Бенлиста лиофилизат для приготовления концентрата для приготовления раствора для инфузий 400 мг 20 мл 1 шт Цена

Механизм действия

Стимулятор В-лимфоцитов (BLyS, также известен как BAFF и TNFSF13), относящийся к лигандам семейства фактора некроза опухоли (ФНО), подавляет апоптоз В-лимфоцитов и стимулирует дифференцировку В-лимфоцитов в плазматические клетки, вырабатывающие иммуноглобулин. У пациентов с системной красной волчанкой (СКВ) наблюдается избыточная экспрессия BLyS. Существует сильная корреляционная связь между степенью активности СКВ (на основании национальной оценки безопасности эстрогенов при красной волчанке (the Safety of Estrogen in Lupus Erythematosus National Assessment) — индекса активности системной красной волчанки [SELENA-SLEDAI]) и уровнем BLyS в плазме крови.

Белимумаб является полностью человеческим моноклональным антителом класса IgG1λ, которое специфически связывается с растворимым BLyS человека и подавляет его биологическую активность. Белимумаб связывается с В-лимфоцитами не напрямую, но за счет связывания с BLyS белимумаб подавляет жизнеспособность В-лимфоцитов, в т.ч. аутореактивных клонов, и снижает дифференцировку В-лимфоцитов в плазматические клетки, вырабатывающие иммуноглобулины.

Фармакодинамика

Снижение повышенных сывороточных уровней IgG и антител к нативной (двухцепочечной) ДНК (анти-dsDNA) наблюдалось, начиная с 8-й недели, и продолжалось до 52-й недели лечения. У пациентов с гипергаммаглобулинемией до начала исследования, получавших белимумаб и плацебо, нормализация уровня IgG к 52-й неделе наблюдалась в 49% и 20% случаев соответственно. В группе белимумаба среди пациентов с исходным наличием анти-dsDNA наблюдалось уменьшение количества пациентов с анти-dsDNA по сравнению с исходным уровнем; снижение их количества стало очевидным начиная с 8-й недели, а к 52-й неделе анти-dsDNA перестали определяться у 16% пациентов, получавших лечение белимумабом, и у 7% пациентов, получавших плацебо.

У пациентов с низким исходным уровнем комплемента терапия препаратом Бенлиста® сопровождалась повышением его уровня, начиная с 4-й недели, и на протяжении всего последующего времени. К 52-й неделе уровни СЗ и С4 нормализовались соответственно у 38% и 44% пациентов, получавших белимумаб, по сравнению с 17% и 19% пациентов, получавших плацебо.

Мишенью белимумаба является BLyS, цитокин, критически важный для выживания В-лимфоцитов, их дифференцировки и пролиферации. Белимумаб значительно снижал количество циркулирующих В-лимфоцитов, нативных и активных форм, плазматических клеток и субпопуляции волчаночных В-лимфоцитов на 52-й неделе. Снижение количества наивных, плазматических и короткоживущих плазматических клеток, а также субпопуляции волчаночных В-лимфоцитов наблюдалось начиная с 8-й недели. Число клеток памяти первоначально увеличивалось, затем медленно уменьшалось до исходного уровня к 52-й неделе.

В долгосрочном неконтролируемом расширенном исследовании число В-лимфоцитов (в т.ч. наивных и активных форм, плазматических клеток и субпопуляции волчаночных В-лимфоцитов) и концентрацию IgG наблюдали в течение более чем 7 лет применения терапии. После более чем 7 лет лечения наблюдалось существенное и устойчивое снижение числа В-лимфоцитов в различных субпопуляциях, медиана снижения составила 87% для наивных В-лимфоцитов, 67 % для В-лимфоцитов памяти, 99 % для активированных В-лимфоцитов и 92% для плазматических клеток. Примерно после 7 лет медиана снижения концентрации IgG составила 28 % и наблюдалась у 1.6% пациентов со снижением концентрации IgG ниже 400 мг/дл. На протяжении исследования описанная частота встречаемости нежелательных реакций в целом оставалась неизменной либо снижалась.

Иммуногенность

В двух исследованиях фазы III белимумаба для в/в введения у 4 из 563 (0.7%) пациентов, получавших препарат в дозе 10 мг/кг, и у 27 из 559 (4.8%) пациентов, получавших препарат в дозе 1 мг/кг, наблюдалось образование персистирующих антител к белимумабу. Частота сообщения об этом явлении в группе пациентов, получавших белимумаб в дозе 10 мг/кг, может быть ниже фактической частоты вследствие уменьшения чувствительности методики определения в присутствии высоких концентраций препарата.

