Ацеллбия концентрат для приготовления раствора для инфузий 10 мг/мл 300 мг флакон 30 мл 1 шт Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:концентрат
-
Дозировка:10 мг/мл
Активным компонентном препарата Ацеллбия® является ритуксимаб - химерное моноклоналыюе антитело мыши/человека, которое специфически связывается с трансмембранным антигеном CD20. Этот антиген расположен на пре-В-лимфоцитах и зрелых В-лимфоцитах, но отсутствует на стволовых гемопоэтических клетках, про-В-клетках, нормальных плазматических клетках, клетках других тканей и экспрессируется более чем в 95% случаев при В-клеточных неходжкинских лимфомах. Экспрессированиый на клетке CD20 после связывания с антителом не ипгернализуется и перестает поступать с клеточной мембраны во внеклеточное пространство. CD20 не циркулирует в плазме в виде свободного антигена и поэтому не конкурирует за связывание с антителом.
Ритуксимаб связывается с антигеном CD20 на В-лимфоцитах и инициирует иммунологические реакции, опосредующие лизис В-клеток. Возможные механизмы клеточного лизиса включают комплемент-зависимую цитотоксичность, антитело-зависимую клеточную цитотоксичность и индукцию апоптоза. Ритуксимаб повышает чувствительность линий В-клеточной лимфомы человека к цитотоксическому действию некоторых химиотерапевтических препаратов in vitro.
Число В-клеток в периферической крови после первого введения препарата снижается ниже нормы и начинает восстанавливаться у пациентов с гематологическими злокачественными заболеваниями через 6 месяцев, достигая нормальных значений через 12 месяцев после завершения терапии, однако продолжительность периода восстановления количества В-клеток может быть больше.
Антихимерные антитела выявлены у 1,1% обследованных больных с неходжкинской лимфомой. Антимышиные антитела у обследованных больных не выявлены.
Ацеллбия концентрат для приготовления раствора для инфузий 10 мг/мл 300 мг флакон 30 мл 1 шт инструкция на украинскомФорма випуску
Концентрат для приготування розчину для інфузій
Опис
| Концентрат для приготування розчину для інфузій | 1 мл |
| ритуксімаб | 10 мг |
10 мл – флакони (2) – пачки картонні.
30 мл - флакони (1) - картонні пачки.
50 мл - флакони (1) - картонні пачки.
Коди АТХ
L01XC02 Rituximab
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Протипухлинний препарат. Моноклональні антитіла
Діюча речовина
ритуксімаб
Фармако-терапевтична група
МІБП-антитіла моноклональні
Умови зберігання
При температурі від 2 ° до 8 ° С, в захищеному від світла місці. Чи не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки 6 місяців.
Фармакологічна дія
Активним компонентним препаратом Ацеллбія ® є ритуксімаб – химерне моноклоналиююче антитіло миші/людини, яке специфічно зв'язується з трансмембранним антигеном CD20. Цей антиген розташований на пре-В-лімфоцитах і зрілих В-лімфоцитах, але відсутній на стовбурових гемопоетичних клітинах, про-В-клітинах, нормальних плазматичних клітинах, клітинах інших тканин і експресується більш ніж у 95% випадків при В-клітинних неходжкінських лімфомах. Експресування на клітині CD20 після зв'язування з антитілом не іпгерналізується і перестає надходити з клітинної мембрани у позаклітинний простір. CD20 не циркулює у плазмі у вигляді вільного антигену і тому не конкурує за зв'язування з антитілом.
Ритуксимаб зв'язується з антигеном CD20 на В-лімфоцитах та ініціює імунологічні реакції, що опосередковують лізис В-клітин. Можливі механізми клітинного лізису включають комплемент-залежну цитотоксичність, антитіло-залежну клітинну цитотоксичність та індукцію апоптозу. Ритуксимаб підвищує чутливість ліній В-клітинної лімфоми людини до цитотоксичної дії деяких хіміотерапевтичних препаратів in vitro.
Кількість В-клітин у периферичній крові після першого введення препарату знижується нижче за норму і починає відновлюватися у пацієнтів з гематологічними злоякісними захворюваннями через 6 місяців, досягаючи нормальних значень через 12 місяців після завершення терапії, проте тривалість періоду відновлення кількості В-клітин може бути більшою.
Антихимерні антитіла виявлені у 1,1% обстежених хворих із неходжкінською лімфомою. Антимишачі антитіла у обстежених хворих не виявлено.
Показання
Неходжкінська лімфома
рецидивна або хіміостійка В-клітинна, СD20-позитивна неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна; фолікулярна лімфома III-IVстадії у комбінації з хіміотерапією у раніше нелікованих пацієнтів; фолікулярна лімфома як підтримуюча терапія після відповіді на індукційну терапію; СD20-позитивна дифузна В-великліткова неходжкінська лімфома в комбінації з хіміотерапією за схемою СНОР.Хронічний лімфолейкоз
хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію; рецидивуючий або хіміостійкий хронічний лімфолейкоз у комбінації з хіміотерапією.Спосіб застосування, курс та дозування
Правила приготування та зберігання розчину
Необходимое количество препарата Ацеллбия ® набирают в асептических условиях и разводят до расчетной концентрации (1-4 мг/мл) в инфузионном флаконе (пакете) с 0,9% раствором натрия хлорида для инфузии или 5% раствором декстрозы (растворы должны быть стерильными и апирогенными ). Для перемішування акуратно перевертають флакон (пакет), щоб уникнути ціноутворення. Перед введенням необхідно оглянути розчин щодо відсутності сторонніх домішок або зміни забарвлення. Лікар відповідає за приготування, умови та час зберігання готового розчину до його використання.
Оскільки Ацелбія ® не містить консервантів, приготований розчин необхідно використати негайно.
Приготовлений інфузійний розчин фізично та хімічно стабільний протягом 12 годин при кімнатній температурі або не більше 24 годин при температурі від 2° до 8°С.
Приготований розчин Ацеллбія ® вводиться тільки внутрішньовенно, краплинно, через окремий катетер! Вводити препарат внутрішньовенно струминно чи болюсно не можна!
Рекомендована початкова швидкість першої інфузії 50 мг/год, надалі її можна збільшувати на 50 мг/год кожні 30 хв, доводячи максимальної швидкості 400 мг/ч. Наступні інфузії можна починати зі швидкості 100 мг/год та збільшувати її на 100 мг/год кожні 30 хв до максимальної швидкості 400 мг/год.
Корекція дози під час терапії
Знижувати дозу Ацеллбія ® не рекомендується. Якщо препарат Ацелбія ® призначають у комбінації з хіміотерапією, зниження дози хіміопрепаратів здійснюється відповідно до стандартних рекомендацій.
Стандартний режим дозування
Неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності або фолікулярна
Перед кожною інфузією Ацеллбія ® необхідна премедикація (знеболюючий/жарознижуючий, наприклад, парацетамол; антигістамінний, наприклад, димедрол). Якщо Acellbia ® не використовується в комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то глюкокортикостероїди також включаються в премедикацію.
Початкова терапія:
монотерапія у дорослих хворих: 375 мг/м 2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів; у комбінації з хіміотерапією за будь-якою схемою: 375 мг/м 2 у перший день циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду як компонент терапії, протягом:• 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CVP (ритуксімаб, циклофосфамід. вінкрістин, преднізолон);
• 8 циклів (цикл: 28 днів) при схемі R-MCP (ритуксімаб, мітоксантрон, хлорамбуцил, преднізолон);
• 8 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHOP (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, вінкрістин, преднізолон); у разі досягнення повної ремісії після 4 цикли можна обмежитися 6 циклами;
• 6 циклів (цикл: 21 день) при схемі R-CHVP-Interferon (ритуксімаб, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид, прсднізолон + інтерферон).
Повторне застосування у разі рецидиву (у пацієнтів, які відповіли на перший курс терапії): 375 мг/м 2 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів.
Підтримуюча терапія (після відповіді на індукційну терапію):
• У раніше нелікованих пацієнтів: 375 мг/м 2 1 раз на 2 місяці, не більше 2 років (12 інфузій). При появі ознак прогресування захворювання на терапію ритуксимабом слід припинити;
• При рецидивуючій або хіміостійкій лімфомі: 375 мг/м 2 1 раз на 3 місяці, не більше 2 років. Якщо з’являються ознаки прогресування захворювання, терапію препаратом Ацелбія ® слід припинити.
Дифузна В-великоклітинна неходжкінська лімфома
Перед кожною інфузією Ацеллбія ® необхідна премедикація (знеболюючий/жарознижуючий, наприклад, парацетамол; антигістамінний, наприклад, димедрол). Якщо Acellbia ® не використовується в комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то глюкокортикостероїди також включаються в премедикацію.
У комбінації з хіміотерапією за схемою CHOP: 375 мг/м 2 першого дня кожного циклу хіміотерапії після внутрішньовенного введення глюкокортикостероїду, 8 циклів. Інші компоненти схеми CHOP (циклофосфамід, доксорубіцин і вінкристин) вводяться після введення препарату Ацеллбія ® .
Хронічний лімфолейкоз
Перед кожною інфузією Ацеллбія ® необхідна премедикація (знеболюючий/жарознижуючий, наприклад, парацетамол; антигістамінний, наприклад, димедрол). Якщо ритуксимаб не застосовується у комбінації з хіміотерапією, що містить глюкокортикостероїди, то до складу премедикації також входять глюкокортикостероїди.
У комбінації з хіміотерапією (у пацієнтів, які раніше не отримували стандартну терапію, і при рецидивному/хіміостійкому лімфолейкозі): 375 мг/м 2 у перший день першого циклу, потім 500 мг/м 2 у перший день кожного наступного циклу, 6 циклів. Хіміотерапію проводять після введення Ацеллбія ® .
Для зниження ризику виникнення синдрому лізису пухлини рекомендується профілактичне забезпечення адекватної гідратації та запровадження урикостатиків за 48 годин до початку терапії. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом і рівнем лімфоцитів > 25×10 9 /л рекомендується внутрішньовенне введення преднізону/преднізолону в дозі 100 мг за 1 годину до інфузій ритуксимабу для зниження частоти і тяжкості гострих інфузіонпів.
Дозування в особливих випадках
Літній вік
У пацієнтів старше 65 років корекція дози не потрібна.
Передозування
Випадки передозування у людини не було. Разові дози ритуксимабу вище 1000 мг не вивчали. Максимальна доза 5000 мг призначалася пацієнтам з хронічним лімфолейкозом, додаткових даних та безпеки не отримано. У зв'язку зі збільшенням ризику інфекційних ускладнень при виснаженні пулу В-лімфоцитів слід скасувати або знизити швидкість інфузій, розглянути необхідність проведення загального аналізу крові.
Лікарська взаємодія
Дані про лікарські взаємодії ритуксимабу обмежені. У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом при одночасному застосуванні ритуксимабу, флударабіну та циклофосфаміду фармакокінетичні показники не змінюються. Дані клінічних досліджень щодо наявності синергічного ефекту при застосуванні Ацеллбія ® у комбінації з хіміотерапією відсутні .
При призначенні з іншими моноклональними антитілами з діагностичною чи лікувальною метою хворим, які мають антитіла проти білків миші або антихимерні антитіла, збільшується ризик алергічних реакцій.
При введенні препарату Ацелбія ® можна використовувати полівінілхлоридні або поліетиленові інфузійні системи або пакети через сумісність матеріалу з препаратом.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Імуноглобуліни G (IgG) здатні проникати через плацентарний бар'єр.
Рівень В клітин у новонароджених при призначенні препарату Ацеллбія ® жінкам під час вагітності не вивчався.
У деяких новонароджених, матері яких отримували ритуксімаб під час вагітності, спостерігалися тимчасове виснаження пулу В-клітин та лімфоцитопенію. Ефективність та безпека препарату у вагітних жінок не доведена.
У період лікування та протягом 12 місяців після закінчення лікування препаратом Ацеллбія® жінки дітородного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції. Невідомо, чи виділяється препарат Ацеллбія з грудним молоком. Враховуючи, що імуноглобуліни класу IgG, що циркулюють у крові матері, виділяються з грудним молоком, препарат Ацеллбія не слід застосовувати в період годування груддю.
Побічна дія
Для оцінки частоти побічних реакцій використовуються такі критерії: дуже часто ≥ 10%, часто ≥ 1% - < 10%, нечасто ≥ 0.1% - < 1%.
Ритуксимаб при терапії неходжкінської лімфоми низького ступеня злоякісності або фолікулярної - монотерапія/підтримуюча терапія
Повідомлення про побічні реакції надходили протягом 12 місяців після іонотерапії та до 1 місяця після підтримуючої терапії ритуксімабом.
Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бактеріальні та вірусні інфекції; часто - інфекції дихальних шляхів, пневмонія, сепсис, оперізуючий герпес, інфекції, що супроводжуються підвищенням температури, грибкові інфекції, інфекції невідомої етіології.
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія; часто – тромбоцитопенія, анемія; нечасто – лімфоаденопатія, порушення згортання крові, транзиторна парціальна апластична анемія, гемолітична анемія.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – риніт, бропхоспазм, кашель, респіраторні захворювання, задишка, біль у грудній клітці; нечасто – гіпоксія, порушення функції легень, облітеруючий бронхіоліт, бронхіальна астма.
Порушення з боку імунної системи: дуже часто – ангіоневротичний набряк; часто - реакції гіперчутливості.
Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіперглікемія, зниження ваги, периферичні набряки, набряки обличчя, підвищення активності ЛДГ, гіпокальціємія.
Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – головний біль, лихоманка, озноб, астенія; часто - біль у вогнищах пухлини, грипоподібний синдром, припливи, слабкість; нечасто - біль у місці ін'єкції.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто - блювання, діарея, диспепсія, відсутність апетиту, дисфагія, стоматит, запор, біль у животі, першіння у горлі; нечасто – збільшення живота.
Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, тахікардія, аритмія, мерехтіння передсердь*, кардіальна патологія*; нечасто – лівошлуночкова серцева недостатність*, шлуночкова та надшлуночкова тахікардія*, брадикардія, ішемія міокарда*, стенокардія*.
Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, парестезії, гіпестезії, порушення сну, відчуття тривоги, збудження, вазодилатаія; нечасто – збочення смаку.
Порушення психіки: нечасто – нервозність, депресія.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія, артралгія, м'язовий гіпертонус, біль у спині, біль у ділянці шиї, біль.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – свербіж, висипання; часто – кропив'янка, підвищене потовиділення вночі, пітливість, алопеція*.
Порушення з боку органу зору: часто – порушення сльозовиділення, кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – біль та шум у вухах.
Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження рівня імуноглобулінів класу G (IgG).
* - частота вказана лише для побічних реакцій ≥3 ступеня тяжкості відповідно до критеріїв токсичності Національного інституту раку (NCI-CTC).
Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією (R-CHOP, R-CVP, R-FC) при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі
Нижче наведені важкі побічні реакції додатково до тих, які спостерігалися при монотерапії/підтримуючої терапії та/або такі, що зустрічаються з більш високою частотою.
Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – бронхіт; часто - гострий бронхіт, синусит, гепатит В * (загострення та первинна інфекція).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – нейтропенія**, фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія; часто - панцитопенія, гранулоцитопенія.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; часто – шкірні захворювання.
Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – стомлюваність, озноб.
* - частота вказана на підставі спостережень при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу за схемою R-FC.
** - тривала та/або відстрочена нейтропенія спостерігалася після завершення терапії за схемою R-FC у раніше нелікованих пацієнтів або у пацієнтів з рецидивуючим/хіміостійким хронічним лімфолейкозом.
Нижче наведені небажані явища, що зустрічалися при терапії ритуксимабом з однаковою частотою (або рідше), порівняно з контрольною групою: гематотоксичність, нейтропенічні інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, септичний шок, суперінфекції легень, інфекція імплантатів, селефіці легень, серцева недостатність, порушення чутливості, венозний тромбоз, у т.ч. тромбоз глибоких вен кінцівок, мукозит, набряк нижніх кінцівок, зниження фракції викиду лівого шлуночка, підвищення температури, погіршення загального самопочуття, бактеріємія, поліорганна недостатність, декомпенсація цукрового діабету.
Профіль безпеки ритуксимабу у комбінації з хіміотерапією за схемами МСР, CHVP-IFN не відрізняється від такого при комбінації препарату з CVP, СHОР або FC у відповідних популяціях.
Інфузійні реакції
Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів)
Більш ніж у 50% пацієнтів спостерігалися явища, що нагадують інфузійні реакції, найчастіше – при перших інфузіях. Інфузійні реакції включають озноб, тремтіння, слабкість, задишку, нудоту, висипання, припливи, зниження артеріального тиску, лихоманку, свербіж, кропивницю, відчуття роздратування язика або набряк гортані (ангіоневротичний набряк), риніт, блювоту, біль у голові Бронхоспазму. Повідомлялося про розвиток ознак синдрому лізису пухлини.
Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за наступними схемами: K-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лнмфомі: R-FC при хронічному лімфолейкозі
Інфузійні реакції 3 та 4 ступеня тяжкості під час інфузії або протягом 24 годин після інфузії ритуксимабу відзначалися під час першого циклу хіміотерапії у 12% хворих.
Частота інфузійних реакцій зменшувалася з кожним наступним циклом і до 8-го циклу хіміотерапії частота інфузійних реакцій зменшилася до 1%. Інфузійні реакції додатково до зазначених вище (при монотерапії ритуксимабом) включали: диспепсію, висипання, підвищення артеріального тиску, тахікардію, ознаки синдрому лізису пухлини, в окремих випадках - інфаркт міокарда, фібриляцію передсердь, набряк легенів та гостру оборотну тромбо.
Інфекції
Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів)
Ритуксимаб викликає виснаження пулу В-клітин у 70-80% хворих та зниження концентрації імуноглобулінів у сироватці у невеликої кількості пацієнтів. Бактеріальні, вірусні, грибкові інфекції та інфекції без уточненої етіології (вага незалежно від причини) розвиваються у 30,3% пацієнтів. Тяжкі інфекції (3 та 4 ступеня тяжкості), включаючи сепсис, відзначені у 3,9% пацієнтів.
Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років
При терапії ритуксимабом спостерігалося збільшення загальної частоти інфекцій, зокрема інфекцій 3-4 ступеня тяжкості. Не спостерігалося збільшення випадків інфекційних ускладнень при підтримувальній терапії тривалістю 2 роки.
Зареєстровані випадки прогресуючої багатоосередкової лейкоенцефалопатії (PML) з фатальним результатом у пацієнтів з неходжкінською лімфомою після прогресування захворювання та повторного лікування.
Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лнмфоме; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі
При терапії ритуксимабом за схемою R-CVP не спостерігалося збільшення частоти інфекцій чи інвазій. Найчастішими були інфекції верхніх дихальних шляхів (12,3% групи R-CVP). Серйозні інфекції спостерігалися у 43% пацієнтів, які отримували хіміотерапію за схемою R-CVP; загрозливі для життя інфекції не зареєстровані. Частка хворих на інфекції 2-4 ступеня тяжкості та/або фебрильної нейтропенією в групі R-СНОР склала 55.4%. Сумарна частота інфекцій 2-4 ступеня тяжкості групи R-CНОР становила 45,5%. Частота грибкової інфекції 2-4 ступеня тяжкості у групі R-CНOP була вищою, ніж у групі CHOP, за рахунок вищої частоти локальних кандидозів і склала 4,5%. Частота герпетичної інфекції 2-4 ступеня тяжкості була вищою у групі R-CHOP, ніж у групі CHOP і склала 4,5%.
У пацієнтів з хронічним лімфолейкозом частота гепатиту В (загострення та первинна інфекція) 3-4 ступеня тяжкості у групі R-FC становила 2%.
З боку системи крові
Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів)
Тяжка тромбоцитопенія (3 та 4 ступінь тяжкості) відзначена у 1,7% хворих, тяжка нейтропенія – у 4,2% хворих та анемія тяжкого ступеня тяжкості (3 та 4 ступінь тяжкості) – у 1,1% хворих.
Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років
Лейкопенія (3 та 4 ступеня тяжкості) спостерігалася у 5% хворих, а нейтропенія (3 та 4 ступеня тяжкості) – у 10% пацієнтів, які отримували ритуксімаб. Частота виникнення тромбоцитопенії (3-4 ступеня тяжкості) була низькою та становила <1%.
Приблизно 50% пацієнтів, щодо яких були дані щодо відновлення числа В-клітин, після завершення індукційної терапії ритуксімабом знадобилося 12 і більше місяців для відновлення числа В-клітин до нормального рівня.
Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкнській лімфомі; R-CHOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі
Важка нейтропенія та лейкопенія:у пацієнтів, які отримували ритуксімаб у комбінації з хіміотерапією, лейкопенія 3 та 4 ступеня тяжкості відзначалися частіше у порівнянні з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію. Частота важкої лейкопенії склала 88% у пацієнтів, які отримували R-CНOP, та 23% у пацієнтів, які отримували R-FC. Частота важкої нейтропенії склала 24% у групі R-CVP, 97% у групі R-CHOP та 30% у групі R-FC при раніше нелікованому хронічному лімфолейкозі. Більш висока частота нейтропенії у пацієнтів, які отримували ритуксімаб та хіміотерапію, не була асоційована з підвищенням частоти інфекцій та інвазій порівняно з пацієнтами, які отримували лише хіміотерапію. У пацієнтів з рецидивуючим або хіміостійким хронічним лімфолейкозом після проведення терапії за схемою R-FC в окремих випадках пейтропенія характеризувалася тривалим перебігом та пізнішими термінами маніфестації.
Тяжка анемія і тромбоцитопенія (3 і 4 ступеня тяжкості): значної різниці в частоті анемії 3 та 4 ступеня тяжкості в групах не було. У групі R-FC при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 4% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 7% пацієнтів. У групі R-FC при рецидивному або хронічному лімфолейкозі анемія 3 та 4 ступеня тяжкості зустрічалася у 12% пацієнтів, тромбоцитопенія 3 та 4 ступеня тяжкості – у 11% пацієнтів.
З боку серцево-судинної системи
Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів)
Побічні ефекти з боку серцево-судинної системи відмічені у 18,8%. Найчастіше зустрічаються артеріальне підвищення та зниження артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігалося порушення серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості (включаючи шлуночкову та суправентрикулярну тахікардію) та стенокардія.
Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років
Частота серцево-судинних порушень 3 і 4 ступеня тяжкості була подібною у хворих, які отримували ритуксімаб, і не отримували його. Серйозні серцево-судинні порушення виникали у менше 1% хворих, які не отримували ритуксімаб, і у 3% хворих, які отримували препарат (миготлива аритмія у 1%, інфаркт міокарда у 1%, лівошлуночкова недостатність у <1%, ішемія міокарда у <1% ).
Ритуксимаб та комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-СНОР при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі
Частота порушень серцевого ритму 3 та 4 ступеня тяжкості, головним чином суправентрикулярних аритмій (тахікардія, тріпотіння та мерехтіння передсердь), у групі R-CHOP була вищою і склала 6,9%. Всі аритмії розвивалися або у зв'язку з інфузією ритуксимабу, або були пов'язані з такими станами, як лихоманка, інфекція, гострий інфаркт міокарда або супутніми захворюваннями дихальної та серцево-судинної систем. Групи R-CHOP та CHOP не відрізнялися між собою за частотою інших кардіологічних небажаних явищ 3 та 4 ступеня тяжкості, включаючи серцеву недостатність, захворювання міокарда та маніфестацію ішемічної хвороби серця.
Загальна частота серцево-судинних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC).
Нервова система
Ритуксимаб у комбінації з хіміотерапією за такими схемами: R-CVP при неходжкінській лімфомі; R-CНOP при дифузній В-крупноклітинній неходжкінській лімфомі; R-FC при хронічному лімфолейкозі
У хворих (2%) із групи R-CHOP із серцево-судинними факторами ризику розвинулися тромбоемболічні порушення мозкового кровообігу під час першого циклу терапії, на відміну від пацієнтів у групі CHOP, у яких порушення мозкового кровообігу розвинулися у період спостереження без лікування. Різниця між групами у частоті інших тромбоемболії була відсутня.
Загальна частота неврологічних порушень 3 та 4 ступеня тяжкості була низькою як при першій лінії терапії хронічного лімфолейкозу (4% у групі R-FC), так і при терапії рецидивуючого/хіміостійкого хронічного лімфолейкозу (3% у групі R-FC).
Концентрація IgG
Підтримуюча терапія (неходжкінська лімфома) до 2 років
Після індукційної терапії концентрація IgG була нижчою за межу норми (<7 г/л) у групі, яка отримувала ритуксимаб, та у групі, яка не отримувала препарат. У групі, яка не отримувала ритуксимаб, медіана рівня IgG послідовно збільшилася і перевищила нижню межу норми, тоді як медіана рівня IgG не змінилася у групі, яка отримувала ритуксимаб. У 60% пацієнтів, які отримували ритуксімаб протягом 2 років, рівень IgG залишався нижчим за нижню межу. У групі без терапії ритуксімабом через 2 роки рівень IgG залишився нижчим за межу у 36% пацієнтів.
Особливі категорії хворих
Монотерапія ритуксімабом (протягом 4 тижнів)
Літній вік (≥65 років): частота та ступінь тяжкості всіх небажаних реакцій та небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості не відрізняється від такої у молодших пацієнтів.
Комбінована терапія
Літній вік (від 65 років і старше): при першій лінії терапії, а також при терапії рецидивуругощого/хіміостійкого хронічного лімфолсйкозу частота побічних ефектів 3 і 4 ступеня тяжкості з боку системи крові та лімфатичної системи була вищою порівняно з молодшими пацієнтами.
Високе пухлинне навантаження (діаметр одиночних вогнищ більше 10 см): підвищена частота небажаних реакцій 3 та 4 ступеня тяжкості.
Повторна терапія: частота та рівень тяжкості небажаних реакцій не відрізняється від таких при проведенні початкової терапії.
Відомості про постреєстраційне застосування ритуксимабу при неходжкінській лімфомі та хронічному лімфолейкозі
З боку серцево-судинної системи: тяжкі серцево-судинні явища, асоційовані з інфузійними реакціями, такі як серцева недостатність та інфаркт міокарда в основному у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі та/або одержують цитотоксичну хіміотерапію; дуже рідко – васкуліт, переважно шкірний (лейкоцитокластичний).
З боку органів дихання: дихальна недостатність та легеневі інфільтрати, зумовлені інфузійними реакціями; крім небажаних явищ з боку легень, зумовлених інфузійними реакціями, спостерігалася інтерстиціальна хвороба легень, часом з фатальним результатом.
З боку кровоносної та лімфатичної системи: оборотна гостра тромбоцитопенія, асоційована з інфузійними реакціями.
З боку шкіри та її придатків: рідко – важкі бульозні реакції, токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона, у ряді випадків із летальним результатом.
З боку нервової системи:рідко – невропатія черепно-мозкових нервів у поєднанні з периферичною невропатією або без неї (виражене зниження гостроти зору, слуху, ураження інших органів чуття, парез лицевого нерва) у різні періоди терапії аж до кількох місяців після завершення курсу лікування ритуксімабом. У хворих, які отримали лікування ритуксимабом, спостерігалися випадки оборотної енцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRES)/синдрому оборотної лейкоенцефалопатії з ураженням задніх відділів головного мозку (PRLS). Симптоматика включала порушення зору, головний біль, судоми та психічні порушення, що супроводжуються чи ні підвищенням артеріального тиску. Підтвердити діагноз PRES/PRLS можна за допомогою методів візуалізації мозку. В описаних випадках хворі мали фактори ризику розвитку PRES/PRLS, такі як основне захворювання,підвищення артеріального тиску, імуносупресивна терапія та/або хіміотерапія.
З боку організму в цілому, реакції в місці введення: рідко – сироваткова хвороба.
Інфекції: реактивація вірусного гепатиту В (у більшості випадків при комбінації ритуксимабу та цитотоксичної хіміотерапії); а також інші тяжкі вірусні інфекції (первинна інфекція, реактивація вірусу або загострення), деякі з яких супроводжувалися летальним кінцем, спричинені цитомегаловірусом, Varicella zoster, Herpes simplex, поліомавірусом JC(PML), вірусом гепатиту С.
При призначенні ритуксимабу за показаннями, не передбаченими інструкцією з медичного застосування, у пацієнтів із раніше діагностованою саркомою Капоші спостерігалося прогресування саркоми (більшість пацієнтів були ВІЛ-позитивними).
З боку шлунково-кишкового тракту: перфорація шлунка та/або кишечника (можливо з летальним результатом) при комбінації ритуксимабу з хіміотерапією при неходжкінській лімфомі.
З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко – нейтропенія, що виникала через 4 тижні після останнього введення ритуксимабу; тимчасове підвищення рівня IgM у пацієнтів з макроглобулінемією Вальденстрему з подальшим поверненням до його вихідного значення через 4 місяці.
Протипоказання до застосування підвищена чутливість до ритуксимабу, будь-якого компонента Acellbia ® або до білків миші; гострі інфекційні захворювання, виражений первинний чи вторинний імунодефіцит; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період грудного вигодовування.
З обережністю
Дихальна недостатність в анамнезі або пухлинна інфільтрація легень; число циркулюючих злоякісних клітин >25× 109 /л або висока пухлинна навантаження; нейтропенія (менше 1.5× 109 /л), тромбоцитопенія (менше 75× 109 /л); Хронічні інфекції.
особливі вказівки
Препарат Ацелбія ® вводиться під пильним наглядом лікаря- онколога або гематолога за наявності необхідних умов для проведення реанімаційних заходів.
Неходжкінська лімфома та хронічний лімфолейкоз
Інфузійні реакції.Розвиток інфузійних реакцій може бути зумовлений вивільненням цитокінів та/або інших медіаторів. Тяжкі інфузійні реакції важко відрізнити від реакцій гіперчутливості або синдрому вивільнення цитокінів. Є повідомлення про летальні інфузійні реакції, описані в період післяреєстраційного застосування препарату. У більшості хворих в межах 30 хв - 2 години після початку першої інфузій ритуксимабу з'являється гарячка з ознобом або тремтінням. Тяжкі реакції включають симптоми з боку легень, зниження артеріального тиску, кропив'янку, ангіоневротичний набряк, нудоту, блювання, слабкість, головний біль, свербіж, роздратування язика або набряк глотки (судинний набряк), риніт, припливи, біль в осередках захворювання і, в деяких випадках, ознаки синдрому швидкого лізису пухлини.Інфузійні реакції зникають після переривання введення ритуксимабу та медикаментозної терапії (внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, дифенгідраміну та ацетаміпофену, бронходилататорів, глюкокортикостероїдів тощо). У більшості випадків після повного зникнення симптоматики інфузію можна відновити зі швидкістю, що становить 50% попередньої (наприклад, 50 мг/год замість 100 мг/год). У більшості хворих з інфузійними реакціями, що не загрожують життю, курс лікування ритуксімабом вдалося повністю завершити. Продовження терапії після повного зникнення симптомів рідко супроводжується повторним розвитком тяжких інфузійних реакцій.У більшості випадків після повного зникнення симптоматики інфузію можна відновити зі швидкістю, що становить 50% попередньої (наприклад, 50 мг/год замість 100 мг/год). У більшості хворих з інфузійними реакціями, що не загрожують життю, курс лікування ритуксімабом вдалося повністю завершити. Продовження терапії після повного зникнення симптомів рідко супроводжується повторним розвитком тяжких інфузійних реакцій.У більшості випадків після повного зникнення симптоматики інфузію можна відновити зі швидкістю, що становить 50% попередньої (наприклад, 50 мг/год замість 100 мг/год). У більшості хворих з інфузійними реакціями, що не загрожують життю, курс лікування ритуксімабом вдалося повністю завершити. Продовження терапії після повного зникнення симптомів рідко супроводжується повторним розвитком тяжких інфузійних реакцій.
У зв'язку з потенційною можливістю розвитку анафілактичних реакцій та інших реакцій гіперчутливості при внутрішньовенному введенні білкових препаратів необхідно мати засоби для їх усунення: адреналін, антигістамінні та глюкокортикостероїдні препарати.
Побічна дія з боку легень.Гіпоксія, легеневі інфільтрати та гостра дихальна недостатність. Деяким із цих явищ передували важкий бронхоспазм та задишка. Можливе наростання симптоматики з часом або клінічне погіршення після початкового покращення. Хворих з легеневою симптоматикою або іншими тяжкими інфузійними реакціями слід ретельно спостерігати до вирішення симптомів. Гостра дихальна недостатність може супроводжуватися утворенням інтерстиціальних інфільтратів у легенях або набряком легень, часто проявляється в перші 1-2 години після початку першої інфузій. При розвитку тяжких реакцій з боку легень інфузію ритуксимабу слід негайно припинити та призначити інтенсивну симптоматичну терапію. Оскільки початкове покращення клінічної симптоматики може змінитися погіршенням,хворих слід ретельно спостерігати до вирішення легеневої симптоматики.
Синдром швидкого лізису пухлини. Ритуксимаб опосередковує швидкий лізис доброякісних або злоякісних CD20-позитивних клітин. Синдром лізису пухлини можливий після першої інфузії ритуксимабу у хворих з великою кількістю циркулюючих злоякісних лімфоцитів. Синдром лізису пухлини включає: гіперурикемію, гіперкаліємію, гіпокальціємію, гіперфосфатемію, гостру ниркову недостатність, підвищення рівня ЛДГ. Хворі з групи ризику (хворі з високим пухлинним навантаженням або великою кількістю циркулюючих злоякісних клітин (>25× 109)/л), наприклад, з хронічним лімфолейкозом або лімфомою з клітин мантійної зони) потребують ретельного лікарського спостереження та проведення регулярного лабораторного обстеження. При розвитку симптомів швидкого лізису пухлини проводять відповідну терапію. Після повного усунення симптомів в обмеженій кількості випадків терапію ритуксімабом продовжували у поєднанні з профілактикою синдрому швидкого лізису пухлини.
Больным с большим числом циркулирующих злокачественных клеток (>25×10 9 /л) или высокой опухолевой нагрузкой (например, с хроническим лимфолейкозом или лимфомой из клеток мантийной зоны), у которых риск чрезвычайно тяжелых инфузионных реакций может быть особенно высок, препарат Ацеллбия ® следует призначати з крайньою обережністю, під ретельним наглядом. Першу інфузію препарату таким хворим слід вводити з меншою швидкістю або розділити дозу препарату на два дні під час першого циклу терапії та в кожні наступні цикли, якщо кількість циркулюючих злоякісних клітин зберігається >25×10/л.
Побічна дія з боку серцево-судинної системи. У процесі інфузії потрібне ретельне спостереження за пацієнтами із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі у зв'язку з можливістю розвитку стенокардії, аритмії (тріпотіння та фібриляція передсердь), серцевої недостатності або інфаркту міокарда. Через можливість розвитку гіпотеїзії не менше ніж за 12 годин до інфузії ритуксимабу слід відмінити антигіпертензивні лікарські засоби.
Контроль формених елементів крові. Хоча монотерапія ритуксимабом не має мієлосупресивної дії, необхідно з обережністю підходити до призначення препарату при нейтропенії менше 1,5× 109 /л та/або тромбоцитопенії менше 75× 109 /л, оскільки досвід його клінічного застосування у таких хворих обмежений. Ритуксимаб застосовувався у пацієнтів після аутологічної пересадки кісткового мозку та інших груп ризику з можливим порушенням функції кісткового мозку, не викликаючи явищ мієлотоксичності. У ході лікування необхідно регулярно визначати розгорнутий аналіз периферичної крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів відповідно до рутинної практики.
інфекції. Ацелбію ® не слід призначати пацієнтам із тяжкою гострою інфекцією.
Гепатит В. Перед призначенням ритуксимабу всім пацієнтам слід пройти скринінг на гепатит В. Мінімальний набір тестів повинен включати визначення HbsAg та HbcAb; відповідно до місцевих рекомендацій перелік тестів може бути доповнено. Ацелбію ® не слід застосовувати пацієнтам з активним гепатитом В. Пацієнти з позитивними серологічними маркерами гепатиту В перед застосуванням ритуксимабу повинні проконсультуватися з гепатологом; щодо таких пацієнтів необхідно проводити відповідний моніторинг та вживати заходів щодо профілактики реактивації вірусу гепатиту В відповідно до місцевих стандартів.
Прогресуюча багатоосередкова лейкоенцефалопатія (PML). При застосуванні ритуксимабу у пацієнтів з неходжкінською лімфомою та хронічним лімфолейкозом спостерігалися випадки PML. Більшість пацієнтів отримували ритуксімаб у поєднанні з хіміотерапією або у поєднанні з трансплантацією гемопоетичних стовбурових клітин. У разі виникнення неврологічних симптомів у таких хворих необхідно провести диференціальну діагностику для виключення PML та консультацію невролога.
Шкірні реакції. Зареєстровані випадки розвитку таких тяжких шкірних реакцій як токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона, у ряді випадків з фатальним результатом. При виявленні даних реакцій препарат Ацеллбія слід відмінити. Питання щодо відновлення застосування ритуксимабу має вирішуватися індивідуально з урахуванням співвідношення користі та ризику для кожного конкретного пацієнта.
Імунізація.Безпека та ефективність імунізації живими вірусними вакцинами після лікування ритуксімабом не вивчалась. Вакцинація живими вірусними вакцинами не рекомендується. Можлива вакцинація інактивованими вакцинами, проте частота відповіді може знижуватися. У пацієнтів з рецидивною неходжкнською лімфомою низького ступеня злоякісності спостерігалося зниження частоти відповіді на введення правцевого анатоксину та KНL-неоантигена (KHL- гемоціанін молюска фісурелії) порівняно з пацієнтами, які не отримували ритуксимаб (16% 9% 4% оцінки – більш ніж 2-кратне підвищення титру антитіл), відповідно). Однак, середня величина титру антитіл до набору антигенів (Streptococcus pneumonia, Influenza А, паротит, краснуха,вітряна віспа) не змінювався як мінімум протягом 6 місяців після терапії ритуксімабом (при порівнянні з титром антитіл до лікування).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Невідомо, чи впливає препарат Ацелбія ® на здатність керувати та працювати з машинами та механізмами, хоча фармакологічна активність та описані небажані явища не дають підстав припускати таку дію.
Умови реалізації
Відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів старше 65 років корекція дози не потрібна.
Застосування у дітей
Протипоказаний дітям до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Нозологія (коди МКЛ)C82 Фолікулярна [нодулярна] неходжкінська лімфома C83 Нефолікулярна лімфома C85.1 В-клітинна лімфома неуточнена C91.1 Хронічний лімфоцитарний В-клітинний лейкоз
Власник реєстраційного посвідчення
BIOCAD ZAO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ацеллбия концентрат для приготовления раствора для инфузий 10 мг/мл 300 мг флакон 30 мл 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ацеллбия концентрат для приготовления раствора для инфузий 10 мг/мл 300 мг флакон 30 мл 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, еще похожий товар станем Вам интересен. Хотите приобрести Ацеллбия концентрат для приготовления раствора для инфузий 10 мг/мл 300 мг флакон 30 мл 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!