Эквамер капсулы 10 мг+20 мг+10 мг 30 шт Цена
-
Страна:Венгрия
-
Форма выпуска:капсулы
-
Дозировка:10 мг+20 мг+10 мг
-
В упаковке:30 шт.
Комбинированный антигипертензивный и гиполипидемический препарат. В состав препарата Эквамер® входят три действующих вещества - амлодипин, лизиноприл и розувастатин. Механизм действия препарата Эквамер® основан на фармакологических свойствах действующих веществ.
Амлодипин
Производное дигидропиридина - блокатор медленных кальциевых каналов (БМКК), оказывает гипотензивное и антиангинальное действие. Блокирует медленные кальциевые каналы, снижает трансмембранный переход ионов кальция в клетку (в большей степени в гладкомышечные клетки сосудов, чем в кардиомиоциты).
Антиангинальное действие обусловлено расширением коронарных и периферических артерий и артериол:
при стенокардии уменьшает выраженность ишемии миокарда; расширяя периферические артериолы, снижает ОПСС, уменьшает постнагрузку на сердце, снижает потребность миокарда в кислороде; расширяя коронарные артерии и артериолы в неизмененных и в ишемизированных зонах миокарда, увеличивает поступление кислорода в миокард (особенно при вазоспастической стенокардии); предотвращает спазм коронарных артерий (в т.ч. вызванный курением).У пациентов со стабильной стенокардией разовая суточная доза увеличивает толерантность к физической нагрузке, замедляет развитие приступов стенокардии и ишемической депрессии сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и потребления нитроглицерина и других нитратов.
Оказывает длительный дозозависимый антигипертензивный эффект. Антигипертензивное действие обусловлено прямым вазодилатирующим влиянием на гладкие мышцы сосудов. При артериальной гипертензии разовая доза обеспечивает клинически значимое снижение АД на протяжении 24 ч (в положении пациента лежа и стоя).
Ортостатическая гипотензия при применении амлодипина встречается достаточно редко. Амлодипин не вызывает снижения толерантности к физической нагрузке, фракции выброса левого желудочка. Уменьшает степень гипертрофии миокарда левого желудочка. Не оказывает влияния на сократимость и проводимость миокарда, не вызывает рефлекторного увеличения ЧСС, тормозит агрегацию тромбоцитов, увеличивает СКФ, обладает слабым натрийуретическим действием. При диабетической нефропатии не увеличивает выраженность микроальбуминурии. Не оказывает какого-либо неблагоприятного влияния на обмен веществ и концентрацию липидов плазмы крови, может применяться при терапии пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой. Значимое снижение АД наблюдается через 6-10 ч, длительность эффекта - 24 ч.
У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы (включая коронарный атеросклероз с поражением одного сосуда и до стеноза 3 и более артерий, атеросклероз сонных артерий), перенесших инфаркт миокарда, чрескожную транслюминальную коронарную ангиопластику (ЧТКА) или у пациентов со стенокардией применение амлодипина предупреждает увеличение толщины комплекса интима-медиа сонных артерий, снижает летальность от инфаркта миокарда, инсульта, ЧТКА, аортокоронарного шунтирования; приводит к снижению числа госпитализаций по поводу нестабильной стенокардии и прогрессирования хронической сердечной недостаточности (ХСН); снижает частоту вмешательств, направленных на восстановление коронарного кровотока.
Не повышает риск смерти или развития осложнений и летальных исходов у пациентов с ХСН (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) на фоне терапии дигоксином, диуретиками и ингибиторами АПФ. У пациентов с ХСН (III-IV функциональный класс по классификации NYHA) неишемической этиологии при применении амлодипина существует вероятность возникновения отека легких.
Лизиноприл
Ингибитор АПФ, уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение концентрации ангиотензина II ведет к прямому уменьшению секреции альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает ОПСС, АД, преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к физическим нагрузкам у пациентов с ХСН. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевую ренин-ангиотензиновую систему. При длительном применении уменьшается гипертрофия миокарда и стенок артерий резистивного типа.
Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.
Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у пациентов с ХСН, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у пациентов, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности.
Начало действия - через 1 ч после приема внутрь. Максимальный гипотензивный эффект определяется через 6-7 ч и сохраняется в течение 24 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 мес. При резкой отмене лизиноприла не отмечено выраженного повышения АД. Помимо снижения АД лизиноприл уменьшает альбуминурию. У пациентов с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия. Лизиноприл не влияет на концентрацию глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.
Розувастатин
Селективный, конкурентный ингибитор ГМГ-КоА-редуктазы, фермента, превращающего 3-гидрокси-3-метилглутарил коэнзим А в мевалонат, предшественник холестерина. Основной мишенью действия розувастатина является печень, где осуществляется синтез холестерина (Хс) и катаболизм ЛПНП.
Розувастатин увеличивает число рецепторов ЛПНП на поверхности гепатоцитов, повышая захват и катаболизм ЛПНП, что, в свою очередь, приводит к ингибированию синтеза ЛПОНП, уменьшая тем самым общее количество ЛПНП и ЛПОНП.
Розувастатин снижает повышенную концентрацию холестерина ЛПНП (Хс-ЛПНП), общего холестерина (Хс) и триглицеридов (ТГ) и повышает концентрацию холестерина липопротеинов высокой плотности (Хс-ЛПВП), а также снижает концентрацию аполипопротеина В (АпоВ), Хс-неЛПВП, Хс-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП и увеличивает концентрацию аполипопротеина А-I (АпоА-I) (см. таблицы 1 и 2), снижает соотношение Хс-ЛПНП/Хс-ЛПВП, общий Хс/Хс-ЛПВП, Хс-неЛПВП/Хс-ЛПВП и соотношение АпоВ/АпоА-I.
Терапевтический эффект появляется в течение первой недели после начала терапии розувастатином и через 2 недели лечения достигает 90% от максимально возможного. Максимальный терапевтический эффект обычно достигается к 4 неделе и поддерживается при регулярном приеме.
Таблица 1. Дозозависимый эффект у пациентов с первичной гиперхолестеринемией (тип IIa и IIb по классификации Фредриксона) (среднее скорректированное процентное изменение по сравнению с исходным значением)
| Доза | Количество пациентов | Хс-ЛПНП | Общий Хс | Хс-ЛПВП | |
| Плацебо | 13 | -7 | -5 | 3 | |
| 10 мг | 17 | -52 | -36 | 14 | |
| 20 мг | 17 | -55 | -40 | 8 | |
| 40 мг | 18 | -63 | -46 | 10 | |
| Доза | Количество пациентов | ТГ | Хс- неЛПВП | Апо В | Апо А-I |
| Плацебо | 13 | -3 | -7 | -3 | 0 |
| 10 мг | 17 | -10 | -48 | -42 | 4 |
| 20 мг | 17 | -23 | -51 | -46 | 5 |
| 40 мг | 18 | -28 | -60 | -54 | 0 |
Таблица 2. Дозозависимый эффект у пациентов с гипертриглицеридемией (тип IIb и IV по классификации Фредриксона) (среднее процентное изменение по сравнению с исходным значением)
| Доза | Количество пациентов | ТГ | Хс-ЛПНП | Общий Хс | |
| Плацебо | 26 | 1 | 5 | 1 | |
| 10 мг | 23 | -37 | -45 | -40 | |
| 20 мг | 27 | -37 | -31 | -34 | |
| 40 мг | 25 | -43 | -43 | -40 | |
| Доза | Количество пациентов | Хс-ЛПВП | Хс- неЛПВП | Хс- ЛПОНП | ТГ- ЛПОНП |
| Плацебо | 26 | -3 | 2 | 2 | 6 |
| 10 мг | 23 | 8 | -49 | -48 | -39 |
| 20 мг | 27 | 22 | -43 | -49 | -40 |
| 40 мг | 25 | 17 | -51 | -56 | -48 |
Клиническая эффективность
Розувастатин эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией с или без гипертриглицеридемии, вне зависимости от расовой принадлежности, пола или возраста, в т.ч. у пациентов с сахарным диабетом и семейной гиперхолестеринемией.
