Лизиноприл-Тева таблетки 10 мг 20 шт Цена

Ингибитор АПФ. Механизм антигипертензивного действия связан с ингибированием активности АПФ, что приводит к снижению скорости превращения ангиотензина I в ангиотензин II (который оказывает выраженное сосудосуживающее действие и стимулирует секрецию альдостерона в коре надпочечников). В результате уменьшения образования ангиотензина II происходит вторичное увеличение активности ренина плазмы за счет устранения отрицательной обратной связи при высвобождении ренина и прямое снижение секреции альдостерона. Уменьшение секреции альдостерона может способствовать увеличению концентрации калия.

Лизиноприл уменьшает ОПСС, снижает АД, преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности миокарда к нагрузкам у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН). Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые РААС. При длительном применении это приводит к обратному развитию гипертрофии миокарда и патологического ремоделирования в сердечно-сосудистой системе. Улучшает функцию эндотелия и кровоснабжение ишемизированного миокарда.

Ингибиторы АПФ удлиняют продолжительность жизни у пациентов с ХСН, замедляют прогрессирование дисфункции левого желудочка у пациентов, перенесших инфаркт миокарда без клинических проявлений сердечной недостаточности.

Лизиноприл уменьшает альбуминурию. У больных с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия. Не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.

таб. 10 мг: 10, 20 чи 30 шт.

Таблетки білого кольору, овальної форми, двоопуклі; на одній зі сторін гравіювання "LSN 10", на іншій - роздільна ризик.

Допоміжні речовини : крохмаль прежелатинізований – 12 мг, крохмаль кукурудзяний – 40 мг, кальцію гідрофосфат (безводний) – 84.88 мг, манітол – 70 мг, магнію стеарат – 2.2 мг.

10 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.

C09AA03 Lisinopril

Інгібітор АПФ

лізиноприл

Інгібітор АПФ

Інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію.

Лізиноприл зменшує ОПСС, знижує артеріальний тиск, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні РААС. При тривалому застосуванні це призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі. Покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда.

Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.

Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.

Есенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами).

Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).

Гострий інфаркт міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності).

Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом при нормальному АТ і у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом з артеріальною гіпертензією).

Встановлюють індивідуально, залежно від показань, схем лікування, функції нирок. Початкова доза 2.5 мг 1 раз на добу. Дози, що підтримують 5-20 мг.

При одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами можлива адитивна антигіпертензивна дія.

При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками харчової солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушення функції нирок, рідко спостерігається гіперкаліємія.

При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками, тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виникнення вираженої артеріальної гіпотензії, особливо після прийому першої дози діуретика, відбувається, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту лізиноприлу. Підвищується ризик порушення функції нирок.

При одночасному застосуванні з індометацином зменшується антигіпертензивна дія лізиноприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ).

При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози.

При одночасному застосуванні з клозапіном збільшується концентрація клозапіну в плазмі.

При одночасному застосуванні з літієм карбонатом збільшується концентрація літію в сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації літієм.

Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, що може збільшувати ризик побічних ефектів. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати вміст літію у плазмі крові.

Описано випадок розвитку тяжкої гіперкаліємії у пацієнта з цукровим діабетом при одночасному застосуванні з ловастатином.

Одночасне застосування лізиноприлу з бета-адреноблокаторами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, діуретиками, трициклічними антидепресантами/нейролептиками та іншими гіпотензивними препаратами посилює вираженість гіпотензивної дії.

Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу в ШКТ.

При сумісному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії.

При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, інгібіторами ЦОГ-2 та ацетилсаліциловою кислотою (у дозі більше 3 г/добу), естрогенами, симпатоміметиками знижується гіпотензивна дія лізиноприлу. НПЗЗ та інгібітори АПФ збільшують вміст калію в плазмі та можуть погіршувати функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний.

Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб, тромболітики та/або нітрати.

При одночасному застосуванні етанол посилює дію лізиноприлу.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.

Спільне застосування із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії.

Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може збільшувати ризик розвитку лейкопенії.

При одночасному застосуванні з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з порушеннями функції нирок помірного та/або тяжкого ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушеннями функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому препарат слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять триметоприм, регулярно контролюючи.

Протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

З боку системи кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну, зниження гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія.

З боку імунної системи: нечасто – ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, гортань або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); рідко - синдром, що включає збільшення ШОЕ, артралгію і поява антинуклеарних антитіл, кропив'янка; дуже рідко – аутоімунні захворювання, інтестинальний невротичний набряк.

З боку ендокринної системи: рідко – синдром порушеної секреції антидіуретичного гормону (АДГ).

З боку психіки: нечасто – лабільність настрою; рідко – анорексія; частота невідома – депресія, розгубленість.

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто – парестезія, порушення сну (сонливість/безсоння); рідко – сплутаність свідомості, частота невідома – судомні посмикування м'язів кінцівок та губ.

