Престанс таблетки 10 мг+10 мг 30 шт Цена

Фармакодинамика

Периндоприл

Периндоприл - ингибитор фермента, превращающего ангиотензин I в ангиотензин II (ингибитор АПФ). АПФ, или кининаза II, является экзопептидазой, которая осуществляет как превращение ангиотензина I в сосудосуживающее вещество ангиотензин II, так и распад брадикинина, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида.

Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что вызывает увеличение активности ренина плазмы крови (по механизму "отрицательной обратной связи") и уменьшение секреции альдостерона.

Поскольку АПФ инактивирует брадикинин, подавление АПФ сопровождается повышением активности как циркулирующей, так и тканевой калликреин-кининовой системы, при этом также активируется система простагландинов. Возможно, что этот эффект является частью механизма антигипертензивного действия ингибиторов АПФ, а также механизма развития некоторых побочных эффектов препаратов данного класса (например, кашля).

Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту, периндоприлату. Другие метаболиты не оказывают ингибирующего действия на АПФ in vitro.

Артериальная гипертензия

Периндоприл является препаратом для лечения артериальной гипертензии любой степени тяжести. На фоне его применения отмечается снижение как систолического, так и диастолического АД в положении "лежа" и "стоя".

Периндоприл уменьшает ОПСС, что приводит к снижению АД и улучшению периферического кровотока без изменения ЧСС.

Как правило, прием периндоприла увеличивает почечный кровоток, скорость клубочковой фильтрации при этом не изменяется.

Антигипертензивное действие препарата достигает максимума через 4-6 ч после однократного приема внутрь и сохраняется в течение 24 ч.

Антигипертензивное действие через 24 ч после однократного приема внутрь составляет около 87-100% от максимального антигипертензивного эффекта. Снижение АД достигается достаточно быстро.

Терапевтический эффект наступает менее чем через 1 месяц от начала терапии и не сопровождается тахифилаксией. Прекращение лечения не вызывает эффекта "рикошета". Периндоприл оказывает сосудорасширяющее действие, способствует восстановлению эластичности крупных артерий и структуры сосудистой стенки мелких артерий, а также уменьшает гипертрофию левого желудочка.

Стабильная ИБС

Эффективность применения периндоприла у пациентов (12218 пациентов старше 18 лет) со стабильной ИБС без клинических симптомов хронической сердечной недостаточности изучалась в ходе 4-летнего исследования. 90% участников исследования ранее перенесли острый инфаркт миокарда и/или процедуру реваскуляризации.

Большинство пациентов получили помимо исследуемого препарата стандартную терапию, включая антиагреганты, гиполипидемические средства и бета-адреноблокаторы. В качестве основного критерия эффективности была выбрана комбинированная конечная точка, включающая сердечно-сосудистую смертность, нефатальный инфаркт миокарда и/или остановку сердца с успешной реанимацией.

Терапия периндоприлом третбутиламином в дозе 8 мг 1 раз/сут (эквивалентно 10 мг периндоприла аргинина) приводила к существенному снижению абсолютного риска в отношении комбинированной конечной точки на 1.9%, у пациентов, ранее перенесших инфаркт миокарда и/или процедуру реваскуляризации, снижение абсолютного риска составило 2.2% по сравнению с группой плацебо.

Двойная блокада РААС

Имеются данные клинических исследований комбинированной терапии с применением ингибитора АПФ и антагониста рецептора ангиотензина II (АРА II).

Проводилось клиническое исследование с участием пациентов, имеющих в анамнезе кардиоваскулярное или цереброваскулярное заболевание, либо сахарный диабет 2 типа, сопровождающийся подтвержденным поражением органа-мишени, а также исследования с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа и диабетической нефропатией.

Данные исследований не выявили значимого положительного влияния комбинированной терапии на возникновение почечных и/или кардиоваскулярных событий и на показатели смертности, в то время как риск развития гиперкалиемии, острой почечной недостаточности и/или артериальной гипотензии увеличивался по сравнению с монотерапией.

Принимая во внимания схожие внутригрупповые фармакодинамические свойства ингибиторов АПФ и АРА II, данные результаты можно ожидать для взаимодействия любых других препаратов, представителей классов ингибиторов АПФ и АРА II.