У 80% пациентов с гиперхолестеринемией тип IIа и IIb по классификации Фредриксона (средняя исходная концентрация Хc-ЛПНП около 4.8 ммоль/л) на фоне применения розувастатина в дозе 10 мг концентрация Хc-ЛПНП достигает значений менее 3 ммоль/л. У пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, принимавших розувастатин в дозе 20 мг и 40 мг, среднее снижение концентрации Хс-ЛПНП составляло 22%.
У пациентов с гипертриглицеридемией с начальной концентрацией ТГ от 273 мг/дл до 817 мг/дл, получавших розувастатин в дозах от 5 мг до 40 мг 1 раз/сут в течение 6 недель, значительно снижалась концентрация ТГ в плазме крови (см. таблицу 2).
Аддитивный эффект отмечается в комбинации с фенофибратом в отношении концентрации триглицеридов и с никотиновой кислотой в отношении концентрации Хс-ЛПВП (см. раздел "Особые указания").
Эквамер капсулы 10 мг+20 мг+10 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випускукапс. 5 мг 10 мг 20 мг: 30 шт. капс. 5 мг 10 мг 10 мг: 30 шт. капс. 10 мг 20 мг 20 мг: 30 шт. капс. 10 мг 20 мг 10 мг: 30 шт.
Опис
Капсули тверді желатинові, розмір №0 темно-фіолетового кольору; вміст капсул - 2 круглі, двоопуклі таблетки білого кольору (містять лізиноприл і амлодипін) і 2 круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, жовтого кольору (містять розувастатин).
| 1 капс. | |
| амлодипіну безілат | 13.88 мг, |
| що відповідає вмісту амлодипіну | 10 мг |
| лізиноприлу дигідрат | 21.76 мг, |
| що відповідає вмісту лізиноприлу | 20 мг |
| розувастатин кальцію | 20.8 мг, |
| що відповідає змісту розувастатину | 20 мг |
допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, тип 12; целюлоза мікрокристалічна, тип 101; лактози моногідрат; карбоксиметилкрохмаль натрію; магнію гідроксид; магнію стеарат; Опадрай II жовтий (містить: полівініловий спирт, титану діоксид, макрогол-3350, тальк, барвник заліза оксид жовтий); тверда желатинова капсула (містить: барвник синій патентований, барвник азорубін, барвник сонячний захід жовтий, титану діоксид, желатин).
5 штук. - блістери (6) - пачки картонні.
* Код Опадрая - 85F32410.
Коди АТХ
C10BX07 Розувастатин, амлодипін та лізиноприл
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антигіпертензивний та гіполіпідемічний препарат
Діюча речовина
лізиноприл
амлодипін
розувастатин
Фармако-терапевтична група
Комбіноване засіб (блокатор повільних кальцієвих каналів + інгібітор АПФ + інгібітор ГМГ-КоА-редуктази)
Умови зберігання
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці (блістер у пачці) для захисту від вологи.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Комбінований антигіпертензивний та гіполіпідемічний препарат. До складу препарату Еквамер® входять три діючі речовини - амлодипін, лізиноприл та розувастатин. Механізм дії препарату Еквамер заснований на фармакологічних властивостях діючих речовин.
Амлодипін
Похідне дигідропіридину - блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), має гіпотензивну та антиангінальну дію. Блокує повільні кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцити).
Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол:
при стенокардії зменшує виразність ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує поста навантаження на серце, знижує потребу міокарда у кисні; розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та в ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаний курінням).У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток нападів стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів.
Чинить тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні пацієнта лежачи і стоячи).
Ортостатична гіпотензія при застосуванні амлодипіну трапляється досить рідко. Амлодипін не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові, може застосовуватися при терапії пацієнтів із бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год.
У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (включаючи коронарний атеросклероз з ураженням однієї судини і до стенозу 3 і більше артерій, атеросклероз сонних артерій), які перенесли інфаркт міокарда, черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику (ЧТКА). комплексу інтима-медіа сонних артерій, що знижує летальність від інфаркту міокарда, інсульту, ЧТКА, аортокоронарного шунтування; призводить до зниження кількості госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії та прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН); знижує частоту втручань, спрямованих відновлення коронарного кровотоку.
Не підвищує ризик смерті або розвитку ускладнень та летальних випадків у пацієнтів з ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) на фоні терапії дигоксином, діуретиками та інгібіторами АПФ. У пацієнтів із ХСН (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) неішемічної етіології при застосуванні амлодипіну існує ймовірність виникнення набряку легень.
Лізіноприл
Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження концентрації ангіотензину II веде до прямого зменшення секреції альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до фізичних навантажень у пацієнтів із ХСН. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинну ренін-ангіотензинову систему. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу.
Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
Початок дії – через 1 год після прийому внутрішньо. Максимальний гіпотензивний ефект визначається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не відмічено вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.
Розувастатин
Селективний, конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А на мевалонат, попередник холестерину. Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез холестерину (Хс) та катаболізм ЛПНГ.
Розувастатин збільшує число рецепторів ЛПНЩ на поверхні гепатоцитів, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу ЛПДНЩ, зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.
Розувастатин знижує підвищену концентрацію холестерину ЛПНЩ (Хс-ЛПНГ), загального холестерину (Хс) і тригліцеридів (ТГ) і підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В, АпоВ, -ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А-I (АпоА-I) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення Хс-ЛПНГ/Хс-ЛПВЩ, загальний Хс/Хс-ЛПВЩ, Хс-неЛПВЩ/Хс- ЛПВЩ та співвідношення АпоВ/АпоА-I.
Терапевтичний ефект з'являється протягом першого тижня після початку терапії розувастатином та через 2 тижні лікування досягає 90% від максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4 тижня та підтримується при регулярному прийомі.
Таблиця 1. Дозозалежний ефект у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (тип IIa та IIb за класифікацією Фредріксона) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням)
| Доза | Кількість пацієнтів | Хс-ЛПНЩ | Загальний Хс | Хс-ЛПВЩ | |
| Плацебо | 13 | -7 | -5 | 3 | |
| 10 мг | 17 | -52 | -36 | 14 | |
| 20 мг | 17 | -55 | -40 | 8 | |
| 40 мг | 18 | -63 | -46 | 10 | |
| Доза | Кількість пацієнтів | ТГ | Хс- неЛПЗП | Апо В | Апо А-I |
| Плацебо | 13 | -3 | -7 | -3 | 0 |
| 10 мг | 17 | -10 | -48 | -42 | 4 |
| 20 мг | 17 | -23 | -51 | -46 | 5 |
| 40 мг | 18 | -28 | -60 | -54 | 0 |
Таблиця 2. Дозозалежний ефект у пацієнтів з гіпертригліцеридемією (тип IIb та IV за класифікацією Фредріксона) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням)
| Доза | Кількість пацієнтів | ТГ | Хс-ЛПНЩ | Загальний Хс | |
| Плацебо | 26 | 1 | 5 | 1 | |
| 10 мг | 23 | -37 | -45 | -40 | |
| 20 мг | 27 | -37 | -31 | -34 | |
| 40 мг | 25 | -43 | -43 | -40 | |
| Доза | Кількість пацієнтів | Хс-ЛПВЩ | Хс- неЛПЗП | Хс- ЛПДНЩ | ТГ- ЛПДНЩ |
| Плацебо | 26 | -3 | 2 | 2 | 6 |
| 10 мг | 23 | 8 | -49 | -48 | -39 |
| 20 мг | 27 | 22 | -43 | -49 | -40 |
| 40 мг | 25 | 17 | -51 | -56 | -48 |
Клінічна ефективність
Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі чи віку, у т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією.
