Тегретол таблетки 200 мг 50 шт Цена

Противоэпилептический препарат. Тегретол является дибензодиазепиновым производным. Наряду с противоэпилептическим, препарат обладает также нейротропным и психотропным действием.

Как противоэпилептическое средство, Тегретол эффективен при фокальных (парциальных) эпилептических приступах (простых и комплексных), сопровождающихся или не сопровождающихся вторичной генерализацией, при генерализованных тонико-клонических эпилептических приступах, а также при комбинации указанных типов припадков.

В клинических исследованиях при использовании Тегретола в качестве монотерапии у пациентов с эпилепсией (в особенности у детей и подростков) было отмечено психотропное действие препарата, которое, в частности, проявлялось в положительном влиянии на симптомы тревожности и депрессии, а также в снижении раздражительности и агрессивности. По данным ряда исследований влияние Тегретола на когнитивную функцию и психомоторные показатели зависело от дозы и было или сомнительным, или отрицательным. В других исследованиях было отмечено положительное влияние препарата на показатели, характеризующие внимание, способность к обучению и запоминанию.

Как нейротропное средство Тегретол эффективен при ряде неврологических заболеваний, например он предотвращает болевые приступы при идиопатической и вторичной невралгии тройничного нерва. Кроме того, Тегретол применяется для облегчения нейрогенной боли при различных состояниях, в т.ч. сухотке спинного мозга, посттравматических парестезиях и постгерпетической невралгии. При синдроме алкогольной абстиненции Тегретол повышает порог судорожной готовности (который при данном состоянии снижен) и уменьшает выраженность клинических проявлений синдрома, таких как возбудимость, тремор, нарушения походки. У больных несахарным диабетом центрального генеза Тегретол уменьшает диурез и чувство жажды.

Как психотропное средство, Тегретол эффективен при аффективных расстройствах, а именно для лечения острых маниакальных состояний, для поддерживающего лечения биполярных аффективных (маниакально-депрессивных) расстройств (как в качестве монотерапии, так и в сочетании с нейролептическими средствами, антидепрессантами или препаратами лития), при шизоаффективных психозах, маниакальных психозах, где он применяется в комбинации с нейролептиками, а также при острой полиморфной шизофрении (rapid cycling episodes).

Механизм действия связан с блокадой потенциал-зависимых натриевых каналов, что приводит к стабилизации мембран перевозбужденных нейронов, ингибированию возникновения серийных разрядов нейронов и снижению синаптического проведения импульсов. Противосудорожное действие в основном обусловлено стабилизацией мембран нейронов и снижением высвобождения глутамата, уменьшением активности возбуждающей нейромедиаторной аминокислоты глутамата, т.к. глутамат - основной медиатор, о роли аспартата нет ни одной публикации. Повышает сниженный судорожный порог ЦНС и, таким образом, уменьшает риск развития эпилептического приступа. Увеличенная проводимость калия и модуляция кальциевых каналов, активируемых высоким потенциалом мембраны, также могут вносить вклад в противосудорожное действие препарата. Устраняет эпилептические изменения личности и в конечном счете повышает коммуникабельность больных и способствует их социальной реабилитации. Может назначаться в качестве основного терапевтического средства и в сочетании с другими противосудорожными препаратами.

Таблетки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою, з одного боку нанесено маркування "CG", з іншого - "G/K" і є ризику.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, кармелоза натрію низькозаміщена, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.

N03AF01 Carbamazepine

Протисудомний препарат

карбамазепін

Протиепілептичний засіб

Таблетки та таблетки ретард слід зберігати при температурі не вище 25°C; оберігати від дії вологи.

Сироп слід зберігати у захищеному від світла місці за температури не вище 30°C; термін придатності – 5 років.

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці. Не слід використовувати після терміну, зазначеного на упаковці.

Протиепілептичний препарат. Тегретол є дибензодіазепіновим похідним. Поряд з протиепілептичною, препарат має також нейротропну та психотропну дію.

Як протиепілептичний засіб Тегретол ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів.

У клінічних дослідженнях при використанні Тегретолу в якості монотерапії у пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) було відзначено психотропну дію препарату, яка, зокрема, проявлялася у позитивному впливі на симптоми тривожності та депресії, а також у зниженні дратівливості та агресивності. За даними низки досліджень вплив Тегретолу на когнітивну функцію та психомоторні показники залежало від дози і було або сумнівним, або негативним. В інших дослідженнях було відзначено позитивний вплив препарату на показники, що характеризують увагу, здатність до навчання та запам'ятовування.