Поэтому противопоказано применение ингибиторов АПФ в сочетании с антагонистами рецепторов ангиотензина II у пациентов с диабетической нефропатией.

Имеются данные клинического исследования по изучению положительного влияния от добавления алискирена к стандартной терапии ингибитором АПФ или АРА II у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек или кардиоваскулярным заболеванием, либо имеющих сочетание этих заболеваний. Исследование было прекращено досрочно в связи с возросшим риском возникновения неблагоприятных исходов. Кардиоваскулярная смерть и инсульт отмечались чаще в группе пациентов, получающих алискирен, по сравнению с группой плацебо; также нежелательные явления и серьезные нежелательные явления особого интереса (гиперкалиемия, артериальная гипотензия и нарушения функции почек) регистрировались чаще в группе алискирена, чем в группе плацебо.

Амлодипин

Механизм действия

Амлодипин - блокатор медленных кальциевых каналов (БМКК), производное дигидропиридина. Амлодипин ингибирует трансмембранный переход ионов кальция в кардиомиоциты и гладкомышечные клетки сосудистой стенки.

Антигипертензивное действие амлодипина обусловлено прямым расслабляющим воздействием на гладкомышечные клетки сосудистой стенки. Детальный механизм, посредством которого амлодипин осуществляет антиангинальное действие, не вполне установлен, но известно, что амлодипин уменьшает общую ишемическую нагрузку посредством двух эффектов:

Клиническая эффективность и безопасность

У пациентов с артериальной гипертензией прием амлодипина 1 раз/сут обеспечивает клинически значимое снижение АД в положении "стоя" и "лежа" в течение 24 ч. Антигипертензивное действие развивается медленно, в связи с чем развитие острой артериальной гипотензии нехарактерно.

У пациентов со стенокардией прием амлодипина 1 раз/сут увеличивает общее время физической нагрузки, увеличивает время до развития приступа стенокардии и до появления депрессии сегмента ST на 1 мм, а также снижает частоту приступов стенокардии и потребление нитроглицерина под язык.

Амлодипин не оказывает неблагоприятных метаболических эффектов и не влияет на концентрацию липидов плазмы крови. Препарат может применяться у пациентов с сопутствующей бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

ИБС

Результаты оценки эффективности свидетельствуют о том, что прием амлодипина характеризуется меньшим количеством случаев госпитализации по поводу стенокардии и проведении процедур реваскуляризации у пациентов с ИБС.

Сердечная недостаточность

Результаты гемодинамических исследований, а также результаты клинических исследований с участием пациентов с хронической сердечной недостаточностью II-IV ФК по классификации NYHA продемонстрировали, что амлодипин не приводит к клиническому ухудшению, основываясь на данных по переносимости физической нагрузки, фракции выброса левого желудочка и клинических симптомах.

У пациентов с хронической сердечной недостаточностью III-IV ФК по классификации NYHA, на фоне приема дигоксина, диуретиков и ингибиторов АПФ, было показано, что прием амлодипина не приводит к повышению риска смертности или смертности и заболеваемости, связанной с сердечной недостаточностью.

Результаты долгосрочных исследований у пациентов с хронической сердечной недостаточностью III и IV ФК по классификации NYHA без клинических симптомов ИБС или объективных данных, свидетельствующих о наличии ИБС, на фоне приема стабильных доз ингибиторов АПФ, сердечных гликозидов и диуретиков показали, что прием амлодипина не оказывает влияния на показатель смертности от сердечно-сосудистых заболеваний. У данной популяции пациентов применение амлодипина сопровождалось увеличением количества сообщений о развитии отека легких.

Профилактика инфаркта миокарда

Эффективность и безопасность применения амлодипина в дозе 2.5-10 мг/сут, ингибитора АПФ лизиноприла в дозе 10-40 мг/сут и тиазидного диуретика хлорталидона в дозе 12.5-25 мг/сут в качестве препарата первой линии изучалась у пациентов с мягкой или умеренной степенью АГ и, по крайней мере, одним из дополнительных факторов риска ИБС.