Нейтрализующие антитела были обнаружены у 3 пациентов, получавших белимумаб в/в в дозе 1 мг/кг. Однако присутствие антител к белимумабу у пациентов, получавших белимумаб в/в, встречалось относительно нечасто, поэтому вследствие малочисленности пациентов с наличием антител не могут быть сделаны какие-либо определенные выводы относительно влияния иммуногенности на фармакокинетику белимумаба.

Ліофілізат для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій у вигляді цільної, частково або повністю розкрошеної ліофілізованої маси або порошку ліофілізованого білого або майже білого кольору; відновлений розчин - опалесцентний розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору, вільний від видимих частинок.

Допоміжні речовини : лимонної кислоти моногідрат – 0.8 мг, натрію цитрату дигідрат – 13.5 мг, сахароза – 400 мг, полісорбат 80 – 2 мг.

Флакони скляні (1) - картонні пачки.

L04AA26 Belimumab

Імунодепресивний препарат

білімумаб

Імунодепресанти

Препарат слід зберігати у захищеному від світла місці, недоступному для дітей, при температурі від 2° до 8°С. Чи не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці до використання.

Транспортувати при температурі від 2 ° до 8 ° С, захищаючи від світла. Чи не заморожувати.

Термін придатності – 3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Механізм дії

Стимулятор В-лімфоцитів (BLyS, також відомий як BAFF і TNFSF13), що відноситься до лігандів сімейства фактора некрозу пухлини (ФНП), пригнічує апоптоз В-лімфоцитів і стимулює диференціювання В-лімфоцитів в плазматичні клітини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком (ВКВ) спостерігається надмірна експресія BLyS. Існує сильний кореляційний зв'язок між ступенем активності ВКВ (на підставі національної оцінки безпеки естрогенів при червоному вовчаку) і рівнем BLyS в плазмі.

Белимумаб є повністю людським моноклональним антитілом класу IgG1λ, яке специфічно зв'язується з розчинною BLyS людини та пригнічує її біологічну активність. Белимумаб зв'язується з В-лімфоцитами не безпосередньо, але за рахунок зв'язування з BLyS белимумаб пригнічує життєздатність В-лімфоцитів, в т.ч. аутореактивних клонів, та знижує диференціювання В-лімфоцитів у плазматичні клітини, що виробляють імуноглобуліни.

Фармакодинаміка

Зниження підвищених сироваткових рівнів IgG та антитіл до нативної (дволанцюгової) ДНК (анти-dsDNA) спостерігалося, починаючи з 8-го тижня, і тривало до 52-го тижня лікування. У пацієнтів з гіпергаммаглобулінемією до початку дослідження, які отримували белімумаб і плацебо, нормалізація рівня IgG до 52-го тижня спостерігалася у 49% та 20% випадків відповідно. У групі білімумабу серед пацієнтів з вихідною наявністю анти-dsDNA спостерігалося зменшення кількості пацієнтів з анти-dsDNA порівняно з вихідним рівнем; зниження їх кількості стало очевидним починаючи з 8-го тижня, а до 52-го тижня анти-dsDNA перестали визначатися у 16% пацієнтів, які отримували лікування белімумабом, та у 7% пацієнтів, які отримували плацебо.

У пацієнтів з низьким вихідним рівнем комплементу терапія Бенліста® супроводжувалася підвищенням його рівня, починаючи з 4-го тижня, і протягом усього наступного часу. До 52-го тижня рівні СЗ та С4 нормалізувалися відповідно у 38% та 44% пацієнтів, які отримували белімумаб, порівняно з 17% та 19% пацієнтів, які отримували плацебо.

Метою белімумабу є BLyS, цитокін, критично важливий для виживання В-лімфоцитів, їх диференціювання та проліферації. Белимумаб значно знижував кількість циркулюючих В-лімфоцитів, нативних та активних форм, плазматичних клітин та субпопуляції вовчакових В-лімфоцитів на 52-му тижні. Зниження кількості наївних, плазматичних та короткоживучих плазматичних клітин, а також субпопуляції вовчакових В-лімфоцитів спостерігалося починаючи з 8-го тижня. Число клітин пам'яті спочатку збільшувалося, потім повільно зменшувалося до вихідного рівня до 52-го тижня.

