Ламиктал таблетки жевательные диспергируемые 5 мг 30 шт Цена
-
Страна:Польша
-
Форма выпуска:таблетки жевательные
-
Дозировка:5 мг
-
В упаковке:30 шт.
Механизм действия
Результаты фармакологических исследований свидетельствуют о том, что ламотриджин является блокатором потенциалзависимых натриевых каналов, при этом действие самого препарата зависит от величины электрического заряда и характеризуется эффектом самопотенциирования. Ламотриджин подавляет непрерывно повторяющуюся импульсацию нейронов и ингибирует высвобождение глутамата (нейромедиатор, играющий ключевую роль в развитии эпилептических припадков). Предполагается, что эти эффекты вносят вклад в противосудорожные свойства ламотриджина.
В то же время механизмы, с помощью которых ламотриджин оказывает терапевтическое действие при биполярном аффективном расстройстве, не установлены, однако взаимодействие с потенциалзависимыми натриевыми каналами, вероятно, является важным.
Фармакодинамические эффекты
В исследованиях по оценке влияния препарата на ЦНС результаты, полученные у здоровых добровольцев, принимавших ламотриджин в дозе 240 мг, не отличались от результатов в группе плацебо. В то же время в ходе раздельного приема 1000 мг фенитоина и 10 мг диазепама наблюдалось значительное ухудшение точной зрительно-моторной координации и движения глаз, увеличение качания тела и проявление субъективного седативного действия.
В другом исследовании однократный прием внутрь карбамазепина в дозе 600 мг значительно ухудшал точную зрительно-моторную координацию и движения глаз, вместе с тем увеличивал качание тела и ЧСС, в то время как после приема 150 мг и 300 мг ламотриджина результаты не отличались от применения плацебо.
Клиническая эффективность и безопасность у детей в возрасте от 1 до 24 месяцев
Эффективность и безопасность комбинированной терапии парциальных припадков у пациентов в возрасте от 1 до 24 месяцев оценивали в небольшом двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании с прекращением применения изучаемого препарата. Лечение было начато у 177 пациентов с использованием режима титрования дозы аналогичного режиму для детей в возрасте от 2 до 12 лет. Уровни ламотриджина в сыворотке крови определяли в конце 2-й недели титрования, в дальнейшем дозу либо снижали, либо не повышали, если концентрация превышала значение 0.41 мкг/мл, что соответствовало ожидаемому уровню концентрации для взрослых в данной временной точке. Для некоторых пациентов к концу 2-й недели потребовалось снижение дозы до 90%. 38 пациентов, ответивших на лечение (уменьшение частоты приступов более чем на 40%), были рандомизированы в группу плацебо или продолжения лечения ламотриджином. Доля лиц, у которых лечение оказалось неэффективным, составила 84% (16 из 19 человек) в группе плацебо и 58% (11 из 19 человек) в группе ламотриджина. Различие не являлось статистически значимым: 26.3%, доверительный интервал (ДИ) 95% 2.6-50.2%, p= 0.07.
В общей сложности 256 пациентов в возрасте от 1 до 24 месяцев получали лечение ламотриджином в диапазоне доз от 1 до 15 мг/кг/сут на протяжении до 72 недель. Профиль безопасности ламотриджина у детей в возрасте от 1 месяца до 2 лет являлся таким же, как и у детей старшего возраста, за исключением того, что клинически значимое усиление припадков (>50%) регистрировалось чаще у детей в возрасте до 2 лет (26%) по сравнению с детьми старшего возраста (14%).
Клиническая эффективность и безопасность при синдроме Леннокса-Гасто
Отсутствуют данные о проведении монотерапии при припадках, связанных с синдромом Леннокса-Гасто.
Клиническая эффективность в отношении предупреждения расстройств настроения у пациентов с биполярным аффективным расстройством
Эффективность ламотриджина в предотвращении расстройств настроения у пациентов с биполярным аффективным расстройством I типа оценивалась в двух исследованиях. Исследование SCAB2003 представляло собой многоцентровое двойное слепое рандомизированное двойное маскированное исследование, контролируемое при помощи плацебо и препарата лития, по оценке применения фиксированных доз для долгосрочного предупреждения рецидивов депрессии и повторного развития симптомов депрессивного эпизода и/или мании у пациентов с биполярным аффективным расстройством I типа, которые ранее или в момент исследования испытывали депрессивный эпизод. После стабилизации с помощью монотерапии или комбинированной терапии ламотриджином пациентов рандомизировали в одну из пяти групп лечения: ламотриджином (50, 200, 400 мг/сут), препаратом лития (уровень в сыворотке крови от 0.8 до 1.1 ммоль/л) или плацебо с максимальной продолжительностью лечения 76 недель (18 месяцев). Первичной конечной точкой являлось "время до вмешательства по поводу расстройства настроения (TIME)", где под вмешательствами подразумевали применение дополнительной фармакотерапии или электросудорожной терапии (ЕСТ). Дизайн исследования SCAB2006 сходен с дизайном исследования SCAB2003, но отличался от исследования SCAB2003 оценкой изменяемой дозы ламотриджина (от 100 до 400 мг/сут), а также включением пациентов с биполярным аффективным расстройством I типа, у которых недавно или в момент исследования наблюдался эпизод мании. Результаты представлены в Таблице 1.
Таблица 1. Обобщенные результаты исследований по изучению эффективности ламотриджина в отношении предупреждения расстройств настроения у пациентов с биполярным аффективным расстройством I типа
| "Доля" пациентов без признаков заболевания к 76 неделе | ||||||
| Исследование SCAB2003 Биполярное аффективное расстройство I типа | Исследование SCAB2006 Биполярное аффективное расстройство I типа | |||||
| Критерий включения | Депрессивный эпизод | Маниакальный эпизод | ||||
| Ламотриджин | Препарат лития | Плацебо | Ламотриджин | Препарат лития | Плацебо | |
| Без вмешательства | 0.22 | 0.21 | 0.12 | 0.17 | 0.24 | 0.04 |
| Значение р, логарифмический ранговый критерий | 0.004 | 0.006 | - | 0.023 | 0.006 | - |
| Без признаков депрессии | 0.51 | 0.46 | 0.41 | 0.82 | 0.71 | 0.40 |
| Значение р, логарифмический ранговый критерий | 0.047 | 0.209 | - | 0.015 | 0.167 | - |
| Без признаков мании | 0.70 | 0.86 | 0.67 | 0.53 | 0.64 | 0.37 |
| Значение р, логарифмический ранговый критерий | 0.339 | 0.026 | - | 0.280 | 0.006 | - |
В результате дополнительного анализа времени до возникновения первого эпизода депрессии и до первого эпизода мании/гипомании или смешанного эпизода в группе пациентов, принимающих ламотриджин, время до возникновения эпизода депрессии было значительно больше, чем в группе пациентов, принимающих плацебо. Различия в группах лечения по отношению ко времени возникновения эпизода мании/гипомании или смешанного эпизода являлись статистически незначимыми.
