Рексетин таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 мг 30 шт Цена
-
Страна:Венгрия
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:30 мг
-
В упаковке:30 шт.
Пароксетин – мощный селективный ингибитор обратного захвата 5-гидрокситриптамина (5-НТ, серотонин). Принято считать, что его антидепрессивная активность и эффективность при лечении обсессивно-компульсивного расстройства и панического расстройства обусловлена специфическим ингибированием обратного захвата серотонина в нейронах головного мозга.
По своему химическому строению пароксетин отличается от трициклических, тетрациклических и других известных антидепрессантов.
Пароксетин характеризуется слабым аффинитетом к мускариновым холинергическим рецепторам, а исследования на животных показали, что он обладает лишь слабыми антихолинергическими свойствами.
В соответствии с избирательным действием пароксетина, исследования in vitro показали, что он, в отличие от трициклических антидепрессантов, обладает слабым аффинитетом к α1-, α2-, β-адренорецепторам, а также к дофаминовым (D2), 5-НТ1-подобным, 5НТ2- и гистаминовым (H1) рецепторам. Отсутствие взаимодействия с постсинаптическими рецепторами in vitro подтверждается результатами исследований in vivo, которые продемонстрировали отсутствие у пароксетина способности угнетать ЦНСи и вызывать артериальную гипотензию.
Фармакодинамические эффекты
Пароксетин не нарушает психомоторные функции и не усиливает угнетающее действие этанола на ЦНС.
Как и другие селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС), пароксетин вызывает симптомы чрезмерной стимуляции 5-НТ-рецепторов при введении животным, которые ранее получали ингибиторы МАО или триптофан. Исследования по оценке поведения и ЭЭГ продемонстрировали, что пароксетин вызывает слабые активирующие эффекты в дозах, превышающих дозы, которые требуются для ингибирования обратного захвата серотонина. По своей природе его активирующие свойства не являются "амфетаминоподобными".
Исследования на животных показали, что пароксетин не влияет на сердечно-сосудистую систему.
У здоровых лиц пароксетин не вызывает клинически значимых изменений АД, ЧСС и изменений на ЭКГ.
Исследования показали, что, в отличие от антидепрессантов, которые угнетают обратный захват норадреналина, пароксетин обладает гораздо меньшей способностью ингибировать антигипертензивные эффекты гуанетидина.
Рексетин таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб., покр. плівковою оболонкою, 20 мг: 30 шт. таб., покр. плівковою оболонкою, 30 мг: 30 шт.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; з ризиком на одному боці та з гравіюванням "Х30" - на іншій.
| 1 таб. | |
| пароксетину гідрохлориду гемігідрат | 34.14 мг, |
| що відповідає змісту пароксетину | 30 мг |
Допоміжні речовини : магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію, гіпромелозу, кальцію гідрофосфату дигідрат.
Склад плівкової оболонки: полісорбат 80, макрогол 400, макрогол 6000, діоксид титану, гіпромелоза.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
Коди АТХ
N06AB05 Paroxetine
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антидепресант
Діюча речовина
пароксетин
Фармако-терапевтична група
Антидепресант
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.
Термін придатності
Термін придатності – 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Пароксетин – потужний селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін). Вважають, що його антидепресивна активність та ефективність при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу та панічного розладу обумовлена специфічним інгібуванням зворотного захоплення серотоніну в нейронах головного мозку.
За своєю хімічною будовою пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів.
Пароксетин характеризується слабким афінітетом до мускаринових холінергічних рецепторів, а дослідження на тваринах показали, що він має лише слабкі антихолінергічні властивості.
Відповідно до виборчої дії пароксетину, дослідження in vitro показали, що він, на відміну від трициклічних антидепресантів, має слабкий афінітет до α 1 -, α 2 -, β-адренорецепторів, а також до дофамінових (D 2 ), 5-НТ 1 -подібним, 5НТ 2 - і гістаміновим (H 1 ) рецепторам Відсутність взаємодії з постсинаптичними рецепторами in vitro підтверджується результатами досліджень in vivo , які продемонстрували відсутність у пароксетину здатності пригнічувати ЦНС і викликати гіпотензію.
Фармакодинамічні ефекти
Пароксетин не порушує психомоторні функції і не посилює гнітючої дії етанолу на ЦНС.
Як і інші селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), пароксетин викликає симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів при введенні тваринам, які раніше отримували інгібітори МАО або триптофана. Дослідження з оцінки поведінки та ЕЕГ продемонстрували, що пароксетин викликає слабкі активуючі ефекти у дозах, що перевищують дози, які потрібні для інгібування зворотного захоплення серотоніну. За своєю природою його активуючі властивості не є "амфетаміноподібними".
Дослідження на тваринах показали, що пароксетин не впливає на серцево-судинну систему.
У здорових осіб пароксетин не викликає клінічно значущих змін АТ, ЧСС та змін на ЕКГ.
Дослідження показали, що, на відміну від антидепресантів, які пригнічують зворотне захоплення норадреналіну, пароксетин має набагато меншу здатність пригнічувати антигіпертензивні ефекти гуанетидину.
