Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 320 мг 28 шт Цена

Комбинированный антигипертензивный препарат, в состав которого входят блокатор рецепторов ангиотензина II и тиазидный диуретик.

Ангиотензин II является активным гормоном РААС и образуется из ангиотензина I при участии АПФ. Ангиотензин II связывается со специфическими рецепторами, расположенными на клеточных мембранах в различных тканях. Он имеет широкий спектр физиологических эффектов, включающих в первую очередь как непосредственное, так и опосредованное участие в регуляции АД. Являясь мощным сосудосуживающим веществом, ангиотензин II вызывает прямой прессорный ответ. Кроме того, он стимулирует секрецию альдостерона и способствует задержке ионов натрия.

Валсартан - активный специфический блокатор рецепторов ангиотензина II. Он избирательно блокирует рецепторы подтипа АТ1, которые ответственны за вазопрессорное действие ангиотензина II. Увеличение в сыворотке крови концентрации ангиотензина II вследствие блокады валсартаном AT1-рецепторов может приводить к стимуляции незаблокированных АТ2-рецепторов, что уравновешивает вазопрессорные эффекты, связанные с возбуждением АТ1-рецепторов.

Валсартан не имеет сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT1-рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа АТ2.

Т.к. валсартан не ингибирует АПФ, превращающий ангиотензин I в ангиотензин II и вызывающий разрушение брадикинина, развитие побочных эффектов, связанных с накоплением брадикинина, маловероятно.

При сравнении валсартана с ингибитором АПФ частота развития сухого кашля была достоверно (р<0.05) ниже у пациентов, получавших валсартан, чем у пациентов, принимавших ингибитор АПФ (2.6% против 7.9% соответственно). В клиническом исследовании, включающем пациентов, у которых ранее при лечении ингибитором АПФ развивался сухой кашель, при лечении валсартаном это осложнение было отмечено в 19.5% случаев, а при лечении тиазидным диуретиком - в 19% случаев, в то время как в группе пациентов, получивших лечение ингибитором АПФ, кашель наблюдался в 68.5% случаев (р<0.05).

Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие большое значение для регуляции функций сердечно-сосудистой системы.

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик. Точкой приложения действия тиазидных диуретиков являются дистальные извитые почечные канальцы. При воздействии тиазидных диуретиков на высокочувствительные рецепторы дистальных канальцев коркового слоя почек происходит подавление реабсорбции ионов натрия (Na+) и хлора (Cl-). Подавление ко-транспортной системы Na+ и Cl-, по-видимому, происходит за счет конкуренции за участки связывания ионов Cl- в данной системе. В результате этого экскреция ионов натрия и хлора увеличивается примерно в одинаковой степени. В результате диуретического действия наблюдается уменьшение ОЦК, вследствие чего повышается активность ренина, секреция альдостерона, выведение почками калия и, следовательно, снижение содержания калия в сыворотке крови.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком з одного боку, двома бічними ризиками, з гравіюванням "V" з одного боку (на одній половині таблетки, на стороні з ризиком) та "H" з іншого боку.

Допоміжні речовини : лактози моногідрат - 143.88 мг, целюлоза мікрокристалічна - 144 мг, кроскармелоза натрію - 43.2 мг, повідон K29-32 - 28.8 мг, тальк - 7.02 мг, магнію стеарат -8.

Склад плівкової оболонки: опадрай II 85G32408 жовтий – близько 28.8 мг (спирт полівініловий – 12.67 мг, тальк – 5.76 мг, титану діоксид – 3.95 мг, макрогол 3350 – 3.56 мг, лецітін – 0,0 0.0. заліза оксид жовтий – 1.82 мг).

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

C09DA03 Валсартан у комбінації з діуретиками

Гіпотензивний комбінований препарат (антагоніст рецепторів ангіотензину II + діуретик)

гідрохлортіазид

валсартан

Гіпотензивний комбінований засіб (ангіотензину II рецепторів блокатор + діуретик)

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки.

Комбінований антигіпертензивний препарат, до складу якого входять блокатор рецепторів ангіотензину II та тіазидний діуретик.

