Рамиприл капсулы 2,5 мг 28 шт Цена
-
Страна:Россия
-
Форма выпуска:капсулы
-
Дозировка:2.5 мг
-
В упаковке:28 шт.
Антигипертензивный препарат, ингибитор АПФ.
Образующийся под влиянием ферментов печени активный метаболит рамиприла - рамиприлат - является длительно действующим ингибитором АПФ, представляющим собой пептидилдипептидазу. АПФ в плазме крови и тканях катализирует превращение ангиотензина I в ангиотензин II, который обладает сосудосуживающим действием, и распад брадикинина, который обладает сосудорасширяющим действием. Поэтому при приеме рамиприла внутрь уменьшается образование ангиотензина II и происходит накопление брадикинина, что приводит к расширению сосудов и снижению АД. Повышение активности калликреин-кининовой системы в крови и тканях обуславливает кардиопротекторное и эндотелиопротекторное действие рамиприла за счет активации простагландиновой системы и, соответственно, увеличения синтеза простагландинов, стимулирующих образование оксида азота (NO) в эндотелиоцитах.
Ангиотензин II стимулирует выработку альдостерона, поэтому прием рамиприла приводит к снижению секреции альдостерона и повышению содержания ионов калия в плазме крови.
При снижении концентрации ангиотензина II в крови устраняется его ингибирующее влияние на секрецию ренина по типу отрицательной обратной связи, что приводит к повышению активности ренина плазмы крови.
Предполагается, что развитие некоторых нежелательных реакций (в частности, сухого кашля) также связано с повышением активности брадикинина.
У пациентов с артериальной гипертензией прием рамиприла приводит к снижению АД в положении лежа и стоя без компенсаторного увеличения ЧСС. Рамиприл значительно снижает ОПСС, практически не вызывая изменений в почечном кровотоке и скорости клубочковой фильтрации. Антигипертензивное действие начинает проявляться через 1-2 ч после приема внутрь разовой дозы препарата, достигая наибольшего значения через 3-6 ч, и сохраняется в течение 24 ч. При курсовом приеме антигипертензивный эффект может постепенно увеличиваться, стабилизируясь обычно к 3-4 неделе регулярного приема препарата и затем сохраняясь в течение длительного времени. Внезапное прекращение приема препарата не приводит к быстрому и значительному повышению АД (отсутствие синдрома отмены).
У пациентов с артериальной гипертензией рамиприл замедляет развитие и прогрессирование гипертрофии миокарда и сосудистой стенки.
У пациентов с хронической сердечной недостаточностью рамиприл снижает ОПСС (уменьшение постнагрузки на сердце), увеличивает емкость венозного русла и снижает давление наполнения левого желудочка, что, соответственно, приводит к уменьшению преднагрузки на сердце. У этих пациентов при приеме рамиприла наблюдается увеличение сердечного выброса, фракции выброса и улучшение переносимости физической нагрузки.
При диабетической и недиабетической нефропатии прием рамиприла уменьшает скорость прогрессирования почечной недостаточности и время наступления терминальной стадии почечной недостаточности и, благодаря этому, уменьшает потребность в процедурах гемодиализа и трансплантации почки. При начальных стадиях диабетической и недиабетической нефропатии рамиприл уменьшает степень выраженности альбуминурии.
У пациентов с высоким риском развития сердечно-сосудистых заболеваний вследствие либо сосудистых поражений (диагностированная ИБС, облитерирующие заболевания периферических артерий в анамнезе, инсульт в анамнезе), либо сахарного диабета с не менее чем одним дополнительным фактором риска (микроальбуминурия, артериальная гипертензия, увеличение концентрации общего Хс, снижение концентрации Хс-ЛПВП, курение) присоединение рамиприла к стандартной терапии значительно снижает частоту развития инфаркта миокарда, инсульта и смертности от сердечно-сосудистых причин. Кроме этого, рамиприл снижает показатели общей смертности, а также потребность в процедурах реваскуляризации, и замедляет возникновение или прогрессирование хронической сердечной недостаточности.