Эффективность ламотриджина в комбинации с препаратами, стабилизирующими настроение, недостаточно изучена.
Применение у детей (в возрасте 10-12 лет) и у подростков (в возрасте 13-17 лет)
Проведено многоцентровое плацебо-контролируемое двойное слепое рандомизированное исследование с отменой препарата в параллельных группах, в котором оценивали эффективность и безопасность лекарственной формы ламотриджина с немедленным высвобождением в качестве вспомогательной поддерживающей терапии для задержки наступления эпизодов расстройств настроения у детей и подростков (в возрасте 10-17 лет) мужского и женского пола с диагнозом биполярного аффективного расстройства I типа, которые достигли стадии ремиссии или улучшения состояния после эпизода биполярного аффективного расстройства на фоне лечения ламотриджином в комбинации с нейролептиком или другими препаратами, стабилизирующими настроение. По результатам анализа первичной эффективности (время до развития эпизода биполярного аффективного расстройства - TOBE) статистическая значимость не была достигнута (р=0.0717), таким образом, эффективность не была продемонстрирована. Кроме того, результаты анализа безопасности выявили увеличение количества сообщений о суицидальном поведении у пациентов, получавших лечение ламотриджином: 5% (4 пациента) в группе ламотриджина по сравнению с 0 в группе плацебо.
Изучение влияния ламотриджина на сердечную проводимость
В исследовании с участием здоровых взрослых добровольцев оценивали эффект многократного применения ламотриджина (в дозах до 400 мг/сут) на сердечную проводимость, определяемую при помощи ЭКГ в 12 отведениях. Отсутствовало клинически значимое влияние ламотриджина на интервал QT по сравнению с плацебо.
Ламиктал таблетки жевательные диспергируемые 5 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випуску
таб. жувальні/дисперговані 5 мг: 30 шт.
Опис
Таблетки жувальні/дисперговані білого або майже білого кольору, витягнуті, двоопуклі, з гладкою поверхнею, із запахом чорної смородини; з одного боку нанесено напис "GS CL2", з іншого боку - "5"; допускається наявність невеликих темніших вкраплень.
| 1 таб. | |
| ламотріджин | 5 мг |
допоміжні речовини : кальцію карбонат - 72 мг, гіпоролозу - 10 мг, алюмінію-магнію силікат - 5 мг, натрію крохмалю гліколат (тип А) - 3 мг, повідон К30 - 2.5 мг, натрію сахарин - 1 мг, ароматизатор чорномородиновий , магнію стеарат – 1 мг.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
Коди АТХ
N03AX09 Lamotrigine
Діюча речовина
ламотріджин
Фармако-терапевтична група
Інші протиепілептичні засоби
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки.
Фармакологічна дія
Механізм дії
Результати фармакологічних досліджень свідчать про те, що ламотриджин є блокатором потенціалзалежних натрієвих каналів, при цьому дія препарату залежить від величини електричного заряду і характеризується ефектом самопотенціювання. Ламотриджин пригнічує імпульсацію нейронів, що безперервно повторюється, і інгібує вивільнення глутамату (нейромедіатор, що грає ключову роль у розвитку епілептичних нападів). Передбачається, що ці ефекти роблять внесок у протисудомні властивості ламотриджину.
У той же час механізми, за допомогою яких ламотриджин має терапевтичну дію при біполярному афективному розладі, не встановлені, проте взаємодія з потенціалзалежними натрієвими каналами, ймовірно, є важливою.
Фармакодинамічні ефекти
У дослідженнях з оцінки впливу препарату на ЦНС результати, отримані у здорових добровольців, які приймали ламотриджин у дозі 240 мг, не відрізнялися від результатів групи плацебо. У той же час у ході роздільного прийому 1000 мг фенітоїну та 10 мг діазепаму спостерігалося значне погіршення точної зорово-моторної координації та руху очей, збільшення хитання тіла та прояв суб'єктивної седативної дії.
В іншому дослідженні одноразовий прийом внутрішньо карбамазепіну в дозі 600 мг значно погіршував точну зорово-моторну координацію та рухи очей, водночас збільшував хитання тіла та ЧСС, тоді як після прийому 150 мг та 300 мг ламотриджину результати не відрізнялися від застосування плацебо.
Клінічна ефективність та безпека у дітей віком від 1 до 24 місяців
Ефективність та безпеку комбінованої терапії парціальних нападів у пацієнтів віком від 1 до 24 місяців оцінювали у невеликому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні з припиненням застосування препарату, що вивчається. Лікування було розпочато у 177 пацієнтів із використанням режиму титрування дози аналогічного режиму для дітей віком від 2 до 12 років. Рівні ламотриджину в сироватці крові визначали наприкінці 2-го тижня титрування, надалі дозу або знижували, або не підвищували, якщо концентрація перевищувала значення 0.41 мкг/мл, що відповідало очікуваному рівню концентрації для дорослих у цій тимчасовій точці. Для деяких пацієнтів до кінця 2-го тижня знадобилося зниження дози до 90%. 38 пацієнтів, які відповіли на лікування (зменшення частоти нападів більш ніж на 40%),були рандомізовані до групи плацебо або продовження лікування ламотриджином. Частка осіб, у яких лікування виявилося неефективним, склала 84% (16 із 19 осіб) у групі плацебо та 58% (11 із 19 осіб) у групі ламотриджину. Відмінність було статистично значущим: 26.3%, довірчий інтервал (ДІ) 95% 2.6-50.2%, p= 0.07.
Загалом 256 пацієнтів віком від 1 до 24 місяців отримували лікування ламотриджином у діапазоні доз від 1 до 15 мг/кг/добу протягом 72 тижнів. Профіль безпеки ламотриджину у дітей віком від 1 місяця до 2 років був таким самим, як і у дітей старшого віку, за винятком того, що клінічно значуще посилення нападів (>50%) реєструвалося частіше у дітей віком до 2 років (26% ) Порівняно з дітьми старшого віку (14%).
Клінічна ефективність та безпека при синдромі Леннокса-Гасто
Відсутні дані про проведення монотерапії при нападах, пов'язаних із синдромом Леннокса-Гасто.