У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією тип IIа та IIb за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація Хc-ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л) на фоні застосування розувастатину в дозі 10 мг концентрація Хc-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНГ становило 22%.
У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 мг/дл до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозах від 5 мг до 40 мг 1 раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). ).
Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо концентрації тригліцеридів та з нікотиновою кислотою щодо концентрації Хс-ЛПЗЗ (див. розділ "Особливі вказівки").
Показання
Еквамер® показаний як замісна терапія у дорослих пацієнтів, стан яких адекватно контролюється застосуванням амлодипіну, лізиноприлу та розувастатину в тих же дозах, що й у препараті Еквамер®, при лікуванні артеріальної гіпертензії та супутньої дисліпідемії:
первинна гіперхолестеринемія (тип IIa за класифікацією Фредріксона, за винятком сімейної гетерозиготної гіперхолестеринемії) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb за класифікацією Фредріксона), коли дієта та інші немедикаментозні методи (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія, коли дієта або інша ліпідзнижувальна терапія (наприклад, ЛПНЩ-аферез) недостатньо ефективна; гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона).Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат Еквамер® слід приймати внутрішньо по 1 капсулі 1 раз на добу, незалежно від часу їди.
Початкова доза – 1 капсула, що містить 5 мг амлодипіну, 10 мг лізиноприлу та 10 мг розувастатину 1 раз на добу.
Максимальна добова доза – 1 капсула, що містить 10 мг амлодипіну, 20 мг лізиноприлу та 20 мг розувастатину 1 раз на добу. До початку терапії пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіпохолестеринової дієти і продовжувати її під час лікування.
Дози
Як правило, комбінований препарат із фіксованими дозами не підходить для початкової терапії.
Еквамер® застосовують як замісну терапію у дорослих пацієнтів, які вже отримують амлодипін, лізиноприл та розувастатин у тих же дозах, що і в даному препараті, і у яких титровані оптимальні підтримуючі дози становлять:
| Титровані оптимальні підтримуючі дози | Препарат Еквамер® |
| амлодипін - 5 мг, лізиноприл - 10 мг та розувастатин – 10 мг | капсули у дозуванні 5 мг + 10 мг + 10 мг |
| амлодипін - 5 мг, лізиноприл - 10 мг та розувастатин – 20 мг | капсули у дозуванні 5 мг + 10 мг + 20 мг |
| амлодипін - 10 мг, лізиноприл - 20 мг та розувастатин – 10 мг | капсули у дозуванні 10 мг + 20 мг + 10 мг |
| амлодипін - 10 мг, лізиноприл - 20 мг та розувастатин – 20 мг | капсули у дозуванні 10 мг + 20 мг + 20 мг |
Рекомендована доза препарату становить 1 капсула на добу. Максимальна добова доза – 1 капсула.
У разі якщо необхідна корекція дози препарату, титрування доз слід проводити, застосовуючи окремо амлодипін, лізиноприл та розувастатин.
Пропуск прийому препарату. Якщо пацієнт забув прийняти капсулу препарату Еквамер®, слід дочекатися наступного прийому та прийняти капсулу у звичайний час. Не слід приймати подвійну дозу, щоб заповнити пропущений прийом препарату.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів з нирковою недостатністю під час терапії препаратом Еквамер® слід контролювати функцію нирок, вміст калію та натрію у плазмі крові. У разі погіршення функції нирок препарат слід відмінити. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний вибір доз окремих активних компонентів. Застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня протипоказане у всіх дозах (див. розділ "Протипоказання").
Препарат Еквамер протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі та пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").
Безпека та ефективність препарату у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.
У пацієнтів похилого віку старше 65 років препарат Еквамер слід застосовувати з обережністю. У клінічних дослідженнях не отримано даних про зміну профілю ефективності чи безпеки амлодипіну, лізиноприлу чи розувастатину залежно від віку.
Расова приналежність. При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних рас, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину в плазмі серед пацієнтів монголоїдної раси (див. розділ "Особливі вказівки"). Слід враховувати цей факт при призначенні препарату Еквамер цієї групи пацієнтів. При призначенні розувастатину у дозі 10 мг та 20 мг рекомендована початкова доза розувастатину для пацієнтів монголоїдної раси повинна становити 5 мг.
Генетичний поліморфізм. У носіїв генотипів SLCO1B1 (ОАТР1В1) c.521CC та ABCG2 (BCRP) c.421AA відзначалося збільшення експозиції (AUC) розувастатину порівняно з носіями генотипів SLC01B1 c.521TT та ABCG2 c.421CC. Для пацієнтів-носіїв генотипів c.521CC та c.421AA рекомендована максимальна доза розувастатину становить 20 мг на добу (див. розділ "Фармакокінетика").
Супутня терапія. Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема, з OATP1B1 та BCRP). При сумісному застосуванні розувастатину з лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію розувастатину в плазмі крові за рахунок взаємодії з транспортними білками, ) У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або тимчасового припинення прийому розувастатину Якщо ж застосування зазначених вище препаратів необхідне, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії розувастатином та розглянути можливість зниження його дози (див. розділ "Лікарська взаємодія").
Передозування
Дані щодо передозування препарату Еквамер® відсутні.
Амлодипін
Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату).
Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції серцево-судинної системи, підвищене положення нижніх кінцівок, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, контроль ОЦК та діурезу. Для відновлення тонусу судин - застосування судинозвужувальних засобів (за відсутності протипоказань до їх застосування); для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Гемодіаліз неефективний.
Лізіноприл
Симптоми: дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривогу і кашель.
Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, надання пацієнту горизонтального положення з піднятими ногами, заповнення ОЦК - внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів, симптоматична терапія, контроль функцій серцево-судинної та дихальної систем, ОЦК, контроль показників сечовини, креатиніну та електролітів крові, а також діурезу. При розвитку брадикардії, що стійка до медикаментозної терапії, показана постановка штучного водія ритму. Можливе проведення гемодіалізу.
Розувастатин
При одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються.
Лікування: специфічного лікування при передозуванні розувастатину немає. Рекомендується проводити симптоматичне лікування та заходи, спрямовані на підтримку функцій життєво важливих органів та систем. Необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективним.
Лікарська взаємодія
Амлодипін
Протипоказані поєднання лікарських засобів
Дантролен (в/в вступ)
У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків із летальним кінцем та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, які отримують дантролен внутрішньовенно, і схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Нерекомендовані комбінації лікарських засобів
Грейпфрутовий сік
Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватись біодоступність амлодипіну, що призводить до посилення ефектів зниження артеріального тиску.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають особливої обережності при застосуванні
Індуктори ізоферменту CYP3A4
Дані щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну відсутні. Одночасний прийом індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого (Hypericum perforatum)) та амлодипіну може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Еквамер® та індукторів ізоферменту CYP3A4.
Інгібітори ізоферменту CYP3A4
Одночасний прийом амлодипіну та сильних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, наприклад, ритонавір, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до суттєвого збільшення. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з цим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози Еквамеру.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають обережності при застосуванні
Симвастатин
Багаторазовий прийом амлодипіну в дозі 10 мг у комбінації з симвастатином у дозі 80 мг спричиняв збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно з монотерапією симвастатином. Таким чином, пацієнтам, які отримують амлодипін, слід приймати симвастатин у добовій дозі не вище 20 мг.
Препарати кальцію
Можуть зменшувати ефект БМКК.