Як нейротропний засіб Тегретол ефективний при ряді неврологічних захворювань, наприклад він запобігає больовим нападам при ідіопатичній та вторинній невралгії трійчастого нерва. Крім того, Тегретол застосовується для полегшення нейрогенного болю за різних станів, в т.ч. сухотці спинного мозку, посттравматичних парестезіях та постгерпетичної невралгії При синдромі алкогольної абстиненції Тегретол підвищує поріг судомної готовності (при цьому стані знижений) і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому, таких як збудливість, тремор, порушення ходи. У хворих на нецукровий діабет центрального генезу Тегретол зменшує діурез і почуття спраги.

Як психотропний засіб, Тегретол ефективний при афективних розладах, а саме для лікування гострих маніакальних станів, для підтримуючого лікування біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів (як монотерапії, так і в поєднанні з нейролептичними засобами, антидепресантами) шизоафективних психозах, маніакальних психозах, де він застосовується у комбінації з нейролептиками, а також при гострій поліморфній шизофренії (rapid cycling episodes).

Механізм дії пов'язаний з блокадою потенціал-залежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації мембран перезбуджених нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів та зниження синаптичного проведення імпульсів. Протисудомна дія в основному зумовлена ​​стабілізацією мембран нейронів та зниженням вивільнення глутамату, зменшенням активності збуджуючої нейромедіаторної амінокислоти глутамату, т.к. глутамат – основний медіатор, про роль аспартату немає жодної публікації. Підвищує знижений судомний поріг ЦНС та, таким чином, зменшує ризик розвитку епілептичного нападу. Збільшена провідність калію та модуляція кальцієвих каналів, що активуються високим потенціалом мембрани, також можуть робити внесок у протисудомну дію препарату.Усуває епілептичні зміни особистості і зрештою підвищує комунікабельність хворих та сприяє їх соціальній реабілітації. Може призначатися як основний терапевтичний засіб та у поєднанні з іншими протисудомними препаратами.

Препарат можна приймати під час, після їжі або в проміжках між їдою разом з невеликою кількістю рідини.

Таблетки ретард (цілу таблетку або половину, якщо так призначено лікарем) слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Т.к. активна речовина вивільняється з таблеток ретард повільно та поступово, їх призначають 2 рази на добу.

Переклад хворого з прийому звичайних таблеток на прийом таблеток ретард: клінічний досвід показує, що у деяких хворих при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідність підвищення дози препарату.

Враховуючи лікарську взаємодію та різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам похилого віку дози Тегретолу слід підбирати з обережністю.

При епілепсії у випадках, коли це можливо, Тегретол слід призначати у вигляді монотерапії.

Лікування починають із застосування невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту.

Для вибору оптимальної дози препарату рекомендується визначення рівня активної речовини в плазмі крові.

У тому випадку, коли Тегретол додають до наявної протиепілептичної терапії, це слід робити поступово, при цьому дози застосовуваних препаратів не змінюють або, при необхідності, коригують.

Для дорослих початкова доза Тегретолу становить 100-200 мг 1 або 2 рази на добу. Потім дозу повільно збільшують до досягнення оптимального лікувального ефекту; зазвичай він досягається при дозі 400 мг на добу, що призначається в 2-3 прийоми. Деяким хворим може знадобитися доза Тегретолу, що становить 1.6 г на добу або 2 г на добу.

У дітей віком 4 років і молодше рекомендується розпочинати лікування із застосування 20-60 мг на добу та підвищувати дозу на 20-60 мг через день.

У дітей старше 4 років лікування може бути розпочате із застосування препарату в дозі 100 мг на добу; дозу підвищують поступово – щотижня на 100 мг.

Підтримуючі дози для дітей складають 10-20 мг/кг/добу (у кілька прийомів):

При невралгії трійчастого нерва початкова доза Тегретол становить 200-400 мг на добу. Її повільно підвищують до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу), а потім поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку становить 100 мг 2 рази на добу.

При синдромі алкогольної абстиненції середня доза становить 200 мг 3 рази/сут. У тяжких випадках протягом перших днів доза може бути підвищена (наприклад, до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування починають комбінацією Тегретолу з седативно-снодійними препаратами (наприклад, клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після вирішення гострої фази лікування Тегретол може бути продовжено у вигляді монотерапії.

При нецукровому діабеті центрального генезу середня доза для дорослих становить 200 мг 2-3 рази на добу. У дітей доза препарату повинна бути зменшена відповідно до віку та маси тіла дитини.

При діабетичній невропатії з больовим синдромом середня доза Тегретолу становить 200 мг 2-4 рази на добу.

При гострих маніакальних станах та підтримуючому лікуванні афективних (біполярних) розладів добові дози становлять 400-1600 мг. Середня добова доза - 400-600 мг (2-3 прийоми). При гострому маніакальному стані дозу Тегретол слід підвищувати досить швидко. У разі підтримуючої терапії біполярних розладів, з метою забезпечення оптимальної переносимості, рекомендується поступове збільшення дози на невелику величину.

Симптоми

Центральна нервова система: гноблення функцій ЦНС; дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманювання зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.

Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень.

Серцево-судинна система: тахікардія, артеріальна гіпотензія; іноді – гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, синкопе.

ШКТ: блювання, затримка пасажу їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.

Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія чи анурія; затримка рідини; гіпонатріємія розведення, обумовлена ​​ефектом карбамазепіну, подібним до дії антидіуретичного гормону.

Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гіперглікемія, підвищення м'язової фракції креатинінфосфокінази.

Лікування. Спочатку лікування має ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показано госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування.

Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування та повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання. Застосовується симптоматична підтримуюча терапія у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, ретельна корекція електролітних розладів. Специфічного антидоту немає.

Особливі рекомендації

При розвитку артеріальної гіпотензії показано внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; у разі розвитку порушень ритму серця лікування підбирають індивідуально; при розвитку судом – введення протисудомних засобів, при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) – обмеження введення рідини, що може сприяти запобіганню розвитку набряку мозку.

Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Необхідно передбачати можливість повторного посилення симптомів передозування на другий та третій день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

Ізофермент CYP3A4 є основним ферментом, який забезпечує утворення карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне застосування з тегретолом інгібіторів CYP3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі, що, у свою чергу, може спричинити побічні ефекти. Спільне застосування індукторів CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму Тегретолу і, таким чином, до можливого зниження концентрації карбамазепіну в плазмі, а отже, до можливого зменшення терапевтичного ефекту. Скасування індукторів CYP3A4, що одночасно приймаються, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і, як наслідок, призводити до підвищення рівнів карбамазепіну в плазмі крові.

Рівень карбамазепіну в плазмі можуть підвищувати верапаміл, дилтіазем, декстропропоксифен, вілоксазін, флуоксетин, флувоксамін; можливо - циметидин, ацетазоламід, даназол, дезіпрамін, нікотинамід (у дорослих, лише у високих дозах); нефазодон, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин); азоли (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, грейпфрутовий сік, інгібітори вірусної протеази (при терапії ВІЛ-інфекції, наприклад, ритонавір). Оскільки підвищення рівня карбамазепіну в плазмі може призвести до виникнення побічних ефектів (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), в цих ситуаціях слід коригувати дозу Тегретолу та/або регулярно досліджувати рівні карбамазепіну в плазмі крові.

Рівень карбамазепіну в плазмі можуть знижувати фенобарбітал, фенітоїн, примідон, прогабід або теофілін, метсуксимід, фенсуксимід, рифампіцин, цисплатин або доксорубіцин і, хоча дані частково суперечливі, можливо також клоназепам, вальпро Hypericum perforatum). З іншого боку, є повідомлення про те, що вальпроєва кислота, вальпромід та примідон підвищують плазмову концентрацію фармакологічно активного метаболіту – карбамазепіну-10,11-епоксиду. Отже, може знадобитися корекція дози Тегретолу.

При одночасному призначенні з фелбаматом можливе зменшення концентрації карбамазепіну у сироватці, пов'язане з підвищенням концентрації карбамазепіну-епоксиду, при цьому можливе зниження концентрації у сироватці фелбамату.

Повідомлялося, що ізотретиноїн змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну та карбамазепіну-10,11-епоксиду; у цьому випадку потрібне моніторування концентрації карбамазепіну у плазмі.

Карбамазепін може знизити концентрацію у плазмі або зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти деяких препаратів. Може знадобитися корекція доз наступних препаратів: клобазам, клоназепам, етосуксимід, примідон, вальпроєва кислота, алпразолам; кортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, дигоксин, доксициклін, фелодипін, галоперидол, іміпрамін, метадон, пероральні контрацептивні засоби (необхідний підбір альтернативних методів контрацепції), теофілін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол), фелбамат, ламантрид, наприклад, іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін), клозапін, окскарбазепін, інгібітори протеази, що застосовуються при терапії ВІЛ-інфекції (індинавір, ритонавір, саквінавір),блокатори кальцієвих каналів (група дигідропіридинів, наприклад, фелодипін), ітраконазол, левотироксин, мідазолам, оланзапін, препарати, що містять естрогени та/або прогестерон, празіквантел, рисперидон, трамадол, ципразидон.

Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках).

При сумісному застосуванні карбамазепіну та парацетамолу (ацетамінофену) можливе зниження біодоступності останнього.

Відомі повідомлення про посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у випадках, коли він застосовувався одночасно з карбамазепіном.

Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові).

Одночасне застосування Тегретолу з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.

Карбамазепін може протидіяти ефектам м'язових релаксантів, що недеполяризують (наприклад, панкуронія). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне стеження пацієнтами, т.к. можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів.

Лікування Тегретол епілепсії при вагітності слід здійснювати з особливою обережністю.

У жінок дітородного віку Тегретол слід, по можливості, застосовувати як монотерапію, оскільки частота вроджених аномалій плодів, народжених жінками, яким проводилося лікування комбінацією протиепілептичних засобів, вища, ніж у тих, хто отримував кожне з цих засобів у вигляді монотерапії.

Слід призначати найменшу ефективну дозу Тегретолу. Рекомендується регулярний контроль рівня карбамазепіну у плазмі крові.

При настанні вагітності у жінки, яка отримує Тегретол, або в тому випадку, якщо виникає питання про призначення Тегретолу при вагітності, необхідно ретельно зіставити очікувані переваги терапії та можливі її ускладнення, особливо в І триместрі вагітності.

Відомо, що діти, що народжуються у матерів, хворих на епілепсію, найчастіше схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Повідомлялося про те, що карбамазепін, як і всі основні протиепілептичні засоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень, хоча остаточного підтвердження цього, яке було б отримано в результаті контрольованих досліджень із застосуванням Тегретолу як монотерапія, дотепер немає. Є, однак, поодинокі повідомлення про випадки вроджених захворювань та вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida) та інші вроджені аномалії (в т.ч. черепно-лицевих та серцево-судинної системи), які спостерігалися у пацієнтів, які приймали Тегретол.Пацієнткам слід надавати інформацію про можливість підвищення ризику вад розвитку та можливість пройти антенатальну діагностику.

Відомо, що за вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Повідомлялося, що протиепілептичні засоби посилюють цей дефіцит. Це може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, які народжуються у жінок, які приймають протиепілептичні засоби. Тому до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти.

З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін K 1 .

Карбамазепін виділяється з грудним молоком, концентрації у ньому становлять 25-60% від рівня у плазмі крові. Тому слід зіставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії Тегретолом. Матері, які приймають Тегретол, можуть продовжувати грудне вигодовування, але за умови, що за дитиною буде встановлено спостереження щодо розвитку можливих побічних ефектів (наприклад, сонливості, алергічних шкірних реакцій).

Певні типи побічних ефектів, наприклад з боку ЦНС (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), ШКТ (нудота, блювання) або алергічні шкірні реакції, трапляються більш менш часто, особливо на початку лікування Тегретолом, при використанні занадто великою початковою дозою препарату або при лікуванні хворих похилого віку.

При оцінці частоти різних побічних реакцій використані наступні градації: "дуже часто" - ≥10%; "часто" - від ≥1% до <10%; "іноді" - від ≥0.1% до <1%; "рідко" - від ≥0.01% до <0.1%; "дуже рідко" - <0.01%.

Дозозалежні побічні ефекти зазвичай відбуваються протягом кількох днів, як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних ефектів із боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі. У таких випадках рекомендується моніторувати рівень активної речовини у плазмі крові.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: дуже часто – запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість; часто – головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад, затуманювання зору); іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, "порхає" тремор /asterixis/, дистонія, тики); ністагм; рідко – орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або невиразна мова), хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезії, м'язова слабкість та симптоми парезу.

Роль карбамазепіну як препарату, що викликає або сприяє розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, особливо коли карбамазепін призначається разом із нейролептиками, залишається нез'ясованою.

З боку психічної сфери: рідко – галюцинації (зорові чи слухові), депресія, втрата апетиту, занепокоєння, агресивна поведінка, збудження, дезорієнтація; дуже рідко – активація психозу.

Алергічні реакції: дуже часто – алергічні шкірні реакції, кропив'янка, яка може бути значно вираженою; іноді – ексфоліативний дерматит, еритродермія; рідко - вовчаковоподібний синдром, свербіж; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Дерматологічні реакції: дуже рідко – фоточутливість, мультиформна та вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпуру, акне, посилення потовиділення, випадання волосся. Повідомлялося про поодинокі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом Тегретолу залишається неясним.

З боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія; часто – тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – лейкоцитоз, лімфаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко - агранулоцитоз, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, гостра порфірія, що перемежується, ретикулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку печінки: дуже часто – підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (внаслідок індукції цього ферменту у печінці), що зазвичай не має клінічного значення; часто – підвищення рівня ЛФ; іноді – підвищення рівня трансаміназ; рідко – гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу, жовтяниця; дуже рідко – гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – сухість у роті; іноді - діарея чи запор, біль у животі; дуже рідко – глосит, стоматит, панкреатит.

Реакції підвищеної чутливості: рідко - мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками. Можуть також залучатись інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, серце, товста кишка); дуже рідко – асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією; анафілактична реакція; ангіоневротичний набряк.

У разі виникнення зазначених вище реакцій гіперчутливості застосування препарату слід припинити.

З боку серцево-судинної системи: рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності; артеріальна гіпертензія чи гіпотензія; дуже рідко – брадикардія, аритмії, AV-блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, загострення ІХС, тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: часто - набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до гіпонатріємії розведення, що супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; дуже рідко – підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується такими проявами, як галакторея, гінекомастія; зміни показників функції щитовидної залози - зниження рівня L-тироксину (FT4, T 4 , T 3) та підвищення рівня тиреостимулюючого гормону, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію та 25-OH-колекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; в окремих випадках - підвищення концентрації холестерину (Хc), включаючи Хс-ЛПВЩ, та тригліцеридів.

З боку сечостатевої системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція.

З боку органів чуття: дуже рідко – порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон'юнктивіт; розлади слуху, зокрема. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.

З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – артралгії, м'язові болі або судоми.

З боку дихальної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості з боку легень, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією.

Під час прийому Тегретолу може розвинутись агранулоцитоз та апластична анемія. Однак у зв'язку з тим, що ці стани виникають дуже рідко, важко розрахувати конкретні значення їхнього ризику. Відомо, що сумарний ризик розвитку агранулоцитозу у загальній популяції, яка не отримувала лікування, становить 4.7 випадків на 1 млн. населення на рік, а апластичної анемії – 2.0 випадки на 1 млн. населення на рік.

Під час застосування Тегретолу з різною частотою відзначається минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів. Однак у більшості випадків ці побічні ефекти минущі і зазвичай не є провісниками початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Проте перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок числа тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати рівень заліза у сироватці крові.

У тих випадках, коли під час лікування відмічено низький рівень числа лейкоцитів або тромбоцитів (або тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта та показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, Тегретол слід відмінити.

Тегретол слід негайно відмінити в тому випадку, якщо відзначаються ознаки та симптоми, що свідчать про розвиток важких дерматологічних реакцій, наприклад синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла.

Тегретол слід застосовувати лише за умови забезпечення медичного нагляду.

Слід бути обережними при застосуванні Тегретолу у хворих зі змішаними формами епілептичних нападів, включаючи абсанси (типові та атипові). У всіх цих випадках Тегретол може спричинити посилення нападів. Якщо це станеться, Тегретол слід скасувати.

Перед призначенням Тегретолу та в процесі лікування необхідно дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки Тегретол слід негайно скасувати.

Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві ймовірним гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, біль у горлі, висип, виразки в ротовій порожнині, безпричинне виникнення гематом, геморагій у вигляді петехій або пурпури.

Пацієнтам, у яких в анамнезі є відомості про захворювання серця, печінки, нирок, побічні гематологічні реакції на інші лікарські засоби або про скасування лікування Тегретолом, що проводився раніше, препарат слід призначати тільки після ретельного аналізу співвідношення очікуваного ефекту лікування і можливого ризику терапії і при забезпеченні в та регулярного контролю.

Перед початком лікування Тегретолом та періодично у процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі та рівня сечовини у крові.

Слабо виражені шкірні реакції, наприклад, ізольована макулярна або макуло-папульозна екзантема, у більшості випадків є транзиторними та неважкими, зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте пацієнт у цей час повинен перебувати під пильним наглядом лікаря.

Тегретол має слабку антихолінергічну активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль цього показника.

Слід брати до уваги можливість активації психозів, що латентно протікають, а у пацієнтів похилого віку - можливість розвитку дезорієнтації або збудження.

На сьогодні зареєстровані окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Однак причинний взаємозв'язок цих порушень з прийомом Тегретолу поки що не встановлено.

Відомі повідомлення про виникнення у жінок кровотеч у період між менструаціями у випадках коли одночасно застосовувалися пероральні контрацептиви. Тегретол може суттєво знижувати терапевтичний ефект пероральних контрацептивних препаратів внаслідок індукції мікросомальних ферментів, тому жінкам дітородного віку під час лікування Тегретолом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності.

Хоча взаємозв'язок між величиною дози препарату та рівнем карбамазепіну в плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну в плазмі крові та його клінічною ефективністю або переносимістю дуже незначний, проте регулярне визначення рівня карбамазепіну може виявитися корисним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів; для того, щоб перевірити, чи пацієнт приймає належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування; при підозрі розвитку токсичних реакцій у разі, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів.

Раптове припинення прийому Тегретол може спровокувати епілептичні напади. Якщо доводиться різко переривати лікування Тегретолом хворого на епілепсію, у цьому випадку необхідно здійснювати перехід на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепама, що вводиться внутрішньовенно або ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно).

Можливий розвиток перехресних реакцій підвищеної чутливості до карбамазепіну та окскарбазепіну.

Перехресні реакції підвищеної чутливості також можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном.

Тегретол, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимість алкоголю. У зв'язку з цим пацієнту рекомендується відмовитись від вживання алкоголю.

Описано кілька випадків епілептичних нападів та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали Тегретол одночасно з іншими протисудомними препаратами. Крім того, у зв'язку з прийомом Тегретолу матерями повідомлялося також про декілька випадків блювання, діареї та/або зниженого харчування у новонароджених. Можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому відміни.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Здатність пацієнта, який приймає Тегретол, до швидкої реакції, особливо на початку терапії або під час добору дози, може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення та сонливості. Тому при керуванні автомобілем або керуванні механізмами пацієнту слід виявляти обережність.

Пацієнтам, у яких в анамнезі є відомості про захворювання нирок, препарат слід призначати лише після ретельного аналізу співвідношення очікуваного ефекту лікування та можливого ризику терапії та при забезпеченні уважного та регулярного контролю.

Перед призначенням Тегретолу та в процесі лікування необхідно дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки Тегретол слід негайно скасувати.

Препарат відпускається за рецептом.

Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку становить 100 мг 2 рази на добу.

У дітей віком 4 років і молодше рекомендується розпочинати лікування із застосування 20-60 мг на добу та підвищувати дозу на 20-60 мг через день.

У дітей старше 4 років лікування може бути розпочате із застосування препарату в дозі 100 мг на добу; дозу підвищують поступово – щотижня на 100 мг.

Підтримуючі дози для дітей складають 10-20 мг/кг/добу (у кілька прийомів):

NOVARTIS PHARMA AG (Швейцарія)

NOVARTIS FARMA SpA (Італія)

Страна производства (на момент написания) Италия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Тегретол таблетки 200 мг 50 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Тегретол таблетки 200 мг 50 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обратите внимание на этот товар. Хотите приобрести Тегретол таблетки 200 мг 50 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт., Финлепсин таблетки 200 мг 50 шт., Зептол таблетки пролонгированного дейсвия покрытые пленочной оболочкой 400 мг 30 шт., Зептол таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой 200 мг 30 шт., Тегретол ЦР таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 400 мг 30 шт., Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 400 мг 50 шт., Тегретол ЦР таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 200 мг 50 шт., Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 200 мг 50 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 40 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт..