Фарморубицин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисустравного и внтурипузырного введения 50 мг флакон 1 шт Цена
-
Страна:Италия
-
Форма выпуска:лиофилизат
-
Дозировка:50 мг
Противоопухолевый препарат из группы синтетических антрациклиновых антибиотиков. Быстро проникает в клетки, локализуется преимущественно в ядре. На молекулярном уровне эпирубицин может образовывать комплекс с ДНК путем интеркаляции между основными нуклеотидными парами, что приводит к нарушению синтеза ДНК, РНК и белков. Интеркаляция в ДНК является пусковым механизмом расщепления ДНК под действием топоизомеразы II, приводя к серьезным нарушениям в третичной структуре ДНК. Эпирубицин (как и доксорубицин) может быть вовлечен в реакции окисления/восстановления с образованием высокоактивных и высокотоксичных свободных радикалов.
Фарморубицин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисустравного и внтурипузырного введения 50 мг флакон 1 шт инструкция на украинскомФорма випускуліофілізат д/пригот. розчину д/внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення 10 мг: фл. у компл. з розчинником ліофілізат д/пригот. розчину д/внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення 50 мг: фл.
Опис
Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньосудинного та внутрішньоміхурового введення у вигляді порошку або пористої маси червоного кольору.
| 1 фл. | |
| епірубіцину гідрохлорид | 50 мг, |
| що відповідає змісту епірубіцину | 46.8 мг |
Допоміжні речовини : метилпарагідроксибензоат, лактоза безводна.
Флакони безбарвного скла (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
L01DB03 Epirubicin
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Протипухлинний антибіотик
Діюча речовина
епірубіцину гідрохлорид
Фармако-терапевтична група
Протипухлинний засіб, антибіотик
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при кімнатній температурі (від 15°C до 25°C).
Термін придатності
Термін придатності – 4 роки.
Фармакологічна дія
Протипухлинний препарат із групи синтетичних антрациклінових антибіотиків. Швидко проникає у клітини, локалізується переважно у ядрі. На молекулярному рівні епірубіцин може утворювати комплекс із ДНК шляхом інтеркаляції між основними нуклеотидними парами, що призводить до порушення синтезу ДНК, РНК та білків. Інтеркаляція в ДНК є пусковим механізмом розщеплення ДНК під дією топоізомерази II, що призводить до серйозних порушень у третинній структурі ДНК. Епірубіцин (як і доксорубіцин) може бути залучений до реакції окислення/відновлення з утворенням високоактивних та високотоксичних вільних радикалів.
Показання перехідно-клітинний рак сечового міхура; рак молочної залози; рак шлунка та стравоходу; рак голови та шиї; первинний гепатоцелюлярний рак; гострий лейкоз; недрібноклітинний та дрібноклітинний рак легені; неходжкінська лімфома; хвороба Ходжкіна; множинна мієлома; рак яєчників; рак підшлункової залози; рак передміхурової залози; рак прямої кишки; саркома м'яких тканин; остеосаркому.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат застосовують як монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками в різних дозах залежно від схеми терапії. При індивідуальному доборі дози слід керуватися даними спеціальної літератури.
При внутрішньовенному введенні як монотерапія рекомендована стандартна доза на цикл для дорослих становить 60-90 мг/м 2 кожні 3-4 тижні. Загальна доза препарату для циклу може вводитися як одномоментно, і розділеної на кілька введень протягом 2-3 днів поспіль.
Якщо препарат застосовують у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, доза на цикл, що рекомендується, повинна бути відповідно знижена.
В окремих випадках препарат може використовуватися у вищих дозах 90-120 мг/м 2 одноразово з інтервалом 3-4 тижні.
Повторне введення препарату можливе лише при зникненні всіх ознак токсичності (особливо гематологічної та з боку шлунково-кишкового тракту).
Пацієнтам з порушеннями функції нирок та рівнем креатиніну у сироватці крові більше 5 мг/дл слід призначати препарат у знижених дозах.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки, якщо концентрація білірубіну в сироватці становить 1.2-3 мг/дл або значення АСТ у 2-4 рази перевищує верхню межу норми, доза препарату, що вводиться, повинна бути знижена на 50% від рекомендованої. Якщо концентрація білірубіну у сироватці більше 3 мг/дл або значення АСТ перевищує ВГН більш ніж у 4 рази, доза повинна бути знижена на 75% від рекомендованої.
Пацієнтам, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а також з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку, рекомендують призначати препарат у нижчих дозах або збільшувати інтервал між циклами.