Показання Депресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня тяжкості Рекурентний депресивний розлад Результати досліджень, у яких пацієнти приймали пароксетин до 1 року, свідчать про те, що він ефективно запобігає рецидивам та поверненню симптомів депресії. Обсесивно-компульсивний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу (ГКР), у т.ч. як засіб підтримуючої та профілактичної терапії. Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, ефективність пароксетину при лікуванні ДКР підтримувалася принаймні протягом 1 року. Крім того, пароксетин ефективно запобігає рецидивам ДКР. Панічний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні панічного розладу з агорафобією та без неї, у тому числі як засіб підтримуючої та профілактичної терапії. Встановлено, що при лікуванні панічного розладу комбінація пароксетину та когнітивно-поведінкової терапії значно ефективніша, ніж ізольоване застосування когнітивно-поведінкової терапії. Згідно з даними плацебо-контрольованих досліджень, ефективність пароксетину при лікуванні панічного розладу підтримувалася більше 1 року. Крім того, пароксетин ефективно запобігає рецидивам панічного розладу. Соціальна фобія Пароксетин ефективний при лікуванні соціальної фобії, у тому числі як тривала підтримуюча та профілактична терапія. Постійна ефективність пароксетину при тривалому лікуванні соціальної фобії була продемонстрована у дослідженні щодо запобігання рецидивам. Генералізований тривожний розлад Пароксетин ефективний при лікуванні тривожного генералізованого розладу, в т.ч. як тривала підтримуюча та профілактична терапія. Постійна ефективність пароксетину при тривалому лікуванні генералізованого тривожного розладу була продемонстрована у дослідженні щодо запобігання рецидивам. Посттравматичний стресовий розлад Пароксетин ефективний при лікуванні посттравматичного стресового розладу.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат Рексетин ® рекомендується приймати 1 раз на добу вранці під час їжі. Таблетку слід ковтати повністю, не розжовуючи.
Депресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентний депресивний розлад
Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена з кроком 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу в залежності від клінічної відповіді. Як і при лікуванні будь-якими антидепресантами, слід оцінювати ефективність терапії та за необхідності коригувати дозу через 2-3 тижні після початку лікування та надалі залежно від клінічних показань.
Пацієнти з депресією повинні проходити лікування протягом достатнього періоду для досягнення безсимптомного стану. Цей період може становити кілька місяців.
Обсесивно-компульсивний розлад (ДКР)
Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід починати з дози 20 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу. При необхідності, доза може бути збільшена до максимальної дози 60 мг на добу.
Пацієнти з ДКР повинні проходити лікування протягом достатнього періоду для досягнення безсимптомного стану. Цей період може становити кілька місяців.
Панічний розлад
Рекомендована доза становить 40 мг на добу. Лікування пацієнтів слід починати з дози 10 мг на добу, яку можна щотижня підвищувати на 10 мг на добу залежно від клінічної відповіді. При необхідності, доза може бути збільшена до максимальної дози 60 мг на добу.
Низька початкова доза рекомендується для мінімізації можливого посилення симптоматики панічного розладу, що може виникати на початку лікування.
Пацієнти з панічним розладом повинні проходити лікування протягом достатнього періоду для досягнення безсимптомного стану. Цей період може становити кілька місяців і більше.
Соціальна фобія
Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності пацієнтам, у яких не спостерігається відповідь при використанні 20 мг на добу, доза може бути збільшена з кроком 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу залежно від клінічної відповіді.
Генералізований тривожний розлад
Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена з кроком 10 мг на добу до максимальної дози 50 мг на добу в залежності від клінічної відповіді.
Посттравматичний стресовий розлад
Рекомендована доза становить 20 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена з кроком 10 мг до максимальної дози 50 мг на добу, залежно від клінічної відповіді.
Загальна інформація
Скасування пароксетину
Як і при лікуванні іншими психотропними препаратами, слід уникати різкої відміни пароксетину. Фаза поступового зниження дози, що застосовувалася у клінічних дослідженнях, включала щотижневе зменшення добової дози на 10 мг. Після досягнення дози 20 мг/добу пацієнти продовжували приймати цю дозу протягом 1 тижня, і лише після цього препарат скасовували повністю. Якщо симптоми відміни розвиваються під час зниження дози або після відміни препарату, доцільно відновити прийом раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але повільніше.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, проте діапазон його концентрацій у плазмі збігається з такими у молодших пацієнтів. У даній категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, рекомендованої для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу.
Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки. Концентрації пароксетину в плазмі збільшуються у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) та у пацієнтів з порушенням функції печінки . Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз.
Діти та підлітки до 18 років. Застосування пароксетину у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано. Застосування пароксетину в дітей віком до 7 років не вивчалося. Не слід призначати пароксетин доти, доки не будуть отримані дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.
Передозування
Симптоми: наявна інформація про передозування пароксетину свідчить про його безпеку у широкому діапазоні доз. При передозуванні пароксетину крім симптомів, описаних у розділі "Побічна дія", спостерігаються лихоманка, зміни артеріального тиску, мимовільні скорочення м'язів, тривога та тахікардія. Стан пацієнтів зазвичай нормалізувався без серйозних наслідків навіть за разового прийому доз до 2000 мг. У ряді повідомлень описані такі симптоми, як кома та зміни ЕКГ, випадки летального результату спостерігалися дуже рідко, зазвичай у тих ситуаціях, коли пацієнти приймали пароксетин разом з іншими психотропними препаратами та з алкоголем (або без нього).
Лікування: специфічного антидоту пароксетину не існує. Лікування має включати загальні заходи, які застосовуються при передозуванні будь-якими антидепресантами. Для зменшення абсорбції пароксетину можна розглянути застосування 20-30 г активованого вугілля по можливості протягом декількох годин після передозування. Показано підтримуючу терапію та частий моніторинг основних фізіологічних показників. Лікування пацієнта має проводитись відповідно до клінічної картини.
