Аттенто таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+40 мг 28 шт Цена

Комбинированный гипотензивный препарат, в состав которого входят антагонист рецепторов ангиотензина II - олмесартана медоксомил и блокатор медленных кальциевых каналов - амлодипин. Комбинация двух действующих веществ обладает синергическим антигипертензивным действием, вследствие чего АД снижается в большей степени, чем при приеме каждого из них в отдельности.

В 8-недельном двойном слепом, рандомизированном, плацебо-контролируемом исследовании с участием 1940 пациентов было показано, что антигипертензивное действие препарата развивается, как правило, в течение первых 2 недель терапии. Как было показано в трех исследованиях, при применении препарата 1 раз/сут антигипертензивный эффект препарата сохраняется в течение 24 ч, при этом остаточное/пиковое отношение для систолического АД (САД) и диастолического АД (ДАД) варьировало от 71% до 82%. Антигипертензивный эффект был подтвержден при амбулаторном мониторировании АД и не зависел от возраста и пола, а также от наличия у пациентов сахарного диабета. В двух открытых нерандомизированных расширенных исследованиях устойчивая эффективность препарата в дозировке 5 мг+40 мг была показана для 49-67% пациентов в течение одного года применения.

В двойном слепом, рандомизированном, плацебо-контролируемом исследовании добавление амлодипина в дозе 5 мг при недостаточной эффективности предшествующей (в течение 8 недель) монотерапии олмесартана медоксомилом в дозе 20 мг приводило через 8 недель к снижению САД и ДАД на 16.2 и 10.6 мм рт.ст. (р=0.0006) соответственно. Доля пациентов, у которых были достигнуты целевые значения АД (<140/90 мм рт.ст. для пациентов без сахарного диабета и <130/80 мм рт.ст. для пациентов с сахарным диабетом), составила 44.5% при комбинированной терапии олмесартана медоксомилом в дозе 20 мг и амлодипином в дозе 5 мг по сравнению с 28.5% при монотерапии 20 мг олмесартана медоксомилом.

В другом исследовании добавление 20 мг (40 мг) олмесартана медоксомила при недостаточной эффективности предшествующей монотерапии амлодипином в дозе 5 мг (в течение 8 недель) приводило через 8 недель к снижению САД и ДАД на 15.3 и 9.3 мм рт.ст. соответственно (добавление 40 мг олмесартана медоксомила - на 16.7 и 9.5 мм рт.ст.). У пациентов, продолжавших получать монотерапию амлодипином в дозе 5 мг, САД и ДАД через 8 недель снизились на 9.9 и 5.7 мм рт.ст. соответственно.

Доля пациентов, у которых были достигнуты целевые значения АД (<140/90 мм рт.ст. для пациентов без сахарного диабета и <130/80 мм рт.ст. для пациентов с сахарным диабетом), составила 29.9% в группе монотерапии амлодипином в дозе 5 мг, 53.5% - в группе комбинированного препарата в дозировке 5 мг+20 мг и 50.5% - в группе комбинированного препарата в дозировке 5 мг+40 мг.

В 8-недельном двойном слепом, рандомизированном, плацебо-контролируемом исследовании с участием 1940 пациентов (71% - европеоидной расы и 29% - других рас) применение препарата (при любом сочетании доз его компонентов) приводило к существенно более выраженному снижению САД и ДАД по сравнению с монотерапией. Степень снижения САД/ДАД зависела от применяемых доз амлодипина/олмесартана медоксомила: -24/-14 мм рт.ст. (5 мг+20 мг), -25/-16 мм рт.ст. (5 мг+40 мг) и -30/-19 мм. рт.ст. (10 мг+40 мг).

При применении препарата в дозировке 5 мг+40 мг отмечалось дополнительное снижение САД/ДАД в положении сидя на 2.5/1.7 мм рт.ст. по сравнению с применением препарата в дозировке 5 мг+20 мг. Аналогично, применение препарата в дозировке 10 мг+40 мг приводило к дополнительному снижению САД/ДАД в положении сидя на 4.7/3.5 мм рт.ст. в сравнении с применением препарата в дозировке 5 мг+40 мг. Доля пациентов, у которых удалось достигнуть целевых значений АД (<140/90 мм рт.ст. для пациентов без сахарного диабета и <130/80 мм рт.ст. для пациентов с сахарным диабетом), составила 42.5%, 51% и 49.1% для препарата в дозировке 5 мг+20 мг, 5 мг+40 мг и 10 мг+40 мг соответственно.

Амлодипин

Амлодипин является блокатором медленных кальциевых каналов, блокирующим входящий трансмембранный ток ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудов через потенциалзависимые каналы L-типа. Экспериментальные данные свидетельствуют, что амлодипин взаимодействует как с дигидропиридиновыми, так и с недигидропиридиновыми участками связывания. Амлодипин обладает относительной вазоселективностью и оказывает большее влияние на клетки гладкой мускулатуры сосудов, чем на кардиомиоциты. Механизм антигипертензивного действия амлодипина связан с прямым расслабляющим эффектом на гладкие мышцы сосудов, вызывающим уменьшение периферического сопротивления сосудов и снижение АД.

Амлодипин вызывает дозозависимое продолжительное снижение АД у пациентов с артериальной гипертензией. Не имеется данных о развитии артериальной гипотензии после приема первой дозы амлодипина, о тахифилаксии во время длительного лечения или о синдроме отмены.