У пациентов с сердечной недостаточностью с клиническими проявлениями, развившейся в первые дни острого инфаркта миокарда (2-9 сутки), при приеме рамиприла, начиная с 3 по 10 сутки острого инфаркта миокарда, снижается показатель смертности (на 27%), риск внезапной смерти (на 30%), риск прогрессирования хронической сердечной недостаточности до тяжелой (III-IV функциональный класс по классификации NYHA)/резистентной к терапии (на 23%), вероятность последующей госпитализации из-за развития сердечной недостаточности (на 26%).
В общей популяции пациентов, а также у пациентов с сахарным диабетом (как с артериальной гипертензией, так и с нормальными показателями АД), рамиприл значительно снижает риск развития нефропатии и возникновения микроальбуминурии.
Рамиприл капсулы 2,5 мг 28 шт инструкция на украинскомФорма випускукапс. 2.5 мг: 28 шт. капс. 5 мг: 28 шт. капс. 10 мг: 28 шт.
Опис
Капсули тверді желатинові розмір №3, білого кольору; вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при натисканні скляною паличкою.
| 1 капс. | |
| раміприл | 10 мг |
Допоміжні речовини : лактози моногідрат – 134 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3 мг, натрію лаурилсульфат – 1.5 мг, кальцію стеарат – 1.5 мг.
Склад капсул твердих желатинових: титану діоксид – 2%, желатин – до 100%.
14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.
Коди АТХ
C09AA05 Ramipril
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Інгібітор АПФ
Діюча речовина
раміприл
Фармако-терапевтична група
Інгібітор АПФ
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
Термін придатності
Термін придатності – 2 роки.
Фармакологічна дія
Антигіпертензивний препарат, інгібітор АПФ.
Утворений під впливом ферментів печінки активний метаболіт раміприлу - раміприлат - є інгібітором АПФ, що тривало діє, і є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску. Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротекторну та ендотеліопротекторну дію раміприлу за рахунок активації простагландинової системи та, відповідно, збільшення синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту (NO) в ендотеліоцитах.
Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові.
При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми.
Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження артеріального тиску в положенні лежачи і стоячи без компенсаторного збільшення ЧСС. Раміприл значно знижує ОПСС, практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, стабілізуючись зазвичай до 3-4 тижні регулярного прийому препарату, а потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому відміни).
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки.
У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшення постнавантаження на серці), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду та покращення переносимості фізичного навантаження.
При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу зменшує швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу в процедурах гемодіалізу та трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної та недіабетичної нефропатії раміприл зменшує ступінь виразності альбумінурії.
У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок або судинних уражень (діагностована ІХС, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі), або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, Хс, зниження концентрації Хс-ЛПВЩ, куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності.
У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 добу), при прийомі раміприлу, починаючи з 3 по 10 добу гострого інфаркту міокарда, знижується показник смертності (на 27%), ризик раптової смерті на 30%), ризик прогресування хронічної серцевої недостатності до тяжкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/резистентної до терапії (на 23%), ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26%).
У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ) раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.
Показання
артеріальна гіпертензія (в монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами повільних кальцієвих каналів); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками); діабетична або недіабетична нефропатія , в т.ч. з вираженою протеїнурією особливо при поєднанні з артеріальною гіпертензією; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком:
1) у пацієнтів з підтвердженою ІХС, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, аорто-коронарне шунтування;
2) у пацієнтів із інсультом в анамнезі;
3) у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій;
4) у пацієнтів з цукровим діабетом із не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій загального Хс, зниження плазмових концентрацій Хс-ЛПВЩ, куріння);
серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 добу) після гострого інфаркту міокарда.Спосіб застосування, курс та дозування
Капсули необхідно ковтати цілком і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води, незалежно від їди (тобто капсули можна приймати як до, так і під час або після їжі).
Дозу підбирають залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату.
Лікування препаратом Ділапрел® зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем.
Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування.
Артеріальна гіпертензія
Початкова доза – 2.5 мг 1 раз на добу вранці. Якщо прийом препарату в цій дозі протягом 3 тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 5 мг на добу. При недостатній ефективності препарату в дозі 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної рекомендованої добової дози 10 мг на добу (можливий прийом 2 капс. по 5 мг або 1 капс./таб. раміприлу по 10 мг). В якості альтернативи до збільшення дози до 10 мг/добу при недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 5 мг, можливе додавання до лікування інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або блокаторів повільних кальцієвих каналів.
Хронічна серцева недостатність
Початкова доза – 1.25 мг на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників). Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, дозу можна збільшувати. Рекомендується подвоювати її з інтервалами 1-2 тижні. Дози від 2.5 мг і більше приймати 1 раз на добу або розділити на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 10 мг (можливий прийом 2 капс. по 5 мг або 1 капс./таб. раміприлу по 10 мг).
При серцевій недостатності з клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з 2 по 9 діб) після гострого інфаркту міокарда
Початкова доза – 5 мг, розділена на 2 прийоми по 2.5 мг вранці та ввечері. Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (спостерігається надмірне зниження артеріального тиску), то рекомендується протягом двох днів приймати по 1.25 мг 2 рази на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників). Потім залежно від реакції пацієнта, доза може бути збільшена. Рекомендується, щоб доза при збільшенні подвоювалася з інтервалом 1-3 дні. Пізніше кратність прийому добової дози може бути зменшена до 1 раза на добу.
Максимальна добова доза, що рекомендується, становить 10 мг/добу (можливий прийом 2 капс. по 5 мг або 1 капс./таб. раміприлу по 10 мг).
В даний час досвід лікування пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім.
Якщо у таких пацієнтів прийнято рішення про проведення лікування препаратом Ділапрел®, рекомендується, щоб лікування розпочиналося з найменшої ефективної дози – 1.25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників). Особливої обережності слід дотримуватись при кожному збільшенні дози.
При діабетичній або недіабетичній нефропатії
Початкова доза – 1.25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників). Дозу можна збільшувати до 5 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 5 мг.
Для зниження ризику інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком
Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату пацієнтом, дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через один тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування – збільшити до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг, вивчені недостатньо. Застосування раміприлу у пацієнтів із КК менше 0.6 мл/сек вивчено недостатньо.
Застосування препарату Ділапрел у особливих груп пацієнтів
У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК від 50 до 20 мл/хв на 1.73 м2 поверхні тіла початкова добова доза зазвичай становить 1.25 мг (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників). Максимальна добова доза – 5 мг.
У пацієнтів з не повністю скоригованим водно-електролітним балансом, пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнтів, для яких надмірне зниження артеріального тиску становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) початкову дозу знижують до 1.25 мг/добу. можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників).
У пацієнтів, які отримують попередню терапію діуретиками, необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Ділапрел або, принаймні, скоротити дозу діуретиків. Лікування таких хворих слід починати з найнижчої дози, що дорівнює 1.25 мг раміприлу, що приймається 1 раз на добу вранці (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників). Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози раміприлу та/або діуретиків, особливо "петлевих" діуретиків, пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції.
У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) початкову дозу слід зменшити до 1.25 мг на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2.5 мг із ризиком інших виробників).
У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція АТ на прийом препарату Ділапрел® може посилюватись (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і зменшуватися (за рахунок уповільнення перетворення малоактивного раміприлу на активний раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна припустима добова доза – 2.5 мг.
Передозування
Симптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія, порушення водно-електролітної рівноваги, гостра ниркова недостатність, ступор.
Лікування: у легких випадках – промивання шлунка, прийом адсорбентів та натрію сульфату (бажано протягом 30 хв після прийому). Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках – заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адреноміметиків (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові.
Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни рН сечі, гемофільтрації або діалізу для прискореного виведення раміприлу з організму немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.
