Эквапресс капсулы с модифицированным высвобождением 5 мг+1,5 мг+20 мг 28 шт Цена
-
Страна:Венгрия
-
Форма выпуска:капсулы
Эквапресс - фиксированная комбинация антигипертензивных компонентов (амлодипина, индапамида и лизиноприла), которые обладают взаимодополняющими механизмами действия, позволяющими контролировать АД, а также синергично оказывают кардиопротекторное действие.
Комбинация амлодипина, индапамида и лизиноприла позволяет предотвратить возможное развитие побочных эффектов, возникающих при назначении отдельных компонентов препарата. Например, расширяя артериолы, блокаторы медленных кальциевых каналов (БМКК) могут вызывать задержку натрия и жидкости в организме, что приводит к активации РААС. Ингибитор АПФ блокирует этот процесс и нормализует ответ организма на солевую нагрузку.
Ингибиторы АПФ значительно снижают гипокалиемию, вызванную диуретиками.
Амлодипин
Производное дигидропиридина - блокатор медленных кальциевых каналов, который оказывает антигипертензивное и антиангинальное действие. Блокирует медленные кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход ионов кальция в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты). Антиангинальное действие обусловлено расширением коронарных и периферических артерий и артериол:
при стенокардии уменьшает выраженность ишемии миокарда; расширяя периферические артериолы, снижает ОПСС, уменьшает постнагрузку на сердце, снижает потребность миокарда в кислороде;расширяя коронарные артерии и артериолы в неизмененных и в ишемизированных зонах миокарда, увеличивает поступление кислорода в миокард (особенно при вазоспастической стенокардии); предотвращает спазм коронарных артерий (в т.ч. вызванный курением).У пациентов со стабильной стенокардией однократная суточная доза увеличивает толерантность к физической нагрузке, замедляет развитие приступов стенокардии и депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребления нитроглицерина и других нитратов.
Оказывает длительное дозозависимое антигипертензивное действие. Антигипертензивное действие обусловлено прямым вазодилатирующим влиянием на гладкие мышцы сосудов. При артериальной гипертензии разовая доза обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 ч (в положении лежа и стоя).
Ортостатическая гипотензия при применении амлодипина встречается достаточно редко. Амлодипин не вызывает снижения толерантности к физической нагрузке, фракции выброса левого желудочка. Уменьшает степень гипертрофии миокарда левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает скорость клубочковой фильтрации, обладает слабым натрийуретическим действием. При диабетической нефропатии не увеличивает выраженность микроальбуминурии. Не оказывает какого-либо неблагоприятного влияния на обмен веществ и концентрацию липидов плазмы крови и может применяться при терапии пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. Значимое снижение АД наблюдается через 6-10 ч, длительность эффекта - 24 ч.
У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы (включая коронарный атеросклероз с поражением одного сосуда и до стеноза 3 и более артерий, атеросклероз сонных артерий), перенесших инфаркт миокарда, чрескожную транслюминальную коронарную ангиопластику (ЧТКА), или у пациентов со стенокардией, применение амлодипина предупреждает развитие утолщения интимы-медии сонных артерий, снижает летальность от инфаркта миокарда, инсульта, ЧТКА, аорто-коронарного шунтирования; приводит к снижению числа госпитализаций по поводу нестабильной стенокардии и прогрессирования хронической сердечной недостаточности (ХСН); снижает частоту вмешательств, направленных на восстановление коронарного кровотока.
Не повышает риск смерти или развития осложнений и летальных исходов у пациентов с ХСН (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) на фоне терапии дигоксином, диуретиками и ингибиторами АПФ. У пациентов с ХСН (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) неишемической этиологии при применении амлодипина существует вероятность возникновения отека легких.
Индапамид
Индапамид относится к производным сульфонамида с индольным кольцом и по фармакологическим свойствам близок к тиазидным диуретикам, которые ингибируют всасывание ионов натрия в кортикальном сегменте петли нефрона. При этом увеличивается выделение почками ионов натрия, хлора и в меньшей степени ионов калия и магния, что сопровождается увеличением диуреза и антигипертензивным эффектом. В клинических исследованиях при применении индапамида в режиме монотерапии в дозах, не оказывающих выраженного диуретического эффекта, был продемонстрирован 24-часовой антигипертензивный эффект.
Антигипертензивная активность индапамида связана с улучшением эластических свойств крупных артерий, уменьшением артериолярного и общего периферического сосудистого сопротивления.
Индапамид уменьшает гипертрофию левого желудочка.
Тиазидные и тиазидоподобные диуретики при определенной дозе достигают плато терапевтического эффекта, в то время как частота побочных эффектов продолжает увеличиваться при дальнейшем повышении дозы препарата. Поэтому не следует увеличивать дозу препарата, если при приеме рекомендованной дозы не достигнут терапевтический эффект.
В краткосрочных, среднесрочных и долгосрочных исследованиях с участием пациентов с артериальной гипертензией было показано, что индапамид:
не влияет на показатели липидного обмена, включая концентрацию триглицеридов, холестерина, ЛПНП и ЛПВП;не влияет на углеводный обмен, в т.ч. у пациентов с сахарным диабетом.Лизиноприл
Ингибитор АПФ, подавляет трансформацию ангиотензина I в ангиотензин II. Снижение концентрации ангиотензина II приводит к прямому снижению секреции альдостерона. Лизиноприл подавляет деградацию брадикинина и повышает синтез простагландинов. Снижает ОПСС, АД, преднагрузку и давление в легочных капиллярах. У пациентов с ХСН увеличивает минутный объем крови и повышает устойчивость миокарда к нагрузкам. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются его воздействием на тканевую ренин-ангиотензиновую систему. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа.
Лизиноприл улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
У пациентов с ХСН ингибиторы АПФ увеличивают ожидаемую продолжительность жизни; у пациентов с инфарктом миокарда в анамнезе при отсутствии клинических проявлений сердечной недостаточности лизиноприл замедляет прогрессирование дисфункции левого желудочка.
