высших функций мозга, оказывает выраженный церебропротективный эффект. Винпоцетин интенсивно и селективно усиливает мозговой кровоток. Фармакологические эффекты препарата реализуются за счет нескольких механизмов. Винпоцетин значительно улучшает микроциркуляцию головного мозга, тормозит агрегацию тромбоцитов, уменьшает повышенную вязкость крови. Оказывает непосредственное воздействие на мозговой метаболизм, угнетая цАМФ, тормозя тем самым темпы расщепления цАМФ. Уровень цАМФ повышается также и в результате опосредованного влияния винпоцетина на синтез цАМФ через повышение уровня норадреналина и дофамина в мозговой ткани, которые, в свою очередь, усиливают активность аденилатциклазы - катализатора последней стадии синтеза цАМФ. Винпоцетин улучшает переносимость гипоксии клетками головного мозга, способствуя транспорту кислорода к тканям, вследствие уменьшения сродства к нему эритроцитов, усиливая поглощение и метаболизм глюкозы. Метаболизм глюкозы переключается на энергетически более выгодное, аэробное направление. Винпоцетин тормозит вход кальция во внутриклеточное пространство или в синаптосомы, индуцированные деполяризацией, и освобождение внутриклеточного кальция. Винпоцетин сочетает в себе сосудистое и метаболическое действие, способствует нормализации венозного оттока на фоне снижения сопротивления мозговых сосудов.
Индапамид - тиазидоподобный диуретик, производное сульфаниламида, ингибирует обратную абсорбцию натрия в кортикальном сегменте петли нефрона, увеличивает выведение почками натрия, хлора, кальция и магния. Оказывает гипотензивное действие и обладает вазодилатирующей активностью. Индапамид снижает чувствительность сосудистой стенки к норадреналину и ангиотензину II; стимулирует синтез простагландина Е2, обладающего сосудорасширяющим и гипотензивным эффектами; угнетает ток кальция в гладкомышечные клетки сосудистой стенки и, таким образом, уменьшает ОПСС. Этот механизм приводит к уменьшению вазоконстрикции и нормализации АД.
Метопролол действует преимущественно на β1-адренорецепторы сердца, не обладает внутренней симпатомиметической и мембраностабилизирующей активностью. Уменьшает стимулирующее влияние на сердце симпатической иннервации, оказывает антиангинальное, антигипертензивное, антиаритмическое действие. Селективно блокирует β-адренорецепторы. Урежает ЧСС, замедляет AV-проводимость, снижает сократимость и возбудимость миокарда. Снижение АД происходит за счет этих механизмов, а также за счет подавления секреции активности ренина крови. Кроме того, происходит снижение давления в системе воротной вены за счет уменьшения печеночного и мезентериального кровотока. Эффект метопролола развивается через 1 ч после приема внутрь.
Эналаприл ингибирует АПФ, способствующий превращению ангиотензина I в ангиотензин II, уменьшает концентрацию альдостерона в крови, повышает высвобождение ренина, улучшает функционирование калликреин-кининовой системы, стимулирует высвобождение простагландинов и эндотелиального релаксирующего фактора, угнетает симпатическую нервную систему. В совокупности эти эффекты устраняют спазм и расширяют периферические артерии, снижают ОПСС, систолическое и диатолическое АД, пост- и преднагрузку на миокард. Расширяет артерии в большей степени, чем вены, при этом рефлекторного увеличения ЧСС не отмечается. Антигипертензивный эффект более выражен при высокой концентрации ренина в плазме крови, чем при нормальной или сниженной. Снижение АД в терапевтических пределах не оказывает влияния на мозговое кровообращение. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда. Усиливает почечный кровоток, при этом скорость клубочковой фильтрации не изменяется. У пациентов с исходно сниженной клубочковой фильтрацией ее скорость обычно увеличивается.