Лікарська взаємодія
Протипоказані комбінації
Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації, використання декстрану сульфату при аферезі ЛПНЩ збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп.
Одночасне застосування препарату Ділапрел® та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) та не рекомендується у інших пацієнтів.
Одночасне застосування препарату Ділапрел і антагоністів рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів.
Нерекомендовані комбінації
При одночасному застосуванні з солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, спіронолактоном), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи триметоприм, такролімус, циклоспорин), можливе підвищення вмісту калію в плазмі крові. регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові).
Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, т.к. не забезпечує кращого ефекту проти роздільним застосуванням. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні.
Комбінації, які слід застосовувати з обережністю
При одночасному призначенні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретиками) та іншими препаратами, що знижують АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином); при комбінації з діуретиками слід контролювати вміст натрію у плазмі крові.
Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС.
З препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія.
Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивної дії.
З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином, ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску.
З алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій.
З солями літію відзначається підвищення плазмової концентрації літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у плазмі крові.
З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для внутрішнього прийому (похідними сульфонілсечовини)) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом раміприлу можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ.
У пацієнтів, які приймали одночасно інгібітори АПФ та віллдагліптин, спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin – мета рапаміцину у клітинах ссавців, наприклад, темсиролімусу) спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку.
Комбінації, які слід брати до уваги
З НПЗЗ (індометацином, ацетилсаліцилової кислотою в добовій дозі більше 3 г, інгібіторами ЦОГ-2) можливе ослаблення дії раміприлу, підвищення ризику порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові.
З гепарином можливе підвищення вмісту калію у сироватці крові.
З натрію хлоридом можливе ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу та менш ефективне лікування симптомів хронічної серцевої недостатності.
З етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації; раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм.
З естрогенами наголошується на ослабленні гіпотензивної дії раміприлу (затримка рідини).
Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ збільшує ризик розвитку ниркової недостатності (в т.ч., гострої ниркової недостатності), гіперкаліємії.
Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути перетинчастокрилих комах: інгібітори АПФ, включаючи раміприл, збільшують ймовірність розвитку важких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах, що перетинають крила. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів.
На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах (наприклад, бджіл, ос) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Дилапрел® протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).
Перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. Якщо пацієнтка завагітніла в період лікування, необхідно якомога раніше замінити терапію препаратом Дилапрел на іншу терапію. В іншому випадку існує ризик порушення нирок плода, зниження артеріального тиску плода і новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень, особливо в І триместрі вагітності.
Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин та судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, викликаного інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та після пологів).
У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин.
Якщо лікування препаратом Дилапрел® необхідно в період лактації, грудне вигодовування слід припинити.
Побічна дія
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (> 1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від > 1/1000 до < 1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (< 1/10000, включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо).
З боку серця: нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, порушення серцевого ритму (поява або посилення), серцебиття, периферичні набряки.
З боку судин: часто – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто – припливи крові до шкіри обличчя; рідко – виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття “легкості” в голові); нечасто – вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), відчуття печіння, паросмія (порушення сприйняття запахів).
З боку органу зору: нечасто – зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт.
З боку органу слуху: рідко – порушення слуху, шум у вухах.
Порушення психіки: нечасто – пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – сухий кашель (що посилюється ночами та в положенні лежачи), бронхіт, синусит, задишка; нечасто – бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа.
З боку травної системи: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто – фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом прийому інгібіторів АПФ спостерігалися дуже рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози у плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, зокрема. пов'язані з гастритом, запор, сухість слизової оболонки ротової порожнини; рідко – глосит; частота невідома – афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки ротової порожнини).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ураження; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом).
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення раніше існуючої протеїнурії, підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові.
З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію; частота невідома – пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія.
З боку шкірних покривів і підшкірних тканин: часто - шкірні висипи, зокрема макульозно-папульозні; нечасто – ангіоневротичний набряк, зокрема. і з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис; дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, пемфігус, обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема або енантема, алопеція.
