Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт Озон Цена

"Петлевой" диуретик; вызывает быстро наступающий, сильный и кратковременный диурез. Блокирует реабсорбцию ионов натрия и хлора как в проксимальных, так и в дистальных участках почечных канальцев и в толстом сегменте восходящей части петли Гентле. Фуросемид оказывает выраженное диуретическое, натрийуретическое и хлоруретическое действия. Вследствие увеличения выделения ионов натрия происходит вторичное (опосредованное осмотически связанной водой) усиленное выведение воды и увеличение секреции ионов калия в дистальной части почечного канальца. Одновременно увеличивается выведение ионов кальция и магния. Обладает вторичными эффектами, обусловленными высвобождением внутрипочечных медиаторов и перераспределением внутрипочечного кровотока. На фоне курсового лечения не происходит ослабление эффекта.

При сердечной недостаточности фуросемид быстро снижает преднагрузку (за счет расширения вен), уменьшает давление в легочной артерии и давление наполнения левого желудочка. Оказывает антигипертензивное действие вследствие увеличения выведения хлористого натрия и снижения реакции гладкой мускулатуры сосудов на вазоконстрикторные воздействия и в результате уменьшения объема циркулирующей крови.

После приема внутрь 40 мг фуросемида диуретический эффект начинается в течение 60 мин и продолжается около 3-6 ч (при сниженной функции почек - до 8 ч). В период действия выведение ионов натрия значительно возрастает, однако после его прекращения скорость выведения уменьшается ниже исходного уровня (синдром «рикошета», или «отмены»). Феномен обусловлен резкой активацией ренин-ангиотензин-альдостероновой системы и других антинатрийуретических нейрогуморальных звеньев регуляции в ответ на массивный диурез; стимулирует аргинин-вазопрессивную и симпатическую системы. Уменьшает уровень предсердного натрийуретического фактора в плазме крови, вызывает вазоконстрикцию. Вследствие синдрома «рикошета» при приеме 1 раз/сут может не вызвать существенного влияния на суточное выделение ионов натрия и артериального давления.

таб. 40 мг: 50 шт.

50 шт. - Упаковки коміркові контурні.

C03CA01 Furosemide

Діуретик

фуросемід

Діуретичний засіб

Термін придатності – 5 років. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

У сухому захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці!

"Петльовий" діуретик; викликає швидко настає, сильний і короткочасний діурез. Блокує реабсорбцію іонів натрію та хлору як у проксимальних, так і в дистальних ділянках ниркових канальців та у товстому сегменті висхідної частини петлі Гентле. Фуросемід надає виражену діуретичну, натрійуретичну та хлоруретичну дії. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту.

При серцевій недостатності фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Чинить антигіпертензивну дію внаслідок збільшення виведення хлористого натрію та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові.

Після внутрішнього прийому 40 мг фуросеміду діуретичний ефект починається протягом 60 хв і триває близько 3-6 годин (при зниженій функції нирок - до 8 годин). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром «рикошету», або «скасування»). Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора в плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок синдрому «рикошету» при прийомі 1 раз на добу може викликати істотного впливу добове виділення іонів натрію і артеріального тиску.

Набряковий синдром:

Таблетки слід приймати натще, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. При призначенні Фуросеміду рекомендується використовувати найменші дози, достатні для досягнення необхідного ефекту. Максимальна доза для дорослих становить 1500 мг. Початкова разова доза у дітей визначається з розрахунку 1-2 мг/кг маси тіла/добу з можливим збільшенням дози до максимальної 6 мг/кг/добу, за умови прийому препарату не частіше, ніж через 6 год. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально залежно від показань.

Режим дозування у дорослих

Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності

Початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується ділити добову дозу на 2-3 прийоми.

Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібний ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 кг маси тіла/добу). Рекомендована початкова доза – 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Вся добова доза повинна прийматись одноразово або ділитися на два прийоми. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зазвичай підтримуюча доза становить 250-1500 мг на добу.

Набряки при нефротичному синдромі

Початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Добова доза може братися за один прийом або ділитися на кілька прийомів.

Набряковий синдром при захворюваннях печінки

Фуросемід призначається на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу або порушення електролітного або кислотно-лужного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0.5 кг маси тіла/добу). Початкова доза становить 20-80 мг на добу.

