Берлиприл Плюс таблетки 25 мг+ 10 мг 30 шт Цена

Берлиприл® плюс - это комбинированный препарат, состоящий из эналаприла - ингибитора АПФ и гидрохлоротиазида - тиазидного диуретика, которые потенцируют действие друг друга, и их антигипертензивный эффект суммируется.

Эналаприл ингибирует фермент, катализирующий превращение ангиотензина I в ангиотензин II - пептид с вазоконстрикторным действием, при этом происходит ослабление вазоконстрикторной активности и уменьшение секреции альдостерона, что может приводить к увеличению содержания калия в сыворотке крови с одновременным выведением натрия и жидкости. Устранение отрицательного обратного эффекта ангиотензина II на секрецию ренина приводит к активации ренина плазмы крови. Механизм снижения эналаприлом АД основан на первичном подавлении активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС). АПФ идентичен кининазе II - ферменту, катализирующему распад брадикинина - пептида, обладающего потенциальным вазодилатирующим действием. Это играет дополнительную роль в реализации антигипертензивного эффекта эналаприла.

Применение эналаприла у пациентов с артериальной гипертензией приводит к снижению АД как в положении "стоя", так и в положении "лежа", без значимого увеличения ЧСС.

Гидрохлоротиазид нарушает реабсорбцию натрия, хлора и воды в почечных канальцах. Увеличивает выведение калия, магния, гидрокарбонатов, задерживает в организме ионы кальция. Диуретический эффект развивается через 2 ч после приема гидрохлоротиазида внутрь, достигает максимума через 4 ч и сохраняется до 12 ч. Снижает повышенное АД.

При одновременном применении эналаприла и гидрохлоротиазида происходит уменьшение потерь калия, связанных с действием диуретика, тем самым предотвращая развитие гипокалиемии.

Пігулки

Таблетки світло-жовтого кольору, круглі, плоскі, з фасками та одностороннім ризиком.

Допоміжні речовини : лактози моногідрат - 139.5 мг, магнію карбонат - 25 мг, желатин - 6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) - 8.5 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3.5 мг, магнію стеарат - 2 мг, барвник заліза – 0.5 мг.

10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.

C09BA02 Еналаприл у комбінації з діуретиками

Антигіпертензивний препарат

гідрохлортіазид

еналаприлу малеат

Гіпотензивний комбінований засіб (інгібітор АПФ+діуретик)

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Берліприл плюс - це комбінований препарат, що складається з еналаприлу - інгібітора АПФ і гідрохлортіазиду - тіазидного діуретика, які потенціюють дію один одного, та їх антигіпертензивний ефект підсумовується.

Еналаприл інгібує фермент, що каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II - пептид з вазоконстрикторною дією, при цьому відбувається ослаблення вазоконстрикторної активності та зменшення секреції альдостерону, що може призводити до збільшення вмісту калію в сироватці крові з одночасним виведенням. Усунення негативного зворотного ефекту ангіотензину II на секрецію реніну призводить до активації реніну плазми. Механізм зниження еналаприлом АТ заснований на первинному пригніченні активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). АПФ ідентичний кініназі II - ферменту, що каталізує розпад брадикініну - пептиду, що має потенційну вазодилатуючу дію. Це відіграє додаткову роль реалізації антигіпертензивного ефекту еналаприлу.

Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у положенні "стоячи", так і в положенні "лежачи", без значного збільшення ЧСС.

Гідрохлортіазид порушує реабсорбцію натрію, хлору та води у ниркових канальцях. Збільшує виведення калію, магнію, гідрокарбонатів, затримує в організмі іони кальцію. Діуретичний ефект розвивається через 2 години після прийому гідрохлортіазиду всередину, досягає максимуму через 4 години і зберігається до 12 годин. Знижує підвищений артеріальний тиск.

При одночасному застосуванні еналаприлу та гідрохлортіазиду відбувається зменшення втрат калію, пов'язаних з дією діуретика, тим самим запобігаючи розвитку гіпокаліємії.