Клінічна ефективність щодо попередження розладів настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом
Ефективність ламотриджину у запобіганні розладам настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу оцінювалася у двох дослідженнях. Дослідження SCAB2003 являло собою багатоцентрове подвійне сліпе рандомізоване подвійне масковане дослідження, контрольоване за допомогою плацебо та препарату літію, за оцінкою застосування фіксованих доз для довгострокового попередження рецидивів депресії та повторного розвитку симптомів депресивного епізоду та/або типу раніше або на момент дослідження відчували депресивний епізод. Після стабілізації за допомогою монотерапії або комбінованої терапії ламотриджином пацієнтів рандомізували в одну з п'яти груп лікування: ламотриджином (50, 200, 400 мг на добу), препаратом літію (рівень у сироватці від 0.8 до 1).1 ммоль/л або плацебо з максимальною тривалістю лікування 76 тижнів (18 місяців). Первинною кінцевою точкою було час до втручання з приводу розладу настрою (TIME), де під втручаннями мали на увазі застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний до дизайну дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 оцінкою змінної дози ламотриджину (від 100 до 400 мг на добу), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом I типу, у яких недавно або в момент дослідження спостерігався. Результати представлені у Таблиці 1.час до втручання з приводу розладу настрою (TIME)", де під втручаннями передбачали застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний з дизайном дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 /сут), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або в момент дослідження спостерігався епізод манії.Результати представлені в Таблиці 1.час до втручання з приводу розладу настрою (TIME)", де під втручаннями мали на увазі застосування додаткової фармакотерапії або електросудомної терапії (ЕСТ). Дизайн дослідження SCAB2006 подібний з дизайном дослідження SCAB2003, але відрізнявся від дослідження SCAB2003 /сут), а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або в момент дослідження спостерігався епізод манії.Результати представлені в Таблиці 1.а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або на момент дослідження спостерігався епізод манії. Результати представлені у Таблиці 1.а також включенням пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, у яких нещодавно або на момент дослідження спостерігався епізод манії. Результати представлені у Таблиці 1.
Таблиця 1. Узагальнені результати досліджень щодо вивчення ефективності ламотриджину щодо попередження розладів настрою у пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу
| "Доля" пацієнтів без ознак захворювання до 76 тижня | ||||||
| Дослідження SCAB2003 Біполярний афективний розлад I типу | Дослідження SCAB2006 Біполярний афективний розлад I типу | |||||
| Критерій включення | Депресивний епізод | Маніакальний епізод | ||||
| Ламотріджін | Препарат літію | Плацебо | Ламотріджін | Препарат літію | Плацебо | |
| Без втручання | 0.22 | 0.21 | 0.12 | 0.17 | 0.24 | 0.04 |
| Значення р, логарифмічний ранговий критерій | 0.004 | 0.006 | - | 0.023 | 0.006 | - |
| Без ознак депресії | 0.51 | 0.46 | 0.41 | 0.82 | 0.71 | 0.40 |
| Значення р, логарифмічний ранговий критерій | 0.047 | 0.209 | - | 0.015 | 0.167 | - |
| Без ознак манії | 0.70 | 0.86 | 0.67 | 0.53 | 0.64 | 0.37 |
| Значення р, логарифмічний ранговий критерій | 0.339 | 0.026 | - | 0.280 | 0.006 | - |
В результаті додаткового аналізу часу до виникнення першого епізоду депресії та до першого епізоду манії/гіпоманії або змішаного епізоду у групі пацієнтів, які приймають ламотриджин, час до виникнення епізоду депресії був значно більшим, ніж у групі пацієнтів, які приймають плацебо. Відмінності у групах лікування щодо часу виникнення епізоду манії/гіпоманії або змішаного епізоду були статистично незначущими.
Ефективність ламотриджину в комбінації з препаратами, що стабілізують настрій, недостатньо вивчена.
Застосування у дітей (у віці 10-12 років) та у підлітків (у віці 13-17 років)
Проведено багатоцентрове плацебо-контрольоване подвійне сліпе рандомізоване дослідження зі скасуванням препарату в паралельних групах, в якому оцінювали ефективність та безпеку лікарської форми ламотриджину з негайним вивільненням як допоміжну підтримуючу терапію для затримки настання епізодів розладів настрою у дітей ) чоловічої та жіночої статі з діагнозом біполярного афективного розладу І типу, які досягли стадії ремісії або покращення стану після епізоду біполярного афективного розладу на фоні лікування ламотриджином у комбінації з нейролептиком або іншими препаратами, що стабілізують настрій.За результатами аналізу первинної ефективності (час до розвитку епізоду біполярного афективного розладу - TOBE) статистична значимість була досягнута (р=0.0717), таким чином, ефективність була продемонстрована. Крім того, результати аналізу безпеки виявили збільшення кількості повідомлень про суїцидальну поведінку у пацієнтів, які отримували лікування ламотриджином: 5% (4 пацієнти) у групі ламотриджину порівняно з 0 у групі плацебо.
Вивчення впливу ламотриджину на серцеву провідність
У дослідженні за участю здорових дорослих добровольців оцінювали ефект багаторазового застосування ламотриджину (у дозах до 400 мг на добу) на серцеву провідність, що визначається за допомогою ЕКГ у 12 відведеннях. Відсутнє клінічно значуще вплив ламотриджину на інтервал QT порівняно з плацебо.
Показання
Епілепсія
Діти віком від 2 до 12 років
эпилепсия (парциальные и генерализованные припадки, включая тонико-клонические припадки, а также припадки при синдроме Леннокса-Гасто) в составе комбинированной терапии (после достижения контроля эпилепсии на фоне комбинированной терапии сопутствующие противоэпилептические препараты могут быть отменены, и прием препарата Ламиктал ® продолжен в режиме монотерапії); монотерапія типових абсансів.Дорослі та діти (старші 12 років)
епілепсія (парціальні та генералізовані напади, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади при синдромі Леннокса-Гасто) у складі комбінованої терапії або монотерапії.Біполярний афективний розлад
Дорослі (18 років та старші)
попередження порушень настрою (депресії, манії, гіпоманії, змішаних епізодів) у пацієнтів із біполярним афективним розладом.Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат приймають внутрішньо. Ламіктал ® , жувальні/дисперговані таблетки можна жувати, розчиняти в невеликому обсязі води (принаймні, в такому, щоб таблетка була покрита повністю) або проковтувати повністю з невеликою кількістю води.
Відновлення застосування препарату
У разі відновлення застосування препарату Ламіктал ® лікар повинен оцінити необхідність підвищення підтримуючої дози препарату пацієнтам, які припинили прийом препарату з будь-яких причин, оскільки високі початкові дози та відхилення від рекомендованої дози збільшення режиму супроводжуються ризиком розвитку сильного висипу. Чим більше пройшло часу після останнього прийому препарату, тим більшою обережністю слід підвищувати дозу препарату до підтримуючої. Якщо час після припинення прийому перевищує 5 періодів напіввиведення, доза ламотриджину повинна підвищуватися до підтримуючої відповідно до відповідної схеми.
Лікування Ламікталом ® не слід відновлювати пацієнтам, які припиняють лікування, у яких це було пов’язано з появою висипу, якщо тільки потенційна користь від цієї терапії явно не перевищує потенційний ризик.