Лікарська взаємодія
Серотонінергічні препарати
Застосування пароксетину, як і інших препаратів групи СІОЗС, одночасно із серотонінергічними препаратами може викликати ефекти, пов'язані з 5-НТ-рецепторами (серотоніновий синдром). При одночасному застосуванні серотонінергічних препаратів (таких як L-триптофан, препарати з групи триптанів, трамадол, лінезолід, метилтіонінія хлорид (метиленовий синій), препарати групи СІЗЗС, препарати літію, та препарати, що містять звіробий продирявлений (Hypericum perforatum) обережність та ретельно спостерігати за станом пацієнта.
Також необхідно дотримуватися запобіжних заходів при одночасному призначенні з фентанілом, що застосовується для загальної анестезії або лікування хронічного болю.
Через ризик виникнення серотонінового синдрому одночасне застосування пароксетину та інгібіторів МАО протипоказане.
Пімозід
У дослідженні одночасного застосування пароксетину (60 мг) та пімозиду в одноразовій низькій дозі (2 мг) було зареєстровано підвищення концентрації пімозиду у плазмі крові в середньому у 2.5 рази. Цей факт пояснюється відомою властивістю пароксетину пригнічувати ізофермент CYP2D6. Внаслідок вузького терапевтичного діапазону пімозиду та його відомої здатності подовжувати інтервал QT, одночасне застосування пімозиду та пароксетину протипоказано.
Ферменти, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів
Метаболізм та фармакокінетика пароксетину можуть змінюватися під впливом індукції або інгібування ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів. При застосуванні пароксетину одночасно з інгібітором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів, слід рекомендувати застосування пароксетину у дозі, що знаходиться в нижній частині діапазону терапевтичних доз. Початкову дозу пароксетину коригувати не потрібно, якщо його застосовують одночасно з препаратом, який є відомим індуктором ферментів, що беруть участь у метаболізмі лікарських засобів (наприклад, карбамазепін, рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн) або з фосампренавіром/ритонавіром.Будь-яка подальша корекція дози пароксетину (після початку або припинення прийому індуктора ферментів) повинна визначатися його клінічним ефектом (переносимістю та ефективністю).
Міорелаксанти
Препарати групи СІОЗС можуть зменшувати активність холінестерази плазми крові, що призводить до збільшення тривалості нервово-м'язової блокуючої дії мівакурію та суксаметонію.
Фосампренавір та ритонавір
Одночасне застосування фосампренавіру/ритонавіру в дозі 700/100 мг 2 рази на добу з пароксетином у дозі 20 мг 1 раз на добу у здорових добровольців протягом 10 днів призводило до значного зниження концентрації пароксетину в плазмі (приблизно на 55%). Концентрації фосампренавіру/ритонавіру в плазмі крові при одночасному застосуванні з пароксетином були подібні до контрольних значень інших досліджень, що вказує на відсутність істотного впливу пароксетину на метаболізм фосампренавіру/ритонавіру. Дані щодо впливу довгострокового (більше 10 днів) спільного застосування пароксетину з фосампренавіром/ритонавіром відсутні. Будь-яка корекція дози пароксетину повинна визначатися його клінічним ефектом (переносимістю та ефективністю).
Проциклідин
Щоденний прийом пароксетину значно підвищує концентрацію проциклідину в плазмі крові. У разі виникнення антихолінергічних ефектів дозупроциклідину слід знизити.
Протисудомні препарати
Одночасне застосування пароксетину та протисудомних препаратів (карбамазепін, фенітоїн, вальпроат натрію) не впливає на їх фармакокінетичний та фармакодинамічний профілі у пацієнтів з епілепсією.
Здатність пароксетину пригнічувати ізофермент CYP2D6
Як і інші антидепресанти, включаючи інші препарати групи СІОЗС, пароксетин пригнічує печінковий ізофермент CYP2D6, що відноситься до системи цитохрому Р450. Пригнічення ізоферменту CYP2D6 може призводити до підвищення концентрації в плазмі крові одночасно використовуваних препаратів, які метаболізуються за участю цього ферменту. До таких препаратів відносяться деякі трициклічні антидепресанти (наприклад, амітриптілін, іміпрамін, кломіпрамін, нортриптилін та дезіпрамін), нейролептики фенотіазинового ряду (перфеназин та тіоридазин), рисперидон, атомоксетин, деякі антиаритмічні засоби 1Cкласу (наприклад, пропаніло).
Не рекомендується застосовувати пароксетин у поєднанні з метопрололом при серцевій недостатності через вузький терапевтичний діапазон метопрололу при даному показанні до застосування.
Повідомлялося про фармакокінетичну взаємодію між інгібіторами ізоферменту CYP2D6 та тамоксифеном, при якому спостерігалося зменшення плазмової концентрації ендоксифену, одного з активних метаболітів тамоксифену, на 65-75%. У деяких дослідженнях отримано дані про зниження ефективності тамоксифену при одночасному застосуванні з препаратами групи СІОЗС. Т.к. не можна виключити зниження ефективності тамоксифену, слід по можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP2D6 (включаючи пароксетин).
Здатність пароксетину пригнічувати ізофермент CYP3A4
Дослідження взаємодії in vivo при одночасному застосуванні в умовах рівноважного стану пароксетину та терфенадину, що є субстратом ізоферменту CYP3A4, показало, що пароксетин не впливає на фармакокінетику терфенадину. У подібному дослідженні взаємодії in vivo не було виявлено впливу пароксетину на фармакокінетику алпразоламу та навпаки. Не очікується, що одночасне застосування пароксетину з терфенадином, алпразоламом та іншими препаратами, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, може супроводжуватись негативним впливом на пацієнта.
Препарати, що впливають на pH шлунка
Клінічні дослідження показали, що абсорбція та фармакокінетика пароксетину не залежать або практично не залежать (тобто існуюча залежність не потребує зміни дози) від:
прийому їжі; антацидів; дигоксину; пропранололу; алкоголю.Алкоголь
Пароксетин не посилює негативний вплив алкоголю на рухові та розумові функції, але як у випадку та з іншими психотропними препаратами, слід уникати вживання алкоголю на фоні терапії пароксетином.
Пероральні антикоагулянти
Можливий прояв фармакодинамічної взаємодії між пароксетином та пероральними антикоагулянтами. Спільне застосування пароксетину та пероральних антикоагулянтів може спричинити підвищення активності антикоагулянтів та ризик кровотечі. Отже, пароксетин слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти.
НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота та інші антиагрегантні препарати
Можлива поява фармакодинамічної взаємодії між пароксетином та НПЗП/ацетилсаліцилової кислотою. Одночасне застосування пароксетину та нестероїдних протизапальних засобів/ацетилсаліцилової кислоти може підвищити ризик кровотечі.
Слід бути обережним при лікуванні пацієнтів, які отримують препарати групи СІОЗС одночасно з пероральними антикоагулянтами, з препаратами, що впливають на функцію тромбоцитів або підвищують ризик кровотечі (наприклад, атипові нейролептики, такі як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів. ЦОГ-2), а також при лікуванні пацієнтів, які мають в анамнезі порушення зсідання крові або стану, які можуть викликати схильність до кровотеч.
Правастатин
На підставі даних досліджень передбачається, що одночасне застосування пароксетину та правастатину може призвести до підвищення концентрацій глюкози у плазмі крові. Пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають пароксетин та правастатин, може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних препаратів та/або інсуліну.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенну або виборчу ембріотоксичну активність пароксетину.
Епідеміологічні дослідження результатів вагітності виявили збільшення ризику вроджених аномалій, зокрема серцево-судинної системи (наприклад, дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перегородок), пов'язаного з прийомом пароксетину у І триместрі. Механізм, що веде до цього ризику, невідомий. За наявними даними, зустрічність дефектів серцево-судинної системи при застосуванні пароксетину під час вагітності приблизно становить менше 1/50 у порівнянні з очікуваною зустрічальністю таких дефектів у загальній популяції, що становить приблизно 1/100 новонароджених.
Зареєстровані повідомлення про передчасні пологи у жінок, які отримували під час вагітності пароксетин або інші препарати групи СІЗЗС, проте причинно-наслідковий зв'язок між прийомом цих препаратів та передчасними пологами не встановлено.
Пароксетин слід призначати під час вагітності лише при наявності строгих показань до застосування. При призначенні пароксетину лікарю необхідно розглянути можливість альтернативного лікування вагітних та плануючих вагітність жінок. При вагітності слід уникати різкого припинення прийому препарату та слідувати рекомендаціям розділів "Режим дозування" ("Скасування пароксетину") та "Особливі вказівки" ("Симптоми, які можуть виникати при припиненні лікування пароксетином").
Необхідно спостерігати за станом здоров'я новонароджених, матері яких приймали пароксетин на пізніх термінах вагітності, оскільки є повідомлення про ускладнення у новонароджених, які піддавалися дії пароксетину або інших препаратів групи СІОЗС у III триместрі вагітності. Однак причинно-наслідковий зв'язок між згаданими ускладненнями та цією лікарською терапією не підтверджено. Описані клінічні ускладнення включали: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судомні напади, нестабільність температури тіла, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемію, артеріальну гіпертензію, артеріальну гіпотензію, гіперрефлексію, тремор, нервозність, дратівливість, дратівливість, неспокійний сон. Ці симптоми можуть виникати через серотонінергічні ефекти або через синдром відміни.У більшості випадків описані ускладнення виникали відразу після пологів або незабаром після них (<24 год).
За даними епідеміологічних досліджень прийом препаратів групи СІЗЗС (включаючи пароксетин) під час вагітності, особливо на пізніх термінах, пов'язаний зі збільшенням ризику розвитку легеневої гіпертензії новонароджених. Підвищений ризик становить 5 випадків на 1000 вагітностей, тоді як у загальній популяції 1-2 випадки на 1000 вагітностей.
Результати досліджень на тваринах показали репродуктивну токсичність препарату, але прямого несприятливого впливу щодо вагітності, розвитку ембріона та плода, пологів або постнатального розвитку показано не було.
Період грудного вигодовування
У грудне молоко проникають незначні кількості пароксетину. В опублікованих дослідженнях у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, концентрація пароксетину була невизначеною (<2 нг/мл) або дуже низькою (<4 нг/мл). Діти ніяких ознак впливу препарату виявлено був. Тим не менш, пароксетин не слід приймати під час грудного вигодовування, за винятком тих випадків, коли його користь для матері перевищує потенційні ризики для дитини.
Фертильність
За даними досліджень на тваринах пароксетин може впливати на якісні характеристики сперми. Дані досліджень людського матеріалу in vitro можуть вказувати на певний вплив на якісні характеристики сперми, однак у повідомленнях про випадки застосування у людини деяких препаратів із групи СІЗЗЗ (включаючи пароксетин) було показано, що вплив на якісні характеристики сперми виявився оборотним.
До цього часу не спостерігалося впливу на фертильність людини.
Побічна дія
Частота та виразність деяких перелічених нижче небажаних реакцій пароксетину можуть зменшуватись у міру продовження лікування, і такі реакції зазвичай не вимагають відміни препарату. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (від ≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних).