З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія.
З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНР АДГ).
З боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення вмісту калію в крові; нечасто – анорексія, зниження апетиту; частота невідома – зниження вмісту натрію у крові.
З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути перетинчастокрилих комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл.
Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – біль у грудях, почуття втоми; нечасто – підвищення температури; рідко – астенія (слабкість).
Протипоказання до застосування
ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі - ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку; гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній або однобічний у разі єдиної нирки); ) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; поверхні тіла 1.73 м2); гемодіаліз; нефропатія, лікування якої проводиться кортикостероїдами, НПЗЗ, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними засобами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням зуванням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилнітрилу (небезпека розвитку важких анафілактоїдних реакцій); аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях бджоли, оси; дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого з компонентів препарату.
Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Ділапрел у гострій стадії інфаркту міокарда:
тяжка хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні для життя шлуночкові порушення ритму серця; легеневе серце.З обережністю:
одночасне застосування препарату Ділапрел з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів ангіотензину II (при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик різкого зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок у порівнянні з монотерапією); стани, при яких надмірне зниження АТ є особливо (при атеросклеротичних ураженнях коронарних і мозкових артерій); хронічна серцева недостатність, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією; гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення; порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з значна активація РААС); цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії); порушення функції нирок (КК > 20 мл/хв при поверхні тіла 1.73 м2) через ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії; стан після трансплантації нирок; системні захворювання сполучної тканини, в т .ч. системний червоний вовчак, склеродермія, супутня терапія мієлотоксичними препаратами, здатними викликати зміни в картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу); літній вік (ризик посилення антигіпертензивної дії);особливі вказівки
Лікування препаратом Ділапрел® зазвичай є тривалим, його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Під час лікування потрібен регулярний лікарський контроль, зокрема для пацієнтів з порушенням функцій печінки та нирок.
Перед початком лікування препаратом Дилапрел® необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Ділапрел® (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації у зв'язку із збільшенням ОЦК).
Після прийому першої дози препарату, а також зі збільшенням його дози та/або дози діуретиків (особливо "петлевих") необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8 годин для своєчасного вживання відповідних заходів у разі надмірного зниження артеріального тиску.
Якщо препарат Ділапрел® застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, у них слід ретельно контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування, т.к. у цих пацієнтів є підвищений ризик надмірного зниження артеріального тиску.
При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо на гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Ділапрел® слід розпочинати лише в умовах стаціонару.
У хворих з хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності.
Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів похилого віку, т.к. вони можуть бути особливо чутливими до інгібіторів АПФ, у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок.
У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може представляти певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій) лікування слід розпочинати під суворим медичним наглядом.
Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії, внаслідок зменшення ОЦК та зниження концентрації натрію в крові.
Під час лікування препаратом Ділапрел не рекомендується вживати алкоголь.
Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного розвитку вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат.
Одночасне застосування препарату Ділапрел з препаратами, що містять аліскірен, або з антагоністами рецепторів ангіотензину II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком надмірного зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок порівняно з монотерапією.
Одночасне застосування препарату Ділапрел з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) протипоказано.
Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів із діабетичною нефропатією протипоказано.
У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика або порушення ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату.
Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки, або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання) може загрожувати життю і вимагає проведення невідкладних заходів щодо його купірування: підшкірне введення 0.3-0.5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0.1 мг епінефри. (під контролем АТ, ЧСС та ЕКГ) з подальшим застосуванням глюкокортикоїдів (в/в, в/м або всередину); також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (блокаторів H1- та Н2-гістамінових рецепторів), а у разі недостатності інактиваторів ферменту C1-естерази можна розглянути питання про необхідність введення на додаток до епінефрину інгібіторів ферменту C1-естрази. Пацієнта слід госпіталізувати та забезпечити спостереження за ним до повного усунення симптомів, але не менше 24 год.