При применении в терапевтических дозах у пациентов с артериальной гипертензией амлодипин вызывает расширение сосудов, приводящее к снижению АД (в положении больного лежа, сидя и стоя). При длительном применении снижение АД не сопровождается значимым изменением ЧСС и концентрации катехоламинов в плазме крови. При артериальной гипертензии у пациентов с нормальной функцией почек применение амлодипина в терапевтических дозах приводит к уменьшению сопротивления почечных сосудов, повышению СКФ и усилению эффективного почечного кровотока без изменения фильтрационной фракции и уровня протеинурии.

В исследованиях гемодинамики у пациентов с сердечной недостаточностью, а также в клинических исследованиях с участием пациентов с сердечной недостаточностью (II-IV ФК по классификации NYHA) при проведении стресс-теста амлодипин не ухудшал состояния пациентов, что оценивали по переносимости физических нагрузок, фракции выброса левого желудочка, а также по клиническим признакам и симптомам.

В плацебо-контролируемом исследовании (PRAISE) с участием пациентов с сердечной недостаточностью (III-IV ФК по классификации NYHA), получавших дигоксин, диуретики и ингибиторы АПФ, было показано, что амлодипин не повышает риск развития осложнений и/или смертность (общую и от сердечно-сосудистых причин) у пациентов с сердечной недостаточностью.

В долгосрочном плацебо-контролируемом исследовании (PRAISE-II) с участием пациентов с сердечной недостаточностью (III-IV ФК по классификации NYHA) без клинических симптомов или объективных данных, свидетельствующих об ИБС, принимающих ингибиторы АПФ, дигоксин и диуретики, было показано, что применение амлодипина не оказывало влияния на общую смертность и смертность от сердечно-сосудистых причин.

В двойном слепом рандомизированном исследовании (ALLHAT) было проведено сравнение эффективности применения амлодипина в дозе 2.5-10 мг/сут или лизиноприла в дозе 10-40 мг/сут в качестве терапии первого выбора, и применение тиазидного диуретика хлорталидона в дозе 12.5-25 мг/сут при артериальной гипертензии от легкой до умеренной степени тяжести. В общей сложности 33 357 пациентов с артериальной гипертензией в возрасте 55 лет и старше было включено в исследование и находилось под наблюдением в среднем в течение 4.9 лет. Комбинированная первичная конечная точка включала летальный исход у пациентов с ИБС или нелетальный инфаркт миокарда. Статистически значимых различий во влиянии на первичную конечную точку исследования в группах амлодипина и хлорталидона отмечено не было. Достоверного различия в отношении смертности от всех причин между этими группами также отмечено не было.

Олмесартана медоксомил

Олмесартана медоксомил является мощным специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (типа AT1). Ангиотензин II является первичным вазоактивным компонентом РААС и играет значимую роль в патофизиологии артериальной гипертензии путем воздействия на AT1-рецепторы. Олмесартан, препятствуя связыванию ангиотензина II с AT1-рецепторами в тканях (включая гладкие мышцы сосудов и надпочечники), блокирует его сосудосуживающее действие, а также эффекты, связанные с влиянием ангиотензина II на секрецию альдостерона. Специфический антагонизм олмесартана в отношении АТ1-рецеторов приводит к увеличению активности ренина, ангиотензина I и II в плазме крови, а также способствует уменьшению плазменной концентрации альдостерона.

При артериальной гипертензии олмесартана медоксомил вызывает дозозависимое продолжительное снижение АД. Не имеется данных о развитии артериальной гипотензии после приема первой дозы олмесартана медоксомила, о тахифилаксии во время длительного лечения или о синдроме отмены.

Прием олмесартана медоксомила 1 раз/сут обеспечивает эффективное и мягкое снижение АД в течение 24 ч. Разделение суточной дозы на два приема оказывает антигипертензивный эффект, аналогичный возникающему при приеме той же суточной дозы единовременно. Антигипертензивное действие олмесартана медоксомила наступает, как правило, уже через 2 недели, а максимальный эффект развивается приблизительно через 8 недель после начала терапии.

В рандомизированном исследовании ROADMAP с участием 4447 пациентов с сахарным диабетом 2 типа, нормоальбуминурией и, по меньшей мере, одним дополнительным сердечно-сосудистым фактором риска, оценивалась способность олмесартана увеличивать время до появления микроальбуминурии. В период исследования (медиана наблюдения составила 3.2 г) пациенты принимали олмесартан или плацебо в дополнение к другим гипотензивным средствам (за исключением ингибиторов АПФ или других антагонистов рецепторов ангиотензина II). Исследование показало снижение риска в отношении первичной конечной точки (время до появления микроальбуминурии) на 23% в пользу олмесартана (ОФР 0.770; 95.1% ДИ: 0.630-0.941; р=0.0104). Сердечно-сосудистые осложнения (вторичные конечные точки) были зарегистрированы у 96 пациентов (4.3%) в группе олмесартана и у 94 пациентов (4.2%) в группе плацебо.