есенціальна гіпертензія І-ІІ ступеня (пацієнтам, яким показана комбінована терапія або при недостатній ефективності монотерапії еналаприлом).

Таблетки Берліприл плюс приймають внутрішньо 1 раз на добу (вранці) незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Дорослі – рекомендована доза становить 1 таб. 1 раз на добу.

На початку терапії препаратом Берліприл плюс може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія, яка частіше виникає у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу внаслідок попередньої терапії діуретиками. Прийом діуретиків повинен бути припинений за 2-3 дні до початку терапії препаратом Берліпріл плюс.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок (КК більше 90 мл/хв) корекції режиму дозування не потрібно.

У пацієнтів з КК понад 30 мл/хв, але менше 80 мл/хв препарат Берліпріл® плюс повинен застосовуватись лише після попереднього підбору доз кожного з компонентів. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане (див. розділ "Протипоказання").

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу та ниркова недостатність. Найчастішими симптомами передозування гідрохлортіазиду є нудота та сонливість. Передозування гідрохлортіазиду пов'язане зі втратою електролітів (гіпокаліємія, гіпохлоремія) та дегідратацією (через збільшення діурезу). Гіпокаліємія може призводити до м'язових судом та/або при одночасному прийомі серцевих глікозидів або антиаритмічних препаратів до посилення перебігу аритмії внаслідок гіпокаліємії (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Лікування: носить симптоматичний та підтримуючий характер. Необхідний суворий медичний контроль, переважно в умовах відділення/палати інтенсивної терапії. Необхідний регулярний контроль сироваткових електролітів та креатиніну. Терапевтичні заходи залежать від природи та тяжкості симптомів. Протягом 30 хв після прийому препарату можна вжити заходів щодо запобігання його всмоктування із ШКТ (промивання шлунка, застосування адсорбентів та натрію сульфату). При вираженому зниженні артеріального тиску пацієнту слід надати горизонтальне положення з піднятими ногами; вирішити питання щодо застосування препаратів, що збільшують ОЦК (в/в інфузія 0.9% розчину натрію хлориду). Ефективним є введення ангіотензину II. Брадикардію або виражені вакусні реакції слід усунути атропіном; можливе застосування штучного водія ритму. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. Інгібітори АПФ піддаються діалізу, проте необхідно уникати використання високопроточних мембран з поліакрилонітрилу (див. розділ "Особливі вказівки").

Еналаприл

Одночасне застосування не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид) або калійвмісні солі, калієві добавки: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливий розвиток гіперкаліємії. Якщо внаслідок діагностованої гіпокаліємії все ж таки показано одночасне застосування цих препаратів, то їх слід застосовувати з обережністю, при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та електрокардіограми (див. розділ "Особливі вказівки").

Одночасне застосування з обережністю

Тіазидні або "петлеві" діуретики: попереднє лікування діуретиками у високих дозах може на початку терапії еналаприлом призвести до зниження ОЦК та сприяти розвитку артеріальної гіпотензії. Гіпотензивний ефект можна зменшити, якщо відмінити діуретик, збільшити надходження рідини чи солей до організму або розпочати терапію з низьких доз еналаприлу.

Препарати загальної анестезії: при застосуванні з інгібіторами АПФ можуть призвести до посилення ортостатичної гіпотензії.

Наркотичні засоби/трициклічні антидепресанти/психотропні препарати/барбітурати: може мати місце розвиток ортостатичної гіпотензії.

Інші гіпотензивні препарати (альфа- та бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів): гіпотензивний ефект може підсумовуватись або потенціюватися. Потрібна обережність при лікуванні нітрогліцерином у різних лікарських формах та іншими нітратами чи іншими вазодилататорами.

Циметидин: підвищений ризик розвитку колапсу

Циклоспорин: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку порушення нирок.

Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики або імунодепресанти: при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості, лейкопенії.