Препарати літію
При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
Баклофен
Посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності - коригувати дозу амлодипіну.
Аміфостін
Можливе посилення антигіпертензивної дії амлодипіну.
Глюкокортикоїди
Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).
Трициклічні антидепресанти, нейролептики
Існує підвищений ризик ортостатичної гіпотензії та посилення антигіпертензивного ефекту (адитивний ефект).
Такролімус
При одночасному застосуванні з амлодипіном є ризик збільшення концентрації такролімусу у плазмі. Щоб уникнути токсичності такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном, слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі крові пацієнтів та коригувати дозу такролімусу за необхідності.
Тасонермін
При одночасному застосуванні амлодипін може підвищувати системну експозицію тасонерміну у плазмі. У таких випадках необхідний регулярний контроль тасонерміну в крові та корекція дози за потреби.
Інші взаємодії з амлодипіном
Для лікування артеріальної гіпертензії амлодипін можна безпечно застосовувати з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами та інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією можливе одночасне застосування амлодипіну з іншими антиангінальними препаратами, такими як нітрати тривалої та короткої дії, бета-адреноблокатори.
Ймовірно, посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при одночасному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами, а також посилення їх антигіпертензивної дії при призначенні з альфа1-адреноблоком.
Амлодипін не спричиняє негативного інотропного ефекту. Тим не менш, деякі БМКК можуть збільшувати виразність негативного інотропного ефекту антиаритмічних препаратів, які спричиняють подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарон та хінідин).
На відміну від інших БМКК, не виявлено значущої взаємодії амлодипіну (3-е покоління БМКК) та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи індометацин.
Безпечно призначати амлодипін із пероральними гіпоглікемічними препаратами.
Одноразовий прийом силденафілу в дозі 100 мг пацієнтами з есенціальною артеріальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну.
Спільний багаторазовий прийом амлодипіну в дозі 10 мг та аторвастатину в дозі 80 мг призводив до незначної зміни фармакокінетичних параметрів аторвастатину у стані рівноважної концентрації.
Етанол (напої, що містять алкоголь): амлодипін при одноразовому та багаторазовому застосуванні в дозі 10 мг не має значного впливу на фармакокінетику етанолу.
Дослідження взаємодії циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців та в особливих групах пацієнтів не проводилися, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може не призводити до будь-якого ефекту або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід проводити контроль концентрації циклоспорину у пацієнтів після трансплантації нирки.
При одночасному застосуванні амлодипіну та дигоксину нирковий кліренс та концентрація дигоксину у сироватці крові не змінюються.
При одночасному застосуванні варфарину з амлодипіном протромбіновий час не змінюється.
При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика амлодипіну не змінюється.
Амлодипін не впливає на ступінь зв'язування дигоксину, фенітоїну, варфарину та індометацину з білками плазми in vitro.
Алюміній і магнійсодержащіе антациди: одноразовий прийом таких антацидів спільно з амлодипіном не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.
Лізіноприл
Протипоказані комбінації лікарських засобів
Аліскірен
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскіркен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Нерекомендовані комбінації лікарських засобів
Аліскірен
Не рекомендується застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами: зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (за винятком пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше) /1.73 м2 площі поверхні тіла), яким ця комбінація протипоказана (див. вище підрозділ "Протипоказані комбінації лікарських засобів" та розділ "Особливі вказівки").
Антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II)
У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, ХСН або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( ) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ.
Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон) або замінники солі, що містять калій.
Можливий розвиток гіперкаліємії (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Інгібітори АПФ не повинні застосовуватися одночасно з речовинами, що підвищують вміст калію в плазмі, за винятком випадків гіпокаліємії. Поєднання лізиноприлу та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові.
Препарати літію
При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування лізиноприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у сироватці крові.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають особливої обережності при застосуванні
Інсулін та пероральні гіпоглікемічні засоби
Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) може посилювати їхню гіпоглікемічну дію аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект, найімовірніше, можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Баклофен
Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу гіпотензивних препаратів.
Діуретики
У пацієнтів, які приймають діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку антигіпертензивних ефектів можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповнення втрати рідини або солей перед початком терапії інгібіторами АПФ. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з попередньою терапією діуретиками, яка могла призвести до надмірного виведення рідини та/або солей, діуретики повинні бути скасовані до початку застосування препарату Еквамер.
Функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування препарату Еквамер®.
НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу)
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування.
Інгібітори мішені рапаміцину в клітинах ссавців (mTOR), наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами mTOR збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Естрамустін
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Інгібітори нейтральної ендопептидази
Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази).
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ.
Інгібітори ДПП-IV (гліптини)
Лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин: при їх спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок придушення активності ДПП-IV.
Комбінації лікарських засобів, що вимагають обережності при застосуванні
Інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, БМКК, діуретики) та вазодилататори
Можливе посилення антигіпертензивного ефекту препарату. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ.
Антациди та колестірамін
Одночасне застосування з антацидами та колестираміном призводить до придушення шлунково-кишкової абсорбції.
Трициклічні антидепресанти, нейролептики, засоби для загальної анестезії, барбітурати, фенотіазин, етанол
При сумісному прийомі можливе посилення дії лізиноприлу.
Симпатоміметики
Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Міорелаксанти
Одночасне застосування міорелаксантів з інгібіторами АПФ може призводити до вираженого зниження артеріального тиску.
Препарати золота
Найчастіше при застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про випадки нітритоїдних реакцій (симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, запаморочення та важку артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат).
Ко-тримоксазол (сульфаметоксазол та триметоприм)
При одночасному застосуванні з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (есциталопрам, пароксетин, флуоксетин, сертралін)
При одночасному застосуванні з СІЗЗЗ можливий розвиток вираженої гіпонатріємії.
Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики (5-фторурацил, вінкрістин, доцетаксел)
Можливий розвиток лейкопенії.
Тканинні активатори плазміногену
В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.
Розувастатин
Вплив інших препаратів на розувастатин
Інгібітори транспортних білків
Розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину в плазмі крові та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 4 та розділи "Режим дозування" та "Особливі вказівки").
Циклоспорин
При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. розділ "Протипоказання"). Не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання").
Інгібітори протеази ВІЛ
Незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеаз ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції розувастатину. Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину та комбінованого препарату, що містить два інгібітори протеаз ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24) та Сmax. Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеаз ВІЛ при лікуванні пацієнтів з ВІЛ не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки" та таблицю 4).
Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби
Спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення в 2 рази Cmax розувастатину в плазмі крові, а також збільшення AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія.
Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та нікотинова кислота в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) збільшують ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію як монотерапії (див. розділ "Особливі вказівки").
Езетіміб
Одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 4). Не можна виключити збільшення ризику виникнення небажаних реакцій через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом.
Антациди
Одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюмінію або магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовуються через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося.
Еритроміцин
Одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC(0-t) розувастатину на 20% та Сmax розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину.
Фузидова кислота
Досліджень щодо вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, були отримані постмаркетингові повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному застосуванні розувастатину та фузидової кислоти. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами. При необхідності можливе тимчасове припинення прийому розувастатину.
Ізоферменти цитохрому Р450
Результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не було відзначено клінічно значущої взаємодії між розувастатином та флуконазолом (інгібітор ізоферментів CYP2C9 та CYP3А4) та кетоконазолом (інгібітор ізоферментів CYP2А6 та CYP3А4).
Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 4)
Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують експозицію до розувастатину. Якщо очікується збільшення експозиції у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину має становити 5 мг 1 раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана експозиція до розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1.9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3.1 раза).
