Валаар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:80 мг
-
В упаковке:28 шт.
Валсартан - активный специфический антагонист рецепторов ангиотензина II. Избирательно блокирует рецепторы подтипа АТ1, которые ответственны за эффекты ангиотензина II. Следствием блокады AT1-рецепторов является повышение плазменной концентрации ангиотензина II, который может стимулировать незаблокированные АТ2-рецепторы. Валсартан не имеет сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT1-рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа АТ2. Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие важное значение в регуляции функций сердечно-сосудистой системы.
Вероятность возникновения кашля при применении валсартана очень низкая, что связано с отсутствием влияния на АПФ, который отвечает за деградацию брадикинина. Сравнение валсартана с ингибитором АПФ демонстрирует, что частота развития сухого кашля достоверно (р<0.05) ниже у пациентов, принимающих валсартан, чем у пациентов, принимающих ингибитор АПФ (2.6% против 7.9% соответственно). В группе пациентов, у которых ранее при лечении ингибитором АПФ развивался сухой кашель, при лечении валсартаном эта нежелательная реакция отмечается в 19.5% случаев, а при лечении тиазидным диуретиком - в 19.0% случаев, в то время как в группе пациентов, получавших лечение ингибитором АПФ, кашель наблюдается в 68.5% случаев (р < 0.05).
Применение при артериальной гипертензии у пациентов старше 18 лет
При лечении валсартаном пациентов с артериальной гипертензией отмечается снижение АД, не сопровождающееся изменением ЧСС.
После назначения внутрь разовой дозы препарата у большинства пациентов начало антигипертензивного действия наблюдается в течение 2 ч, а максимальное снижение АД достигается в пределах 4-6 ч, сохраняющееся более 24 ч. При повторном применении валсартана максимальное снижение АД, вне зависимости от принятой дозы, обычно достигается в пределах 2-4 недель, и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. В случае одновременного применения валсартана с гидрохлоротиазидом достигается достоверное дополнительное снижение АД. Резкое прекращение применения валсартана не сопровождается значительным повышением АД или другими нежелательными реакциями. У пациентов с артериальной гипертензией, сахарным диабетом 2 типа и нефропатией, принимающих валсартан в дозе 160-320 мг, отмечается значительное снижение протеинурии (36-44%).
Применение после острого инфаркта миокарда у пациентов старше 18 лет
При применении валсартана в течение 2 лет у пациентов в период от 12 ч до 10 дней после перенесенного острого инфаркта миокарда (осложненного левожелудочковой недостаточностью и/или систолической дисфункцией левого желудочка) снижаются показатели общей смертности, сердечно-сосудистой смертности и увеличивается время до первой госпитализации по поводу обострения течения хронической сердечной недостаточности, повторного инфаркта миокарда, внезапной остановки сердца и инсульта (без летального исхода). Профиль безопасности валсартана у пациентов с острым инфарктом миокарда сходен с таковым при других состояниях.
Хроническая сердечная недостаточность (ХСН) у пациентов старше 18 лет
При применении валсартана (в средней суточной дозе 254 мг) в течение 2 лет у пациентов с ХСН II (62%), III (36%) и IV (2%) ФК по классификации NYHA с фракцией выброса левого желудочка (ЛЖ) менее 40% и внутренним диастолическим диаметром ЛЖ более 2.9 см/м2, получающих стандартную терапию, включая ингибиторы АПФ (93%), диуретики (86%), дигоксин (67%) и бета-адреноблокаторы (36%) отмечается достоверное снижение (на 27.5%) риска госпитализации по поводу обострения течения ХСН.
У пациентов, не получавших ингибиторы АПФ, отмечается значительное снижение показателя общей смертности (на 33%), сердечно-сосудистой смертности и заболеваемости, связанной с ХСН (время до наступления первого сердечно-сосудистого события), которые оцениваются по следующим показателям: смерть, внезапная смерть с проведением реанимации, госпитализация по поводу обострения течения ХСН, в/в введение инотропных или сосудорасширяющих препаратов в течение 4 или более часов без госпитализации (на 44%). В группе пациентов, получающих ингибиторы АПФ (без бета-адреноблокаторов), на фоне лечения валсартаном не наблюдается снижения показателя общей смертности, однако уменьшаются показатели сердечно сосудистой смертности и заболеваемости, связанной с ХСН на 18.3%.
В целом применение валсартана приводит к уменьшению числа госпитализаций по поводу ХСН, замедлению прогрессирования ХСН, улучшению функционального класса ХСН по классификации NYHA, увеличению фракции выброса левого желудочка, а также уменьшению выраженности признаков и симптомов сердечной недостаточности и улучшению качества жизни по сравнению с плацебо.
Применение у пациентов старше 18 лет с артериальной гипертензией и нарушением толерантности к глюкозе
При применении валсартана и изменении образа жизни отмечалось статистически достоверное снижение риска развития сахарного диабета у данной категории пациентов. Валсартан не оказывал влияния на частоту летальных исходов в результате сердечно-сосудистых событий, инфаркта миокарда и ишемических атак без летальных исходов, на госпитализации по причине сердечной недостаточности или нестабильной стенокардии, артериальной реваскуляризации, у пациентов с нарушением толерантности к глюкозе и артериальной гипертензией, отличающихся по возрасту, полу и расовой принадлежностью. У пациентов, получающих валсартан, риск развития микроальбуминурии был достоверно ниже, чем у пациентов, не получающих данную терапию.
Применение у детей и подростков в возрасте от 6 до 18 лет при артериальной гипертензии
У детей и подростков в возрасте от 6 до 18 лет валсартан обеспечивает дозозависимое, плавное снижение АД. При применении валсартана максимальное снижение АД, вне зависимости от принятой дозы, обычно достигается в течение 2 недель, и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии.
Валаар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт инструкция на украинскомФорма випуску
таб., покр. плівковою оболонкою, 80 мг: 28 шт.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі внутрішній шар білого чи майже білого кольору.
| 1 таб. | |
| валсартан | 80 мг |
Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна - 59.5 мг, лактози моногідрат - 18 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гликолат) - 14.4 мг, повідон - 5.4 мг, натрію лаурилсульфат - 0.9 мг, маг.
Склад оболонки: Опадрай II (спирт полівініловий - 2 мг, макрогол 3350 - 1.01 мг, тальк - 0.74 мг, титану діоксид - 1.17 мг, алюмінієвий лак на основі барвника чарівного червоного - 0.029 мг, алюмінієвий лак0 алюмінієвий лак на основі барвника сонячний захід сонця жовтий - 0.028 мг).
14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
Коди АТХ
C09CA03 Valsartan
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антагоніст рецепторів ангіотензину II
Діюча речовина
валсартан
Фармако-терапевтична група
Ангіотензину II рецепторів антагоніст
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Валсартан – активний специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Вибірково блокує рецептори підтипу АТ1, які відповідають ефекти ангіотензину II. Наслідком блокади AT1-рецепторів є підвищення концентрації плазми ангіотензину II, який може стимулювати незаблоковані АТ2-рецептори. Валсартан не має будь-якої вираженої агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Можливість виникнення кашлю при застосуванні валсартану дуже низька, що пов'язано з відсутністю впливу на АПФ, який відповідає за деградацію брадикініну. Порівняння валсартану з інгібітором АПФ демонструє, що частота розвитку сухого кашлю достовірно (р<0.05) нижча у пацієнтів, які приймають валсартан, ніж у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ (2.6% проти 7.9% відповідно). У групі пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном ця небажана реакція відзначається у 19.5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19.0% випадків, у той час як у групі пацієнтів, які отримували лікування. , кашель спостерігається у 68.5% випадків (р<0.05)
Застосування при артеріальній гіпертензії у пацієнтів віком від 18 років.
При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС.
Після призначення внутрішньоразової дози препарату у більшості пацієнтів початок антигіпертензивної дії спостерігається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин, що зберігається більше 24 годин. досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. У разі одночасного застосування валсартану з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску. Різке припинення застосування валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними реакціями. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та нефропатією, які приймають валсартан у дозі 160-320 мг, відзначається значне зниження протеїнурії (36-44%).
Застосування після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів віком від 18 років.
При застосуванні валсартану протягом 2 років у пацієнтів у період від 12 год до 10 днів після перенесеного гострого інфаркту міокарда (ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка) знижуються показники загальної смертності, серцево-судинної смертності та збільшення з приводу загострення перебігу хронічної серцевої недостатності, повторного інфаркту міокарда, раптової зупинки серця та інсульту (без смерті). Профіль безпеки валсартану у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда подібний до такого при інших станах.
Хронічна серцева недостатність (ХСН) у пацієнтів віком від 18 років.
При застосуванні валсартану (у середній добовій дозі 254 мг) протягом 2 років у пацієнтів із ХСН II (62%), III (36%) та IV (2%) ФК за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) менше 40 % та внутрішнім діастолічним діаметром ЛШ більше 2.9 см/м2, які отримують стандартну терапію, включаючи інгібітори АПФ (93%), діуретики (86%), дигоксин (67%) та бета-адреноблокатори (36%) відзначається достовірне зниження (на 27.5%). ) ризику госпіталізації щодо загострення перебігу ХСН.
У пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ, відзначається значне зниження показника загальної смертності (на 33%), серцево-судинної смертності та захворюваності, пов'язаної з ХСН (час до настання першої серцево-судинної події), які оцінюються за такими показниками: смерть, раптова смерть з проведенням реанімації, госпіталізація з приводу загострення перебігу ХСН, внутрішньовенне введення інотропних або судиннорозширювальних препаратів протягом 4 або більше годин без госпіталізації (на 44%). У групі пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ (без бета-адреноблокаторів), на фоні лікування валсартаном не спостерігається зниження показника загальної смертності, проте зменшуються показники серцево-судинної смертності та захворюваності, пов'язаної з ХСН на 18.3%.
Загалом застосування валсартану призводить до зменшення кількості госпіталізацій з приводу ХСН, уповільнення прогресування ХСН, поліпшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду лівого шлуночка, а також зменшення виразності ознак та симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо.
Застосування у пацієнтів старше 18 років з артеріальною гіпертензією та порушенням толерантності до глюкози
При застосуванні валсартану та зміні способу життя відзначалося статистично достовірне зниження ризику розвитку цукрового діабету у даної категорії пацієнтів. Валсартан не впливав на частоту летальних наслідків внаслідок серцево-судинних подій, інфаркту міокарда та ішемічних атак без летальних наслідків, на госпіталізації внаслідок серцевої недостатності або нестабільної стенокардії, артеріальної реваскуляризації, у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози та артеріальної гіпертензії. віком, статтю та расовою приналежністю. У пацієнтів, які отримують валсартан, ризик розвитку мікроальбумінурії був достовірно нижчим, ніж у пацієнтів, які не одержують цієї терапії.
Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років при артеріальній гіпертензії
У дітей та підлітків віком від 6 до 18 років валсартан забезпечує дозозалежне, плавне зниження АТ. При застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається протягом 2 тижнів і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії.
Показання
Дорослі
артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у пацієнтів, які отримують стандартну терапію одним або декількома препаратами з наступних фармакотерапевтичних груп: діуретики, серцеві глікозиди, інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори (застосування кожного з обов'язковим); для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинаміки.Діти та підлітки
артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Спосіб застосування, курс та дозування
Приймають внутрішньо, не розжовуючи, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю води.
Дорослі
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза препарату Валаар становить 80 мг 1 раз на добу, незалежно від расової приналежності, віку та статі пацієнта. Антигіпертензивний ефект відзначається у перші 2 тижні лікування, максимальний ефект розвивається через 4 тижні. Тим пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватної терапевтичної відповіді, добова доза препарату може бути поступово збільшена до максимальної добової дози 320 мг або необхідно додатково застосовувати діуретичні засоби.
Хронічна серцева недостатність
Рекомендована початкова доза препарату Валаар становить 40 мг 2 рази на добу. Дозу препарату слід поступово збільшити протягом як мінімум 2 тижнів до 80 мг 2 рази на добу, а при добрій переносимості - до 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг на 2 прийоми. При цьому може знадобитися зниження дози діуретиків, що одночасно приймаються.
Для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда
Лікування слід розпочинати протягом 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда.
Початкова доза становить 20 мг (1/2 таблетки 40 мг) 2 рази на добу. Підвищення дози проводиться методом титрування (40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу) протягом наступних тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 рази на добу.
Максимальна добова доза становить 320 мг на 2 прийоми. Як правило, рекомендується збільшення дози до 80 мг 2 рази на добу до кінця 2 тижнів лікування. Досягнення максимальної цільової дози по 160 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця 3-го місяця терапії препаратом Валаар. Збільшення дози залежить від переносимості препарату під час титрування.
У разі розвитку артеріальної гіпотензії, що супроводжується клінічними проявами, або порушень функції нирок, слід розглянути питання про зниження дози.
Оцінка стану пацієнтів період після перенесеного інфаркту міокарда включає оцінку функції нирок.
Пацієнти похилого віку старше 65 років. У пацієнтів похилого віку старше 65 років корекція дози препарату не потрібна.
Пацієнти із порушенням функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози препарату не потрібна. В даний час немає даних про застосування препарату у пацієнтів з КК<10 мл/хв .
Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без явищ холестазу препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 80 мг.
Діти та підлітки віком від 6 до 18 років
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза препарату Валаар у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 40 мг при масі тіла дитини менше 35 кг та 80 мг при масі тіла дитини понад 35 кг. Дозу рекомендовано коригувати з урахуванням зниження артеріального тиску. Максимальні рекомендовані дози відображені у таблиці нижче. Застосування препарату у вищих дозах не рекомендовано.
| Маса тіла | Максимальна рекомендована добова доза |
| ≥8 кг <35 кг | 80 мг |
| ≥35 кг <80 кг | 160 мг |
| ≥80 кг ≤160 кг | 320 мг |
Передозування
Симптоми: основний прояв - виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до пригнічення свідомості, колапсу та/або шоку.
Лікування: симптоматичне лікування, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів.
При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, ОЦК і кількості сечі, що виділяється.
Лікарська взаємодія
Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутні клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом.
Подвійна блокада РААС при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів АПФ або аліскірену. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на РААС, пов'язане з підвищеною частотою розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується проводити моніторинг АТ, функції нирок та вмісту електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС.
НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. При застосуванні валсартану одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе зменшення його антигіпертензивної дії. При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II одночасно з НПЗЗ можливе погіршення функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. При необхідності одночасного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів до початку лікування необхідно провести оцінку функції нирок та корекцію порушень водно-електролітного балансу.
Білки-переносники. За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне призначення валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібіторами білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Сmах та AUC).
Препарати літію. При застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з препаратами літію відзначається підвищення вмісту літію в плазмі та посилення його токсичної дії. Не рекомендується застосовувати валсартан одночасно з препаратами літію (досвід обмежений). При необхідності застосування валсартану одночасно з препаратами літію необхідно забезпечити контроль вмісту літію у плазмі.
При одночасному застосуванні валсартану з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), замінниками солі, що містять калій або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, з ), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію в крові.
У дітей та підлітків артеріальна гіпертензія часто пов'язана з порушенням функції нирок. У цій категорії пацієнтів рекомендовано з обережністю застосовувати валсартан одночасно з іншими препаратами, що впливають на РААС, т.к. це може призвести до підвищення концентрації калію у сироватці крові. Слід проводити регулярний контроль функції нирок та концентрації калію у сироватці крові у цієї групи пацієнтів.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що впливають на РААС) на плід, у разі їх застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, може призводити до його пошкодження та загибелі. За ретроспективними даними при застосуванні інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Є повідомлення про мимовільні аборти, олігогідрамніон та порушення функції нирок у новонароджених, матері яких при вагітності випадково отримували валсартан. Валаар, як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід застосовувати при вагітності, а також у жінок, які планують вагітність. При застосуванні засобів, що впливають на РААС, лікареві слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід при вагітності. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Валаар, слід відмінити лікування якнайшвидше.
У доклінічних дослідженнях тварин не спостерігалося ефектів впливу валсартану на фертильність. Дані щодо впливу валсартану на фертильність у людини відсутні.
Невідомо, чи виділяється валсартан із грудним молоком. Тому не слід застосовувати препарат у період годування груддю.
Побічна дія
Дані щодо залежності частоти будь-якої з небажаної реакції від дози або тривалості лікування валсартаном, а також статі, віку або расової приналежності відсутні. Профіль безпеки валсартану у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років з артеріальною гіпертензією не відрізняється від профілю безпеки валсартану у дорослих пацієнтів.
Нижче наведені небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень, а також при застосуванні препарату у клінічній практиці.
Частота розвитку небажаних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10 випадків), часто (>1/100 та <1/10 випадків), нечасто (>1/1000 та <1/100 випадків), рідко (>1/10 000 та <1/1000 випадків) і дуже рідко (<1/10 000 випадків, включаючи окремі повідомлення). У межах кожної групи, виділеної за частотою народження, небажані реакції розподілені в порядку зменшення їх важливості.
Для всіх небажаних реакцій, виявлених у клінічній практиці та під час аналізу лабораторних показників (частоту розвитку яких встановити неможливо) використовувалася градація "частота невідома".
Пацієнти з артеріальною гіпертензією
З боку системи кровотворення: частота невідома – зниження гемоглобіну, гематокриту, нейтропенії, тромбоцитопенії.
З боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу.
З боку обміну речовин: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові.
З боку органу слуху та лабіринтні розлади: нечасто – вертиго.
З боку серцево-судинної системи: частота невідома – васкуліт.
З боку дихальної системи: нечасто – кашель.
З боку травної системи: нечасто – біль у животі.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – порушення функції печінки, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – міалгія.
З боку сечовивідної системи: частота невідома – порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові.
Інші: нечасто – підвищена стомлюваність.
Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалися такі небажані явища, причинно-наслідковий зв'язок яких з прийомом препарату не встановлено: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, безсоння, зниження лібідо, нудота, периферичні набряки, фаринг риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
Пацієнти, які отримують валсартан після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або при ХСН
З боку системи кровотворення: частота невідома – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу.
З боку обміну речовин: нечасто – гіперкаліємія; частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові.
З боку нервової системи: часто – запаморочення, постуральне запаморочення; нечасто - непритомність, біль голови.
З боку органу слуху та лабіринтні розлади: нечасто – вертиго.
З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності; частота невідома – васкуліт.
З боку дихальної системи: нечасто – кашель.
З боку травної системи: нечасто – нудота, діарея.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома - шкірний висип, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: рідко – рабдоміоліз; частота невідома – міалгія.
З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; нечасто – гостра ниркова недостатність, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; частота невідома – підвищення вмісту азоту сечовини у плазмі крові.
Загальні порушення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність.
Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або ХСН спостерігалися такі небажані явища, причинно-наслідковий зв'язок яких із прийомом препарату не встановлено: артралгія, біль у животі, біль у спині, астенія, безсоння, зниження лібідо, нейтропенія , периферичні набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції
Якщо будь-які з вище перерахованих небажаних реакцій посилилися або виникли інші небажані реакції, слід повідомити про це лікаря.
Протипоказання до застосування
підвищена чутливість до валсартану або будь-якого іншого компонента препарату; вагітність та період грудного вигодовування; тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз та холестаз; дитячий вік до 6 років - за показанням артеріальна гіпертензія, до 18 років - за іншими показаннями; до складу препарату входить лактози моногідрат, тому препарат не слід застосовувати при непереносимості лактози, дефіциті лактази, глюкозо-галактозної мальабсорбції.
З обережністю слід застосовувати препарат при двосторонньому стенозі ниркових артерії, стенозі артерії єдиної нирки, первинному гіперальдостеронізмі, при дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі; при станах, що супроводжуються зменшенням ОЦК (у т.ч. діарея, блювання); у дорослих пацієнтів з КК<10 мл/хв, у пацієнтів віком від 6 до 18 років з КК<30 мл/хв, у т.ч. що знаходяться на гемодіалізі, з легкими та помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без явищ холестазу, у пацієнтів з ХСН III-IV ФК по NYHA, функція нирок у яких залежить від РААС, у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом, гіпертрофічною обструктивною кардіомі у пацієнтів після трансплантації нирки; у пацієнтів зі спадковим ангіоневротичним набряком або ангіоневротичним набряком на тлі попереднього застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) або інгібіторів АПФ; одночасному призначенні з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен-вмісні препарати.
Не рекомендується застосовувати препарат одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини.
особливі вказівки
Трансплантація нирки
Даних щодо безпеки застосування валсартану у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, немає.
Дефіцит в організмі натрію та/або зменшення ОЦК
У пацієнтів з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зменшеним ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках на початку лікування препаратом може розвиватися артеріальна гіпотензія, що супроводжується клінічними проявами. Перед початком лікування препаратом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, у т.ч. шляхом зменшення дози діуретика.
Стеноз ниркової артерії
Застосування препарату коротким курсом у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок однобічного стенозу артерії єдиної нирки, не призводить до істотної зміни показників ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові або азоту сечовини крові. Однак, враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників.
Первинний гіперальдостеронізм
Препарат неефективний для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у цієї категорії пацієнтів не відзначається активація РААС.
ХСН/період після перенесеного інфаркту міокарда
У пацієнтів з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування валсартаном, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контроль артеріального тиску на початку терапії. За умови дотримання рекомендацій щодо режиму дозування зазвичай не виникає необхідності відміни препарату через артеріальну гіпотензію. Оцінка стану пацієнтів із ХСН включає оцінку функції нирок.
Внаслідок інгібування РААС у деяких пацієнтів можливі порушення ниркової функції. У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок у яких залежить від стану РААС, лікування інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та в поодиноких випадках розвитком гострої ниркової недостатності та/або результатом. Тому у цих категорій пацієнтів перед застосуванням препарату, а також періодично під час лікування необхідно проводити оцінку функції нирок.
Комбінована терапія при артеріальній гіпертензії
При артеріальній гіпертензії препарат Валаар можна застосовувати як монотерапію, а також одночасно з іншими гіпотензивними засобами, зокрема, з діуретиками.
Комбінована терапія в період після перенесеного інфаркту міокарда
Можливе застосування препарату Валаар у комбінації з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються після перенесеного інфаркту міокарда, а саме: тромболітиками, ацетилсаліцилової кислотою як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторами та інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). У даній категорії пацієнтів не рекомендується застосовувати препарат Валаар одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини.
Комбінована терапія при ХСН
При ХСН препарат Валаар можна застосовувати як монотерапії, так і одночасно з іншими засобами - діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосування потрійної комбінованої терапії інгібітором АПФ, бета-адреноблокатором та валсартаном.
Ангіоневротичний набряк
Ангіоневротичний набряк, у т.ч. набряк гортані та голосових зв'язок, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або набряк язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких з цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк на тлі прийому інших препаратів, т.ч. інгібіторів АПФ. Прийом препарату Валаар у разі розвитку ангіоневротичного набряку має бути негайно скасовано, відновлення препарату заборонено.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Оскільки на тлі терапії препаратом Валаар можливий розвиток таких небажаних реакцій як запаморочення або непритомність, пацієнтам, які приймають препарат, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортним засобом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказання: одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів із цукровим діабетом або пацієнтів з порушенням функції нирок (КК<60 мл/хв).
У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози препарату не потрібна. В даний час немає даних про застосування препарату у пацієнтів з КК<10 мл/хв .
Застосування при порушеннях функції печінки
Протипоказання: тяжкі порушення функції печінки; біліарний цироз; холестаз.
У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без явищ холестазу препарат слід застосовувати з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 80 мг.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у дітей
Протипоказання:
дитячий вік до 6 років (за показанням артеріальна гіпертензія); дитячий та підлітковий вік до 18 років (за винятком артеріальної гіпертензії);Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія I21 Гострий інфаркт міокарда I50.0 Застійна серцева недостатність
Власник реєстраційного посвідчення
PhP OBOLENSKOJE AO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Валаар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Валаар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, Вас заинтересует информация про этот товар. Хотите приобрести Валаар таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 320 мг 30 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Диован таблетки 160 мг 28 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 90 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Вальсакор таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 60 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 60 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Валсартан-СЗ таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Нортиван таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 30 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 320 мг 28 шт., Нортиван таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 30 шт., Валсартан Санофи Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 84 шт., Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 28 шт., Валсартан Санофи Валсартан таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 28 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 98 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 98 шт., Нортиван таблетки покрытые пленочной оболочкой 40 мг 30 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 160 мг 28 шт., Валз таблетки покрытые пленочной оболочкой 80 мг 28 шт., Диован таблетки покрытые пленочной обоолчкой 80 мг 28 шт..