Зустрічаність частих та нечастих небажаних реакцій визначена на підставі узагальнених даних щодо безпеки препарату, отриманих у понад 8000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, показник розраховували за різницею між частотою небажаних реакцій у групі пароксетину та у групі плацебо. Зустрічаність рідкісних і дуже рідкісних небажаних реакцій визначали на підставі постреєстраційних даних, і цей показник більшою мірою відображає частоту повідомлень про такі реакції, ніж справжню частоту реакцій.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – патологічна кровотеча, переважно крововилив у шкіру та слизові оболонки (в т.ч. – екхімоз та гінекологічні кровотечі); дуже рідко – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко – тяжкі та потенційно життєзагрозливі алергічні реакції (включаючи анафілактоїдні реакції та ангіоневротичний набряк).
З боку ендокринної системи: дуже рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
З боку обміну речовин: часто – підвищення концентрації холестерину, зниження апетиту; нечасто – порушення глікемічного контролю у пацієнтів із цукровим діабетом; рідко – гіпонатріємія. Гіпонатріємія зустрічається переважно у пацієнтів похилого віку і в ряді випадків зумовлена синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Порушення психіки: часто – сонливість, безсоння, ажитація, патологічні сновидіння (включаючи кошмарні сновидіння); нечасто – сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – маніакальні реакції, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія; частота невідома – суїцидальні думки, суїцидальна поведінка; частота невідома – агресія*, бруксизм.
* Випадки агресії спостерігалися в постреєстраційному періоді.
Випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки були зареєстровані під час лікування пароксетином або у ранні терміни після припинення лікування. Дані симптоми можуть бути обумовлені самим захворюванням.
З боку нервової системи: часто – запаморочення, тремор, біль голови, порушення концентрації уваги; нечасто – екстрапірамідні розлади; рідко – судоми, синдром неспокійних ніг; дуже рідко – серотоніновий синдром (симптоми можуть включати ажитацію, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тремтіння, тахікардію та тремор). У пацієнтів з порушенням рухових функцій або застосовували нейролептики повідомлялося про розвиток екстрапірамідної симптоматики, включаючи орофаціальну дистонію.
З боку органу зору: часто – нечіткість зору; нечасто – мідріаз; дуже рідко – гостра глаукома.
З боку органу слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – синусова тахікардія, короткочасне підвищення та зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія; рідко – брадикардія. Короткочасне підвищення та зниження АТ були зареєстровані після лікування пароксетином, як правило, у пацієнтів із попередньою гіпертензією або тривогою.
З боку дихальної системи: часто – позіхання.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – запор, діарея, блювання, сухість у роті; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча; частота невідома – мікроскопічний коліт.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності печінкових ферментів; дуже рідко – небажані реакції з боку печінки (такі як гепатит, що іноді супроводжуються жовтяницею та/або печінковою недостатністю).
Повідомлялося підвищення активності печінкових ферментів. Післяреєстраційні повідомлення про небажані реакції з боку печінки (таких як гепатит, що іноді супроводжуються жовтяницею та/або печінковою недостатністю) реєструвалися дуже рідко. Питання доцільності припинення лікування пароксетином необхідно вирішувати у випадках, коли має місце тривале підвищення показників функціональних печінкових проб.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підвищене потовиділення; нечасто - шкірні висипання, свербіж шкіри; дуже рідко – важкі шкірні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), кропив'янка, реакції фоточутливості.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – затримка сечовипускання, нетримання сечі.
З боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – сексуальна дисфункція; рідко – гіперпролактинемія/галакторея, порушення менструального циклу (у тому числі менорагія, метрорагія, аменорея, затримка менструації та нерегулярна менструація); дуже рідко – пріапізм.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: рідко – артралгія, міалгія.
Епідеміологічні дослідження, здебільшого проведені у пацієнтів віком 50 років і більше, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які одержують препарати групи СІОЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що веде до цього ризику, невідомий.
Загальні розлади: часто – астенія, збільшення маси тіла; дуже рідко – периферичні набряки.
Симптоми, що виникають при припиненні лікування пароксетином
Часто: запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, тривога, біль голови.
Нечасто: ажитація, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, емоційна лабільність, зорові порушення, відчуття серцебиття, діарея, дратівливість.
Припинення прийому препарату (особливо різке) викликає синдром відміни. Спостерігалися такі симптоми, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію, відчуття розряду електричного струму та шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, відчуття серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість, зорові порушення. Невідома жодна група пацієнтів, яка б піддавалася підвищеному ризику розвитку таких симптомів; тому, якщо в лікуванні пароксетином більше не потрібно, його дозу слід знижувати повільно до повної відміни препарату.
Небажані реакції, що спостерігалися у клінічних дослідженнях за участю дітей
Спостерігалися такі небажані реакції у клінічних дослідженнях за участю дітей: збільшення частоти суїцидальної поведінки (включаючи спроби самогубства та суїцидальні думки), заподіяння шкоди самому собі та підвищена ворожість. Суїцидальні думки та суїцидальні спроби в основному спостерігалися у клінічних дослідженнях за участю підлітків з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом. Підвищена ворожість відзначалася, зокрема, в дітей із обсесивно-компульсивним розладом, особливо в дітей віком до 12 років. Також відзначалися такі небажані явища: зниження апетиту, тремор, підвищене потовиділення, гіперкінезія, ажитація, емоційна лабільність (включаючи плач та перепади настрою), небажані явища, пов'язані з кровотечами, переважно з боку шкіри та слизових оболонок.
