Эвиплера таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг+25 мг+300 мг 30 шт Цена
-
Страна:Ирландия
-
Форма выпуска:таблетки
-
В упаковке:30 шт.
Эвиплера - это комбинированный препарат с фиксированной дозой рилпивирина, тенофовира, эмтрицитабина.
Механизм действия
Эмтрицитабин является нуклеозидным аналогом цитидина. Тенофовира дизопроксила фумарат преобразуется in vivo в тенофовир, аналог нуклеозидмонофосфата (нуклеотида) аденозина монофосфата. Как эмтрицитабин, так и тенофовир, обладают специфической активностью в отношении вируса иммунодефицита человека (ВИЧ-1 и ВИЧ-2) и вируса гепатита В.
Рилпивирин представляет собой диарилпиримидиновый ненуклеозидный ингибитор обратной транскриптазы ВИЧ-1. Активность рилпивирина опосредована неконкурентным ингибированием обратной транскриптазы ВИЧ-1.
Эмтрицитабин и тенофовир фосфорилируются клеточными ферментами с образованием эмтрицитабина трифосфага и тенофовира дифосфата, соответственно. Исследования in vitro показали, что как эмтрицитабин, гак и тенофовир, могут полностью фосфорилироваться при одновременном нахождении в клетке. Эмтрицитабина трифосфат и тенофовира дифосфат ингибируют обратную транскриптазу ВИЧ-1 по конкурентному механизму, приводя к терминации синтеза цепи вирусной ДНК.
Как эмтрицитабина трифосфат, так и тенофовира дифосфат являются слабыми ингибиторами ДНК-полимеразы млекопитающих. In vitro и in vivo данных об их токсичности в отношении митохондрий не имеется. Рилпивирин не ингибирует клеточную α и β ДНК-полимеразу человека и митохондриальную γ ДНК-полимеразу.
Противовирусная активность in vitro
Комбинация эмтрицитабина. рилпивирина и тенофовира проявляет синергичную противовирусную активность в клеточной культуре.
Противовирусная активность эмтрицитабина в отношении лабораторных и клинических изолятов ВИЧ-1 оценивалась на линии лимфобластоидных клеток, линии клеток MAGI-CCR5 и на мононуклеарных клетках периферической крови. Значения 50% эффективной концентрации (ЕС50) эмтрицитабина были в диапазоне от 0.0013 до 0.64 мкмоль. Эмтрицитабин проявляет противовирусную активность в клеточной культуре в отношении подтипов А, В, С, D, Е, F, и G ВИЧ-1 (диапазон значений ЕС50 от 0.007 до 0.075 мкмоль), а также специфическую активность в отношении штаммов ВИЧ-2 (диапазон значений EC50 от 0.007 до 1.5 мкмоль).
В исследованиях комбинации эмтрицитабина с нуклеозидными ингибиторами обратной транскриптазы (НИОТ) (абакавир, диданозин, ламивудин, ставудин, тенофовир и зидовудин), ненуклеозидными ингибиторами обратной транскриптазы (ННИОТ) (делавирдин, эфавиренз. невирапин и рилпивирин) и ингибиторами протеазы (ИП) (ампренавир, нелфинавир, ритонавир и саквинавир) наблюдался аддитивный или синергический эффект.
Рилпивирин проявляет активность в отношении лабораторных штаммов ВИЧ-1 дикого типа на остро инфицированной Т-клеточной линии с медианой значения ЕС50 ВИЧ-1/IIIB 0.73 нмоль (0.27 нг/мл). Хотя in vilro рилпивирин демонстрировал ограниченную активность в отношении ВИЧ-2 со значениями ЕС50 в диапазоне от 2.510 до 10.830 нмоль (от 920 до 3970 нг/мл), в отсутствии клинических данных не рекомендуется лечение инфекции ВИЧ-2 рилпивирина гидрохлоридом.
Рилпивирин также демонстрировал противовирусную активность в отношении широкого спектра первичных изолятов штаммов ВИЧ-1 группы М (подтип А, В, С, D, F, G, Н) со значениями ЕС50 в диапазоне от 0.07 до 1.01 нмоль (от 0.03 до 0.37 нг/мл) и первичных изолятов группы О со значениями ЕС50 в диапазоне от 2.88 до 8.45 нмоль (от 1.06 до 3.10 нг/мл).
Противовирусная активность тенофовира в отношении лабораторных и клинических изолятов ВИЧ-1 оценивапась на лимфобластоидных клеточных линиях, в основном на моноцитах/макрофагах и на лимфоцитах периферической крови. Значения ЕС50 тенофовира были в диапазоне от 0.04 до 8.5 мкмоль.
Тенофовир демонстрировал противовирусную активность в клеточной культуре в отношении подтипов А, В, С, D, Е, F, G и О ВИЧ-1 (диапазон значений ЕС50 от 0.5 до 2.2 мкмоль), а также специфическую активность в отношении штаммов ВИЧ-2 (диапазон значений ЕС50 от 1.6 мкмоль до 5.5 мкмоль).
В исследованиях комбинации тенофовира с НИОТ (абакавир, диданозин, эмтрицитабин, ламивудин, ставудин и зидовудин), ННИОТ (делавирдин, эфавиренз, невирапин и рилпивирин) и ИП (ампренавир, индинавир, нелфинавир, ритонавир и саквинавир) наблюдался аддитивный или синергический эффект.
Резистентность
Клеточная культура
Резистентность к эмтрицитабину или тенофовиру наблюдалась in vitro и у некоторых ВИЧ-1 инфицированных пациентов вследствие замещения в кодонах M184V или М1841 обратной транскриптазы (ОТ) для эмтрицитабина или в кодоне K65R обратной транскриптазы для тенофовира. Других механизмов развития резистентности к эмтрицитабину или тенофовиру выявлено не было. Эмтрицитабин-резистентные вирусы с мутацией M184V/I демонстрировали перекрестную резистентность к ламивудину, но оставались чувствительными к диданозину, ставудипу, тенофовиру, залцитабину и зидовудину.
Мутация в кодоне K65R также может быть связана с резистентностью к абакавиру или диданозину и приводить к снижению чувствительности к этим препаратам, а также к ламивудину, эмтрицитабииу, и тенофовиру. Тенофовир не должен применяться у пациентов с K65R мутацией ВИЧ-1. ВИЧ-1 с мутациями в кодонах K65R, M184V и K65R+M184V остается полностью чувствительным к рилпивирину.
Резистентные к рилпивирину и к ННИОТ штаммы выделялись на клеточных культурах из диких типов ВИЧ-1 различной природы и подтипов. Наиболее часто наблюдались такие связанные с резистентностью мутации, как L100I, К101Е, V1081, Е138К, V179F, Y181C, H221Y, F227C и M230I.
С учетом всех имеющихся in vitro и in vivo данных у пациентов, ранее не получавших антиретровирусную терапию, на активность препарата Эвиплера могут влиять следующие мутации: K65R, К101Е, К101Р, Е138А, E138G, Е138К, E138Q, E138R, V179L, Y181C, Y181I, Y181V, Ml841, M184V, H221Y, F227C, M230I и M230L (при их выявлении до начала лечения). Эти, связанные с резистентностью, мутации должны учитываться только при использовании препарата Эвиплера для лечения пациентов, ранее не получавших антиретровирусную терапию.
Эти связанные с резистентностью мутации были выявлены по данным in vivo только у пациентов, ранее не получавших лечение, и поэтому не могут использоваться для прогнозирования активности препарата Эвиплера у пациентов с вирусологической неэффективностью антиретровирусной терапии.
Как и при использовании других антирстровирусных средств, на фоне приема препарата Эвиплера должно проводиться исследование генотипической резистентности.
ВИЧ-1 инфицированные пациенты, ранее не получавшие антиретровирусную терапию
В объединенном анализе данных, полученных в ходе клинических исследований III фазы (С209 и С215) среди пациентов, получавших эмтрицитабин/тенофовир+рилпивирин у 62 пациентов была установлена вирусологическая неудача терапии, при этом информация по развитию резистентности была доступна для 54 из 62 пациентов. Были установлены аминокислотные замены, которые ассоциировались с резистентностью к ННИОТ и чаще всего встречались у таких пациентов: V90I, К101Е, E138K/Q, Y181C, V189I и H221Y. Однако наличие таких мутаций как V90I и V189I не оказало влияние на эффективность лечения. У более чем 3-х пациентов во время терапии были выявлены мутации, связанные с резистентностью к НИОТ: K65R, К70Е, M184V/I и К219Е.
Перекрестная резистентность
При развитии устойчивости ВИЧ-1 к рилпивирину не отмечается развития перекрестной устойчивости к эмтрицитабину и тенофовиру и наоборот.
Резистентность на клеточной культуре
Эмтрицитабин: резистентные к эмтрицитабину штаммы с замещением в кодоне M184V/I демонстрировали перекрестную резистентность к ламивудину, но оставались чувствительными к диданозину, ставудину, тенофовиру и зидовудину. Штаммы вирусов с замещениями, обуславливающими снижение чувствительности к ставудину, и с мутациями резистентности к аналогам зидовудииа-тимидина (M41L, D67N, K70R, L210W, T215Y/F, K219Q/E) или диданозина (L74V), оставались чувствительными к эмтрицитабину. ВИЧ-1, содержащие замещение K103N или другие замещения, связанные с резистентностью к рилпивирину и другим ННИОТ, оставались чувствительными к эмтрицитабину.
Рилпивирин: в группе из 67 рекомбинантных лабораторных штаммов ВИЧ-1 с мутацией резистентности к ННИОТ в одном кодоне ОТ, включая наиболее распространенные K103N и Y181C мутации, рилпивирин демонстрировал противовирусную активность в отношении 64 (96%) из этих штаммов. Мутациями резистентности в одном кодоне, связанными с потерей чувствительности к рилпивирину, были: К101Р и Y181V/I.
Тенофовир: мутация в кодоне K65R также может быть связана с резистентностью к абакавиру или диданозину и приводить к снижению чувствительности к этим препаратам, а также к ламивудину, эмтрицитабину и тенофовиру, при сохранении чувствительности к зидовудину.
У пациентов с тремя и более мутациями резистентности ВИЧ-1 к аналогам зидовудина-тимидина, включая M41L или L210W, отмечалось снижение уровня ответной реакции на тенофовир.
Вирусологический ответ на тенофовир не был снижен у пациентов с ВИЧ-1 инфекцией и с мутацией M184V, связанной с резистентностью к абакавиру/эмтрицитабину/ламивудину. Пациенты с мутациями K103N и Y181C, или с замещениями, связанными с резистентностью к рилпивирину и ННИОТ, были чувствительны к тенофовиру.
ВИЧ-1 инфицированные пациенты, ранее не получавшие антиретровирусную терапию
В объединенном анализе данных, полученных в ходе клинических исследований III фазы (С209 и С215) среди пациентов, получавших эмтрицитабин/тенофовир+рилпивирин, у 54 пациентов с вирусологической неудачей терапии была доступна фенотипическая информация по развитию резистентности, 37 пациентов в процессе лечения потеряли чувствительность к эмтрицитабину. 29 - к рилпивирину и 2 - к тенофовиру, соответственно. Среди этих больных, 37 были устойчивы к ламивудину, 28 к этравирину, 26 к эфавирензу, и 12 к невирапипу. В некоторых случаях наблюдалось снижение чувствительности кабакавиру и/или диданозину.
Эвиплера таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг+25 мг+300 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб., покр. плівковою оболонкою, 200мг +25мг +300мг: 30 шт.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого з фіолетовим відтінком кольору, капсулоподібні; на одному боці вигравірувано "GSI", на поперечному розрізі ядро таблетки білого кольору.
| 1 таб. | |
| рилпівірину гідрохлорид | 27.5 мг, |
| що відповідає змісту рилпівірину | 25 мг |
| тенофовір | 300 мг |
| емтрицитабін | 200 мг |
Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 210 мг, лактози моногідрат – 269.8 мг, повідон – 3.25 мг, крохмаль прежелатинізований – 50 мг, полісорбат – 200.35 мг, кроскармеллоза натрію – 76.1 мг, маг.
Склад оболонки: гіпромелоза (2910 6 мПа.с) - 13.8 мг, барвник індигокармін лак алюмінієвий (Е132) - 0.093 мг, лактози моногідрат - 7.25 мг, макрогол - 2.76 мг, барвник заліза оксид червоний (1 захід жовтий лак алюмінієвий (Е110) - 0.02 мг, титану діоксид (Е171) - 8.4 мг, тріацетин - 2.07 мг.
30 шт. - флакони поліетиленові (1) - пачки картонні.
Коди АТХ
J05AR08 Емтрицитабін, тенофовіру дизопроксил і рилпівірін
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Противірусний препарат
Діюча речовина
тенофовір
емтрицитабін
рілпівірін
Фармако-терапевтична група
Противірусний засіб
Умови зберігання
Препарат зберігають в оригінальній упаковці, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності.
Фармакологічна дія
Евіплера – це комбінований препарат з фіксованою дозою рилпівірину, тенофовіру, емтрицитабіну.
Механізм дії
Емтрицитабін є нуклеозидним аналогом цитидину. Тенофовіру дизопроксилу фумарат перетворюється in vivo на тенофовір, аналог нуклеозидмонофосфату (нуклеотиду) аденозину монофосфату. Як емтрицитабін, так і тенофовір, мають специфічну активність щодо вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 і ВІЛ-2) і вірусу гепатиту В.
Рілпівірін є діарілпіримідиновим ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази ВІЛ-1. Активність рілпівірину опосередкована неконкурентним інгібуванням зворотної транскриптази ВІЛ-1.
Емтрицитабін і тенофовір фосфорилуються клітинними ферментами з утворенням емтрицитабіну трифосфагу та тенофовіру дифосфату, відповідно. Дослідження in vitro показали, що як емтрицитабін, гак і тенофовір можуть повністю фосфорилуватися при одночасному знаходженні в клітині. Емтрицитабіну трифосфат і тенофовіру дифосфат пригнічують зворотну транскриптазу ВІЛ-1 за конкурентним механізмом, призводячи до термінації синтезу ланцюга вірусної ДНК.
Як емтрицитабіну трифосфат, так і тенофовіру дифосфат є слабкими інгібіторами ДНК-полімерази ссавців. In vitro та in vivo даних про їх токсичність щодо мітохондрій немає. Рілпівірін не інгібує клітинну α та β ДНК-полімеразу людини та мітохондріальну γ ДНК-полімеразу.
Противірусна активність in vitro
Комбінація емтрицитабіну. рилпівірину та тенофовіру виявляє синергічну противірусну активність у клітинній культурі.
Противірусна активність емтрицитабіну щодо лабораторних та клінічних ізолятів ВІЛ-1 оцінювалася на лінії лімфобластоїдних клітин, лінії клітин MAGI-CCR5 та на мононуклеарних клітинах периферичної крові. Значення 50% ефективної концентрації (ЄС 50 ) емтрицитабіну були в діапазоні від 0.0013 до 0.64 мкмоль. Емтрицитабін виявляє противірусну активність у клітинній культурі щодо підтипів А, В, С, D, Е, F, та G ВІЛ-1 (діапазон значень ЄС 50 від 0.007 до 0.075 мкмоль), а також специфічну активність щодо штамів ВІЛ-2 ( діапазон значень EC 50 від 0.007 до 1.5 мкмоль).
У дослідженнях комбінації емтрицитабіну з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НДОТ) (абакавір, диданозин, ламівудін, ставудін, тенофовір і зидовудин), ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (ННІОТ) (делавірідин і вівірідин) , нелфінавір, ритонавір та саквінавір) спостерігався адитивний або синергічний ефект.
Рілпівірін виявляє активність щодо лабораторних штамів ВІЛ-1 дикого типу на гостро інфікованій Т-клітинній лінії з медіаною значення ЄС 50 ВІЛ-1/IIIB 0.73 нмоль (0.27 нг/мл). Хоча in vilro рілпівірін демонстрував обмежену активність щодо ВІЛ-2 зі значеннями ЄС 50 в діапазоні від 2.510 до 10.830 нмоль (від 920 до 3970 нг/мл), за відсутності клінічних даних не рекомендується лікування інфекції ВІЛ-2 іл.
Рілпівірін також демонстрував противірусну активність щодо широкого спектра первинних ізолятів штамів ВІЛ-1 групи М (підтип А, В, С, D, F, G, Н) зі значеннями ЕС 50 в діапазоні від 0.07 до 1.01 нмоль (від 0.03 до 0.37 /мл) та первинних ізолятів групи Про зі значеннями ЄС 50 в діапазоні від 2.88 до 8.45 нмоль (від 1.06 до 3.10 нг/мл).
Противірусна активність тенофовіру щодо лабораторних та клінічних ізолятів ВІЛ-1 оцінюється на лімфобластоїдних клітинних лініях, в основному на моноцитах/макрофагах і на лімфоцитах периферичної крові. Значення ЄС 50 тенофовіру були в діапазоні від 0.04 до 8.5 мкмоль.
Тенофовір демонстрував противірусну активність у клітинній культурі щодо підтипів А, В, С, D, Е, F, G та О ВІЛ-1 (діапазон значень ЄС 50 від 0.5 до 2.2 мкмоль), а також специфічну активність щодо штамів ВІЛ-2 (Діапазон значень ЄС 50 від 1.6 мкмоль до 5.5 мкмоль).
У дослідженнях комбінації тенофовіру з НДОТ (абакавір, диданозин, емтрицитабін, ламівудін, ставудін і зидовудін), ННДОТ (делавірдин, ефавіренз, невірапін і рілпівірін) та ІП (ампренавір, індинавір, нелфінавір, адінфін,
Резистентність
Клітинна культура
Резистентність до емтрицитабіну або тенофовіру спостерігалася in vitro і у деяких ВІЛ-1 інфікованих пацієнтів внаслідок заміщення в кодонах M184V або М1841 зворотної транскриптази (ВІД) для емтрицитабіну або в кодоні K65R зворотної транскриптази для тенофовіру. Інших механізмів розвитку резистентності до емтрицитабіну або тенофовіру виявлено не було. Емтрицитабін-резистентні віруси з мутацією M184V/I демонстрували перехресну резистентність до ламівудину, але залишалися чутливими до диданозину, ставудипу, тенофовіру, залцитабіну та зидовудину.
Мутація в кодоні K65R також може бути пов'язана з резистентністю до абакавіру або диданозину і призводити до зниження чутливості до цих препаратів, а також до ламівудину, емтрицитабії, і тенофовіру. Тенофовір не повинен застосовуватися у пацієнтів з K65R мутацією ВІЛ-1. ВІЛ-1 з мутаціями в кодонах K65R, M184V та K65R+M184V залишається повністю чутливим до рилпівірину.
Резистентні до рилпівірину та ННІОТ штами виділялися на клітинних культурах з диких типів ВІЛ-1 різної природи та підтипів. Найчастіше спостерігалися такі пов'язані з резистентністю мутації, як L100I, К101Е, V1081, Е138К, V179F, Y181C, H221Y, F227C та M230I.
З урахуванням всіх наявних in vitro та in vivo даних у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію, на активність препарату Евіплера можуть впливати такі мутації: K65R, К101Е, К101Р, Е138А, E138G, Е138К, E138Q, E138, Y18 Y181V, Ml841, M184V, H221Y, F227C, M230I та M230L (при їх виявленні до початку лікування). Ці, пов'язані з резистентністю, мутації повинні враховуватись лише при використанні препарату Евіплера для лікування пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію.