Гипотэф таблетки 20 шт инструкция на украинскомФорма випуску
Пігулки
Опис
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклої форми; допускається "мармуровість" та деяка шорсткість поверхні.
| 1 таб. | |
| вінпоцетин | 2.5 мг |
| індапамід | 0.75 мг |
| метопрололу тартрат | 25 мг |
| еналаприлу малеат | 5 мг |
Допоміжні речовини : гіпромелоза-15 тис. (гідроксипропілметилцелюлоза 15) - 5.05 мг, стеаринова кислота - 2 мг, коповідон (колідон VA64, колідон BA64) - 5 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 1 2 мг, лактози моногідрат (цукор молочний, лактоза 80) – 45 мг, целюлоза мікрокристалічна М102 – до маси таблетки 200 мг.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.
20 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
20 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
20 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.
10 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.
20 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.
50 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.
100 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
C07F Бета-адреноблокатори у комбінації з іншими препаратами
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Комбінований антигіпертензивний препарат
Діюча речовина
метопрололу тартрат
вінпоцетин
індапамід
еналаприлу малеат
Фармако-терапевтична група
Гіпотензивний комбінований засіб
Фармакологічна дія
Комбінований антигіпертензивний засіб, дози активних компонентів якого в 2-4 рази нижчі за терапевтичні для кожного компонента. Антигіпертензивний ефект досягається за рахунок одночасного впливу на більшу частину стадій, що зумовлюють розвиток артеріальної гіпертензії, що призводить до релаксації судин (еналаприл, вінпоцетин), зниження кількості рідини в організмі (індапамід) та нормалізації серцевої діяльності (метопролол). Ця комбінація перешкоджає підвищенню тонусу мозкових оболонок, зокрема. і при ішемічному ураженні мозку - стані, характерному для досить широкого спектра захворювань, а також для осіб похилого віку. Введення в комбінацію вінпоцетину сприяє обмеженню розвитку перекисного окиснення ліпідів, підтримці парціального тиску кисню в мозку, надає протинабрякову дію та покращує розумову діяльність при артеріальній гіпертензії у поєднанні з ішемією головного мозку.
Вінпоцетин - напівсинтетичне похідне алкалоїду девінкану, що міститься у рослині барвінок; активна речовина - етиловий ефір аповінкамінової кислоти. Вінпоцетин покращує мозковий кровообіг, активує метаболічні процеси у ЦНС. Має значну протективну дію у відношенні вищих функцій мозку, надає виражений церебропротективний ефект. Вінпоцетин інтенсивно та селективно посилює мозковий кровотік. Фармакологічні ефекти реалізуються за рахунок декількох механізмів. Вінпоцетин значно покращує мікроциркуляцію головного мозку, гальмує агрегацію тромбоцитів, зменшує підвищену в'язкість крові. Чинить безпосередній вплив на мозковий метаболізм, пригнічуючи цАМФ, гальмуючи тим самим темпи розщеплення цАМФ. Рівень цАМФ підвищується також і в результаті опосередкованого впливу вінпоцетину на синтез цАМФ через підвищення рівня норадреналіну та дофаміну у мозковій тканині, які, у свою чергу, посилюють активність аденілатциклази – каталізатора останньої стадії синтезу цАМФ. Вінпоцетин покращує переносимість гіпоксії клітинами головного мозку, сприяючи транспорту кисню до тканин, внаслідок зменшення спорідненості до нього еритроцитів, посилюючи поглинання та метаболізм глюкози. Метаболізм глюкози переключається на енергетично вигідніший, аеробний напрямок. Вінпоцетин гальмує вхід кальцію у внутрішньоклітинний простір або синаптосоми, індуковані деполяризацією, і звільнення внутрішньоклітинного кальцію. Вінпоцетин поєднує в собі судинну та метаболічну дію, сприяє нормалізації венозного відтоку на тлі зниження опору мозкових судин.
