Апровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг 28 шт Цена

Селективный антагонист рецепторов ангиотензина II (типа АТ1). Ирбесартан не требует метаболической активации для приобретения фармакологической активности.

Ангиотензин II является важным компонентом РААС и вовлечен в патогенез развития артериальной гипертензии, а также гомеостаз натрия. Ирбесартан блокирует все физиологически значимые эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути его синтеза, в т.ч. выраженный сосудосуживающий эффект и усиление секреции альдостерона, реализующиеся через рецепторы типа AT1, расположенные на поверхности гладкомышечных клеток сосудов и в коре надпочечников. Ирбесартан не обладает агонистической активностью в отношении AT1-рецепторов и имеет гораздо большее (более чем в 8500 раз) сродство к AT1-рецепторам, чем с АТ2-рецепторами (рецепторам, не связанным с регуляцией работы сердечно-сосудистой системы).

Ирбесартан не ингибирует ферменты РААС (такие как ренин, АПФ) и не влияет на рецепторы других гормонов или ионные каналы, участвующие в регуляции АД и гомеостаза натрия. Блокирование ирбесартаном AT1-рецепторов прерывает цепь обратной связи в системе ренин-ангиотензин, что приводит к увеличению плазменных концентраций ренина и ангиотензина II. После приема ирбесартана в рекомендуемых дозах плазменная концентрация альдостерона снижается, не оказывая при этом существенного влияния на содержание калия в сыворотке крови (среднее значение его увеличения составляет <0.1 мЭкв/л).

Ирбесартан не оказывает заметного влияния на сывороточные концентрации триглицеридов, холестерина и глюкозы. Ирбесартан не влияет на концентрацию мочевой кислоты в сыворотке крови или на скорость экскреции мочевой кислоты почками.

Антигипертензивный эффект ирбесартана проявляется уже после приема его первой дозы и становится значимым в течение 1-2 недель приема, его максимальный антигипертензивный эффект достигается к 4-6 неделе лечения. В долгосрочных клинических исследованиях наблюдалось сохранение антигипертензивного эффекта ирбесартана более одного года.

Антигипертензивный эффект при однократном в течение суток приеме внутрь ирбесартана в дозах до 900 мг носит дозозависимый характер. Ирбесартан при однократном в течение суток приеме в дозах 150-300 мг снижает АД, измеряемое в положении лежа или сидя в конце междозового интервала (через 24 ч после приема дозы ирбесартана, т.е. перед приемом очередной дозы ирбесартана), в среднем на 8-13/5-8 мм рт. ст. (систолическое/диастолическое АД) по сравнению с плацебо. Антигипертензивный эффект ирбесартана перед приемом очередной дозы составляет 60-70% от максимальных значений снижения диастолического и систолического АД. Оптимальное снижение АД в течение 24 ч достигается при приеме ирбесартана 1 раз/сут.

Ирбесартан приблизительно в одинаковой степени снижает АД в положении стоя и в положении лежа. Ортостатические эффекты наблюдаются редко, однако, как и при приеме ингибиторов АПФ, у пациентов с гипонатриемией и/или гиповолемией возможно чрезмерное снижение АД с клиническими проявлениями.

Антигипертензивное действие ирбесартана и тиазидных диуретиков носит аддитивный характер. У пациентов с недостаточным снижением АД при монотерапии ирбесартаном добавление к его приему гидрохлоротиазида в низких дозах (12.5 мг) 1 раз/сут приводит к дополнительному снижению АД на 7-10/3-6 мм рт.ст. (систолическое/диастолическое) по сравнению с добавлением плацебо.

Эффективность ирбесартана не зависит от возраста или пола. Как и при применении других лекарственных средств, которые влияют на РАСС, антигипертензивное действие ирбесартана у пациентов негроидной расы заметно менее выражено, однако при применении ирбесартана одновременно с гидрохлоротиазидом в низких дозах (например, 12.5 мг/сут) антигипертензивный ответ у пациентов негроидной расы приближается по эффективности к таковому у пациентов европеоидной расы.

После отмены ирбесартана АД возвращается к исходному уровню постепенно. Синдрома "отмены" не наблюдается.

У пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа, принимающих ирбесартан в дозе 300 мг, отмечалось 20% снижение (по сравнению с плацебо) и 23% снижение (по сравнению с амлодипином в дозе 10 мг) относительного риска первого возникновения любого из следующих состояний: удвоение сывороточной концентрации креатинина, развитие терминальной стадии почечной недостаточности или смерти от любой из причин (при достижении сопоставимого снижения АД при применении ирбесартана и амлодипина).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням у вигляді серця на одному боці та числа "2872" - на іншій.

Допоміжні речовини : лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, гіпромелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид.

Склад плівкової оболонки: барвник білий*, карнаубський віск.

14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
28 шт. - блістери (1) - пачки картонні.

* білий барвник містить лактози моногідрат, гіпромелозу, макрогол 3000, титану діоксид (Е171). Може бути використаний Опадрай II 32F38977 або аналогічний барвник.

C09CA04 Irbesartan

Антагоніст рецепторів ангіотензину II

ірбесартан

Ангіотензину II рецепторів антагоніст

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Селективний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (типу АТ1). Ірбесартан не вимагає метаболічної активації для набуття фармакологічної активності.

Ангіотензин II є важливим компонентом РААС та залучений до патогенезу розвитку артеріальної гіпертензії, а також гомеостаз натрію. Ірбесартан блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II незалежно від джерела або шляхи його синтезу, в т.ч. виражений судинозвужувальний ефект та посилення секреції альдостерону, що реалізуються через рецептори типу AT1, розташовані на поверхні гладком'язових клітин судин та в корі надниркових залоз. Ірбесартан не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів і має набагато більшу (більш ніж у 8500 разів) спорідненість до AT1-рецепторів, ніж з АТ2-рецепторами (рецепторами, не пов'язаними з регуляцією роботи серцево-судинної системи).

Ірбесартан не пригнічує ферменти РААС (такі як ренін, АПФ) і не впливає на рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції АТ та гомеостазу натрію. Блокування ірбесартаном AT1-рецепторів перериває ланцюг зворотного зв'язку в системі ренін-ангіотензин, що призводить до збільшення плазмових концентрацій реніну та ангіотензину II. Після прийому ірбесартану в дозах, що рекомендуються, плазмова концентрація альдостерону знижується, не надаючи при цьому істотного впливу на вміст калію в сироватці крові (середнє значення його збільшення становить <0.1 мЭкв/л).

Ірбесартан не надає помітного впливу на сироваткові концентрації тригліцеридів, холестерину та глюкози. Ірбесартан не впливає на концентрацію сечової кислоти у сироватці крові або на швидкість екскреції сечової кислоти нирками.

Антигіпертензивний ефект ірбесартану проявляється вже після прийому першої дози і стає значущим протягом 1-2 тижнів прийому, його максимальний антигіпертензивний ефект досягається до 4-6 тижнів лікування. У довгострокових клінічних дослідженнях спостерігалося збереження антигіпертензивного ефекту ірбесартану більше одного року.

Антигіпертензивний ефект при одноразовому протягом доби прийомі внутрішньо ірбесартану в дозах до 900 мг носить дозозалежний характер. Ірбесартан при одноразовому протягом доби прийомі в дозах 150-300 мг знижує АТ, що вимірюється в положенні лежачи або сидячи в кінці міждозового інтервалу (через 24 години після прийому дози ірбесартану, тобто перед прийомом чергової дози ірбесартану), в середньому на 8 -13/5-8 мм рт. ст. (систолічний/діастолічний АТ) порівняно з плацебо. Антигіпертензивний ефект ірбесартану перед прийомом чергової дози становить 60-70% від максимальних значень зниження діастолічного та систолічного артеріального тиску. Оптимальне зниження артеріального тиску протягом 24 годин досягається при прийомі ірбесартану 1 раз на добу.

Ірбесартан приблизно однаковою мірою знижує АТ у положенні стоячи та в положенні лежачи. Ортостатичні ефекти спостерігаються рідко, однак, як і при прийомі інгібіторів АПФ, у пацієнтів з гіпонатріємією та/або гіповолемією можливе надмірне зниження артеріального тиску з клінічними проявами.