Епілепсія
Монотерапія епілепсії
Дорослі та діти старше 12 років (Таблиця 2)
Початкова доза монотерапії препаратом Ламіктал ® становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу на 1 або 2 прийоми. Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту препарату необхідна доза Ламікталу ® 500 мг/добу.
Діти віком від 2 до 12 років (Таблиця 3)
Початкова доза препарату Ламіктал ® для монотерапії пацієнтам із типовими абсансними судомами становить 0,3 мг/кг/добу за 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів з подальшим підвищенням дози до 0,6 мг/кг/добу за 1 або 2 прийоми на ще 2 тижні. Потім дозу препарату слід збільшувати на 0.6 мг/кг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить від 1 до 10 мг/кг/сут на 1 або 2 прийоми, хоча деяким пацієнтам з типовими абсансами для досягнення бажаного терапевтичного ефекту потрібні вищі дози. Внаслідок ризику висипки не слід перевищувати початкову дозу препарату та відхилятися від режиму подальшого підвищення дози.
У складі комбінованої терапії епілепсії
Дорослі та діти старше 12 років (Таблиця 2)
У пацієнтів, які вже отримують вальпроат у поєднанні з іншими протиепілептичними препаратами або без них, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, надалі – по 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати на 25-50 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу в 1 або 2 прийоми.
У пациентов, которые получают сопутствующую терапию противоэпилептическими препаратами или другие препараты, которые индуцируют глюкуронизацию ламотриджина в сочетании или без других противоэпилептических препаратов (за исключением вальпроатов), начальная доза препарата Ламиктал ® составляет 50 мг 1 раз/сут в течение 2 недель, в дальнейшем - 100 мг/сут на 2 прийоми протягом 2 тижнів.
Потім дозу слід збільшувати на 100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 200-400 мг на добу на 2 прийоми.
Деяким пацієнтам для досягнення бажаного терапевтичного ефекту може знадобитися призначення препарату Ламіктал ® у дозі 700 мг/добу.
У пацієнтів, які приймають інші препарати, які суттєво не інгібують та не індукують глюкуронізацію ламотриджину, початкова доза препарату Ламіктал становить 25 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів, надалі – 50 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів. Потім дозу слід збільшувати на 50-100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза для досягнення оптимального терапевтичного ефекту становить 100-200 мг на добу в 1 або 2 прийоми.
Таблиця 2. Рекомендований режим дозування препарату Ламіктал® при лікуванні епілепсії у дорослих та дітей віком від 12 років .
| Режим дозування | Тиждень 1-2 | Тиждень 3-4 | Підтримуюча доза | |
| Монотерапія | 25 мг (1 раз на добу) | 50 мг (1 раз на добу) | 100-200 мг (в 1 или 2 приема). Дозы могут быть увеличены на 50-100 мг каждые 1-2 недели для достижения поддерживающей дозы. | |
| Комбинированная терапия с вальпроатами вне зависимости от другой сопутствующей терапии | 12.5 мг (назначаемая по 25 мг через день) | 25 мг (1 раз/сут) | 100-200 мг (в 1 или 2 приема). Дозы могут быть увеличены на 25-50 мг каждые 1-2 недели для достижения поддерживающей дозы. | |
| Комбинированная терапия без вальпроатов | Этот режим должен использоваться с фенитоином, карбамазепином, фенобарбиталом, примидоном или другими индукторами глюкуронизации ламотриджина | 50 мг (1 раз/сут) | 100 мг (в 2 приема) | 200-400 мг (в 2 приема). Дозы могут быть увеличены на 100 мг каждые 1-2 недели для достижения поддерживающей дозы. |
| Этот режим должен использоваться с другими препаратами, которые существенно не ингибируют и не индуцируют глюкуронизацию ламотриджина | 25 мг (1 раз/сут) | 50 мг (1 раз/сут) | 100-200 мг (в 1 или 2 приема). Дозы могут быть увеличены на 50-100 мг каждые 1-2 недели для достижения поддерживающей дозы. | |
| У пациентов, принимающих противоэпилептические препараты, фармакокинетическое взаимодействие которых с ламотриджином в настоящее время неизвестно, должен использоваться режим дозирования, рекомендованный для применения ламотриджина в комбинации с вальпроатами. | ||||
Вследствие риска развития сыпи не следует превышать начальную дозу препарата Ламиктал® и отклоняться от режима последующего повышения дозы.
Дети в возрасте от 2 до 12 лет (Таблица 3)
У пациентов, принимающих вальпроаты в сочетании с другими противоэпилептическими препаратами или без них, начальная доза препарата Ламиктал® составляет 0.15 мг/кг/сут 1 раз/сут в течение 2 недель, в дальнейшем - 0.3 мг/кг/сут 1 раз/сут в течение 2 недель. Затем доза может быть увеличена максимально на 0.3 мг/кг каждые 1-2 недели до достижения оптимального терапевтического эффекта. Обычная поддерживающая доза для достижения оптимального терапевтического эффекта составляет 1-5 мг/кг/сут в 1 или 2 приема. Максимальная доза составляет 200 мг/сут.
У пациентов, которые получают противоэпилептические препараты или другие препараты, индуцирующие глюкуронизацию ламотриджина, в сочетании с другими противоэпилептическими препаратами или без них (за исключением вальпроатов), начальная доза препарата Ламиктал® составляет 0.6 мг/кг/сут в 2 приема в течение 2 недель, в дальнейшем - 1.2 мг/кг/сут в 2 приема в течение 2 недель. Затем дозу следует увеличивать максимально на 1.2 мг/кг каждые 1-2 недели до достижения оптимального терапевтического эффекта. Обычная поддерживающая доза для достижения оптимального терапевтического эффекта составляет 5-15 мг/кг/сут в 2 приема. Максимальная доза составляет 400 мг/сут.
У пациентов, принимающих другие препараты, которые существенно не ингибируют и не индуцируют глюкуронизацию ламотриджина, начальная доза препарата Ламиктал® составляет 0.3 мг/кг/сут в 1 или 2 приема в течение 2 недель, в дальнейшем - 0.6 мг/кг/сут в 1 или 2 приема в течение 2 недель. Затем дозу следует увеличивать максимально на 0.6 мг/кг каждые 1-2 недели, пока не будет достигнут оптимальный терапевтический эффект. Обычная поддерживающая доза для достижения оптимального терапевтического эффекта составляет 1-10 мг/кг/сут в 1 или 2 приема. Максимальная доза составляет 200 мг/сут.
Возможно, что пациентам в возрасте от 2 до 6 лет потребуется поддерживающая доза, находящаяся на верхней границе рекомендуемого диапазона.