У довгостроковому неконтрольованому розширеному дослідженні число В-лімфоцитів (в т.ч. наївних та активних форм, плазматичних клітин та субпопуляції вовчакових В-лімфоцитів) та концентрацію IgG спостерігали протягом більш ніж 7 років застосування терапії. Після більш ніж 7 років лікування спостерігалося суттєве та стійке зниження числа В-лімфоцитів у різних субпопуляціях, медіана зниження склала 87% для наївних В-лімфоцитів, 67% для В-лімфоцитів пам'яті, 99% для активованих В-лімфоцитів та 92% для плазматичних клітин. Приблизно після 7 років медіана зниження концентрації IgG склала 28% і спостерігалася у 1.6% пацієнтів із зниженням концентрації IgG нижче 400 мг/дл. Протягом дослідження описана частота небажаних реакцій в цілому залишалася незмінною або знижувалася.

Імуногенність

У двох дослідженнях фази III білімумабу для внутрішньовенного введення у 4 з 563 (0.7%) пацієнтів, які отримували препарат у дозі 10 мг/кг, та у 27 з 559 (4.8%) пацієнтів, які отримували препарат у дозі 1 мг/кг, спостерігалося утворення персистуючих антитіл до білімумабу. Частота повідомлення про це явище в групі пацієнтів, які отримували белімумаб у дозі 10 мг/кг, може бути нижчою від фактичної частоти внаслідок зменшення чутливості методики визначення у присутності високих концентрацій препарату.

Нейтралізуючі антитіла були виявлені у 3 пацієнтів, які отримували белімумаб внутрішньовенно в дозі 1 мг/кг. Однак присутність антитіл до белімумабу у пацієнтів, які отримували білімумаб внутрішньовенно, зустрічалася відносно нечасто, тому внаслідок малочисленності пацієнтів з наявністю антитіл не можуть бути зроблені будь-які висновки щодо впливу імуногенності на фармакокінетику белімумабу.

для зниження активності захворювання у дорослих пацієнтів, які отримують стандартну терапію, з активним системним червоним вовчаком (ВКВ) та наявністю аутоантитіл.

Слід розглянути можливість відміни лікування препаратом Бенліста за відсутності поліпшення контролю над захворюванням після 6 місяців терапії.

Препарат Бенліста® вводиться внутрішньовенно інфузійно, перед введенням його необхідно відновити (розчинити) та розвести.

Слід проводити інфузію під ретельним контролем медичних працівників та підготувати все необхідне для лікування реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію.

Інфузія препарату Бенліста повинна здійснюватися протягом 1 години. Препарат Бенліста не слід вводити внутрішньовенно струминно або болюсно.

При виникненні у пацієнта інфузійних реакцій швидкість введення може бути зменшена або введення препарату може бути припинене. Інфузію слід негайно перервати, якщо у пацієнта розвивається потенційно загрозлива для життя небажана реакція (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки").

Пацієнти повинні перебувати під наглядом під час введення препарату Бенліста® та після введення протягом належного періоду (див. розділи "Особливі вказівки", "Побічна дія").

Премедикація: перед інфузією Бенліста® може бути проведена премедикація із застосуванням пероральних блокаторів гістамінових H1-рецепторів у поєднанні із застосуванням жарознижуючого засобу або без нього (див. розділ "Особливі вказівки").

Дорослі

Рекомендована доза становить 10 мг/кг у дні лікування 0, 14 та 28 та надалі 1 раз кожні 4 тижні. Препарат слід вводити невизначено довго.

Особливі групи пацієнтів

Застосування білімумабу у пацієнтів молодше 18 років не вивчалося. Дані про безпеку та ефективність білімумабу у пацієнтів цієї вікової групи відсутні.

Незважаючи на те, що дані про застосування препарату у пацієнтів похилого віку обмежені, проводити корекцію дози не рекомендується.

Офіційних досліджень використання білімумабу для лікування пацієнтів із системним червоним вовчаком з нирковою недостатністю не проводилося. Вивчення дії белімумабу проводилося у обмеженої кількості пацієнтів із ВКВ та нирковою недостатністю. Корекція дози при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна (див. розділ "Фармакокінетика").