У пациентов с ХСН лизиноприл начинает действовать в течение 1 ч после приема внутрь. Максимальный эффект достигается в течение 6-7 ч; длительность эффекта - 24 ч. У пациентов с артериальной гипертензией эффект проявляется в течение первых дней после начала лечения; стабилизация эффекта наступает в течение 1-2 месяцев лечения. Случаи выраженного повышения АД после резкой отмены препарата не зарегистрированы. Лизиноприл обеспечивает как снижение АД, так и уменьшение альбуминурии. У пациентов с гипергликемией препарат способствует восстановлению функции поврежденного эндотелия клубочков. У пациентов с сахарным диабетом лизиноприл не оказывает влияния на концентрацию глюкозы в плазме крови; прием препарата не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Эквапресс капсулы с модифицированным высвобождением 5 мг+1,5 мг+20 мг 28 шт инструкция на украинскомФорма випускукапс. з модифікованим вивільненням 5 мг 1.5 мг 10 мг: 56 шт. капс. з модифікованим вивільненням 5мг +1.5мг +20мг: 28 шт. капс. з модифікованим вивільненням 10 мг 1.5 мг 20 мг: 28 шт.
Опис
Капсули із модифікованим вивільненням тверді желатинові, жовтого кольору, розмір №1; вміст капсул - 1 кругла, двоопукла таблетка білого кольору, з гравіюванням "CF4" на одній стороні (містить амлодипін і лізиноприл) і 1 овальна, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням "СР3" на одній стороні з іншого боку (містить індапамід).
| 1 капс. | |
| амлодипіну безілат | 6.934 мг, |
| що відповідає вмісту амлодипіну | 5 мг |
| індапамід | 1.5 мг |
| лізиноприлу дигідрат | 10.888 мг, |
| що відповідає вмісту лізиноприлу | 10 мг |
Допоміжні речовини : лактози моногідрат, гіпромеллоза, кальцію гідрофосфату дигідрат, манітол, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, Опадрай II білий, тверда желатинова капсула (містить: барвник заліза оксид жовтий, титану діоксид, вода, желатин).
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
Коди АТХ
C09BX Інгібітори АПФ, інші комбінації
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Комбінований антигіпертензивний препарат
Діюча речовина
індапамід
лізиноприл
амлодипін
Фармако-терапевтична група
Гіпотензивний комбінований засіб (блокатор повільних кальцієвих каналів+діуретик+ангіотензинперетворюючого ферменту інгібітор)
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Еквапрес - фіксована комбінація антигіпертензивних компонентів (амлодипіну, індапаміду та лізиноприлу), які мають взаємодоповнюючі механізми дії, що дозволяють контролювати АТ, а також синергічно мають кардіопротекторну дію.
Комбінація амлодипіну, індапаміду та лізиноприлу дозволяє запобігти можливому розвитку побічних ефектів, що виникають при призначенні окремих компонентів препарату. Наприклад, розширюючи артеріоли, блокатори повільних кальцієвих каналів (БМКК) можуть викликати затримку натрію та рідини в організмі, що призводить до активації РААС. Інгібітор АПФ блокує цей процес та нормалізує відповідь організму на сольове навантаження.
Інгібітори АПФ значно знижують гіпокаліємію, спричинену діуретиками.
Амлодипін
Похідне дигідропіридину - блокатор повільних кальцієвих каналів, який має антигіпертензивну та антиангінальну дію. Блокує повільні кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцити). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол:
при стенокардії зменшує виразність ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні; запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаний курінням).У пацієнтів зі стабільною стенокардія однократна добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток нападів стенокардії та депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів.
Чинить тривалу дозозалежну антигіпертензивну дію. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні лежачи та стоячи).
Ортостатична гіпотензія при застосуванні амлодипіну трапляється досить рідко. Амлодипін не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватися при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год.
У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3 і більше артерій, атеросклероз сонних артерій), що перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику (ЧТКА) розвиток потовщення інтим-медії сонних артерій, знижує летальність від інфаркту міокарда, інсульту, ЧТКА, аорто-коронарного шунтування; призводить до зниження кількості госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН); знижує частоту втручань, спрямованих відновлення коронарного кровотоку.
Не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень та летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ. У пацієнтів із ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.
Індапамід
Індапамід відноситься до похідних сульфонаміду з індольним кільцем і за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків, які пригнічують всмоктування іонів натрію в кортикальному сегменті петлі нефрону. При цьому збільшується виділення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, що супроводжується збільшенням діурезу та антигіпертензивним ефектом. У клінічних дослідженнях при застосуванні індапаміду в режимі монотерапії в дозах, що не чинили вираженого діуретичного ефекту, було продемонстровано 24-годинний антигіпертензивний ефект.
Антигіпертензивна активність індапаміду пов'язана з покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням артеріолярного та загального периферичного судинного опору.
Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики при певній дозі досягають плато терапевтичного ефекту, тоді як частота побічних ефектів продовжує збільшуватись при подальшому підвищенні дози препарату. Тому не слід збільшувати дозу препарату, якщо при прийомі рекомендованої дози не досягнуто терапевтичного ефекту.
У короткострокових, середньострокових та довгострокових дослідженнях за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією було показано, що індапамід:
не впливає на показники ліпідного обміну, включаючи концентрацію тригліцеридів, холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ; не впливає на вуглеводний обмін, в т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом.Лізіноприл
Інгібітор АПФ пригнічує трансформацію ангіотензину I в ангіотензин II. Зниження концентрації ангіотензину II призводить до прямого зниження секреції альдостерону. Лізиноприл пригнічує деградацію брадикініну та підвищує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження та тиск у легеневих капілярах. У пацієнтів із ХСН збільшує хвилинний об'єм крові та підвищує стійкість міокарда до навантажень. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються його впливом на тканинну ренін-ангіотензинову систему. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу.
Лізиноприл покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
У пацієнтів із ХСН інгібітори АПФ збільшують очікувану тривалість життя; у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі за відсутності клінічних проявів серцевої недостатності лізиноприл уповільнює прогрес дисфункції лівого шлуночка.