Індапамід – тіазидоподібний діуретик, похідне сульфаніламіду, інгібує зворотну абсорбцію натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону, збільшує виведення нирками натрію, хлору, кальцію та магнію. Чинить гіпотензивну дію і має вазодилатуючу активність. Індапамід знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну та ангіотензину II; стимулює синтез простагландину Е2, що володіє судинорозширювальним та гіпотензивним ефектами; пригнічує струм кальцію в гладком'язові клітини судинної стінки та, таким чином, зменшує ОПСС. Цей механізм призводить до зменшення вазоконстрикції та нормалізації АТ.
Метопролол діє переважно на β1-адренорецептори серця, не має внутрішньої симпатоміметичної та мембраностабілізуючої активності. Зменшує стимулюючий вплив на серце симпатичної іннервації, має антиангінальну, антигіпертензивну, антиаритмічну дію. Селективно блокує β-адренорецептори. Уріжає ЧСС, уповільнює AV-провідність, знижує скоротливість та збудливість міокарда. Зниження артеріального тиску відбувається за рахунок цих механізмів, а також за рахунок придушення секреції активності реніну крові. Крім того, відбувається зниження тиску в системі ворітної вени за рахунок зменшення печінкового та мезентеріального кровотоку. Ефект метопрололу розвивається через 1 годину після прийому внутрішньо.
Еналаприл інгібує АПФ, що сприяє перетворенню ангіотензину I на ангіотензин II, зменшує концентрацію альдостерону в крові, підвищує вивільнення реніну, покращує функціонування калікреїн-кінінової системи, стимулює вивільнення простагландинів та ендотеліального релаксуючого фактора. У сукупності ці ефекти усувають спазм і розширюють периферичні артерії, знижують ОПСС, систолічний та діатолічний АТ, пост- та переднавантаження на міокард. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного збільшення ЧСС не відзначається. Антигіпертензивний ефект більш виражений при високій концентрації реніну в плазмі, ніж при нормальній або зниженій. Зниження АТ у терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Підсилює нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації не змінюється. У пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшується.
Показання
Артеріальна гіпертензія 1 та 2 ступеня тяжкості у пацієнтів віком від 45 років.
Спосіб застосування, курс та дозування
Внутрішньо перед їдою по 1 дозі фіксованої комбінації 1 раз на добу (вранці). При недостатній ефективності та хорошій переносимості доза може бути збільшена до 2-3 разів на добу, при рівномірному розподілі часу між прийомами. Терапевтичний ефект досягається протягом 2-3 тижнів терапії.
Лікарська взаємодія
Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному застосуванні з метилдопою (необхідний контроль артеріального тиску). Незважаючи на відсутність даних, що підтверджують можливість взаємодії, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з антиаритміками та антикоагулянтами.
Індапамід
При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію можливе підвищення концентрації літію у плазмі крові, що супроводжується появою ознак передозування (внаслідок зменшення виведення літію). При необхідності застосування цієї комбінації слід контролювати концентрацію літію у плазмі крові.
Препрати, здатні викликати аритмію типу "пірует": антиаритмічні препарати класу IA (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, дофетилід, ібутилід) та соталол; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левопромазин, тіоридазин, трифтоперазин), бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол); інші – беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в).
НПЗЗ (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, високі дози саліцилатів (≥3 г/добу): можливе зниження антигіпертензивної дії індапаміду; при значній втраті рідини може розвинутись гостра ниркова недостатність (внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації).
Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів із гіпонатріємією в крові (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності.
Інші препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералкортикоїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект).
При одночасному застосуванні з баклофеном спостерігається посилення антигіпертензивного ефекту.
Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих клігозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові, ЕКГ, та, за необхідності, коригувати терапію.
Комбінована терапія індапамідом та калійзберігаючими діуретиками є доцільною у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю) або гіперкаліємії.
Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу.
Зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини.
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Солі кальцію: при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками.
Циклоспорин, такролімус: можливе збільшення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію.
Кортикостероїдні препарати (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактид (при системному призначенні): зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО через значне посилення антигіпертензивної дії. Перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та метопрололу має становити не менше 14 днів.