У пацієнтів похилого віку під час проведення початкової терапії можливе застосування стандартних доз та режимів.
Для зменшення ризику розвитку тромбозів та екстравазації Фарморубіцин швидкорозчинний рекомендують вводити через трубку системи для внутрішньовенної інфузії під час краплинного введення 0.9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Тривалість інфузії повинна становити від 3 до 20 хв, залежно від дози препарату та об'єму інфузійного розчину.
Для лікування поверхневих пухлин сечового міхура рекомендують проводити 8 щотижневих інстиляцій препарату в сечовий міхур у дозі 50 мг (розчинених у 25-50 мл фізіологічного розчину). При появі симптомів місцевої токсичної дії (хімічний цистит, що виявляється дизурією, поліурією, ніктурією, хворобливим сечовипусканням, гематурією, дискомфортом у ділянці сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу слід зменшити до 30 мг.
При лікуванні раку сечового міхура in situ залежно від індивідуальної переносимості, доза препарату може бути збільшена до 80 мг.
Для профілактики рецидиву після трансуретральної резекції поверхневих пухлин рекомендують виконувати 4 щотижневі інстиляції по 50 мг з подальшим проведенням 11 щомісячних інстиляцій у тій же дозі.
Фарморубіцин швидкорозчинний слід інстилювати через катетер і залишати всередині міхура на 1 год. Під час інстиляції пацієнт повинен перевертатися, щоб забезпечити рівномірний вплив розчину на слизову оболонку сечового міхура. Щоб запобігти надмірному розведенню препарату сечею, пацієнта слід попередити про необхідність утримуватися від пиття протягом 12 годин перед інстиляцією. Після закінчення процедури інстиляції пацієнт повинен випорожнити сечовий міхур.
Особливу увагу слід приділити проблемам, пов'язаним з катетеризацією (в т.ч. при обструкції сечівника, обумовленої масивними внутрішньоміхуровими пухлинами).
При гепатоцелюлярному раку для забезпечення інтенсивної місцевої дії та одночасного зменшення загальної токсичної дії Фарморубіцин швидкорозчинний може бути введений внутрішньоартеріально до головної печінкової артерії у дозі 60-90 мг/м 2 c інтервалом від 3 тижнів до 3 місяців або у дозах 40-60 мг/м 2 з інтервалом у 4 тижні.
Передозування
Симптоми: тяжка мієлосупресія (переважно лейкопенія та тромбоцитопенія), токсичні прояви з боку шлунково-кишкового тракту (мукозит), гострі ускладнення з боку серця.
Лікування: проводять симптоматичну терапію. Антидот до епірубіцину невідомий.
Лікарська взаємодія
При сумісному застосуванні Фарморубіцин швидкорозчинний може посилити токсичну дію інших протипухлинних лікарських засобів, особливо мієлотоксичний ефект та дію на ШКТ.
При одночасному застосуванні швидкорозчинного Фарморубіцину з іншими потенційно кардіотоксичними або кардіоактивними препаратами (блокаторами кальцієвих каналів) необхідно моніторувати стан серцевої діяльності протягом усього періоду лікування.
При сумісному застосуванні циметидин збільшує період напіввиведення епірубіцину (така комбінація не рекомендується).
Фармацевтична взаємодія
Фарморубіцин не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.
Не допускається контакт Фарморубіцину із розчинами, що мають лужну реакцію, т.к. це може призвести до гідролізу епірубіцину.
Фарморубіцин швидкорозчинний не слід змішувати з гепарином через їх хімічну несумісність, внаслідок якої утворюється осад.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Препарат протипоказаний для застосування при вагітності та в період лактації.
Побічна дія
З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія (зазвичай носить транзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня через 10-14 днів після введення препарату; відновлення картини крові зазвичай спостерігається до 21 дня), тромбоцитопенія, анемія.
З боку серцево-судинної системи:прояви ранньої (гострої) кардіотоксичності - синусова тахікардія та/або аномалії на ЕКГ (неспецифічні зміни сегмента ST і зубця T), можливо - тахіаритмії, включаючи шлуночкову екстрасистолію та шлуночкову тахікардію, а також брадикардія, AV-блокада, блокада ніжок явища не завжди є прогностичним фактором подальшого розвитку відстроченої кардіотоксичності, рідко бувають клінічно значущими та зазвичай не вимагають відміни терапії препаратом). До проявів пізньої (відстроченої) кардіотоксичності відносяться зниження фракції викиду лівого шлуночка та/або розвиток симптомів застійної серцевої недостатності, таких як задишка, набряк легень, ортостатичний набряк, кардіомегалія та гепатомегалія, олігоурія, асцит, ексудативний плев. Можливі перикардит, міокардит.Найбільш тяжкою формою викликаної антрациклінами кардіоміопатії є небезпечна для життя серцева застійна недостатність, яка обмежує кумулятивну дозу препарату. Можливі тромбоемболічні ускладнення, включаючи емболію легеневої артерії (у ряді випадків із летальним результатом).