Артеріальна гіпертензія

Фуросемід Софарма може використовуватись у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами. Звичайною підтримуючою дозою є доза 20-40 мг на добу. При додаванні фуросеміду до вже призначених лікарських засобів їх доза повинна бути зменшена в 2 рази. При артеріальній гіпертензії у поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату.

Симптоми: виражене зниження АТ, колапс, шок, гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрація, аритмії (в т.ч. AV-блокада, фібриляція шлуночків), гостра ниркова недостатність з анурією, тромбоз, тромбоемболія, сонливість, спутанність .

Лікування: корекція водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, поповнення обсягу циркулюючої крові, промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.

При одночасному застосуванні з фенобарбіталом та фенітоїном зменшується дія фуросеміду.

Підвищує концентрацію та ризик розвитку нефро- та ототоксичної дії цефалоспоринів, хлорамфеніколу, етакринової кислоти, цисплатину, амфотерицину В (внаслідок конкурентного ниркового виведення).

При одночасному застосуванні аміноглікозидів з фуросемідом відбувається уповільнення виведення аміноглікозидів та збільшення ризику розвитку їхньої ототоксичної та нефротоксичної дії. З цієї причини слід уникати використання цієї комбінації препаратів за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів.

Підвищує ефективність діазоксиду та теофіліну, знижує – гіпоглікемічних засобів, алопуринолу.

Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію фуросеміду в сироватці крові. Лікарські засоби з нефротоксичною дією при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їх нефротоксичної дії.

ГКС та карбеноксолон при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії.

При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами зростає ризик розвитку дигіталісної інтоксикації на тлі водно-електролітних порушень (гіпокаліємії або гіпомагніємії).

Підсилює нервово-м'язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів (суксаметоній) та послаблює дію недеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин).

НПЗЗ (включаючи індометацин та ацетилсаліцилову кислоту) у комбінації з фуросемідом можуть спричинити тимчасове зниження кліренсу креатиніну та підвищення сироваткового вмісту калію та зменшити діуретичну та антигіпертензивну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі на фоні прийому фуросеміду) НПЗЗ можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може посилювати токсичну дію саліцилатів (внаслідок конкурентного ниркового виведення).

Сукральфат зменшує всмоктування фуросеміду та послаблює його ефект (ці препарати повинні прийматися з інтервалом не менше 2 годин).

Комбіноване застосування з карбамазепіном може збільшити ризик гіпонартіємії.

Антигіпертензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати АТ, при поєднанні з фуросемідом можуть призвести до більш вираженої антигіпертензивної дії.

Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам, які попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок, а в окремих випадках до розвитку гострої ниркової недостатності, тому за три дні до початку лікування інгібіторами АІФ або підвищення їх дози рекомендується. зниження його дози.

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські препарати, які, як і фуросемід, секретуються в ниркових канальцях, можуть зменшити дію фуросеміду (однаковий шлях ниркової секреції), з іншого боку, фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів.

Солі літію - під впливом фуросеміду знижується екскреція літію, за рахунок чого підвищується сироваткова концентрація літію та зростає ризик розвитку токсичної дії літію, включаючи його ушкоджуючу дію на серце та нервову систему. Тому при використанні цієї комбінації потрібен контроль сироваткових концентрацій літію.

Одночасний прийом циклоспорину А та фуросеміду збільшує ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом та порушення циклоспорином виведення уратів вночі.

Пресорні аміни (епінефрін, норепінефрін) та фуросемід взаємно знижують ефективність.

Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії на введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували фуросемід, спостерігалася більш висока частота розвитку порушень функції нирок порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку нефропатії на введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували лише внутрішньовенну гідратацію перед в.

Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому не повинен призначатися при вагітності. За необхідності призначення препарату Фуросемід Софарма при вагітності слід оцінити співвідношення користі застосування препарату для матері до ризику для плода. Виділяється із грудним молоком. При необхідності лікування препаратом грудне вигодовування необхідно припинити.

З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, колапс, тахікардія, аритмії, схильність до тромбозів, зниження об'єму циркулюючої крові.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, м'язова слабкість, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: порушення зору та слуху, шум у вухах.

З боку травної системи: анорексія, сухість слизової оболонки ротової порожнини, спрага, нудота, блювання, діарея, запор, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення), печінкова енцефалопатія.

З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції.

З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, маніфестація цукрового діабету, що латентнопротікає.

Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок, синдром Стівенса-Джонсона, буллезний.

З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, еозинофілія.