Бета-адреноблокатори, теофілін, кокаїн, естрогени (затримка натрію), індометацин та інші НПЗЗ (затримка натрію та блокування синтезу простагландину нирками) послаблюють антигіпертензивний ефект метопрололу.
При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами прийому внутрішньо можливе зниження їх ефекту; з інсуліном - підвищення ризику розвитку гіпоглікемії, посилення її вираженості та тривалості, маскування деяких симптомів гіпоглікемії (тахікардія, підвищене потовиділення, підвищений АТ).
При одночасному застосуванні з гіпотензивними засобами, діуретиками, інгібіторами АПФ, нітрогліцерином або блокаторами повільних кальцієвих каналів може розвинутись різке зниження артеріального тиску (особлива обережність необхідна при поєднанні із празозином); збільшується ризик брадикардії при поєднанні з епінефрином; виражене урідження ЧСС та пригнічення AV-провідності аж до повної блокади - при застосуванні метопрололу з верапамілом, дилтіаземом, резерпіном, метилдопою, клонідином, гуанфацином та серцевими глікозидами, засобами для загальної анестезії (поряд з кар.
Одночасне внутрішньовенне введення верапамілу може спровокувати зупинку серця.
Лікарські препарати, що індукують або інгібують ізофермент CYP2D6, можуть впливати на концентрацію метопрололу у плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може зрости при одночасному прийомі з іншими препаратами, які є субстратом для CYP2D6, наприклад, антиаритмічними прапратами, антигістамінними препаратами, блокаторами гістамінових H2-рецепторів, антидепресантами (селективні інгібітори зворотного нейронального). , нейролептиками та інгібіторами ЦОГ-2
Антиаритмічні препарати І класу можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту з розвитком виражених гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушенням функції лівого шлуночка (слід уникати цієї комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням AV-провідності). Хінідин пригнічує метаболізм метаболізм метопрололу у пацієнтів з "швидким" метаболізмом, що призводить до значного підвищення концентрації метопрололу в плазмі крові та посилення його бета-адреноблокуючої дії.
Поєднання з аміодароном підвищує ризик розвитку вираженої синусової брадикардії (в т.ч. через тривалий час після відміни аміодарону через його тривалий період напіввиведення).
Якщо метопролол та клонідин приймають одночасно, то при відміні метопрололу клонідин скасовують через кілька днів (у зв'язку з ризиком виникнення синдрому "скасування").
Індуктори мікросомальних ферментів печінки (рифампіцин, барбітурати) призводять до посилення метаболізму та зменшення ефекту. Інгібітори (циметидин, пероральні контрацептиви, фенотіазини) – підвищують концентрацію метопрололу у плазмі крові.
Дифенгідрамін знижує кліренс метопрололу, посилюючи його дію.
Одночасне застосування з високими дозами фенілпропаноламіну може призвести до парадоксального підвищення артеріального тиску (аж до гіпертонічного кризу).
Алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстаркти алергенів для шкірних проб при сумісному застосуванні з метопрололом, підвищують ризик виникнення системних алергічних реакцій або анафілаксії; йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну), особливо у пацієнтів з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. Знижує кліренс лідокаїну, підвищує концентрацію лідокаїну у плазмі крові.
Підсилює та пролонгує дію антидеполяризуючих міорелаксантів; подовжує антикоагуляційний ефект кумаринів.
При сумісному застосуванні з анксіолітиками та препаратами, що мають снодійну активність, антигіпертензивний ефект посилюється, з етанолом – збільшується ризик вираженого зниження АТ та посилюється пригнічуюча дія на ЦНС.
Відзначається збільшення ризику порушень периферичного кровообігу - з алкалоїдами ріжків.
Калійзберігаючі діуретики (спіроналактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид) або калійвмісних солей, калієвих добавок: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Якщо внаслідок діагностованої гіпокаліємії все ж таки показано одночасне застосування цих препаратів, то їх слід застосовувати з обережністю, при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та ЕКГ.