Ці пов'язані з резистентністю мутації були виявлені за даними in vivo тільки у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, і тому не можуть використовуватися для прогнозування активності препарату Евіплера у пацієнтів з вірусологічною неефективністю антиретровірусної терапії.
Як і при використанні інших антирстровірусних засобів, на фоні прийому препарату Евіплера має проводитись дослідження генотипної резистентності.
ВІЛ-1 інфіковані пацієнти, які раніше не отримували антиретровірусну терапію
В об'єднаному аналізі даних, отриманих в ході клінічних досліджень III фази (С209 і С215) серед пацієнтів, які отримували емтрицитабін/тенофовір+рілпівірін у 62 пацієнтів була встановлена вірусологічна невдача терапії, при цьому інформація щодо розвитку резистентності була доступна для 54 з 6 Були встановлені амінокислотні заміни, які асоціювалися з резистентністю до ННІОТ та найчастіше зустрічалися у таких пацієнтів: V90I, К101Е, E138K/Q, Y181C, V189I та H221Y. Однак наявність таких мутацій як V90I та V189I не вплинула на ефективність лікування. У більш ніж 3 пацієнтів під час терапії були виявлені мутації, пов'язані з резистентністю до НДП: K65R, К70Е, M184V/I і К219Е.
Перехресна резистентність
При розвитку стійкості ВІЛ-1 до рилпівірину не відзначається розвитку перехресної стійкості до емтрицитабіну та тенофовіру та навпаки.
Резистентність на клітинній культурі
Емтрицитабін: резистентні до емтрицитабіну штами із заміщенням у кодоні M184V/I демонстрували перехресну резистентність до ламівудину, але залишалися чутливими до диданозину, ставудину, тенофовіру та зидовудину. Штами вірусів із заміщеннями, що зумовлюють зниження чутливості до ставудину, та з мутаціями резистентності до аналогів зидовудіа-тимідину (M41L, D67N, K70R, L210W, T215Y/F, K219Q/E) або диданозину (L7) ВІЛ-1, що містять заміщення K103N або інші заміщення, пов'язані з резистентністю до рилпівірину та інших ННІОТ, залишалися чутливими до емтрицитабіну.
Рілпівірін: у групі з 67 рекомбінантних лабораторних штамів ВІЛ-1 з мутацією резистентності до ННІОТ в одному кодоні ВІД, включаючи найбільш поширені K103N та Y181C мутації, рілпівірін демонстрував противірусну активність щодо 64 (96%) цих. Мутаціями резистентності в одному кодоні, пов'язаними зі втратою чутливості до рилпівірину, були: К101Р та Y181V/I.
Тенофовір: мутація в кодоні K65R також може бути пов'язана з резистентністю до абакавіру або диданозину і призводити до зниження чутливості до цих препаратів, а також до ламівудину, емтрицитабіну та тенофовіру, при збереженні чутливості до зидовудіну.
У пацієнтів з трьома та більше мутаціями резистентності ВІЛ-1 до аналогів зидовудину-тимідину, включаючи M41L або L210W, відзначалося зниження рівня реакції у відповідь на тенофовір.
Вірусологічна відповідь на тенофовір не була знижена у пацієнтів з ВІЛ-1 інфекцією та з мутацією M184V, пов'язаною з резистентністю до абакавіру/емтрицитабіну/ламівудіну. Пацієнти з мутаціями K103N та Y181C, або із заміщеннями, пов'язаними з резистентністю до рилпівірину та ННІОТ, були чутливі до тенофовіру.
ВІЛ-1 інфіковані пацієнти, які раніше не отримували антиретровірусну терапію
В об'єднаному аналізі даних, отриманих в ході клінічних досліджень III фази (С209 і С215) серед пацієнтів, які отримували емтрицитабін/тенофовір+рілпівірін, у 54 пацієнтів з вірусологічною невдачею терапії була доступна фенотипічна інформація щодо розвитку резистентності, 37 пацієнтів емтрицитабіну. 29 - до рілпівіріну і 2 - до тенофовіру, відповідно. Серед цих хворих, 37 були стійкі до ламівудіну, 28 до етравірину, 26 до ефавірензу, і 12 до невірапіпу. У деяких випадках спостерігалося зниження чутливості кабакавіру та/або диданозину.
Показания лечение инфекции, вызванной ВИЧ-1, в качестве терапии первой линии у взрослых пациентов, имеющих показатели РНК ВИЧ-1 в пределах не более 100 000 копий/мл.
Способ применения, курс и дозировка
Внутрь.
Лечение должно проводиться врачом, имеющим опыт терапии ВИЧ-инфекции.
Взрослые
Препарат Эвиплера применяется только перорально, по одной таблетке 1 раз/сут вместе с нишей. Таблетку следует проглатызать целиком, запивая водой. Таблетки нельзя разжевывать или разламывать, поскольку это может повлиять на всасывание препарата. В случае если требуется отмена или изменение дозы одного из компонентов препарата Эвиплера, следует применять другие имеющиеся на рынке отдельные лекарственные формы эмтрицитабииа, рилпивирина гидрохлорида и тенофовира дизопроксила фумарата (см. инструкции по применению этих препаратов).
Если опоздание в приеме препарата составило менее 12 ч, пропущенную дозу следует как можно скорее принять вместе с пищей и возобновить обычный режим дозирования препарата. Если опоздание ь приеме препарата составило более 12 ч, пропущенную дозу принимать не следует; следующая таблетка принимается в обычное время.
Если у больного возникла рвота в течение 4 ч после приема препарата Эвиплера, вместе с пищей должна быть принята еще одна таблетка препарате Эвиплера. Если у больного возникла рвота более чем через 4 ч после приема препарата Эвиплера, нет необходимости в приеме еще одной таблетки препарата Эвиплера до времени получения следующей плановой дозы препарата.
Особые группы пациентов
Пожилые пациенты
Применение препарата Эвиплера не изучалось у пациентов старше 65 лет. Препарат Эвиплера должен применяться с осторожностью у пожилых пациентов.
Нарушение функции почек
Лечение препаратом Эвиплера вызывало небольшое повышение средней концентрации креатинина в крови на ранних этапах терапии. Данный параметр оставался стабильным с течением времени и не считается клинически значимым.
Ограниченные данные клинических исследований подтверждают режим дозирования препарата Эвиплера 1 раз/сут у пациентов с нарушением функции почек легкой степени (КК 50-80 мл/мин). Однако у пациентов с недостаточностью функции почек легкой степени не проводилось оценки безопасности отдельных компонентов препарата (эмтрицитабииа и тенофовира дизопроксила фумарата). Поэтому препарат Эвиплера должен использозаться у пациентов с недостаточностью функции почек легкой степени только в том случае, если потенциальная польза от лечения превосходит возможный риск.
Препарат Эвиплера противопоказано применять у пациентов с нарушением функции почек средней пли тяжелой степени (КК<50 мл/мин), поскольку таким пациентам необходима коррекция интервала дозирования эмтрицитабина и тенофовира дизопроксила фумарата, что невозможно осуществить при использовании комбинированной препарата.
Нарушение функции печени
Имеется ограниченная информация относительно использования препарата Эвиплера у пациентов с нарушением функции печени легкой и средней степени (класс А и В по шкале Чайлд-Пью). Пациентам с нарушением функции печени легкой и средней степени не требуется коррекция дозы препарата Эвиплера. Тем не менее, препарат Эвиплера следует применять с осторожностью у пациентов с нарушением функции печени средней степени. Препарат Эвиплера не изучался у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени (класс С по шкале Чайлд-Пыо). Поэтому его применение у этой группы пациентов противопоказано.
В случае отмены препарата у пациентов с ВИЧ-инфекцией и с сопутствующим гепатитом В, состояние пациентов должно тщательно контролироваться на предмет выявления признаков обострения гепатита.
Дети
Безопасность и эффективность использования препарата Эвиплера у детей младше 18 лет не установлена.
Передозировка
При возникновении передозировки состояние пациента должно тщательно контролироваться на предмет выявления признаков токсичности. Также, при необходимости, должна проводиться стандартная поддерживающая терапия, включающая наблюдение за клиническим состоянием, контроль основных показателей состояния организма и данных ЭКГ (длина интервала QT).
Специфічного антидоту немає. До 30% дози емтрицитабії і приблизно 10% дози тенофовіру може бути виведено з організму за допомогою гемодіалізу. Немає даних про можливість виведення емтрицитабії або тенофовіру з організму за допомогою перитонеального діалізу. Оскільки рилпівірин характеризується високою сполучною здатністю з білками плазми, діаліз у разі передозування неефективний. Для видалення рилпівірину гідрохлориду, що не всмоктався в ШКТ, також може бути використане активоване вугілля.
Лікарська взаємодія
Досліджень лікарської взаємодії із препаратом Евіплера не проводилося. Оскільки в препараті Евіплера міститься емтрицитабін, рилпівірину гідрохлорид та тенофовіру дизопроксилу фумарат, усі випадки лікарської взаємодії, виявлені з цими активними речовинами, можуть виникати і при застосуванні препарату Евіплера. Дослідження лікарської взаємодії із цими препаратами проводилися лише у дорослих пацієнтів.
Рілпівірін метаболізується головним чином за допомогою ізоферменту Р450 (CYP3A). Тому лікарські препарати, що індукують або інгібують активність ізоферменту CYP3A, можуть впливати на кліренс рілпівірину.
Препарати протипоказані для спільного застосування.
Спостерігалося зниження концентрації рилпівірину в плазмі при одночасному застосуванні препарату Евіплера та лікарських речовин, що індукують активність ізоферментів CYP3A, що може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Евіплера.
Спостерігалося зниження концентрації рилпівірину в плазмі при одночасному застосуванні препарату Евіплера з інгібіторами протонної помпи (через підвищення рН у шлунку), що може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Евіплера.