В рандомизированном исследовании ORIENT, проведенном в Японии и Китае, изучалось влияние олмесартана на почечные и сердечно-сосудистые исходы у 577 пациентов с сахарным диабетом 2 типа и выраженной нефропатией. Во время исследования (медиана наблюдения составила 3.1 лет) пациенты получали олмесартан или плацебо в дополнение к другим гипотензивным препаратам, включая ингибиторы АПФ.

Первичная комбинированная конечная точка (время до события, которое произойдет первым: удвоение концентрации креатинина в плазме крови, развитие терминальной стадии хронической болезни почек, смерть от всех причин) была зарегистрирована у 116 пациентов в группе олмесартана (41.1%) и у 129 пациентов в группе плацебо (45.4%) (ОФР 0.97; 95% ДИ: 0.75-1.24; р=0.791).

таб., покр. плівковою оболонкою, 5 мг+40 мг: 14, 28 або 56 шт.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з тисненням "С75" на одній стороні; на поперечному розрізі ядро білого кольору.

Допоміжні речовини : крохмаль прежелатинізований – 70 мг, целюлоза мікрокристалічна силіканізована – 72.256 мг, кроскармелоза натрію – 10 мг, магнію стеарат – 0.8 мг.

Склад плівкової оболонки: опадрай II жовтий 85F22093, що складається з: полівінілового спирту - 3.2 мг, титану діоксиду (E 171) - 1.96 мг, макроголу - 1.616 мг, тальку - 1.184 мг, барвника оксид заліза.

14 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.

C09DA02 Епросартан у комбінації з діуретиками

Комбінований гіпотензивний препарат (блокатор повільних кальцієвих каналів + антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ)

амлодипін

олмесартан медоксоміл

Комбінований гіпотензивний засіб (блокатор повільних кальцієвих каналів + ангіотензину II антагоніст рецепторів)

Комбінований гіпотензивний препарат, до складу якого входять антагоніст рецепторів ангіотензину II – олмесартану медоксоміл та блокатор повільних кальцієвих каналів – амлодипін. Комбінація двох діючих речовин має синергічну антигіпертензивну дію, внаслідок чого АТ знижується більшою мірою, ніж при прийомі кожного з них окремо.

У 8-тижневому подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 1940 пацієнтів було показано, що антигіпертензивна дія препарату розвивається, як правило, протягом перших 2 тижнів терапії. Як було показано у трьох дослідженнях, при застосуванні препарату 1 раз на добу антигіпертензивний ефект препарату зберігається протягом 24 годин, при цьому залишкове/пікове відношення для систолічного АТ (САД) та діастолічного АТ (ДАД) варіювало від 71% до 82%. Антигіпертензивний ефект був підтверджений при амбулаторному моніторуванні АТ і не залежав від віку та статі, а також наявності у пацієнтів цукрового діабету. У двох відкритих нерандомізованих розширених дослідженнях стійку ефективність препарату в дозі 5 мг+40 мг було показано для 49-67% пацієнтів протягом одного року застосування.

У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо-контрольованому дослідженні додавання амлодипіну в дозі 5 мг при недостатній ефективності попередньої (протягом 8 тижнів) монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг призводило через 8 тижнів до зниження САТ та ДАТ на 16.2 та 1. . (Р = 0.0006) відповідно. Частка пацієнтів, у яких були досягнуті цільові значення АТ (<140/90 мм рт.ст. для пацієнтів без цукрового діабету та <130/80 мм рт.ст. для пацієнтів з цукровим діабетом), склала 44.5% при комбінованій терапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг та амлодипіном у дозі 5 мг порівняно з 28.5% при монотерапії 20 мг олмесартану медоксомілом.

В іншому дослідженні додавання 20 мг (40 мг) олмесартану медоксомілу при недостатній ефективності попередньої монотерапії амлодипіном у дозі 5 мг (протягом 8 тижнів) призводило через 8 тижнів до зниження САД та ДАТ на 15.3 та 9.3 мм рт.ст. відповідно (додавання 40 мг олмесартану медоксомілу - на 16.7 та 9.5 мм рт.ст.). У пацієнтів, які продовжували отримувати монотерапію амлодипіном у дозі 5 мг, САТ та ДАТ через 8 тижнів знизилися на 9.9 та 5.7 мм рт.ст. відповідно.

Частка пацієнтів, у яких були досягнуті цільові значення АТ (<140/90 мм рт.ст. для пацієнтів без цукрового діабету та <130/80 мм рт.ст. для пацієнтів з цукровим діабетом), склала 29.9% у групі монотерапії амлодипіном дозі 5 мг, 53.5% - у групі комбінованого препарату у дозуванні 5 мг+20 мг та 50.5% - у групі комбінованого препарату у дозуванні 5 мг+40 мг.

У 8-тижневому подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 1940 пацієнтів (71% - європеоїдної раси та 29% - інших рас) застосування препарату (при будь-якому поєднанні доз його компонентів) призводило до значно більш вираженого зниження САД та ДАТ по порівняно з монотерапією. Ступінь зниження САД/ДАД залежала від застосовуваних доз амлодипіну/олмесартану медоксомілу: -24/-14 мм рт.ст. (5 мг +20 мг), -25/-16 мм рт. (5 мг+40 мг) та -30/-19 мм. рт.ст. (10 мг+40 мг).