Тіазидні або "петлеві" діуретики: попереднє лікування діуретиками у високих дозах може на початку терапії еналаприлом призвести до зниження ОЦК та сприяти розвитку артеріальної гіпотензії. Антигіпертензивний ефект можна зменшити, якщо відмінити діуретик, збільшити надходження рідини чи солей до організму або розпочати терапію з низьких доз еналаприлу.
Препарати для загальної анестезії: при застосуванні з інгібіторами АПФ можуть призвести до посилення ортостатичної гіпотензії.
Наркотичні засоби/трициклічні антидепресанти/психотропні препарати/барбітурати: може мати місце розвиток ортостатичної гіпотензії.
Інші гіпотензивні препарати (альфа- та бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів): антигіпертензивний ефект може підсумовуватись або потенціюватися. Потрібна обережність при лікуванні нітрогліцерином у різних лікарських формах та іншими нітратами чи іншими вазодилататорами.
Циметидин: підвищений ризик розвитку колапсу
Циклоспорин: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик порушення функції нирок.
Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики або імунодепресанти: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості, лейкопенії.
Гіпоглікемічні засоби: у поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у пацієнтів цукровим діабетом. У цих випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ може знадобитися зниження дози гіпоглікемічного засобу.
Симпатоміметики здатні зменшувати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Для підтвердження антигіпертензивної дії таким пацієнтам слід знаходитись під ретельним медичним контролем.
Анатциди зменшують біодоступність інгібіторів АПФ при одночасному застосуванні.
При одночасному застосуванні із препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення у пацієнтів спостерігалися: "припливи" крові до шкіри обличчя, нудота, блювання, а також артеріальна гіпотензія. Артеріальну гіпотензію можна оцінити як посилення ефекту інгібіторів АПФ під впливом препарату золота.
У літературі повідомлялося, що блокада РААС у пацієнтів із встановленим діагнозом атеросклерозу, серцевою недостатністю, або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, асоційована з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушенням функції нирок (у т.ч. розвитком гострої) ниркової недостатності порівняно із застосуванням однокомпонентної блокадою РААС. Питання застосування подвійної блокади РААС (наприклад, шляхом одночасного застосування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів до ангіотензину II) має вирішуватися в кожному випадку індивідуально при ретельному контролі функції нирок.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Протипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.
Побічна дія
Вінпоцетин
З боку нервової системи: рідко – запаморочення, біль голови, безсоння, сонливість, слабкість.
З боку серцево-судинної системи: рідко – уповільнення внутрішньошлуночкової провідності, депресія сегмента ST та подовження інтервалу QT, виражене зниження АТ, тахікардія, екстрасистолія.
З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, печія.
З боку шкірних покривів: рідко – підвищене потовиділення, алергічні реакції.
Індапамід
З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – виражене зниження артеріального тиску; неуточненої частоти – аритмія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом); Неуточнена частота - збільшення інтервалу QT на ЕКГ.
З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, гемолітична анемія.
З боку сечовидільної системи: дуже рідко – ниркова недостатність.
З боку травної системи: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, порушення функції печінки; Неуточнена частота - можливість розвитку печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності, гепатит, підвищення активності "печінкових" трансаміназ.
З боку шкірних покривів: реакції підвищеної чутливості, в основному дерматологічні, у пацієнтів із схильністю до
Алергічні реакції: нечасто – геморагічний васкуліт; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив'янка.
З боку шкірних покровів: часто - макуло-папульозний висип; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; у поодиноких випадках – реакції фоточутливості.
З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперкальціємія; неуточненої частоти - гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, що призводить до дегідратації та ортостатичної гіпотензії; одночасна гіпохлоремія може призвести до метаболічного алкалозу - у пацієнтів з гострою формою системного червоного вовчаку можливе погіршення перебігу захворювання; дуже рідко – гіперкальціємія; підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи компенсаторного характеру (ймовірність та тяжкість даного ефекту низька).
Метопролол
З боку органів кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія.
З боку серцево-судинної системи: часто – синусова брадикардія, постуральні порушення (дуже рідко супроводжуються непритомністю), “похолодання” кінцівок, відчуття серцебиття; нечасто – тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, AV-блокада І ступеня; кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, периферичні набряки, біль у серці; рідко – гангрена у пацієнтів із попередніми тяжкими порушеннями периферичного кровообігу.
З боку нервової системи : дуже часто – підвищена стомлюваність; часто - головний біль, запаморочення; нечасто – парастезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість чи безсоння, нічні кошмари; рідко – підвищена нервова збудливість, тривожність, імпотенція/сексуальна дисфункція, хвороба Пейроні; дуже рідко – амнезія/порушення слуху та шум у вухах.
З боку органів чуття: рідко – порушення зору, сухість та/або роздратування очей, кон'юктивіт, порушення слуху та шум у вухах.
З боку травної системи: часто – нудота, біль у животі, діарея, запор; нечасто – блювання; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – порушення смакових відчуттів.
З боку печінки: рідко – порушення функції печінки, підвищення активності “печінкових” трансаміназ; дуже рідко – гепатит.
З боку шкірних покривів: нечасто – кропив'янка, підвищене потовиділення; рідко – алопеція; дуже рідко – фотосенсибілізація, загострення симптомів тиреотоксикозу.
З боку дихальної системи: часто – задишка при фізичному зусиллі; нечасто – бронхоспазм; рідко – риніт.
З боку ендокринної системи: рідко – гіпо-, гіперглікемія у пацієнтів цукровим діабетом І типу, маскування симптомів тиреотоксикозу.
З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгія.
З боку обміну речовин: нечасто – збільшення маси тіла; рідко - посилення перебігу латентнопротікаючого цукрового діабету.
Лабораторні показники: дуже рідко – зниження концентрації холестерину високої щільності та підвищення тригліцеридів у плазмі крові.
Еналаприл
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання.
З боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції АДГ.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, непритомність; нечасто - безсоння, тривожність, панічний стан, розгубленість, депресія, порушення сну, кошмарні сновидіння, сонливість; рідко – парастезії, порушення пам'яті, периферична невропатія, тремор, мігрень, сплутаність свідомості.
З боку органу зору: рідко – порушення зору, кон'юктивіт, зниження гостроти зору, сухість та печіння очей.
З боку органу слуху: нечасто – вертиго, шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – відчуття серцебиття, біль у грудях, аритмії (фібриляція передсердь, синусова брадикардія, тахікардія, фібриляція шлуночків), стенокардія, AV-блокада ІІ ступеня, порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда.
З боку дихальної системи: часто – кашель; нечасто – риніт, закладеність носа; дуже рідко – синусит, фарингіт, ларингіт, біль у горлі, захриплість, задишка, бронхіт, інфільтрати у легенях, бронхоспазм/бронхіальна астма.
З боку травної системи: часто – нудота, діарея; нечасто – біль у животі, запор; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, стоматит, метеоризм, блювання, гастрит, порушення смаку, виразкова хвороба, афтозні виразки; дуже рідко – панкреатит, кишкова непрохідність, інтестиційний ангіоневротичний набряк.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну; дуже рідко – порушення функції печінки, гепатит, гепатоцелюлярний або холестатичний, жовтяниця.
Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, дисфонія, кропив'янка.
З боку шкірних покровів: нечасто – шкірний висип, свербіж; рідко – алопеція, псоріаз, дерматит, сухість шкіри; дуже рідко – псевдолімфома, пухирчатка; токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, фотосенсибілізація.
З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність, протеїнурія; дуже рідко – олігурія, анурія.