Не выявлено существенных различий по основному критерию оценки (комбинированный показатель частоты летальных исходов от ИБС и частота нефатальных инфарктов миокарда) между группами амлодипина и хлорталидона. Частота развития сердечной недостаточности в группе амлодипина была существенно выше, чем в группе хлорталидона - 10.2% и 7.7% соответственно. Не выявлено существенных различий общей частоты летальных исходов в группе амлодипина и хлорталидона.

Периндоприл, амлодипин

Эффективность при длительном применении амлодипина в комбинации с периндоприлом и атенолола в комбинации с бендрофлуметиазидом у пациентов в возрасте от 40 до 79 лет с АГ и, по меньшей мере, 3 из дополнительных факторов риска была изучена.

Основной критерий оценки эффективности - комбинированный показатель частоты нефатального инфаркта миокарда (в т.ч. безболевого) и летальных исходов ИБС.

Частота осложнений, предусмотренных основным критерием оценки, в группе амлодипина/периндоприла была на 10% ниже, чем в группе атенолола/бендрофлуметиазида, однако это различие не было статистически достоверным. В группе амлодипина/периндоприла отмечалось достоверное снижение частоты осложнений, предусмотренных дополнительными критериями эффективности (кроме фатальной и нефатальной сердечной недостаточности).

Пігулки білого кольору, трикутні, двоопуклі, з гравіюванням "10/5" на одній стороні та логотипу компанії img_servier.eps|png - на іншій.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

30 шт. - флакони поліпропіленові з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель) (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.

C09BB04 Периндоприл у комбінації з амлодипіном

Комбінований гіпотензивний препарат (інгібітор АПФ + блокатор повільних кальцієвих каналів)

амлодипін

периндоприл (у формі периндоприлу аргініну)

Гіпотензивний комбінований засіб (інгібітор АПФ + БМКК)

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки.

Флакон зберігати щільно закритим. Зберігати в оригінальній упаковці.

Фармакодинаміка

Периндоприл

Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду.

Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону.

Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю).

Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.

Артеріальна гіпертензія

Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного АТ у положенні "лежачи" та "стоячи".

Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС.

Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.

Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин.

Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко.

Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Стабільна ІХС

Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації.

Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією.

Терапія периндоприлом третбутиламіном у дозі 8 мг 1 раз на добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику щодо комбінованої кінцевої точки на 1.9%, у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляру. 2.2% порівняно із групою плацебо.

Подвійна блокада РААС

Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II).

Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.

Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардіоваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією.

Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II.

Тому протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

Амлодипін

Механізм дії

Амлодипін – блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки.

Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Детальний механізм, за допомогою якого амлодипін здійснює антиангінальну дію, не цілком встановлений, але відомо, що амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження за допомогою двох ефектів:

Клінічна ефективність та безпека

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження АТ у положенні "стоячи" і "лежачи" протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерний.

У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, збільшує час до розвитку нападу стенокардії та до появи депресії сегмента ST на 1 мм, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину під язик.

Амлодипін не чинить несприятливих метаболічних ефектів і не впливає на концентрацію ліпідів плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

ІХС

Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС.

Серцева недостатність

Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II-IV ФК за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на даних щодо переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічних симптомів.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III-IV ФК за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної із серцевою недостатністю.

Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV ФК за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показали, що прийом амлодипіну не впливає показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів.

Профілактика інфаркту міокарда

Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2.5-10 мг на добу, інгібітору АПФ лізиноприлу в дозі 10-40 мг на добу та тіазидного діуретика хлорталідону в дозі 12.5-25 мг на добу як препарат першої лінії вивчалась у пацієнтів з м'якою. АГ і, принаймні, одним із додаткових факторів ризику ІХС.

Не виявлено суттєвих відмінностей за основним критерієм оцінки (комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частота нефатальних інфарктів міокарда) між групами амлодипіну та хлорталідону. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була істотно вищою, ніж у групі хлорталідону – 10.2% та 7.7% відповідно. Не виявлено суттєвих відмінностей загальної частоти летальних наслідків у групі амлодипіну та хлорталідону.

Периндоприл, амлодипін

Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну у комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з АГ та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику була вивчена.

Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС.

Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, проте ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).

артеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.

Препарат призначають внутрішньо, по 1 таб. 1 раз на добу переважно вранці перед їдою.

Доза лікарського препарату Престанс® підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату: периндоприлу та амлодипіну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС.

При терапевтичній необхідності доза лікарського препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів:

5 мг периндоприлу+5 мг амлодипіну або
5 мг периндоприлу+10 мг амлодипіну або
10 мг периндоприлу+5 мг амлодипіну або
10 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділи "Фармакокінетика" та "Особливі вказівки")

Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові.

Лікарський препарат Престанс® можна призначати пацієнтам з КК ≥ 60 мл/хв .

Престанс протипоказаний пацієнтам з КК < 60 мл/хв (див. розділ "Протипоказання"). Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Амлодипін, що застосовується в еквівалентних дозах, однаково добре переноситься пацієнтами як літнього віку, так і молодшими пацієнтами. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язано з віковими змінами та збільшенням T1/2. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю (див. розділ "Режим дозування" та "Особливі вказівки").

Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. розділи "Режим дозування" та "Особливі вказівки"). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена . Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово.

Діти та підлітки

Лікарський препарат Престанс® не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у вигляді монотерапії, так і у вигляді комбінованої терапії.

Інформація про передозування препарату відсутня.

Амлодипін

Інформація про передозування амлодипіну обмежена.

Симптоми: надмірна периферична вазодилатація, що призводить до рефлекторної тахікардії, виражене та стійке зниження АТ, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату.

Лікування: виражене зниження артеріального тиску, спричинене передозуванням амлодипіну, вимагає проведення активних заходів, спрямованих на підтримання функції серцево-судинної системи, включаючи контроль показників роботи серця та легенів, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску може бути корисним застосування судинозвужувального препарату, якщо немає протипоказань до його застосування, для усунення наслідків блокади кальцієвих каналів - внутрішньовенне введення кальцію глюконату. У деяких випадках може бути ефективним промивання шлунка. Прийом активованого вугілля протягом перших 2 годин після прийому амлодипіну у дозі 10 мг призводить до затримки всмоктування препарату. Т.к. амлодипін активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.

Периндоприл

Дані про передозування периндоприлу у людини обмежені.

Симптоми: при передозуванні інгібіторів АПФ може спостерігатися виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель.

Лікування: внутрішньовенна інфузія 0.9% розчину натрію хлориду. При значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами. За необхідності можна внутрішньовенно ввести розчин катехоламінів. За допомогою діалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку (див. розділ "Особливі вказівки"). При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.

Периндоприл

Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС (див. розділи "Протипоказання", "Особливі вказівки" та "Фармакологічна дія").

Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію

Деякі препарати можуть збільшити ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні засоби, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), триметоприм (сульфаметоксазол + тріметоприм). Комбінація цих препаратів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії.

Спільне застосування протипоказане

Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен

Спільне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) (див. розділ "Протипоказання"). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності.

Екстракорпоральна терапія

Екстракорпоральні методи лікування, що ведуть до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з використанням деяких високопроточних мембран (наприклад, поліакрилонітрилових), або аферез ЛПНГ з використанням декстрану сульфату, протипоказані через збільшення ризику розвитку тяжких анафілактоїд. розділ "Протипоказання"). Якщо пацієнту потрібна екстракорпоральна терапія, слід розглянути можливість використання іншого типу діалізної мембрани чи іншого класу антигіпертензивних препаратів.

Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил

Спільне застосування периндоприлу з комбінацією валсартан + сакубітрил протипоказано, т.к. пригнічення неприлізину на фоні спільного застосування інгібітору АПФ може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування комбінації валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози комбінації валсартан + сакубітрил (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

Комбінації, що не рекомендуються до застосування

Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен

У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла), підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності (див. розділ "Особливі вказівки" ").

Поєднання терапії з інгібіторами АПФ та АРА II

За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней спільне застосування інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру) порівняно із ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію у плазмі крові та АТ (див. розділ "Особливі вказівки").

Естрамустін

Спільне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк (набряк Квінке).