Офіційних досліджень застосування білімумабу для лікування пацієнтів із системним червоним вовчаком з печінковою недостатністю не проводилося. Однак, згідно з результатами клінічних досліджень, функціональний стан печінки не чинив значного впливу на фармакокінетику белімумабу. Враховуючи дані результати, а також той факт, що, в цілому, печінка безпосередньо не бере участі в кліренсі антитіл, можна вважати, що необхідність корекції дози у осіб з печінковою недостатністю практично відсутня.

Відновлення та розведення

Препарат Бенліста® не містить консервантів, тому відновлення та розведення препарату слід проводити в асептичних умовах.

Потрібно дати флакону нагрітися до кімнатної температури протягом 10-15 хв.

Рекомендується при відновленні та розведенні використовувати голку 21-25 калібру для проколювання пробки флакона.

120 мг білімумабу у флаконі для одноразового застосування слід відновити в 1.5 мл стерильної води для ін'єкцій для досягнення кінцевої концентрації білімумабу 80 мг/мл. 400 мг білімумабу у флаконі для одноразового застосування слід відновити в 4.8 мл стерильної води для ін'єкцій для досягнення кінцевої концентрації білімумабу 80 мг/мл.

Для зменшення утворення піни струмінь стерильної води необхідно спрямовувати на стінку флакона. Вміст флакона акуратно перемішують круговими рухами протягом 60 с. Для відновлення вмісту слід залишити флакон за кімнатної температури, акуратно перемішуючи круговими рухами протягом 60 з кожні 5 хв до повного розчинення ліофілізату. Не слід струшувати флакон.

Процес відновлення зазвичай займає від 10 до 15 хв після додавання стерильної води, але може тривати до 30 хв. Слід захищати відновлений розчин прямого сонячного світла.

Якщо для відновлення препарату використовується механічний пристрій, швидкість обертання не повинна перевищувати 500 об/хв, час обертання флакона не повинен перевищувати 30 хв.

Відновлений розчин повинен бути опалесцентним, від безбарвного до світло-жовтого кольору, вільним від видимих частинок. Однак присутність у розчині дрібних бульбашок повітря очікувана і допустима.

Отриманий розчин розводять до 250 мл 0.9% розчином хлориду натрію (нормальний фізіологічний розчин) для внутрішньовенних інфузій.

Не слід використовувати 5% розчин декстрози для внутрішньовенного введення, оскільки він несумісний з білімумабом.

З інфузійної ємності, що містить 250 мл нормального фізіологічного розчину, витягають та утилізують об'єм, рівний обсягу відновленого розчину білімумабу, який потрібний для введення дози препарату, розрахованої для даного пацієнта. Потім цю ємність для інфузій додають необхідний обсяг відновленого розчину белимумаба. Акуратно перевертають ємність, щоб розчин перемішати. Невикористані залишки розчину білімумабу у флаконах повинні бути утилізовані.

Перед застосуванням візуально перевіряють розчин білімумабу на наявність видимих частинок та зміну забарвлення. За наявності видимих частинок або зміни забарвлення розчин утилізують.

Якщо відновлений розчин препарату не використаний негайно, його слід захищати від прямого сонячного проміння і зберігати в холодильнику при температурі від 2° до 8°С. Препарат, розведений нормальним фізіологічним розчином, може зберігатися як при температурі від 2° до 8°С, так і при кімнатній температурі.

Загальний час від моменту відновлення препарату до завершення інфузії не повинен перевищувати 8 годин.

Вступ

Інфузія препарату Бенліста повинна здійснюватися протягом 1 години.

Препарат Бенліста® не слід вводити одночасно з іншими препаратами через ту саму крапельницю. Досліджень фізичної чи біохімічної сумісності для аналізу спільного введення білімумабу з іншими препаратами не проводилося.

Не спостерігалося несумісності білімумабу з ємностями з ПВХ або поліолефіну.

Є обмежені дані про передозування білімумабу. Небажані реакції, що спостерігаються у зв'язку з випадками передозування, узгоджуються з очікуваними при застосуванні білімумабу.

У пацієнтів, які отримували дві дози препарату по 20 мг/кг маси тіла у вигляді внутрішньовенних інфузій з інтервалом у 21 день, не спостерігалося збільшення частоти або тяжкості небажаних реакцій у порівнянні з пацієнтами, які отримували препарат у дозах 1, 4 або 10 мг/ кг маси тіла.