З боку кістково-м'язової системи: часто – м'язові спазми, біль у спині, біль у ногах, міалгія; нечасто – біль у руках, артралгія, кістково-м'язовий біль, тугорухливість та припухлість суглобів.
З боку репродуктивної системи: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія.
З боку обміну речовин: часто – гіперкаліємія; нечасто – підвищення температури тіла, незначне підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – гіперглікемія.
Інші: часто - астенія, підвищена стомлюваність; рідко – носова кровотеча, васкуліт, синдром Рейно, “припливи” крові до шкіри обличчя. Описаний симптомокомплекс, який може включати лихоманку, міалгію та артралгію, серозит, васкуліт, підвищення швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитоз та еозинофілію, висипання на шкірі, позитивний тест на антинуклеарні антитіла.
Протипоказання до застосування
Підвищена чутливість до компонентів комбінації; гостра фаза геморагічного інсульту, тяжка ІХС, тяжкі порушення ритму серця; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла, виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), тяжкі порушення периферичного кровообігу, серцева недостатність у стадії декомпенсації; гіперреактивність бронхів (наприклад, при тяжкій бронхіальній астмі пацієнтам, які отримують постійну або інтермітуючу терапію інотропними препаратами, що діють на бета-адренорецептори, ХОЗЛ у стадії загострення); стенокардія Принцметала; артеріальна гіпотензія (у разі застосування при вторинній профілактиці інфаркту міокарда – систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.); при підозрі на гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв, інтервал PQ більше 0.24 сек або систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); одночасний прийом інгібіторів МАО; тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв) та/або печінки (в т.ч. з енцефалопатією); гіпокаліємія; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років, застосування у пацієнтів молодше 45 (ефективність та безпека не встановлені).
З обережністю
При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними препаратами або препаратами, що подовжують інтервал QT, порушенням функції печінки, поганою переносимістю алкалоїдів барвінку малого; цукровий діабет, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіпонатріємія та інші порушення водно-електролітного балансу, помірна печінкова та/або ниркова недостатність, асцит, ІХС, хронічна серцева недостатність, одночасний прийом препаратів, подовжувальних та пацієнтів зі збільшеним інтервалом QT на ЕКГ або які отримують поєднану терапію з іншими антиаритмічними засобами; метаболічний ацидоз, порушення функції печінки та/або нирок (КК менше 40 мл/хв), міастенія, AV-блокада І ступеня, тиреотоксикоз, депресія (в т.ч. і в анамнезі), псоріаз, алергічні реакції в анамнезі (можливе збільшення чутливості до алергенів, обтяження артеріальної гіпертензії та зниження терапевтичної відповіді на адреналін), бронхіальна астма, ХОЗЛ, емфізема легень, хронічний обструктивний бронхіт, облітеруючі захворювання периферичних судин ("переміжна" кульгавість, синдром Рейно); системні захворювання сполучної тканини (в т.ч., системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діабет , реноваскулярна гіпертензія, хронічна серцева недостатність (IV ФК за класифікацією NYHA); літній вік (старше 60 років); проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), стан після трансплантації нирок; стеноз аортального клапана/гіпертрофічна кардіоміопатія, гіперкаліємія.
особливі вказівки
При одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT, необхідний періодичний контроль ЕКГ.
Найбільш ретельний контроль показаний у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, ІХС та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок, а також у пацієнтів з цирозом печінки.
У пацієнтів з цукровим діабетом дуже важливо контролювати концентрацію глюкози в крові, особливо за наявності гіпокаліємії. При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією.
У пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди, проносні засоби на тлі гіперальдостеронізму, а також у пацієнтів похилого віку (старше 60 років) показаний ретельний контроль вмісту калію та креатиніну.
Можлива поява ортостатичної гіпотензії, яка може провокуватися прийомом алкоголю, барбітуратами, наркотичними препаратами та одночасним прийомом інших гіпотензивних засобів.
Може маскувати деякі клінічні прояви тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію).