Ко-тримоксазол (сульфаметоксазол + триметоприм)

При сумісному застосуванні з ко-тримоксазолом (сульфаметоксазол + триметоприм) може підвищуватись ризик розвитку гіперкаліємії (див. розділ "Особливі вказівки").

Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид) та солі калію

Гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (адитивні ефекти, пов'язані з гіперкаліємією).

Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки"). Якщо спільне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові.

Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані далі за текстом (див. у підрозділі "Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги").

Препарати літію

При сумісному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та пов'язаних з цим токсичних ефектах (важких нейротоксичних ефектах). Спільне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію в плазмі (див. розділ "Особливі вказівки").

Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги

Гіпоглікемічні засоби (інсулін, похідні сульфонілсечовини)

Епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні препарати) може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Цей ефект найімовірніше можна
спостерігати у перші тижні спільного застосування та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Калійнесберігаючі діуретики

У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або відмінені до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим. її збільшенням.

При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у дуже низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійнесберігаючого діуретика.

У всіх випадках функцію нирок (концентрація креатиніну) слід контролювати у перші тижні застосування інгібіторів АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон)

Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: при лікуванні хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка <40% у пацієнтів, які раніше отримували петлеві діуретики, існує ризик розвитку гіперкаліємії (з можливим летальним результатом), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів.

Перед застосуванням цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок.

Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому.

Рацекадотрил

На тлі прийому інгібіторів АПФ (в т.ч. периндоприлу) може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку. Цей ризик може підвищуватись при сумісному застосуванні з рацекадотрилом (препаратом, що застосовується для лікування гострої діареї).

Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

При сумісному застосуванні з інгібіторами ТТК підвищується ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Особливі вказівки").

НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу)

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту. Спільне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при застосуванні комбінації препарату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок як на початку лікування, так і періодично у процесі лікування.

Рекомбінантні тканинні активатори плазміногену (rtPA, алтеплаза)

Пацієнти, які отримували інгібітори АПФ та одержують алтеплазу для тромболітичної терапії при гострому ішемічному інсульті, можуть мати підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Поєднання препаратів, що потребує уваги

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин)

При сумісному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок зниження активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) під дією гліптину.

Симпатоміметики

Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Препарати золота

Повідомлялося про поодинокі випадки нітритоїдних реакцій (з такими симптомами, як гіперемія шкіри обличчя, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія) у пацієнтів на тлі спільного застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу та ін'єкційного препарату золота (натрію ауротіомалат).

Алопуринол, імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід

Спільне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії, особливо у пацієнтів із наявними порушеннями функції нирок.

Кошти для загальної анестезії

Спільне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до гіпотензивного ефекту.

Амлодипін

Комбінації, що не рекомендуються до застосування

Дантролен (в/в введення )

У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів, у т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги

Індуктори ізоферменту CYP3A4

При сумісному застосуванні вивчених індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може варіюватися. Тому необхідно контролювати АТ і коригувати дозу препарату як під час лікування, так і після спільного застосування (зокрема при спільному застосуванні із сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (такими як рифампіцин, звіробій продірявлений).

Інгібітори ізоферменту CYP3A4

Спільне застосування амлодипіну та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди, наприклад, еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до істотного збільшення концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. У пацієнтів, які приймають амлодипін одночасно з кларитроміцином, підвищений ризик розвитку гіпотензії. Слід проводити ретельне спостереження пацієнтів, які приймають периндоприл одночасно з кларитроміцином.

Поєднання препаратів, що потребує уваги

Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію.

Такролімус

Існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі при сумісному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичних ефектів такролімусу при сумісному застосуванні цих препаратів, потрібен контроль концентрації такролімусу в плазмі крові та корекція його дози при необхідності.

Інгібітори mTOR

Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсіролімус та еверолімус, є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При сумісному застосуванні амлодипін може збільшити експозицію інгібіторів mTOR.