Вследствие риска развития сыпи не следует превышать начальную дозу препарата Ламиктал® и отклоняться от режима последующего повышения дозы.
Для обеспечения надлежащей поддерживающей терапевтической дозы необходимо контролировать массу тела ребенка и корректировать дозу препарата при ее изменении.
Таблица 3. Рекомендуемый режим дозирования препарата Ламиктал® при лечении эпилепсии у детей в возрасте от 2 до 12 лет (суточная доза в мг/кг/сут)
| Режим дозирования | Неделя 1-2 | Неделя 3-4 | Поддерживающая доза | |
| Монотерапия типичных абсансов | 0.3 мг/кг (в 1 или 2 приема) | 0.6 мг/кг (в 1 или 2 приема) | Повышение дозы на 0.6 мг/кг каждые 1-2 недели до достижения поддерживающей дозы 1-10 мг/кг (в 1 или 2 приема) до максимальной дозы 200 мг/сут | |
| Комбинированная терапия с вальпроатами вне зависимости от другой сопутствующей терапии | 0.15 мг/кг (1 раз/сут) | 0.3 мг/кг (1 раз/сут) | Повышение дозы на 0.3 мг/кг каждые 1-2 недели до достижения поддерживающей дозы 1-5 мг/кг/сут (в 1 или 2 приема) до максимальной дозы 200 мг/сут | |
| Комбинированная терапия без вальпроатов | Этот режим дозирования должен использоваться с фенитоином, карбамазепином, фенобарбиталом, примидоном или другими индукторами глюкуронизации ламотриджина | 0.6 мг/кг (в 2 приема) | 1.2 мг/кг (в 2 приема) | Повышение дозы на 1.2 мг/кг каждые 1-2 недели до достижения поддерживающей дозы 5-15 мг/кг/сут (в 1 или 2 приема) до максимальной дозы 400 мг/сут |
| Этот режим должен использоваться с препаратами, которые значительно не ингибируют и не индуцируют глюкуронизацию ламотриджина | 0.3 мг/кг (в 1 или 2 приема) | 0.6 мг/кг (в 1 или 2 приема) | Повышение дозы на 0.6 мг/кг каждые 1-2 недели до достижения поддерживающей дозы 1-10 мг/кг/сут (в 1 или 2 приема) до максимальной дозы 200 мг/сут | |
| У пациентов, принимающих противоэпилептические препараты, фармакокинетическое взаимодействие которых с ламотриджином в настоящее время неизвестно, должен использоваться режим дозирования, рекомендованный для применения ламотриджина в комбинации с вальпроатами. Если рассчитанная суточная доза у пациентов, принимающих вальпроат, составляет 2.5-5 мг, можно назначить препарат Ламиктал® в дозе 5 мг через день в течение первых 2 недель. Если рассчитанная суточная доза у пациентов, принимающих вальпроат, составляет менее 2.5 мг, препарат Ламиктал® назначать не следует. Необходимо принимать во внимание, что препарат Ламиктал® в доступной дозе 5 мг не обеспечивает точное дозирование ламотриджина в соответствии с рекомендациями в начале терапии у детей с массой тела менее 17 кг. | ||||
Дети младше 2 лет
Данные по безопасности и эффективности ламотриджина в качестве комбинированной терапии парциальных припадков у детей в возрасте от 1 месяца до 2 лет ограничены. Данные о применении у детей в возрасте младше 1 месяца отсутствуют. Поэтому препарат Ламиктал® не рекомендуется принимать детям младше 2 лет. Тем не менее, в случае клинической необходимости может быть принято решение о назначении препарата.
Общие рекомендации по режиму дозирования при лечении эпилепсии
При отмене сопутствующих противоэпилептических препаратов или добавлении на фоне приема ламотриджина противоэпилептических препаратов или других лекарственных препаратов необходимо принимать во внимание то, что это может оказать влияние на фармакокинетику ламотриджина.
Биполярное аффективное расстройство
Взрослые в возрасте 18 лет и старше
Вследствие риска появления сыпи не следует превышать начальную дозу препарата и отклоняться от режима последующего повышения доз.
Необходимо следовать переходному режиму дозирования, который включает в себя повышение дозы препарата Ламиктал® в течение 6 недель до поддерживающей стабилизирующей дозы (Таблица 4), после чего при наличии показаний можно отменять другие психотропные препараты и/или противоэпилептические препараты (Таблица 5).
Таблица 4. Рекомендуемый режим повышения дозы препарата Ламиктал® для достижения поддерживающей суточной стабилизирующей дозы у взрослых (старше 18 лет) при биполярном аффективном расстройстве
| Режим дозирования | Недели 1-2 | Недели 3-4 | Неделя 5 | Целевая стабилизирующая доза (неделя 6)* |
| а) Комбинированная терапия с ингибиторами глюкуронизации ламотриджина, например, вальпроатами | 12.5 мг (25 мг через день) | 25 мг (1 раз/сут) | 50 мг (в 1 или 2 приема в сутки) | 100 мг (в 1 или 2 приема в сутки), максимальная суточная доза 200 мг |
| б) Комбинированная терапия с индукторами глюкуронизации ламотриджина у пациентов, не принимающих ингибиторы, такие как вальпроат. Этот режим должен использоваться с фенитоином, карбамазепином, фенобарбиталом, примидоном или другими индукторами глюкуронизации ламотриджина. | 50 мг (1 раз/сут) | 100 мг (в 2 приема в сутки) | 200 мг (в 2 приема в сутки) | 300 мг на 6 неделе терапии, при необходимости увеличить дозу до 400 мг/сут на 7 неделе терапии (в 2 приема в сутки) |
| в) Монотерапия ламотриджином или комбинированная терапия у пациентов, принимающих другие препараты, которые не оказывают значительного индуцирующего или ингибирующего действия на глюкуронизацию ламотриджина. | 25 мг (1 раз/сут) | 50 мг (в 1 или 2 приема в сутки) | 100 мг (в 1 или 2 приема в сутки) | 200 мг (от 100 мг до 400 мг) (в 1 или 2 приема в сутки) |
| Примечание: у пациентов, принимающих противоэпилептические препараты, фармакокинетическое взаимодействие которых с ламотриджином в настоящее время неизвестно, должен использоваться режим повышения дозы, рекомендованный для применения ламотриджина в комбинации с вальпроатами. | ||||
* Целевая стабилизирующая доза может изменяться в зависимости от клинического эффекта.
Комбинированная терапия с ингибиторами глюкуронизации ламотриджина, например, вальпроатами
Начальная доза препарата Ламиктал® у пациентов, дополнительно принимающих препараты, ингибирующие глюкуронизацию, такие как вальпроаты, составляет 25 мг через день в течение 2 недель, затем 25 мг 1 раз/сут в течение 2 недель. Дозу следует увеличить до 50 мг 1 раз/сут (или в 2 приема) на 5 неделе. Обычная целевая доза для достижения оптимального терапевтического эффекта составляет 100 мг/сут (в 1 или 2 приема). Однако доза может быть увеличена до максимальной суточной дозы 200 мг в зависимости от клинического эффекта.
Комбинированная терапия с индукторами глюкуронизации ламотриджина у пациентов, не принимающих ингибиторы, такие как вальпроаты. Этот режим должен использоваться с фенитоином, карбамазепином, фенобарбиталом, примидоном и другими индукторами глюкуронизации ламотриджина
Начальная доза препарата Ламиктал® у пациентов, одновременно принимающих препараты, индуцирующие глюкуронизацию ламотриджина, и не принимающих вальпроаты, составляет 50 мг 1 раз/сут в течение 2 недель, затем 100 мг/сут в 2 приема в течение 2 недель. На 5 неделе дозу следует увеличить до 200 мг/сут в 2 приема. На 6 неделе доза может быть увеличена до 300 мг/сут, однако обычная целевая доза для достижения оптимального терапевтического эффекта составляет 400 мг/сут (в 2 приема) и назначается, начиная с 7 недели лечения.
Монотерапия ламотриджином или комбинированная терапия у пациентов, принимающих препараты, которые не оказывают существенного индуцирующего или ингибирующего влияния на глюкуронизацию ламотриджина
Начальная доза препарата Ламиктал® составляет 25 мг 1 раз/сут в течение 2 недель, затем 50 мг/сут (в 1 или в 2 приема) в течение 2 недель. На 5 неделе дозу следует увеличить до 100 мг/сут. Обычная целевая доза для достижения оптимального терапевтического эффекта составляет 200 мг/сут (в 1 или 2 приема). Однако в клинических исследованиях применялись дозы в диапазоне от 100 до 400 мг.
После достижения целевой суточной поддерживающей стабилизирующей дозы другие психотропные препараты могут быть отменены (Таблица 5).
Таблица 5. Поддерживающая стабилизирующая общая суточная доза препарата Ламиктал® для лечения биполярного аффективного расстройства после отмены сопутствующих психотропных препаратов или противоэпилептических препаратов
| Режим дозирования | Неделя 1 | Неделя 2 | Неделя 3 и далее* |
| а) После отмены ингибиторов глюкуронизации ламотриджина, например, вальпроатов | Удвоить стабилизирующую дозу, не превышая уровня увеличения на 100 мг/нед. То есть целевая стабилизирующая доза 100 мг/сут увеличивается на 1 неделе до 200 мг/сут. | Сохранить дозу 200 мг/сут в 2 приема. | |
| б) После отмены индукторов глюкуронизации ламотриджина в зависимости от исходной дозы. Этот режим должен быть использован при применении фенитоина, карбамазепина, фенобарбитала, примидона или других индукторов глюкуронизации ламотриджина. | 400 мг | 300 мг | 200 мг |
| 300 мг | 225 мг | 150 мг | |
| 200 мг | 150 мг | 100 мг | |
| в) После отмены других психотропных препаратов у пациентов, не принимающих индукторы или ингибиторы глюкуронизации ламотриджина | Поддерживать целевую дозу, достигнутую в процессе режима повышения дозы (200 мг/сут в 2 приема; диапазон доз от 100 мг до 400 мг). | ||
| Примечание: у пациентов, принимающих противоэпилептические препараты, фармакокинетическое взаимодействие которых с ламотриджином в настоящее время неизвестно, рекомендуется сохранить текущую дозу ламотриджина и проводить подбор дозы ламотриджина в зависимости от клинического ответа. | |||
* При необходимости доза может быть увеличена до 400 мг/сут.
Терапия ламотриджином после отмены комбинированной терапии с ингибиторами глюкуронизации ламотриджина, например, вальпроатами
После отмены вальпроатов целевую стабилизирующую дозу препарата Ламиктал® следует удвоить и поддерживать на этом уровне.
Терапия ламотриджином после отмены комбинированной терапии с индукторами глюкуронизации ламотриджина в зависимости от исходной поддерживающей дозы. Этот режим должен быть использован при применении фенитоина, карбамазепина, фенобарбитала, примидона или других индукторов глюкуронизации ламотриджина
Дозу препарата Ламиктал® следует постепенно снижать в течение 3 недель после отмены индукторов глюкуронизации.
Терапия ламотриджином после отмены сопутствующих психотропных препаратов, не оказывающих ингибирующего или индуцирующего влияния на глюкуронизацию ламотриджина
В период отмены сопутствующих препаратов должна быть сохранена целевая доза препарата Ламиктал®, достигнутая в процессе режима повышения дозы.
Коррекция суточной дозы препарата Ламиктал® у пациентов с биполярным аффективным расстройством после добавления других препаратов
Отсутствует клинический опыт в коррекции суточных доз препарата Ламиктал® после добавления других препаратов. Однако на основании исследований по оценке взаимодействия препаратов могут быть предложены следующие рекомендации (Таблица 6).
Таблица 6. Коррекция суточных доз препарата Ламиктал® у взрослых (старше 18 лет) с биполярным аффективным расстройством после добавления других препаратов
| Режим дозирования | Текущая стабилизирующая доза ламотриджина (мг/сут) | Неделя 1 | Неделя 2 | Неделя 3 и далее |
| а) Добавление ингибиторов глюкуронизации ламотриджина (например, вальпроатов) в зависимости от исходной дозы ламотриджина | 200 мг | 100 мг | Сохранить дозу 100 мг/сут | |
| 300 мг | 150 мг | Сохранить дозу 150 мг/сут | ||
| 400 мг | 200 мг | Сохранить дозу 200 мг/сут | ||
| б) Добавление индукторов глюкуронизации ламотриджина у пациентов, не получающих вальпроаты, в зависимости от исходной дозы ламотриджина. Этот режим должен быть использован при применении фенитоина, карбамазепина, фенобарбитала, примидона или других индукторов глюкуронизации ламотриджина. | 200 мг | 200 мг | 300 мг | 400 мг |
| 150 мг | 150 мг | 225 мг | 300 мг | |
| 100 мг | 100 мг | 150 мг | 200 мг | |
| в) Добавление других препаратов, которые не оказывают значительного индуцирующего или ингибирующего действия на глюкуронизацию ламотриджина | Поддерживать целевую дозу, достигнутую в процессе режима повышения дозы (200 мг/сут; диапазон доз от 100 мг до 400 мг). | |||
| Примечание: у пациентов, принимающих противоэпилептические препараты, фармакокинетическое взаимодействие которых с ламотриджином в настоящее время неизвестно, должен использоваться режим дозирования, рекомендованный для применения ламотриджина в комбинации с вальпроатами. | ||||
Отмена терапии препаратом Ламиктал® у пациентов с биполярным аффективным расстройством
Во время проведения клинических исследований резкая отмена препарата Ламиктал® не вызывала увеличения частоты, тяжести или изменения характера нежелательных реакций по сравнению с плацебо.
Таким образом, пациентам можно отменять препарат Ламиктал® без постепенного снижения его дозы.
Дети и подростки младше 18 лет
Препарат Ламиктал® не показан для лечения биполярного аффективного расстройства у детей и подростков младше 18 лет. Безопасность и эффективность применения ламотриджина при биполярном аффективном расстройстве у пациентов этой возрастной группы не оценивались. Таким образом, рекомендации по дозированию предложить невозможно.
Общие рекомендации по дозированию препарата Ламиктал® у особых групп пациентов
Женщины, принимающие гормональные контрацептивы
а) применение препарата Ламиктал® пациентками, уже получающими гормональные контрацептивы: несмотря на то, что пероральные гормональные контрацептивы повышают клиренс ламотриджина, отсутствует необходимость в специальных рекомендациях по режиму повышения дозы препарата Ламиктал® в связи с приемом только гормональных контрацептивов. Режим повышения доз должен соответствовать рекомендуемым указаниям в зависимости от того, добавляется ли препарат Ламиктал® к вальпроатам (ингибиторам глюкуронизации ламотриджина) или индукторам глюкуронизации ламотриджина; или препарат Ламиктал® применяется в отсутствие вальпроатов или индукторов глюкуронизации ламотриджина (см. Таблицу 1 для применения при эпилепсии и Таблицу 3 для применения при биполярном аффективном расстройстве);
б) применение гормональных контрацептивов пациентками, уже получающими поддерживающие дозы препарата Ламиктал® и не получающими индукторы глюкуронизации ламотриджина: в большинстве случаев требуется повышение поддерживающей дозы ламотриджина, но не более чем в 2 раза. При назначении гормональных контрацептивов рекомендуется повышение дозы ламотриджина на 50-100 мг/сут каждую неделю в зависимости от клинической картины. Не рекомендуется превышать данные значения, если клиническое состояние пациента не требует дальнейшего повышения дозы препарата Ламиктал®;
в) прекращение приема гормональных контрацептивов пациентками, уже получающими поддерживающие дозы препарата Ламиктал® и не получающими индукторы глюкуронизации ламотриджина: в большинстве случаев требуется снижение дозы препарата Ламиктал®, но не более чем на 50%. Рекомендуется постепенное снижение суточной дозы препарата Ламиктал® на 50-100 мг каждую неделю (скорость снижения не должна превышать 25% от суточной дозы в неделю) в течение более 3 недель, если клиническое состояние пациента не требует иного.
Применение атазанавира/ритонавира
Несмотря на тот факт, что при совместном применении с атазанавиром/ритонавиром концентрация ламотриджина в плазме снижалась, коррекции режима дозирования препарата Ламиктал® при одновременном применении с атазанавиром/ритонавиром не требуется. Повышение дозы препарата Ламиктал® должно проводиться на основании рекомендаций, исходя из того, добавляется ли ламотриджин к терапии вальпроатами (ингибиторами глюкуронизации ламотриджина), либо к терапии индукторами глюкуронизации ламотриджина, либо ламотриджин применяется в отсутствии вальпроатов или индукторов глюкуронизации ламотриджина.
У пациентов, уже принимающих поддерживающие дозы препарата Ламиктал® и не принимающих индукторы глюкуронизации ламотриджина, при применении атазанавира/ритонавира дозу ламотриджина, возможно, будет необходимо повысить, а при отмене атазанавира/ритонавира - понизить.
Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет)
Не требуется проводить коррекцию режима дозирования по сравнению с рекомендуемой схемой. Фармакокинетика ламотриджина в этой возрастной группе практически не отличается от таковой у взрослых лиц в возрасте до 65 лет.
Нарушение функции печени
Начальную, возрастающую и поддерживающую дозы обычно следует уменьшить приблизительно на 50% и 75% у пациентов с умеренной (стадия В по шкале Чайлд-Пью) и тяжелой (стадия С по шкале Чайлд-Пью) степенью нарушения функции печени соответственно. Возрастающая и поддерживающая дозы должны корректироваться в зависимости от клинического эффекта.
Нарушение функции почек
Пациентам с почечной недостаточностью препарат Ламиктал® следует назначать с осторожностью. Для пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности начальные дозы препарата Ламиктал® следует рассчитывать в соответствии с режимом дозирования для пациентов, принимающих противоэпилептические препараты. Для пациентов со значительным снижением функции почек может быть рекомендовано снижение поддерживающих доз.
Передозировка
Симптомы: сообщалось об однократном приеме доз ламотриджина, превышающих максимальные терапевтические в 10-20 раз, включая случаи летального исхода. Передозировка проявилась симптомами, включавшими нистагм, атаксию, нарушения сознания, припадки эпилепсии и кому. При передозировке у пациентов также наблюдалось расширение комплекса QRS (задержка внутрижелудочковой проводимости). Расширение комплекса QRS длительностью более 100 мс может быть связана с более выраженной токсичностью.
Лечение: в случае передозировки пациента необходимо госпитализировать и провести соответствующую поддерживающую терапию. По показаниям следует провести лечение, направленное на уменьшение всасывания (активированный уголь). Дальнейшее ведение пациента должно осуществляться согласно клиническим показаниям. Опыт применения гемодиализа при лечении передозировки отсутствует. У 6 добровольцев с почечной недостаточностью 20% ламотриджина было выведено из организма во время 4-часового сеанса гемодиализа.
Лікарська взаємодія
УДФ-глюкуронілтрансферази є ферментами, що метаболізують ламотриджин. Немає даних про здатність ламотриджину викликати клінічно значущу індукцію або інгібування окисних ферментів печінки, що метаболізують лікарські препарати, та взаємодія між ламотриджином та препаратами, що метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, малоймовірна. Ламотриджин може індукувати свій метаболізм, але цей ефект виражений помірно і малоймовірно, що має клінічно значущі наслідки.
Таблиця 7. Вплив інших препаратів на глюкуронізацію ламотриджину
| Препарати, що мають значну інгібуючу дію на глюкуронізацію ламотриджину. | Препарати, які мають значну індукувальну дію на глюкуронізацію ламотриджину. | Препарати, які не мають значної інгібуючої або індукуючої дії на глюкуронізацію ламотриджину. |
| Вальпроєва кислота | Карбамазепін, фенітоїн, примідон, фенобарбітал, рифампіцин, лопінавір/ритонавір, атазанавір/ритонавір*, комбінований препарат етинілестрадол/левоноргестрел** | Препарати літію, бупропіон, оланзапін, окскарбазепін, фелбамат, габапентин, леветирацетам, прегабалін, топірамат, зонісамід, арипіпразол |
* Вказівки щодо дозування препарату див. у розділі "Режим дозування".