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями у животі з нудотою та блюванням або без них; у деяких випадках одночасно спостерігався і ангіоневротичний набряк обличчя. Інтестинальний ангіоневротичний набряк діагностували за допомогою комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження або оперативного втручання. З появою у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у них інтестинального ангіоневротичного набряку.
Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути перетинчастокрилих комах (бджоли, оси), і одночасний прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження АТ, задишка, блювота, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту комах (наприклад, бджоли, оси) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу.
При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку під час проведення гемодіалізу або плазмофільтрації з використанням певних високопроточних мембран (наприклад, поліакрилнітрильних мембран). Необхідно уникати сумісного застосування препарату Ділапрел і такого роду мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або виключення прийому інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ.
Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Перед початком та під час терапії інгібіторами АПФ необхідний підрахунок загальної кількості лейкоцитів та визначення лейкоцитарної формули.
Досвід клінічного застосування препарату Ділапрел у дітей та підлітків віком до 18 років недостатній.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Ділапрел може бути або посиленою, або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з важким цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої обережності.
Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Ділапрел® (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців лікування)
Контроль функції нирок
При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою та хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії за наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення концентрації креатиніну). може бути показником зниження функції нирок).
Контроль утримання електролітів
Рекомендується регулярний контроль вмісту калію у сироватці крові. Особливо ретельний моніторинг вмісту калію у сироватці крові потрібний пацієнтам з порушеннями функції нирок, значущими порушеннями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю.
Контроль показників загального аналізу крові
Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої лейкопенії. Більш регулярний контроль рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові. Контроль кількості лейкоцитів необхідний раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо в хворих із підвищеним ризиком її розвитку, і навіть за перших ознаках розвитку інфекції. При появі симптомів, зумовлених лейкопенією (наприклад, гарячки, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліту), необхідно терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові.
При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ) лікування препаратом Ділапрел слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування препаратом Дилапрел® необхідно утримуватись від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, т.к. на фоні прийому препарату Дилапрел® можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози та при одночасному прийомі діуретиків.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказане застосування при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК менше 20 мл/хв на поверхні тіла 1.73 м2); нефропатії, лікування якої проводиться кортикостероїдами, НПЗЗ, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними засобами;
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю: порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС);
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Протипоказаний у літньому віці (ризик посилення гіпотензивної дії).
Застосування у дітей
Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Досвід клінічного застосування препарату Ділапрел® у дітей та підлітків до 18 років недостатній.
Нозологія (коди МКЛ)I10 Есенціальна [первинна] гіпертензія I20 Стенокардія [грудна жаба] I21 Гострий інфаркт міокарда I50.0 Застійна серцева недостатність I63 Інфаркт мозку I73.8 Інші уточнені хвороби периферичних судин N08.3 Гломерулярні ураження при цур. класифікованих в інших рубриках
Власник реєстраційного посвідчення
VERTEX AO (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Рамиприл капсулы 2,5 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Рамиприл капсулы 2,5 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Рамиприл капсулы 2,5 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Рамиприл таблетки 2,5 мг 28 шт., Рамиприл таблетки 2,5 мг 30 шт., Рамиприл таблетки 10 мг 28 шт., Тритаце таблетки 10 мг 28 шт., Амприлан таблетки 10 мг 30 шт., Амприлан таблетки 5 мг 30 шт., Амприлан таблетки 2,5 мг 30 шт., Амприлан таблетки 1,25 мг 30 шт., Хартил таблетки 10 мг 28 шт., Хартил таблетки 5 мг 28 шт., Тритаце таблетки 5 мг 28 шт., Пирамил таблетки 2,5 мг 28 шт., Пирамил таблетки 5 мг 28 шт., Рамиприл -СЗ таблетки 10 мг 30 шт., Рамиприл-СЗ таблетки 2,5 мг 30 шт., Рамиприл -СЗ таблетки 5 мг 30 шт., Пирамил таблетки 10 мг 28 шт..