Диданозин: одночасний прийом препарату Евіплера та диданозину протипоказаний.
Евіплера - комбінований лікарський препарат, тому його протипоказано застосовувати одночасно з іншими препаратами, що містять будь-який з його компонентів: емтрицитабін, рілпівіріна гідрохлорид або тенофовіру дизопроксилу фумарат.
Препарат Евіплеру протипоказано застосовувати одночасно з іншими аналогами цитидину, наприклад, з ламівудином. Препарат Евіплеру не слід призначати одночасно з адефовіром дипівоксилом.
Лікарські речовини, що виводяться нирками: оскільки емтрицитабін і тенофовір в основному виводяться нирками, спільне застосування препарату Евіплеру з лікарськими речовинами, що знижують функцію нирок або конкурують за активну канальцеву секрецію (наприклад, цидофовір), може підвищити концентрацію в сироватці. спільно призначених препаратів. Препарат Евіплеру не повинен застосовуватись одночасно з нефротоксичними лікарськими засобами, або незабаром після їх відміни. До таких препаратів, поряд з іншими, належать аміноглікозиди, амфотерицин В, фоскарнет, ганцикловір, пентамідин, вапкоміцин, цидофовір або інтерлейкін-2 (також званий алдсслейкін).
Інші ННІОТ: протипоказане сумісне застосування препарату Евіплера з іншими ННІОТ.
Препарати, що рекомендуються для спільного застосування з обережністю
Інгібітори ізоферментів цитохрому Р450: при сумісному застосуванні препарату Евіплера з лікарськими засобами, що інгібують активність ізоферменту СУРЗА.
Препарати, що подовжують інтервал QT: препарат Евіплера повинен використовуватися з обережністю при спільному застосуванні з ліками, відомими своєю здатністю викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует". Є обмежена інформація щодо можливості фармакодинамічної взаємодії між рилпівірином та лікарськими засобами, що подовжують інтервал QTc на електрокардіограмі. У дослідженні на здорових добровольцях застосування надтерапевтичних доз рилпівірину (75 мг 1 раз на добу і 300 мг 1 раз на добу) супроводжувалося подовженням інтервалу QTc на ЕКГ.
Субстрати Р-глікопротеїну:препарат Евіплера повинен призначатися з обережністю з лікарськими речовинами, що є субстратами Р-глікопротеїну (наприклад, з дигоксином та дабігатраном). Рілпівірін пригнічує активність Р-глікопротеїну in vilro. Клінічна значимість цього пригнічення невідома. Рілпівірін може пригнічувати активність Р-глікопротеїну в кишечнику і впливати на метаболізм ліків, що транспортуються Р-глікопротеїнами в кишечнику, наприклад, на концентрацію дабігатрана. Це може призвести до підвищення концентрації у плазмі таких препаратів. Рілпівірін пригнічує активну канальцеву секрецію креатиніну в нирках. Завдяки цьому механізму може бути підвищена експозиція метформіну в крові. На початку або після закінчення спільного застосування рилпівірину та метформіну стан пацієнтів повинен ретельно контролюватись.
Інші види взаємодії
Взаємодії між компонентами препарату Евіплера та спільно застосовуваними лікарськими препаратами описуються нижче в Таблиці 1 (підвищення концентрації препарату показано стрілкою "↑", зниження - "↓" та відсутність зміни - "↔").
Таблиця 1. Взаємодія між окремими компонентами Евіплеру та іншими лікарськими засобами.
| Лікувальні препарати | Вплив на фармакокінетичні параметри (AUC, max , min ) інших препаратів | Рекомендації щодо одночасного прийому з іншими препаратами |
| Противірусні препарати | ||
| Антиретровірусні засоби | ||
| Нуклеозидні або нуклеотидні інгібітори зворотної траскриптази (НДТ/Н(m)ІВТ) | ||
| Диданозин/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Одночасний прийом препарату Евіплера та диданозинани рекомендується |
| Діданозин (400 мг 1 раз на добу)/Рілпівірін 1 | Диданозин: AUC: ↑12% З min : не застосовується З max : ↔ Рілпівірін: AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ | |
| Диданозин/Тенофовира дизопроксилу фумарат | Одночасний прийом тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину призводить до 40-60% збільшення системної дії диданозину, що може призвести до підвищення ризику небажаних реакцій, пов'язаних з диданозином. Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку панкреатиту та лактат-ацидозу, іноді з летальним кінцем. Спільне застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату та диданозину в дозі 400 мг 1 раз на добу пов'язане зі значним зниженням кількості CD4 клітин, можливо внаслідок внутрішньоклітинної взаємодії, що підвищує концентрацію фосфорильованого (активного) диданозину. Спільне призначення зниженої дози диданозину 250 мг з тенофовіру дизопроксилу фумаратом супроводжувалося повідомленнями про високу частоту вірусологічної неефективності при використанні кількох досліджуваних комбінованих лікарських форм для лікування ВІЛ-1-інфекції. | |
| Інгібітори протеази – посилені низькою дозою ритонавіру | ||
| Атазанавір/Рітонавір/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Одночасний прийом препарату Евіплера з посиленими ритонавіром ІМ викликає підвищення концентрації рілпівірину в плазмі (інгібування ізоферментів CYP3A). Корекція дози не потрібна. |
| Атазанавір/Рітонавір/Рілпівірін | Взаємодія не вивчалася | |
| Атазанавір (300 мг 1 раз на добу)/Ритонавір (100 мг 1 раз на добу)/Тенофовіру дизопроксилу фумарат (300 мг 1 раз на добу) | Атазанавір AUC: ↓25% З min : ↓28% З max : ↓26% Тенофовір AUC: ↑37% З min : ↑34% З max : ↑29% | |
| Дарунавір/Рітонавір/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | |
| Дарунавір (800 мг 1 раз на добу) / Ритонавір (100 мг 1 раз на добу) / Рілпівірін 1 | Дарунавір AUC: ↔ З min : ↓11% З max : ↔ Рілпівірін AUC: ↑130% З min : ↑178% З max : ↑79% | |
| Дарунавір (300 мг 1 раз на добу)/Ритонавір (100 мг 1 раз на добу)/Тенофовіру дизопроксилу фумарат (300 мг 1 раз на добу) | Дарунавір AUC: ↔ З min : ↔ Тенофовір AUC: ↑22% З min : ↑37% | |
| Лопінавір/Ритонавір/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | |
| Лопінавір (400 мг 1 раз на добу)/Ритонавір (100 мг 2 раз на добу)/Рілпівірін 1 (м'які капсули) | Лопінавір AUC: ↔ З min : ↓11% З max : ↔ Рілпівірін AUC: ↑52% З min : ↑74% З max : ↑29% | |
| Лопінавір (400 мг 1 раз на добу)/Ритонавір (100 мг 2 раз на добу)/Тенофовіру дизопроксилу фумарат (300 мг 1 раз на добу) | Лопінавір/Рітонавір AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ Тенофовір AUC: ↑32% З max : ↔ З min : ↑51% | |
| Антагоністи рецептора ССR5 | ||
| Маравірок/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Не очікується клінічно значимої лікарської взаємодії. Корекція дози не потрібна. |
| Маравірок/Рілпівірін | Взаємодія не вивчалася | |
| Маравірок (300 мг 2 рази на добу)/Тенофовіру дизопроксилу фумарат (300 мг 1 раз на добу) | AUC: ↔ З max : ↔ Концентрація тенофовіру не вимірювалася, взаємодії не очікується | |
| Інгібітори інтегрази | ||
| Ралтегравір/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | |
| Ралтегравір/Рілпівірін | Взаємодія не вивчалася | |
| Ралтегравір (400 мг 1 раз на добу)/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Ралтегравір AUC: ↑49% З 12h : ↑3% З max : ↑64% (механізм взаємодії невідомий) Тенофовір AUC: ↓10% З 12h : ↓13% З min : ↓23% | Не очікується клінічно значимої лікарської взаємодії. Корекція дози не потрібна. |
| Інші противірусні препарати | ||
| Рібавірин | Взаємодія з іншими компонентами Евіплеру не вивчалася. | Не очікується клінічно значимої лікарської взаємодії. Корекція дози не потрібна. |
| Телапревір/ Рілпівірін | Тілапревір AUC: ↓5% З min : ↓11% З max : ↓3% Рілпівірін AUC: ↑78% З min : ↑93% З max : ↑49% | Спільне застосування препарату Евіплера та тілапревіру може спричинити збільшення концентрації рилпівірину в плазмі. Корекція дози не потрібна. |
| Протигрибкові препарати | ||
| Кетоконазол/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Супутнє застосування препарату Евіплера з азольними протигрибковими препаратами може спричинити підвищення концентрації рілпівірину в плазмі (інгібування ізоферментів CYP3A). При дозі рілпівірину 25 мг корекція доза не потрібна. |
| Кетоконазол (400 мг 1 раз на добу)/Рілпівірін 1 Флуконазол 2 Ітраконазол 2 Позаконазол 2 Вориконазол 2 | Кетоконазол AUC: ↓24% З min : ↓66% З max : ↔ Рілпівірін AUC : ↑49% З min : ↑76% З max : ↑30% | |
| Кетоконазол/ Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Взаємодія не вивчалася | |
| Антимікобактеріальні препарати | ||
| Рифабутин/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Препарат Евіплеру не повинен використовуватися в комбінації з рифабутином, оскільки при спільному застосуванні можливий розвиток значного зниження концентрації рилпівірину в плазмі (індукція активності ізоферменту CYP3A). Це може призвести до зниження терапевтичної ефективності Евіплеру. |
| Рифабутин (300 мг 1 раз на добу) / Рілпівірін 1 | Рифабутин AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ 25-О-дезацетил-рифабутин: AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ Рілпівірін AUC: ↓46% З min : ↓49% З max : ↓ | |
| Рифабутин/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Взаємодія не вивчалася | |