У клінічних дослідженнях при поступовому зменшенні добової дози (добову дозу зменшували на 10 мг/добу з інтервалом в один тиждень до дози 10 мг/добу протягом одного тижня) спостерігалися такі симптоми, як емоційна лабільність, нервозність, запаморочення, нудота та біль у животі , які реєструвалися як мінімум у 2% пацієнтів на фоні зниження дози пароксетину або після повного відміни препарату та зустрічалися як мінімум у 2 рази частіше, ніж у групі плацебо.
Протипоказання до застосування підвищена чутливість до пароксетину та будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; комбінація з інгібіторами МАО. У виняткових випадках лінезолід (антибіотик, що є оборотним неселективним інгібітором МАО) допускається комбінувати з пароксетином за умови, що прийнятні альтернативи лікування лінезолідом недоступні, і потенційна користь застосування лінезоліду перевершує ризики виникнення серотонінового синдрому. Повинне бути доступне обладнання для ретельного спостереження за симптомами серотонінового синдрому та моніторингу АТ; Лікування пароксетином допускається: через 2 тижні після припинення лікування необоротними інгібіторами МАО; через щонайменше 24 години після припинення лікування оборотними інгібіторами МАО (наприклад, моклобемід, лінезолід, метилтіонінія хлорид (метиленовий синій)); має пройти не менше 1 тижня між скасуванням пароксетину та початком терапії будь-яким інгібітором МАО. комбінація з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують активність печінкового ізоферменту CYP450 2D6, пароксетин може підвищувати концентрацію тіоридазину в плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу QT c та розвитку пов'язаної з цим шлуночкової аритмії; комбінація з пімозидом; застосування у дітей та підлітків молодше 18 років. Контрольовані клінічні дослідження пароксетину при лікуванні депресивних епізодів середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентного депресивного розладу у дітей та підлітків не довели його ефективність, тому пароксетин не показаний для лікування зазначеної вікової групи. Безпека та ефективність пароксетину не вивчалися при застосуванні у пацієнтів молодшої вікової категорії (менше 7 років).
З обережністю
Пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом, порушенням функції нирок, порушенням функції печінки, закритокутовою глаукомою, манією, епілепсією, судомними станами, з наявністю факторів ризику підвищеної кровоточивості та захворювань, кровоточивості; при одночасному застосуванні лікарських засобів, що підвищують ризик кровотечі; при одночасному призначенні електроімпульсної терапії.
особливі вказівки
Інгібітори МАО
Лікування пароксетином слід починати з обережністю не раніше ніж через 2 тижні після припинення прийому необоротного інгібітора МАО або через 24 години після припинення прийому оборотного ІМАО. Дозу пароксетину слід поступово підвищувати до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.
Діти та підлітки до 18 років
Пароксетин не слід застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років.
Лікування антидепресантами дітей та підлітків з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості, рекурентним депресивним розладом та іншими психічними захворюваннями супроводжується підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки.
У клінічних дослідженнях у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, частіше ніж у пацієнтів цієї вікової групи, які отримували плацебо, відзначалася суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресія, грубість, опозиційна поведінка та гнівливість). В даний час відсутні дані про довгострокову безпеку пароксетину для дітей та підлітків, які стосувалися б впливу цього препарату на ріст, дозрівання, когнітивний та поведінковий розвиток.
Клінічне погіршення та суїцидальний ризик у дорослих
Молоді пацієнти, особливо з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом, можуть бути схильні до підвищеного ризику розвитку суїцидальної поведінки під час терапії пароксетином.
Аналіз проведених плацебо-контрольованих досліджень у дорослих, які страждають на психічні захворювання, свідчить про збільшення частоти суїцидальної поведінки у молодих пацієнтів (віком 18-24 років) на фоні прийому пароксетину порівняно з групою плацебо: 17/776 (2.19%) проти 5/ 542 (0.92%) відповідно, хоча спостерігається відмінність був статистично значимим. У пацієнтів старших вікових груп (від 25 до 64 років та старше 65 років) збільшення частоти суїцидальної поведінки не спостерігалося. У дорослих всіх вікових груп, які страждають на депресивні епізоди середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентні депресивні розлади, спостерігалося статистично значуще збільшення частоти суїцидальної поведінки на фоні лікування пароксетином у порівнянні з групою плацебо (частота суїцидальних спроб: 11/34532%) проти 1/1978 (0.05%) відповідно. Однак більшість із цих випадків на тлі прийому пароксетину (8 з 11) було зареєстровано у молодших пацієнтів віком від 18 до 30 років. Дані, отримані в дослідженні за участю пацієнтів з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом, можуть свідчити про збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки у пацієнтів молодого віку, які можуть зберігатися і у пацієнтів старше 24 років з різними психічними розладами.отримані в дослідженні за участю пацієнтів з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом, можуть свідчити про збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки у пацієнтів молодого віку, які можуть зберігатися і у пацієнтів старше 24 років з різними психічними розладами.отримані в дослідженні за участю пацієнтів з депресивними епізодами середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентним депресивним розладом, можуть свідчити про збільшення частоти випадків суїцидальної поведінки у пацієнтів молодого віку, які можуть зберігатися і у пацієнтів старше 24 років з різними психічними розладами.
У пацієнтів з депресією відзначається підвищений ризик суїцидальних думок, заподіяння шкоди самої себе та суїциду (суїцидальної поведінки), незалежно від отримання антидепресантів. Цей ризик зберігається доти, доки не буде досягнуто стабільної ремісії. Поліпшення стану пацієнта може бути відсутнім у перші тижні лікування і більше, і тому слід ретельно спостерігати за станом пацієнта до настання поліпшення. Клінічний досвід застосування всіх антидепресантів показує, що ризик суїциду може збільшуватись на ранніх стадіях одужання.