Таблиця 4. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень
| Режим супутньої терапії | Режим прийому розувастатину | Зміна AUC розувастатину |
| Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс | 10 мг 1 раз на добу, 10 днів | Збільшення у 7.1 рази |
| Регорафеніб 160 мг 1 раз на добу, 14 днів | 5 мг одноразова доза | Збільшення у 3.8 рази |
| Атазанавір 300 мг/ ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів | 10 мг одноразово | Збільшення у 3.1 рази |
| Симепревір 152 мг 1 раз на добу, 7 днів | 10 мг одноразово | Збільшення у 2.8 рази |
| Велпатасвір 100 мг 1 раз на добу | 10 мг одноразова доза | Збільшення у 2.7 рази |
| Омбітавір 25 мг/паритапревір 150 мг/ ритонавір 100 мг 1 разсут/ дасабувір 400 мг 2 рази на добу, 14 днів | 5 мг одноразова доза | Збільшення у 2.6 рази |
| Гразопревір 400 мг/ елбасвір 50 мг 1 раз на добу, 11 днів | 10 мг одноразова доза | Збільшення у 2.3 рази |
| Глекапревір 400 мг/ пібрентасвір 120 мг 1 раз на добу, 7 днів | 5 мг 1 раз на добу, 7 днів | Збільшення у 2.2 рази |
| Лопінавір 400 мг/ ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів | 20 мг 1 раз на добу, 7 днів | Збільшення у 2.1 рази |
| Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год | 20 мг одноразово | Збільшення вдвічі |
| Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів | 80 мг одноразово | Збільшення у 1.9 рази |
| Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів | 10 мг одноразово | Збільшення у 1.6 рази |
| Дарунавір 600 мг/ ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів | 10 мг 1 раз на добу, 7 днів | Збільшення у 1.5 рази |
| Типранавір 500 мг/ ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів | 10 мг одноразово | Збільшення у 1.4 рази |
| Дронедарон 400 мг 2 рази на добу | Немає даних | Збільшення у 1.4 рази |
| Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів | 10 мг або 80 мг одноразово | Збільшення у 1.4 рази |
| Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів | 10 мг 1 раз на добу, 14 днів | Збільшення у 1.2 рази |
| Фосампренавір 700 мг/ ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів | 10 мг одноразово | Без змін |
| Алеглітазар 0.3 мг, 7 днів | 40 мг, 7 днів | Без змін |
| Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів | 10 мг одноразово | Без змін |
| Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів | 10 мг, 7 днів | Без змін |
| Рифампін 450 мг 1 раз на добу, 7 днів | 20 мг одноразово | Без змін |
| Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів | 80 мг одноразово | Без змін |
| Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів | 80 мг одноразово | Без змін |
| Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів | 80 мг одноразово | Зниження на 28% |
| Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів | 20 мг одноразово | Зниження на 47% |
Вплив застосування розувастатину на інші препарати
Антагоністи вітаміну К
Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, початок терапії розувастатином або збільшення дози розувастатину у пацієнтів, які одночасно отримують антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин або інші кумаринові антикоагулянти), може призвести до збільшення МНО. Скасування або зниження дози розувастатину може спричинити зменшення МНО. У разі слід проводити моніторинг МНО.
Пероральні контрацептиви/гормонозамінна терапія
Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та гормонозамісної терапії відсутні. Не можна виключити аналогічний ефект при одночасному застосуванні розувастатину та гормонозамісної терапії. Однак подібна комбінація широко використовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами.
Інші лікарські препарати
Не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Застосування препарату Еквамер протипоказане при вагітності.
Адекватних строго контрольованих клінічних досліджень щодо вивчення дії препарату Еквамер® при вагітності не проводилося.
Жінки дітородного віку мають застосовувати адекватні методи контрацепції. У разі настання вагітності під час терапії прийом препарату слід негайно припинити та, у разі потреби, призначити альтернативне лікування.
Не слід розпочинати терапію препаратом Еквамер® при вагітності. При плануванні вагітності необхідно перейти на альтернативну терапію із доведеним профілем безпеки застосування під час вагітності.
Амлодипін
Безпека застосування амлодипіну під час вагітності не встановлена, тому застосування його при вагітності можливе лише якщо користь для матері перевищує ризик для плода та новонародженого.
Лізіноприл
Застосування інгібіторів АПФ у ІІ-ІІІ триместрах вагітності може призвести до смерті плода та новонародженого. Рекомендується проводити ретельне спостереження за новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, з метою своєчасного виявлення значного зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії. Можливе виникнення маловоддя, гіпоплазії лицевих кісток, деформації кісток обличчя та черепа, гіпоплазії легень та аномалій розвитку нирок у дитини. Лізинопріл може проникати через гематоплацентарний бар'єр.
Розувастатин
Оскільки холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування розувастатину під час вагітності.
Період грудного вигодовування
Застосування препарату Еквамер протипоказане в період грудного вигодовування.
Амлодипін
Амлодипін проникає в грудне молоко (був виявлений у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, матері яких приймали амлодипін).
Лізіноприл
Дані про проникнення лізиноприлу у грудне молоко відсутні.
Розувастатин
Невідомо, чи проникає розувастатин у грудне молоко. Застосування розувастатину протипоказане у період грудного вигодовування.
Фертильність
Адекватних строго контрольованих клінічних досліджень з вивчення дії препарату Еквамер на фертильність не проводилося.
Побічна дія
Небажані реакції (НР) представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA та частоти виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥ 1/ 1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти розвитку).
При роздільному лікуванні амлодипіном, лізиноприлом та розувастатином повідомлялося про наступні НР (див. таблицю 3).
Таблиця 3. Небажані реакції при роздільному лікуванні амлодипіном, лізиноприлом та розувастатином.
