Текфидера капсулы кишечнорастворимые 120 мг 14 шт Цена

Механизм терапевтического действия диметилфумарата при рассеянном склерозе не до конца изучен. В доклинических исследованиях было показано, что фармакодииамическое действие диметилфумарата, в основном, обусловлено активацией транскрипции ядерного фактора 2. подобного эритроидному деривату 2(Nrf2). Установлено, что диметилфумарат активирует Nrf2-зависимые антиоксидантные гены пациентов (например, NAD(P)H-дегидрогеназа, хинон 1; [NQO1]).

Влияние на иммунную систему

Диметилфумарат оказывает противовоспалительное и иммуномодулирующее действие. Также показано, что диметилфумарат и его основной метаболит, монометилфумарат, существенно снижают иммунную клеточную активность и последующее высвобождение провоспалительных цитокинов в ответ на индуцируемую воспалительную реакцию. У пациентов с псориазом диметилфумарат оказывает влияние на фенотип лимфоцитов за счет снижения образования провоспалительных цитокинов (Тн1, Тн17), и повышения продукции противовоспалительных цитокинов (Тн2). Терапевтическая активность диметилфумарата подтверждена при моделировании воспаления и нейровоспалительной травмы. В течение первого года применение диметилфумарата может сопровождаться снижением общего количества лимфоцитов в крови, в среднем на 30% от исходного значения, с последующей его стабилизацией.

Влияние на сердечно-сосудистую систему

Однократный прием диметилфумарата в дозе 240 мг или 360 мг не изменяет продолжительность интервала QTc.

Клиническая эффективность

Эффективность и безопасность препарата Текфидера была подтверждена в ходе двух рандомизированных двойных слепых плацебо контролируемых двухлетних исследований (исследование 1, DEFINE, и исследование 2, CONFIRM) с участием, соответственно, 1234 пациентов и 1417 пациентов с рецидивирующим ремиттирующим рассеянным склерозом (РРРС). Пациенты с прогрессирующими формами заболевания не были включены в эти исследования.

Основные усредненные характеристики пациентов, участвовавших в исследовании 1, были следующими: возраст - 39 лет; продолжительность заболевания - 7.0 лет; сумма баллов по расширенной шкале оценки инвалидизации (РШОИ) - 2.0. Кроме того, у 16% пациентов сумма баллов по шкале РШОИ была >3.5; у 28% пациентов зарегистрировано ≥2 рецидивов за предыдущий год, а 42% пациентов получали другую общепринятую для рассеянного склероза терапию. У 36% пациентов в подгруппе с дополнительной оценкой результатов магнитно-резонансной томографии (МРТ) отмечали, по крайней мере, одно поражение, накапливающее гадолиний (Gd+). В среднем, количество Gd+-очагов составляло 1.4.

В качестве "первичной" конечной точки в исследовании 1 была выбрана доля пациентов с рецидивом заболевания через 2 года терапии. "Вторичные" конечные точки включали: количество новых или впервые увеличившихся Т2-гиперинтенсивных очагов, количество Gd+-очагов, ежегодная частота рецидивов и время до подтвержденного стойкого (в течение 12 недель) прогрессирования инвалидизации. В исследовании 1 Текфидера продемонстрировала клинически выраженный и статистически достоверный эффект в отношении всех "первичных" и "вторичных" конечных точек. Доля пациентов, у которых отмечали рецидив заболевания на фоне применения препарата Текфидера и плацебо, составляла, соответственно, 0.27 и 0.461 (снижение риска на 49%, р < 0.0001). Ежегодная частота рецидивов у пациентов в группе препарата Текфидера и плацебо была, соответственно, 0.172 и 0.364 (относительное снижение на 53%, р<0.0001). Доля пациентов с подтвержденной прогрессирующей инвалидизацией была определена, соответственно, как 0.164 и 0.271 (снижение риска на 38%, р=0.005). Число новых или впервые увеличившихся Т2-очагов за 2 года лечения составляло 3.2 у пациентов на фоне применения препарата Текфидера, и 16.5 - в группе плацебо (снижение риска на 85%. р<0.0001), а количество Gd+-очагов было, соответственно, 0.1 и 1.8 (снижение относительного риска на 90%, р<0.0001).

Дизайн исследования 2 отличался от дизайна исследования 1 тем, что врач/исследователь, оценивавший эффективность применения препарата, не знал каким методом проводилось лечение, а также наличием третьей группы пациентов, получавших препарат сравнения на основе глатирамера ацетата (ГА). Усредненные исходные характеристики пациентов в исследовании 2 были следующими: возраст 37 лет, длительность заболевания 6.0 лет, сумма баллов по шкале РШОИ 2.5. Кроме того, у 17% пациентов сумма баллов по шкале РШОИ была >3.5, у 32% пациентов было зарегистрировано ≥2 рецидивов за предыдущий год, а 30% пациентов получали другую общепринятую для рассеянного склероза терапию. "Первичной" конечной точкой в исследовании 2 была ежегодная частота рецидивов в течение 2 лет. В качестве "вторичных" конечных точек были выбраны количество новых или впервые увеличившихся Т2-гиперинтенсивных очагов, количество Т1-гипоинтенсивных очагов, относительное число рецидивов и время до подтвержденного стойкого (в течение 12 недель) прогрессирования инвалидизации.

Текфидера продемонстрировала клинически выраженный и статистически достоверный эффект в отношении "первичной" и большинства "вторичных" конечных точек в исследовании 2. Ежегодная частота рецидивов составила 0.224 в группе пациентов, получавших препарат Текфидера, 0.401 в группе плацебо (снижение риска на 44%, р<0.0001) и 0.286 в группе пациентов, получавших ГА. Доли пациентов с рецидивами заболевания составили 0.291 в группе препарата Текфидера, 0.410 в группе плацебо (относительное снижение риска на 34%. р<0.0001) и 0.321 в группе ГА. Доли пациентов с подтвержденной прогрессирующей инвалидизацией были определены как 0.128 в группе препарата Текфидера, 0.169 в группе плацебо (относительное снижение риска на 21%, р=0.25) и 0.156 в группе ГА. Количество новых или впервые увеличившихся Т2- гиперинтенсивных очагов за 2 года лечения составило 5.7 в группе получавших препарат Текфидера. 19.9 в группе получавших плацебо (относительное снижение на 71%. р<0.0001) и 9.6 в группе получавших ГА. а количество Gd+-очагов, соответственно, 0.5, 2.0 (относительное снижение рисков 74%, р<0.0001) и 0.7.

Клиническая эффективность у пациентов с высокой активностью заболевания

В подгруппе пациентов с высокой активностью заболевания была продемонстрирована стабильная клиническая эффективность препарата Текфидера в отношении снижения количества рецидивов заболевания, тогда как влияние на период времени до наступления трехмесячного устойчивого прогрессирования инвалидизации четко не установлено.

Капсули кишковорозчинні тверді желатинові, непрозорі, розмір №0, зі світло-зеленими кришечкою та корпусом, з маркуванням чорнилом чорного кольору "BG-12 240 mg" на корпусі капсули; вміст капсули – мікротаблетки білого або майже білого кольору.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна - 106.7 мг, кроскармеллозу натрію - 18.5 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2.2 мг, магнію стеарат - 1.8 мг, триетилцитрат - 9.5 мг, метакриловий кислоти-метилметакрилат 3 метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] – 39.87 мг, симетикон – 0.2 мг, натрію лаурилсульфат – 0.3 мг, полісорбат 80 – 0.95 мг, тальк (мікронізований) – 17.1 мг.

Склад оболонки капсули: корпус: желатин – 56.11 мг, титану діоксид (Е172) – 1.38 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.09 мг, барвник діамантовий блакитний FCF (Е133) – 0.01 мг; кришечка – желатин – 37.41 мг, титану діоксид (Е171) – 0.92 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.06 мг, барвник діамантовий блакитний FCF (Е133) – 0.01 мг.
Склад чорнил чорних (маркування капсули): шеллак - 24-27% (в/в), калію гідроксид - 0.05-0.1% (в/в), барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24-28% (в/в) .

14 шт. - блістери (2) - конверти картонні (2) - пачки картонні.

N07XX09 Dimethyl fumarate

Імуномодулятор. Препарат, що застосовується при розсіяному склерозі

диметилфумарат

Інші препарати для лікування захворювань нервової системи

Препарат слід зберігати у виробничій упаковці, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності: капсули 120 мг – 4 роки; капсули 240 мг – 3 роки.

Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Механізм терапевтичної дії диметилфумарату при розсіяному склерозі не до кінця вивчений. У доклінічних дослідженнях було показано, що фармакодіамічна дія диметилфумарату в основному зумовлена ​​активацією транскрипції ядерного фактора 2. подібного до еритроїдного деривату 2(Nrf2). Встановлено, що диметилфумарат активує Nrf2-залежні антиоксидантні гени пацієнтів (наприклад, NAD(P)H-дегідрогеназа, хінон 1; [NQO1]).

Вплив на імунну систему

Диметилфумарат має протизапальну та імуномодулюючу дію. Також показано, що диметилфумарат та його основний метаболіт, монометилфумарат, суттєво знижують імунну клітинну активність та подальше вивільнення прозапальних цитокінів у відповідь на індуковану запальну реакцію. У пацієнтів з псоріазом диметилфумарат впливає на фенотип лімфоцитів за рахунок зниження утворення прозапальних цитокінів (Т н 1, Т н 17), та підвищення продукції протизапальних цитокінів (Т н2). Терапевтична активність диметилфумарату підтверджена при моделюванні запалення та нейрозапальної травми. Протягом першого року застосування диметилфумарату може супроводжуватися зниженням загальної кількості лімфоцитів у крові, в середньому на 30% від вихідного значення, з подальшою його стабілізацією.

Вплив на серцево-судинну систему

Одноразове застосування диметилфумарату в дозі 240 мг або 360 мг не змінює тривалість інтервалу QT c .

Клінічна ефективність

Ефективність та безпека препарату Текфідера була підтверджена в ході двох рандомізованих подвійних сліпих плацебо контрольованих дворічних досліджень (дослідження 1, DEFINE, та дослідження 2, CONFIRM) за участю, відповідно, 1234 пацієнтів та 1417 пацієнтів з рецидивуючим реметером. Пацієнти з прогресуючими формами захворювання були включені в ці дослідження.

Основні усереднені показники пацієнтів, які брали участь у дослідженні 1, були такими: вік - 39 років; тривалість захворювання – 7.0 років; сума балів за розширеною шкалою оцінки інвалідизації (РШЗД) – 2.0. Крім того, у 16% пацієнтів сума балів за шкалою РШОІ була >3.5; у 28% пацієнтів зареєстровано ≥2 рецидиви за попередній рік, а 42% пацієнтів отримували іншу загальноприйняту для розсіяного склерозу терапію. У 36% пацієнтів у підгрупі з додатковою оцінкою результатів магнітно-резонансної томографії (МРТ) відзначали принаймні одну поразку, що накопичує гадоліній (Gd + ). У середньому кількість Gd + -осередків становила 1.4.

Як "первинної" кінцевої точки у дослідженні 1 була обрана частка пацієнтів з рецидивом захворювання через 2 роки терапії. "Вторинні" кінцеві точки включали: кількість нових або Т2-гіперинтенсивних вогнищ, що вперше збільшилися, кількість Gd +-осередків, щорічна частота рецидивів та час до підтвердженого стійкого (протягом 12 тижнів) прогресування інвалідизації. У дослідженні 1 Текфідера продемонструвала клінічно виражений та статистично достовірний ефект щодо всіх "первинних" та "вторинних" кінцевих точок. Частка пацієнтів, у яких відзначали рецидив захворювання на фоні застосування препарату Текфідеру та плацебо, становила відповідно 0.27 та 0.461 (зниження ризику на 49%, р < 0.0001). Щорічна частота рецидивів у пацієнтів у групі препарату Текфідеру та плацебо була, відповідно, 0.172 та 0.364 (відносне зниження на 53%, р<0.0001). Частка пацієнтів з підтвердженою прогресуючою інвалідизацією була визначена відповідно як 0.164 та 0.271 (зниження ризику на 38%, р=0.005).Число нових або вперше збільшених Т2-осередків за 2 роки лікування становило 3.2 у пацієнтів на фоні застосування препарату Текфідера, та 16.5 - у групі плацебо (зниження ризику на 85%. р<0.0001), а кількість Gd+ -осередків було, відповідно, 0.1 та 1.8 (зниження відносного ризику на 90%, р<0.0001).

Дизайн дослідження 2 відрізнявся від дизайну дослідження 1 тим, що лікар/дослідник, який оцінював ефективність застосування препарату, не знав, яким методом проводилося лікування, а також наявністю третьої групи пацієнтів, які отримували препарат порівняння на основі глатирамера ацетату (ГА). Усереднені вихідні показники пацієнтів у дослідженні 2 були такими: вік 37 років, тривалість захворювання 6.0 років, сума балів за шкалою РШОІ 2.5. Крім того, у 17% пацієнтів сума балів за шкалою РШОІ була >3.5, у 32% пацієнтів було зареєстровано ≥2 рецидиви за попередній рік, а 30% пацієнтів отримували іншу загальноприйняту для розсіяного склерозу терапію. "Первинною" кінцевою точкою у дослідженні 2 була щорічна частота рецидивів протягом 2 років. Як "вторинний"кінцевих точок було обрано кількість нових або вперше збільшених Т2-гіперінтенсивних вогнищ, кількість Т1-гіпоінтенсивних вогнищ, відносну кількість рецидивів і час до підтвердженого стійкого (протягом 12 тижнів) прогресування інвалідизації.

Текфідера продемонструвала клінічно виражений і статистично достовірний ефект щодо "первинної" та більшості "вторинних" кінцевих точок у дослідженні 2. Щорічна частота рецидивів склала 0.224 у групі пацієнтів, які отримували препарат Текфідеру, 0.401 у групі плацебо (зниження ризику 0.0001) та 0.286 у групі пацієнтів, які отримували ГА. Частки пацієнтів з рецидивами захворювання склали 0.291 у групі препарату Текфідера, 0.410 у групі плацебо (відносне зниження ризику на 34%. р<0.0001) та 0.321 у групі ГА. Частки пацієнтів з підтвердженою прогресуючою інвалідизацією були визначені як 0.128 у групі препарату Текфідера, 0.169 у групі плацебо (відносне зниження ризику на 21%, р=0.25) та 0.156 у групі ГА.Кількість нових або вперше збільшених Т2-гіперінтенсивних вогнищ за 2 роки лікування склала 5.7 у групі препарату Текфідера. 19.9 у групі отримували плацебо (відносне зниження на 71%. р<0.0001) та 9.6 у групі отримували ГА. а кількість Gd+ -осередків, відповідно, 0.5, 2.0 (відносне зниження ризиків 74%, р<0.0001) та 0.7.

Клінічна ефективність у пацієнтів із високою активністю захворювання

У підгрупі пацієнтів з високою активністю захворювання була продемонстрована стабільна клінічна ефективність препарату Текфідера щодо зниження кількості рецидивів захворювання, тоді як вплив на період до настання тримісячного сталого прогресування інвалідизації чітко не встановлено.

Для прийому всередину.

Застосування препарату необхідно починати під наглядом лікаря, який має досвід лікування даного захворювання.

Капсули або вміст не слід подрібнювати, ділити, розчиняти, смоктати, жувати, т.к. Кишковорозчинна оболонка мікротаблеток, що знаходяться всередині капсул, перешкоджає дратівливому впливу на слизову оболонку ШКТ.

Початкова доза становить 120 мг 2 рази на добу. Через 7 днів дозу рекомендується збільшити до 240 мг 2 рази на добу.

При виникненні небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту або епізодів «припливів» крові дозу препарату можна короткочасно знизити до 120 мг 2 рази на добу. Протягом 1 місяця рекомендується відновити прийом препарату Текфідеру в дозі 240 мг 2 рази на добу.

Препарат Текфідеру слід приймати під час їжі, що може сприяти зменшенню інтенсивності "припливів" крові та реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Особливості застосування в окремих груп пацієнтів

Літні пацієнти

У клінічних дослідженнях препарату Текфідера брало участь обмежена кількість пацієнтів віком 55 років та старше. Також до дослідження не було включено достатню кількість пацієнтів у віці 65 років та старших для того, щоб судити про відмінності у переносимості препарату літніми та молодими пацієнтами. З огляду на механізм дії активної речовини з теоретичної точки зору немає достатніх підстав для зміни дози препарату при лікуванні літніх пацієнтів.

Діти та підлітки

Безпека та ефективність застосування препарату Текфідера у дітей та підлітків віком від 10 до 18 років не встановлені через відсутність даних. Немає даних про лікування препаратом Текфідера розсіяного склерозу у дітей віком до 10 років.

Застосування у пацієнтів з порушеннями функцій нирок та/або печінки

Спеціальних досліджень препарату Текфідера у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю не проводилось. За даними клініко-фармакологічних досліджень, зміна дози препарату у даної категорії пацієнтів не потрібна. Лікування пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю слід проводити з обережністю.

Про випадки передозування препарату Текфідер не повідомлялося.

Не проводилося досліджень препарату Текфідера у комбінації з протипухлинними чи імуносупресивними.препаратами, тому при одночасному застосуванні цих лікарських препаратів слід виявляти обережність. Супутнє короткочасне внутрішньовенне застосування кортикостероїдів для профілактики рецидивів розсіяного склерозу в ході клінічних досліджень препарату Текфідера не супроводжувалося клінічно значущим збільшенням частоти розвитку інфекцій. Застосування вакцин у період лікування препаратом Текфідер не вивчалося. Відомості про можливе зниження ефективності будь-яких вакцин на фоні застосування препарату Текфідеру відсутні. Живі вакцини можуть підвищувати ризик інфекційних захворювань, тому не повинні застосовуватися у пацієнтів, які отримують препарат Текфідера, за винятком випадків, коли потенційна користь вакцинації перевищує ризик її проведення.

Під час терапії препаратом Текфідера слід уникати одночасного застосування інших похідних фумарової кислоти (як для місцевого, так і для системного застосування).

Перед потраплянням у системний кровотік диметилфумарат метаболізується в організмі людини за участю естераз. Далі у метаболізмі беруть участь ферменти циклу трикарбонових кислот без участі ізоферментів системи цитохрому Р450. У дослідженнях in vitro не було виявлено потенційного ризику інгібування та індукції ізоферментів системи цитохрому Р450, так само як при оцінці впливу Р-глікопротеїну та вивченні зв'язування диметилфумарату та монометилфумарату (основний метаболіт диметилфумарату) з білками плазми крові.

Встановлено, що інтерферон бета-1а для внутрішньом'язового введення та глатирамера ацетат , що часто застосовуються для лікування розсіяного склерозу, не впливали на фармакокінетичний профіль диметилфумарату.

Прийом протягом 4 днів 325 мг некишковорозчинної лікарської форми ацетилсаліцилової кислоти (або аналога) за 30 хв до прийому препарату Текфідера не впливав на фармакокінетичний профіль препарату Текфідера, але призводив до зниження частоти та тяжкості "припливів" крові у здорових добровольців. Тим не менш, тривале застосування ацетилсаліцилової кислоти для лікування "припливів" крові не рекомендується. Слід враховувати потенційні ризики застосування ацетилсаліцилової кислоти до ухвалення рішення про спільне призначення з препаратом Текфідеру.

Одночасне застосування препарату Текфідера з лікарськими засобами, що мають нефротоксичну дію (такі як аміноглікозиди, діуретики, НПЗЗ або препарати літію) може підвищувати ризик НЛР з боку нирок та сечовивідних шляхів (наприклад, викликати протеїнурію) (див. "Побічна дія".

Вживання помірної кількості алкоголю не змінює експозицію препарату Текфідеру та не супроводжується підвищенням частоти НЛР. Навпаки, вживання великої кількості нерозбавлених міцних алкогольних напоїв (більше 30 об%) може призводити до збільшення швидкості розчинення препарату Текфідера і, як наслідок, підвищення частоти НЛР з боку шлунково-кишкового тракту.

Результати досліджень in vitro можливої ​​індукції ізоферментів системи цитохрому Р450 не виявили взаємодії між препаратом Текфідеру та пероральними контрацептивами. Дослідження in vivo щодо вивчення взаємодії з пероральними контрацептивами не проводилися. Незважаючи на те, що взаємодія між препаратом Текфідеру та пероральними контрацептивами є малоймовірною, слід розглянути можливість застосування негормональних контрацептивних засобів на фоні лікування препаратом Текфідеру.

Вагітність

Дані щодо застосування диметилфумарату у вагітних жінок обмежені. У дослідженнях на тваринах було показано токсичну дію препарату на репродуктивну систему. Не рекомендується застосовувати препарат Текфідера при вагітності та у жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції. Препарат Текфідеру можна призначати під час вагітності лише у разі нагальної потреби, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Грудне годування

Невідомо, чи проникає диметилфумарат або його метаболіти у грудне молоко людини, тому не можна виключити ризик для новонароджених дітей та немовлят. Рішення про припинення грудного вигодовування або скасування терапії препаратом Текфідера має бути прийняте після ретельної оцінки співвідношення користі для матері та ризику для дитини.

Фертильність

Дані про вплив препарату Текфідер на фертильність людини відсутні. Результати доклінічних досліджень не виявили підвищений ризик зниження фертильності на фоні застосування диметилфумарату.

У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Текфідера, найчастіше (у ≥10% пацієнтів) спостерігалися такі небажані лікарські реакції (НЛР). як "припливи" крові та НЛР з боку ШКТ (в т.ч., діарея, нудота, біль у животі, біль у верхній частині живота). "Припливи" крові та НЛР з боку шлунково-кишкового тракту частіше розвиваються на початку терапії (в основному, протягом першого місяця). У пацієнтів, у яких розвиваються подібні симптоми, "припливи" крові та шлунково-кишкові явища можуть періодично виникати протягом усього періоду лікування. Найчастіше причиною відміни препарату Текфідера (у >1% пацієнтів) були "припливи" крові (3%) та НЛР з боку шлунково-кишкового тракту (4%).

НЛР представлені відповідно до ураження органів і систем органів (MedDRA) та класифікації ВООЗ за частотою народження: дуже часто - ≥1/10 (>10%); часто - від ≥1/100 до <1/10 (від ≥1% до <10%); нечасто – від ≥1/1000 до <1/100 (від ≥ 0.1% до <1%); рідко – від ≥1/10000 до <1/1000 (від ≥0.01% до <0.1%); дуже рідко – <1/10 000 (<0.01%); частота невідома - може бути оцінена за наявними даними.

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – гастроентерит.

З боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія, лімфопенія

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість.

З боку нервової системи: часто – відчуття печіння.

З боку судин: дуже часто – "припливи" крові; часто - відчуття жару, що супроводжується прискореним серцебиттям.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, нудота, біль у верхніх відділах живота, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, гастрит, шлунково-кишковий розлад.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – свербіж, висип, еритема.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – протеїнурія.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – відчуття жару.

Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – кетонурія; часто – альбумінурія, підвищення активності ACT, АЛТ, лейкопенія.

додаткова інформація

"Припливи" крові

"Припливи" описуються пацієнтами як відчуття припливу крові до шкіри або відчуття жару, але можуть включати й інші прояви (наприклад, відчуття тепла, почервоніння, поколювання, печіння). У ході плацебо-контрольованих досліджень відзначалося збільшення частоти виникнення епізодів "припливів" крові (34% порівняно з 4%) та відчуття жару (7% та порівняно з 2%), відповідно, у пацієнтів, які отримували препарат Текфідера, порівняно з пацієнтами , які отримували плацебо. Найчастіше інтенсивність " припливів " відзначалася пацієнтами як слабко чи помірковано виражена. Випадки важкого перебігу "припливів", які виявлялися поширеною еритемою, висипанням на шкірі і/або свербінням шкіри, спостерігалися менш ніж у 1% пацієнтів, які приймали препарат Текфідера.

НЛР з боку шлунково-кишкового тракту

У пацієнтів, які отримують препарат Текфідера, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частота НЛР з боку шлунково-кишкового тракту була вищою (наприклад, діарея [14% порівняно з 10%], нудота [12\% порівняно з 9%], біль у верхніх відділах живота [10% у порівнянні з 6%], біль у животі [9% у порівнянні з 4%], блювання [8% у порівнянні з 5%] та диспепсія [5% у порівнянні з 3%]). У більшості випадків інтенсивність симптомів з боку шлунково-кишкового тракту відзначалася пацієнтами як слабко або помірно виражена. Важкі HЛР з боку шлунково-кишкового тракту. у т.ч., гастроентерит та гастрит, спостерігалися в 1% випадку у пацієнтів, які приймали препарат Текфідеру.

Активність "печінкових" трансаміназ

У ході плацебо-контрольованих досліджень спостерігалися випадки підвищення активності печінкових трансаміназ. У більшості пацієнтів активність "печінкових" трансаміназ не перевищувала верхні межі норми (ВГН) даних показників більш ніж у 3 рази. Підвищення активності "печінкових" трансаміназ у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Текфідера, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, спостерігалося переважно протягом перших 6 місяців терапії. Підвищення активності АЛТ та ACT у 3 та більше разів від ВГН відзначено, відповідно, у 5% та 2% пацієнтів, які отримували плацебо, та у 6% та 2% пацієнтів, які отримували препарат Текфідеру. Випадків одночасного підвищення активності "печінкових" трансаміназ у 3 та більше разів та загального білірубіну у 2 та більше разів від BГН не спостерігалося. Підвищення активностіпечінкових" трансаміназ спричинило скасування терапії менш ніж у 1% пацієнтів як у групі пацієнтів, які приймали препарат Текфідера, так і плацебо.

НЛР з боку нирок та сечовивідних шляхів

Протеїнурія спостерігалася частіше у пацієнтів, які приймали препарат Текфідеру (9%) порівняно з плацебо (7%). Загальна частота НЛР з боку нирок та сечовивідних шляхів не відрізнялася у пацієнтів, які отримували препарат Текфідеру або плацебо. Випадків тяжкої ниркової недостатності не зареєстровано. Частка пацієнтів із протеїнурією ("1+" і вище) була порівнянна на фоні застосування препарату Текфідера (43%) та плацебо (40%). Як правило, вираженість протеїнурії не наростала. У порівнянні з плацебо у пацієнтів, які отримували препарат Текфідеру. швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) підвищувалася, в т.ч. у пацієнтів, у яких протеїнурія становила ≥1+ при 2 послідовних дослідженнях.

НЛР з боку крові та лімфатичної системи

У більшості пацієнтів (>98%) не було виявлено відхилень від загальної кількості лімфоцитів у крові до застосування препарату Текфідера в рамках плацебо-контрольованих досліджень. Після початку лікування препаратом відмічено зниження загальної кількості лімфоцитів протягом першого року з подальшою їх стабілізацією. У середньому загальна кількість лімфоцитів знижувалася приблизно на 30% від вихідного значення. При цьому медіана та середня кількість лімфоцитів залишалися в межах норми. Загальна кількість лімфоцитів <0.5×10 9 /л спостерігалася менше, ніж у 1% пацієнтів, які отримували плацебо, і у 6% - отримували препарат Текфідеру. Кількість лімфоцитів <0.2×10 9/л відмічено у 1 пацієнта, який приймав препарат Текфідера, але не спостерігалося у групі плацебо. У клінічних дослідженнях, як контрольованих, і неконтрольованих, у 2% пацієнтів знизилося число лімфоцитів до значень <0.5×10 9 /л період тривалістю щонайменше 6 міс. У більшості цих пацієнтів зниження кількості лімфоцитів залишалося на тому ж рівні при продовженні терапії. У пацієнтів, які приймали препарат Текфідера або плацебо, частота інфекційних захворювань не відрізнялася, і становила відповідно 60% і 58%, в т.ч. та важких 2% та 2%. Не спостерігалося більш частого розвитку інфекційних захворювань, зокрема. серйозних, у пацієнтів є кількістю лімфоцитів <0.8× 109 /л або <0.5× 109/Л. Відзначено випадок прогресивної мультифокальної лейкоенцефалопатії на фоні вираженої та тривалої лімфопенії. У перші 2 місяці терапії у пацієнтів відзначалася транзиторна еозинофілія.

Інші зміни лабораторних показників

У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували препарат Текфідера, кетонурія (1+ та вище) визначалася частіше (45%), ніж у групі плацебо (10%). Клінічна значимість цього спостереження не визначена.

Концентрація 1,25-дигідроксивітаміну D у крові знижувалася у пацієнтів, які приймали препарат Текфідеру або плацебо, відповідно, в середньому на 25% та 15% від вихідного значення через 2 роки лікування, а концентрація паратгормону (ПТГ) підвищувалася відповідно в середньому на 29% та 15%. Середні значення обох показників залишалися у межах норми.

З обережністю

У пацієнтів:

Лабораторні показники

Застосування препарату Текфідер може супроводжуватися зниженням загальної кількості лімфоцитів у крові. Препарат Текфідеру не вивчали у пацієнтів, які мали знижену кількість лімфоцитів, тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у таких пацієнтів. До початку лікування слід оцінити результати розгорнутого клінічного аналізу крові пацієнта (включно з підрахунком числа лімфоцитів, давністю не більше 6 місяців). Повторну оцінку аналізу крові (включаючи підрахунок числа лімфоцитів) рекомендується провести через 6 місяців, а потім регулярно проводити дослідження крові кожні 6-12 місяців з урахуванням клінічних показань.

У клінічних дослідженнях у 2% пацієнтів знизилося число лімфоцитів рівня <0.5×10 9 /л період тривалістю щонайменше 6 міс. У більшості цих пацієнтів така низька кількість лімфоцитів залишалася і при продовженні терапії. Необхідно розглянути доцільність перерви у прийомі препарату Текфідера у пацієнтів зі зниженням кількості лімфоцитів <0.5× 109/л, що зберігається протягом 6 міс. Підрахунок кількості лімфоцитів слід регулярно проводити до нормалізації показника. Зміни окремих функціональних показників печінки та нирок спостерігалися у клінічних дослідженнях у пацієнтів, які приймають препарат Текфідеру. Клінічна значимість цих змін невідома. Рекомендується контролювати функцію нирок (наприклад, за результатами дослідження азоту сечовини та креатиніну крові, загального аналізу сечі) та печінки (наприклад, визначення активності АЛТ та ACT) до лікування та через 3 та 6 місяців від початку лікування, а потім – кожні 6-12 місяців залежно від клінічних показань.

Тяжкі порушення функцій нирок та печінки

У зв'язку з тим. що препарат Текфідера не вивчали у пацієнтів з тяжкими порушеннями функцій нирок та печінки, застосовувати його у даної категорії пацієнтів слід з обережністю.

Захворювання шлунково-кишкового тракту в період вираженого загострення

У зв'язку з тим, що препарат Текфідера не вивчали у пацієнтів з вираженими загостреннями захворювань шлунково-кишкового тракту, застосовувати його у даної категорії пацієнтів слід з обережністю.

"Припливи" крові

У клінічних дослідженнях 34% пацієнтів, які отримували препарат Текфідера, відзначали "припливи" крові. Найчастіше інтенсивність " припливів " оцінювалася як легка чи помірковано важка.

За даними клінічних досліджень у 3 із 2560 пацієнтів, які застосовували препарат Текфідера, симптоми "припливів" характеризувались як тяжкі. Можливо, вони були обумовлені реакціями гіперчутливості або анафілактоїдними реакціями. Зазначені реакції не мали життєзагрозливого характеру, проте спричинили госпіталізацію пацієнтів. Лікарі та пацієнти повинні бути обізнані про можливу причину розвитку у пацієнтів виражених симптомів "припливів".

Інфекції

Частота інфекційних захворювань, зокрема. тяжкого перебігу, була зіставна у пацієнтів, які приймали препарат Текфідеру та плацебо, відповідно, 60% або 58%, та 2% або 2%. Не спостерігалося підвищення частоти тяжких інфекцій у пацієнтів з кількістю лімфоцитів у крові менше 0.8× 109 /л або менше 0.5× 109 /л. У пацієнтів, які отримують препарат Текфідера, протягом першого року лікування було відмічено зниження загальної кількості лімфоцитів приблизно на 30% від вихідного значення з наступною стабілізацією. Середня кількість лімфоцитів у своїй залишалося межах нормальних значень. Зниження числа лімфоцитів до рівня <0.5× 109 /л відмічено у <1% пацієнтів у групі плацебо та у 6% пацієнтів у групі препарату Текфідера.

У клінічних дослідженнях (контрольованих та неконтрольованих) у 2% пацієнтів знизилося число лімфоцитів до рівня <0.5× 109 /л на період не менше 6 місяців. У більшості з цих пацієнтів зниження кількості лімфоцитів залишалося на такому рівні при продовженні терапії. Необхідно розглянути доцільність перерви у прийомі препарату Текфідера у пацієнтів зі зниженням кількості лімфоцитів <0.5× 109/л, що зберігається протягом 6 міс. Підрахунок кількості лімфоцитів слід регулярно проводити до нормалізації показника. При розвитку у пацієнта з тяжкою інфекцією слід розглянути необхідність перерви в лікуванні препаратом Текфідера. Для вирішення питання щодо відновлення лікування слід оцінити співвідношення користі та ризику для пацієнта. Пацієнти, які отримують препарат Текфідер. зобов'язані інформувати лікаря про виникнення симптомів будь-якої можливої ​​інфекції. Пацієнтам з тяжким перебігом інфекційного захворювання не слід застосовувати препарат Текфідера до лікування.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не вивчений.

З обережністю застосовувати препарат пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (КК<30 мл/хв/1.73 м 2 ).

З обережністю застосовувати препарат пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю).

Препарат відпускається за рецептом.

Корекція дози не потрібна.

Протипоказано застосування препарату дітям та підліткам віком до 18 років (у зв'язку з відсутністю клінічних даних).

BIOGEN IDEC LTD. (Великобританія)

VIFOR SA (Швейцарія)

Страна производства (на момент написания) Швейцария.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Текфидера капсулы кишечнорастворимые 120 мг 14 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Текфидера капсулы кишечнорастворимые 120 мг 14 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Текфидера капсулы кишечнорастворимые 120 мг 14 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Текфидера капсулы кишечнорастворимые 240 мг 56 шт..