Антигіпертензивна дія ірбесартану та тіазидних діуретиків має адитивний характер. У пацієнтів з недостатнім зниженням АТ при монотерапії ірбесартаном додавання до його прийому гідрохлортіазиду в низьких дозах (12.5 мг) 1 раз на добу призводить до додаткового зниження АТ на 7-10/3-6 мм рт.ст. (систолічний/діастолічний) порівняно з додаванням плацебо.

Ефективність ірбесартану залежить від віку чи статі. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що впливають на РАСС, антигіпертензивна дія ірбесартану у пацієнтів негроїдної раси помітно менш виражена, проте при застосуванні ірбесартану одночасно з гідрохлортіазидом у низьких дозах (наприклад, 12.5 мг/добу) антигіпертензивна відповідь у пацієнтів негроїдної раси ефективності до такого у пацієнтів європеоїдної раси

Після відміни ірбесартану АТ повертається до початкового рівня поступово. Синдрому "скасування" не спостерігається.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу, які приймають ірбесартан у дозі 300 мг, відзначалося 20% зниження (порівняно з плацебо) та 23% зниження (порівняно з амлодипіном у дозі 10 мг) відносного ризику першого виникнення будь-якого з наступних станів : подвоєння сироваткової концентрації креатиніну, розвиток термінальної стадії ниркової недостатності або смерті від будь-якої з причин (при досягненні порівняльного зниження артеріального тиску при застосуванні ірбесартану та амлодипіну).

артеріальна гіпертензія (як монотерапія та у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами повільних кальцієвих каналів тривалої дії); нефропатія при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (у складі комбінованої гіпотензії).

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Таблетку ковтають повністю, запиваючи водою.

Початкова доза становить 150 мг 1 раз на добу.

Пацієнти, у яких для досягнення цільових значень АТ потрібне його додаткове зниження, доза може бути збільшена до 300 мг на 1 раз на добу.

У разі недостатнього зниження АТ при монотерапії ірбесартаном до лікування можуть бути додані діуретики (наприклад, гідрохлортіазид 12.5 мг на добу) або інші гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів тривалої дії).

У пацієнтів з нефропатією при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу переважна підтримуюча доза становить 300 мг 1 раз на добу.

Максимальна добова доза – 300 мг на добу.

Застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане (недостатньо клінічних даних щодо безпеки та ефективності препарату).

Пацієнти похилого віку (старші 65 років): корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції нирок: корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки: у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. Досвід застосування препарату у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня відсутній.

Пацієнти з гіповолемією: у пацієнтів з вираженою гіповолемією та/або гіпонатріємією, таких як пацієнти, які отримують інтенсивну діуретичну терапію, або які знаходяться на гемодіалізі, гіповолемію та гіпонатріємію слід скоригувати до початку застосування препарату Апровель®.

Досвід застосування препарату у дорослих пацієнтів у дозах до 900 мг на добу протягом 8 тижнів не виявив жодної токсичності.

Лікування: відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препарату Апровель®. При передозуванні рекомендується викликати блювання та/або провести промивання шлунка. Слід встановити постійне спостереження за станом пацієнта і, при необхідності, проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Ірбесартан не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу.

Виходячи з даних досліджень in vitro, не очікується взаємодії ірбесартану з лікарськими засобами, що метаболізуються за участю ізоферментів CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2E1 або CYP3A4. Ірбесартан переважно метаболізується за участю ізоферменту CYP2C9 і, меншою мірою, піддається глюкуронуванню. Не спостерігалося значної фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії при сумісному застосуванні ірбесартану з варфарином, лікарським засобом, що метаболізується за участю ізоферменту CYP2C9. Ірбесартан не змінює фармакокінетику дигоксину та симвастатину. При сумісному застосуванні ірбесартану з гідрохлортіазидом або ніфедипіном фармакокінетика ірбесартану не змінюється.

Лікарські препарати, що містять аліскірен

Одночасне застосування ірбесартану з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.

Інгібітори АПФ

Застосування ірбесартану у поєднанні з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.

Препарати калію та калійзберігаючі діуретики, гепарин

На підставі досвіду, отриманого під час застосування інших лікарських засобів, що впливають на РААС, при одночасному застосуванні препаратів калію; замінників солі, що містять калій; калійзберігаючих діуретиків або інших лікарських засобів, здатних підвищувати вміст калію в крові (гепарин), іноді може значно підвищити сироваткову концентрацію калію, що вимагає ретельного спостереження за показниками калію плазми у пацієнтів під час лікування.

НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2) можливе ослаблення гіпотензивного ефекту ірбесартану. У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з гіповолемією або у пацієнтів з порушенням функції нирок застосування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасно з антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай є оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які одночасно приймають ірбесартан та НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2.

Препарати літію

Повідомлялося про збільшення концентрації літію в сироватці крові та підвищення його токсичності при одночасному застосуванні солей літію з ірбесартаном.

Діуретики та інші гіпотензивні засоби

При одночасному застосуванні ірбесартану та інших гіпотензивних засобів можливе посилення антигіпертензивної дії. Ірбесартан без будь-яких небажаних наслідків застосовували одночасно з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів тривалої дії та тіазидні діуретики.

Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призводити до гіповолемії та підвищення ризику надмірного зниження артеріального тиску на початку лікування препаратом Апровель®.

Вагітність

Досвід застосування ірбесартану при вагітності відсутній. З урахуванням того, що при прийомі інгібіторів АПФ вагітними жінками у II та III триместрах вагітності спостерігалися пошкодження та загибель плоду, що розвивається, ірбесартан, як і будь-який інший препарат, який впливає безпосередньо на РААС, не можна застосовувати під час вагітності (I, II, III триместри) ).

При діагностуванні вагітності під час лікування препарат слід негайно відмінити.

Період грудного вигодовування

Ірбесартан екскретується з молоком у щурів. Невідомо, чи може ірбесартан/його метаболіти екскретуватися з грудним молоком у жінок. Під час грудного вигодовування прийом ірбесартану протипоказаний. Тому після оцінки співвідношення ймовірної користі від прийому препарату для матері та потенційного ризику для дитини слід припинити або грудне вигодовування, або прийом ірбесартану.

Фертильність

У дослідженнях у самців і самок щурів ірбесартан не впливав на фертильність та репродуктивну функцію, навіть у дозах, які мають деяку токсичну дію на батьків (до 650 мг/кг/добу). Не спостерігалося значного на кількість жовтих тіл, імплантованих ембріонів чи живих плодів. Ірбесартан не впливав на виживання, розвиток чи відтворення потомства.

Безпека препарату Апровель® вивчалась у клінічних дослідженнях приблизно у 5000 пацієнтів, включаючи 1300 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймали препарат протягом більше 6 місяців, та 400 пацієнтів, які приймали препарат протягом 1 року та більше. Небажані явища у пацієнтів, які приймали Апровель®, зазвичай були помірно вираженими і скороминущими, і їх частота не залежала від дози, а також від статі, віку та расової приналежності.

У плацебо-контрольованих дослідженнях, у яких 1965 пацієнтів приймали ірбесартан (в середньому протягом 1-3 місяців), припинення лікування через розвиток будь-яких клінічних або лабораторних побічних реакцій знадобилося у 3.3% пацієнтів, які приймали препарат Апровель®, та у 4.5% пацієнтів, які брали плацебо (відмінності були статистично достовірні).

У пацієнтів з нефропатією при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (клінічні дослідження IDNT та IRMA 2) небажані явища подібні до таких у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, за винятком ортостатичних симптомів (запаморочення (10.2%) (при прийомі плацето 6%) (5.4%) (при прийомі плацебо 2.7%) та ортостатична гіпотензія (5.4%) (при прийомі плацебо 3.2%).

Відсоток припинення лікування через ортостатичні симптоми при прийомі препарату Апровель®, порівняно з плацебо, становив для запаморочення 0.3% проти 0.5%, для ортостатичного запаморочення 0.2% проти 0.0% та для ортостатичної гіпотензії 0.0% проти 0.0%.

Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1 /10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути підрахована на підставі наявних даних).

Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях у пацієнтів з артеріальною гіпертензією1, у пацієнтів з нефропатією при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (клінічні дослідження IDNT та IRMA 2)2 або при постреєстраційному застосуванні препарату3.

З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія, в т.ч. тромбоцитопенічна пурпура1.

З боку імунної системи: частота невідома - реакції гіперчутливості3 (такі як ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, кропив'янка, анафілактичні реакції, анафілактичний шок).

З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – гіперкаліємія3.

З боку нервової системи: часто – запаморочення1,2, ортостатичне запаморочення2, головний біль1; нечасто - ортостатичне запаморочення1; частота невідома – вертиго1.

З боку органу слуху: частота невідома – дзвін у вухах3.

З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія2; нечасто – набряки1, тахікардія1, припливи крові1.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель1.

З боку травної системи: часто – нудота1, блювота1; нечасто - діарея1, диспепсія1, печія1; частота невідома – дисгевзія1.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – жовтяниця3; частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів1 та концентрації білірубіну в крові3, гепатит3.

З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – лейкоцитокластичний васкуліт3, псоріаз1, в т.ч. посилення прояву симптомів псоріазу, реакції фоточутливості3.

З боку кістково-м'язової системи: часто – м'язово-скелетний біль2; частота невідома – міалгія1 (у деяких випадках може бути пов'язана з підвищенням концентрації креатинкінази у плазмі крові), артралгія3, м'язові спазми3.

З боку сечовивідної системи: частота невідома – порушення функції нирок3, у т.ч. випадки розвитку ниркової недостатності пацієнтів групи ризику.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – статева дисфункція1.

Інші: часто - підвищена стомлюваність1; нечасто - біль у грудній клетке1; частота невідома – астенія1.

З боку даних лабораторних та інструментальних досліджень: під час проведення контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією не спостерігалось клінічно значущих змін у лабораторних показниках. Не потрібний спеціальний моніторинг лабораторних показників для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають препарат Апровель®.

Гіперкаліємія2: у клінічному дослідженні IDNT відсоток пацієнтів з гіперкаліємією (>6мЕкв/л) становив 18.6% у групі препарату Апровель у порівнянні з 6.0% у групі плацебо. У клінічному дослідженні IRMA 2 відсоток пацієнтів з гіперкаліємією (>6мЕкв/л) становив 1.0% у групі препарату Апровель, а в групі плацебо гіперкаліємії не спостерігалося. У клінічному дослідженні IDNT частота припинення лікування через розвиток гіперкаліємії при застосуванні препарату Апровель® та плацебо становила 2.1% та 0.36% відповідно. У клінічному дослідженні IRMA частота припинення лікування через розвиток гіперкаліємії при прийомі препарату Апровель® та плацебо становила 0.5% та 0% відповідно.

підвищена чутливість до ірбесартану або будь-якої з допоміжних речовин препарату; та/або з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2 поверхні тіла);одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією;вагітність;період лактації (грудного вигодовування);вік до 18 років і безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, недостатність лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози.

З обережністю

Надмірне зниження АТ у пацієнтів із гіповолемією

Застосування препарату Апровель донині рідко супроводжувалося надмірним зниженням АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутніх захворювань. Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, надмірне зниження артеріального тиску, що супроводжується клінічною симптоматикою, може розвинутись у пацієнтів з гіпонатріємією/гіповолемією (наприклад, внаслідок інтенсивної діуретичної терапії, діареї або блювання, дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі), а також у пацієнтів що знаходяться на гемодіалізі. Перед початком застосування препарату Апровель® необхідно скоригувати гіповолемію та/або гіпонатріємію.

Пацієнти з функцією нирок, яка залежить від активності РААС

Внаслідок інгібування РААС очікується погіршення функції нирок у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з функцією нирок, що залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією та стенозом ниркової артерії однієї або обох нирок або пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA), лікування лікарськими препаратами, що впливають на РААС, асоціювалось з олігурією та/або прогресуючою азотемією та рідко - з гострою нирковою недостатністю та/або смертю. Не можна виключити можливість подібного ефекту при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи ірбесартан.

Ниркова недостатність та пересадка нирки

При застосуванні препарату Апровель у пацієнтів з нирковою недостатністю рекомендовано періодичний контроль концентрації калію та креатиніну сироватки крові. Немає клінічних даних щодо застосування препарату Апровель у пацієнтів, які перенесли пересадку нирок.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з порушенням функції нирок

Сприятлива дія препарату Апровель щодо уповільнення прогресування ниркових та серцево-судинних порушень мала різний ступінь вираженості у різних груп пацієнтів: менш виражено воно було у жінок та пацієнтів, що не належать до європеоїдної раси.

У клінічному дослідженні IDNT у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією (≥900 мг на добу), у підгрупі пацієнтів з високим ризиком стенозу ниркових артерій, у жодного пацієнта, який приймав препарат Апровель®, не спостерігалося гострого раннього підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, пов'язаного зі стенозом ниркових артерій.

Подвійна блокада РААС при одночасному застосуванні ірбесартану з інгібіторами АПФ або аліскіреном.

Подвійна блокада РААС у разі застосування комбінації ірбесартану з інгібіторами АПФ або аліскіреном не рекомендується, т.к. порівняно з монотерапією є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та порушення функції нирок.

Одночасне застосування ірбесартану з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю з СКФ<60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла та не рекомендується у інших пацієнтів.

Одночасне застосування ірбесартану з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.

Псоріаз

У пацієнтів з псоріазом (в т.ч. в анамнезі) рішення про застосування препарату слід приймати тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик/користування через можливе загострення перебігу псоріазу.

Гіперкаліємія

Як і при застосуванні інших лікарських препаратів, що впливають на РААС, при лікуванні препаратом Апровель може розвиватися гіперкаліємія, особливо при наявності ниркової недостатності та/або захворювань серця. У таких пацієнтів рекомендується контролювати вміст калію у сироватці крові.

Стеноз аортального або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, при призначенні препарату Апровель® пацієнтам з аортальним або мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією потрібне дотримання обережності.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні препарати, що інгібують РААС. Тому застосування препарату Апровель у таких випадках недоцільно.

ІХС та/або клінічно значущий атеросклероз судин головного мозку

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС та/або вираженим атеросклерозом судин головного мозку може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. Лікування слід проводити під контролем артеріального тиску.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та високої швидкості психомоторних реакцій, не вивчався. Однак, виходячи з фармакодинамічних властивостей, препарат не повинен впливати на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності (в т.ч. робота на висоті, робота авіадиспетчера, робота з механізмами). У разі виникнення запаморочення та слабкості можливе зниження уваги та уповільнення психомоторних реакцій, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з функцією нирок, яка залежить від активності РААС (пацієнти з артеріальною гіпертензією з двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій), при нирковій недостатності (потрібний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в крові), нещодавній трансплантації застосування).

Протипоказано одночасне застосування з лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (СКФ<60 мл/хв/1.73 м2).

Протипоказано застосування препарату при печінковій недостатності тяжкого ступеня (функціональний клас або більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) (відсутність досвіду клінічного застосування).

У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості зниження дози зазвичай не потрібне.

Препарат відпускається за рецептом.

У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) зниження дози не потрібне.

Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Sanofi Clir SNC (Франція)

SANOFI WINTHROP INDUSTRIE (Франція)

Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Апровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Апровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Апровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Ирбесартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг 14 шт., Ирбесартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг 14 шт., Ирбесартан Канон таблетки 150 мг 14 шт., Ирбесартан Канон таблетки 300 мг 14 шт., Ирбесартан Канон таблетки 300 мг 28 шт., Ирбесартан Канон таблетки 150 мг 28 шт., Ирбесартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг 28 шт., Ирсар таблетки 150 мг 14 шт., Ирбесартан таблетки 150 мг 28 шт., Апровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг 28 шт., Апровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг 14 шт., Апровель таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг 14 шт..