З боку органу зору: рідко – порушення зору.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія; нечасто – виражене зниження артеріального тиску, гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; рідко - посилення ступеня вираженості симптомів та перебігу ХСН, порушення AV-провідності, біль у грудях, порушення мозкового кровообігу у пацієнтів "підвищеного ризику" внаслідок вираженого зниження артеріального тиску, синдром Рейно, васкуліт.

З боку дихальної системи: часто – сухий кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, диспное, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея; рідко – сухість у роті, диспепсія, біль у животі, зміни смаку; дуже рідко – панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит.

З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія; частота невідома – протеїнурія.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, рідко – псоріаз, дуже рідко – пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри.

З боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія/артрит.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – сексуальна дисфункція; рідко – гінекомастія.

З боку лабораторних показників: нечасто – підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, гіперкреатинінемія, гіперкаліємія, підвищення активності печінкових трансаміназ, рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія; дуже рідко – збільшення ШОЕ, підвищення титру антинуклеарних антитіл, зниження концентрації глюкози.

Загальні реакції: рідко – лихоманка, астенія, підвищена стомлюваність, алопеція, порушення розвитку плода; дуже рідко – підвищене потовиділення.

Підвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням високопроточних діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69); аферез ліпопротеїдів низької щільності з використанням декстрану сульфату; десенсибілізуюча терапія до отрути перетинчастокрилих комах (бджоли, оси); одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.

Обережно: порушення функції нирок; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; азотемія; гіперкаліємія; аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ІХС; коронарна недостатність, аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіповолемічні стани (в т.ч. внаслідок діареї, блювання); дієта з обмеженням кухонної солі; літній вік (старше 65 років); застосування у пацієнтів негроїдної раси; одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності); цукровий діабет.

Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням споживання кухонної солі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску.

Пацієнтам з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту, лізиноприл слід призначати лише під суворим контролем лікаря. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням прийому наступної дози лізиноприлу.

При застосуванні лізиноприлу у деяких пацієнтів з ХСН, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування.

При ХСН тяжка артеріальна гіпотензія, що виникає, може призвести до погіршення функції нирок. У деяких випадках при наявності ХСН з нормальним або зниженим артеріальним тиском лізиноприл також може викликати додаткове зниження артеріального тиску. Цей ефект не є протипоказанням для подальшого прийому лізиноприлу.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки при лікуванні інгібіторами АПФ у деяких випадках спостерігали підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові та сироваткового креатиніну. Ці зміни практично завжди були оборотними та зникали після відміни інгібітора АПФ. Дані ускладнення особливо притаманні пацієнтам із наявними порушеннями функції нирок. Якщо пацієнт має реноваскулярну гіпертензію, то ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У цій категорії пацієнтів лікування слід розпочинати з менших доз лізиноприлу під медичним контролем.

Т.к. одночасне застосування діуретиків є додатковим фактором ризику розвитку артеріальної гіпотензії, їх слід відмінити та протягом першого тижня проводити контроль функції нирок.

Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові та сироваткового креатиніну також відзначали у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутнього порушення функції нирок, особливо при одночасному застосуванні лізиноприлу та діуретиків. Зазначені зміни були легким ступенем тяжкості, а показники поверталися до норми після відміни лізиноприлу або діуретика.

У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда терапію лізиноприлом не слід починати за наявності ознак порушення функції нирок, що виражаються у підвищенні КК у плазмі крові вище 177 мкмоль/л та/або протеїнурії вище 500 мг/добу. Якщо порушення функції нирок розвивається на фоні прийому лізиноприлу (КК у плазмі крові вище 265 мкмоль/л або збільшується вдвічі щодо значень до початку терапії), необхідно розглянути можливість відміни лізиноприлу. Лікування лізиноприлом при гострому інфаркті міокарда проводять на фоні стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота (як антиагрегантний засіб), бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати з розчином нітрогліцерину для внутрішньовенного введення або із застосуванням нітрогліцерину під'язично.

Не рекомендується застосування лізиноприлу у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт.ст.

При застосуванні лікарських препаратів, що знижують артеріальний тиск у пацієнтів при великому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II, вторинне по відношенню до компенсаторного виділення реніну. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід припинити прийом лізиноприлу за 24 години та інформувати хірурга/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ.

Передбачається, що одночасний прийом інгібіторів АПФ та інсуліну, а також гіпоглікемічних лікарських препаратів для внутрішнього застосування може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів із порушенням ниркової функції. Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю глікемії, особливо під час першого місяця терапії інгібітором АПФ.

Перед початком лікування необхідно компенсувати втрату рідини та солей. У пацієнтів з факторами ризику розвитку симптоматичної артеріальної гіпертензії (пацієнти, що дотримуються дієти з обмеженим споживанням кухонної солі з гіпонатріємією або без неї, пацієнти з гіповоліємією або діуретиками, що отримують терапію), слід по можливості скоригувати дані стану до початку лікування лізиноприлом. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають хронічну ниркову недостатність, цукровий діабет та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, або амілорид), препаратів калію або замінників солі, що містять іони калію, а також застосування препаратів, дія яких пов'язана з підвищенням. у плазмі крові (наприклад, гепарин). Рекомендується періодичний контроль вмісту калію у плазмі.

Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, слизових оболонок, надгортанника та/або гортані відзначався при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. препаратів, що містять лізиноприл Дане побічні явища може виникнути на будь-якому етапі терапії. У таких випадках необхідно терміново відмінити застосування лізиноприлу та призначити адекватну терапію. Пацієнт повинен бути під наглядом лікаря до повної регресії симптомів набряку. Слід враховувати, що навіть у тих випадках, коли відзначається лише набряк язика, пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря, оскільки терапія антигістамінними та кортикостероїдними препаратами може виявитися недостатньою.

У пацієнтів, які раніше перенесли хірургічне втручання на органи дихання, вищий ризик розвитку ангіоневротичного набряку гортані або язика.

Пацієнти, які перенесли ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, схильні до більшого ризику розвитку такого ускладнення при прийомі інгібіторів АПФ. Слід враховувати, що застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів негроїдної раси спричиняє більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Ефективність інгібіторів АПФ щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси нижча, ніж у представників інших рас. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час процедури десенсибілізації на отруту перетинчастокрилих, дуже рідко можуть розвиватися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Це можна уникнути, якщо тимчасово припиняти лікування інгібітором АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації.

Сухий кашель, що з'являється при застосуванні інгібіторів АПФ, є непродуктивним, стійким та проходить після припинення лікування. При диференціальній діагностиці кашлю слід зважати на його можливий зв'язок з інгібіторами АПФ.

Дуже рідко відзначалися випадки розвитку синдрому, який починався з розвитку холестатичної жовтяниці, прогресував до фульмінантного некрозу і в деяких випадках призводив до смерті. Механізм розвитку даного синдрому не зрозумілий. Застосування лізиноприлу у пацієнтів з ознаками розвитку жовтяниці або значним підвищенням активності печінкових трансаміназ слід відмінити та провести відповідний моніторинг лабораторних показників та стану пацієнта.

Відзначалися випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. Подібні випадки досить рідкісні у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Нейтропенія та агранулоцитоз зникають після відміни інгібіторів АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, які отримують імуносупресивну терапію, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або ці фактори ризику є одночасно, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У таких пацієнтів іноді можуть розвиватися інфекційні захворювання, стійкі до терапії антибактеріальними препаратами. У разі застосування препарату у таких пацієнтів слід проводити регулярний контроль лейкоцитів крові.

При появі будь-яких симптомів інфекції (наприклад, ангіни, лихоманки) пацієнту слід негайно звернутися до лікаря, оскільки вони можуть бути проявом нейтропенії.

У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, УЗД або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливий розвиток слабкості або запаморочення, особливо на початку курсу лікування.

З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок, двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки.

Перед початком лікування та протягом терапії слід контролювати функцію нирок.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).

Протипоказано застосування у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

Teva Pharmaceutical Industries Ltd. (Ізраїль)

ТЕВА ТОВ (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Лизиноприл-Тева таблетки 10 мг 20 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Лизиноприл-Тева таблетки 10 мг 20 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Хотите приобрести Лизиноприл-Тева таблетки 10 мг 20 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Лизиноприл таблетки 20 мг 30 шт., Лизорил таблетки 10 мг 28 шт., Лизиноприл таблетки 5 мг 30 шт., Лизиноприл таблетки 10 мг 60 шт., Лизиноприл Штада таблетки 5 мг 30 шт., Лизиноприл Штада таблетки 10 мг 20 шт., Лизиноприл Штада таблетки 20 мг 20 шт., Лизиноприл Штада таблетки 10 мг 30 шт., Лизинотон таблетки 10 мг 28 шт., Лизиноприл-Тева таблетки 20 мг 20 шт., Лизиноприл таблетки 10 мг 20 шт., Лизиноприл таблетки 20 мг 30 шт., Лизиноприл таблетки 10 мг 30 шт., Лизинотон таблетки 20 мг 28 шт., Диротон таблетки 20 мг 56 шт., Лизиноприл таблетки 10 мг 30 шт., Лизиноприл-Тева таблетки 20 мг 30 шт., Лизиноприл-Тева таблетки 10 мг 30 шт., Лизиноприл таблетки 20 мг 30 шт., Лизиноприл таблетки 10 мг 20 шт., Диротон таблетки 5 мг 56 шт., Диротон таблетки 10 мг 56 шт., Лизиноприл таблетки 5 мг 30 шт., Диротон таблетки 5 мг 28 шт., Диротон таблетки 20 мг 28 шт., Диротон таблетки 10 мг 28 шт., Лизиноприл таблетки 5 мг 30 шт. Алси, Ирумед таблетки 10 мг 30 шт., Ирумед таблетки 20 мг 30 шт., Лизинотон таблетки 5 мг 28 шт., Лизиноприл-Тева таблетки 5 мг 30 шт., Лизиноприл таблетки 20 мг 20 шт., Диротон таблетки 2,5 мг 28 шт., Диротон таблетки 10 мг 14 шт..