Гіперкальціємія на фоні прийому цієї комбінації може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу.
Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації). Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
З огляду на прийому цієї комбінації можливий позитивний результат під час проведення допінг-контролю, що з присутністю индапамида.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та гіпонатріємією (внаслідок прийому діуретиків) необхідно за 3 дні до початку прийому інгібіторів АПФ припинити прийом діуретиків (при необхідності прийом діуретиків можна відновити трохи пізніше), або їм призначають початкові низькі дози інгібіторів АПФ.
Похідні сульфонаміду можуть загострювати перебіг системного червоного вовчаку (необхідно мати на увазі при застосуванні цієї комбінації).
Пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, не слід вводити внутрішньовенні блокатори повільних кальцієвих каналів типу верапамілу. Контроль стану пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, включає регулярне спостереження за ЧСС та АТ, концентрацією глюкози крові у пацієнтів на цукровий діабет. При необхідності для пацієнтів цукровим діабетом, дозу інсуліну або гіпоглікемічних засобів, що призначаються внутрішньо, слід підібрати індивідуально. Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв.
Пацієнтам зі стенокардією Принцметала не рекомендується призначати неселективні бета-адреноблокатори.
У пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, анафілактичний шок протікає у більш тяжкій формі.
Можливе посилення вираженості реакцій гіперчутливості (на тлі обтяженого алергологічного анамнезу) та відсутність ефекту від запровадження звичайних доз епінефрину (адреналіну).
Ця комбінація може посилити симптоми порушення периферичного артеріального кровообігу. Скасування лікування проводять поступово, скорочуючи дозу протягом 14 днів. При різкому припиненні лікування може виникнути синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Особливу увагу при відміні комбінації необхідно приділити пацієнтам зі стенокардією.
Пацієнти, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування бета-адреноблокаторами можливе зменшення продукції слізної рідини.
Метопролол може маскувати деякі клінічні прояви гіпертиреозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.
При цукровому діабеті може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози крові до нормального рівня.
При необхідності призначення пацієнтам з бронхіальною астмою, як супутня терапія повинна бути призначена терапія бета2-адреноміметиком. Необхідно призначати мінімально ефективну дозу метопрололу, при цьому може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметику.
Пацієнтам з феохромоцитомою, паралельно з метопрололом, слід призначати альфа-адреноблокатори.
При необхідності проведення хірургічного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про терапію (вибір засобу для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією), відміна препарату не рекомендується.
Препарати, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому пацієнти, які приймають такі поєднання препаратів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення надмірного зниження АТ і брадикардії.
У пацієнтів похилого віку рекомендується регулярно контролювати функції печінки.
Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю рекомендується здійснювати контроль функції нирок.
Слід проводити особливий контроль за станом пацієнтів з депресивними розладами, що приймають метопролол; у разі розвитку депресії, спричиненої прийомом бета-адреноблокаторів, рекомендується припинити терапію.
Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у хворих, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у хворих з обтяженим алергологічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, що проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Тим не менш, анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації.
У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням сульфату декстрану можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібіторами АПФ перед кожною процедурою аферезу.
У пацієнтів, які одержують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи.
Інгібітори АПФ повинні обережно призначатися хворим з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.
Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. та периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік (старше 60 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, таких як спір , амілорид), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту іонів калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися з обережністю, на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказання: тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв).
Застосування при порушеннях функції печінки
Протипоказання: тяжкі порушення функції печінки (зокрема з енцефалопатією).
Застосування у пацієнтів похилого віку
Застосовують у пацієнтів віком від 45 років, у пацієнтів віком від 60 років слід застосовувати з обережністю
Застосування у дітей
Протипоказано застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.
Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія
Власник реєстраційного посвідчення
МЕДІМЕКС ТОВ (Росія)
Вироблено
SINTEZ JSC (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Гипотэф таблетки 20 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Гипотэф таблетки 20 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Гипотэф таблетки 20 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!