Дальнева таблетки 5 мг+8 мг 30 шт Цена

Комбинированное антигипертензивное и антиангинальное средство, содержит периндоприла аргинин (ингибитор АПФ) и амлодипин (блокатор кальциевых каналов).

Амлодипин - блокатор медленных кальциевых каналов, производное дигидропиридина. Амлодипин ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки.

Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым расслабляющим воздействием на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Детальный механизм, посредством которого амлодипин осуществляет антиангинальное действие, не вполне установлен, но известно, что амлодипин уменьшает общую ишемическую нагрузку посредством двойного действия:

У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД в положении стоя и лежа в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно.

У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут увеличивает общее время физической нагрузки, увеличивает время до развития приступа стенокардии и до появления депрессии сегмента ST на 1 мм, а также снижает частоту приступов стенокардии и потребление нитроглицерина под язык.

Результаты долгосрочных исследований у пациентов с хронической сердечной недостаточностью III и IV ФК по классификации NYHA без клинических симптомов ИБС или объективных данных, свидетельствующих о наличии ИБС, на фоне приема стабильных доз ингибиторов АПФ, сердечных гликозидов и диуретиков показал, что прием амлодипина не оказывает влияния на показатель смертности от сердечно-сосудистых заболеваний. У данной популяции пациентов применение амлодипина сопровождалось увеличением количества сообщений о развитии отека легких.

Периндоприл - ингибитор фермента, превращающего ангиотензин I в ангиотензин II (ингибитор АПФ). АПФ, или кининаза II, является экзопептидазой, которая осуществляет как превращение ангиотензина I в сосудосуживающее вещество ангиотензин II, так и распад брадикинина, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида.

Поскольку АПФ инактивирует брадикинин, подавление АПФ сопровождается повышением активности как циркулирующей, так и тканевой калликреин-кининовой системы, при этом также активируется система простагландинов.

Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту, периндоприлату. Другие метаболиты не оказывают ингибирующего действия на АПФ in vitro.

Периндоприл является препаратом для лечения артериальной гипертензии любой степени тяжести. На фоне его применения отмечается снижение как систолического, так и диастолического АД в положении лежа и стоя. Периндоприл уменьшает ОПСС, что приводит к снижению АД и улучшению периферического кровотока без изменения ЧСС.

Как правило, прием периндоприла увеличивает почечный кровоток, скорость клубочковой фильтрации при этом не изменяется.

Антигипертензивное действие препарата достигает максимума через 4-6 ч после однократного приема внутрь и сохраняется в течение 24 ч.

Антигипертензивное действие через 24 ч после однократного приема внутрь составляет около 87-100% максимального антигипертензивного эффекта. Снижение АД достигается достаточно быстро.

Терапевтический эффект наступает менее чем через 1 месяц от начала терапии и не сопровождается тахифилаксией. Прекращение лечения не вызывает эффекта "рикошета". Периндоприл оказывает сосудорасширяющее действие, способствует восстановлению эластичности крупных артерий и структуры сосудистой стенки мелких артерий, а также уменьшает гипертрофию левого желудочка.

таб. 5 мг + 8 мг: 30 або 90 шт.

Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 167.085 мг, крохмаль прежелатинізований – 42 мг, натрію крохмалю гліколят – 16.8 мг, натрію гідрокарбонат – 1.52 мг, кремнію діоксид колоїдний, безводний – 860 мкг.

10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.

C09BB04 Периндоприл у комбінації з амлодипіном

Комбінований антигіпертензивний та антиангінальний препарат

амлодипін

периндоприлу ербумін

Гіпотензивний комбінований засіб (інгібітор АПФ + БМКК)

Комбінований антигіпертензивний та антиангінальний засіб, містить периндоприлу аргінін (інгібітор АПФ) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів).

Амлодипін – блокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки.

Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою подвійної дії:

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний.

У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик.

Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV ФК за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показав, що прийом амлодипіну не впливає показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів.

Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду.

Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів.

Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.

Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС.

Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.

Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин.

Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко.

Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Артеріальна гіпертензія та/або ІХС (стабільна стенокардія напруги) у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.

Всередину, 1 раз на добу.

Дозу підбирають після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів комбінації: периндоприлу аргініну та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС.