У пацієнтів з ХСН лізиноприл починає діяти протягом 1 години після прийому внутрішньо. Максимальний ефект досягається протягом 6-7 годин; тривалість ефекту – 24 год. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією ефект проявляється протягом перших днів після початку лікування; стабілізація ефекту настає протягом 1-2 місяців лікування. Випадки вираженого підвищення артеріального тиску після різкої відміни препарату не зареєстровані. Лізиноприл забезпечує як зниження артеріального тиску, так і зменшення альбумінурії. У пацієнтів із гіперглікемією препарат сприяє відновленню функції пошкодженого ендотелію клубочків. У пацієнтів з цукровим діабетом лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози у плазмі; Прийом препарату не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.
Показання
артеріальна гіпертензія (пацієнти, яким потрібна комбінована терапія)
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди,
Комбіновані препарати із фіксованими дозами не рекомендуються для початкової терапії. Препарат Еквапрес призначається дорослим пацієнтам, у яких досягнуто адекватного контролю артеріального тиску на фоні прийому лізиноприлу, амлодипіну та індапаміду, які пацієнт приймає одночасно у тих же дозах, що й у комбінованому препараті: амлодипін 5 мг, індапамід 1.5 мг, лізино мг + 1.5 мг + 10 мг), амлодипін 10 мг, індапамід 1.5 мг, лізиноприл 20 мг (Еквапрес 10 мг + 1.5 мг + 20 мг), амлодипін 5 мг, індапамід 1.5 мг, лізиноприл 20 мг. + 20 мг).
Доза, що рекомендується, - 1 капула./добу, переважно вранці в один і той же час кожен день. Максимальна добова доза – 1 капсула.
При розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку лікування препаратом Еквапрес пацієнту слід лягти на спину, призупинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Транзиторна гіпотензія зазвичай не вимагає відміни препарату, проте слід оцінити необхідність зниження дози.
За необхідності добору дози слід застосовувати лікарські препарати амлодипін, індапамід та лізиноприл окремо.
Пропуск прийому препарату
Якщо пацієнт забув прийняти капсулу препарату Еквапрес, наступну дозу необхідно прийняти у звичайний час. Не слід приймати дві капсули для відшкодування пропущеної дози.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів із нирковою недостатністю на фоні терапії препаратом Еквапрес необхідний контроль функції нирок, а також вмісту калію та натрію у сироватці крові. При погіршенні функції нирок слід відмінити препарат Еквапрес та замінити його на індивідуально підібрану терапію з окремих компонентів.
У пацієнтів з порушенням функції печінки можливе уповільнення виведення амлодипіну. Для таких випадків точних рекомендацій немає, тому препарат Еквапрес слід застосовувати з обережністю у цих пацієнтів.
Безпека та ефективність препарату Еквапрес у дітей та підлітків (<18 років) не встановлена.
Даний препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку (>65 років) .
Необхідно проводити контроль концентрації креатиніну у плазмі крові відповідно до віку, маси тіла та статі.
У клінічних дослідженнях не виявлено змін профілю ефективності та безпеки амлодипіну або лізиноприлу, залежних від віку.
Передозування
Амлодипін
Симптоми: суттєве зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (існує ризик розвитку значної та стійкої гіпотензії, з розвитком шоку та летальним результатом).
Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо протягом перших 2 годин після передозування), надання пацієнту горизонтального положення з піднятими нижніми кінцівками, активна підтримка функції серцево-судинної системи, контроль показників функції серця та легень, контроль ОЦК та діурезу. За відсутності протипоказань на відновлення судинного тонусу і АТ може бути доцільним призначення вазоконстрикторів. В/в ін'єкції глюконату кальцію можуть сприяти припиненню наслідків блокади кальцієвих каналів. Т.к. амлодипін значною мірою пов'язується з білками сироватки крові, гемодіаліз є неефективним при лікуванні передозування амлодипіну.
Індапамід
Не відмічені токсичні ефекти індапаміду при передозуванні навіть у дуже високих дозах (до 40 мг, тобто у 27 разів вищі за терапевтичну дозу).
Ознаки гострого отруєння індапамідом насамперед пов'язані з порушенням водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічні симптоми передозування можуть включати нудоту, блювання, зниження артеріального тиску, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурію або олігурію, що призводить до анурії (за рахунок гіповолемії).
Лікування: до заходів невідкладної допомоги відносяться виведення препарату з організму, промивання шлунка та прийом активованого вугілля з відновленням водно-електролітного балансу.
Лізіноприл
Симптоми: значне зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість.
Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0.9% розчину хлориду натрію і, якщо можна, вазопресорів, контроль АТ, контроль водно-електролітного балансу. Можливе проведення гемодіалізу.
Лікарська взаємодія
Амлодипін
Протипоказані поєднання лікарських засобів
Дантролен (в/в вступ)
У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом препарату Еквапрес, що містить амлодипін, блокатор повільних кальцієвих каналів, у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Нерекомендовані комбінації лікарських засобів
Грейпфрутовий сік
Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватись біодоступність амлодипіну, що призводить до посилення ефектів зниження артеріального тиску.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають особливої обережності при застосуванні
Індуктори ізоферменту CYP3A4
Дані щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) та амлодипіну може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Еквапрес та індукторів ізоферменту CYP3A4.
Інгібітори ізоферменту CYP3A4
Одночасний прийом амлодипіну та сильних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, ритонавір, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до суттєвого збільшення. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози препарату Еквапрес.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають обережності при застосуванні
Симвастатин
Багаторазовий прийом амлодипіну в дозі 10 мг у комбінації з симвастатином у дозі 80 мг спричиняв збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Таким чином, пацієнтам, які отримують амлодипін, слід приймати симвастатин у добовій дозі не вище 20 мг.
Препарати кальцію
Можуть зменшувати ефект БМКК.
Препарати літію
При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор або шум у вухах).
Баклофен
Посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності - коригувати дозу амлодипіну.
Аміфостін
Можливе посилення антигіпертензивної дії амлодипіну.
ГКС
Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
Трициклічні антидепресанти, нейролептики, ізофлуран
Існує підвищений ризик ортостатичної гіпотензії та посилення антигіпертензивного ефекту (адитивний ефект).
