Анаприлин таблетки 40 мг 50 шт Татхимфармпрепараты Цена

Неселективный бета-адреноблокатор. Оказывает антигипертензивное, антиангинальное и антиаритмическое действие. Вследствие блокады β-адренорецепторов уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, в результате этого снижает внутриклеточное поступление ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (уменьшает ЧСС, угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда). В начале применения бета-адреноблокаторов ОПСС в первые 24 ч увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности α-адренорецепторов и устранения стимуляции β2-адренорецепторов сосудов скелетной мускулатуры), но через 1-3 сут возвращается к исходному, а при длительном применении снижается.

Гипотензивный эффект связан с уменьшением минутного объема крови, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина), чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение АД) и влиянием на ЦНС. Гипотензивный эффект стабилизируется к концу 2 недели курсового назначения.

Антиангинальное действие обусловлено снижением потребности миокарда в кислороде (за счет отрицательного хронотропного и инотропного эффекта). Уменьшение ЧСС ведет к удлинению диастолы и улучшению перфузии миокарда. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью.

Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением AV-проведения. Угнетение проведения импульсов отмечается преимущественно в антеградном и в меньшей степени в ретроградном направлениях через AV-узел и по дополнительным путям. Относится к II классу антиаритмических средств. Уменьшение выраженности ишемии миокарда - за счет снижения потребности миокарда в кислороде, постинфарктная летальность может также уменьшаться благодаря антиаритмическому действию.

Способность предупреждать развитие головной боли сосудистого генеза обусловлена уменьшением выраженности расширения церебральных артерий вследствие бета-адреноблокады сосудистых рецепторов, ингибированием вызываемых катехоламинами агрегации тромбоцитов и липолиза, снижением адгезивности тромбоцитов, предотвращением активации факторов свертывания крови во время высвобождения адреналина, стимуляцией поступления кислорода в ткани и уменьшением секреции ренина.

Уменьшение тремора на фоне применения пропранолола обусловлено преимущественно блокадой периферических β2-адренорецепторов.

Повышает атерогенные свойства крови. Усиливает сокращения матки (спонтанные и вызванные средствами, стимулирующими миометрий). Повышает тонус бронхов. В высоких дозах вызывает седативный эффект.

Потенциальные механизмы действия пропранолола при инфантильной гемангиоме включают следующие взаимосвязанные лечебные эффекты: локальный гемодинамический эффект (вазоконстрикция вследствие бета-адренергической блокады и уменьшения кровотока к очагу гемангиомы); антиангиогенный эффект (уменьшение пролиферации, неоваскуляризации и тубулогенеза эндотелиальных клеток за счет снижения активности ключевого фактора миграции эндотелиальных клеток - матриксной металлопротеиназы ММР-9); эффект индукции апоптоза в эндотелиальных клетках за счет блокады β-адренорецепторов. Известно, что стимуляция β2-адренорецепторов может приводить к высвобождению факторов роста эндотелия сосудов VEGF и bFGF и индуцировать пролиферацию эндотелиальных клеток. Пропранолол, блокируя β2-адренорецепторы, подавляет экспрессию VEGF и bFGF и ингибирует ангиогенез. Терапевтическая эффективность пропранолола была определена как полная или практически полная инволюция (рассасывание) гемангиомы. Полученные в ходе клинических исследований данные показывают, что эффективность применения пропранолола значимо не различалась в подгруппах, разделенных по возрасту (35-90 дней/91-150 дней), полу и расположению гемангиомы (голова/тело); положительная динамика после 5 недель лечения пропранололом отмечена у 88% пациентов.

таб. 40 мг: 50 шт.

10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.
25 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
50 шт. - банки темного скла (1); - пачки картонні.

C07AA05 Propranolol

Бета<SUB>1</SUB>-, бета<SUB>2</SUB>-адреноблокатор

пропранололу гідрохлорид

Бета-адреноблокатор

Неселективний бета-адреноблокатор. Чинить антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Внаслідок блокади β-адренорецепторів зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, в результаті цього знижує внутрішньоклітинне надходження іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (зменшує ЧСС, пригнічує провідність та збудливість). На початку застосування бета-адреноблокаторів ОПСС у перші 24 години збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів судин скелетної мускулатури), але через 1-3 доби повертається до вихідного, а при тривалому застосуванні знижується.

Гіпотензивний ефект пов'язаний із зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має значення у хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та вплив ЦНС. Гіпотензивний ефект стабілізується до кінця 2 тижнів курсового призначення.

Антиангінальна дія обумовлена зниженням потреби міокарда в кисні (за рахунок негативного хронотропного та інотропного ефекту). Зменшення ЧСС веде до подовження діастоли та поліпшення перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю.

Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусного та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-проведення. Пригнічення проведення імпульсів відзначається переважно в антеградному та меншою мірою в ретроградному напрямках через AV-вузол та додатковими шляхами. Належить до II класу антиаритмічних засобів. Зменшення виразності ішемії міокарда – за рахунок зниження потреби міокарда в кисні, постінфарктна летальність може також зменшуватися завдяки антиаритмічній дії.

Здатність запобігати розвитку головного болю судинного генезу обумовлена зменшенням вираженості розширення церебральних артерій внаслідок бета-адреноблокади судинних рецепторів, зниженням адгезивності тромбо реніна.

Зменшення тремору на фоні застосування пропранололу обумовлено переважно блокадою периферичних β2-адренорецепторів.

Підвищує атерогенні властивості крові. Підсилює скорочення матки (спонтанні та спричинені засобами, що стимулюють міометрій). Підвищує тонус бронхів. У високих дозах викликає седативний ефект.

Потенційні механізми дії пропранололу при інфантильній гемангіомі включають такі взаємопов'язані лікувальні ефекти: локальний гемодинамічний ефект (вазоконстрикція внаслідок бета-адренергічної блокади та зменшення кровотоку до осередку гемангіоми); антиангіогенний ефект (зменшення проліферації, неоваскуляризації та тубулогенезу ендотеліальних клітин за рахунок зниження активності ключового фактору міграції ендотеліальних клітин – матриксної металопротеїнази ММР-9); ефект індукції апоптозу в ендотеліальних клітинах за рахунок блокади β-адренорецепторів Відомо, що стимуляція β2-адренорецепторів може призводити до вивільнення факторів зростання ендотелію судин VEGF та bFGF та індукувати проліферацію ендотеліальних клітин. Пропранолол, блокуючи β2-адренорецептори, пригнічує експресію VEGF та bFGF та інгібує ангіогенез. Терапевтична ефективність пропранололу була визначена як повна чи практично повна інволюція (розсмоктування) гемангіоми. Отримані в ході клінічних досліджень дані показують, що ефективність застосування пропранололу значуще не відрізнялася в підгрупах, розділених за віком (35-90 днів/91-150 днів), статтю та розташуванням гемангіоми (голова/тіло); Позитивна динаміка після 5 тижнів лікування пропранололом відзначена у 88% пацієнтів.

Артеріальна гіпертензія; стенокардія напруги; нестабільна стенокардія; синусова тахікардія (в т.ч. при гіпертиреозі), надшлуночкова тахікардія, тахісистолічна форма мерехтіння передсердь, надшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, есенціальний тремор, профілактика мігрені, алкогольна абстиненція зоб та тиреотоксичний криз (як допоміжний засіб, у т.ч. при непереносимості тиреостатичних препаратів), симпатоадреналові кризи на тлі діенцефального синдрому.

Проліферуюча інфантильна гемангіома, що потребує системної терапії: гемангіома, що становить загрозу для життя або негативно впливає на функціонування систем організму; виразкова гемангіома, що характеризується болем та/або відсутністю реакції на попередні заходи щодо лікування виразки; гемангіома з потенційним ризиком виникнення стійких рубців чи деформацій.

Для дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 20 мг, разова доза - 40-80 мг, частота прийому - 2-3 рази/сут.

В/в струминно повільно – початкова доза 1 мг; потім через 2 хв вводять ту саму дозу повторно. За відсутності ефекту можливе повторне введення.

Максимальні дози: при прийомі внутрішньо – 320 мг на добу; при повторних введеннях внутрішньовенно струминно сумарна доза – 10 мг (під контролем АТ та ЕКГ).

У дітей віком від 35 днів до 150 днів на день початку лікування призначений для застосування внутрішньо у спеціальній лікарській формі. Для недоношених дітей відповідний вік слід визначати, віднімаючи від значення фактичного віку дитини кількість тижнів недоношеної вагітності. Початкова доза становить 1 мг/кг/добу на 2 прийоми (вранці та ввечері по 0.5 мг/кг). Рекомендована терапевтична доза – 3 мг/кг/добу на 2 прийоми (вранці та ввечері по 1.5 мг/кг). Інтервал між двома прийомами повинен становити не менше 9 годин. Схема титрування дози: по 1 мг/кг/добу протягом 1 тижня; по 2 мг/кг/добу протягом 2-го тижня; з 3-го тижня – по 3 мг/кг/добу. Коли титрування дози завершено, кількість препарату, що вводиться, коригують залежно від маси тіла дитини. Клінічний контроль стану дитини та корекцію дози слід проводити не рідше 1 разу на місяць. У перший день лікування та в дні збільшення дози дитина повинна перебувати в медичній установі під наглядом лікаря протягом 2 годин після введення препарату. Необхідно вимірювати ЧСС та оцінювати загальний стан дитини не рідше ніж через кожні 60 хв протягом перших 2 годин після введення препарату. Тривалість лікування становить 6 місяців. Припинення прийому препарату не потребує поступового зниження дози. У разі рецидиву захворювання після завершення терапії лікування може бути проведено повторно за наявності задовільної реакції.

При одночасному застосуванні із гіпоглікемічними засобами виникає ризик розвитку гіпоглікемії за рахунок посилення дії гіпоглікемічних засобів.

При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО існує можливість розвитку небажаних проявів лікарської взаємодії.

Описано випадки розвитку вираженої брадикардії при застосуванні пропранололу з приводу аритмії, спричиненої препаратами дигіталісу.

При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу підвищується ризик пригнічення функції міокарда та розвитку артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з аміодароном можливі гіпотензія, брадикардія, фібриляція шлуночків, асистолія.

При одночасному застосуванні з верапамілом можливі артеріальна гіпотензія, брадикардія, диспное. Підвищується Cmax у плазмі, збільшується AUC, зменшується кліренс пропранололу внаслідок пригнічення його метаболізму у печінці під впливом верапамілу.

Пропранолол не впливає на фармакокінетику верапамілу.

Описано випадок розвитку тяжкої гіпотензії та зупинки серця при одночасному застосуванні з галоперидолом.

При одночасному застосуванні з гідралазином підвищується Cmax у плазмі крові та AUC пропранололу. Вважають, що гідралазин може зменшувати печінковий кровотік або пригнічувати активність печінкових ферментів, що призводить до уповільнення метаболізму пропранололу.

При одночасному застосуванні пропранолол може пригнічувати ефекти глібенкламіду, глибуриду, хлорпропаміду, толбутаміду, т.к. неселективні бета2-адреноблокатори здатні блокувати β2-адренорецептори підшлункової залози, пов'язані із секрецією інсуліну.

Обумовлений дією похідних сульфонілсечовини викид інсуліну з підшлункової залози пригнічується бета-адреноблокаторами, що певною мірою перешкоджає розвитку гіпоглікемічного ефекту.

При одночасному застосуванні з дилтіаземом підвищується концентрація пропранололу в плазмі внаслідок інгібування його метаболізму під впливом дилтіазему. Спостерігається адитивний пригнічуючий вплив на діяльність серця у зв'язку із уповільненням проведення імпульсу через AV-вузол, що викликається дилтіаземом. Виникає ризик розвитку вираженої брадикардії, значно зменшується ударний та хвилинний обсяг.

При одночасному застосуванні описані випадки підвищення концентрації варфарину та феніндіону у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з доксорубіцином в експериментальних дослідженнях показано посилення кардіотоксичності.

При одночасному застосуванні пропранолол перешкоджає розвитку бронходилатуючого ефекту ізопреналіну, сальбутамолу, тербуталіну.

При одночасному застосуванні описані випадки підвищення концентрації іміпраміну у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з індометацином, напроксеном, піроксикамом, ацетилсаліцилової кислотою можливе зменшення антигіпертензивної дії пропранололу.

При одночасному застосуванні з кетансерином можливий розвиток адитивного гіпотензивного ефекту.

При одночасному застосуванні з клонідином посилюється антигіпертензивна дія.

У пацієнтів, які отримують пропранолол, у разі різкого скасування клонідину можливий розвиток тяжкої артеріальної гіпертензії. Вважають, що це пов'язано з підвищенням вмісту катехоламінів у циркулюючій крові та посиленням їх вазоконстрикторної дії.

При одночасному застосуванні з кофеїном можливе зменшення ефективності пропранололу.

При одночасному застосуванні можливе посилення ефектів лідокаїну та бупівакаїну (в т.ч. токсичних), мабуть, внаслідок уповільнення метаболізму місцевих анестетиків у печінці.

При одночасному застосуванні з літієм карбонатом описано випадок розвитку брадикардії.

При одночасному застосуванні описаний випадок посилення побічної дії мапротиліну, що зумовлено, мабуть, уповільненням його метаболізму в печінці та кумуляцією в організмі.

При одночасному застосуванні з мефлохіном збільшується інтервал QT, описаний випадок зупинки серця; з морфіном - посилюється пригнічує на ЦНС, викликане морфіном; з натрію амідотризоатом – описані випадки тяжкої артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з нізолдипіном можливі підвищення Cmax та AUC пропранололу та нізолдипіну в плазмі, що призводить до тяжкої артеріальної гіпотензії. Є повідомлення про посилення бета-блокуючої дії.

Описано випадки підвищення Cmax та AUC пропранололу, артеріальної гіпотензії та зменшення ЧСС при одночасному застосуванні з нікардипіном.

При одночасному застосуванні з ніфедипіном у пацієнтів з ІХС можливий розвиток вираженої артеріальної гіпотензії, підвищення ризику серцевої недостатності та інфаркту міокарда, що може бути обумовлено посиленням негативної інотропної дії ніфедипіну.

У пацієнтів, які отримують пропранолол, є ризик розвитку вираженої гіпотензії після прийому першої дози празозину.

При одночасному застосуванні з преніламіном збільшується інтервал QT.

При одночасному застосуванні з пропафеноном підвищується концентрація пропранололу в плазмі та розвивається токсична дія. Вважають, що пропафенон пригнічує метаболізм пропранололу в печінці, зменшуючи його кліренс і підвищуючи сироваткові концентрації.

При одночасному застосуванні резерпіну, інших антигіпертензивних засобів підвищується ризик розвитку артеріальної гіпотензії та брадикардії.

При одночасному застосуванні підвищується Cmax та AUC ризатриптану; з рифампіцином – зменшується концентрація пропранололу у плазмі крові; з суксаметонія хлоридом, тубокурарину хлоридом – можлива зміна дії міорелаксантів.

При одночасному застосуванні зменшується кліренс теофіліну внаслідок уповільнення його метаболізму у печінці. Виникає ризик розвитку бронхоспазму у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ. Бета-адреноблокатори можуть блокувати інотропний ефект теофіліну.

При одночасному застосуванні з феніндіоном описані випадки деякого підвищення кровоточивості без змін показників згортання крові.

При одночасному застосуванні з флекаїнідом можлива адитивна кардіодепресивна дія.

Флуоксетин інгібує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу та його кумуляції та може посилювати кардіодепресивну дію (в т.ч. брадикардію). Флуоксетин і головним чином його метаболіти характеризуються тривалим T1/2, тому ймовірність лікарської взаємодії зберігається навіть через кілька днів після відміни флуоксетину.

Хінідин пригнічує ізофермент CYP2D6, що призводить до пригнічення метаболізму пропранололу, при цьому зменшується його кліренс. Можливі посилення бета-адреноблокуючої дії, ортостатична гіпотензія.

При одночасному застосуванні в плазмі підвищуються концентрації пропранололу, хлорпромазину, тіоридазину. Можливе різке зменшення артеріального тиску.

Циметидин інгібує активність мікросомальних ферментів печінки (в т.ч. ізоферменту CYP2D6), це призводить до пригнічення метаболізму пропранололу та його кумуляції: спостерігається посилення негативної інотропної дії та розвиток кардіодепресивної дії.

При одночасному застосуванні посилюється гіпертензивна дія епінефрину, виникає ризик розвитку тяжких загрозливих для життя гіпертензивних реакцій та брадикардії. Зменшується бронхорозширювальна дія симпатоміметиків (епінефрину, ефедрину).

При одночасному застосуванні описані випадки зменшення ефективності ерготаміну.

Є повідомлення про зміну гемодинамічних ефектів пропранололу при одночасному застосуванні з етанолом.

Застосування пропранололу при вагітності можливе лише у тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування в цей період необхідно ретельне спостереження за станом плода, за 48-72 години до пологів пропранолол слід відмінити.

Слід мати на увазі, що можливий негативний вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.

Пропранолол виділяється із грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації слід встановити лікарське спостереження за дитиною або припинити вигодовування груддю.

З боку нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, яскраві сновидіння, депресія, неспокій, сплутаність свідомості, галюцинації, тремор, нервозність, неспокій.

З боку органів чуття: зменшення секреції слізної рідини (сухість та болючість очей).

З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, AV-блокада (аж до розвитку повної поперечної блокади та зупинки серця), аритмії, розвиток (погіршення) хронічної серцевої недостатності, зниження АТ, ортостатична гіпотензія, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу) нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях.

З боку травної системи: нудота, блювання, дискомфорт в епігастральній ділянці, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтяничність склер або шкіри, холестаз), зміни смаку, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛДГ.

З боку дихальної системи: закладеність носа, бронхоспазм.

З боку ендокринної системи: зміна концентрації глюкози крові (гіпо-або гіперглікемія).

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія (незвичайні кровотечі та крововиливи), лейкопенія.

Дерматологічні реакції: посилення потовиділення, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу.

Алергічні реакції: свербіж, висипання на шкірі, кропив'янка.

Інші: біль у спині, артралгія, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, інфаркт міокарда, підвищення артеріального тиску).

У новонароджених та грудних дітей

З боку нервової системи: безсоння, низька якість сну, гіперсомнія, нічні кошмари, ажитація, дратівливість, сонливість.

З боку серцево-судинної системи: AV-блокада, брадикардія, зниження артеріального тиску, ангіоспазм, хвороба Рейно.

З боку дихальної системи: бронхіт, бронхіоліт, бронхоспазм.

З боку травної системи: зниження апетиту, діарея, блювання, запор, біль у животі.

З боку шкіри та підшкірних тканин: еритема, кропив'янка, алопеція.

Інші: похолодання кінцівок, зниження концентрації глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія, агранулоцитоз, гіпоглікемічні судоми.

AV-блокада II та III ступеня, синоатріальна блокада, виражена брадикардія (менше 50 уд/хв), артеріальна гіпотензія, гостра або хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, гострий інфаркт міокарда (систолічний АТ менше 100 мм рт.ст.), карді шок, набряк легенів, СССУ, стенокардія Принцметала, кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності), тяжкі порушення периферичних судин, метаболічний ацидоз (в т.ч. діабетичний ацидоз), феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів), бронхіальна хвороба легень, схильність до бронхоспастичних реакцій, одноверменний прийом з антипсихотичними засобами та анксіолітиками (хлорпромазин, тріоксазин та інші), інгібіторами МАО.

Для новонароджених та грудних дітей. Уріження ЧСС нижче наступних меж: у дітей віком від 0 до 3 міс - 100 уд./хв, від 3 міс до 6 міс - 90 уд./хв, від 6 міс до 12 міс - 80 уд./хв; зниження АТ нижче наступних меж: у дітей віком від 0 до 3 міс - 65/45 мм рт.ст., від 3 міс до 6 міс - 70/50 мм рт.ст., від 6 міс до 12 міс - 80/ 55 мм рт.ст. Діти, що знаходяться на грудному вигодовуванні, якщо мати приймає лікарські препарати, які не рекомендується застосовувати одночасно з пропранололом.

Підвищена чутливість до пропранололу.

З обережністю застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, ХОЗЛ, при бронхіті, декомпенсованій серцевій недостатності, цукровому діабеті, при нирковій та/або печінковій недостатності, гіпертиреозі, депресії, міастенії, псоріазі, оклюзійних захворюваннях периферичних судин, пацієнтів похилого віку, у дітей (ефективність та безпека не визначені).

З обережністю у новонароджених та немовлят: серцево-судинні захворювання, серцева недостатність; цукровий діабет; респіраторні захворювання; псоріаз; РНАСЕ-синдром; гіперкаліємія; алергічні реакції в анамнезі.

У період лікування можливе загострення псоріазу.

При феохромоцитомі пропранолол можна застосовувати лише після прийому альфа-адреноблокатора.

Після тривалого курсу лікування пропранолол слід скасовувати поступово під наглядом лікаря.

На фоні лікування пропранололом слід уникати внутрішньовенного введення верапамілу, дилтіазему. За кілька днів перед проведенням наркозу необхідно припинити прийом пропранололу або підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У пацієнтів, діяльність яких потребує підвищеної уваги, питання застосування пропранололу амбулаторно слід вирішувати лише після оцінки індивідуальної реакції пацієнта.

З обережністю застосовувати у пацієнтів при нирковій недостатності.

З обережністю застосовувати у пацієнтів при печінковій недостатності.

З обережністю застосовувати у пацієнтів похилого віку.

З обережністю застосовувати у дітей (ефективність та безпека не визначені).

TATCHIMPHARMPREPARATY AO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Анаприлин таблетки 40 мг 50 шт Татхимфармпрепараты с доставкой в любой город или село Украины. Купить Анаприлин таблетки 40 мг 50 шт Татхимфармпрепараты можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. В этой группе есть вот такой товар, похожий на текущий. Хотите приобрести Анаприлин таблетки 40 мг 50 шт Татхимфармпрепараты быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Анаприлин таблетки 10 мг 50 шт., Анаприлин таблетки 40 мг 50 шт., Анаприлин таблетки 10 мг 112 шт., Анаприлин таблетки 10 мг 50 шт., Анаприлин таблетки 10 мг 56 шт., Анаприлин 40 мг 50 шт., Анаприлин таблетки 40 мг 100 шт., Анаприлин таблетки 40 мг 100 шт., Анаприлин таблетки 10 мг 100 шт., Анаприлин таблетки 40 мг 112 шт., Анаприлин таблетки 40 мг 56 шт..