Досліджень міжлікарських взаємодій білімумабу з іншими препаратами не проводилося.

У клінічних дослідженнях у пацієнтів з ВКВ одночасне застосування мікофенолату мофетилу, азатіоприну, гідроксихлорохіну, метотрексату, НПЗЗ, ацетилсаліцилової кислоти та інгібіторів ГМГ-КоА редуктази не мало істотного впливу на дію белімумабу (див. розділ "Фа.

Препарат несумісний із декстрозою.

Фертильність

Відсутні дані щодо впливу белімумабу на фертильність у людини. У дослідженнях на тваринах вплив на фертильність самців і самок не оцінювалося.

Вагітність

Дані щодо застосування білімумабу у вагітних жінок обмежені; офіційних досліджень не проводилося. Антитіла групи імуноглобулінів G (IgG), у тому числі білімумабу, можуть проникати через плаценту. Белимумаб слід призначати під час вагітності лише у тому випадку, якщо потенційна вигода виправдовує потенційний ризик для плода. Якщо попередження вагітності виправдане, жінкам дітородного віку слід використовувати ефективні методи контрацепції під час застосування білімумабу та, як мінімум, протягом 4 місяців після останнього введення препарату.

У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямої або опосередкованої шкідливої дії препарату щодо токсичності для організму матері, перебігу вагітності або внутрішньоутробного розвитку плода. Пов'язані із запровадженням препарату зміни у організмі дитинчат мавп обмежувалися оборотним зниженням числа B-лімфоцитів. Необхідно контролювати зниження числа В-лімфоцитів у крові немовлят, матері яких отримували терапію белімумабом, та, залежно від результатів, розглянути можливість відкласти вакцинацію немовлят живими вірусними вакцинами. Зниження числа В-лімфоцитів у немовлят може порушити відповідь на імунізацію (див. розділ "Особливі вказівки").

Період грудного вигодовування

Безпека застосування білімумабу в період грудного вигодовування не встановлена. Дані щодо виділення белімумабу з молоком у жінок або всмоктування білімумабу в системний кровотік після годування відсутні.

Рекомендується приймати рішення про лікування білімумабом у період грудного вигодовування, враховуючи важливість грудного вигодовування для дитини, важливість застосування препарату для матері та будь-який можливий несприятливий вплив білімумабу або основного стану матері на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні.

Безпека застосування белімумабу у пацієнтів із ВКВ була оцінена на підставі трьох плацебо-контрольованих досліджень белімумабу для внутрішньовенного введення.

Наведені нижче дані відображають результати застосування белімумабу (10 мг/кг внутрішньовенно протягом 1 години в дні лікування 0, 14, 28, а потім кожні 28 днів протягом 52 тижнів) у 674 пацієнтів з ВКВ, включаючи 472 пацієнтів, які приймали білімумаб до 52 тижнів. Представлені дані з безпеки включають дані, отримані при застосуванні білімумабу протягом більше 52 тижнів у деяких пацієнтів, а також дані післяреєстраційних спостережень.

Більшість пацієнтів одночасно отримували супутнє лікування за допомогою препаратів з однієї або кількох нижченаведених груп: глюкокортикостероїди, імуномодулятори, протималярійні засоби, нестероїдні протизапальні засоби.

Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1 000 і <1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Категорії частоти було сформовано на підставі клінічних досліджень препарату.

З боку імунної системи: часто – реакції гіперчутливості*; нечасто – анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, кропив'янка.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – гарячка, системні інфузійні реакції*.

Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – інфекції.

* "Реакції гіперчутливості" включають групу термінів, зокрема. анафілаксію, і можуть виявлятися у вигляді ряду симптомів, таких як артеріальна гіпотензія, ангіоневротичний набряк, кропив'янка або інші висипання, свербіж та задишка. "Системні інфузійні реакції" охоплюють групу термінів і можуть проявлятися у вигляді ряду симптомів, включаючи брадикардію, міалгію, головний біль, висип, кропив'янку, пропасницю, артеріальну гіпо-або гіпертензію, запаморочення та болі в суглобах. У зв'язку з перекриттям ознак і симптомів неможливо провести різницю між реакціями гіперчутливості і системними інфузійними реакціями у кожному разі.