З боку травної системи: анорексія, стоматит, нудота, блювання, гіперпігментація слизової оболонки порожнини рота, езофагіт, болі або відчуття печіння в ділянці живота, ерозії шлунка, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, коліт, діарея; підвищення активності печінкових трансаміназ та рівня білірубіну у сироватці крові.
З боку сечовивідної системи: фарбування сечі у червоний колір протягом 1-2 днів після введення препарату; можлива поява гіперурикемії.
Порушення з боку органу зору: кон'юнктивіт, кератит.
З боку ендокринної системи: аменорея (зазвичай після закінчення лікування овуляція відновлюється, але можливий розвиток передчасної менопаузи); олігоспермія, азооспермія (у ряді випадків кількість сперматозоїдів відновлюється до нормального рівня, це може статися через кілька років після закінчення лікування); припливи спека до обличчя.
Дерматологічні реакції: алопеція, висипання, свербіж, раптові почервоніння шкіри, гіперпігментація шкіри і нігтів, фотосенсибілізація, гіперчутливість до опромінення шкіри.
Інші: нездужання, астенія, лихоманка, озноб, анафілактичні реакції, гострий лімфолейкоз, мієлолейкоз.
Місцеві реакції: еритематозна смугастість по ходу вени, в яку проводилася інфузія; потім може виникнути місцевий флебіт чи тромбофлебіт; флебосклероз, особливо при повторному введенні у невелику вену. У разі потрапляння препарату в навколишні тканини можуть виникати місцева болючість, тяжкий целюліт, некроз тканин.
Побічні явища, можливі при внутрішньоартеріальному введенні: на додаток до системної токсичності – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки (ймовірно, за рахунок рефлюксу до шлункової артерії); звуження жовчних проток внаслідок викликаного препаратом склерозуючого холангіту.
Протипоказання до застосування підвищена чутливість до компонентів препарату та інших антрациклінів або антрацендіонів; вагітність; лактація (грудне вигодовування).
Для внутрішньовенного введення
виражена мієлосупресія; виражені порушення функції печінки; тяжка серцева недостатність; аритмії; недавно перенесений інфаркт міокарда; попередня терапія кумулятивними дозами антрациклінів або антрацендіонів.Для введення в сечовий міхур
інвазивні пухлини з пенетрацією у стінку сечового міхура; інфекції сечовивідних шляхів; запалення сечового міхура.особливі вказівки
Фарморубіцин швидкорозчинний слід вводити лише під наглядом кваліфікованих лікарів, які мають досвід проведення протипухлинної терапії.
Для зниження ризику токсичного ураження серця рекомендується до початку та під час терапії Фарморубіцином швидкорозчинним проводити регулярний моніторинг його функції, включаючи оцінку фракції викиду лівого шлуночка за даними ЕхоКГ або багатоканальної радіоізотопної ангіографії (МКРА), а також ЕКГ-моніторування. При виявленні ознак хронічної кардіотоксичності застосування препарату негайно припиняють.
Гостра кардіотоксичність у більшості випадків має оборотний характер і зазвичай не є показанням до відміни препарату. Пізня (відстрочена) токсичність (кардіоміопатія) залежить від сумарної дози, у зв'язку з чим кумулятивну дозу швидкорозчинного Фарморубіцину (900-1000 мг/м 2 )) можна перевищувати лише у виняткових випадках. До факторів ризику кардіотоксичності відносяться: захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. приховані форми), курс променевої терапії області середостіння (що проводиться зараз або попереднє), терапія антрациклінами або антраценедіонами в анамнезі, одночасне призначення інших лікарських засобів з негативним інотропним дією. Кардіотоксичні прояви, як правило, розвиваються на фоні терапії або протягом 2 місяців після її закінчення, однак у деяких випадках можуть виникати відстрочені побічні ефекти (через кілька місяців або навіть років після закінчення терапії).