Гіпоглікемічні засоби: у поодиноких випадках інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідних сульфонілсечовини) у хворих на цукровий діабет. У цих випадках при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ може знадобитися зниження дози гіпоглікемічного засобу. Симпатоміметики можуть послаблювати гіпотензивну дію інгібіторів АПФ. Для підтвердження гіпотензивної дії таким пацієнтам слід знаходитись під ретельним медичним контролем.

Антациди зменшують біодоступність інгібіторів АПФ при одночасному застосуванні.

При одночасному застосуванні з препаратом золота (ауротімалат натрію) в ін'єкційній формі у пацієнтів спостерігалися припливи крові до шкіри обличчя, нудота, блювання, а також артеріальна гіпотензія. Артеріальну гіпотензію можна оцінити як посилення ефекту інгібіторів АПФ під впливом препарату золота.

Гідрохлоротіазид

Одночасне застосування з обережністю

Колестирамін і колестипол: одночасний прийом аніонообмінних препаратів зменшує всмоктування гідрохлортіазиду. Колестирамін або колестипол при їх одноразовому прийомі пов'язують гідрохлортіазид і зменшують його всмоктування із ШКТ на 85 і 43% відповідно.

Діуретики, що є похідними сульфонамідів , слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 4-6 годин після прийому цих препаратів.

Глюкокортикостероїди, кортикотропін (АКТГ), амфотерицин В (в/в), карбеноксолон, лаксантини стимулюючого типу: при одночасному їх прийомі з гідрохлортіазидом може мати місце підвищення втрат електролітів (особливо розвиток гіпокаліємії).

Солі кальцію: можливе підвищення концентрації кальцію в сироватці крові внаслідок зменшення його виведення при одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками.

Серцеві глікозиди: гіпокаліємія або гіпомагніємія, спричинені тіазидами, сприяють появі аритмій, зумовлених серцевими глікозидами.

Лікарські препарати, здатні викликати аритмію типу "пірует" (особлива форма поліморфної шлуночкової тахікардії з хвиле-, гвинто- або веретеноподібною конфігурацією шлуночкових комплексів у поєднанні зі збільшенням або зменшенням амплітуди зубців комплексу QRS, яка може закінчитися фібриляцією шлуночків: ризику розвитку гіпокаліємії потрібна обережність при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду з деякими антиаритмічними, антипсихотичними (нейролептиками) та іншими лікарськими препаратами, про які відомо, що вони спричиняють аритмію типу "пірует".

Аміни, що мають вазоконстрикторну дію (епінефрін): можливе зниження реакції на вазоконстрикторні аміни, хоча і не таке виражене, щоб виключити їх спільне з гідрохлортіазидом застосування .

Міорелаксанти недеполяризуючого типу (тубокурарину хлорид): можливе підвищення чутливості до міорелаксантів при сумісному з гідрохлортіазидом застосуванні.

Амантадин: тіазиди можуть збільшувати ризик розвитку побічних ефектів амантадину.

Протиподагричні препарати (пробенецид, сульфінпіразон, алопуринол): може виникнути необхідність корекції дози гіпоурикемічного препарату (підвищення дози пробенециду або сульфінпіразону), оскільки гідрохлортіазид може підвищувати концентрацію сечової кислоти в сироватці крові. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може підвищити частоту розвитку реакцій підвищеної чутливості до алопуринолу.

Інші взаємодії

Лабораторні показники: через вплив на метаболізм кальцію тіазиди можуть спотворити результат дослідження функції паращитовидних залоз.

Еналаприл/гідрохлортіазид у комбінації

Одночасне застосування не рекомендується

Літій: одночасне застосування з тіазидними діуретиками може збільшити без того підвищений ризик інтоксикації літієм, зумовлений інгібіторами АПФ, тому спільне застосування препарату Берліприл плюс і препаратів літію не рекомендується. Якщо така комбінація все ж таки необхідна, то також необхідний ретельний контроль концентрації літію в сироватці крові.