З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дигідратація (ризик розвитку тромбозу та тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз.

Лабораторні показники: гіперглікемія, гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, глюкозурія, гіперкальціурія, підвищення активності печінкових трансаміназ, еозинофілія.

гостра ниркова недостатність з анурією; важка печінкова недостатність, "печінкова" кома і прекома; гострий гломерулонефрит, різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів), гіперурикемія; декомпенсований мітральний або аортальний стеноз, тиску (понад 10 мм рт.ст.); порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, виражена гіпонатріємія та гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія); дигіталісна інтоксикація; вагітність; період лактації; вік до 3 років; лактози, недостатність лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (через наявність у складі препарату лактози моногідрату); алергія на пшеницю (не целіакія); підвищена чутливість до активної речовини та до будь-якого з компонентів препарату.

У пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) може бути перехресна алергія на фуросемід.

З обережністю

Артеріальна гіпотензія, стани, при яких надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (стенозуючі ураження коронарних та/або мозкових артерій), при гострому інфаркті міокарда (збільшується ризик розвитку кардіогенного шоку), при латентному або маніфестованому цукровому діабеті. подагрі, при гепаторенальному синдромі, при гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), при порушенні відтоку сечі (доброякісна гіперплазія передміхурової залози, звуження сечовипускального каналу або гідронефроз), при зниженні слуху, панкреатиті, діареї, при шлуночковій аритміці.

Перед початком терапії препаратом Фуросемід Софарма слід виключити наявність виражених порушень відтоку сечі, пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження. На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати АТ, вміст електролітів плазми крові (в т.ч. іонів натрію, кальцію, калію, магнію), кислотно-основного стану, залишкового азоту, креатиніну, сечової кислоти, функції печінки та проводити, за необхідності, відповідну корекцію лікування.

Застосування фуросеміду уповільнює виведення сечової кислоти, що може спровокувати загострення перебігу подагри.

Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфонамідів та похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну чутливість до фуросеміду.

Хворим, які отримують високі дози фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. Для профілактики гіпокаліємії рекомендується одночасне призначення препаратів калію та калійзберігаючих діуретиків, а також дотримуватися дієти, багатої на калій. Підбір режиму дозування хворим з асцитом на фоні цирозу печінки потрібно проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії хворих показано регулярний контроль за вмістом електролітів плазми.

При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування.

У хворих з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль за рівнем концентрації глюкози у крові та сечі.

У хворих у несвідомому стані, з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів або гідронефрозом, необхідний контроль за сечовиділенням у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі.

Препарат містить лактози моногідрат, тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази lapp або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні приймати цей лікарський засіб.

До складу препарату входить крохмаль пшеничний у кількості, яка є безпечною для застосування у пацієнтів з целіакією (глютеновою ентеропатією).

Пацієнтам з алергією на пшеницю (на відміну від целіакії) не слід застосовувати цей препарат.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування препаратом Фуросемід Софарма слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автотранспортом та роботи з механізмами).

Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібний ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 кг маси тіла/добу). Рекомендована початкова доза – 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Вся добова доза повинна прийматись одноразово або ділитися на два прийоми. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зазвичай підтримуюча доза становить 250-1500 мг на добу.

Набряки при нефротичному синдромі

Початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Добова доза може братися за один прийом або ділитися на кілька прийомів.

Набряковий синдром при захворюваннях печінки

Фуросемід призначається на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу або порушення електролітного або кислотно-лужного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0.5 кг маси тіла/добу). Початкова доза становить 20-80 мг на добу.

Препарат відпускається за рецептом.

Протипоказаний дітям віком до 3 років.

SOPHARMA AD (Болгарія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт Озон с доставкой в любой город или село Украины. Купить Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт Озон можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. В этой группе есть вот такой товар, похожий на текущий. Хотите приобрести Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт Озон быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт., Фуросемид раствор для инъекций 10 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт., Фуросемид раствор для внутривенного и внутримышечного введения 1% ампулы 2 мл 10 шт., Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт., Фуросемид-Солофарм раствор для внутривенного и внутримышечного введения 10 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт., Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт., Фуросемид таблетки 40 мг 20 шт., Фуросемид раствор для инъекций 1% ампулы 2 мл 10 шт., Фуросемид Софарма Фуросемид таблетки 40 мг 50 шт., Лазикс таблетки 40 мг 45 шт., Лазикс раствор для внутривенного и внутримышечного введения 10 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт..