Ренитек таблетки 20 мг 14 шт Цена

Ренитек® (эналаприла малеат) относится к средствам, влияющим на ренин-ангиотензиновую систему - ингибиторам АПФ и является высокоспецифичным, длительно действующим, не содержащим сульфгидрильную группу ингибитором АПФ.

Ренитек® (эналаприла малеат) является производным двух аминокислот: L-аланина и L-пролина. Эналаприл - ингибитор АПФ, катализирующего превращение ангиотензина I в прессорную субстанцию ангиотензин II. После всасывания принятый внутрь эналаприл превращается путем гидролиза в эналаприлат, который ингибирует АПФ. Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что влечет за собой увеличение активности ренина плазмы крови (вследствие устранения обратной отрицательной реакции на изменение продукции ренина) и уменьшение секреции альдостерона.

АПФ идентичен ферменту кининаза II, поэтому эналаприл также может блокировать разрушение брадикинина, пептида, обладающего вазодилатирующим действием. Значение этого эффекта в терапевтическом действии эналаприла требует уточнения. В настоящее время считается, что механизмом, при помощи которого эналаприл снижает АД, является подавление ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, играющей важную роль в регулировании АД. Эналаприл проявляет антигипертензивное действие даже у пациентов со сниженной концентрацией ренина. Снижение АД сопровождается снижением общего периферического сосудистого сопротивления, увеличением сердечного выброса и отсутствием изменений или незначительными изменениями частоты сердечных сокращений. В результате приема эналаприла увеличивается почечный кровоток, но уровень клубочковой фильтрации остается неизмененным. Однако у пациентов с исходно сниженной клубочковой фильтрацией, ее уровень обычно повышается.

Антигипертензивная терапия эналаприлом ведет к значительной регрессии гипертрофии левого желудочка и сохранению его систолической функции.

Терапия эналаприлом сопровождается благоприятным воздействием на соотношение фракций липопротеинов и отсутствием влияния или благоприятным действием на концентрацию общего холестерина.

Прием эналаприла пациентами с артериальной гипертензией приводит к снижению АД независимо от положения тела: как в положении стоя, так и в положении лежа без значимого увеличения ЧСС.

Симптоматическая постуральная гипотензия развивается редко. У некоторых пациентов достижение оптимального снижения АД может потребовать нескольких недель терапии. Прерывание терапии эналаприлом не вызывает резкого подъема АД.

Эффективное ингибирование активности АПФ обычно развивается через 2-4 ч после однократного приема дозы эналаприла внутрь. Начало гипотензивного действия наступает в течение 1 ч, максимальное снижение АД наблюдается через 4-6 ч после приема препарата. Продолжительность действия зависит от дозы. Однако при использовании рекомендованных доз антигипертензивное действие и гемодинамические эффекты поддерживаются в течение 24 ч.

Эналаприл уменьшает потерю ионов калия, вызываемую применением гидрохлоротиазида.

Пігулки рожевого кольору, з вкрапленнями, трикутної форми, з гравіюванням "MSD 713" на одній стороні та ризиком - на іншій.

Допоміжні речовини : натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, стеарат магнію, заліза оксид червоний (Е172).

7 шт. - блістери (1) - коробки картонні.
7 шт. - блістери (2) - коробки картонні.
7 шт. - блістери (4) - коробки картонні.
100 шт. - флакони темного скла (1); - коробки картонні.

C09AA02 Enalapril

Інгібітор АПФ

еналаприлу малеат

АПФ блокатор

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки 6 місяців.

Ренітек® (еналаприлу малеат) відноситься до засобів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему - інгібіторам АПФ і є високоспецифічним, тривало діючим інгібітором АПФ, що не містить сульфгідрильної групи.

Ренітек® (еналаприлу малеат) є похідним двох амінокислот: L-аланіну та L-проліну. Еналаприл - інгібітор АПФ, що каталізує перетворення ангіотензину I на пресорну субстанцію ангіотензин II. Після всмоктування прийнятий внутрішньо еналаприл перетворюється шляхом гідролізу на еналаприлат, який інгібує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення зворотної негативної реакції на зміну продукції реніну) та зменшення секреції альдостерону.

АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну, пептиду, що має вазодилатуючу дію. Значення цього ефекту у терапевтичній дії еналаприлу потребує уточнення. В даний час вважається, що механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск, є придушення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє важливу роль у регулюванні артеріального тиску. Еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів зі зниженою концентрацією реніну. Зниження АТ супроводжується зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами частоти серцевих скорочень. В результаті прийому еналаприлу збільшується нирковий кровообіг, але рівень клубочкової фільтрації залишається незміненим. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією, її рівень зазвичай підвищується.

Антигіпертензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження його систолічної функції.

Терапія еналаприлом супроводжується сприятливим впливом на співвідношення фракцій ліпопротеїнів та відсутністю впливу або сприятливою дією на концентрацію загального холестерину.

Прийом еналаприлу пацієнтами з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску незалежно від положення тіла: як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значного збільшення ЧСС.

Симптоматична постуральна гіпотензія розвивається рідко. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску.

Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому дози еналаприлу всередину. Початок гіпотензивної дії настає протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при використанні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти підтримуються протягом 24 годин.

Еналаприл зменшує втрату іонів калію, що викликається застосуванням гідрохлортіазиду.

есенціальна гіпертензія; реноваскулярна гіпертензія; серцева недостатність будь-якої стадії.

У пацієнтів з наявністю клінічних проявів серцевої недостатності препарату також показано для:

Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності

У пацієнтів без клінічних симптомів серцевої недостатності з порушенням функції лівого шлуночка препарат показаний для:

Профілактика коронарної ішемії

У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка препарат показаний для:

Всередину, незалежно від їди, оскільки абсорбція пігулок yе залежить від їди.

Артеріальна гіпертензія

Початкова доза становить 10-20 мг залежно від тяжкості артеріальної гіпертензії та призначається 1 раз на добу. При м'якому ступені артеріальної гіпертензії початкова доза, що рекомендується, становить 10 мг/добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії початкова доза становить 20 мг на добу при одноразовому прийомі. Підтримуюча доза – 1 таб. 20 мг 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, але доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Реноваскулярна гіпертензія

Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливими до інгібування АПФ, терапію починають з низької початкової дози – 5 мг і менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб пацієнта. Зазвичай ефективна доза 20 мг на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, які незадовго до цього отримували лікування діуретиками.

Супутнє лікування артеріальної гіпертензії діуретиками

Після 1-го прийому Ренітеку може розвинутись артеріальна гіпотензія. Такий ефект є найбільш ймовірним у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. Препарат рекомендується призначати обережно, т.к. у таких пацієнтів може спостерігатись дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування Ренітеком. Якщо це неможливо, то початкову дозу Ренітеку слід зменшити (до 5 мг або менше) для визначення первинного ефекту препарату. Далі дозування слід підбирати з урахуванням стану пацієнта.

Дозування при нирковій недостатності

Потрібно збільшити інтервал між прийомами Ренітеку та/або зменшеною дозою.

*Еналаприл піддається гемодіалізу. Коригування дози в дні, коли гемодіаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня артеріального тиску.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза Ренітека у пацієнтів із серцевою недостатністю або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2.5 мг, при цьому призначення препарату повинно проводитися під ретельним лікарським контролем для встановлення первинного ефекту препарату на АТ. Ренітек® може використовуватися для лікування серцевої недостатності з вираженими клінічними проявами зазвичай спільно з діуретиками і, якщо необхідно, із серцевими глікозидами. У разі відсутності симптоматичної гіпотензії (що виникла в результаті лікування Ренітеком) або після відповідної її корекції, дозу слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка призначається або одноразово, або поділяється на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом. Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми серцевої недостатності. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування Ренітеком слід проводити ретельний контроль артеріального тиску та функції нирок у хворих на серцеву недостатність, оскільки були повідомлення про розвиток в результаті прийому препарату артеріальної гіпотензії з подальшим (що спостерігається набагато рідше) виникненням ниркової недостатності. У пацієнтів, які отримують діуретики, доза діуретиків, по можливості, повинна бути зменшена до початку лікування Ренітеком. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози Ренітека не означає, що артеріальна гіпотензія збережеться при тривалому лікуванні та не вказує на необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні Ренітеком слід контролювати рівень калію в сироватці крові.

Відомості про передозування обмежені.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому препарату, та ступор. Концентрація еналаприлату в плазмі крові, що перевищує у 100-200 разів концентрації, що спостерігаються при призначенні терапевтичних доз, виникали після прийому відповідно 300 та 440 мг еналаприлу.

Лікування: внутрішньовенна інфузія ізотонічного розчину натрію хлориду, при можливості - інфузія ангіотензину II; провокування блювання. Можливе виведення еналаприлату за допомогою гемодіалізу.

При призначенні Ренітеку у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами може спостерігатися сумація ефекту.

Концентрація калію в сироватці зазвичай залишається в межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, лікованих Ренітеком понад 48 тижнів, спостерігається збільшення калію сироватки крові до 0,2 мекв/л.

При сумісному застосуванні Ренітеку з діуретиками, що викликають втрату калію, гіпокаліємія, спричинена дією діуретиків, як правило, послаблюється завдяки ефекту еналаприлу.

Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання добавок, що містять калій і солей. Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. При необхідності супутнього призначення перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів, слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові.

Спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен зазвичай найчастіше відзначався протягом перших тижнів їх спільного застосування, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози крові, особливо протягом першого місяця спільного застосування з інгібіторами АПФ.

Інгібітори АПФ зменшують виведення літію нирками та посилюють ризик розвитку літієвої інтоксикації. За необхідності призначення солей літію необхідно контролювати рівень літію у сироватці крові.

Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можуть зменшувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Таким чином, антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи інгібітори ЦОГ-2.

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок і НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, супутнє застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці зміни зазвичай оборотні.

Симптомокомплекс, що включає почервоніння особи, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію, описаний у поодиноких випадках при сумісному застосуванні препаратів золота для парентерального використання (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ (еналаприл).

Застосування препарату при вагітності не рекомендується. При настанні вагітності прийом Ренітеку має бути негайно припинено. Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні їх вагітним під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності. Використання інгібіторів АПФ під час цих періодів супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії черепа у новонародженого. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легень. При призначенні Ренітеку необхідно інформувати пацієнтку про потенційний ризик для плода.

Ці небажані явища на ембріон та плід, мабуть, не є результатом внутрішньоутробної дії інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності.

Новонароджені, чиї матері приймали Ренітек®, повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який проникає через плаценту, може бути частково видалений із кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично він може бути видалений шляхом обмінного переливання крові.

Еналаприл та еналаприлат визначаються в материнському молоці у слідових концентраціях. Якщо використання препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.

Загалом препарат добре переноситься. Сумарна частота побічних ефектів при використанні Ренітеку не перевищує таку при призначенні плацебо. У більшості випадків побічні ефекти незначні, носять тимчасовий характер і не вимагають відміни терапії.

При призначенні препарату спостерігаються такі побічні ефекти: запаморочення та головний біль зустрічаються найчастіше . Підвищена стомлюваність та астенія спостерігаються у 2-3% пацієнтів. Інші побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, нудота, діарея, м'язові судоми, висипання на шкірі і кашель) зустрічаються менш ніж у 2% пацієнтів. Є рідкісні повідомлення про порушення функцій нирок, ниркову недостатність, олігурію та протеїнурію.

Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк

У поодиноких випадках спостерігався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, дуже рідко – інтестинальний ангіоневротичний набряк.

В окремих випадках зустрічаються такі побічні ефекти:

Серцево-судинна система: інфаркт міокарда або інсульт, можливо, вторинні по відношенню до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, що належать до групи ризику, болю в грудях, сильне серцебиття, порушення ритму, стенокардія, синдром Рейно.

З боку травної системи: кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, біль у животі, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит, сухість у роті.

Метаболічні розлади: гіпоглікемія у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін.

З боку ЦНС: депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, підвищена нервозність, парестезія, запаморочення, порушення сну, тривожність.

З боку дихальної системи: легеневі інфільтрати, бронхоспазм/бронхіальна астма, задишка, ринорея, біль у горлі, захриплість голосу.

Шкірні покрови: підвищене потовиділення, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж шкіри, кропив'янка, облисіння.

Інші: імпотенція, почервоніння шкіри обличчя, порушення смаку, шум у вухах, глосит, нечіткість зору.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який може включати всі або деякі з наступних симптомів: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, атралгія/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (СОЕ), еозі. Як побічні ефекти можуть також виникати висипання, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.

Лабораторні показники: клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов'язані із застосуванням Ренітеку. Можливе підвищення рівня сечовини у крові, сироваткового креатиніну, підвищення активності ферментів печінки та/або білірубіну у сироватці крові. Ці зміни зазвичай мають оборотний характер і нормалізуються після припинення прийому Ренітеку. Іноді зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія.

Є повідомлення про зниження концентрації гемоглобіну та гематокриту. Є повідомлення про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитоз, у яких не можна виключити зв'язки із застосуванням Ренітеку.

Наведені нижче побічні ефекти виявлені в ході постмаркетингового спостереження, проте причинно-наслідкового зв'язку з прийомом препарату Ренітек® не встановлено: пневмонія, урологічна інфекція, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, зупинка серця, фібриляція передсердь, оперізуючий герпес , гемолітична анемія, включаючи випадки гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з призначенням раніше інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Ренітек® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, при первинному гіперальдостеронізмі, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки; аортальний стеноз, мітральний стеноз (з порушеннями показників гемодинаміки), ідіопатичний гіпертрофічний субаортальний стеноз; системних захворюваннях сполучної тканини; ішемічної хвороби серця; цереброваскулярних захворюваннях; цукровий діабет; ниркової недостатності (протеїнурія – понад 1 г/добу); печінкової недостатності; у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або перебувають на гемодіалізі; при одночасному прийомі з імунодепресантами та діуретиками, літніх пацієнтів (старше 65 років), пригніченні кістковомозкового кровотворення; стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (в т.ч. діарея, блювання).

Клінічно виражена артеріальна гіпотензія

Клінічно виражена гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з не ускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують Ренітек®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі гіповолемії, що виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також страждають від діареї або блювоти. Клінічно виражена артеріальна гіпотензія спостерігалася і у пацієнтів із серцевою недостатністю, що супроводжується або не супроводжується нирковою недостатністю. Артеріальна гіпотензія спостерігається частіше у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, у яких використовуються вищі дози петлевих діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями ниркової функції. У таких пацієнтів лікування Ренітеком слід розпочинати під лікарським контролем, який має бути особливо ретельним при зміні дози Ренітеку та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід укласти і, у разі потреби, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин натрію хлориду.

Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі Ренітеку не є протипоказанням до подальшого лікування препаратом, яке може бути продовжено після заповнення об'єму рідини та нормалізації артеріального тиску. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю та з нормальним або зниженим АТ Ренітек може викликати додаткове зниження АТ. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як основу для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або Ренітеком.

Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і всі вазодилататори, пацієнтам з обструкцією аортального отвору лівого шлуночка інгібітори АПФ повинні призначатися обережно.

Порушення функції нирок

У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку інгібіторів АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність зниження дози та/або частоти прийому препарату. У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення вмісту сечовини в крові та сироваткового креатиніну. Зміни зазвичай мали оборотний характер і показники поверталися до норми після припинення лікування. Такий характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із нирковою недостатністю. У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, Ренітек у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне і скороминуще підвищення вмісту сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або скасування діуретика та/або Ренітеку.

Підвищена чутливість / Ангіоневротичний набряк

При призначенні інгібіторів АПФ, включаючи Ренітек, описувалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Ренітеком та встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб переконатися у повному зникненні симптомів. Навіть у тих випадках, коли виникає тільки утруднення ковтання без порушення дихання, пацієнти повинні тривалий час перебувати під медичним наглядом, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк гортані або язика може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк локалізується в області язика, голосової щілини або гортані і може викликати обструкцію дихальних шляхів, слід швидко розпочинати відповідну терапію, яка може включати підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 0.1% (0.3-0.5 мл) та/або термінові заходи задля забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з використанням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ. У пацієнтів негроїдної раси частота розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ вища, ніж у інших рас.

Анафілактичні реакції під час проведення гіпосенсибілюації алергеном з отрути перетинчастокрилих

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивалися анафілактичні реакції, що загрожують життю пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо на початок гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ.

Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі

У пацієнтів, які перебували на діалізі з використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN69®) та отримували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактичні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу чи гіпотензивного засобу іншої групи.

Кашель

Є повідомлення виникнення кашлю під час лікування інгібіторами АПФ. Зазвичай кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель внаслідок лікування інгібітором АПФ повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю.

Хірургія/Загальна анестезія

Під час великих хірургічних операцій або під час проведення загальної анестезії з використанням засобів, що викликають гіпотензивний ефект, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вдруге по відношенню до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження АТ, що пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням обсягу рідини, що вводиться.

Гіперкаліємія

Факторами ризику для розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, цукровий діабет, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання добавок, що містять калій і солей.

Використання калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може викликати серйозні, часом фатальні, порушення ритму серця.

При необхідності супутнього призначення перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію препаратів, слід бути обережними і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові.

Гіпоглікемія

Пацієнти з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність ретельного контролю рівня глюкози крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця спільного застосування цих препаратів.

Використання у пацієнтів похилого віку

Клінічні дослідження ефективності та переносимості еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів.

Вплив на здатність керувати автомобілем та/або працювати з механізмами

У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби).

У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку інгібіторів АПФ, може призвести до погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність зниження дози та/або частоти прийому препарату. У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення вмісту сечовини в крові та сироваткового креатиніну. Зміни зазвичай мали оборотний характер і показники поверталися до норми після припинення лікування. Такий характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із нирковою недостатністю. У деяких пацієнтів, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, Реніте® у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне і скороминуще підвищення вмісту сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або Ренітека. Повинний бути збільшений інтервал між прийомами Ренітеку та/або зменшена доза.

**Еналаприл піддається гемодіалізу. Коригування дози в дні, коли гемодіаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня артеріального тиску.

З обережністю у пацієнтів із печінковою недостатністю.

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю у пацієнтів віком від 65 років.

Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

MERCK SHARP & DOHME BV (Нідерланди)

MERCK SHARP & DOHME (Велика Британія)

AKRIHIN AO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Нидерланды.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ренитек таблетки 20 мг 14 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ренитек таблетки 20 мг 14 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Возможно, еще похожий товар станем Вам интересен. Хотите приобрести Ренитек таблетки 20 мг 14 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Рениприл таблетки 20 мг 30 шт., Рениприл таблетки 10 мг 30 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл Гексал таблетки 20 мг 50 шт., Эналаприл Гексал таблетки 10 мг 50 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 28 шт., Берлиприл таблетки 20 мг 30 шт., Энап таблетки 20 мг 60 шт., Энап таблетки 5 мг 60 шт., Энап таблетки 2,5 мг 60 шт., Энап таблетки 10 мг 60 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Берлиприл таблетки 10 мг 30 шт., Эналаприл Гексал таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл Гексал таблетки 10 мг 20 шт., Берлиприл таблетки 5 мг 30 шт., Эналаприл Гексал таблетки 5 мг 20 шт., Энам таблетки 2,5 мг 20 шт., Энам таблетки 10 мг 20 шт., Энап таблетки 5 мг 20 шт., Энап таблетки 20 мг 20 шт., Энап таблетки 2,5 мг 20 шт., Энап таблетки 10 мг 20 шт., Энам таблетки 5 мг 20 шт., Энам таблетки 20 мг 20 шт., Ренитек таблетки 10 мг 14 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 28 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 28 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл-Акри таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-Акри таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эднит таблетки 20 мг 20 шт., Эднит таблетки 5 мг 20 шт., Эднит таблетки 10 мг 20 шт., Рениприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Ренитек таблетки 5 мг 14 шт..