Лабораторні показники: тіазиди можуть знижувати рівень йоду, пов'язаного із протеїном, не викликаючи появи симптомів порушення функції щитовидної залози.

Одночасне застосування з обережністю

Нестероїдні протизапальні засоби (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозі > 3 г на добу, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)): застосування нестероїдних протизапальних засобів може послаблювати гіпотензивну дію інгібіторів АПФ та діуретиків. Крім того, є повідомлення про те, що ефекти нестероїдних протизапальних засобів та інгібіторів АПФ, що підвищують вміст калію в сироватці крові, можуть підсумовуватися, тоді як функція нирок може знижуватися. Відповідні ефекти оборотні та розвиваються вони у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок. У поодиноких випадках може розвинутись гостра ниркова недостатність - насамперед у пацієнтів з порушеннями функції нирок (літні або зневоднені пацієнти).

Етанол: посилює гіпотензивну дію інгібіторів АПФ та гідрохлортіазиду.

Триметоприм: одночасне застосування з інгібіторами АПФ та тіазидами підвищує ризик розвитку гіперкальціємії.

Застосування препарату Берліпріл плюс під час вагітності не рекомендується. У разі планування або діагностування вагітності під час терапії препаратом Берліприл плюс препарат необхідно відмінити якомога раніше. Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні їх під час другого та третього триместрів вагітності. Застосування інгібіторів АПФ протягом даного періоду супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, яке виявлялося у вигляді артеріальної гіпертензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок порушення функції нирок плода. Це може призвести до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, та гіпоплазії легень.

Застосування діуретиків під час вагітності не рекомендується, оскільки вони можуть викликати жовтяницю плода та новонародженого, тромбоцитопенію та, можливо, інші побічні ефекти, що спостерігалися у дорослих.

Якщо препарат застосовується під час вагітності, пацієнтка має бути попереджена щодо потенційного ризику для плода. У окремих випадках, коли застосування препарату під час вагітності вважається необхідним, слід проводити періодично ультразвукові обстеження з метою оцінки інтраамніотичного простору. Новонароджених, чиї матері приймали препарат, слід ретельно спостерігати щодо розвитку артеріальної гіпертензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, що проникає через плацентарний бар'єр, може бути видалений з крові новонародженого за допомогою перитонеального діалізу з деяким сприятливим терапевтичним ефектом, і теоретично може бути видалений за допомогою обмінного переливання крові.

Еналаприл та тіазиди виділяються з грудним молоком, тому при необхідності їх застосування у період лактації грудне вигодовування на час прийому препарату Берліприл плюс слід припинити. Також встановлений взаємозв'язок між застосуванням тіазидів у період лактації та зменшенням або навіть пригніченням лактації, гіпокаліємією, а також виникненням підвищеної чутливості до похідних сульфонамідів.

Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Берліприл плюс, як при монотерапії активними компонентами окремо, наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100) , рідко (> 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення. Кореляції частоти виникнення побічних ефектів із статтю чи віком пацієнтів не спостерігається.

З боку нервової системи: часто – головний біль, системне запаморочення, підвищена стомлюваність; нечасто – сонливість чи безсоння, депресії, парестезії, підвищена збудливість, сплутаність свідомості, шум у вухах, порушення акомодації, зміна смакового сприйняття, астенія.

З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження АТ незалежно від положення тіла; нечасто – аритмії, втрата свідомості; в окремих випадках – тахікардія, відчуття серцебиття, стенокардія, біль у грудях, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, інсульт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель (зникає після відміни препарату); нечасто – диспное, синусит, риніт; в окремих випадках – бронхоспазм, стоматит, глосит, набряк легенів, інтерстиційна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту/печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – нудота, біль у животі, порушення травлення, сухість слизової оболонки порожнини рота, діарея, блювання, панкреатит, запор, метеоризм, анорексія; в окремих випадках – гепатит та кишкова непрохідність; дуже рідко повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку кишківника, пов'язаного з прийомом інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

З боку шкірних покривів: нечасто - свербіж шкіри, висип, сухість шкіри; рідко - ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, підвищене потовиділення, фотосенсибілізація; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми та болі.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – порушення потенції.

Лабораторні показники: нечасто - гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіперурикемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіпомагніємія, підвищення сироваткового креатиніну, сечовини крові та функціональних печінкових проб, зниження гемо; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ та концентрації білірубіну.

Описано симптомокомплекс: лихоманка, міалгія/міозит, артралгія/артрит, васкуліт, серозит, еозинофілія, лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, позитивний тест на антинуклеарні антитіла.

Інші: зниження лібідо, подагра, артралгія.

дефіцит лактази, спадкова непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; ангіоневротичний набряк в анамнезі (в т.ч. пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; і безпека препарату не вивчені); виражені порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью); важкі порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); стан після нещодавно перенесеної трансплантації нирки (досвід застосування препарату відсутній); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені); підвищена чутливість до еналаприлу або інших інгібіторів АПФ, гідрохлортіазиду або інших похідних сульфонамідів або інших (Див. розділ "Лікарська форма, з став та упаковка").

З обережністю: порушення водно-електролітного балансу; зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювання); ІХС; виражені цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); хронічна серцева недостатність; тяжкі системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; стеноз гирла аорти з порушенням показників гемодинаміки чи інші перешкоди відтоку крові з лівого шлуночка; порушення функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (ризик розвитку печінкової коми); хронічна ниркова недостатність (КК понад 30 мл/хв); пацієнти, які перебувають на лікуванні методом гемодіалізу; первинний альдостеронізм; цукровий діабет; дієта з обмеженням споживання кухонної солі; літній вік; гіперкаліємія.

Еналаприл

У період проведення терапії препаратом Берліпріл плюс слід регулярно контролювати стан пацієнта, особливо на початку лікування.

Також як і у випадку інших інгібіторів АПФ, слід мати на увазі можливість розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії (навіть через кілька годин після прийому першої дози) у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю, вираженими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів з порушенням водно-електролітного. балансу, у зв'язку з попередньою терапією діуретиками, дієтою з обмеженням споживання кухонної солі, діареєю, блюванням, або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

У пацієнтів з ІХС, тяжкими цереброваскулярними захворюваннями, при стенозі гирла аорти з порушеннями гемодинаміки або інших перешкод відтоку крові з лівого шлуночка, значне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда та/або інсульту.

Артеріальна гіпотензія з тяжкими наслідками спостерігається рідко і має тимчасовий характер. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до подальшої терапії препаратом.

Рідко при лікуванні інгібіторами АПФ спостерігається синдром, що починається з холестатичної жовтяниці, який прогресує до раптового печінкового некрозу, іноді з летальним результатом. Механізм цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, у яких при лікуванні інгібіторами АПФ з'являється жовтяниця або виражене підвищення активності печінкових трансаміназ, слід відмінити інгібітори АПФ та проводити медичне спостереження.

Якщо пацієнт з артеріальною гіпертензією отримував лікування діуретиками, їх, по можливості, слід відмінити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Берліприл плюс (через ризик розвитку артеріальної гіпотензії).

Перед початком лікування та під час терапії слід контролювати функцію нирок (визначати вміст білка у сечі за допомогою тест-смужок у першій порції ранкової сечі), т.к. протеїнурія може мати місце як у пацієнтів із вже наявними порушеннями функції нирок, так і у тих, хто приймає відносно високі дози інгібіторів АПФ.

У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують лікування гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування або інсуліном, слід у перший місяць лікування інгібіторами АПФ регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ "Лікарська взаємодія").

У період лікування препаратом Берліприл® плюс можливе підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у хворих з хронічною нирковою недостатністю, цукровим діабетом, при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або замінників солі, що містять калій, а також у пацієнтів, які приймають інші засоби, що призводять до підвищення вмісту калію у сироватці крові (гепарин); цей ефект зазвичай послаблюється тіазидними діуретиками через посилене виведення калію. Якщо одночасне застосування вищеназваних засобів є необхідним, то рекомендується проведення регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові.

Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які отримують лікування інгібіторами АПФ. Ризик появи нейтропенії, ймовірно, залежить від дози та клінічного стану пацієнта. Нейтропенія частіше може мати місце у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, особливо якщо є супутнє захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія) або при лікуванні імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, а також при комбінації цих факторів ризику. У деяких з таких пацієнтів розвивалися тяжкі інфекційні захворювання, при яких у ряді випадків була відсутня реакція на інтенсивну антибіотикотерапію.

При застосуванні таких пацієнтів еналаприлу бажано до лікування, кожні 2 тижні в перші три місяці лікування і потім регулярно проводити контроль лейкоцитів крові та розгорнутий аналіз крові. Слід наполегливо рекомендувати пацієнтові повідомляти лікаря про будь-який симптом інфекційного захворювання (біль у горлі, гарячка); у разі слід проводити контроль лейкоцитарної формули крові. При підозрі або виявленні нейтропенії (менше 1000/мм3), яка носить оборотний характер, слід відмінити препарат Берліприл плюс та інші, одночасно прийняті засоби.

Перед проведенням запланованого хірургічного втручання слід повідомити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт отримує препарат Берліприл плюс, оскільки існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії при хірургічному втручанні під загальною анестезією. У разі неможливості відміни інгібіторів АПФ слід ретельно контролювати ОЦК.

Слід мати на увазі, що при лікуванні препаратом Берліприл плюс у пацієнтів, яким показано проведення гемодіалізу або інших видів фільтрації крові, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій (набряк обличчя, гіперемія, виражене зниження АТ, задишка) через використання фільтруючих мембран з високою пропускною здатністю. здатністю, що складаються з поліакрилонітрилу (високороткові мембрани). Рекомендується використовувати інші типи фільтруючих мембран для діалізу або альтернативну гіпотензивну терапію із застосуванням препарату з іншої фармакотерапевтичної групи.

У період десенсибілізуючої терапії до осиної або бджолиної отрути у пацієнтів, які отримують препарат Берліприл плюс, можливий розвиток реакцій підвищеної чутливості, що загрожують життю. Щоб уникнути відповідних реакцій, перед проведенням кожного сеансу десенсибілізуючої терапії слід тимчасово переривати терапію інгібіторами АПФ.

У разі розвитку ангіоневротичного набряку губ, особи, шиї (зазвичай у перші тижні лікування інгібіторами АПФ) Берліприл плюс слід негайно відмінити та продовжити лікування гіпотензивним препаратом з іншої фармакотерапевтичної групи. Однак у поодиноких випадках важкий ангіоневротичний набряк із залученням мови, голосової щілини або гортані може розвинутись також після тривалого застосування інгібіторів АПФ та призвести до летального результату. У такому випадку необхідно вжити заходів екстреної терапії, що включає, як мінімум (але не обов'язково цим обмежується): негайне підшкірне введення 0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 або повільне внутрішньовенне введення епінефрину 1 мг/мл (розводити по інструкції!) під ретельним контролем ЕКГ та АТ. Пацієнта слід госпіталізувати та вести спостереження не менше 12-24 годин (до повного зникнення відповідних симптомів).

Гідрохлоротіазид

У пацієнтів із захворюванням нирок тіазиди можуть посилити азотемію. У пацієнтів з порушенням функції нирок гідрохлортіазид може кумулювати. При прогресуванні ниркової недостатності, що характеризується збільшенням вмісту в крові загального азоту без підвищення азоту білка, слід розглянути питання про відміну препарату Берліпріл плюс.

Кожному пацієнту під час прийому діуретиків необхідний систематичний контроль концентрації електролітів у плазмі.

Тіазиди можуть спричинити порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіпохлоремічний алкалоз). Симптомами-провісниками є: сухість слизової оболонки ротової порожнини, спрага, слабкість, ступор, сонливість, неспокій, м'язовий біль або судоми, м'язова слабкість, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, нудота або блювання.

При застосуванні тіазидних діуретиків можливе виявлення ознак дефіциту вмісту калію, але одночасне застосування еналаприлу сприяє зменшенню гіпокаліємії, спричиненої діуретиками. Найвищий рівень ризику розвитку гіпокаліємії існує у пацієнтів з цирозом печінки, підвищеним діурезом, а також при недостатньому надходженні кухонної солі всередину, одночасному застосуванні глюкокортикоїдів або кортикотропіну (АКТГ) (див. розділ "Лікарська взаємодія").

При спекотній погоді у пацієнтів з набряками може мати місце дилюційна гіпонатріємія. Дефіцит хлоридів зазвичай буває невиразним та лікування не вимагає.

Тіазиди можуть зменшувати виведення кальцію нирками і спричиняти тимчасове підвищення вмісту кальцію в сироватці без видимих порушень його обміну. Виражена гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. Тіазиди перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Тіазиди збільшують виведення магнію нирками (ризик розвитку гіпомагніємії).

При лікуванні тіазидами можливий розвиток порушення толерантності до глюкози. Може знадобитися корекція дози інсуліну або гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування. При лікуванні тіазидами цукровий діабет, що латентно протікає, може маніфестувати (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Встановлено взаємозв'язок між збільшенням концентрації холестерину та тригліцеридів та прийомом тіазидних діуретиків. Лікування тіазидами може спричинити гіперурикемію та/або загострення перебігу подагри.

Гідрохлортіазид може спричинити позитивний результат при проведенні допінг-контролю.

Еналаприл/гідрохлортіазид у комбінації

Комбінація інгібіторів АПФ з тіазидними діуретиками не виключає ризику розвитку гіпокаліємії, тому слід регулярно контролювати вміст калію в крові.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Вплив препарату Берліприл® плюс на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами спеціально не вивчався, тому в період лікування препаратом Берліприл® плюс слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Протипоказаний при тяжких порушеннях функції нирок (КК менше 30 мл/хв). З обережністю застосовувати при хронічній нирковій недостатності (КК понад 30 мл/хв) пацієнтам, які перебувають на лікуванні методом гемодіалізу.

Протипоказаний при виражених порушеннях функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). З обережністю застосовувати при порушенні функції печінки (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (ризик розвитку печінкової коми).

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю застосовувати у літньому віці.

Протипоказаний у віці до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені).

BERLIN-PHARMA ZAO (Росія)

BERLIN-CHEMIE AG (Німеччина)

Страна производства (на момент написания) Германия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Берлиприл Плюс таблетки 25 мг+ 10 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Берлиприл Плюс таблетки 25 мг+ 10 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно прочитайте об этом товаре. Хотите приобрести Берлиприл Плюс таблетки 25 мг+ 10 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Энап-НЛ таблетки 12,5 мг+20 мг 60 шт., Энап-НЛ таблетки 12,5 мг+10 мг 60 шт., Энап-НЛ таблетки 12,5 мг+20 мг 20 шт., Ко-ренитек Ко-Ренитек таблетки 20 мг+12,5 мг 28 шт., Рениприл ГТ таблетки 12,5 мг+10 мг 20 шт., Энап-НЛ таблетки 12,5 мг+10 мг 20 шт., Энап-H Энап-Н таблетки 25 мг+10 мг 20 шт., Эналаприл НЛ таблетки 12,5 мг+10 мг 20 шт. Озон, Эналаприл Н таблетки 12,5 мг+10 мг 20 шт. Озон, Энап-H таблетки 25 мг+10 мг 60 шт., Эналаприл НЛ таблетки 12,5 мг+10 мг 20 шт. Акрихин.