| Рифабутин/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Препарат Евіплеру не повинен використовуватися в концентрації з рифампіцином, оскільки при спільному застосуванні можливий розвиток значного зниження концентрації рилпівірину в плазмі (індукція активності ізоферменту CYP3A). Це може призвести до зниження терапевтичної ефективності Евіплеру. |
| Рифампіцин (600 мг 1 раз на добу)/ Рілпівірін 1 | Рифампіцин AUC: ↔ З min : не застосовується З max : ↔ 25-дезацетил-рифабутин: AUC: ↓9% З min : не застосовно З max : ↔ Рілпівірін AUC: ↓80% З min : ↓89% З max : ↓ % | |
| Рифампіцин (600 мг 1 раз на добу)/Тенофовіру дизопроксилу фумарат (300 мг 1 раз на добу) | Рифампіцин AUC: ↔ З max : ↔ Тенофовір AUC: ↔ З max : ↔ | |
| Антибіотики групи макролідів | ||
| Кларитроміцин Ерітроміцин Тролеандоміцин | Взаємодія з будь-яким компонентом препарату Евіплера не вивчалася. | Одночасний прийом препарату Евіплера з макролідними антибіотиками може спричинити підвищення концентрації рилпівірину в плазмі (інгібування активності ізоферментів CYP3A). Якщо є можливість, слід обговорити питання використання альтернативних препаратів, наприклад, азитромицина. |
| Протисудомні препарати | ||
| Карбамазепін Окскарбазепін Фенобарбітал Фенітоїн | Взаємодія з будь-яким компонентом препарату Евіплера не вивчалася. | Препарат Евіплеру не повинен використовуватися в комбінації із системним дексаметазоном, оскільки при супутньому застосуванні можливий розвиток значного зниження концентрації рилпівірину в плазмі (індукція активності ізоферменту CYP3A). Це може призвести до зниження терапевтичної ефективності Евіплеру. Слід обговорити питання щодо використання альтернативних препаратів, особливо при тривалому лікуванні. |
| Інгібітори протонної помпи | ||
| Омепразол/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Препарат Евіплеру не повинен використовуватися в комбінації з інгібіторами протонної помпи, оскільки при супутньому застосуванні можливий розвиток значного зниження концентрації рилпівірину в плазмі (зниження всмоктування, підвищення pH шлунка). Це може призвести до зниження терапевтичної ефективності Евіплеру. |
| Омепразол (20 мг 1 раз на добу)/Рілпівірін 1 Лансопразол 2 Рабепразол 2 Пантопразол 2 Езомепразол 2 | Омепразол AUC: ↓14% З min : не застосовується З max : ↓14% Рілпівірін AUC: ↓40% З min : ↓33% З max : ↓40% | |
| Омепразол/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Взаємодія не вивчалася | |
| Антагоністи Н 2 -гістамінових рецепторів | ||
| Фамотидин/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Препарат Евіплеру повинен використовуватися з особливою обережністю у комбінації з антагоністами Н 2 -рецепторів, оскільки при супутньому застосуванні можливий розвиток значного зниження концентрації рилпівірину в плазмі (зниження всмоктування, підвищення pH шлунка). Повинні використовуватися ті антагоністи Н 2 -рецепторів, які можна застосовувати 1 раз на добу. Слід суворо стежити за схемою дозування антагоністів Н 2 -рецепторів, які повинні призначатися щонайменше за 12 годин до або через 4 години після отримання препарату Евіплера. |
| Фамотидин (одноразова доза 40 мг за 12 годин до прийому рилпівірину)/ Рилпивірін 1 Циметидин 2 Низатидин 2 Ранітидин 2 | Рілпівірін AUC: ↓9% З min : не застосовується З max : ↔ | |
| Фамотидин (одноразова доза 40 мг за 2 години до прийому рилпівірину) / Рилпівірін 1 | Рілпівірін AUC: ↓76% З min : не застосовується З max : ↓85% | |
| Фамотидин (одноразова доза 40 мг за 4 години до прийому рилпівірину) / Рилпівірін 1 | Рілпівірін AUC: ↑13% З min : не застосовується З max : ↑21% | |
| Фамотидин/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Взаємодія не вивчалася | |
| Антацидні засоби | ||
| Антациди (наприклад, гідроксид магнію або алюмінію, карбонат кальцію) | Взаємодія з будь-яким компонентом препарату Евіплера не вивчалася. | Препарат Евіплеру повинен використовуватися з обережністю у комбінації з антацидами, оскільки при супутньому призначенні можливий розвиток значного зниження концентрації рілпівірину в плазмі (зниження всмоктування, підвищення pH шлунка). Антациди повинні призначатися або, як мінімум, за 12 годин до або через 4 години після отримання препарату Евіплера. |
| Наркотичні анальгетики | ||
| Метадон/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | При одночасному прийомі метадону та препарату Евіплера корекція дози не потрібна. Однак рекомендується спостерігати за клінічним станом пацієнта, оскільки деяким хворим може знадобитися корекція підтримуючої дози метадону. |
| Метадон (60-100 мг 1 раз на добу, індивідуалізована доза)/Рілпівірін | R(-) метадон AUC: ↓16% З min : ↓22% З max : ↓14% Рілпівірін AUC: ↔* З min : ↔* З max : ↔* * на підставі історичного контролю | |
| Метадон/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Метадон AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ Тенофовір AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ | |
| Ненаркотичні анальгетики | ||
| Парацетамол/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Корекція дози не потрібна. |
| Парацетамол (одноразова доза 500 мг)/Рілпівірін 1 | Парацетамол AUC: ↔ З min : не застосовується З max : ↔ Рілпівірін AUC: ↔ З min : ↑26% З max : ↔ | |
| Парацетамол/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Взаємодія не вивчалася | |
| Пероральні контрацептиви | ||
| Етинілестрадіол/Норетіндрон/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Корекція дози не потрібна. |
| Етинілестрадіол (0.035 мг 1 раз на добу) / Рілпівірін Норетіндрон (1 мг 1 раз на добу) / Рілпівірін | Етинілестрадіол AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↑17% Норетиндрон AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ Рілпівірін AUC: ↔* З min : ↔* З max : ↔* * на підставі історичного контролю | |
| Етинілестрадіол/Норетіндрон/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Етинілестрадіол AUC: ↔ З max : ↔ Тенофовір AUC: ↔ З max : ↔ | |
| Антиаритмічні препарати | ||
| Дігоксин | Взаємодія з будь-яким компонентом препарату Евіплера не вивчалася. | Може підвищитись концентрація дигоксину в плазмі (інгібування Р-глікопротеїну в кишечнику). Рекомендується контролювати концентрацію дигоксину в крові при сумісному призначенні з препаратом Евіплера. |
| Антикоагулянти | ||
| Дабігатран | Взаємодія з будь-яким компонентом препарату Евіплера не вивчалася. | Дабігатран слід з обережністю призначати разом з препаратом Евіплера, оскільки передбачається підвищення концентрації дабігатрану в плазмі (інгібування Р-глікопротеїну в кишечнику). |
| Гіпоглікемічні засоби | ||
| Метформін | Взаємодія з будь-яким компонентом препарату Евіплера не вивчалася. | Комбіноване використання препарату Евіплера з метформіном може спричинити підвищення концентрації метформіну в плазмі (інгібування Р-глікопротеїну в кишечнику). Рекомендується ретельно контролювати стан пацієнта на початку та по закінченні терапії. |
| Лікарські препарати рослинного походження | ||
| Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum) | Не проводилося досліджень взаємодій з жодним з активних компонентів препарату Евіплера. | Препарат Евіплеру не повинен використовуватися в комбінації з препаратами, що містять Звіробій продірявлений, оскільки при супутньому призначенні можливий розвиток значного зниження концентрації рилпівірину в плазмі. Це може призвести до зниження терапевтичної ефективності Евіплеру. |
| Інгібітори ГМГ-КоА редуктази | ||
| Аторвастатин/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Корекція дози не потрібна. |
| Аторвастатин (40 мг 1 раз на добу)/Рілпівірін 1 | Аторвастатин AUC: ↔ З min : ↓15% З max : ↑35% Рілпівірін AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↓9% | |
| Інгібітори яосяодіестерази 5 типу (ФДЕ-5) | ||
| Силденафіл/Емтрицитабін | Взаємодія не вивчалася | Корекція дози не потрібна. |
| Силденафіл (одноразова доза 50 мг)/Рілпівірін 1 Варденафіл 2 Тадалафіл 2 | Силденафіл AUC: ↔ З min : не застосовується З max : ↔ Рілпівірін AUC: ↔ З min : ↔ З max : ↔ | |
| Силденафіл/Тенофовіру дизопроксилу фумарат | Взаємодія не вивчалася | |
1 У дослідженні лікарської взаємодії використовувалася доза, що перевищувала рекомендовану для оцінки максимального ефекту рилпівірину гідрохлориду на концентрацію лікарського препарату, що спільно призначається. Вказівки з дозування застосовуються до рекомендованої дози рілпівірину 25 мг 1 раз на добу.
2 Препарати одного класу, у яких можна прогнозувати схожу лікарську взаємодію
Дослідження, що проводилися з іншими лікарськими засобами
Емтрицитабін
In vilro емтрицитабін не пригнічує метаболізм, опосередкований впливом будь-якого з наступних ізоферментів CYP450 людини: 1А2, 2А6, 2В6, 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Емтрицитабін не пригнічує активність ферменту, відповідального за глюкуронідацію.
Немає клінічно значущого фармакокінетичного взаємозв'язку при спільному призначенні емтрицитабіну з індинавіром, зидовудипом, ставудином або фамцикловіром.
Тенофовіру дизопроксилу фумарат
Спільне призначення ламівудину, індинавіру, ефавірензу, нелфінавіру або саквінавіру (посиленого ритопавіром), рибавірину або адсфовіру дипивоксилу з тенофовіру дизопроксилом фумаратом не викликало будь-якої значущої фармакокінет.
Комбінований препарат емтрицитабін+тенофовір
Спільне призначення такролімусу з емтрицитабнном/тснофовіром дизопроксилу фумаратом не викликало будь-якої значущої фармакокінетичної взаємодії.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Немає клінічних даних про використання препарату Евіплера у вагітних жінок. Однак помірна кількість даних (300-1000 результатів вагітності) вказує на відсутність вроджених вад розвитку плода або неонатальної токсичності при використанні емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату. Дослідження у тварин показали відсутність репродуктивної токсичності (при використанні компонентів препарату Евіплеру), а також невелика кількість випадків проникнення рілпівірину через плаценту. Невідомо, чи проникає рілпівірін через плаценту у вагітних жінок. При використанні рілпівірину у щурів і кроликів не спостерігалося ознак тератогенності.
Препарат Евіплеру не повинен використовуватися під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь від лікування для матері перевищує можливий ризик для плода.
Лактація
Було показано, що емтрицитабін та тенофовір виділяються з грудним молоком у жінок. Даних про екскрецію рилпівірину з грудним молоком у жінок немає. Немає достатніх даних про вплив компонентів препарату Евіплера на новонароджених/дітей. Тому препарат Евіплера не повинен використовуватись жінками під час грудного вигодовування.
Для виключення передачі ВІЛ новонародженому рекомендується, щоб ВІЛ-інфіковані жінки повністю відмовилися від грудного вигодовування.
Побічна дія
Найбільш часто реєструвалися побічними реакціями, ймовірно пов'язаними з прийомом рилпівірину гідрохлориду, емтрицитабіну, тенофовіру дизопроксилу фумарату, були нудота (9%), запаморочення (8%), незвичайні сновидіння (7%), головний біль (6%), ді ) та безсоння (5%). Профіль безпеки емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату в цих дослідженнях відповідав попередньому досвіду використання цих препаратів, коли кожен з них застосовувався з іншими антирстровірусними препаратами.
Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку ниркової недостатності та проксимальної тубулопатії (включаючи синдром Фаїконі) у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксилу фумарат, що іноді призводило до кісткових порушень (що зрідка сприяло розвитку переломів). Рекомендується проводити спостереження за функцією нирок у хворих, які отримують препарат Евіплера.
Застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату та емтрицитабіну може супроводжуватися розвитком лактат-ацидозу, тяжкої гепатомегалії з жировою інфільтрацією печінки та ліподистрофії.
Відміна препарату Евіплера у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з супутнім гепатитом може супроводжуватися важким загостренням гепатиту.
Побічні реакції препарату систематизовані щодо кожної із систем органів залежно від частоти народження, з використанням наступної класифікації: дуже часто (>1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки.
| Частота | Емтрицитабін | Рілпівірину гідрохлорнд | Тенофовір дизопроксіл фумарат |
| Порушення з боку крові та лімфатичної системи: | |||
| Часто: | Нейтропенія | Зниження кількості лейкоцитів, зниження концентрації гемоглобіну, зниження кількості тромбоцитів | |
| Не часто: | Анемія 2 | ||
| Порушення з боку імунної системи: | |||
| Часто: | Алергічні реакції | ||
| Не часто: | Синдром відновлення імунітету | ||
| Порушення обміну речовин та харчування: | |||
| Дуже часто: | Підвищення концентрації загального холестерину (натще), підвищення концентрації ііпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) (натще) 4 | Гіпофосфатемія 1 | |
| Часто: | Гіперглікемія, гіпер-тригліцеридемня | Зниження апетиту, підвищення концентрації триглінеридів | |
| Не часто: | Гіпокаліємія 1 | ||
| Рідко: | Лактат-ацидоз | ||
| Порушення психіки: | |||
| Часто: | Безсоння, незвичайні сновидіння | Депресія, безсоння, незвичайні сновидіння. порушення сну пригнічений настрій | |
| Порушення нервової системи. | |||
| Дуже часто: | Головний біль | Головний біль | Запаморочення |
| Часто: | Запаморочення | Запаморочення, сонливість | Головний біль |
| Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: | |||
| Дуже часто: | Діарея, нудота | Нудота, підвищення активності панкреатичної амілази | Діарея, блювання, нудота |
| Часто: | підвищення активності амілази, включаючи підвищення активності панкреатичної амілази; підвищення активності ліпази сироватки, блювання, біль у животі, диспепсія | Біль у животі, блювання, підвищення активності ліпази, дискомфорт у животі, сухість у роті | Біль у животі, здуття живота, метеоризм |
| Не часто: | Панкреатит | ||
| Порушення з боку гепатобіліарної системи: | |||
| Дуже часто: | Підвищення активності трансаміназ (ACT та/або АЛТ) | ||
| Часто: | Підвищення активності ACT у сироватці та/або підвищення активності АЛТ у сироватці, гіпербнлірубінемія | Підвищення концентрації білірубіну | Підвищення активності трансаміназ (ACT та/або АЛТ) |
| Рідко: | Жирова інфільтрація печінки, гепатит | ||
| Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: | |||
| Дуже часто: | Висип | ||
| Часто: | Везикулобульозний висип, пустульозний висип, макулопапульозний висип, висип, свербіж, кропив'янка, зміна кольору шкіри (посилення пігментації) 2 | Висип | |
| Не часто: | Ангіоневротичний набряк 3 | ||
| Рідко: | Ангіоневротичний набряк 3 | ||
| Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: | |||
| Дуже часто: | Підвищення активності креатинкінази | ||
| Не часто: | Рабдоміоліз 1 , м'язова слабкість 1 | ||
| Рідко: | Остеомаляція (проявляється у вигляді кісткового болю і іноді сприяє розвитку переломів) 1,3 міопатія 1 | ||
| Порушення функції нирок та сечовивідних шляхів: | |||
| Не часто: | Підвищення концентрації креатиніну, протеїнурію. | ||
| Рідко: | Ниркова недостатність (гостра та хронічна), гострий канальцевий некроз, проксимальна тубулопатія, включаючи синдром Фанконі, нефрит (включаючи гострий інтерстиціальний нефрит) 3 , нефрогенний діабет | ||
| Порушення загального стану та реакції у місці застосування: | |||
| Дуже часто: | Астенія | ||
| Часто: | Біль, астенія | Втома | |
1 Ця побічна реакція може виникнути як ускладнення проксимальної тубулопатії. У відсутності даного стану вона не вважається пов'язаною із застосуванням тенофовіру дизопроксилу фумарату.
2 При застосуванні емтрицитабії у дітей анемія спостерігалася часто, а зміна цвста шкіри (підвищена пігментація) дуже часто.
3 Ця побічна реакція була виявлена при постмаркетинговому спостереженні, але не реєструвалася в рандомізованих, контрольованих клінічних дослідженнях. Частотна категорія оцінювалася на підставі статистичних розрахунків, виходячи із загальної кількості пацієнтів, що зазнали впливу емтрицитабії у рандомізованих, контрольованих клінічних дослідженнях (п=1563) або в рандомізованих. контрольованих клінічних дослідженнях тенофовіру дизопроксилу фумарату та у програмі розширеного доступу (п=7319).
Середня зміна концентрації загального холестерину (натще) становила 2 мг/дл, ліпопротеії високої щільності (натще) - 4 мг/дл, ліпопротеії низької щільності (натще) - 1 мг/дл і тригліцеридів (натще) - 7 мг/дл.
Концентрація креатиніну у сироватці крові
У ході клінічних досліджень III фази протягом перших чотирьох тижнів терапії рілпівіріном спостерігалося збільшення концентрації креатиніну в сироватці крові, при цьому концентрація креатиніну залишалася стабільною до 48-го тижня. Після 48 тижнів терапії у середньому показники становили 0.09 мг/дл (діапазон: від 0.20 мг/дл до 0.62 мг/дл). У пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові було порівнянним із збільшенням концентрації креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Ці зміни були розцінені як клінічно незначущі, і жоден пацієнт не припинив терапію через збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові.
Опис окремих побічних реакцій
Порушення функції нирок
Оскільки препарат Евіплеру може спричинити пошкодження нирок, рекомендується контролювати показники функції нирок.
Взаємодія з диданозином
Протипоказано спільне застосування препарату Евіплеру та диданозину, оскільки це призводить до 40-60% підвищення системної дії диданозину, що може підвищити ризик розвитку пов'язаних із диданозином небажаних реакцій. Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку панкреатиту та лактат-ацидозу, іноді зі смертельним результатом. Дис.підідемш, ліподистрофія та обмінні порушення
Комбінована антирстровірусна терапія супроводжується такими метаболічними порушеннями, як гіпертригліцеридемія, гіпсхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія. Комбінована аптиретровірусна терапія викликає перерозподіл підшкірно-жирового шару (ліподистрофію) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів і проявляється втратою підшкірної жирової клітковини на периферії (верхні та нижні кінцівки) та лицьової області, накопиченням вісцерального жиру, гіпертрофії молочної залози. "Горб буйвола").
Синдром відновлення імунітету
На початку комбінованої антиретровіруспої терапії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з важким імунодефіцитом може розвинутись запальна відповідь на наявність в організмі опортуністичних інфекцій, у вигляді появи або загострення симптомів захворювання, що раніше протікало безсимптомно (синдром відновлення імунітету), що може вимагати подальшого лікування. . Зазвичай, такі реакції спостерігаються протягом перших тижнів після початку лікування.
Остеонекроз
Випадки остеонекрозу реєструвалися особливо часто у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, з прогресуючою ВІЛ-інфекцією та/або при тривалому впливі комбінованої антирстровірусної терапії. Частота цієї небажаної реакції не відома.
Лактат-ацидоз та тяжка гепатомегалія з жировою інфільтрацією печінки.
При використанні нуклеозидних аналогів повідомлялося про розвиток лактат-ацидозу, який зазвичай супроводжується жировою інфільтрацією печінки. Лікування нуклеозидними аналогами має бути скасовано у разі появи гіперлактатемії та метаболічного/лактат-ацидозу, прогресуючої гепатомегалії або швидкого підйому активності печінкових трансаміназ.
Загострення гепатиту після відміни лікування
Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та супутнім гепатитом В після відміни препарату Евіплера.
Ко-інфекція ВІЛ/ВГВ або ВІЛ/ВГС
Профіль безпеки емтрицитабії, рилпівірину та тенофовіру дизопроксилу фумарату у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ/ВГВ та ВІЛ/ВГС був схожий з профілем безпеки, який спостерігався у пацієнтів, інфікованих ВІЛ без ко-інфекції. Проте, як і очікувалося, підвищення активності АЛТ та ACT у цієї групи пацієнтів зустрічалися частіше, ніж у загальній популяції ВІЛ-інфікованих пацієнтів.
Противопоказания к применению повышенная чувствительность к рилпивирину, тенофовиру, эмтрицитабину и/или другим компонентам препарата; детский возраст до 18 лет; нарушение функции почек средней и тяжелой степени тяжести (клиренс креатинина <50 мл/мин); нарушение функции печени тяжелой степени тяжести (класс С по Чайлд-Пью); период грудного вскармливания; дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция; препарат Эвиплера не следует применять одновременно со следующими препаратами: препараты, содержащие монокомпоненты препарата Эвиплера; ННИОТ; противосудорожные средства - карбамазепин, окскарбазепин, фенобарбитал, фенитоин; противотуберкулезные средства - рифабутин, рифампицин, рифапентин; ингибиторы протонной помпы - такие как омепразол, эзомепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол; глюкокортикостерондные препараты системного действия -дексаметазон (при приеме более чем одной дозы препарата); препараты на основе зверобоя продырявленного (Hypericum perforatum); диданозин; аналоги цитидина (ламивудин); адефовира дипивоксил; нефротоксичные препараты (аминогликозиды, амфотерицин В, фоскарнет, ганцикловир, пентамидин, ванкомицин, цидофовир или интерлейкии-2 (также называемый алдеслейкин) или вскоре после их отмены.
С осторожностью
нарушение функции печени средней степени (класс В по шкале Чайлд-Пью); возраст старше 65 лет; нарушение функции ночек (КК 50-80 мл/мин); одновременное применение с препаратами способными вызвать полиморфную желудочковую тахикардию типа «пируэт»; блокаторами Н2-гистаминовых рецепторов; антацидами (например, гидроксид магния или алюминия, карбонат кальция); ингибиторами изоферментов Р450; субстратами Р-гликопротеина (дигоксин, мегформин, дабигатран).особливі вказівки
Пацієнти повинні бути попереджені, що сучасні антиретровірусні препарати не виліковують від ВІЛ-інфекції, а також не можна запобігти зараженню ВІЛ-інфекцією через кров або за допомогою статевого контакту. Слід вживати необхідних запобіжних заходів для запобігання зараженню ВІЛ-інфекцією.
Вірусологічна неефективність терапії та розвиток резистентності
Препарат Евіплера не оцінювався у пацієнтів, які мали в анамнезі вірусологічну неефективність при терапії будь-яким антиретровірусним засобом. Препарат Евіплеру не повинен призначатися пацієнтам з ВІЛ-1 інфекцією, які мають мутацію у кодоні K65R. Слід керуватися переліком пов'язаних з рилпівірином мутацій тільки при призначенні препарату Евіплера пацієнтам, які раніше не отримували терапії.
У учасників дослідження, які отримували емтрицитабін+тенофовір у комбінації з рілпівіріном з РНК ВІЛ-1 понад 100 000 копій/мл на момент початку терапії чаші відзначалася відсутність вірусологічної відповіді, порівняно з пацієнтами, у яких на момент початку терапії показники РНК ВІЛ-1 були трохи більше 100 000 копій/мл. Вірусологічна неефективність, що спостерігається у пацієнтів з показниками РНК ВІЛ-1 понад 100 000 копій/мл на момент початку терапії при лікуванні комбінацією емтрицитабін+тенофовір і рілпівірін призводила до більш високої частоти формування резистентності до препаратів класу ННІОТ. У пацієнтів зі спостережуваною вірусологічною невдачею терапії рилпівірином частіше розвивалася резистентність до ламівудину/емтрицитабіну, порівняно з пацієнтами зі спостережуваною вірусологічною неефективністю, які отримували препарат ефавіренз,У зв'язку з цим застосування препарату Евіплера показано для лікування інфекції ВІЛ-1 як першу лінію терапії у пацієнтів, які мають показники РНК ВІЛ-1 у межах не більше 100 000 копій/мл.
Як і для інших антиретровірусних препаратів, перед початком лікування препаратом Евіплера слід проаналізувати генотипічну стійкість.
Вплив на серцево-судинну систему
Призначення рілпівірину в надтерапевтичних дозах (75 мг і 300 мг 1 раз на добу), супроводжується подовженням інтервалу QTc на ЕКГ. Препарат Евіплера повинен використовуватися з обережністю при сумісному застосуванні з препаратами, відомими своєю здатністю викликати шлуночкову тахікардію типу “пірует”.
Спільне призначення з іншими лікарськими засобами
Препарат Евіплеру не повинен призначатися спільно з іншими лікарськими засобами, що містять емтрицитабін, рилпівірину гідрохлорид, тенофовіру дизопроксилу фумарат або інші аналоги цитидину, наприклад, ламівудін. Препарат Евіплеру не слід застосовувати одночасно з адефовіру дипівоксилом.
Спільне призначення препарату Евіплера та диданозину
Протипоказано спільне призначення цих препаратів, оскільки системна дія диданозину значно підвищується після спільного застосування з тенофовіру дизопроксилу фумаратом. що може підвищити ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із диданозином. Повідомлялося про рідкісні випадки розвитку панкреатиту та лактат-ацидозу, іноді з легальним результатом.
Порушення функції нирок
Препарат Евіплеру протипоказано призначати пацієнтам з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (КК < 50 мл/хв). Даним пацієнтам потрібне коригування інтервалу режиму дозування емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату, що не може бути здійснено при використанні комбінованого препарату. Препарат Евіплеру не повинен прийматися спільно з нефротоксичними лікарськими засобами або незабаром після їх відміни. При використанні в клінічній практиці тенофовіру дизопроксилу фумарату повідомлялося про порушення функції нирок, ниркову недостатність, підвищення концентрації креатиніну, гіпофосфатемії та проксимальної тубулопатії (включаючи синдром Фанконі).
Рекомендується оцінювати КК у всіх пацієнтів до початку лікування препаратом Евіплера, а також оцінювати функцію нирок (КК та концентрацію фосфатів у плазмі) через кожні 4 тижні протягом першого року застосування препарату, а потім кожні 3 місяці. У пацієнтів з ризиком розвитку порушення функції нирок , включаючи хворих на порушення функції нирок в анамнезі на фоні застосування адефовіру дипивоксилу, слід частіше контролювати функцію нирок. Якщо у пацієнта, який отримує препарат Евіплера, концентрація фосфатів у сироватці становить <1.5 мг/дл (0.48 ммоль/л) або КК знижений до <50 мл/хв, функція нирок повинна оцінюватися повторно протягом одного тижня, включаючи визначення концентрацій глюкози та калію в крові та глюкози в сечі. Оскільки препарат Евіплера є комбінованим лікарським засобом,та інтервали дозування його окремих компонентів не можуть бути змінені, лікування препаратом Евіплера слід припиняти у хворих з підтвердженим зниженням КК до <50 мл/хв або зниженням концентрації фосфатів у сироватці <1.0 мг/дл (0.32 ммоль/л). Якщо показана відміна одного з компонентів препарату Евіплера або необхідна корекція дози, можна використовувати наявні на ринку окремі лікарські форми емтрицитабіну, рилпівірину гідрохлориду та тенофовіру дизопроксилу фумарату.можна використовувати наявні на ринку окремі лікарські форми емтрицитабіну, рилпівірину гідрохлориду та тенофовіру дизопроксилу фумарату.можна використовувати наявні на ринку окремі лікарські форми емтрицитабіну, рилпівірину гідрохлориду та тенофовіру дизопроксилу фумарату.
Вплив на кісткову тканину
За допомогою двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (ДРА) було виявлено невелике, але статистично значуще зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПКТ) та вмісту мінералів у кістковій тканині (СМКТ) порівняно з вихідним значенням, яке виявилося однаковим для групи рилпівірину та контрольної групи.
Є дані про зниження МПКТ у хребті та зміну рівня біомаркерів кісткової тканини порівняно з вихідним значенням у хворих, які отримують лікування терофовіру дизопроксилу фумаратом. Проте, не відзначалося підвищення ризику переломів або ознак клінічно значущих кісткових порушень.
Кісткові порушення (іноді сприяють розвитку переломів) можуть бути пов'язані з проксимальною нирковою тубулопатією. При підозрі на наявність кісткових порушень слід звернутися за відповідною консультацією до лікаря-фахівця.
Пацієнти з ВІЛ та супутньою інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту В або С
У пацієнтів з хронічним гепатитом або С, які отримують антиретровірусну терапію, відзначається підвищений ризик розвитку тяжких і потенційно смертельних небажаних реакцій, пов'язаних з порушенням функції печінки.
Для вибору оптимального методу лікування пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та супутнім гепатитом В лікарі повинні звертатися до сучасних посібників з лікування ВІЛ-інфекції.
При одночасному призначенні препаратів для лікування гепатиту В або С див. також інструкції щодо застосування цих препаратів.
Безпека та ефективність препарату Евіплера при лікуванні хронічного гепатиту В не оцінювалася. Емтрицитабін і тенофовір окремо та в комбінації демонстрували активність щодо вірусу гепатиту В у фармакодинамічних дослідженнях.
При відміні препарату Евіплера у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та супутнім гепатитом може виникнути тяжке загострення гепатиту. Клінічні та лабораторні показники пацієнтів з ВІЛ-інфекцією та супутнім гепатитом В, у яких був відмінений препарат Евіплера, слід ретельно контролювати як мінімум протягом декількох місяців після припинення лікування. У подібних випадках може бути обґрунтовано відновлення лікування гепатиту В. У пацієнтів з тяжким захворюванням печінки або цирозом не рекомендується припиняти терапію, оскільки загострення гепатиту після відміни препарату може призвести до декомпенсації.
Захворювання печінки
Безпека та ефективність препарату Евіплера у пацієнтів із значними фоновими захворюваннями печінки не оцінювалися. У хворих з недостатністю функції печінки фармакокінетика емтрицитабії не вивчалася. Емтрицитабін не піддається суттєвому метаболізму ферментами печінки, тому наявність недостатності функції печінки не має суттєво впливати на активність препарату. Пацієнтам з недостатністю функції печінки легкого або середнього ступеня (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) не потрібна корекція дози рілпівірину гідрохлориду. Застосування рілпівірину гідрохлориду не вивчалося у пацієнтів з тяжкою недостатністю функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю). Вивчення фармакокінетики тенофовіру у пацієнтів з недостатністю функції печінки показало, що корекція дози у цих хворих не потрібна.
Малоймовірно, що пацієнтам з недостатністю функції печінки легкого та середнього ступеня може знадобитися корекція дози препарату Евіплера. Препарат Евіплера повинен використовуватися з обережністю у пацієнтів з недостатністю функції печінки середнього ступеня (клас В за шкалою Чайлд-Піо) та протипоказаний для призначення хворим з недостатністю функції печінки тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлд-П'ю).
У пацієнтів з порушенням функції печінки в анамнезі також спостерігається підвищена частота порушень функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії. Ці хворі повинні перебувати під ретельним наглядом відповідно до стандартної практики. Якщо такі пацієнти мають ознаки погіршення захворювання печінки, слід розглянути питання про зупинення або скасування лікування.
Лактат-ацидоз
При використанні аналогів нуклеозидів повідомлялося про розвиток лактат-ацидозу, який зазвичай супроводжувався жировою інфільтрацією печінки. Ранні прояви цього стану (симптоматична гіперлактатемія) включають симптоми порушення травлення у легкій формі (нудота, блювання, біль у животі), неспецифічні симптоми (нездужання, втрата апетиту, зниження маси тіла), респіраторні симптоми (часте та/або глибоке дихання) або неврологічні симптоми (включно з м'язовою слабкістю). Лактат-ацидоз пов'язаний з високим рівнем смертності та може супроводжуватися панкреатитом, недостатністю функції печінки та нирок. Лактат-ацидоз зазвичай виникає після кількох місяців терапії.
Лікування аналогами нуклеозидів має бути припинено у разі розвитку симптоматичної гіперлактатемії та метаболічного/лактат-ацидозу, прогресуючої гепатомегалії або активності амінотрансфераз, що швидко збільшується.
Аналоги нуклеозидів повинні з обережністю призначатися всім пацієнтам (особливо жінкам з ожирінням) з гепатомегалією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику (включаючи певні лікарські засоби та алкоголь). Особливого ризику можуть бути схильні хворі з супутньою ВГС-інфекцією, які отримують альфа-інтерферон та рибавірин.
Пацієнти з підвищеним ризиком повинні бути під ретельним контролем.
Перерозподіл підшкірної жирової клітковини (ПЖК)
Комбінована антиретро і терапія може викликати перерозподіл ПЖК (ліподистрофію) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Точний механізм виникнення та віддалені наслідки цього явища нині не відомі. Передбачається, що існує зв'язок між розвитком вісцерального ліпоматозу та прийомом інгібіторів протеази (ІП), а також між ліпоатрофією та нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (НДПТ). Підвищений ризик розвитку ліподистрофії пов'язаний з такими індивідуальними факторами, як літній вік, а також факторами, що стосуються прийому лікарських засобів, наприклад, триваліший курс антиретровірусної терапії та пов'язані з цим порушення метаболізму. Клінічний огляд пацієнтів повинен містити оцінку фізичних ознак перерозподілу підшкірного жиру.Слід розглянути питання необхідності контролю концентрації ліпідів у сироватці натще і концентрації глюкози в крові. За наявності клінічних показань повинно проводитися лікування ліпідних порушень.
Митохондриальные нарушения
Нуклеозиды и аналоги нуклеозидов продемонстрировали способность вызывать in vitro и in vivo митохондриальные нарушения различной степени. Сообщалось о развитии митохондриальных нарушений у ВИЧ-негативных новорожденных, подвергшихся внутриутробному и/или постнатальному воздействию аналогов нуклеозидов. Среди основных зарегистрированных побочных реакций отмечаются гематологические нарушения (анемия, нейтропения) и метаболические нарушения (гиперлактатемия, гиперлипаземия). Эти изменения часто имеют преходящий характер. Были зарегистрированы некоторые отдаленные неврологические нарушения (гипертония, судороги, поведенческие нарушения). В настоящее время неизвестно, являются ли неврологические нарушения преходящими или постоянными. Все дети, подвергшиеся внутриутробному воздействию нуклеозидов или аналогов нуклеозидов, даже ВИЧ-негативные новорожденные, в случае проявления соответствующих признаков или симптомов должны находиться под тщательным клинико-лабораторным наблюдением и пройти тщательное обследование на предмет возможного наличия митохондриальных изменений.
Синдром восстановления иммунитета
К началу антиретровирусной терапии у ВИЧ-инфицированных пациентов с тяжелым иммунодефицитом может развиться воспалительный ответ на наличие бессимптомных оппортунистических инфекций в виде появления или обострения симптомов заболевания. ранее протекавшего бессимптомно (синдром восстановления иммунитета), что может потребовать дальнейшего тщательного наблюдения и лечения. Обычно такие реакции наблюдаются в течение первых недель после начала лечения. Примерами могут служить цитомегаловирусный ретинит, генерализованные и/или очаговые микобактериальные инфекции и пневмоцистную пневмонию. Следует оценить любые симптомы воспаления и, в случае необходимости, своевременно назначить лечение.
Остеонекроз
Хотя этиология остеонекроза считается многофакторной (включая использование кортикостсроидов, употребление алкоголя, наличие тяжелой иммуносупрессии, более высокий ИМТ), случаи остеонекроза регистрировались особенно часто у пациентов с прогрессирующей ВИЧ-инфекцией и/или при длительном воздействии комбинированной антиретровирусной терапии. Пациентам следует рекомендовать обращаться за консультацией к врачу при появлении ломоты или боли в суставах, скованности в суставах или затруднении в движениях.
Пожилые пациенты
Препарат Эвиплера не изучался у пациентов старше 65 лет. У пожилых больных отмечается большая вероятность наличия сниженной функции почек, поэтому препарат должен назначаться с осторожностью в этой группе пациентов.
Информация о некоторых вспомогательных веществах, входящих с состав препарата Эвиплера
В препарате Эвиплера содержится лактозы моногидрат. Поэтому пациенты с редкими врожденными нарушениями непереносимости галактозы, с врожденной недостаточностью лактазы или с синдромом мальабсорбции глюкозы и галактозы не должны принимать данный препарат.
В препарате Эвиплера содержится краситель, называемый алюминиевый лак "желтый солнечный закат" (Е110), который может вызывать аллергические реакции у некоторых пациентов.
Контрацепция у мужчин и женщин
Во время приема препарата Эвиплера должны применяться эффективные средства контрацепции.
Репродуктивная функция
Не имеется данных о влиянии препарата Эвиплера на фертильность у людей. Исследования у животных не указывают на вредное воздействие эмтрицитабина, рилпивирина гидрохлорида или тенофовира дизопроксила фумарата на фертильность.
Влияние на вождение автомобиля и работу с механизмами
Препарат Эвиплера не влияет или оказывает незначительное воздействие на способность управления транспортом и работу с механизмами. Исследований по изучению влияния препарата на способность управления транспортом и работу с механизмами не проводилось. Однако пациентов следует проинформировать о возможности возникновения усталости, головокружения и сонливости во время лечения препаратом Эвиплера. Это должно учитываться при оценке способности больного управлять транспортом и работать с механизмами. При появлении описанных нежелательных явлений следует воздержаться от выполнения указанных видов деятельности.
Применение при нарушениях функции почек
Препарат Эвиплера противопоказан пациентам с нарушением функции почек средней или тяжелой степени (КК <50 мл/мин)
Применение при нарушениях функции печени
Пациентам с нарушением функции печени средней степени не требуется коррекция дозы препарата Эвиплера, но его следует с осторожностью назначать этой группе пациентов, противопоказано применение препарата у пациентов с печеночной недостаточностью тяжелой степени.
Условия реализации
Препарат отпускается по рецепту.
Применение у пожилых пациентов
Препарат Эвиплера должен применяться с осторожностью у пожилых пациентов.
Нозология (коды МКБ)B24 Болезнь, вызванная вирусом иммунодефицита человека [ВИЧ], неуточненная
Власник реєстраційного посвідчення
GILEAD SCIENCES INTERNATIONAL Ltd. (Великобританія)
Вироблено
PATHEON Inc. (Канада)
Власник товарного знаку
JANSSEN-CILAG SpA (Італія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Ирландия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Эвиплера таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг+25 мг+300 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Эвиплера таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг+25 мг+300 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Эвиплера таблетки покрытые пленочной оболочкой 200 мг+25 мг+300 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!