Циклоспорин

Дослідження взаємодії амлодипіну та циклоспорину не проводилися у здорових добровольців або інших популяціях, за винятком пацієнтів, які перенесли трансплатацію нирки, у яких відзначалася варіабельність підвищення найменших концентрацій циклоспорину в плазмі крові (в середньому від 0 до 40%). Слід розглянути можливість контролю за концентрацією циклоспорину в плазмі крові у пацієнтів після трансплатації нирки при одночасному застосуванні з амлодипіном. При необхідності доза циклоспорину має бути знижена.

Симвастатин

При сумісному прийомі кількох доз амлодипіну по 10 мг та симвастатину по 80 мг було відзначено збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно з ізольованим прийомом симвастатину. У пацієнтів, які приймають амлодипін, слід обмежити прийом симвастатину до 20 мг на добу.

Інші комбінації лікарських засобів

У ході клінічних досліджень лікарської взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.

Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску.

Престанс®

Поєднання препаратів, що потребує особливої уваги

Баклофен: можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, при необхідності – потрібна корекція дози амлодипіну.

Поєднання препаратів, що потребує уваги

Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при сумісному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ.

Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).

Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.

Аміфостин: можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.

Препарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері, щоб прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або скасування препарату.

Вагітність

Периндоприл

Застосування інгібіторів АПФ не рекомендовано до застосування у І триместрі вагітності (див. розділ "Особливі вказівки"). Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у II та III триместрах вагітності (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте невелике збільшення ризику виникнення порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та, за необхідності, призначити іншу терапію.

Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, рекомендується провести УЗД для оцінки стану черепа та функції нирок плода/дитини.

Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ при вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділи "Протипоказання" та "Особливі вказівки").

Амлодипін

Безпека застосування амлодипіну при вагітності не встановлена.

В експериментальних дослідженнях на тваринах фетотоксична та ембріотоксична дія препарату встановлена при застосуванні його у високих дозах. Застосування при вагітності можливе лише у разі відсутності більш безпечної альтернативи та коли захворювання несе більший ризик для матері та плода.

Період грудного вигодовування

Периндоприл

Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу в період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, переважно дотримуватися в період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Відсутні дані щодо екскреції периндоприлу із грудним молоком.

Амлодипін

Амлодипін виводиться із грудним молоком. Частка материнської дози, отримана немовлям, оцінювалася з міжквартильним діапазоном від 3 до 7%, з максимумом до 15%. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий.

Рішення про продовження/припинення терапії або грудного вигодовування слід приймати з огляду на користь від годування груддю для дитини та користь від прийому амлодипіну для матері.

Вплив на фертильність

Периндоприл

Не виявлено впливу периндоприлу на репродуктивну функцію чи фертильність.

Амлодипін

У деяких пацієнтів, які отримували блокатори повільних кальцієвих каналів, було виявлено біохімічні зміни в головці сперматозоїдів. Однак нині немає достатніх клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. У дослідженні на щурах було виявлено небажані впливи на фертильність у самців.

а. Резюме профілю безпеки

Найчастіші небажані реакції при прийомі периндоприлу та амлодипіну у вигляді монотерапії: набряк, сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування), дисгевзія (розлад смаку), парестезія, порушення зору (включаючи диплопію), дзвін у вухах, вертиго, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя, артеріальна гіпотензія (і симптоми, пов'язані з цим), задишка, кашель, біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміна частоти та характеру стільця, діарея, запор, свербіж шкіри, шкірний висип , екзантема, припухлість у ділянці суглобів (припухлість у ділянці кісточок), спазми м'язів, підвищена стомлюваність, астенія.

б. Перелік небажаних реакцій

Наведені нижче небажані реакції, зазначені при проведенні клінічних досліджень та/або післяреєстраційному застосуванні в монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).

*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.

Повідомлялося про розвиток синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) при сумісному застосуванні з іншими інгібіторами АПФ. СНСАДГ можна вважати дуже рідкісним можливим ускладненням, пов'язаним із лікуванням інгібіторами АПФ, у т.ч. периндоприлом.

підвищена чутливість до діючих речовин, до інших інгібіторів АПФ або похідних дигідропіридину; підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); ангіоневротичний набряк; виражений двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки; гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); /хв/1.73 м2 площі поверхні тіла); е застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять сакубітрил/валсартан; екстракорпоральна терапія, що веде до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями; 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість галактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція.

Особливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні до лікарського препарату Престанс®.

Периндоприл

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби.

Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк язика, голосових зв'язок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.

У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи (див. розділ "Протипоказання").

У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника (див. розділ "Побічна дія").

Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил

Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказано, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"), Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливо не раніше, ніж через 3 останнього прийому периндоприлу Застосування периндоприлу можливе не раніше, ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил (див. розділи "Протипоказання" та "Лікова взаємодія"). При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад, рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик/користування.

Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації

Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок.

У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка).

Реноваскулярна гіпертензія

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику (див. розділ "Протипоказання"). Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну в сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії.

Подвійна блокада РААС

Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується (див. розділи "Фармакологічна дія" та "Лікова взаємодія"). Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це слід проводити під строгим наглядом фахівця медичним контролем і за регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ.

Протипоказане застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів (див. розділ "Протипоказання").

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату у таких пацієнтів не рекомендується.

Артеріальна гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у хворих зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну (див. розділи дію" та "Лікарська взаємодія"). У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс®.

Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи на спині" з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено.

Мітральний стеноз, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК < 60 мл/хв) рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну (див. розділ "Режим дозування"). Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та креатиніну у сироватці крові (див. розділ "Побічна дія").

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок.

Печінкова недостатність

У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ "Побічна дія") та перебувати під відповідним ситуацією наглядом лікаря.

Етнічні відмінності

У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк.

Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну.

Кашель

На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю.

Хірургічне втручання/загальна анестезія

У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК.

Гіперкаліємія

Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. та периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренамі) , а також препаратів калію або замінників кухонної солі, що калій містять, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування слід проводити з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Пацієнти з цукровим діабетом

При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Амлодипін

Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено.

Серцева недостатність

Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV ФК за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори повільних кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності.

Печінкова недостатність

У пацієнтів з порушенням функції печінки T1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю (див. розділ "Режим дозування" та "Фармакокінетика").

Ниркова недостатність

Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу.

Престанс®

Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®.

Допоміжні речовини

Через наявність лактози у складі препарату не слід призначати Престанс® пацієнтам зі спадковою непереносимістю лактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією.

Лікарська взаємодія

Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія").

З обережністю

Стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїн агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі, атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, серцевий, калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та препаратів літію, кларитроміцину, такролімусу, циклоспорину, інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, десен, стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, літній вік.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність до керування автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте внаслідок можливого надмірного зниження артеріального тиску, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій слід бути обережним у перелічених ситуаціях, особливо на початку лікування та при збільшенні дози.

Виведення периндоприлату у пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнене. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з КК ≥ 60 мл/хв . Престанс протипоказаний пацієнтам з КК < 60 мл/хв . Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз периндоприлу та амлодипіну. Зміна концентрації амлодипіну в плазмі не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності.

Слід бути обережними при призначенні препарату Престанс пацієнтам з печінковою недостатністю через відсутність рекомендацій щодо дозування препарату у таких пацієнтів.

Препарат відпускається за рецептом.

Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку сповільнене. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс можна призначати пацієнтам з КК ≥ 60 мл/хв . Престанс протипоказаний пацієнтам з КК < 60 мл/хв .

Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів як у вигляді монотерапії, так і у вигляді комбінованої терапії.

Les Laboratoires Servier (Франція)

Servier (Ireland) Industries Ltd. (Ірландія)

Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Престанс таблетки 10 мг+10 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Престанс таблетки 10 мг+10 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Престанс таблетки 10 мг+10 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Дальнева таблетки 5 мг+8 мг 90 шт., Дальнева таблетки 5 мг+4 мг 90 шт., Дальнева таблетки 10 мг+8 мг 90 шт., Дальнева таблетки 5 мг+8 мг 30 шт., Дальнева таблетки 5 мг+4мг 30 шт., Дальнева таблетки 10 мг+8 мг 30 шт., Дальнева таблетки 10 мг+4 мг 30 шт., Престанс таблетки 10 мг + 5 мг 30 шт., Престанс таблетки 5 мг+5 мг 30 шт., Престанс таблетки 5 мг+10 мг 30 шт..