При терапевтичній необхідності, доза може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу+5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу+10 мг амлодипіну або 10 мг периндоприлу+5 мг амлодипіну або 10 мг периндоприлу+10 мг .

Периндоприлу аргінін

Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон (похідне спіронолактону), тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники калій містять замінники харчової солі можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. Тому одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідно одночасне застосування (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ.

Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі.

Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.

НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування.

Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні).

Діуретики (тіазидні та "петлеві"): у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та /або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням.

Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.

Одночасне застосування з інгібіторами АПФ алопуринолу, імуносупресивних засобів, кортикостероїдів (при системному застосуванні) та прокаїнаміду може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок.

Спільне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до гіпотензивного ефекту.

Амлодипін

Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Індуктори ізоферменту CYP3A4: дані щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окиснення.

Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дил). Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку, у зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози.

Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію.

У ході клінічних досліджень лікарської взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину .

Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску.

Амлодипін + периндоприлу аргінін

При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності - коригувати дози амлодипіну.

Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори можуть посилювати антигіпертензивний ефект периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ.

Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактид знижують антигіпертензивну дію (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).

Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик ортостатичної гіпотензії.

Аміфостин може посилювати антигіпертензивний ефект амлодипіну.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик ортостатичної гіпотензії.

Протипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту.

З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції.

З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія; Неуточнена частота - гіпоглікемія.

З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто – безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезія, депресія, непритомність; рідко – сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична невропатія, гіпертонус.

Порушення зору (включаючи диплопію), шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко - стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт.

З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія.

З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит.

З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, екзантема; нечасто - ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, фоточутливість.

З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині.

З боку сечовивідної системи: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія.

Загальні реакції: часто - набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто – біль у грудній клітці, нездужання, біль.

Лабораторні показники: нечасто – збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, гіперкаліємія.

Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.

Амлодипін

Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок (включаючи кардіогенний); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину.

Периндоприлу аргінін

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскірен-вмісними препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2); вагітність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до периндоприлу або до інших інгібіторів АПФ.

Амлодипін + периндоприлу аргінін

Ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, лактазна недостатність та синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату.

Усі протипоказання, пов'язані з периндоприлом та амлодипіном, наведені вище, відносяться також і до комбінованого препарату.

З обережністю

Стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїн агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, естрамустину, калій, що містять препарат літія, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНЩ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна егроїдної раси, хронічна серцева недостатність неішемічної етіології ІІІ-ІV ФК за класифікацією NYHA.

Амлодипін

Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено.

Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV ФК за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності.

У пацієнтів з порушенням функції печінки T1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану.

У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу.

Периндоприл

При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби.

Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосових зв'язок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи.

У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову.

На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка).

Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ.

Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у хворих без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у хворих зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії комбінованим препаратом.

Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення лежачи на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено.

Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Амлодипін протипоказаний пацієнтам із обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка.

Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок.

У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. У разі появи жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк.

Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну.

На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю.

У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК.

Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. та периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його амілорид), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок.

Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування слід проводити з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові.

При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Хоча на тлі прийому препарату будь-якого негативного впливу на здатність до керування автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій слід бути обережним у перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та при збільшення дози.

Протипоказане застосування при нирковій недостатності (КК менше 60 мл/хв).

З обережністю слід призначати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, що функціонує; ниркової недостатності.

З обережністю застосовувати при печінковій недостатності.

Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене.

Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

KRKA-RUS OOO (Росія)

KRKA-RUS OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Дальнева таблетки 5 мг+8 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Дальнева таблетки 5 мг+8 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, еще похожий товар станем Вам интересен. Хотите приобрести Дальнева таблетки 5 мг+8 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Дальнева таблетки 5 мг+8 мг 90 шт., Дальнева таблетки 5 мг+4 мг 90 шт., Дальнева таблетки 10 мг+8 мг 90 шт., Дальнева таблетки 5 мг+4мг 30 шт., Дальнева таблетки 10 мг+8 мг 30 шт., Дальнева таблетки 10 мг+4 мг 30 шт., Престанс таблетки 10 мг+10 мг 30 шт., Престанс таблетки 10 мг + 5 мг 30 шт., Престанс таблетки 5 мг+5 мг 30 шт., Престанс таблетки 5 мг+10 мг 30 шт..