Эзомепразол Канон таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 20 мг 28 шт Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:таблетки кишечнораств.
-
Дозировка:20 мг
-
В упаковке:28 шт.
Фармакодинамика
Эзомепразол является S-изомером омепразола и снижает секрецию соляной кислоты в желудке путем специфического ингибирования протонной помпы в париетальных клетках желудка. S- и R-изомеры омепразола обладают сходной фармакодинамической активностью.
Механизм действия
Эзомепразол является слабым основанием, которое переходит в активную форму в сильно кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток слизистой оболочки желудка и ингибирует протонную помпу - фермент H+/К+-АТФазу, при этом происходит ингибирование как базальной, так и стимулированной секреции соляной кислоты.
Влияние на секрецию соляной кислоты в желудке
После перорального приема 20 мг или 40 мг действие эзомепразола развивается в течение 1 ч. При ежедневном приеме препарата в течение 5 дней в дозе 20 мг 1 раз/сут средняя Сmax соляной кислоты после стимуляции пентагастрином снижается на 90% (при измерении концентрации кислоты через 6-7 ч после приема препарата на 5-й день терапии).
У пациентов с ГЭРБ и наличием клинических симптомов через 5 дней ежедневного перорального приема эзомепразола в дозе 20 мг или 40 мг значение внутрижелудочного pH выше 4.0 поддерживалось в течение, в среднем, 13 и 17 ч из 24 ч. На фоне приема эзомепразола в дозе 20 мг/сут, значение внутрижелудочного pH выше 4.0 поддерживалось не менее 8, 12 и 16 ч у 76%, 54% и 24% пациентов, соответственно.
Выявлена корреляция между концентрацией препарата в плазме и ингибированием секреции соляной кислоты (для оценки концентрации использовали параметр AUC).
Терапевтический эффект, достигаемый в результате ингибирования секреции соляной кислоты
При приеме препарата в дозе 40 мг заживление рефлюкс-эзофагита наступает приблизительно у 78% пациентов через 4 недели терапии и у 93% пациентов через 8 недель терапии.
Лечение эзомепразолом в дозе 20 мг 2 раза/сут в комбинации с соответствующими антибиотиками в течение одной недели приводит к успешной эрадикации Helicobacter pylori приблизительно у 90% пациентов.
Пациентам с неосложненной язвенной болезнью после недельного эрадикационного курса не требуется последующей монотерапии препаратами, понижающими секрецию желез желудка, для лечения язвы и устранения симптомов.
Показана эффективность эзомепразола при кровотечении из пептической язвы, подтвержденном эндоскопически.
Другие эффекты, связанные с ингибированием секреции соляной кислоты
Во время лечения препаратами, понижающими секрецию желез желудка, концентрация гастрина в плазме повышается в результате снижения секреции соляной кислоты. Вследствие снижения секреции соляной кислоты повышается концентрация хромогранина A (CgA). Повышение концентрации CgA может оказывать влияние на результаты обследований для выявления нейроэндокринных опухолей. Для предотвращения данного влияния необходимо временно прекратить прием эзомепразола за 5 дней до проведения исследования концентрации CgA.
У пациентов, длительное время получавших эзомепразол, отмечалось увеличение количества энтерохромаффиноподобных клеток, вероятно, связанное с повышением концентрации гастрина в плазме.
У пациентов, принимающих препараты, понижающие секрецию желез желудка, в течение длительного промежутка времени, чаще отмечается образование железистых кист в желудке. Эти явления обусловлены физиологическими изменениями в результате выраженного ингибирования секреции соляной кислоты. Кисты доброкачественные и подвергаются обратному развитию.
Применение лекарственных препаратов, подавляющих секрецию соляной кислоты в желудке, в т.ч. ингибиторов протонной помпы, сопровождается увеличением содержания в желудке микробной флоры, в норме присутствующей в ЖКТ. Применение ингибиторов протонной помпы может приводить к незначительному увеличению риска инфекционных заболеваний ЖКТ, вызванного бактериями рода Salmonella spp. и Campylibacter spp. и, вероятно, Clostridium difficile у госпитализированных пациентов.
В ходе двух проведенных сравнительных исследований с ранитидином эзомепразол показал лучшую эффективность в отношении лечения язв желудка у пациентов, получавших НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2.
Эзомепразол Канон таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 20 мг 28 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб. кишковорозчинні, покр. плівковою оболонкою 20 мг: 7, 10, 14, 20, 28, 40 або 56 шт. таб. кишковорозчинні, покр. плівковою оболонкою 40 мг: 7, 10, 14, 20, 28, 40 або 56 шт.
Опис
Таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою від світло-зеленого до зеленого з блакитним відтінком кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі від майже білого до світло-жовтого кольору.
| 1 таб. | |
| езомепразол магнію дигідрат | 43.6 мг, |
| що відповідає змісту езомепразолу | 40 мг |
Допоміжні речовини : гіпоролоза низькозаміщена (гідроксипропілцелюлоза) - 28 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 74.4 мг, кремнію діоксид колоїдний - 4 мг, маннітол - 46 мг, натрію стеарилфумарат - 4 мг, 0,0 целлюза.
Склад плівкової оболонки: опадрай прозорий – 16 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 12.8 мг, макрогол (поліетиленгліколь) – 3.2 мг); Акрил-З зелений – 44 мг (сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) – 29.04 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.44 мг, натрію гідрокарбонат – 0.44 мг, натрію лаурилсульфат – 0.22 мг, заліза оксид жовтий – 0,008, 0 – 0,8 – 0,4 – 0,4 – 0,4 – 0,4 – 0; - 0.352 мг, барвник діамантовий блакитний – 0.132 мг, тальк – 7.26 мг, титану діоксид – 5.808 мг); триетилцитрат – 4 мг.
7 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.
7 шт. - упаковки контурні коміркові (4) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки контурні коміркові (4) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки контурні осередкові (1) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки контурні коміркові (4) - пачки картонні.
Коди АТХ
A02BC05 Esomeprazole
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Інгібітор Н<SUP>+</SUP>-К<SUP>+</SUP>-АТФ-ази
Діюча речовина
езомепразол
Фармако-терапевтична група
Протоновий насос інгібітор
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності.
Фармакологічна дія
Фармакодинаміка
Езомепразол є S-ізомером омепразолу та знижує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічного інгібування протонної помпи у парієтальних клітинах шлунка. S- та R-ізомери омепразолу мають подібну фармакодинамічну активність.
Механізм дії
Езомепразол є слабкою основою, яка переходить в активну форму в сильно кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин слизової оболонки шлунка та інгібує протонну помпу - фермент H+/К+-АТФазу, при цьому відбувається пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти.
Вплив на секрецію соляної кислоти у шлунку
Після перорального прийому 20 мг або 40 мг дія езомепразолу розвивається протягом 1 години. -7 год після прийому препарату на 5 день терапії).
У пацієнтів з ГЕРХ і наявністю клінічних симптомів через 5 днів щоденного перорального прийому езомепразолу в дозі 20 мг або 40 мг значення внутрішньошлункового pH вище 4.0 підтримувалося протягом, в середньому, 13 і 17 год з 24 год. /сут, значення внутрішньошлункового pH вище 4.0 підтримувалося не менше 8, 12 і 16 год у 76%, 54% і 24% пацієнтів відповідно.
Виявлено кореляцію між концентрацією препарату в плазмі та інгібуванням секреції соляної кислоти (для оцінки концентрації використовували параметр AUC).
Терапевтичний ефект, що досягається внаслідок інгібування секреції соляної кислоти
При прийомі препарату в дозі 40 мг загоєння рефлюкс-езофагіту настає приблизно у 78% пацієнтів через 4 тижні терапії та у 93% пацієнтів через 8 тижнів терапії.
Лікування езомепразолом у дозі 20 мг 2 рази на добу в комбінації з відповідними антибіотиками протягом одного тижня призводить до успішної ерадикації Helicobacter pylori приблизно у 90% пацієнтів.
Пацієнтам з неускладненою виразковою хворобою після тижневого ерадикаційного курсу не потрібно наступної монотерапії препаратами, що знижують секрецію залоз шлунка, для лікування виразки та усунення симптомів.
Показана ефективність езомепразолу при кровотечі з виразки, підтвердженому ендоскопічно.
Інші ефекти, пов'язані з пригніченням секреції соляної кислоти
Під час лікування препаратами, що знижують секрецію залоз шлунка, концентрація гастрину в плазмі підвищується внаслідок зниження секреції соляної кислоти. Внаслідок зниження секреції соляної кислоти підвищується концентрація хромограніну A (CgA). Підвищення концентрації CgA може впливати на результати обстеження виявлення нейроендокринних пухлин. Для запобігання цьому впливу необхідно тимчасово припинити прийом езомепразолу за 5 днів до проведення дослідження концентрації CgA.
У пацієнтів, які тривалий час отримували езомепразол, відзначалося збільшення кількості ентерохромаффіноподібних клітин, ймовірно, пов'язане з підвищенням концентрації гастрину в плазмі.
У пацієнтів, які приймають препарати, що знижують секрецію залоз шлунка протягом тривалого проміжку часу, частіше відзначається утворення залозистих кіст у шлунку. Ці явища обумовлені фізіологічними змінами внаслідок вираженого пригнічення секреції соляної кислоти. Кісти доброякісні та піддаються зворотному розвитку.
Застосування лікарських засобів, що пригнічують секрецію соляної кислоти у шлунку, в т.ч. інгібіторів протонної помпи, що супроводжується збільшенням вмісту в шлунку мікробної флори, що в нормі присутня в ШКТ. Застосування інгібіторів протонної помпи може спричинити незначне збільшення ризику інфекційних захворювань ШКТ, спричиненого бактеріями роду Salmonella spp. та Campylibacter spp. і, ймовірно, Clostridium difficile у госпіталізованих пацієнтів.
У ході двох проведених порівняльних досліджень з ранітидином езомепразол показав кращу ефективність щодо лікування виразок шлунка у пацієнтів, які отримували нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Показання
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)
Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту:
тривале підтримуюче лікування після загоєння ерозивного рефлюкс-езофагіту, профілактика рецидивів; симптоматичне лікування ГЕРХ.Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у складі комбінованої терапії:
лікування виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori; профілактика рецидивів пептичної виразки, асоційованої з Helicobacter pylori.Тривала кислотопригнічуюча терапія у пацієнтів, які перенесли кровотечу з пептичної виразки (після внутрішньовенного застосування препаратів, що знижують секрецію залоз шлунка, для профілактики рецидиву)
Пацієнти, які довго приймають НПЗП:
лікування виразки шлунка, зумовленої прийомом нестероїдних протизапальних засобів; профілактика виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, обумовленої прийомом нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, що належать до групи ризику.Синдром Золлінгера-Еллісона або інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією залоз шлунка, зокрема. ідіонатична гіперсекреція
Спосіб застосування, курс та дозування
Всередину. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.
Дорослі та діти з 12 років
Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба
Лікування ерозивного рефлюкс-езофагіту: по 40 мг 1 раз на добу протягом 4-х тижнів.
Рекомендується додатковий 4-тижневий курс лікування у випадках, коли після першого курсу загоєння езофагіту не настає або зберігаються симптоми.
Тривале підтримуюче лікування після загоєння ерозивного рефлюкс-езофагіту, профілактика рецидивів: по 20 мг 1 раз на добу.
Симптоматичне лікування ГЕРХ: 20 мг 1 раз на добу пацієнтам без езофагіту. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів можна перейти на режим прийому препарату "при необхідності" - 20 мг 1 раз на добу при відновленні симптомів. Для пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби та відносяться до групи ризику виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, не рекомендується лікування в режимі "при необхідності".
Дорослі
Виразкова хвороба шлунка та двенадцитипалої кншкн
У складі комбінованої терапії для ераднкації Helicobacter pylori:
лікування виразки дванадцятипалої кишки, асоційованої з Helicobacter pylori: Езомепразол Канон 20 мг, амоксицилін 1000 мг та кларитроміцин 500 мг. Всі препарати приймаються 2 рази на добу протягом 1 тижня; профілактика рецидивів виразки, асоційованої з Helicobacter pylori: Езомепразол Канон 20 мг, амоксицилін 1000 мг і кларитроміцин 500 мг. Усі препарати приймаються 2 рази на добу протягом 1 тижня.Тривала кнслотоподавляющая терапія у пацієнтів, які перенесли кровотечу з пептичної виразки (після внутрішньовенного застосування препаратів, що знижують секрецію залоз шлунка, для профілактики рецидиву): Езомепразол Канон 40 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів після внутрішньовенного застосування препаратів, що знижують залоз шлунка.
Пацієнти, які довго приймають НПЗП
Лікування виразки шлунка, обумовленої прийомом нестероїдних протизапальних засобів: Езомепразол Канон 20 мг 1 раз на добу; тривалість лікування 4-8 тижнів.
Профілактика виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, обумовленої прийомом НПЗЗ: Езомепразол Канон 20 мг 1 раз на добу.
Стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією залоз шлунка, зокрема. синдром Золлінгера-Еллісона та ідіопатична гіперсекреція: рекомендована початкова доза препарату Езомепразол Канон 40 мг 2 рази на добу. Далі доза підбирається індивідуально, тривалість лікування визначається клінічною картиною захворювання. Є досвід застосування від 80 до 160 мг езомепразолу на добу, при прийомі препарату більше 80 мг на добу рекомендується розділити необхідну дозу на 2 прийоми.
Ниркова недостатність: корекція дози препарату Езомепразол Канон не потрібна. Однак досвід застосування езомепразолу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю обмежений, у зв'язку з цим, при призначенні препарату цієї категорії пацієнтів слід бути обережним.
Печінкова недостатність: при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Для пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
Пацієнти похилого віку: корекція дози препарату не потрібна.
Передозування
В даний час випадки передозування препарату езомепразолу описані дуже рідко. Пероральний прийом езомепразолу в дозі 280 мг супроводжувався загальною слабкістю та симптомами ШКТ. Разовий прийом 80 мг езомепразолу не викликав жодних негативних наслідків.
Лікування: специфічний антидот невідомий. Гемодіаліз малоефективний. У разі передозування рекомендується проведення симптоматичної та загальної підтримуючої терапії.
Лікарська взаємодія
Вплив езомепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів
Зниження секреції соляної кислоти у шлунку на фоні лікування езомепразолом та іншими інгібіторами протонного насоса може призвести до зміни абсорбції препаратів, всмоктування яких залежить від кислотності середовища. Подібно до антацидів та інших препаратів, що знижують кислотність шлункового соку, застосування езомепразолу може призводити до зниження всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу та ерлотинібу, та підвищення всмоктування таких препаратів як дигоксин.
Одночасний прийом езомепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу та дигоксину підвищує біодоступність дигоксину на 10% (біодоступність дигоксину підвищувалася на величину до 30% у двох із 10 пацієнтів).
Відомо про взаємодію езомепразолу з деякими антиретровірусними препаратами. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Збільшення значення pH на фоні терапії езомепразол може впливати на всмоктування антиретровірусних препаратів. Також можлива взаємодія на рівні ізоферменту CУР2С19.
При сумісному призначенні езомепразолу та деяких антиретровірусних препаратів, таких як атазанавір та нелфінавір, на фоні терапії езомепразолом, відзначається зниження їх концентрації у сироватці. Тому їх одночасне застосування не рекомендується.
Спільне застосування езомепразолу в дозі 40 мг 1 раз на добу та атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг у здорових добровольців призводило до істотного зменшення біодоступності атазанавіру (AUC, а також Cmax та Cmin зменшилися приблизно на 75%). Збільшення дози атазанавіру до 400 мг не компенсувало вплив езомепразолу на біодоступність атазанавіру.