Інші психічні розлади, на лікування яких використовують пароксетин, також можуть бути пов'язані з підвищеним ризиком суїцидальної поведінки. Крім того, ці розлади можуть являти собою стани, супутні депресивним епізодам середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентного депресивного розладу. Тому при лікуванні пацієнтів, які страждають на інші психічні порушення, слід дотримуватися тих же запобіжних заходів, що і при лікуванні депресивних епізодів середнього та тяжкого ступеня тяжкості та рекурентного депресивного розладу.
Найбільший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб наражаються на пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або суїцидальні думки, пацієнти молодого віку, а також пацієнти з вираженими суїцидальними думками до початку лікування, і тому всім їм необхідно приділяти особливу увагу під час лікування.
Медикаментозне лікування цих пацієнтів, зокрема пацієнтів з високим ступенем суїцидального ризику, має проводитися під ретельним наглядом, особливо на початку лікування або під час зміни дози препарату. Пацієнтів (і тих, хто їх доглядає) потрібно попередити про необхідність стежити за погіршенням їх стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, а також про необхідність негайно звертатися за медичною допомогою у разі цих симптомів.
Необхідно пам'ятати, що поява таких симптомів, як ажитація, акатизія або манія може бути пов'язана як з основним захворюванням, так і є наслідком терапії, що застосовується.
При виникненні симптомів клінічного погіршення (включаючи розвиток нових симптомів) та/або суїцидальних думок, та/або суїцидальної поведінки, особливо при раптовій їх появі, наростанні тяжкості проявів, або в тому випадку, якщо симптоми не були частиною попереднього симптомокомплексу у даного пацієнта, переглянути режим терапії до відміни препарату.
Акатизія/психомоторне збудження
У поодиноких випадках лікування пароксетином може супроводжуватися виникненням акатизії, яка проявляється почуттям внутрішнього занепокоєння та психомоторного збудження, коли пацієнт не може спокійно сидіти або стояти; при акатизії пацієнт зазвичай відчуває суб'єктивний дискомфорт. Ймовірність виникнення акатизії найвища у перші кілька тижнів лікування. У пацієнтів із такими симптомами підвищення дози може спричинити різке погіршення стану.
Серотоніновий синдром, злоякісний нейролептичний синдром
У поодиноких випадках на фоні лікування пароксетином може виникнути серотоніновий синдром або симптоматика, подібна до злоякісного нейролептичного синдрому, особливо якщо пароксетин використовують у комбінації з іншими серотонінергічними препаратами та/або нейролептиками. Ці синдроми можуть представляти потенційну загрозу життю, і тому лікування пароксетином необхідно припинити у разі їх виникнення (вони характеризуються групами таких симптомів, як гіпертермія; м'язова ригідність; міоклонус; вегетативні розлади з можливими швидкими змінами показників життєво важливих функцій; зміни психічного статусу; свідомості, дратівливість, вкрай важку ажитацію, що прогресує до делірію та коми) і почати підтримуючу симптоматичну терапію.Пароксетин не повинен застосовуватися у комбінації з попередниками серотоніну (такими як L-триптофан, окситриптан) через ризик розвитку серотонінергічного синдрому.
Манія та біполярний розлад
Великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Прийнято вважати (хоча це й не доведено контрольованими клінічними дослідженнями), що лікування такого епізоду одним тільки антидепресантом може збільшити ймовірність прискореного розвитку, змішаного або маніакального епізоду у пацієнтів, схильних до ризику виникнення біполярного розладу. Перед початком лікування антидепресантом необхідно провести ретельний скринінг для оцінки ризику виникнення даного пацієнта біполярного розладу; такий скринінг повинен включати збір детального психіатричного анамнезу, включаючи дані про наявність у сім'ї випадків суїциду, біполярного розладу та депресії. Пароксетин не зареєстрований для лікування депресивного епізоду у межах біполярного розладу. Як і інші антидепресанти,пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі манію.
При розвитку маніакального стану прийом пароксетину слід припинити.
Порушення функції нирок або печінки
Рекомендується бути обережним при лікуванні пароксетином пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок або пацієнтів з порушеннями функції печінки.
Переломи кісток
В епідеміологічних дослідженнях з оцінки ризику розвитку переломів кісток виявлено зв'язок переломів кісток із прийомом деяких антидепресантів, включаючи препарати групи СІЗЗС. Ризик спостерігався протягом курсу лікування антидепресантами та був максимальним на початку курсу терапії. Імовірність переломів кісток повинна враховуватись при застосуванні пароксетину.
Цукровий діабет
У пацієнтів із цукровим діабетом лікування препаратами групи СІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Можлива корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Також дані досліджень дозволяють припустити, що одночасне застосування пароксетину та правастатину може призводити до підвищення рівня глюкози у плазмі крові.
Епілепсія
Як і інші антидепресанти, пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією.
Судомні напади
Частота судомних нападів у пацієнтів, які приймають пароксетин, не перевищує 0,1%. У разі виникнення судомного нападу лікування пароксетином слід припинити.
Електросудомна терапія
Є лише обмежений досвід одночасного застосування пароксетину та проведення електросудомної терапії.
Глаукома
Як і інші препарати групи СІЗЗС, пароксетин може викликати мідріаз і його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів із закритокутовою глаукомою та пацієнтам із глаукомою в анамнезі.
Захворювання серця
При лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів.
Гіпонатріємія
При лікуванні пароксетином гіпонатріємія виникає рідко та переважно у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам із ризиком гіпонатріємії, наприклад, пов'язаним із супутньою лікарською терапією та цирозом печінки, препарат слід призначати з обережністю. Після припинення прийому пароксетину рівень натрію в крові зазвичай нормалізується.
Кровотечі
Є повідомлення про розвиток внутрішньошкірних крововиливів, таких як екхімоз та пурпура, на фоні терапії СІЗЗС. Спостерігалися також інші геморагічні прояви, наприклад, шлунково-кишкові та гінекологічні кровотечі. Пацієнти похилого віку належать до групи підвищеного ризику кровотеч, не пов'язаних із менструацією. Пароксетин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що підвищують ризик кровотеч (наприклад, атипові нейролептики, такі як клозапін, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби, інгібітори ЦОГ-2), у пацієнтів і у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до кровотеч.
Взаємодія з тамоксифеном
У деяких дослідженнях показано, що ефективність тамоксифену, яку оцінювали за ризиком рецидиву раку молочної залози та летальності, може зменшуватися при сумісному застосуванні з пароксетином внаслідок необоротного інгібування пароксетином ізоферменту CYP2D6. Ризик може зростати при тривалому сумісному застосуванні. При застосуванні тамоксифену для лікування або профілактики раку молочної залози слід розглянути можливість використання альтернативних антидепресантів, які не мають інгібуючого впливу на ізофермент CYP2D6 або надають цей ефект меншою мірою.
Симптоми, які можуть виникати під час припинення лікування пароксетином
Припинення прийому препарату, особливо різке, часто спричиняє синдром відміни. За даними результатів клінічних досліджень у дорослих зустрічальність небажаних реакцій при відміні пароксетину становила 30%, тоді як небажаних реакцій у групі плацебо становила 20%. Виникнення синдрому відміни не означає, що препарат викликає звикання чи залежність.
Ризик виникнення синдрому відміни може залежати від кількох факторів, таких як тривалість лікування, величина дози та швидкість зниження дози.
Описані такі симптоми скасування, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії, відчуття удару електричним струмом і шум у вухах), порушення сну (включаючи яскраві сни), ажитація або тривога, нудота, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль , відчуття серцебиття, емоційна лабільність, дратівливість та зорові порушення Зазвичай ці симптоми виражені слабо або помірно, але деякі пацієнти можуть бути важкими. Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після відміни препарату, однак у дуже поодиноких випадках виникають у пацієнтів, які випадково пропустили прийом лише однієї дози. Як правило, симптоми проходять самостійно протягом 2 тижнів, але деякі пацієнти можуть спостерігатися довше (2-3 місяці і більше). Тому рекомендується знижувати дозу пароксетину поступово,протягом декількох тижнів або місяців перед його повним скасуванням, залежно від потреб конкретного пацієнта.
Симптоми, що спостерігаються при припиненні лікування пароксетином у дітей та підлітків
За результатами клінічних досліджень у дітей і підлітків зустрічність небажаних реакцій при припиненні лікування у пацієнтів, які приймали пароксетин, становила 32%, тоді як небажаних реакцій у групі плацебо становила 24%. Після відміни пароксетину наступні небажані реакції реєструвалися як мінімум у 2% пацієнтів і зустрічалися як мінімум у 2 рази частіше, ніж у групі плацебо: емоційна лабільність (в т.ч. суїцидальні думки, суїцидальні спроби, зміни настрою та плаксивість), нервозність, запаморочення , нудота та біль у животі.
Сексуальна дисфункція
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС)/інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (СІОЗСН) можуть бути причиною розвитку сексуальної дисфункції. Повідомлялося про випадки сексуальної дисфункції, що тривало зберігається, коли симптоми зберігалися навіть після припинення прийому СІОЗС/СІОЗСН.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Клінічний досвід застосування пароксетину свідчить про те, що він не погіршує когнітивні та психомоторні функції. Водночас, як і при лікуванні будь-якими іншими психотропними препаратами, пацієнти повинні бути особливо обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.
Застосування у разі порушення функції нирок
Концентрації пароксетину в плазмі збільшуються у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) . Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз.
Застосування при порушеннях функції печінки
Концентрації пароксетину в плазмі збільшуються у пацієнтів з порушенням функції печінки . Таким пацієнтам слід призначати дози препарату, що знаходяться у нижній частині діапазону терапевтичних доз.
Умови реалізації
Відпускають за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку концентрації пароксетину в плазмі можуть бути підвищені, проте діапазон його концентрацій у плазмі збігається з такими у молодших пацієнтів. У даній категорії пацієнтів терапію слід починати з дози, рекомендованої для дорослих, яка може бути підвищена до 40 мг на добу.
Застосування у дітей
Протипоказано застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.
Нозологія (коди МКЛ)F31 Біполярний афективний розлад F32 Депресивний епізод F33 Рекурентний депресивний розлад F40 Фобічні тривожні розлади (в т.ч. агорафобія, соціальні фобії) F41.0 Панічне розлад [епізодична пароксизмальна тривожність] F41.1 Генералізований тривожний розлад F41.2 Змішаний тривожний та депресивний розлад F42 Обсесивно-компульсивний розлад F43.1 Посттравматичний стресовий розлад
Власник реєстраційного посвідчення
GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)
Вироблено
GEDEON RICHTER-RUS AO (Росія)
Власник товарного знаку
GEDEON RICHTER-RUS AO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Венгрия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Рексетин таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Рексетин таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обязательно посетите страницу с этим товаров. Хотите приобрести Рексетин таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Рексетин таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Паксил таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 100 шт., Паксил таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Плизил Н таблетки покрытые пленочной оболочкой 20 мг 30 шт., Адепресс таблетки покрытые оболочкой 20 мг 30 шт..