Ангіотензин II є активним гормоном РААС та утворюється з ангіотензину I за участю АПФ. Ангіотензин II зв'язується зі специфічними рецепторами, що розташовані на клітинних мембранах у різних тканинах. Він має широкий спектр фізіологічних ефектів, що включають насамперед як безпосередню, так і опосередковану участь у регуляції АТ. Як потужна судинозвужувальна речовина, ангіотензин II викликає пряму пресорну відповідь. Крім того, він стимулює секрецію альдостерону та сприяє затримці іонів натрію.

Валсартан – активний специфічний блокатор рецепторів ангіотензину ІІ. Він вибірково блокує рецептори підтипу АТ1, які відповідальні за вазопресорну дію ангіотензину ІІ. Збільшення в сироватці крові концентрації ангіотензину II внаслідок блокади валсартаном AT1-рецепторів може призводити до стимуляції незаблокованих АТ2-рецепторів, що врівноважує вазопресорні ефекти, пов'язані з порушенням АТ1-рецепторів.

Валсартан не має будь-якої вираженої агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2.

Т.к. валсартан не інгібує АПФ, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну, розвиток побічних ефектів, пов'язаних з накопиченням брадикініну, малоймовірний.

При порівнянні валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно (р<0.05) нижчою у пацієнтів, які отримували валсартан, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2.6% проти 7.9% відповідно). У клінічному дослідженні, що включає пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19.5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19% випадків, у той час як у групі пацієнтів лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68.5% випадків (р<0.05).

Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають велике значення для регуляції функцій серцево-судинної системи.

Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик. Точкою застосування дії тіазидних діуретиків є дистальні звивисті ниркові канальці. При впливі тіазидних діуретиків на високочутливі рецептори дистальних канальців кіркового шару нирок відбувається пригнічення реабсорбції іонів натрію (Na+) та хлору (Cl-). Придушення ко-транспортної системи Na+ і Cl-, очевидно, відбувається з допомогою конкуренції за ділянки зв'язування іонів Cl- у цій системі. Внаслідок цього екскреція іонів натрію та хлору збільшується приблизно однаковою мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення ОЦК, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення нирками калію та, отже, зниження вмісту калію у сироватці крові.

артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).

Перед початком терапії препаратом Валз Н необхідно скоригувати водно-електролітні розлади.

Приймають внутрішньо, не розжовуючи, незалежно від часу їди, запиваючи водою.

Препарат Валз Н призначають по 1 таблетці 1 раз на добу.

Рекомендується добір препарату в залежності від індивідуального антигіпертензивного ефекту. З метою зниження ймовірності розвитку вираженого зниження артеріального тиску та прояву інших небажаних явищ рекомендується поступово підвищувати дозу препарату Валз Н на кожному з етапів підбору дози. Препарат Валз Н доступний у наступних фіксованих дозах активних компонентів валсартан/гідрохлортіазид - 80/12.5 мг, 160/12.5 мг, 160/25 мг, 320/12.5 мг або 320/25 мг.

У випадках, коли це прийнятно, у пацієнтів з неадекватним контролем АТ при монотерапії валсартаном або гідрохлортіазидом можливий перехід на комбінований препарат Валз Н із фіксованими дозами активних компонентів з попереднім етапом титрування доз валсартану та гідрохлортіазиду.

Після початку лікування препаратом Валз Н необхідний контроль артеріального тиску. За відсутності адекватного контролю артеріального тиску доза препарату Валз Н може бути поступово збільшена з підвищенням дози препарату до максимальних добових доз за валсартаном 320 мг+25 мг або 320+12.5 мг.

Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай досягається за 2-4 тижні терапії. Однак деяким пацієнтам може знадобитися від 4 до 8 тижнів лікування для досягнення адекватного контролю артеріального тиску. Це слід брати до уваги під час титрування дози.

Якщо не спостерігається очікуваного ефекту зниження артеріального тиску протягом 8 тижнів терапії препаратом Валз Н у дозі 320 мг +25 мг, то лікарю слід розглянути іншу схему лікування (призначити додатково якийсь гіпотензивний препарат або перейти на лікування іншим гіпотензивним препаратом).

Пацієнтам із слабкими або помірно вираженими порушеннями функції нирок (СКФ>30 мл/хв/1.73 м2) змін дози препарату не потрібно. Зважаючи на те, що однією з активних речовин є гідрохлортіазид, препарат Валз Н протипоказаний для прийому пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ < 30 мл/хв/1.73 м2).

У пацієнтів з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки без супутніх явищ холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг. Препарат Валз Н протипоказаний для прийому пацієнтам з тяжкими (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки .

У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Препарат Валз Н протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки.

Симптоми: при передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ аж до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку з летальним результатом. При передозуванні гідрохлортіазидом можливі нудота, сонливість, гіповолемія, порушення ритму серця та м'язові спазми, спричинені порушенням водно-електролітного балансу.

Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. У разі раннього виявлення передозування препарату рекомендовано викликати у пацієнта блювання. У разі виникнення вираженого зниження артеріального тиску рекомендована внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду, що супроводжується регулярним контролем діяльності серця та дихальної системи, ОЦК та кількості сечі. На необхідний для лікування період часу пацієнта слід укласти, піднявши йому ноги.

Валсартан не виводиться за допомогою гемодіалізу через значне зв'язування з білками плазми. У той самий час гемодіаліз дозволяє ефективно вивести з організму гідрохлортіазид.

Загальна лікарська взаємодія для валсартану та гідрохлоротіазиду

Лікарські засоби, спільного застосування з якими слід уникати

Препарати літію. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину II або тіазидними діуретиками відзначалося оборотне підвищення концентрації літію в плазмі та пов'язане з цим посилення токсичних проявів. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватися при одночасному застосуванні з Валз Н, оскільки нирковий кліренс препаратів літію знижується під впливом тіазидних діуретиків.

Лікарські засоби, спільне застосування з якими потребує обережності

Гіпотензивні препарати. Можливе посилення антигіпертензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими засобами, що знижують АТ (інгібітори АПФ, бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, гуанетидин, метилдопа, вазодилататори, прямі інгібітори реніну, блокатори рецепторів ангіо).

Пресорні аміни. Можливе послаблення дії пресорних амінів (норепінефрину, епінефрину), що не потребує припинення спільного застосування.

НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів рецепторів ангіотензину II, так і гідрохлортіазиду при одночасному прийомі. Одночасний прийом препарату Валз Н та НПЗЗ може призвести до порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у сироватці крові. При необхідності спільного застосування препарату Валз Н та НПЗП перед початком лікування необхідно оцінити функцію нирок та скоригувати водно-електролітні порушення.

Лікарська взаємодія валсартану

Лікарські засоби, спільного застосування з якими слід уникати

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, біологічно активних добавок, що містять калій; калійвмісних замінників харчової солі; інших лікарських засобів, що підвищують вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарину) вимагає дотримання запобіжних заходів (в т.ч. частого визначення вмісту калію в крові).

Подвійна блокада РААС. При лікуванні препаратами, що впливають на РААС, особливо при їх комбінації, у чутливих пацієнтів повідомлялося про виражене зниження АТ, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).

Потрібно бути обережними при комбінації блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен. Одночасний прийом блокаторів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу або порушенням ниркової функції (СКФ < 60 мл/хв/1.73 м2) протипоказаний.

Білки-переносники. За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне призначення валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP 2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Сmах та AUC).

Відсутність лікарської взаємодії

Не було відзначено клінічно значущих взаємодій при проведенні монотерапії валсартаном на фоні застосування наступних лікарських засобів: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.

Лікарська взаємодія гідрохлортіазиду

Літій. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ та діуретиками повідомлялося про випадки оборотного підвищення плазмової концентрації літію та його токсичної дії. Вивчення спільного застосування гідрохлортіазиду з валсартаном та препаратами літію не проводилося. Тому при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та препаратів, що містять літій, рекомендується контролювати концентрацію літію у крові.

Інші гіпотензивні препарати. Тіазидні діуретики посилюють антигіпертензивний ефект інших гіпотензивних препаратів (в т.ч. гуанетидину, метилдопи, бета-адреноблокаторів, вазодилататорів, блокаторів повільних кальцієвих каналів, інгібіторів АПФ, антагоністів ангіотензинових рецепторів, інгіб).

Курареподібні міорелаксанти. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію недеполяризуючих міорелаксантів.

Лікарські препарати, що впливають вміст калію в крові. Ризик гіпокаліємії, що викликається діуретиками, може посилюватися при одночасному застосуванні кортикостероїдів, проносних засобів, АКТГ, амфотерицину В, карбеноксолону, пеніциліну, ацетилсаліцилової кислоти або її похідних та антиаритмічних препаратів.

Лікарські препарати, що впливають вміст натрію в крові. Гіпонатріємічний ефект, що викликається діуретиками, може посилюватись при одночасному застосуванні з антидепресантами, антипсихотичними протисудомними препаратами (карбамазепін). Слід бути обережним при тривалому спільному призначенні гідрохлортіазиду разом з вищевказаними препаратами.

Лікарські засоби, здатні спровокувати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует":

Зважаючи на ризик розвитку гіпокаліємії, гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует".

Гіпоглікемічні засоби. Тіазидні діуретики можуть змінювати толерантність до глюкози, у зв'язку з чим може знадобитися корекція доз інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик розвитку молочнокислого ацидозу, спричинений можливими порушеннями функції нирок, пов'язаними з прийомом гідрохлортіазиду.

Бета-адреноблокатори та діазоксид. Одночасний прийом тіазидних діуретиків, у т.ч. гідрохлортіазиду, з бета-адреноблокаторами може збільшити ризик розвитку гіперглікемії. Тіазидні діуретики, в т.ч. гідрохлортіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Протиподагричні препарати (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Може знадобитися корекція дози урикозуричних засобів (пробенецид або сульфінпіразон), оскільки гідрохлортіазид може збільшувати концентрацію сечової кислоти у сироватці крові. Одночасний прийом тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, може підвищити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія та гіпомагніємія (небажані ефекти тіазидних діуретиків) можуть сприяти розвитку порушень серцевого ритму у пацієнтів, які отримують серцеві глікозиди.

НПЗП. Одночасне застосування НПЗЗ та гідрохлортіазиду може призвести до зниження діуретичного та антигіпертензивного ефектів останнього. Супутня гіповолемія може спровокувати розвиток гострої ниркової недостатності.

Н- та м-холіноблокатори. Н- та м-холіноблокатори (в т.ч. атропін, біпериден) можуть підвищувати біодоступність гідрохлортіазиду, що пов'язано зі зниженням перистальтики ШКТ та швидкості спорожнення шлунка. Відповідно, стимулятори моторики ШКТ (цизаприд) можуть знижувати біодоступність гідрохлортіазиду.

Аніонообмінні смоли. Всмоктування гідрохлортіазиду порушується у присутності колестираміну та колестиполу. Гідрохлортіазид слід приймати або за 4 години, або через 4-6 годин після прийому зазначених сполук.

Вітамін D та солі кальцію. Одночасний прийом гідрохлортіазиду з вітаміном D або препаратами кальцію може призводити до гіперкальціємії через посилення реабсорбції кальцію.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні гідрохлортіазиду та циклоспорину збільшується ризик розвитку гіперурикемії та загострення перебігу подагри.

Метилдоп. Повідомлялося про випадки розвитку гемолітичної анемії при одночасному призначенні гідрохлортіазиду та метилдопи.

Інші види взаємодії. Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може призвести до збільшення ризику побічних ефектів амантадину; зменшення виведення нирками препаратів, що мають цитотоксичну дію, (наприклад, циклофосфаміду, метотрексату), до потенціювання їх мієлосупресивної дії.

Етанол, барбітурати та наркотичні засоби. Їхнє спільне застосування з гідрохлортіазидом може потенціювати розвиток ортостатичної гіпотензії.

Йодоконтрастні речовини. При прийомі йодоконтрастних речовин у високих дозах на тлі зниженого ОЦК через прийом діуретиків існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності. До початку прийому препарату Валз Н слід заповнити ОЦК.

Як будь-який інший препарат, що впливає на РААС, препарат Валз Н не слід призначати жінкам, які планують вагітність. При призначенні будь-якого препарату, що впливає на РААС, лікарю слід поінформувати жінок дітородного віку про потенційну небезпеку застосування цих препаратів під час вагітності.

Застосування препарату Валз Н при вагітності протипоказане, тому що, враховуючи механізм дії блокаторів рецепторів ангіотензину II, не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що також впливають на РААС) на плід, у разі їх застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, може призводити до його пошкодження та загибелі.

За ретроспективними даними при застосуванні інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Є повідомлення про мимовільні аборти, олігогідрамніон (маловоддя) та порушення функції нирок у новонароджених, матері яких під час вагітності ненавмисно отримували валсартан.

Введення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, в порожнину матки призводило до розвитку жовтяниці або тромбоцитопенії у плода або в неонатальному періоді, а також до розвитку інших небажаних явищ, які спостерігаються у дорослих.

Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр.

Якщо вагітність діагностована в період лікування препаратом Валз Н, його слід відмінити якнайшвидше.

Невідомо, чи виділяється валсартан із грудним молоком. В експериментальних дослідженнях показано, що валсартан виділяється з молоком у лактуючих тварин.

Гідрохлортіазид проникає, виділяється з грудним молоком, тому протипоказано застосовувати Валз Н у період грудного вигодовування.

Небажані явища (НЯ) за даними клінічних та постмаркетингових досліджень зустрічалися частіше при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду порівняно з плацебо.

На тлі терапії препаратом Валз Н можливе виникнення НЯ, що відзначалися як при застосуванні валсартану та гідрохлортіазиду окремо, так і не виявлених у ході клінічних досліджень препарату Валз Н.

Визначення критеріїв частоти народження (згідно з класифікацією ВООЗ): дуже часто (≥10%); часто (≥1% та <10%); нечасто (≥0.1% та <1%); рідко (≥0.01% та <0.1%); дуже рідко (<0,01%), частота невідома (частоту розвитку за наявними даними встановити неможливо).

З боку обміну речовин: нечасто – зниження ОЦК.

З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – парестезія; дуже рідко – запаморочення; частота невідома - непритомність.

З боку органу зору: нечасто – зниження гостроти зору.

З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску, периферичні набряки.

З боку дихальної системи: нечасто – кашель; частота невідома – некардіогенний набряк легень.

З боку травної системи: нечасто – нудота; дуже рідко – діарея.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – міалгія; дуже рідко – артралгія.

З боку сечовивідної системи: частота невідома – порушення функції нирок.

Загальні реакції: нечасто – підвищена стомлюваність.

Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові, підвищення білірубіну у сироватці крові, підвищення креатиніну у сироватці крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації азоту сечовини у сироватці крові, нейтропенія.

Наступні НЯ спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час клінічних досліджень препарату Валз Н без очевидного зв'язку з прийомом препарату: біль у животі, біль у верхній частині живота, тривога, артрит, астенія, біль у спині, бронхіт (у т.ч. гострий) ), біль у грудях, постуральне запаморочення, диспепсія, задишка, сухість слизової оболонки порожнини рота, носові кровотечі, еректильна дисфункція, гастроентерит, головний біль, підвищене потовиділення, гіпестезії, грипоподібний стан, безсоння, розтягнення зв'язок, носа, назофарингіт, нудота, біль у шиї, периферичні набряки, середній отит, біль у кінцівках, прискорене серцебиття, біль у гортані та глотці, пірексія, поллакіурія, гіпертермія, синусит, сонливість, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції, інфекції вірусні інфекції, порушення зору.

Нижче наведено НЯ, що відзначалися на фоні прийому кожного компонента окремо.

Валсартан

З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: частота невідома – явища гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу.

З боку обміну речовин: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові, гіпонатріємія.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома – васкуліт.

З боку травної системи: нечасто – біль у животі.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів.

З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ангіоневротичний набряк, шкірний висип, свербіж шкіри, бульозний дерматит.

З боку сечовивідної системи: частота невідома – ниркова недостатність.

Наступні НЯ спостерігалися під час клінічних досліджень валсартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від їх причинно-наслідкового зв'язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Гідрохлоротіазид

З боку обміну речовин: дуже часто – підвищення концентрації ліпідів у плазмі крові (особливо на тлі високих доз гідрохлортіазиду), часто – гіпомагніємія та гіперурикемія; рідко – гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення перебігу цукрового діабету, дуже рідко – гіпохлоремічний алкалоз.

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, іноді у поєднанні з пурпурою; дуже рідко – агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гемолітична анемія, лейкопенія; частота невідома – апластична анемія.

З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості.

Порушення психіки: рідко – порушення сну, депресія.

З боку нервової системи: рідко – головний біль, парестезія, запаморочення.

З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія (може посилюватись при вживанні алкоголю, седативних чи знеболювальних засобів).

З боку серця: рідко – аритмії.

З боку дихальної системи: дуже рідко – респіраторний дистрес-синдром, включаючи набряк легенів та пневмоніт.

З боку травної системи: часто – зниження апетиту, помірно виражена нудота, блювання; рідко – дискомфорт у животі, запор, діарея; дуже рідко – панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – кропив'янка та інші види шкірного висипу; рідко – фотосенсибілізація; дуже рідко – некротизуючий васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, вовчаковоподібні реакції, загострення шкірних проявів системного червоного вовчаку, частота невідома – багатоформна еритема.

З боку статевих органів та молочної залози: часто – імпотенція.

З боку органу зору: рідко – порушення зору (особливо у перші кілька тижнів лікування); частота невідома – гострий напад закритокутової глаукоми.

З боку сечовидільної системи: частота невідома – гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок.

З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – м'язові спазми.

Загальні реакції: частота невідома – гіпертермія, астенія.

Якщо будь-які з вищезазначених побічних ефектів посилюються, або пацієнт помітив будь-які інші побічні ефекти, слід повідомити про це лікаря.

підвищена чутливість до валсартану, гідрохлортіазиду та інших похідних сульфонаміду, або будь-якого іншого компонента препарату; тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); біліарний цироз печінки; холестаз; /1.73 м2); анурія; рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія; симптоматична гіперурикемія; вагітність та планування вагітності; період лактації (грудне вигодовування); дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату у даної категорії пацієнтів дотепер не встановлено); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактози) .

З обережністю

Якщо пацієнт має одне з перелічених захворювань, то перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем:

Зміни вмісту електролітів сироватки крові

Валсартан. При одночасному застосуванні з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, з гепарином), слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в крові.

Гідрохлортіазид. Тіазидні діуретики через здатність знижувати вміст калію та магнію в сироватці крові повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів зі станами, що супроводжуються електролітними порушеннями: нефропатія, що супроводжується втратою солей, та преренальне (кардіогенне) порушення функції нирок. У разі виникнення клінічних проявів гіпокаліємії (м'язової слабкості, парезів, змін показників ЕКГ) лікування препаратом Валз Н слід припинити. Перед початком застосування препарату необхідно скоригувати гіпокаліємію та гіпомагніємію. Усім пацієнтам, які приймають препарати, що містять тіазидні діуретики, необхідний регулярний контроль вмісту електролітів плазми, особливо калію.

При застосуванні препарату Валз Н слід враховувати здатність тіазидних діуретиків викликати гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз, а також посилювати наявну гіпонатріємію. Гіпонатріємія у випадках рідко супроводжується неврологічної симптоматикою. Необхідний регулярний контроль вмісту натрію у плазмі крові.

Дефіцит в організмі натрію та/або зниження ОЦК. У пацієнтів, які отримують тіазидні діуретики, у т.ч. гідрохлортіазид, необхідно спостерігати за появою клінічних симптомів дефіциту натрію в організмі та/або зниження ОЦК. У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію в організмі та/або зниженим ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках після початку терапії препаратом Валз Н може розвиватися виражене зниження АТ, що супроводжується клінічними проявами. До початку лікування препаратом Валз Н необхідно скоригувати вміст натрію в організмі та/або заповнити ОЦК, інакше лікування необхідно розпочинати під суворим лікарським контролем.

У разі розвитку вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід укласти і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0.9% розчином натрію хлориду. Після стабілізації артеріального тиску лікування препаратом Валз Н може бути продовжено.

Стеноз ниркової артерії

У пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки прийом препарату Валз Н може супроводжуватися підвищенням концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, тому у таких пацієнтів препарат Валз Н слід застосовувати з обережністю.

Первинний гіперальдостеронізм

Препарат не є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у даної категорії пацієнтів не відзначається активація РААС.

Аортальний та мітральний стеноз, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при прийомі інших вазодилатирующих засобів слід бути обережним при прийомі препарату Валз Н у пацієнтів з аортальним або мітральним стенозом та обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Порушення функції нирок

Пацієнтам із слабкими або помірно вираженими порушеннями функції нирок (СКФ>30 мл/хв/1.73 м2) змін дози препарату не потрібно. У пацієнтів з порушенням функції нирок при прийомі препарату Валз Н потрібен періодичний моніторинг концентрації калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові.

Трансплантація нирки

Немає досвіду застосування комбінації валсартан/гідрохлортіазид у пацієнтів із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірними (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки без супутніх явищ холестазу препарат Валз Н слід застосовувати з обережністю.

Хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV ФК (за класифікацією NYHA), в т.ч. після перенесеного інфаркту міокарда

У пацієнтів, функція нирок яких залежить від стану РААС (наприклад, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю), терапія інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину II може супроводжуватися олігурією та/або прогресуючою азотемією, у поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю. Обстеження пацієнтів із недостатністю кровообігу та пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, має включати дослідження функції нирок.

Системна червона вовчанка

Є повідомлення про загострення та погіршення перебігу захворювань сполучної тканини (наприклад, системного червоного вовчаку) при застосуванні тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид.

Інші метаболічні порушення

Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть викликати зміну толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з цукровим діабетом може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів.

Зниження кліренсу сечової кислоти може призвести до гіперурикемії та розвитку подагри у схильних пацієнтів.

Тіазидні діуретики знижують екскрецію кальцію нирками і можуть викликати незначне підвищення вмісту кальцію в плазмі за відсутності супутніх порушень обміну кальцію. Виражена гіперкальціємія на фоні терапії тіазидним діуретиком (>12 мг/дл) або не відповідальна на відміну препарату може свідчити про наявність супутнього порушення обміну кальцію. У кількох пацієнтів з гіперкальціємією та гіпофосфатемією на фоні тривалого застосування тіазидних діуретиків визначали патологічні зміни у паращитовидних залозах.

До проведення дослідження паращитовидних залоз необхідно відмінити прийом тіазидних діуретиків.

Реакції гіперчутливості

Виникнення реакцій гіперчутливості на фоні застосування гідрохлортіазиду найчастіше відзначалося у пацієнтів з алергічними реакціями та бронхіальною астмою в анамнезі.

При лікуванні валсартаном були повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку, що супроводжується набряком гортані та голосових складок, що призводить до обструкції дихальних шляхів та набряку особи, губ, глотки та/або язика. У деяких пацієнтів із цієї групи виникав раніше ангіоневротичний набряк на фоні прийому інших лікарських засобів, зокрема інгібіторів АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку препарат Валз Н слід негайно відмінити, після чого відновлення препарату Валз Н заборонено.

Реакції фоточутливості

При прийомі тіазидних діуретиків повідомлялося про розвиток реакції фоточутливості. У разі розвитку реакцій фоточутливості рекомендується припинити прийом препарату Валз Н. У разі необхідності відновлення прийому діуретика необхідно уникати впливу УФ-випромінювання.

Гострий напад закритокутової глаукоми

На фоні застосування гідрохлортіазиду відзначалися випадки транзиторної міопії та гострого розвитку глаукоми. Фактором ризику гострого розвитку закритокутової глаукоми можуть бути дані анамнезу про алергічні реакції на сульфаніламід і пеніцилін. Симптоми: раптовий початок, різке зниження зору або біль у оці, які зазвичай виникають у період від декількох годин до тижня після початку терапії. Нелікована глаукома може призвести до стійкої втрати зору. Насамперед необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду. Додаткове медикаментозне або хірургічне лікування може знадобитися, якщо внутрішньоочний тиск після відміни препарату не знижується.

Результати допінг-контролю

Гідрохлортіазид може давати позитивний результат під час проведення допінг-контролю.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Оскільки на тлі терапії препаратом можливий розвиток таких НЯ, як запаморочення або непритомність, пацієнтам, які приймають препарат Валз Н, слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності.

Препарат відпускається за рецептом.

ACTAVIS GROUP PTC ehf. (Ісландія)

BALKANPHARMA-DUPNITSA AD (Болгарія)

Страна производства (на момент написания) Болгария.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 320 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 320 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 320 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 320 мг 30 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Диован таблетки 160 мг 28 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 90 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 60 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 60 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Нортиван таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Нортиван таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Валаар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Валсартан Санофи Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 84 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 28 шт., Валсартан Санофи Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 28 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 98 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 98 шт., Нортиван таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 28 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт., Диован таблетки покрытые пленочной обоолчкой 80 мг 28 шт..