Реакції гіперчутливості

У 0.4% пацієнтів були зареєстровані клінічно значущі реакції гіперчутливості, пов'язані з внутрішньовенним введенням белімумабу і потребували повного відміни препарату. Як правило, такі реакції спостерігалися в день інфузії, і пацієнти, які мають в анамнезі безліч епізодів медикаментозної алергії або вираженої гіперчутливості, можуть наражатися на підвищений ризик. Спостерігалися затримка настання гострої реакції гіперчутливості на кілька годин після інфузії та повторення клінічно значущих реакцій після вирішення симптомів первинної реакції на фоні відповідного лікування. Також мали місце негострі реакції гіперчутливості уповільненого типу, що виявлялися такими симптомами, як висипання, нудота, стомлюваність, міалгія, головний біль та набряк обличчя.

Інфекції

У клінічних дослідженнях белімумабу для внутрішньовенного введення загальна частота виникнення інфекцій склала 70% у групі, що отримувала белімумаб, та 67% у групі, яка отримувала плацебо. Наступні інфекції виникали як мінімум у 3% пацієнтів, які приймали білімумаб, і як мінімум на 1% частіше, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо: назофарингіт, бронхіт, фарингіт, цистит та вірусний гастроентерит. Серйозні інфекції виникали у 5% пацієнтів, які отримували білімумаб або плацебо; серед них серйозні опортуністичні інфекції становили менше 1% та 0% відповідно. Деякі інфекції були важкими або призводили до смерті.

гіперчутливість до білімумабу або одного з компонентів препарату; дитячий вік до 18 років; активні форми інфекційних, імунодефіцитних та пухлинних захворювань.

З обережністю

Тяжке активне вовчакове ураження ЦНС, нирок; Віч інфекція; гіпогамаглобулінемія (IgG< 400 мг/мл); дефіцит IgA (IgA< 10 мг/мл); пересадка великого органу, гемопоетичних стовбурових клітин, кісткового мозку чи бруньок (в анамнезі).

Одночасне застосування белімумабу з іншими препаратами, спрямованими на пригнічення активності В-лімфоцитів , або з внутрішньовенним циклофосфамідом не вивчалося. Слід бути обережним при одночасному лікуванні белімумабом та іншими препаратами, спрямованими на придушення активності В-лімфоцитів, або циклофосфамідом.

Ризик розвитку інфекцій. Як і у випадках з іншими імуномодулюючими засобами, белімумаб, відповідно до механізму його дії, може підвищувати ризик розвитку інфекцій. Повідомлялося про розвиток тяжких інфекцій, у т.ч. з летальним кінцем, у пацієнтів із ВКВ, які отримують терапію імунодепресантами, включаючи белімумаб (див. розділ "Побічна дія") . Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, у яких під час лікування білімумабом розвинулося інфекційне захворювання, та розглянути можливість припинення терапії імунодепресантами. Лікарям слід виявляти обережність при призначенні білімумабу пацієнтам з тяжкими або хронічними інфекціями.

Зростання злоякісних пухлин. Як і у випадках з іншими імуномодулюючими засобами, белімумаб, відповідно до механізму його дії, може підвищувати потенційний ризик розвитку злоякісних пухлин. У клінічних дослідженнях не було відзначено відмінності у частоті появи злоякісних пухлин між групами пацієнтів, які отримували лікування білімумабом, та групами, які отримували плацебо.

Імунізація. Не слід проводити вакцинацію живими вакцинами за 30 днів до або під час лікування білімумабу, т.к. клінічна безпека такого поєднання не була встановлена. Відсутні дані про вторинну передачу інфекції від осіб, які отримали вакцинацію, пацієнтам, які отримують білімумаб. З огляду на механізм своєї дії белимумаб може порушити у відповідь імунізацію. Однак за даними клінічного дослідження, проведеного з метою оцінки відповіді на 23-валентну пневмококову вакцину, загальні імунні відповіді на різні серотипи були подібні у пацієнтів із ВКВ, які отримували та не отримували белімумаб під час вакцинації. Нечисленні дані дозволяють припустити, що белимумаб незначно впливає на здатність підтримувати захисну імунну відповідь при імунізації, проведеній до призначення білімумабу.

Введення білімумабу може призвести до розвитку системних інфузійних реакцій та реакцій гіперчутливості, які можуть бути важкими або призводити до летального результату. У разі розвитку тяжкої реакції необхідно перервати введення білімумабу та призначити відповідну медикаментозну терапію. Пацієнти, які мають в анамнезі кілька випадків медикаментозної алергії або вираженої гіперчутливості, можуть наражатися на підвищений ризик (див. розділ "Побічна дія").