При застосуванні препарату у дозуванні 5 мг +40 мг відзначалося додаткове зниження САД/ДАД у положенні сидячи на 2.5/1.7 мм рт.ст. порівняно із застосуванням препарату у дозуванні 5 мг+20 мг. Аналогічно, застосування препарату в дозі 10 мг+40 мг призводило до додаткового зниження САД/ДАД у положенні сидячи на 4.7/3.5 мм рт.ст. порівняно із застосуванням препарату у дозуванні 5 мг+40 мг. Частка пацієнтів, у яких вдалося досягти цільових значень АТ (<140/90 мм рт.ст. для пацієнтів без цукрового діабету та <130/80 мм рт.ст. для пацієнтів з цукровим діабетом), склала 42.5%, 51% та 49.1 % для препарату у дозуванні 5 мг+20 мг, 5 мг+40 мг та 10 мг+40 мг відповідно.

Амлодипін

Амлодипін є блокатором повільних кальцієвих каналів, що блокує вхідний трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин через потенціалзалежні канали L-типу. Експериментальні дані свідчать, що амлодипін взаємодіє як з дигідропіридиновими, так і з недігідропіридиновими ділянками зв'язування. Амлодипін має відносну вазоселективність і робить більший вплив на клітини гладкої мускулатури судин, ніж на кардіоміоцити. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення периферичного опору судин та зниження артеріального тиску.

Амлодипін викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози амлодипіну, про тахіфілаксію під час тривалого лікування або про синдром відміни.

При застосуванні в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні хворого лежачи, сидячи та стоячи). При тривалому застосуванні зниження АТ не супроводжується значною зміною ЧСС та концентрації катехоламінів у плазмі крові. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок застосування амлодипіну в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин, підвищення СКФ та посилення ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та рівня протеїнурії.

У дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів із серцевою недостатністю, а також у клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IV ФК за класифікацією NYHA) при проведенні стрес-тесту амлодипін не погіршував стану пацієнтів, що оцінювалися за переносимістю фізичних навантажень, фракції викиду лівого. шлуночка, а також за клінічними ознаками та симптомами.

У плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV ФК за класифікацією NYHA), які отримували дигоксин, діуретики та інгібітори АПФ, було показано, що амлодипін не підвищує ризик розвитку ускладнень та/або смертність (загальну та від серцево-судинних причин) у пацієнтів із серцевою недостатністю.

У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні (PRAISE-II) за участю пацієнтів із серцевою недостатністю (III-IV ФК за класифікацією NYHA) без клінічних симптомів або об'єктивних даних, що свідчать про ІХС, що приймають інгібітори АПФ, дигоксин та діуретики, було показано, що застосування амлодипін не впливав на загальну смертність і смертність від серцево-судинних причин.

У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні (ALLHAT) було проведено порівняння ефективності застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг на добу або лізиноприлу в дозі 10-40 мг на добу як терапію першого вибору, та застосування тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12/5. сут при артеріальній гіпертензії від легкого до помірного ступеня тяжкості. Загалом 33357 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці 55 років і старше було включено в дослідження і знаходилося під наглядом в середньому протягом 4.9 років. Комбінована первинна кінцева точка включала летальний кінець у пацієнтів з ІХС або нелетальний інфаркт міокарда. Статистично значимих відмінностей у впливі на первинну кінцеву точку дослідження у групах амлодипіну та хлорталідону зазначено не було. Достовірної відмінності щодо смертності від усіх причин між цими групами також не було відзначено.

Олмесартану медоксоміл

Олмесартану медоксоміл є потужним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II (типу AT1). Ангіотензин II є первинним вазоактивним компонентом РААС та відіграє значну роль у патофізіології артеріальної гіпертензії шляхом впливу на AT1-рецептори. Олмесартан, перешкоджаючи зв'язуванню ангіотензину II з AT1-рецепторами в тканинах (включаючи гладкі м'язи судин та надниркові залози), блокує його судинозвужувальну дію, а також ефекти, пов'язані з впливом ангіотензину II на секрецію альдостерону. Специфічний антагонізм олмесартану щодо АТ1-рецеторів призводить до збільшення активності реніну, ангіотензину I та II у плазмі крові, а також сприяє зменшенню плазмової концентрації альдостерону.

При артеріальній гіпертензії олмесартану медоксоміл спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Немає даних про розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози олмесартану медоксомілу, про тахіфілаксію під час тривалого лікування або про синдром відміни.

Прийом олмесартану медоксомілу 1 раз на добу забезпечує ефективне та м'яке зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Поділ добової дози на два прийоми має антигіпертензивний ефект, аналогічний виникає при прийомі тієї ж добової дози одночасно. Антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу настає, як правило, вже через 2 тижні, а максимальний ефект розвивається приблизно через 8 тижнів після початку терапії.

У рандомізованому дослідженні ROADMAP за участю 4447 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, нормоальбумінурією та щонайменше одним додатковим серцево-судинним фактором ризику оцінювалася здатність олмесартану збільшувати час до появи мікроальбумінурії. У період дослідження (медіана спостереження склала 3.2 г) пацієнти приймали олмесартан або плацебо на додаток до інших гіпотензивних засобів (за винятком інгібіторів АПФ або інших антагоністів рецепторів ангіотензину II). Дослідження показало зниження ризику щодо первинної кінцевої точки (час до появи мікроальбумінурії) на 23% на користь олмесартану (ОФР 0.770; 95.1% ДІ: 0.630-0.941; р=0.0104). Серцево-судинні ускладнення (вторинні кінцеві точки) були зареєстровані у 96 пацієнтів (4.3%) у групі олмесартану та у 94 пацієнтів (4.2%) у групі плацебо.

У рандомізованому дослідженні ORIENT, проведеному в Японії та Китаї, вивчався вплив олмесартану на ниркові та серцево-судинні наслідки у 577 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та вираженою нефропатією. Під час дослідження (медіана спостереження склала 3.1 років) пацієнти отримували олмесартан або плацебо на додаток до інших гіпотензивних препаратів, включаючи інгібітори АПФ.

Первинна комбінована кінцева точка (час до події, що відбудеться першим: подвоєння концентрації креатиніну в плазмі крові, розвиток термінальної стадії хронічної хвороби нирок, смерть від усіх причин) була зареєстрована у 116 пацієнтів у групі олмесартану (41.1%) та у 129 пацієнтів у групі плацебо (45.4%) (ОФР 0.97; 95% ДІ: 0.75-1.24; р = 0.791).

Есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії олмесартану медоксомілом або амлодипіном).

Препарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, одночасно, незалежно від часу прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, склянкою води).

Перед призначенням комбінованого препарату рекомендується попередній підбір доз кожної з діючих речовин окремо (олмесартану медоксомілу та амлодипіну).

Рекомендована доза – 1 таб. препарату, що містить 5 мг амлодипіну та 20 мг олмесартану медоксомілу.

За відсутності адекватного зниження артеріального тиску на фоні прийому комбінованого препарату в дозі 5 мг+20 мг можливе застосування препарату в дозі 5 мг+40 мг (1 таб.)/добу.

За відсутності адекватного зниження артеріального тиску на фоні прийому комбінованого препарату в дозі 5 мг+40 мг можливе застосування препарату в дозі 10 мг+40 мг (1 таб.)/добу.

Максимальна добова доза медоксомілу становить 40 мг. Максимальна добова доза амлодипіну становить 10 мг.

У пацієнтів віком 65 років та старших з нормальною функцією нирок корекції дози препарату не потрібно. При збільшенні дози олмесартану медоксомілу до максимальної (40 мг на добу) у пацієнтів похилого віку необхідно здійснювати ретельний контроль АТ.

При застосуванні препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60 мл/хв) рекомендується проводити періодичний моніторинг вмісту калію та креатиніну у плазмі крові. Максимальна доза олмесартану медоксомілу для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості становить 20 мг 1 раз на добу, оскільки досвід застосування більш високих доз у даної категорії пацієнтів обмежений. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 20 мл/хв) застосування препарату протипоказане.

У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат слід застосовувати з обережністю. При печінковій недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості максимальна доза олмесартану медоксомілу становить 20 мг 1 раз на добу. Застосування амлодипіну у пацієнтів з порушенням функції печінки слід розпочинати з мінімальної дози (5 мг). При одночасному застосуванні з діуретиками та/або іншими гіпотензивними препаратами у пацієнтів з порушенням функції печінки рекомендується ретельний контроль артеріального тиску та функції нирок. Застосування препарату протипоказане у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (досвід застосування відсутній).

Антигіпертензивний ефект може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, альфа-адреноблокаторами, діуретиками) .

Амлодипін

При одночасному застосуванні амлодипіну та інших антигіпертензивних препаратів їх гіпотензивні ефекти підсумовуються.

При одночасному застосуванні амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами протеаз, азольними протигрибковими препаратами, макролідами типу еритроміцину або кларитроміцину, верапамілом або дилтіаземом) можливе значне підвищення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви цієї взаємодії можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку, що може потребувати додаткового спостереження за станом пацієнтів та корекції дози.

Слід враховувати, що при одночасному застосуванні з індукторами ізоферменту CYP3A4 (такими як рифампіцин, Звіробій продірявлений) можливе зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Застосовувати амлодипін одночасно з індукторами ізоферменту CYP3A4 слід обережно.

У дослідженнях на тваринах після прийому блокатора повільних кальцієвих каналів (верапамілу) та внутрішньовенного введення дантролену (препарат для лікування злоякісної гіпертермії) на тлі розвитку гіперкаліємії відзначалися випадки фібриляції шлуночків та розвитку серцево-судинної недостатності з летальним результатом. У зв'язку з ризиком гіперкаліємії, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також на фоні застосування дантролену при злоякісній гіпертермії, рекомендується уникати застосування блокаторів повільних кальцієвих каналів, таких як амлодипін.

Незважаючи на те, що при застосуванні амлодипіну негативної інотропної дії, як правило, не відзначається, деякі блокатори повільних кальцієвих каналів можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних препаратів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарону, хінідину).

Одноразове застосування силденафілу в дозі 100 мг у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну.

Одноразовий та повторний прийом амлодипіну в дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу .

Противірусні засоби (наприклад, ритонавір) збільшують плазмові концентрації блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну.

Нейролептики та ізофлуран посилюють антигіпертензивну дію блокаторів повільних кальцієвих каналів похідних дигідропіридину.

Препарати кальцію можуть знижувати дію блокаторів повільних кальцієвих каналів.

Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну.

Одночасне застосування алюміній- або магнійвмісних антацидів не істотно впливає на фармакокінетику амлодипіну.

У клінічних дослідженнях щодо лікарської взаємодії впливу амлодипіну на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину зазначено не було.

Одночасне застосування амлодипіну (10 мг) та симвастатину (80 мг) протягом тривалого часу призводило до збільшення концентрації симвастатину в плазмі крові на 77% порівняно з прийомом лише симвастатину. Доза симвастатину у пацієнтів, які приймають амлодипін, не повинна перевищувати 20 мг на добу.

Не рекомендується одночасне застосування амлодипіну та грейпфрутового соку , т.к. у окремих пацієнтів можливе підвищення біодоступності та посилення антигіпертензивної дії амлодипіну.

При одночасному застосуванні амлодипін може посилювати токсичну дію такролімусу або циклоспорину , тому необхідно контролювати концентрацію циклоспорину та такролімусу в плазмі крові та коригувати дозу у разі потреби.

Олмесартану медоксоміл

Не рекомендується одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками харчової солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що підвищують вміст калію в плазмі крові (наприклад, нестероїдні протизапальні засоби (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), імунодепресин) (наприклад, цикл , триметоприм, інгібітори АПФ, гепарин) . У разі необхідності одночасного застосування зазначених препаратів та олмесартану медоксомілу необхідний ретельний контроль вмісту калію у плазмі крові.

Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоційована з вищою частотою виникнення таких побічних ефектів, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в т.ч. ), ніж при застосуванні лише одного препарату, що впливає на РААС. Таким чином, одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується.

Одночасне застосування олмесартану медоксомілу та препаратів, що містять аліскірен , протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та нирковою недостатністю (при ШКФ менше 60 мл/хв/1.732м площі поверхні тіла).

У пацієнтів з діабетичною нефропатією не слід застосовувати інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II.

У разі, коли одночасне застосування двох засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування слід проводити під контролем лікаря та супроводжувати регулярним моніторингом функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з антацидами (магнію та алюмінію гідроксид) спостерігається помірне зниження біодоступності олмесартану медоксомілу.

При одночасному застосуванні олмесартану медоксоміл не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину або фармакокінетику дигоксину .

Одночасне застосування олмесартану медоксомілу з правастатином у здорових добровольців не мало клінічно значущих ефектів на фармакокінетику кожного з препаратів.

Є повідомлення про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та прояв токсичності при одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II, тому застосування олмесартану медоксомілу у комбінації з препаратами літію не рекомендується. У разі потреби застосування відповідної комбінованої терапії рекомендується регулярний контроль концентрації літію у плазмі.

Клінічно значущої інгібуючої дії олмесартану на ізоферменти CYP1A1/2, CYP2A6, CYP2C8/9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 і CYP3A4 in vitro не виявлено застосування олмесартану медоксомілу та препаратів, що метаболізуються за участю вищевказаних ізоферментів системи цитохрому Р450.

При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи неселективні нестероїдні протизапальні засоби, селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (у дозі більше 3 г/добу), та антагоністів рецепторів ангіотензину II можливе підвищення ризику розвитку гострої ниркової недостатності, тому рекомендується контроль функції нирок, особливо , а також регулярний прийом пацієнтом достатньої кількості рідини

Разом з тим, одночасне застосування НПЗЗ та антагоністів рецепторів ангіотензину II може призводити до послаблення антигіпертензивної дії антагоністів рецепторів ангіотензину II, призводячи до часткової втрати їхньої терапевтичної ефективності.

При одночасному застосуванні колесевелама гідрохлориду (секвестранту жовчних кислот) та олмесартану медоксомілу відзначається послаблення системної дії олмесартану медоксомілу, зниження його Сmax та Т1/2. Прийом олмесартану медоксомілу принаймні за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду призводить до послаблення цієї взаємодії. Олмесартану медоксоміл слід приймати як мінімум за 4 години до прийому колесевелама гідрохлориду.

Дані щодо застосування препарату під час вагітності відсутні. Однак, зважаючи на наявні повідомлення про тяжку тератогенну дію лікарських засобів, що діють безпосередньо на РААС, застосування препарату при вагітності протипоказане.

У разі застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II у II та III триместрах вагітності необхідно проводити ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок та осифікації кісток черепа плода. Новонароджені, чиї матері приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, повинні спостерігатися щодо можливого розвитку артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок.

Дані, отримані під час спостережень за обмеженою кількістю вагітних жінок, не показали, що амлодипін або інші блокатори повільних кальцієвих каналів негативно впливають на стан плода. Однак при цьому є ризик збільшення тривалості пологів.

Пацієнток, які планують вагітність, рекомендується перевести на антигіпертензивні препарати інших груп, безпека застосування яких при вагітності доведена, за винятком випадків, коли препарат призначається за показаннями. У разі настання вагітності під час терапії комбінованим препаратом його слід негайно відмінити та, за необхідності, призначити альтернативне лікування з доведеним профілем безпеки застосувань під час вагітності.

Показано, що олмесартану медоксоміл проникає у грудне молоко у щурів, проте аналогічні дані для людини відсутні. У зв'язку з відсутністю достовірних даних застосування препарату в період грудного вигодовування протипоказане.

Можливі побічні ефекти наведені нижче відповідно до класифікації ВООЗ за низхідною частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<1/10 000), частота невідома (неможливо встановити частоту за наявними даними).

Комбінація амлодипіну та олмесартану медоксомілу

З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, реакції гіперчутливості, кропив'янка.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – гіпестезія, парестезія, постуральне запаморочення, сонливість; рідко – синкопе.

Порушення психіки: нечасто – зниження лібідо.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко - "припливи" крові до обличчя.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель, диспное.

З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго.

З боку травної системи: нечасто – сухість у роті, біль у животі, запор, діарея, диспепсія, нудота, блювання.

З боку сечовидільної системи: нечасто – півлакіурія.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція/імпотенція.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – шкірний висип.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – біль у спині, судоми м'язів, біль у кінцівках.

Інші: часто - підвищена втома, периферичні набряки, набряк м'яких тканин; нечасто – астенія; рідко – набряк особи.

З боку лабораторних показників: нечасто - підвищення/зниження вмісту калію в плазмі, підвищення концентрації сечової кислоти в плазмі, підвищення концентрації креатиніну в плазмі, підвищення активності ГГТ.

Амлодипін (монотерапія)

З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.

З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – підвищення концентрації глюкози у плазмі крові.

Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння, дратівливість, лабільність настрою (включаючи тривогу); рідко – сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – порушення смакових відчуттів, порушення сну, гіпестезія, парестезія, синкопе, тремор, атаксія, амнезія, периферична невропатія; дуже рідко – гіпертонус, паросмія, апатія, ажитація.

Порушення зору (включаючи диплопію), ксерофтальмія, кон'юнктивіт, біль в очах.

З боку органу слуху: нечасто – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто - "припливи" крові до обличчя, відчуття серцебиття; нечасто – стенокардія (включаючи загострення ІХС), виражене зниження АТ; дуже рідко – порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), розвиток або посилення перебігу хронічної серцевої недостатності, ортостатична гіпотензія, інфаркт міокарда, васкуліт.

З боку дихальної системи: нечасто – диспное, риніт, носова кровотеча; дуже рідко – кашель.

З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – функціональні порушення кишечника (включаючи діарею та запор), сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит, підвищення активності ферментів печінки (у більшості випадків на тлі холестазу), гепатит, жовтяниця, гіпербілірубінемія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - алопеція, екзантема, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, шкірний висип (в т.ч. геморагічний), порушення пігментації шкіри; дуже рідко – багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, фотосенсибілізація, синдром Стівенса-Джонсона.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – артралгія (біль у суглобах), біль у спині, міалгія, судоми м'язів; рідко – міастенія.

З боку сечовивідної системи: нечасто – прискорене сечовипускання, хворобливі позиви на сечовипускання, ніктурія; дуже рідко – дизурія, поліурія.

З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція/імпотенція, гінекомастія.

Інші: часто - підвищена стомлюваність, набряки, набряк у сфері кісточок; нечасто – астенія, біль у грудній клітці, загальне нездужання, біль неуточненої локалізації, зниження/збільшення маси тіла.

У пацієнтів, які приймали амлодипін, також повідомлялося про поодинокі випадки розвитку екстрапірамідного синдрому.

Олмесартану медоксоміл (монотерапія)

З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто – анафілактичні реакції, алергічний дерматит, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк.

З боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення концентрації тригліцеридів у плазмі крові, підвищення концентрації сечової кислоти у плазмі крові; рідко – підвищення вмісту калію у плазмі крові.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – стенокардія; рідко – виражене зниження АТ.

З боку дихальної системи: часто – фарингіт, риніт, бронхіт, кашель.

З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – вертиго.

З боку травної системи: часто – діарея, диспепсія, гастроентерит, біль у животі, нудота, підвищення активності печінкових ферментів; нечасто – блювання; дуже рідко – спру-подібна ентеропатія.

З боку сечовидільної системи: часто – гематурія, інфекції сечових шляхів; рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висип, шкірний висип, свербіж.

З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у кістках, артрит; нечасто – міалгія; рідко – судоми м'язів.

Інші: часто – біль у спині, біль у грудній клітці, периферичні набряки, грипоподібні симптоми, підвищена стомлюваність, біль неуточненої локалізації; нечасто – набряк особи, астенія, загальне нездужання; рідко – сонливість.

З боку лабораторних показників: часто – підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення активності КФК; рідко – підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові.

Також повідомлялося про поодинокі випадки рабдоміолізу, який за часом розвитку був пов'язаний із прийомом антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Печінкова недостатність тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); обструкція жовчовивідних шляхів та холестаз; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 20 мл/хв, досвід клінічного застосування відсутня); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній); стани, що супроводжуються вираженим порушенням відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти тяжкого ступеня); тяжка артеріальна гіпотензія (САТ менше 90 мм рт. ст.); шок (включаючи кардіогенний); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після інфаркту міокарда; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.732м площі поверхні тіла); вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до олмесартану медоксомілу, амлодипіну та інших похідних дигідропіридину або до інших компонентів препарату.

З обережністю: стеноз аортального та мітрального клапана; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; одночасне застосування з препаратами літію; гіперкаліємія, гіпонатріємія; гіповолемія (в т.ч. внаслідок діареї, блювання або одночасного застосування діуретиків), а також у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60 мл/хв); первинний альдостеронізм; вазоренальна гіпертензія (двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки); інші стани, що супроводжуються активацією РААС; хронічна серцева недостатність (III-IV ФК класифікації NYHA); хронічні форми ІХС; гострі форми ІХС (гострий інфаркт міокарда, в т.ч. протягом місяця після нього; нестабільна стенокардія); СССУ; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання; печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вік старше 65 років; застосування у пацієнтів негроїдної раси.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у яких функція нирок може значною мірою залежати від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує), застосування лікарських засобів, що впливають на РААС (наприклад, антагоністів рецепторів II), може призвести до розвитку гострої артеріальної гіпотензії, олігурії, азотемії або, в окремих випадках, гострої ниркової недостатності. Таким чином, у пацієнтів із серцевою недостатністю препарат слід застосовувати з обережністю.

Т.к. препарат містить амлодипін, його, як і інші судинорозширюючі препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з аортальним та/або миртальним стенозом, а також у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.

Блокатори повільних кальцієвих каналів слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, т.к. є дані, що можуть підвищувати ризик виникнення ускладнень із боку серцево-судинної системи і смертність. Однак у дослідженнях за участю пацієнтів із серцевою недостатністю було показано, що амлодипін не підвищує ризик розвитку ускладнень та/або смертності.

У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) було відзначено збільшення кількості повідомлень про розвиток набряку легенів у групі амлодипіну порівняно з групою плацебо.

Як і при прийомі будь-яких гіпотензивних препаратів, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями може призвести до розвитку інфаркту або ішемічного інсульту.

У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією, що виникли внаслідок інтенсивної терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі з їжею, діареї або блювання, може виникнути симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату. Дані стани слід скоригувати до призначення препарату або пацієнта слід ретельно спостерігати на початковому етапі терапії.

Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів АПФ, при застосуванні препарату можливий розвиток гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок та серцевою недостатністю. При призначенні препарату пацієнтам цієї групи рекомендується ретельний контроль вмісту калію та креатиніну у плазмі крові.

Досвід застосування препарату у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, або у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю (КК менше 12 мл/хв) відсутній.

У пацієнтів з печінковою недостатністю можливе посилення ефекту амлодипіну та олмесартану медоксомілу. Препарат слід обережно призначати пацієнтам з печінковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів із печінковою недостатністю помірного ступеня тяжкості доза олмесартану медоксомілу не повинна перевищувати 20 мг. У пацієнтів з печінковою недостатністю застосування амлодипіну слід починати з найнижчої дози і бути обережним як на початку лікування, так і при збільшенні дози.

Препарат слід застосовувати з обережністю одночасно з калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками харчової солі, що містять калій або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити вміст калію (гепарин); рекомендується регулярний контроль вмісту калію в крові.

Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на гіпотензивні препарати, що пригнічують РААС. Тому призначення препарату недоцільно пацієнтам цієї категорії.

Як і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, антигіпертензивний ефект препарату у представників негроїдної раси може бути дещо меншим, ніж у інших пацієнтів, можливо внаслідок більшої поширеності низького рівня реніну в даній популяції.

Повідомлялося про випадки, коли у пацієнтів, які приймають блокатори повільних кальцієвих каналів, виникали оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Враховуючи наявність у складі амлодипіну, у період застосування препарату необхідний контроль наступних параметрів: маси тіла, кількість споживаної кухонної солі, дотримання гігієни порожнини рота та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен).

У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток тяжкої хронічної діареї, що супроводжується суттєвою втратою маси тіла у пацієнтів, які приймали олмесартану медоксоміл від кількох місяців до кількох років. Можливо, що в основі даних ефектів лежить відстрочена локальна реакція гіперчутливості. За результатами біопсії у випадках часто спостерігалася атрофія ворсинок кишечника. У разі появи зазначених вище симптомів на фоні застосування олмесартану медоксомілу слід виключити інші можливі причини виникнення діареї. Якщо встановити можливі причини не вдається, застосування препаратів, що містять олмесартану медоксоміл, слід припинити. У разі підтвердження при біопсії наявності спру-подібної ентеропатії застосування препаратів, що містять олмесартану медоксоміла, відновлювати не слід, навіть після зникнення симптомів.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування препаратом необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами, при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (т.к. можливий розвиток таких побічних ефектів як головний біль, запаморочення, нудота та підвищена стомлюваність) , особливо на початку лікування.

Протипоказане застосування препарату при нирковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 20 мл/хв, досвід клінічного застосування відсутній); стан після трансплантації нирки (досвід клінічного застосування відсутній).

З обережністю: ниркова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 20-60 мл/хв).

Протипоказане застосування препарату при печінковій недостатності тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); обструкції жовчовивідних шляхів та холестазу.

З обережністю: печінкова недостатність легкого та помірного ступеня тяжкості (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам старше 65 років.

Протипоказано застосування препарату віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

BERLIN-CHEMIE AG (Німеччина)

DAIICHI SANKYO EUROPE GmbH (Німеччина)

BERLIN-CHEMIE AG (Німеччина)

В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Аттенто таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+40 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Аттенто таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+40 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Аттенто таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+40 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Аттенто таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг+20 мг 28 шт., Аттенто таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг+40 мг 28 шт..