Такролімус
При одночасному застосуванні з амлодипіном є ризик збільшення концентрації такролімусу у плазмі. Щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном, слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі крові пацієнтів та коригувати дозу такролімусу за необхідності.
Тасонермін
При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль тасонерміну в крові та корекція дози за потреби.
Інгібітори mTOR
Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їх експозицію/
Інші види взаємодії з амлодипіном
Для лікування артеріальної гіпертензії амлодипін можна безпечно застосовувати з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ . У пацієнтів із стабільною стенокардією можливе одночасне застосування амлодипіну з іншими антиангінальними препаратами, такими як нітрати тривалої та короткої дії, бета-адреноблокатори .
Ймовірно, посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при одночасному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при призначенні з альфа1-адреноблоком.
Амлодипін не спричиняє негативного інотропного ефекту. Тим не менш, деякі БМКК можуть збільшувати виразність негативного інотропного ефекту антиаритмічних препаратів, які спричиняють подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин).
На відміну від інших БМКК, не виявлено значущої взаємодії амлодипіну (3-е покоління БМКК) та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи індометацин.
Безпечно призначати амлодипін з пероральними гіпоглікемічними препаратами .
Одноразовий прийом силденафілу в дозі 100 мг пацієнтами з есенціальною артеріальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну.
Спільний багаторазовий прийом амлодипіну в дозі 10 мг та аторвастатину в дозі 80 мг призводив до незначної зміни фармакокінетичних параметрів аторвастатину у стані рівноважної концентрації.
Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін не має значного впливу на фармакокінетику етанолу при одноразовому та багаторазовому застосуванні в дозі 10 мг.
Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців та в особливих групах пацієнтів не проводилися, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може або не призводити до будь-якого ефекту, або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід проводити контроль концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки.
При одночасному застосуванні амлодипіну та дигоксину нирковий кліренс та концентрація дигоксину у сироватці крові не змінюються.
При одночасному застосуванні варфарину з амлодипіном протромбіновий час не змінюється.
При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика амлодипіну не змінюється.
Амлодипін не впливає на ступінь зв'язування дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину з білками плазми in vitro .
Алюміній- і магнійсодержащіе антациди: одноразовий прийом таких антацидів спільно з амлодипіном не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Індапамід
Протипоказані комбінації лікарських засобів
Препарати літію
При одночасному застосуванні індапаміду та препаратів літію, так само як і при дотриманні дієти без солі, може спостерігатися підвищення концентрації літію в плазмі крові внаслідок зниження його виведення, що супроводжується появою ознак передозування. При необхідності діуретичні препарати можуть бути використані у поєднанні з препаратами літію, при цьому слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові та відповідним чином підбирати дозу препарату.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають особливої обережності при застосуванні
Препарати здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует"
Антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід). Антиаритмічні препарати III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід). тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол).Інші: беприділ, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин (в/в), галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, астемізол, вінкамін (в/в).Збільшення ризику шлуночкових аритмій, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует" (фактор ризику – гіпокаліємія).
Слід визначити концентрацію калію в плазмі крові та, при необхідності, коригувати її до початку комбінованої терапії індапамідом та вищезазначеними препаратами. Необхідний контроль клінічного стану пацієнта, контроль рівня електролітів плазми, показників ЕКГ.
У пацієнтів з гіпокаліємією необхідно використовувати препарати, що не викликають поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует".
НПЗП (при системному застосуванні), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, високі дози саліцилової кислоти (>3 г/добу)
Можливе зниження антигіпертензивного ефекту індапаміду.
Існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
Інгібітори АПФ
Призначення інгібіторів АПФ пацієнтам зі зниженою концентрацією іонів натрію в крові (особливо пацієнтам зі стенозом ниркової артерії) супроводжується ризиком раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та можливо зниженим внаслідок прийому діуретиків вмістом іонів натрію у плазмі крові необхідно:
за 3 дні до початку лікування інгібітором АПФ припинити прийом діуретика. Надалі, при необхідності, прийом некалійзберігаючого діуретика можна відновити; або почати терапію інгібітором АПФ з низьких доз з подальшим поступовим збільшенням дози в разі необхідності.При хронічній серцевій недостатності лікування інгібіторами АПФ слід призначати з найнижчих доз із можливим попереднім зниженням доз діуретиків.
У всіх випадках у перші тижні прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (зміст креатиніну в плазмі).
Інші препарати, які можуть викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (при внутрішньовенному введенні), глюко- та мінералокортикоїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника
Збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний постійний контроль концентрації калію в плазмі крові, за необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Рекомендується використовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.
Баклофен
Зазначається посилення антигіпертензивного ефекту. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок.
Серцеві глікозиди
Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію у плазмі крові, показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають обережності при застосуванні
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен, еплеренон)
Комбінована терапія індапамідом та калійзберігаючими діуретиками є доцільною у деяких пацієнтів, проте при цьому не виключається можливість розвитку гіпокаліємії або гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з нирковою недостатністю).
Необхідно контролювати концентрацію калію в плазмі, показники ЕКГ і, при необхідності, коригувати терапію.
Метформін
Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні застосування діуретиків, особливо петльових, при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу.
Не слід застосовувати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Йодмісткі контрастні препарати
При дегідратації, викликаної діуретиками, збільшується ризик гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз контрастних речовин, що містять йод.
Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини.
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні препарати (нейролептики)
Препарати цих класів посилюють антигіпертензивну дію індапаміду та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Солі кальцію
При одночасному застосуванні підвищується ризик гіперкальціємії за рахунок зниження виведення іонів кальцію нирками.
Циклоспорин, такролімус
Можливе підвищення вмісту креатиніну в плазмі без зміни концентрації циркулюючого циклоспорину, навіть при нормальному ОЦК і вмісті натрію в плазмі крові.
ГКС, тетракозактид (при системному застосуванні)
Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію, спричинена кортикостероїдами).
Лізіноприл
Протипоказані комбінації лікарських засобів
Аліскірен
Одночасний прийом інгібіторів АПФ з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) протипоказаний.
Призначення інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Нерекомендовані комбінації лікарських засобів
Антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II)
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення. ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ.
Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон) або замінники солі, що містять калій.
Можливий розвиток гіперкаліємії (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з речовинами, що підвищують вміст калію в плазмі, за винятком випадків гіпокаліємії. Поєднання лізиноприлу та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові.
Препарати літію
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування лізиноприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у сироватці крові.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають особливої обережності при застосуванні
Інсулін та пероральні гіпоглікемічні засоби
Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати їхню гіпоглікемічну дію аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Баклофен
Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, коригувати дозу гіпотензивних препаратів.
Діуретики
У пацієнтів, які приймають діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку антигіпертензивних ефектів можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповнення втрати рідини або солей перед початком терапії інгібіторами АПФ. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів із попередньою терапією діуретиками, яка могла призвести до надмірного виведення рідини та/або солей, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування препарату Еквапрес.
Функцію нирок (концентрація креатиніну) необхідно контролювати у перші тижні застосування препарату Еквапрес.
НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥3 г/добу
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування.
Естрамустин, інгібітори mTOR (сиролімус, еверолімус, темсіролімус)
Одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.
Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Інгібітори ДПП-4 (гліптини)
Лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин - при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (ДПП-4) гліптином.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають обережності при застосуванні
Інші антигіпертензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, діуретики) та вазодилататори
Можливе посилення антигіпертензивного ефекту препарату. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ.
Антациди та колестірамін
Одночасне застосування з антацидами та колестираміном призводить до придушення шлунково-кишкової абсорбції.
Трициклічні антидепресанти, нейролептики, засоби для загальної анестезії, барбітурати, фенотіазин, етанол
При сумісному прийомі можливе посилення дії лізиноприлу.
Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Міорелаксанти
Одночасне застосування міорелаксантів з інгібіторами АПФ може призводити до вираженого зниження артеріального тиску.
Препарати золота
При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. лізиноприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані рідкісні випадки нітритоїдних реакцій (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювоту і артеріальну гіпотензію).
Ко-тримоксазол (сульфаметоксазол та триметоприм)
Підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗЗ: есциталопрам, пароксетин, флуоксетин, сертралін)
При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ можливий розвиток вираженої гіпонатріємії.
Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики (5-фторурацил, вінкрістин, доцетаксел)
Можливий розвиток лейкопенії.
Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Застосування Еквапресу при вагітності протипоказане.
Адекватно контрольовані клінічні дослідження застосування Еквапресу при вагітності не проводилися. При встановленні вагітності прийом препарату Еквапрес слід негайно припинити. Заплановані вагітність пацієнтки повинні перейти на інший гіпотензивний препарат із встановленим профілем безпеки при вагітності.
Амлодипін
Безпека амлодипіну при вагітності не встановлена, тому застосування його під час вагітності можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
Індапамід
Як правило, діуретики протипоказані під час вагітності. Заборонено застосовувати ці препарати для зниження фізіологічного набряку під час вагітності. Діуретики можуть призвести до фетоплацентарної недостатності та порушення внутрішньоутробного розвитку.
Лізіноприл
Прийом інгібіторів АПФ вагітними жінками у ІІ-ІІІ триместрах може призводити до смерті плода або новонародженого. Для виявлення можливого вираженого зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії показаний ретельний контроль стану новонароджених та дітей грудного віку, матері яких приймали інгібітори АПФ у пренатальний період. Можливий розвиток маловоддя, а також гіпоплазії лицевих кісток, деформації кісток обличчя та черепа, гіпоплазії легень та порушення розвитку нирок у новонароджених. Жінки дітородного віку мають використовувати надійні методи контрацепції. Лізиноприл проникає крізь плацентарний бар'єр. Лізиноприл протипоказаний під час вагітності.
Період грудного вигодовування
Застосування препарату Еквапрес протипоказане під час грудного вигодовування.
Амлодипін
Безпека застосування амлодипіну в період грудного вигодовування не встановлена. Досвід застосування препарату показує, що амлодипін виділяється у грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0.85 серед 31 жінки-годувальниці, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг/добу. Доза препарату за необхідності коригувалась (залежно від середньої добової дози та маси тіла: 6 мг та 98.7 мкг/кг відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, що отримується немовлям через грудне молоко, становить 4.17 мкг/кг.
Застосування амлодипіну у період грудного вигодовування протипоказане. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.
Іпдапамід
Не рекомендований матерям, що годують (індапамід проникає в грудне молоко).
Лізіноприл
Відсутні дані про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. Під час лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.
Побічна дія
Найбільш частими небажаними реакціями, про які повідомлялося при лікуванні амлодипіном, індапамідом та лізиноприлом як монотерапія, були: запаморочення, головний біль, сонливість, порушення зору, шум у вухах, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, зниження артеріального тиску (і ефекти , пов'язані з артеріальною гіпотензією), кашель, задишка, шлунково-кишкові розлади (біль у животі, запор, діарея, нудота, диспепсія, блювання), макуло-папульозний висип, м'язові спазми, припухлість у ділянці кісточок, астенія.
Наступні небажані лікарські реакції (НЛР) були зареєстровані під час роздільного застосування амлодипіну – 1, індапаміду – 2 та лізиноприлу – 3.
Частота визначається наступним чином: дуже часто – 1/10 призначень (≥10%), часто – 1/100 призначень (≥1% та <10%), нечасто – 1/1000 призначень (≥0.1% та <1%), рідко – 1/10000 призначень (≥0.01% та <0.1%), дуже рідко – менше 1/10000 призначень (<0.01%), частота невідома (частоту не можна оцінити на основі наявних даних). Усередині кожної частотної групи небажані реакції представлені порядку зменшення їх значимості.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну3, зниження гематокриту3; дуже рідко - пригнічення кістковомозкового кровотворення3, лейкопенія1,2,3, тромбоцитопенія1,2,3, агранулоцитоз2,3, апластична анемія2, гемолітична анемія2,3, нейтропенія3, анемія3, лімфаденопатія3.
З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції1, аутоімунні порушення3.
З боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону3.
З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія1, гіпоглікемія3, гіперкальціємія2; частота невідома - зниження вмісту калію та розвиток гіпокаліємії2, особливо значуще для пацієнтів, що належать до групи ризику (див. розділ "Особливі вказівки"), гіпонатріємія2.
Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою1,3, порушення сну3, галюцинації3, безсоння1, тривожність1, депресія1; рідко – сплутаність свідомості 1,3; частота невідома – депресія3.
З боку нервової системи: часто – запаморочення1,3, головний біль1,3, сонливість1; нечасто – вертиго3, парестезія1,3, дисгевзія1,3, непритомність1, тремор1, гіпестезія1; рідко – головний біль2, підвищена стомлюваність2, вертиго2, парестезія2, паросмія (порушення нюху)3; дуже рідко – гіпертонус м'язів1, периферична невропатія1; частота невідома - непритомність2,3, екстрапірамідні порушення1.
З боку органу зору: часто – порушення зору (включаючи диплопію)1; частота невідома - міопія2, нечітке зір2, порушення зору (включаючи диплопію)2.
З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум у вухах1.
З боку серця: часто – відчуття серцебиття1; нечасто – відчуття серцебиття3, інфаркт міокарда3, тахікардія3, шлуночкова тахікардія1, аритмія1, брадикардія1, фібриляція передсердь1; дуже рідко – інфаркт міокарда1, аритмія2; частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (потенційно з летальним кінцем)2.
З боку судин: часто - ортостатична гіпотензія та пов'язані з нею симптоми3, "припливи" крові до шкіри обличчя1; нечасто – гостре порушення мозкового кровообігу3 (внаслідок вираженого зниження АТ у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно3, артеріальна гіпотензія1; дуже рідко – васкуліт1, виражене зниження АД2.
З боку дихальної системи: часто – задишка1, кашель3; нечасто – кашель1, риніт1,3; дуже рідко – бронхоспазм3, алергічний альвеоліт3, еозинофільна пневмонія3, синусит3.
З боку травної системи: часто – біль у животі1, нудота1, диспепсія1, зміна ритму дефекації1, діарея1,3, запор1, блювання3; нечасто – біль у животі3, нудота3, диспепсія3, блювання1,2, сухість у роті1; рідко – нудота2, запор2, сухість у роті2,3; дуже рідко – панкреатит1,2,3, гастрит1, ангіоневротичний набряк кишечника3, гіперплазія ясен1.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит1, гепатит, включаючи печінково-клітинний або холестатичний)3, жовтяниця1,3, печінкова недостатність3, порушення функції печінки2, підвищення активності печінкових ферментів*1; частота невідома - гепатит2, можливий розвиток печінкової енцефалопатії у разі печінкової недостатності2.
* Переважно у зв'язку з холестазом.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – реакції підвищеної чутливості2, макуло-папульозний висип2; нечасто - алопеція1, екзантема1, пурпура1,2, депігментація шкіри1, гіпергідроз1, свербіж шкіри,1,3, висип1,3, кропив'янка1; рідко - алопеція3, кропив'янка3, псоріаз3, ангіоневротичний набряк3, підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, рук та ніг, губ, язика, голосової щілини та/або гортані3; дуже рідко - гіпергідроз3, кропив'янка2, багатоформна еритема1,3, ангіоневротичний набряк1,2, ексфоліативний дерматит1, токсичний епідермальний некроліз2,3, синдром Стівенса-Джонсона1,2,3, набряк Квінке1, фоточутливість1, вульгарна шкіра; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз1, фоточутливість2, загострення вже наявної гострої системної червоної вовчаку2.
* Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія або інші зміни з боку шкіри.
З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язові судоми, припухлість в області кісточок; нечасто – артралгія1, міалгія1, біль у спині1.
З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок3; нечасто - розлад сечовипускання1, ніктурія1, прискорене сечовипускання1; рідко – гостра ниркова недостатність3, уремія3; дуже рідко – ниркова недостатність2, олігурія3, анурія3.
З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – гінекомастія1, імпотенція1,3; рідко – гінекомастія3.
Загальні розлади: дуже часто – набряки1; часто - підвищена стомлюваність1, астенія1; нечасто – підвищена стомлюваність3, астенія3, біль у грудній клітці1, біль1, нездужання1.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації креатиніну та сечовини3, гіперкаліємія3, підвищення активності печінкових ферментів3, зниження або підвищення маси тіла1; рідко – гіпербілірубінемія3, гіпонатріємія3; частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів2, подовження інтервалу QT на ЕКГ2, підвищення концентрації сечової кислоти2, підвищення концентрації глюкози у крові2.
Протипоказання до застосування
підвищена чутливість до амлодипіну або інших похідних дигідропіридину; підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ; підвищена чутливість до індапаміду або інших похідних сульфонаміду; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату; набряк у минулому, включаючи пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; важка ниркова недостатність (КК <30 мл/хв); печінкова енцефалопатія або тяжкі порушення функції печінки; тяжкому аортальному стенозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії), гемодинамічно значущий мітральний стеноз; гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; шок (включаючи кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметал а); антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; не встановлені); спадкова непереносимість лактози, галактоземія, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю: аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, стенокардія Принцметала, артеріальна гіпотензія, цереброваскулярні захворювання (включаючи недостатність мозкового кровообігу), ІХС, коронарна недостатність, ХСН неішемічної етіології III-IV класу, місяця після перенесеного інфаркту міокарда), СССУ, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (включаючи ВКВ, склеродермію), мієлосупресія, цукровий діабет, гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації альдостеронізм, дієта з обмеженням солі, стани, пов'язані зі зниженням ОЦК (включаючи блювання та діарею), літні пацієнти, печінкова недостатність; ослаблені пацієнти або пацієнти, які отримують комбіновану терапію з препаратами, що подовжують інтервал QT на ЕКГ (див. розділ "Лікарська взаємодія"); одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності при подвійній блокаді РААС); порушення водно-електролітного балансу; подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ); гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом); гіперпаратиреоз; у пацієнтів негроїдної раси.
особливі вказівки
У разі госпіталізації пацієнту необхідно повідомити лікаря про застосування препарату Еквапрес.
При застосуванні препарату Еквапрес необхідно враховувати особливі вказівки щодо окремих компонентів препарату.
Пов'язані з амлодипіном
Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження стоматологом (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміна доз не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії.
Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені.
Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому відміни, припинення лікування амлодипіном бажано проводити, поступово зменшуючи дозу препарату.
На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН III та IV класу по NYHA неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності.
Вплив на фертильність
У деяких пацієнтів, які отримували блокатори кальцієвих каналів, були виявлені оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, що може бути клінічно значущим під час екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Однак нині немає достатніх клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. У доклінічному дослідженні було виявлено небажані впливи на фертильність у самців.
Пов'язані з індапамідом
Порушення функції печінки
При призначенні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків пацієнтам з порушенням функції печінки можливий розвиток печінкової енцефалопатії, особливо за наявності електролітного дисбалансу. У цьому випадку необхідно припинити застосування діуретиків.
Фотосенсибілізація
При застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків спостерігалися випадки розвитку фотосенсибілізації (див. розділ "Побічна дія"). При розвитку фотосенсибілізації показано скасування цих препаратів. При необхідності продовжити лікування рекомендовано захист шкіри від сонячного проміння або штучного УФ-випромінювання.
Водно-електролітний баланс
Вміст натрію у плазмі крові. До початку лікування слід визначити вміст натрію у плазмі крові та регулярно контролювати цей показник. Усі діуретики можуть викликати гіпонатріємію, що може призводити до тяжких наслідків. Необхідний постійний контроль вмісту натрію у плазмі крові, т.к. Спочатку його зниження може мати клінічних проявів. Особливо ретельно контроль вмісту натрію слід проводити у пацієнтів з цирозом печінки та у літніх людей (див. розділи "Побічна дія" та "Передозування").
Усі діуретичні препарати можуть спричиняти гіпонатріємію, що призводить іноді до тяжких наслідків. Гіпонатріємія та гіповолемія можуть призводити до зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Супутнє зниження іонів хлору може призводити до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота і рівень виразності цього ефекту незначні.
Вміст калію у плазмі крові. На тлі терапії тіазидними та тіазидоподібними діуретиками можливе різке зниження вмісту калію в плазмі, а також розвиток гіпокаліємії. Необхідно запобігати ризику розвитку гіпокаліємії (<3.4 ммоль/л) у наступних груп пацієнтів: літні, ослаблені пацієнти та/або ті, що отримують поєднану медикаментозну терапію, пацієнти з цирозом печінки, периферичними набряками та асцитом, ІХС, серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичні ефекти серцевих глікозидів та підвищує ризик аритмій. Крім цього, до групи високого ризику відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT, при цьому не має значення, чи це збільшення вродженими причинами або дією лікарських препаратів.
Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких аритмій, особливо порушень серцевого ритму, які можуть призвести до смерті. Перший вимір вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня від початку лікування. При виявленні гіпокаліємії показано призначення відповідної терапії.
Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики знижують виведення кальцію із сечею, що призводить до незначного тимчасового підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Гіперкальціємія з клінічними проявами може бути результатом раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. Слід відмінити прийом діуретиків до дослідження функції паращитовидних залоз.
Глюкоза плазми крові
Показано контроль концентрації глюкози у пацієнтів з цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії.
Сечова кислота
У хворих на подагру пацієнтів можливе збільшення частоти нападів подагри або загострення її перебігу.
Діуретики та функція нирок
Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні у пацієнтів з нормальною або дещо зниженою функцією нирок (креатинін плазми у дорослих <25 мг/л або 220 мкмоль/л). Концентрація креатиніну в плазмі крові у літніх пацієнтів оцінюється залежно від віку, маси тіла та статі.
На початку лікування у пацієнтів може спостерігатися зниження швидкості клубочкової фільтрації через гіповолемію, яка може бути пов'язана із втратою води та натрію внаслідок дії діуретиків. З цим може бути пов'язане підвищення концентрації сечової кислоти та креатиніну у плазмі крові. При збереженій функції нирок подібна транзиторна функціональна ниркова недостатність зазвичай проходить без ускладнень. Однак за наявності ниркової недостатності загальний стан пацієнтів може погіршуватись.
Спортсмени
Індапамід може давати позитивний результат допінг контролю у спортсменів.
Пов'язані з лізиноприлом
Симптоматична артеріальна гіпотензія
Найчастіше виражене зниження артеріального тиску пов'язане з гіповолемією, викликаною застосуванням діуретиків, зниженням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням (див. розділи "Лікарська взаємодія", "Побічна дія"). У пацієнтів з ХСН, незалежно від того, чи пов'язана вона з нирковою недостатністю, можливий розвиток артеріальної гіпотензії. Виявлено, що у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю такий стан виникає частіше у зв'язку із призначенням високих доз діуретиків, гіпонатріємією або порушенням ниркової функції. У таких пацієнтів потрібно проводити ретельний лікарський контроль (необхідно ретельно підбирати дози лізиноприлу та діуретиків). Ті ж вказівки стосуються пацієнтів з ІХС та цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.
При значному зниженні артеріального тиску пацієнта рекомендується помістити в положення лежачи, якщо необхідно, внутрішньовенно вводити 0.9% розчин натрію хлориду.
Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози лізиноприлу.
У пацієнтів з ХСН, але з нормальним або зниженим АТ, застосування лізиноприлу може призвести до зниження АТ; зазвичай це не є підставою для відміни препарату. Якщо артеріальна гіпотензія переходить у симптоматичну, необхідно зменшення дози препарату або припинення лікування препаратом. У пацієнтів з ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (при низькосольовій або безсольовій дієті), незалежно від наявності гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримують діуретики у високих дозах, необхідно компенсувати гіповолемію або нестачу натрію до початку лікування.
Необхідно контролювати артеріальний тиск при прийомі першої дози лізиноприлу.
Гострий інфаркт міокарда
Рекомендовано стандартне лікування (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати одночасно з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або трансдермальним нітрогліцерином.
У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда та ризиком подальшого погіршення гемодинаміки, погіршенням симптоматики після призначення вазодилататорів, терапію лізиноприлом починати не слід. Це пацієнти із систолічним АТ ≤100 мм рт.ст. та пацієнти з кардіогенним шоком. У пацієнтів із систолічним АТ ≤120 мм рт.ст. протягом перших трьох днів після інфаркту міокарда показано зниження дози. У пацієнтів із систолічним АТ ≤100 мм рт.ст. підтримуюча доза повинна знижуватися до 5 мг (або тимчасово до 2.5 мг). У пацієнтів із стійкою артеріальною гіпотензією (систолічний АТ <90 мм рт.ст. протягом 1 години або більше) показано скасування лізиноприлу.
Порушення функції нирок
У пацієнтів із ХСН значне зниження артеріального тиску на фоні призначення інгібіторів АПФ може призвести до посилення порушень функції нирок. Зареєстровані випадки гострої ниркової недостатності.
У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки на фоні застосування інгібіторів АПФ відзначалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну сироватки крові; зазвичай такі порушення були скороминущими і припинялися після відміни терапії. Вони частіше зустрічалися у пацієнтів із нирковою недостатністю.
У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та вираженим порушенням функції нирок (концентрація креатиніну сироватки крові >177 мкмоль/л та/або протеїнурія >500 мг/добу) лізиноприл не слід призначати. При розвитку порушень функції нирок під час лікування (концентрація креатиніну сироватки крові >265 мкмоль/л або подвоєння порівняно з вихідним показником) показано скасування лізиноприлу.
Підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк
У поодиноких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, включаючи лізиноприл, відмічався розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані. У таких випадках потрібне негайне скасування лізиноприлу; показаний контроль стану пацієнтів до вирішення симптоматики. Зазвичай ангіоневротичний набряк обличчя та губ має тимчасовий характер і не вимагає лікування; проте, можливе призначення антигістамінних препаратів.
Ангіоневротичний набряк гортані може спричинити смерть. Набряк язика, надгортанника або гортані може призвести до вторинної обструкції дихальних шляхів. У такому разі необхідно негайно ввести 0.3-0.5 мл 1:1000 розчину адреналіну підшкірно, а також забезпечити прохідність дихальних шляхів.
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою або блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії органів черевної порожнини, ультразвукового дослідження або під час хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, ризик його розвитку при застосуванні інгібіторів АПФ вищий (див. "Протипоказання").
Анафілактичні реакції, пов'язані з десенсибілізацією до перетинчастокрилих комах
У дуже поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення десенсибілізації до перетинчастокрилих комах можливий розвиток життєзагрозливих анафілактичних реакцій, тому необхідно тимчасово скасовувати інгібітори АПФ перед проведенням десенсибілізації.
Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі
Анафілактичні реакції також виникали у пацієнтів, яким проводився гемодіаліз з використанням діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), які одночасно отримували інгібітори АПФ. У таких пацієнтів показано застосування інших діалізних мембран або інших гіпотензивних препаратів.
Кашель
Терапія інгібіторами АПФ може викликати кашель, що слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики. Тривалий сухий кашель зазвичай припиняється після відміни інгібіторів АПФ.
Хірургічні втручання/загальна анестезія
Застосування гіпотензивних препаратів при об'ємному хірургічному втручанні або під час загальної анестезії може призвести до пригнічення утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторної секреції реніну. Значне зниження АТ, що асоціюється з цим ефектом, можна запобігти збільшенням ОЦК.
Пацієнти, які приймають інгібітори АПФ, повинні повідомити про це хірурга/анестезіолога до проведення хірургічного втручання (включаючи стоматологічні процедури).
Калій сироватки крові
Повідомлялося про випадки гіперкаліємії. До факторів ризику гіперкаліємії відносяться ниркова недостатність, цукровий діабет, терапія калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен та амілорид), використання препаратів калію та замінників солі на основі калію, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.
При необхідності комбінованого використання лізиноприлу та цих препаратів показаний регулярний контроль концентрації калію у сироватці крові.
Подвійна блокада РААС
Доведено, що одночасне призначення інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, не рекомендується комбіноване призначення інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену для подвійної блокади РААС.
Якщо є абсолютні показання до подвійної блокади РААС, вона повинна проводитися під ретельним наглядом фахівця з частим контролем функції нирок, вмісту електролітів і АТ.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія
На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід призначати препарат Еквапрес пацієнтам із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду або при комбінації цих факторів ризику, особливо пацієнтам з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, іноді стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Еквапрес таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка).
Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія
Інгібітори АПФ повинні обережно призначатися пацієнтам з мітральним стенозом, а також пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія).
Печінкова недостатність
Дуже рідко на тлі прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід відмінити препарат Еквапрес та ретельно спостерігати за пацієнтом.
Етнічні відмінності
У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Інгібітори АПФ, можливо, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну.
Лактоза
Препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Відсутні дані про вплив препарату Еквапрес на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Враховуючи можливість зниження АТ, ризик розвитку запаморочення, сонливості та подібних побічних ефектів, пацієнти повинні бути обережними при виконанні потенційно небезпечної діяльності, що потребує особливої уваги та швидкої реакції (водіння транспорту, робота з рухомими механізмами, робота диспетчером і оператором тощо). .
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказане застосування при тяжкій нирковій недостатності (КК <30 мл/хв).
З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, ниркова недостатність.
Застосування при порушеннях функції печінки
Протипоказане застосування при печінковій енцефалопатії або тяжких порушеннях функції печінки.
З обережністю: печінкова недостатність.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку.
Застосування у дітей
Протипоказано застосування у віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія
Власник реєстраційного посвідчення
GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)
Вироблено
GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)
Власник товарного знаку
GEDEON RICHTER-RUS AO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Венгрия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Эквапресс капсулы с модифицированным высвобождением 5 мг+1,5 мг+20 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Эквапресс капсулы с модифицированным высвобождением 5 мг+1,5 мг+20 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Эквапресс капсулы с модифицированным высвобождением 5 мг+1,5 мг+20 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!