Вирокомб таблетки 60 шт Цена

Ламивудин и зидовудин являются высокоэффективными избирательными ингибиторами ВИЧ-1 и ВИЧ-2. Ламивудин является синергистом зидовудина в отношении угнетения репликации ВИЧ в культуре клеток. Оба препарата последовательно метаболизируются внутриклеточными киназами до 5'-трифосфата (ТФ). Ламивудина-ТФ и зидовудина-ТФ являются субстратами для обратной транскриптазы ВИЧ и конкурентными ингибиторами этого фермента. Однако противовирусная активность препаратов обусловлена преимущественно включением их монофосфатной формы в цепь вирусной ДНК, в результате чего происходит разрыв цепи. Трифосфаты ламивудина и зидовудина обладают значительно меньшим сродством к ДНК-полимеразам человеческих клеток. In vitro ламивудин демонстрирует низкую цитотоксичность по отношению к лимфоцитарным и моноцитарно-макрофагальным колониям и к ряду клеток-предшественникон красного костного мозга. Таким образом, ламивудин обладает широким терапевтическим индексом.

В клинических исследованиях применение комбинации ламивудина и зидовудина приводило к снижению ВИЧ-1 нагрузки и увеличению содержания CD4+-клеток. Клинические данные свидетельствуют о том, что применение комбинации ламивудина и зидовудина или комбинации ламивудина и зидовудинсодержащих режимов терапии приводит к существенному снижению риска прогрессирования заболеваемости и смертности.

По отдельности, ионотерапия ламивудином или зидовудином приводила к возникновению изолятов ВИЧ со сниженной чувствительностью к этим препаратам in vitro. Клинические данные свидетельствуют о том, что комбинированная терапия ламивудином и зидовудином задерживает появление зидовудинрезистентных штаммов у пациентов, ранее не получавших антирстровирусную терапию (APT). Комбинированная терапия ламивудином и зидовудином широко используется как компонент APT совместно с другими антирстровирусными препаратами этого же класса (НИОТ) или других классов (ингибиторы протсезы ВИЧ [ИП], нуклеозидные ингибиторы обратной транскиптазы [ННИОТ]).

Профилактика заражения

Международные руководства рекомендуют применение комбинации ламивудина и зидовудина в течение 1-2 ч после контакта с ВИЧ-инфицированной кровью (например, после укола иглой). В случае высокого риска заражения ингибиторы протеазы ВИЧ должны быть также включены в режим профилактики. Курс профилактики антирстровирусными средствами должен составлять 4 недели. Несмотря на немедленно назначенное лечение, сероконверсия все же может возникнуть.

Комбинированная терапия ламивудином и зидовудином замедляет развитие резистентности к зидовудину у пациентов, которые ранее не получали антиретровирусную терапию.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою

10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
60 шт. - флакони (1) - пачки картонні.

J05AR01 Зідовудін і ламівудін

Противірусний препарат, активний щодо ВІЛ

зидовудін

ламівудін

Противірусний [ВІЛ] засіб

У сухому місці за температури не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Ламівудин та зидовудін є високоефективними виборчими інгібіторами ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Ламівудин є синергістом зидовудину щодо пригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин. Обидва препарати послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5'-трифосфату (ТФ). Ламівудіна-ТФ та зидовудину-ТФ є субстратами для зворотної транскриптази ВІЛ та конкурентними інгібіторами цього ферменту. Проте противірусна активність препаратів обумовлена ​​переважно включенням їх монофосфатної форми в ланцюг вірусної ДНК, у результаті відбувається розрив ланцюга. Трифосфати ламівудину і зидовудину мають значно меншу спорідненість до ДНК-полімераз людських клітин.In vitro ламівудін демонструє низьку цитотоксичність по відношенню до лімфоцитарних і моноцитарно-макрофагальних колоній і до ряду клітин-попередників червоного кісткового мозку. Таким чином, ламівудін має широкий терапевтичний індекс.

У клінічних дослідженнях застосування комбінації ламівудину та зидовудину призводило до зниження ВІЛ-1 навантаження та збільшення вмісту CD4 + -клітин. Клінічні дані свідчать про те, що застосування комбінації ламівудину та зидовудину або комбінації ламівудину та зидовудінвмісних режимів терапії призводить до істотного зниження ризику прогресування захворюваності та смертності.

Окремо, іонотерапія ламівудином або зидовудином призводила до виникнення ВІЛ-ізолятів зі зниженою чутливістю до цих препаратів in vitro. Клінічні дані свідчать про те, що комбінована терапія ламівудином та зидовудином затримує появу зидовудинрезистентних штамів у пацієнтів, які раніше не отримували антирстровірусну терапію (APT). Комбінована терапія ламівудином та зидовудином широко використовується як компонент APT спільно з іншими антирстровірусними препаратами цього ж класу (НДВТ) або інших класів (інгібітори протсези ВІЛ [ІП], нуклеозидні інгібітори зворотної транскіптази [ННІОТ]).

Профілактика зараження

Міжнародні посібники рекомендують застосування комбінації ламівудину та зидовудину протягом 1-2 годин після контакту з ВІЛ-інфікованою кров'ю (наприклад, після уколу голкою). У разі високого ризику зараження інгібітори протеази ВІЛ також повинні бути включені в режим профілактики. Курс профілактики антирстровірусними засобами має становити 4 тижні. Незважаючи на негайно призначене лікування, сероконверсія все ж таки може виникнути.

Комбінована терапія ламівудином та зидовудином уповільнює розвиток резистентності до зидовудіну у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію.

Препарат Вірокомб приймається внутрішньо незалежно від їди. Для забезпечення точності дозування таблетки необхідно ковтати повністю. Тим пацієнтам, які мають труднощі з проковтуванням, рекомендується подрібнення таблеток з додаванням невеликої кількості напівтвердої їжі або рідини. Усю кількість отриманої суміші необхідно негайно прийняти внутрішньо.

Дорослі та діти старше 12 років з масою тіла не менше 30 кг: по 1 таб. 2 рази на добу.

У тих випадках, коли необхідно зменшити дозу Вірокомба або відмінити один з його компонентів (ламівудін або зидовудін), можна застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину.

Застосування у дітей : Вірокомб не показаний дітям віком до 12 років з масою тіла менше 30 кг. Лікарям слід керуватися інформацією щодо застосування ламівудину та зидовудину.

Застосування у пацієнтів похилого віку : специфічних даних щодо застосування Вірокомбу в осіб похилого віку немає. Однак при лікуванні літніх пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності з огляду на вікові зміни, зміни показників крові та порушення функції нирок.

Застосування при нирковій недостатності : у пацієнтів з нирковою недостатністю концентрації ламівудину та зидовудину в крові підвищені, внаслідок уповільнення їх елімінації. Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв) у ряді випадків необхідно індивідуально підбирати дозу ламівудину та зидовудину, тому їм рекомендується призначати ламівудін та зидовудін окремо.

Застосування при порушенні функції печінки : при печінковій недостатності може спостерігатися кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення зв'язування його з глюкуроновою кислотою. У пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки рекомендується застосовувати ламівудін та зидовудін окремо, щоб мати можливість індивідуально підбирати дозу зидовудину.

Застосування у пацієнтів з гематологічними побічними ефектами: при вираженій анемії (вміст гемоглобіну менше 9 г/дл або 5.59 ммоль/л) або нейтропенії (число нейтрофілів менше 1 × 10 9 /л) може знадобитися корекція дози зидовудину. Ймовірність розвитку цих побічних ефектів вища у пацієнтів із зниженим резервом кісткового мозку до початку терапії, особливо у пацієнтів із пізньою стадією ВІЛ-інфекції. Оскільки при призначенні Вірокомба неможливо індивідуально підібрати дози ламівудину та зидовудину, рекомендується застосовувати окремі препарати ламівудину та зидовудину.

Жоден з випадків передозування зидовудину або ламівудину не закінчився летальним результатом, і стан усіх пацієнтів нормалізувався. Якихось специфічних ознак або симптомів зареєстровано не було.

У разі передозування рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації та проводити стандартну підтримуючу терапію. Ламівудин виводиться за допомогою діалізу, тому при передозуванні можна застосовувати безперервний гемодіаліз. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організму зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).

Оскільки Вірокомб містить ламівудін і зидовудін, він може вступати в будь-які взаємодії, характерні для кожного з його компонентів. Імовірність метаболічних взаємодій з ламівудином невелика, тому що він майже повністю виводиться нирками і тільки в невеликих кількостях піддається печінковому метаболізму і зв'язується з білками плазми. Зв'язування зидовудину з білками плазми також невелике, але він піддається переважному метаболізму в печінці з утворенням неактивного глюкуроніду.

Препарати з переважним печінковим метаболізмом, особливо за допомогою глкжуронізації, потенційно можуть пригнічувати метаболізм зидовудину. Лікарські засоби, наведені нижче, необхідно застосовувати з обережністю на тлі терапії Вірокомбом.

Взаємодії за участю ламівудину

Ламівудін переважно виводиться за допомогою катіонної транспортної системи, отже необхідно пам'ятати про можливість взаємодії препарату Вірокомб з лікарськими засобами, які мають той самий шлях виведення.

Взаємодія з триметопримом

Одночасний прийом ламівудину і триметоприму (одного з компонентів препарату котримоксазолу) призводить до підвищення концентрації ламівудину в плазмі на 40%. Пацієнтам з нормальною функцією нирок індивідуального підбору дози ламівудину не потрібно. Ламівудин не впливає на фармакокінетику тримептоприму та сульфаметоксазолу. Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ко-тримоксазолу та Вірокомбу у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Взаємодія із залцитабіном

Ламівудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання залцитабіну при одночасному прийомі. Таким чином, не рекомендується застосовувати препарат Вірокомб у комбінації із залцитабіном.

Взаємодії за участю зидовудину

Одночасний прийом зидовудину та ламівудину призводить до підвищення на 13% тривалості дії зидовудину та збільшення на 28% його максимальної концентрації в плазмі. Вважають, що таке підвищення не становить небезпеки для пацієнтів. Зідовудін не впливає на фармакокінетику ламівудину.

Взаємодія з атовахоном

Зідовудін не впливає на фармакокінетику атовахону. Однак фармакокінетичні дані свідчать про те, що атовахон знижує ступінь метаболізму зидовудину до його глюкуроніду (у рівноважному стані площа під фармакокінетичною кривою зидовудину збільшується на 33%, максимальна концентрація в плазмі глюкуроніду знижується на 19%). При призначенні зидовудину в дозах від 500-600 мг на добу та супутнього 3-тижневого курсу лікування гострої пневмоцистної пневмонії атовахоном збільшення частоти побічних реакцій, пов'язаних з підвищеною концентрацією зидовудину в плазмі, малоймовірне.

Взаємодія з кларитроміцином

При одночасному прийомі таблеток кларитроміцину всмоктування зидовудину знижується. Необхідно дотримуватися інтервалу між прийомами кларитроміцину та зидовудину як мінімум у 2 год.

Взаємодія з фенітоїном

У деяких пацієнтів, які отримували зидовудин у поєднанні з фенітоїном, було виявлено зниження концентрації фенітоїну в крові, а в одному випадку спостерігалося підвищення концентрації фенітоїну. Необхідно контролювати концентрацію фенітоїну в крові у пацієнтів у разі поєднаного застосування Вірокомбу та фенітоїну.

Взаємодія з парацетамолом

Поєднання парацетамолу та зидовудину супроводжувалося підвищенням частоти нейтропенії, особливо при тривалій терапії. Однак, парацетамол у терапевтичних дозах не викликає підвищення плазмової концентрації зидовудину та його глюкуроніду.

Взаємодія з пробенецидом

За деякими даними, пробенецид збільшує середній період напіввиведення зидовудину та площу під фармакокінстичною кривою (AUC) внаслідок пригнічення утворення глюкуроніду. У присутності іробенециду знижується ниркова екскреція глюкуроніду і, можливо, самого зидовудину.

Взаємодія з рифампіцином

Обмежені дані показують, що при поєднанні прийому зидовудину та рифампіцину зменшується площа під фармакокінетичною кривою (AUC) зидовудину з 48% до 34%. Проте клінічне значення цього спостереження невідоме.

Взаємодія зі ставудином

Зидовудин може інгібувати процес внутрішньоклітинного фосфорилювання ставудії при їх одночасному прийомі. Таким чином, не рекомендується супутнє застосування комбінації ставудину та препарату Вірокомб.

Аіетилсаліїлова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон, інозин пранобекс і деякі інші лікарські препарати можуть змінювати метаболізм зидовудіну ферментами печінки. Перед призначенням цих препаратів у поєднанні з Вірокомб, особливо при плануванні тривалого лікування, необхідно оточити можливі лікарські взаємодії.

При одновременном применении, особенно для острой терапии, зидовудина и потенциально нефротоксичных или миелосупрессивных препаратов (например, системное введение пентамидина, дапсона, пириметамина, ко-тримоксазола, амфотерицина В, флуцитозина, ганцикловира, интерферона альфа, винкристина, винбластина и доксорубицина ) вероятность появления побочных ефектів зростає, тому слід ретельно контролювати функцію нирок та показники крові та за необхідності знижувати дозу препаратів.

При прийомі Вірокомба у деяких пацієнтів можуть розвиватися інфекції, що спричиняються умовно-патогенними мікроорганізмами. Для профілактики цих інфекцій застосовують ко-тримоксазол, пентамідин у формі аерозолю, піриметамін та ацикловір. Нечисленні дані клінічних випробувань свідчать про відсутність вираженого збільшення частоти побічних ефектів зидовудину при його застосуванні одночасно з цими препаратами.

Не рекомендується застосовувати препарат Вірокомб у І триместрі вагітності, якщо очікувана користь для матері не перевищує можливий ризик для плода. Показано, що лікування зидовудином вагітних жінок та подальше введення цього препарату новонародженим знижує частоту передачі ВІЛ від матері до плода. Щодо ламівудину таких даних немає. Отже, препарат Вірокомб можна призначати вагітним жінкам лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Жінкам, які приймають Вірокомб, не рекомендується годувати дитину грудьми. У новонароджених і немовлят, які внутрішньоутробно або під час народження піддавалися впливу нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, відзначено невелике скороминуще підвищення лактату в крові. Є також рідкісні повідомлення про випадки затримки розвитку, судомних нападів та іншої невротичної патології. Причинно-наслідковий зв'язок виникнення цих патологічних станів з прийомом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази під час вагітності не встановлений. із побічними ефектами цих препаратів.

Лікування ВІЛ-інфекції ламівудином та зидовудином у вигляді монотерапії або у вигляді комбінації цих препаратів може викликати побічні ефекти. Щодо багатьох побічних ефектів невідомо, обумовлені вони ламівудином, зидовудином, широким спектром інших препаратів, що використовуються для лікування ВІЛ-інфекції, або є наслідком самої хвороби. Вірокомб може викликати побічні ефекти, характерні для зидовудину та ламівудину. Однак в даний час немає даних про те, що комбінація ламівудину і зидовудину має адитивну токсичність. По частоті побічні ефекти було поділено на такі категорії: дуже часті > 1:10; часті > 1:100 та < 1:10; нечасті > 1:1000 та < 1:100; рідкісні > 1:10 000 та < 1:1000; дуже рідкісні <1:10000.

Ламівудін

З боку системи крові та кровотворних органів: нечасті – нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; дуже рідкісні – справжня еритроцитарна аплазія.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: часті – гіперлактатемія; рідкісні – молочнокислий ацидоз, перерозподіл/накопичення жирової тканини. Частота цього побічного ефекту залежить від багатьох факторів, у т.ч. від конкретної комбінації антиретровірусних препаратів

З боку центральної нервової системи: часті – головний біль; дуже рідкісні – парестезії; є повідомлення про периферичну невропатію, однак, її зв'язок з прийомом ламівудину не зрозумілий.

З боку шлунково-кишкового тракту: часті – нудота, блювання, біль у епігастрії, діарея; рідкісні – панкреатит, зв'язок якого з лікуванням ламівудином не встановлений. Підвищення рівнів сироваткової амілази.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (ACT та АЛТ).

З боку шкіри та підшкірножирової клітковини: часті – висип, алопеція.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часті – артралгія, м'язові ураження; рідкісні – рабдоміоліз.

Інші: часті – втома, загальне нездужання, лихоманка.

Зідовудін

З боку системи крові та кровотворних органів: часті – анемія (може знадобитися переливання крові), нейтропенія та лейкопенія. Ці побічні ефекти частіше виникають при використанні високих доз зидовудину (1200-1500 мг на добу), у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-інфекції (особливо при зниженому кістковомозковому резерві до початку лікування) та з числом CD4 + -клітин менше 100 в 1 мм 3 . У таких випадках іноді необхідно знизити дозу зидовудину або скасувати його. Нейтропенія виникає частіше у тих пацієнтів, у яких число нейтрофілів, вміст гемоглобіну та вміст вітаміну В 12у сироватці знижено до початку лікування зидовудином. Нечасті – тромбоцитопенія та панцигонення (з гіпоплазією кісткового мозку); рідкісні - справжня еритроцигарна аплазія; дуже рідкісні – апластична анемія.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: часті – гіперлактатемія; рідкісні – молочнокислий ацидоз, анорексія. Перерозподіл/накопичення жирової тканини. Частота цього побічного ефекту залежить від багатьох факторів, у тому числі від конкретної комбінації антиретровірусних препаратів.

З боку центральної нервової системи: дуже часті – головний біль; часті – запаморочення; рідкісні – безсоння, парестезії, сонливість, зниження розумової активності, судоми.

Психічні порушення: рідкісні – тривога, депресія.

З боку серцево-судинної системи: рідкісні – кардіоміопатія.

З боку дихальної системи. органів грудної клітки та середостіння: нечасті – задишка; рідкісні – кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часті – нудота; часті - блювання, біль у животі та діарея; нечасті – метеоризм; рідкісні – пігментація слизової оболонки порожнини рота, зміна смакових відчуттів (дисгевзія), диспепсія, панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часті – підвищення активності печінкових трансаміназ та концентрації білірубіну; рідкісні – такі ураження печінки, як виражена гепатомегалія зі стеатозом.

З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасті - висип та свербіж; рідкісні - пігментація нігтів та шкіри, кропив'янка та пітливість.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часті – міалгія; нечасті – міопатія.

З боку сечовивідної системи: рідкісні – прискорене сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідкісні – гінекомастія.

Інші: часті – загальне нездужання; нечасті – лихоманка, генералізований больовий синдром, астенія, бронхіальна астма; рідкісні – озноб, біль у грудях та грипоподібний синдром.

При необхідності індивідуального підбору дози рекомендується застосовувати препарати ламівудину та зидовудину окремо. Лікарям слід керуватися інформацією щодо застосування цих препаратів.

Ламівудин у комбінації із зидовудином знижує вірусне навантаження та збільшує число CD4 + -клітин. Ламівудин у комбінації із зидовудином значно знижує ризик прогресування захворювання та летального результату.

Незважаючи на прийом Вірокомба або іншого антиретровірусного препарату, у пацієнтів можуть розвиватися опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому пацієнти повинні бути під постійним наглядом лікарів, які мають досвід лікування ВІЛ-інфекції.

Пацієнтів слід поінформувати про те, що лікування антиретровірусними препаратами, такими як Вірокомб, не запобігає ризику передачі ВІЛ іншим людям при статевих контактах або при переливанні інфікованої крові, тому пацієнти повинні дотримуватися відповідних запобіжних заходів.

У пацієнтів на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції, які отримують зидовудін, висока ймовірність розвитку анемії, нейтропенії та лейкопенії (остання зазвичай є вторинною по відношенню до нейтропенії). Тому під час терапії Вірокомб необхідно проводити ретельний контроль показників крові. Зміни показників крові зазвичай з'являються не раніше ніж через 4-6 тижнів від початку терапії. У пацієнтів з пізньою стадією ВІЛ-інфекції аналізи крові рекомендується контролювати не рідше одного разу на 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії, а потім – не рідше одного разу на місяць.

У пацієнтів із ранньою стадією ВІЛ-інфекції гематологічні побічні ефекти відзначаються рідко, тому аналізи крові можна призначати рідше, орієнтуючись на загальний стан пацієнтів, наприклад, один раз на 1-3 місяці. При зниженні гемоглобіну більш ніж на 25% або зменшенні кількості нейтрофілів більш ніж на 50% порівняно з вихідним рівнем аналізи крові слід проводити частіше.

Може знадобитися спеціальний підбір дози зидовудину у разі розвитку тяжкої анемії або мієлосупресії під час лікування Вірокомбом, а також у пацієнтів з попереднім пригніченням кісткового мозку, наприклад, при вмісті гемоглобіну менше 9 г/дл (5.59 ммоль/л) або кількості нейтрофілів менше 1× 10 9 . Оскільки індивідуально підібрати дозу Вірокомба неможливо, рекомендується застосовувати препарати ламівудину та зидовудину окремо.

У пацієнтів, які приймали ламівудін та зидовудін, описані рідкісні випадки розвитку панкреатиту. Однак не встановлено, чи спричинено це ускладнення лікарськими препаратами чи самою ВІЛ-інфекцією. Лікування Вірокомбом необхідно негайно припинити з появою клінічних або лабораторних ознак панкреатиту.

Молочнокислий ацидоз

У пацієнтів, які приймали зидовудін, описані рідкісні, але тяжкі випадки молочнокислого ацидозу без гіпоксії з можливим летальним результатом та виражена гепатомегалія з жировою дистрофією печінки. Невідомо, чи ці ускладнення пов'язані з лікуванням зидовудином, оскільки вони спостерігалися у ВІЛ-інфікованих пацієнтів без клінічних проявів ВІЛ-інфекції. При швидкому наростанні активності амінотрансфераз, прогресуванні гепатомегалії або метаболічному/молочнокислому ацидозі невідомої етіології лікування Вірокомбом слід відмінити.

Необхідно бути обережними при лікуванні Вірокомбом пацієнтів з гепатомегалією, гепатитом або з факторами ризику, що призводять до ураження печінки, особливо при призначенні препарату жінкам з ожирінням. Потрібно уважно контролювати стан цих пацієнтів під час лікування Вірокомбом.

Перерозподіл/накопичення жирової тканини

У деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, виникає перерозподіл/накопичення жирової тканини з відкладенням жиру в області остистих відростків 6-7 шийних хребців, схудненням кінцівок та особи, збільшенням молочних залоз, підвищенням концентрації сироваткових ліпідів та глюкози крові. Усі препарати, що стосуються інгібіторів протеази ВІЛ та нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, можуть викликати перелічені вище симптоми ліподистрофії.

Слід зазначити також, що синдром ліподистрофії має багатофакторну етіологію. Стадія ВІЛ-інфекції, літній вік та тривалість антиретровірусної терапії відіграють важливу роль у його розвитку, можливо, як синергісти. Віддалені наслідки ліподистрофії невідомі. При клінічному обстеженні пацієнтів слід звертати увагу на наявність симптомів перерозподілу жирової тканини. Слід вимірювати концентрації сироваткових лінідів та глюкози крові.

Супутній гепатит В

Препарат Вірокомб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з декомпенсованим цирозом печінки, зумовленим супутнім гепатитом В, оскільки в поодиноких випадках можливий розвиток загострення гепатиту при відміні ламівудину. Необхідно проводити періодичний моніторинг функції печінки та маркерів реплікації вірусу гепатиту В.

Супутній гепатит С

Дослідження in vitro показали, що рибавірин може знижувати фосфорилювання аналогів піримідинових нуклеозидів ламівудину та зидовудину. Хоча, дані щодо фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії рибавірину з ламівудином та зидовудином відсутні, були відзначені випадки печінкової декомпенсації (іноді з летальним наслідком) у пацієнтів, інфікованих ВІЛ-I з супутнім гепатитом С, що отримують антитерапію. рибавірином або без рибавірину. Пацієнти, які отримують Вірокомб, інтерферон альфа з рибавірином або без рибавірину, повинні ретельно контролюватись на предмет токсичності лікарської взаємодії, особливо печінкової декомпенсації, нейтропенії та анемії. Якщо клінічні прояви токсичності, особливо печінкової декомпенсації, посилюються,слід знизити дози або відмінити інтерферон альфа, рибавірин або обидва препарати.

Синдром відновлення імунітету

На початку лікування антиретровірусними засобами ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом можуть розвиватися запальні реакції, а також резидуальні опортуністичні інфекції, що іноді призводить до серйозних клінічних наслідків або посилення симптоматики.

Зазвичай такі реакції спостерігаються протягом перших тижнів або місяців після початку антиретровірусної терапії.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Чи не вивчено.

Застосування при нирковій недостатності : у пацієнтів з нирковою недостатністю концентрації ламівудину та зидовудину в крові підвищені, внаслідок уповільнення їх елімінації. Пацієнтам з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв) у ряді випадків необхідно індивідуально підбирати дозу ламівудину та зидовудину, тому їм рекомендується призначати ламівудін та зидовудін окремо.

Застосування при порушенні функції печінки : при печінковій недостатності може спостерігатися кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення зв'язування його з глюкуроновою кислотою. У пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки рекомендується застосовувати ламівудін та зидовудін окремо, щоб мати можливість індивідуально підбирати дозу зидовудину.

Препарат відпускається за рецептом.

Застосування у пацієнтів похилого віку : специфічних даних щодо застосування Вірокомбу в осіб похилого віку немає. Однак при лікуванні літніх пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності з огляду на вікові зміни, зміни показників крові та порушення функції нирок.

Застосування у дітей : Вірокомб не показаний дітям віком до 12 років з масою тіла менше 30 кг. Лікарям слід керуватися інформацією щодо застосування ламівудину та зидовудину.

RANBAXY LABORATORIES Ltd. (Індія)

Страна производства (на момент написания) Индия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Вирокомб таблетки 60 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Вирокомб таблетки 60 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Среди всего ассортимента у нас еще есть такой товар со смежным действием. Хотите приобрести Вирокомб таблетки 60 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Зидолам таблетки покрытые пленочной оболочкой 150 мг+300 мг 60 шт., Дизаверокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 300 мг+150 мг 60 шт., Вирокомб таблетки покрытые оболочкой 300 мг + 150 мг 60 шт..