При одночасному застосуванні езомепразолу та саквінавіру було відзначено підвищення концентрації саквінавіру у сироватці; при застосуванні з деякими іншими антиретровірусними препаратами їхня концентрація не змінювалася. Враховуючи подібні фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості омепразолу та езомепразолу, спільне застосування езомепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується.
Езомепразол інгібує ізофермент CYP2C19 – основний фермент, який бере участь у його метаболізмі. Відповідно, спільне застосування езомепразолу з іншими препаратами, в метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2C19, такими як діазепам, циталопрам, іміпрамін, кломіпрамін, фенітоїн та ін., може призвести до підвищення концентрацій цих препаратів у плазмі, що, у свою чергу, може зниження дози. Про цю взаємодію особливо важливо пам'ятати при призначенні препарату Езомепразол Канон у режимі «при необхідності». При сумісному прийомі 30 мг езомепразолу та діазепаму, який є субстратом ізоферменту CYP2C19, відзначається зниження кліренсу діазепаму на 45%.
Призначення езомепразолу в дозі 40 мг призводило до підвищення залишкової концентрації фенітоїну у пацієнтів з епілепсією на 13%. У зв'язку з цим рекомендується контролювати концентрації фенітоїну в плазмі на початку лікування езомепразолом та при його відміні.
Одночасне застосування езомепразолу в дозі 40 мг призводить до підвищення концентрації фенітоїну у плазмі у пацієнтів з епілепсією на 13%.
Рекомендується контролювати концентрації фенітоніну в плазмі крові на початку терапії езомепразолом та при його відміні.
При застосуванні езомепразолу в дозі 40 мг 1 раз на добу збільшується AUC та Тmах вориконазолу (субстрат ізоферменту CYP2C19) на 15% та 41% відповідно.
Спільний прийом варфарину та 40 мг езомепразолу не призводить до зміни часу коагуляції у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Однак повідомлялося про декілька випадків клінічно значущого підвищення індексу МНО при сумісному застосуванні варфарину та езомепразолу. Рекомендується контролювати МНО на початку та після закінчення спільного застосування езомепразолу та варфарину або інших похідних кумарину.
Спільний прийом цизаприду з 40 мг езомепразолу призводить до підвищення значень фармакокінетичних параметрів цизаприду у здорових добровольців: AUC – на 18% та Т1/2 на 26%, для одного з активних метаболітів цитостазолу збільшення склало 29% та 69% відповідно. Одночасне застосування езомепразолу в дозі 40 мг з цизапридом призводить до підвищення значень фармакокінетичних параметрів цизаприду у здорових добровольців: AUC на 32% та Т1/2 на 31%, проте Сmax при цьому значно не змінювався.
Незначне подовження інтервалу QT, яке спостерігалося при монотерапії цизапридом, при додаванні езомепразолу не збільшувалося.
У деяких пацієнтів спостерігалося підвищення концентрації метотрексату в сироватці крові на тлі одночасного застосування інгібіторами протонного насоса. При застосуванні високих доз метотрексату слід розглянути можливість тимчасової відміни езомепразолу.
Езомепразол не викликає клінічно значущих змін фармакокінетики амоксициліну та хінідину.
Дослідження щодо оцінки короткострокового спільного застосування езомепразолу та напроксену або рофекоксибу не виявили клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.
Одночасне нетривале застосування езомепразолу та напроксену або рофекоксибу не виявило клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.
У клінічному дослідженні вивчали взаємодію при застосуванні клопідогрелу (300 мг навантажувальна доза, потім 75 мг на добу) з езомепразолом (80 мг) одномоментно, одночасно протягом 5 днів. Активність тіолового метаболіту (активного метаболіту) клопідогрелу була знижена на 46% (1-й день терапії) та 42% (5-й день терапії), при прийомі клопідогрелу та омепразолу в один час. При прийомі клопідогрелу та езомепразолу одночасно середнє пригнічення агрегації тромбоцитів (IRA) було зменшено на 47% (протягом 24 год терапії) та 30% (5-й день терапії).
За результатами іншого дослідження: езомепразол при застосуванні з клопідогрелом не одномоментно, у різний час, не чинить інгібуючої дії на ізофермент CYP2C19. У дослідженнях було зареєстровано суперечливі дані клінічних проявів взаємодії з клопідогрелом по серцево-судинній системі.
При одночасному застосуванні з такролімусом можливе збільшення сироваткових концентрацій такролімусу.
Вплив лікарських засобів на фармакокінетику езомепразолу
У метаболізмі езомепразолу беруть участь ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4.
Спільне застосування езомепразолу з кларитроміцином (500 мг 2 рази на добу), що інгібує ізофермент значення AUC езомепразолу в 2 рази.
Спільне застосування езомепразолу та комбінованого інгібітору ізоферменту CYP3A4 та CYP2C19, наприклад, вориконазолу, може призводити до більш ніж 2-кратного збільшення значення AUC для езомепразолу. Як правило, у таких випадках не потрібно проводити корекцію дози езомепразолу.
Лікарські препарати, що індукують ізоферменти CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та препарати звіробою продірявленого, при одночасному застосуванні з езомепразолом можуть призводити до зниження концентрації езомепразолу в плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму езомепразолу.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
В даний час недостатньо даних щодо застосування езомепразолу під час вагітності. Результати епідеміологічних досліджень езомепразолу, що є рацематичною сумішшю, показали відсутність фетотоксичної дії або порушення розвитку плода. У дослідженнях на тваринах не виявлено будь-якої прямої або непрямої негативної дії на розвиток ембріона або плода, як при введенні езомепразолу, так і при введенні рацематичної суміші. Призначати препарат вагітним слід лише у разі, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Невідомо, чи виділяється езомепразол із грудним молоком, тому препарат не слід застосовувати у період грудного вигодовування.
Побічна дія
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто - ≥1/10 призначень (>10%); часто - від ≥1/100 до <1/10 призначень (>1% та <10%); нечасто - від ≥1/1000 до <1/100 призначень (>0.1% та <1%); рідко - від ≥1/10000 до <1/1000 призначень (>0.01% та <0.1%); дуже рідко – <1/10000 призначень (<0.01%); частота невідома - може бути оцінена з урахуванням наявних даних. У кожній групі небажані ефекти представлені як зменшення їх серйозності.
Порушення з боку нервової системи : часто – головний біль; нечасто – сонливість, безсоння, запаморочення, парестезії; рідко – збудження, замішання, депресія; дуже рідко – агресивна поведінка, галюцинації.
Порушення з боку дихальної системи: рідко – бронхоспазм.
Порушення з боку травної системи: часто – біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор; нечасто - сухість у роті, підвищення активності "печінкових" ферментів; рідко - стоматит, кандидоз ШКТ, гепатит (жовтуха або без); дуже рідко – печінкова недостатність, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі, мікроскопічний коліт.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит; частота невідома – ниркова недостатність.
Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія.
Порушення з боку опорно-рухового апарату: рідко – артралгія, міалгія; дуже рідко – м'язова слабкість; частота невідома – переломи шийки стегна, кісток зап'ястя, хребців.
Порушення з боку шкірних покровів: нечасто – свербіж, висипання, кропив'янка, дерматит, периферичні набряки; рідко – алопеція, фотосенсибілізація, нездужання, підвищена пітливість; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.
Порушення з боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз, панцитопенія.
Порушення органами чуття: нечасто - нечіткість зору; рідко – порушення смаку.
Алергічні реакції: рідко – реакції гіперчутливості (наприклад, гарячка, ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція/анафілактичний шок).
Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіпонатріємія; дуже рідко - гіпомагніємія, гіпокальціємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії, гіпокаліємія внаслідок тяжкої гіпомагніємії.
Протипоказання до застосування
підвищена чутливість до езомепразолу, заміщених бензімідазолів або інших компонентів препарату; дитячий вік до 12 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування препарату у даної групи пацієнтів); дитячий вік від 12 до 18 років за всіма показаннями, крім ГЕРХ; одночасний прийом з атазанавіром та нелфінавіром.
З обережністю
Тяжка ниркова недостатність (досвід застосування обмежений).
особливі вказівки
За наявності будь-яких тривожних симптомів (наприклад, таких як значна спонтанна втрата маси тіла, повторне блювання, дисфагія, блювота з домішкою крові або мелена), а також за наявності виразки шлунка (або за підозрою на виразку шлунка) слід виключити наявність злоякісного новоутворення, оскільки лікування езомепразол може призвести до згладжування симптоматики і відстрочити постановку діагнозу. Пацієнти, які приймають препарат протягом тривалого періоду (особливо більше року), повинні бути під регулярним наглядом лікаря. Пацієнти, які приймають езомепразол "при необхідності", повинні бути проінструктовані про необхідність зв'язатися зі своїм лікарем у разі зміни характеру симптомів. Зважаючи на коливання концентрації езомепразолу в плазмі при призначенні терапії "при необхідності", слід враховувати взаємодію препарату з іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види лікарської взаємодії").
При застосуванні езомепразолу для ерадикації Helicobacter pylori слід враховувати можливість лікарських взаємодій для всіх компонентів потрійної терапії. Кларитроміцин є потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4, тому при застосуванні ерадикаційної терапії пацієнтам, які отримують інші препарати, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 (наприклад, цизаприду), необхідно враховувати можливі протипоказання та взаємодії з кларитроміцином.
При застосуванні інгібіторів протонного насоса, особливо при їх використанні у великих дозах та протягом тривалого періоду (більше 1 року) можливий ризик виникнення перелому шийки стегна, кісток зап'ястя та хребців (особливо у пацієнтів похилого віку). Також відзначається утворення залізистих кіст у шлунку, зниження абсорбції вітаміну В12, розвиток гіпомагніємії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У період лікування може виникнути запаморочення, нечіткість зору та сонливість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Застосування при порушеннях функції нирок
З обережністю застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (досвід застосування обмежений), корекції дози препарату Езомепразол Канон не потрібний.
Застосування при порушеннях функції печінки
Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібно.
Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Пацієнтам похилого віку корекція дози препарату не потрібна.
Застосування у дітей
Протипоказано застосування препарату дітям віком до 12 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у цієї групи пацієнтів).
Протипоказано застосування препарату дітям віком від 12 до 18 років за всіма показаннями, крім ГЕРХ.
Нозологія (коди МКЛ)B98.0 Helicobacter pylori як причина хвороб, класифікованих в інших рубриках E16.4 Порушення секреції гастрину K21 Гастроэзо5 K26 Виразка дванадцятипалої кишки K27 Виразкова хвороба Y45 Аналгетичні, жарознижувальні та протизапальні засоби
Власник реєстраційного посвідчення
СANONPHARMA PRODUCTION ZAO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Эзомепразол Канон таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 20 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Эзомепразол Канон таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 20 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Эзомепразол Канон таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 20 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Эзомепразол-Виал таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 40 мг 28 шт., Эзомепразол-Виал таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 20 мг 28 шт., Эзомепразол-Виал таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 40 мг 14 шт., Эманера капсулы кишечнорастворимые 40 мг 28 шт., Эманера капсулы кишечнорастворимые 20 мг 28 шт., Эманера капсулы кишечнорастворимые 20 мг 14 шт., Нексиум таблетки покрытые оболочкой 20 мг 28 шт., Нексиум пеллеты покрытые кишечнорастворимой оболочкой и гранулы для приготовления суспензии для приема внутрь 10 мг 28 шт., Эзомепразол Канон таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 40 мг 14 шт., Эзомепразол Канон таблетки покрытые кишечнорастворимой оболочкой 20 мг 14 шт., Эманера капсулы кишечнорастворимые 40 мг 14 шт., Нексиум таблетки покрытые оболочкой 40 мг 28 шт., Нексиум лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного введения 40 мг ампулы 5 мл 10 шт., Нексиум таблетки покрытые оболочкой 20 мг 14 шт., Нексиум таблетки покрытые оболочкой 40 мг 14 шт..