Системні інфузійні реакції та реакції гіперчутливості частіше розвивалися під час введення перших двох доз, з кожною наступною дозою відзначалася тенденція до зменшення кількості реакцій. Мали місце епізоди відстроченого настання гострої реакції гіперчутливості. Пацієнти, які отримують білімумаб, повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку, ознаки та симптоми таких реакцій, а також про необхідність негайного звернення за медичною допомогою. Симптоми можуть включати анафілактичні реакції, брадикардію, артеріальну гіпотензію, ангіоневротичний набряк та задишку. Також можливі негострі реакції гіперчутливості уповільненого типу, що виявляються такими симптомами, як висипання, нудота, стомлюваність, міалгія, головний біль та набряк обличчя.

За даними клінічних досліджень, серйозні інфузійні реакції та серйозні реакції гіперчутливості розвивалися менш ніж у 1% пацієнтів. Оскільки мали місце епізоди відстроченого настання гострої реакції гіперчутливості, пацієнти повинні перебувати під наглядом під час внутрішньовенного введення білімумабу та після закінчення введення протягом належного періоду. Перед інфузією белімумабу може бути проведена премедикація із застосуванням пероральних блокаторів гістамінових Н1-рецепторів у поєднанні з жарознижувальним засобом або без нього. Немає достатніх даних для оцінки того, чи зменшує премедикація частоту чи тяжкість інфузійних реакцій.

Прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія (ПМЛ)

Були зареєстровані повідомлення про розвиток прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ), яка призводила до неврологічним дефіцитом, у тому числі з летальним результатом, у пацієнтів із ВКВ, які отримують імуносупресивну терапію, включаючи білімумаб. Наявність ПМЛ слід виключати у будь-якого пацієнта з новоствореними або прогресуючими неврологічними ознаками та симптомами. Пацієнт повинен бути оглянутий неврологом або іншим відповідним фахівцем і, у разі підтвердження діагнозу ПМЛ, слід розглянути можливість відміни імуносупресивної терапії, у тому числі білімумабом

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Досліджень впливу білімумабу на здатність до керування автомобілем або керування механічними засобами не проводилося. Фармакологічні властивості белимумаба дозволяють вважати, що він негативно впливає на здатність здійснювати такі види діяльності.

При розгляді питання про здатність пацієнта виконувати завдання, що вимагають підвищеної концентрації уваги, складних рухових чи когнітивних навичок, необхідно враховувати клінічний стан пацієнта та профіль безпеки білімумабу.

Офіційних досліджень використання білімумабу для лікування пацієнтів із системним червоним вовчаком з нирковою недостатністю не проводилося. Вивчення дії белімумабу проводилося у обмеженої кількості пацієнтів із ВКВ та явищами ниркової недостатності. Корекція дози при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю не потрібна.

Офіційних досліджень застосування білімумабу для лікування пацієнтів із системним червоним вовчаком з печінковою недостатністю не проводилося. Однак згідно з результатами клінічних досліджень функціональний стан печінки не чинив значного впливу на фармакокінетику белімумабу. З огляду на дані результати, і навіть те що, що, загалом, печінка безпосередньо бере участь у кліренсі антитіл, вважатимуться, що у корекції дози в осіб із печінковою недостатністю практично відсутня.

Препарат відпускається за рецептом.

Незважаючи на те, що дані про застосування препарату у пацієнтів похилого віку обмежені, проводити корекцію дози не рекомендується.

Застосування білімумабу у пацієнтів молодше 18 років не вивчалося. Дані про безпеку та ефективність білімумабу у пацієнтів цієї вікової групи відсутні.

GlaxoSmithKline Trading AO (Росія)

GlaxoSmithKline Manufacturing SpA (Італія)

В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Бенлиста лиофилизат для приготовления концентрата для приготовления раствора для инфузий 400 мг 20 мл 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Бенлиста лиофилизат для приготовления концентрата для приготовления раствора для инфузий 400 мг 20 мл 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Бенлиста лиофилизат для приготовления концентрата для приготовления раствора для инфузий 400 мг 20 мл 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Бенлиста лиофилизат для приготовления концентрата для приготовления раствора для инфузий 120 мг 20 мл флакон 1 шт..