До та під час проведення кожного циклу терапії (особливо при застосуванні препарату у високих дозах) необхідно проводити оцінку гематологічних показників (число лейкоцитів, тромбоцитів та інших формених елементів крові, вміст гемоглобіну) та печінкових функціональних тестів.
При появі перших ознак екстравазації (печіння чи болючість у місці ін'єкції) інфузію слід негайно припинити, а потім відновити введення препарату в іншу вену. При необхідності проводять місцеву симптоматичну терапію (зокрема пакети з льодом).
Фарморубіцин швидкорозчинний може викликати гіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин, у зв'язку з чим пацієнтам під час терапії необхідно визначати рівень сечової кислоти, калію, кальцію та креатиніну. Для зниження ризику ускладнень, пов'язаних із синдромом лізису пухлини, та запобігання гіперурикемії слід забезпечити адекватну гідратацію пацієнта, корекцію кислотно-лужної рівноваги (лужність) та профілактичне призначення алопуринолу.
Чоловіки та жінки, які отримують Фарморубіцин швидкорозчинний, повинні застосовувати надійні методи контрацепції.
При роботі з препаратом необхідно дотримуватись правил поводження з цитотоксичними речовинами. Забруднену препаратом поверхню рекомендують обробляти розведеним розчином натрію гіпохлориту (з вмістом хлору 1%). При випадковому попаданні порошку або розчину на шкіру потрібно негайне промивання водою з милом або розчином бікарбонату натрію, при попаданні в очі необхідно промити око великою кількістю води протягом 15 хв.
Застосування у разі порушення функції нирок
Пацієнтам з порушеннями функції нирок та рівнем креатиніну у сироватці крові більше 5 мг/дл слід призначати препарат у знижених дозах.
Застосування при порушеннях функції печінки
Пацієнтам із порушеннями функції печінки дозу препарату встановлюють індивідуально. Якщо концентрація білірубіну в сироватці становить 1.2-3 мг/дл або значення АСТ у 2-4 рази перевищує ВГН, доза препарату, що вводиться, повинна бути знижена на 50%. Якщо концентрація білірубіну у сироватці більше 3 мг/дл або значення АСТ перевищує ВГН більш ніж у 4 рази, дозу знижують на 75% від рекомендованої.
Протипоказання: виражені порушення функції печінки
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку під час проведення початкової терапії можливе застосування стандартних доз та режимів.
Нозологія (коди МКЛ)C15 Злоякісне новоутворення стравоходу C16 Злоякісне новоутворення шлунка C20 Злоякісне новоутворення прямої кишки C22.0 Печінково-клітинний рак C25 Злоякісне новоутворення підшлункової залози C34 Злоякісне новоутворення бронхів та легені C40 Злоякісне новоутворення кісток та суглобних хрящів кінцівок C41 Злоякісне новоутворення кісток та суглобових хрящів інших та неуточнених локалізацій C49.0 Злоякісне новоутворення сполучної та м'яких тканин голови, обличчя та шиї C49.6 Злоякісне новоутворення сполучної та м'яких тканин тулуба неуточненої локалізації C50 Злоякісне новоутворення молочної залози C56 Злоякісне новоутворення яєчника C61 Злоякісне новоутворення передміхурової залози C67 Злоякісне новоутворення сечового міхура C81 Хвороба Ходжкіна [лімфогранулематоз] C82 Фолікулярна [нодулярна] неходжкінська лімфома C83 Нефолікулярна лімфома C85 Інші та неуточнені типи неходжкінської лімфоми C90.0 Множинна мієлома C91.0 Гострий лімфобластний лейкоз [ALL] C92.0 Гострий мієлобластний лейкоз [AML] C93.0 Гострий монообластний/моноцитарний лейкоз
Власник реєстраційного посвідчення
PFIZER ITALIA Srl (Італія)
Власник товарного знаку
ACTAVIS ITALY SpA (Італія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Италия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Фарморубицин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисустравного и внтурипузырного введения 50 мг флакон 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Фарморубицин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисустравного и внтурипузырного введения 50 мг флакон 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Фарморубицин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисустравного и внтурипузырного введения 50 мг флакон 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Эпирубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внутривенного и внутриполостного введения 2 мг/мл флакон 50 мл 1 шт., Фарморубицин быстрорастворимый лиофилизат для приготовления раствора для внутрисустравного и внтурипузырного введения 10 мг флакон 1 шт. в комплекте с растворителем, Эпирубицин-Эбеве концентрат для приготовления раствора для внутривенного и внутриполостного введения 2 мг/мл флакон 25 мл 1 шт..