| Небажана реакція | Амлодипін | Лізіноприл | Розувастатин |
| З боку крові та лімфатичної системи | |||
| Лейкопенія | Дуже рідко | Дуже рідко | - |
| Тромбоцитопенія | Дуже рідко | Дуже рідко | Рідко |
| Лімфаденопатії | - | Дуже рідко | - |
| Агранулоцитоз | - | Дуже рідко | - |
| Нейтропенія | - | Дуже рідко | - |
| Анемія | - | Дуже рідко | - |
| Пригнічення кістковомозкового кровотворення | - | Дуже рідко | - |
| Гемолітична анемія | - | Дуже рідко | - |
| З боку імунної системи | |||
| Алергічні реакції | Дуже рідко | - | - |
| Аутоімунні порушення | - | Дуже рідко | - |
| Реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк | - | - | Рідко |
| З боку обміну речовин та харчування | |||
| Гіперглікемія | Дуже рідко | - | - |
| Гіпоглікемія | - | Дуже рідко | - |
| З боку ендокринної системи | |||
| Синдром неадекватної секреції АДГ | - | Рідко | - |
| Цукровий діабет 2 типу | - | - | Часто (частота залежатиме від наявності чи відсутності факторів ризику (концентрація глюкози натще ≥5.6 ммоль/л, ІМТ>30 кг/м2, підвищена концентрація тригліцеридів, артеріальна гіпертензія в анамнезі)) |
| Порушення психіки | |||
| Сплутаність свідомості | Рідко | - | - |
| Лабільність настрою | Не часто | Не часто | - |
| Порушення сну | - | Не часто | - |
| Безсоння | Не часто | - | - |
| Тривожність | Не часто | - | - |
| Депресія | Не часто | Частота невідома | Частота невідома |
| Галюцинації | - | Не часто | - |
| Психічні розлади | - | Рідко | - |
| З боку нервової системи | |||
| Головний біль | Часто | Часто | Часто |
| Запаморочення | Часто | Часто | Часто |
| Сонливість | Часто (особливо (на початку лікування) | - | - |
| Тремор | Не часто | - | - |
| Дисгевзія | Не часто | Не часто | - |
| Непритомність | Не часто | Частота невідома | - |
| Гіпестезія | Не часто | - | - |
| Парестезія | Не часто | Не часто | - |
| Гіпертонус м'язів | Дуже рідко | - | - |
| Периферична нейропатія | Дуже рідко | - | Частота невідома |
| Екстрапірамідні порушення | Частота невідома | - | - |
| Вертіго | - | Не часто | - |
| Паросмія (Порушення нюху) | - | Рідко | - |
| Полінейропатія | - | - | Дуже рідко |
| Втрата або зниження пам'яті | - | - | Дуже рідко |
| Порушення сну (включаючи безсоння та кошмарні сновидіння) | - | - | Частота невідома |
| З боку органу зору | |||
| Порушення зору (включаючи диплопію) | Часто | - | - |
| З боку органу слуху та лабіринтні порушення | |||
| Шум в вухах | Не часто | - | - |
| З боку серця | |||
| Відчуття серцебиття | Часто | Не часто | - |
| Порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) | Не часто | - | - |
| Інфаркт міокарда | Дуже рідко | Нечасто (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику) | - |
| Тахікардія | - | Не часто | - |
| З боку судин | |||
| "Припливи" крові до шкіри обличчя | Часто | - | - |
| Надмірне зниження АТ | Не часто | - | - |
| Васкуліт | Дуже рідко | - | - |
| Ортостатична гіпотензія та пов'язані з нею симптоми | - | Часто | - |
| Гостре порушення мозкового кровообігу | - | Нечасто (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику) | - |
| Синдром Рейно | - | Не часто | - |
| З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. | |||
| Задишка | Часто | - | Частота невідома |
| Риніт | Не часто | Не часто | - |
| Кашель | Не часто | Часто | Частота невідома |
| Бронхоспазм | - | Дуже рідко | - |
| Алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія | - | Дуже рідко | - |
| Синусіт | - | Дуже рідко | - |
| З боку шлунково-кишкового тракту | |||
| Біль в животі | Часто | Не часто | Часто |
| Нудота | Часто | Не часто | Часто |
| Диспепсія | Часто | - | - |
| Діарея | - | Часто | Частота невідома |
| Запор | - | - | Часто |
| Зміна ритму дефекації (включаючи діарею та запор) | Часто | - | - |
| Блювота | Не часто | Часто | - |
| Сухість в роті | Не часто | Рідко | - |
| Панкреатит | Дуже рідко | Дуже рідко | Рідко |
| Гастрит | Дуже рідко | - | - |
| Гіперплазія ясен | Дуже рідко | - | - |
| Порушення травлення | - | Не часто | - |
| Інтестинальний ангіоневротичний набряк | - | Дуже рідко | - |
| З боку печінки та жовчовивідних шляхів | |||
| Гепатит | Дуже рідко | - | Дуже рідко |
| Гепатит печінково-клітинний або холестатичний | - | Дуже рідко | - |
| Жовтяниця | Дуже рідко | Дуже рідко | Дуже рідко |
| Печінкова недостатність | - | Дуже рідко | - |
| Підвищення активності печінкових ферментів | - | - | Рідко |
| Підвищення активності печінкових ферментів, пов'язане з холестазом | Дуже рідко | - | - |
| З боку шкіри та підшкірних тканин | |||
| Алопеція | Не часто | Рідко | - |
| Пурпура | Не часто | - | - |
| Депігментація шкіри | Не часто | - | - |
| Гіпергідроз | Не часто | Дуже рідко | - |
| Кожний зуд | Не часто | Не часто | Не часто |
| Висипання на шкірі | Не часто | Не часто | Не часто |
| Екзантема | Не часто | - | - |
| Кропивниця | Не часто | Рідко | Не часто |
| Ангіоневротичний набряк | Дуже рідко | - | - |
| Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк обличчя, рук та ніг, губ, язика, голосової щілини та/або гортані | - | Рідко | - |
| Багатоформна еритема | Дуже рідко | Дуже рідко | - |
| Ексфоліативний дерматит | Дуже рідко | - | - |
| Синдром Стівенса-Джонсона | Дуже рідко | Дуже рідко | Частота невідома |
| Набряк Квінке | Дуже рідко | - | - |
| Фоточутливість | Дуже рідко | - | - |
| Токсичний епідермальний некроліз | Частота невідома | Дуже рідко | - |
| Псоріаз | - | Рідко | - |
| Вульгарна пухирчатка | - | Дуже рідко | - |
| Доброякісний лімфаденоз шкіри* | - | Дуже рідко | - |
| З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини | |||
| Набряклість кісточок та стоп | Часто | - | - |
| Судоми м'язів | Часто | - | - |
| Артралгія | Не часто | - | Дуже рідко |
| Міалгія | Не часто | - | Часто |
| Біль у спині | Не часто | - | - |
| Міопатія (включаючи міозит) | - | - | Рідко |
| Рабдоміоліз із розвитком гострої ниркової недостатності або без неї | - | - | Рідко |
| Вовчаковоподібний синдром | - | - | Рідко |
| Розрив м'язів | - | - | Рідко |
| Імуноопосередкована некротизуюча міопатія | - | - | Частота невідома |
| Захворювання сухожиль, часом ускладнені розривом | - | Частота невідома | |
| Тимчасове підвищення активності КФК ** | - | - | Частота невідома |
| З боку нирок та сечовивідних шляхів | |||
| Розлад сечовипускання | Не часто | - | - |
| Ноктурія | Не часто | - | - |
| Участене сечовипускання | Не часто | - | - |
| Порушення функції нирок | - | Часто | - |
| Гостра ниркова недостатність | - | Рідко | - |
| Уремія | - | Рідко | - |
| Олігурія/анурія | - | Дуже рідко | - |
| Гематурія | - | - | Дуже рідко |
| Протеїнурія | - | - | Частота невідома |
| З боку статевих органів та молочної залози | |||
| Гінекомастія | Не часто | Рідко | Рідко |
| Імпотенція | Не часто | Не часто | - |
| Загальні розлади та порушення у місці введення | |||
| Набряки | Дуже часто | - | - |
| Периферичні набряки | - | - | Частота невідома |
| Підвищена стомлюваність | Часто | Не часто | - |
| Астенія | Часто | Не часто | Часто |
| Біль у грудній клітці | Не часто | - | - |
| Біль | Не часто | - | - |
| нездужання | Не часто | - | - |
| Лабораторні та інструментальні дані | |||
| Збільшення/зниження маси тіла | Не часто | - | - |
| Підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові | - | Не часто | - |
| Гіперкаліємія | - | Не часто | - |
| Підвищення активності печінкових ферментів | - | Не часто | - |
| Зниження гемоглобіну та гематокриту | - | Рідко | - |
| Гіпербілірубінемія | - | Рідко | - |
| Гіпонатріємія | - | Рідко | - |
* Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення ШОЕ, еозинофілія та лейкоцитоз, інші висипи на шкірі шкіри.
** У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) терапія має бути припинена (див. розділ "Особливі вказівки").
Небажані реакції, що спостерігаються при прийомі розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення небажаних реакцій має в основному дозозалежний характер.
При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази повідомлялося про наступні небажані реакції:
сексуальна дисфункція; у рідкісних випадках інтерстиціальне захворювання легень, особливо при тривалої терапії (див. розділ "Особливі вказівки").Протипоказання до застосування
підвищена чутливість до амлодипіну або інших похідних дигідропіридину; підвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ; підвищена чутливість до розувастатину; підвищена чутливість до будь-якого із допоміжних компонентів препарату; ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. при застосуванні інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; шок (включаючи кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала; важка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); гемодинамічно значуща обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі, гіпертрофічній обструктивній кардіоміомітиї); серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда, захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, а також будь-яке підвищення активності трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН), тяжкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/ хв); одночасне застосування з ант агоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів із діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; одночасне застосування циклоспорину; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які не користуються адекватними методами контрацепції; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозогалактозна мальабсорбція.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.
З обережністю
Аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ІХС; коронарна недостатність; ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після гострого інфаркту міокарда); стенокардія Принцметала; СССУ (виражена тахікардія чи брадикардія); важкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); мієлосупресія; цукровий діабет; прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію та замінників солі на основі калію; гіперкаліємія; гіпонатріємія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв); азотемія; первинний альдостеронізм; дієта з обмеженням кухонної солі; стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (у т.ч. блювання, діарея); літній вік; печінкова недостатність легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); гіпотиреоз; особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; зловживання алкоголем; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (пацієнти негроїдної та монголоїдної раси); одночасний прийом фібратів; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; великі хірургічні втручання; травми; тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення; неконтрольовані судомні напади; гемодіаліз з використанням мембран із високою проникністю; одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4; одночасне застосування з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, або АРА II (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності при подвійній блокаді РААС).
особливі вказівки
При госпіталізації до стаціонару пацієнт повинен повідомити лікаря про прийом препарату Еквамер.
При застосуванні Еквамеру слід враховувати рекомендації щодо застосування окремих компонентів препарату, докладно описані нижче.
Амлодипін
Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).
У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. Зміна доз не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії.
Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено.
Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому "скасування", припинення лікування амлодипіном бажано проводити, поступово зменшуючи дозу препарату.
На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН неішемічного генезу III та IV ФК за класифікацією NYHA відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак погіршення серцевої недостатності.
Вплив на фертильність
У деяких пацієнтів, які отримували БМКК, було виявлено оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, що може бути клінічно значущим при проведенні екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Однак нині немає достатніх клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. У доклінічному дослідженні було виявлено небажані впливи на фертильність у самців.
Лізіноприл
Симптоматична артеріальна гіпотензія
Найчастіше значне зниження АТ відбувається при зменшенні ОЦК, викликаному застосуванням діуретиків, зниженням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням (див. розділи "Лікарська взаємодія", "Побічна дія"). У пацієнтів з ХСН, у поєднанні з нирковою недостатністю або без неї, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Вона частіше розвивається у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, що пов'язано із застосуванням високих доз діуретиків, гіпонатріємією або порушенням функції нирок. Такі пацієнти потребують ретельного медичного спостереження (з обережним підбором доз лізиноприлу та діуретиків). Такі ж рекомендації застосовуються до пацієнтів з ІХС та цереброваскулярною недостатністю, коли швидке зниження АТ може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Пацієнтам з вираженим зниженням артеріального тиску слід надати горизонтальне положення; за необхідності виконується інфузія 0.9% розчину хлориду натрію. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням прийому наступної дози лізиноприлу.
У пацієнтів з ХСН із нормальним або зниженим АТ застосування лізиноприлу може призводити до зниження АТ; як правило, це не потребує припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними проявами, слід оцінити показання щодо зниження дози лізиноприлу або його скасування.
У пацієнтів з ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (пацієнти на дієті без солі або дієті з низьким вмістом солі) з гіпонатріємією або без неї, а також у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків, до початку лікування необхідно компенсувати дані відхилення (втрату води та солей).
Необхідно контролювати вплив стартової дози лізиноприлу на артеріальний тиск.
Гострий інфаркт міокарда
Рекомендується проведення стандартного лікування (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори).
Можливе одночасне застосування лізиноприлу з внутрішньовенним введенням нітрогліцерину або застосуванням трансдермальної форми нітрогліцерину.
У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда та ризиком подальших порушень гемодинаміки, погіршенням стану після введення вазодилататорів, терапію лізиноприлом починати не слід. До таких пацієнтів належать особи із систолічним АТ ≤100 мм рт. ст. чи кардіогенним шоком. У пацієнтів із систолічним АТ ≤120 мм рт. ст. необхідно зменшити дозу протягом перших 3 днів після інфаркту міокарда. У пацієнтів із систолічним АТ ≤100 мм рт. ст. слід зменшувати підтримуючу дозу до 5 мг (або тимчасово до 2.5 мг). У пацієнтів зі стійкою артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск <90 мм рт. ст. протягом 1 год і довше) лізиноприл слід відмінити.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з ХСН значне зниження артеріального тиску, що настає після початку терапії інгібіторами АПФ, може призвести до збільшення порушення функції нирок. Були зареєстровані випадки гострої ниркової недостатності.
У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки були зареєстровані випадки збільшення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, пов'язані із застосуванням інгібіторів АПФ; як правило, ці порушення були транзиторними, припинялися після відміни лізиноприлу та частіше виникали у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнтам із гострим інфарктом міокарда та значним порушенням функції нирок (з концентрацією креатиніну у сироватці >177 мкмоль/л та/або протеїнурією >500 мг/добу) лізиноприл призначати не слід. При розвитку порушення функції нирок на фоні лікування лізиноприлом (КК у сироватці крові >265 мкмоль/л або його збільшення вдвічі порівняно з вихідним показником) слід розглянути можливість відміни лізиноприлу.
Гіперчутливість, ангіоневротичний набряк
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, у т.ч. лізиноприл, реєструвалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, які могли виникати у будь-який період лікування. У таких випадках необхідно негайно відмінити лізиноприл; спостереження за пацієнтами має здійснюватись до повного зникнення симптомів. Зазвичай випадки ангіоневротичного набряку обличчя та губ мають тимчасовий характер та не вимагають жодного лікування; можливе призначення антигістамінних препаратів.
Ангіоневротичний набряк гортані може спричинити смерть. Ангіоневротичний набряк язика, надгортанника або гортані може призвести до вторинної обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно почати відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналін) в концентрації 1:1000 п/к) та/або вжити заходів .
У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою або блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, УЗД або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.
У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, застосування інгібіторів АПФ може бути пов'язане з більш високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку (див. Протипоказання).
Анафілактичні реакції, пов'язані з десенсибілізацією отрутою перетинчастокрилих комах
Існують повідомлення про дуже рідкісні випадки, що загрожують життю анафілактичних реакцій, що розвивалися у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих комах. Для запобігання таким випадкам слід тимчасово відмінити інгібітори АПФ перед проведенням десенсибілізації.
Гемодіаліз
Анафілактичні реакції також зареєстровані у пацієнтів, яким проводився гемодіаліз з використанням мембран з високою проникністю (наприклад, AN69), яким одночасно призначали інгібітори АПФ. Така група пацієнтів повинна розглянути можливість використання інших мембран для діалізу або інших гіпотензивних препаратів.
Кашель
Застосування інгібіторів АПФ може асоціюватись із кашлем. Сухий кашель, що триває протягом тривалого часу, як правило, зникає після відміни інгібітора АПФ. При проведенні диференціальної діагностики слід враховувати можливість появи кашлю, пов'язаного із застосуванням інгібіторів АПФ.
Хірургічне втручання/загальна анестезія
Застосування лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск, під час великих хірургічних втручань або загальної анестезії може призводити до придушення утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторну секрецію реніну. Значне зниження артеріального тиску, яке розглядається як результат даного ефекту, можна контролювати шляхом зменшення ОЦК.
Пацієнти, які приймають інгібітори АПФ, повинні інформувати про це свого хірурга/анестезіолога перед проведенням хірургічного втручання (включаючи стоматологічні втручання).
Зміст калію в сироватці крові
Були зареєстровані випадки розвитку гіперкаліємії.
Фактори ризику гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, а також амілорид), а також препаратів калію та замінників солі на основі калію, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.
При необхідності одночасного застосування лізиноприлу та вищевказаних препаратів слід дотримуватися обережності та регулярно контролювати вміст калію у сироватці.
Подвійна блокада РААС
Доведено, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, не рекомендується застосовувати інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II або аліскірен для подвійної блокади РААС.
Якщо є абсолютні показання до подвійної блокади РААС, вона повинна проводитися під ретельним наглядом спеціаліста з частим контролем АТ, функції нирок і вмісту електролітів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.
Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія
На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз, як правило, оборотні після відміни інгібіторів АПФ. З особливою обережністю слід призначати препарат Еквамер® пацієнтам із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду або при комбінації цих факторів ризику, особливо пацієнтам з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Еквамер ® таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка).
Мітральний стеноз, аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія
Інгібітори АПФ слід обережно призначати пацієнтам з мітральним стенозом, а також пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна кардіоміопатія).
Печінкова недостатність
У дуже поодиноких випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту, прогресував до фульмінантного некрозу печінки та (іноді) призводив до летального результату. Механізм розвитку даного синдрому незрозумілий. Пацієнтам, які отримують лізиноприл, у яких розвивається жовтяниця або значно підвищується активність печінкових ферментів, слід відмінити препарат Еквамер і спостерігати за станом пацієнта.
Етнічні відмінності
У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Інгібітори АПФ, можливо, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну.
Розувастатин
У пацієнтів, які отримують розувастатин, може виявлятись протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігаються менш ніж у 1% пацієнтів, які отримують 10-20 мг розувастатину, та приблизно у 3% пацієнтів, які отримують 40 мг розувастатину. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок.
З боку опорно-рухового апарату
При застосуванні розувастатину у всіх дозах, і особливо при прийомі в дозах, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні небажані побічні реакції: міалгія, міопатія, у поодиноких випадках рабдоміоліз.
Визначення активності КФК
Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо початково активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід починати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (більш ніж 5 разів перевищує ВГН).
До початку терапії
При призначенні розувастатину так само, як і при призначенні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, слід виявляти обережність пацієнтам із наявними факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. Необхідно розглянути співвідношення ризику/корисності терапії та проводити клінічне спостереження.
Під час терапії
Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікаря у випадках несподіваної появи м'язових болів, м'язової слабкості або спазмів, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначити активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН) або якщо симптоми з боку м'язів різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть якщо активність КФК менша, ніж 5-кратне збільшення порівняно з ВГН) . Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом.
Рутинний контроль активності КФК за відсутності симптомів недоцільний.
Відзначалися дуже рідкісні випадки імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії (ІОНК) під час або після лікування статинами, у т.ч. розувастатином. ІОНК характеризується слабкістю проксимальних м'язів та збільшенням активності КФК у плазмі крові, які зберігаються, незважаючи на припинення лікування статинами.
Не відзначено ознак посилення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення числа випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) у поєднанні з похідними фіброєвої кислоти (включаючи гемфіброзил), а також циклоспорином, нікотиновою кислотою в ліпідзнижуючих дозах , азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеаз та макролідними антибіотиками Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне застосування розувастатину та гемфіброзилу. Слід ретельно зважити співвідношення ризику/користування при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або нікотинової кислоти у ліпідзнижувальних дозах (більше 1 г/добу). Протипоказаний прийом розувастатину у дозі 40 мг разом з фібратами (див. розділ "Лікарська взаємодія").
Через 2-4 тижні після початку лікування та/або підвищення дози розувастатину необхідний контроль показників ліпідного обміну (при необхідності коригують дозу розувастатину).
Розувастатин не слід застосовувати разом із системними препаратами фузидової кислоти та протягом 7 днів після припинення лікування такими препаратами. У тих пацієнтів, яким необхідне лікування системними препаратами фузидової кислоти, статини повинні бути скасовані протягом усього лікування фузидовою кислотою. Пацієнтам має бути рекомендовано негайно звернутися до лікаря у разі виникнення симптомів м'язової слабкості, болю у м'язах або болючості при їх пальпації. Лікування статинами можна відновити через 7 днів після останньої дози фузидової кислоти.
У виняткових випадках, коли необхідне тривале системне застосування фузидової кислоти, наприклад, при важких інфекціях, необхідність її спільного застосування з розувастатином повинна бути розглянута лікарем у кожному конкретному випадку та здійснюватись під ретельним медичним наглядом.
Розувастатин не повинен застосовуватися у пацієнтів з гострим, тяжким станом, що передбачає наявність міопатії або можливість розвитку ниркової недостатності, вторинної по відношенню до рабдоміолізу (наприклад, сепсис, гіпотонія, широке оперативне втручання, травма, тяжкі метаболічні, ендокринні та електролітні порушення або неконтрольовані) .
Контроль функції печінки
Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність печінкових трансаміназ у сироватці крові втричі перевищує ВГН.
У пацієнтів із гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися до початку лікування розувастатином.
Расова приналежність
Під час вивчення фармакокінетичних параметрів у пацієнтів, що належать до монголоїдної раси, було відзначено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками пацієнтів європеоїдної раси (див. розділи "Режим дозування" та "Фармакокінетика").
Інгібітори протеаз ВІЛ
Не рекомендується спільне застосування розувастатину з інгібіторами протеаз ВІЛ (див. розділ "Лікарська взаємодія").
Інтерстиціальне захворювання легень
При застосуванні деяких інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження маси тіла та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами.
Цукровий діабет 2 типу
У пацієнтів з концентрацією глюкози натще від 5.6 до 6.9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалася з підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2 типу.
Допоміжні речовини
Лактоза
Препарат Еквамер® у дозуванні 5 мг+10 мг+10 мг та дозуванні 10 мг+20 мг+10 мг містить 48.10 мг лактози моногідрату в кожній капсулі. Препарат Еквамер® у дозуванні 5 мг+10 мг+20 мг та дозуванні 10 мг+20 мг+20 мг містить 96.20 мг лактози моногідрату в кожній капсулі.
Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість лактози, дефіцит лактази Lapp або глюкозо-галактозна мальабсорбція, не слід приймати препарат Еквамер.
Барвник азорубін
Препарат Еквамер містить харчовий барвник азорубін. Азорубін може спричинити розвиток алергічних реакцій.
Барвник сонячний захід сонця жовтий
Препарат Еквамер® у дозуванні 5 мг+10 мг+10 мг та 10 мг+20 мг+20 мг містить харчовий барвник сонячний захід жовтий. Харчовий барвник сонячний захід жовтий може спричинити розвиток алергічних реакцій.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Дані щодо впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та механізмами відсутні. У зв'язку з можливим надмірним зниженням АТ виникненням запаморочення, сонливості та подібних побічних явищ слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої уваги та швидких реакцій (в т.ч. керування автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з рухомими механізмами, диспетчера та оператора).
Застосування при порушеннях функції нирок
З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв).
Застосування препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) протипоказане.
Застосування при порушеннях функції печінки
Препарат протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі та пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
Умови реалізації
Відпускають за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати з обережністю.
Застосування у дітей
Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Нозологія (коди МКЛ)E78.0 Чиста гіперхолестеринемія E78.1 Чиста гіпергліцеридемія E78.2 Змішана гіперліпідемія I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія
Власник реєстраційного посвідчення
GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)
Вироблено
GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)
Власник товарного знаку
GEDEON RICHTER-RUS AO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Венгрия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Эквамер капсулы 10 мг+20 мг+10 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Эквамер капсулы 10 мг+20 мг+10 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Есть еще похожий товар в рекомендуемом блоке, присмотритесь. Хотите приобрести Эквамер капсулы 10 мг+20 мг+10 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Эквамер капсулы 5 мг+10 мг+10 мг 30 шт..