** Вплив інших пероральних контрацептивів та замісної гормональної терапії не вивчався, хоча вони можуть впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину.
Взаємодія з протиепілептичними препаратами
Вальпроєва кислота, яка інгібує глюкуронізацію ламотриджину, знижує метаболізм ламотриджину та подовжує його середній Т 1/2майже вдвічі. Певні протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), які індукують ферменти печінки, метаболізують препарат, індукують глюкуронізацію ламотриджину та прискорюють його метаболізм. Повідомлялося про розвиток небажаних явищ з боку ЦНС, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, нечіткість зору та нудоту у пацієнтів, які почали приймати карбамазепін на фоні терапії ламотриджином. Ці небажані явища зазвичай відбувалися після зниження дози карбамазепіну. Аналогічний ефект спостерігався у дослідженні застосування ламотриджину та окскарбазепіну у здорових дорослих добровольців, але результат зниження доз не вивчався.
У дослідженні у здорових дорослих добровольців при застосуванні ламотриджину в дозі 200 мг та окскарбазепіну в дозі 1200 мг окскарбазепін не змінював метаболізм ламотриджину і ламотриджин не змінював метаболізм окскарбазепіну.
У дослідженні у здорових добровольців спільне застосування фелбамату (1200 мг 2 рази на добу) та ламотриджину (100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики ламотриджину.
На підставі ретроспективного аналізу рівня препарату в плазмі крові у пацієнтів, які приймали ламотриджин з габапентином і без нього, виявлено, що габапентин не призводить до зміни кліренсу ламотриджину.
Можлива лікарська взаємодія леветирацетаму та ламотриджину досліджувалась шляхом оцінки сироваткових концентрацій обох препаратів у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень. Ці дані показують, що ламотриджин не впливає на фармакокінетику леветирацетаму, а леветирацетам не впливає на фармакокінетику ламотриджину.
Спільне застосування прегабаліну (200 мг 3 рази на добу) не впливало на C ss ламотриджину в плазмі. Фармакокінетичні взаємодії між ламотриджином та прегабаліном відсутні.
Застосування топірамату не призводило до зміни концентрації ламотриджину у плазмі. Прийом ламотриджину спричиняв збільшення концентрації топірамату на 15%.
У ході дослідження пацієнтів з епілепсією спільне застосування зонісаміду (200-400 мг на добу) з ламотриджином (150-500 мг на добу) протягом 35 днів не мало значного впливу на фармакокінетику ламотриджину.
Незважаючи на те, що раніше повідомлялося про зміну концентрації в плазмі інших протиепілептичних препаратів, контрольовані дослідження не показали, що ламотриджин впливає на концентрацію в плазмі крові супутніх протиепілептичних препаратів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інших протиепілептичних препаратів із ділянок зв'язування з білками.
Взаємодія з іншими психотропними препаратами
Фармакокінетика літію при прийомі безводного глюконату літію (по 2 г 2 рази на добу протягом 6 днів) у 20 здорових добровольців не змінювалася при сумісному застосуванні ламотриджину в дозі 100 мг на добу.
Багаторазовий прийом бупропіону внутрішньо не надавав статистично значущого впливу на фармакокінетику одноразової дози ламотриджину у 12 учасників та викликав лише незначне збільшення AUC ламотриджину глюкуроніду.
У дослідженні у здорових дорослих добровольців оланзапін у дозі 15 мг знижував AUC і С mах ламотриджину в середньому на 24% та 20% відповідно. Ефект такої величини, як правило, не є клінічно значущим. Ламотриджин у дозі 200 мг не впливав на фармакокінетику оланзапіну.
Багаторазовий прийом ламотриджину всередину (400 мг на добу) не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону після прийому разової дози 2 мг у 14 здорових дорослих добровольців.
При цьому відзначалася сонливість:
у 12 з 14 добровольців при сумісному застосуванні рисперидону в дозі 2 мг та ламотриджину; у 1 із 20 добровольців при прийомі одного рисперидону; в жодного добровольця прийому одного ламотриджина.У дослідженні за участю 18 дорослих пацієнтів з біполярним афективним розладом І типу, які отримували за встановленою схемою ламотриджин (не менше 100 мг на добу), дози арипіпразолу збільшували з 10 мг на добу до кінцевого значення 30 мг на добу протягом 7-денного періоду та далі продовжували лікування з прийомом препарату 1 раз на добу протягом ще 7 днів. Спостерігалося середнє зниження приблизно на 10% C max та AUC ламотриджину. Не очікується, що вплив такої величини матиме клінічний наслідок.
В експериментах з інгібування in vitro було показано, що при спільній інкубації амітриптілін, бупропіон, клоназепам, флуоксетин, галоперидол або лоразепам мали мінімальний вплив на утворення основного метаболіту ламотриджин-2-N-глюкуроніду. Дані щодо вивчення метаболізму буфуралолу мікросомальними ферментами печінки, виділеними у людини, дозволили зробити висновок, що ламотриджин не знижує кліренс препаратів, що метаболізуються переважно ізоферментами CYP2D6. Результати досліджень in vitro також дозволяють припустити, що клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон навряд чи можуть впливати на кліренс ламотриджину.
Взаємодія з гормональними контрацептивами
Вплив гормональних контрацептивів на фармакокінетику ламотриджину. В исследовании с участием 16 женщин-добровольцев отмечено, что прием комбинированных пероральных контрацептивов, содержащих 30 мкг этинилэстрадиола и 150 мкг левоноргестрела в одной таблетке, вызывал приблизительно двукратное повышение клиренса ламотриджина (после его приема внутрь), что приводило к снижению AUC и С mах ламотриджина у середньому на 52% та 39% відповідно. Протягом тижня, вільної від прийому препарату (тобто при тижневій перерві у прийомі контрацептиву), спостерігалося поступове підвищення концентрації ламотриджину в сироватці крові, при цьому концентрація ламотриджину, виміряна наприкінці цього тижня перед введенням наступної дози, була в середньому приблизно в 2 рази вище, ніж у період спільного прийому.
Вплив ламотриджину на фармакокінетику гормональних контрацептивів. У дослідженні за участю 16 жінок-добровольців показано, що в період рівноважних концентрацій ламотриджин у дозі 300 мг не впливав на фармакокінетику етинілестрадіолу – компонента комбінованого перорального контрацептиву. Відзначалося помірне підвищення кліренсу компонента перорального контрацептиву - левоноргестрела (після його прийому внутрішньо), що призводило до зниження AUC і С mахлевоноргестрела в середньому на 19% та 12% відповідно. Вимірювання сироваткових рівнів ФСГ, ЛГ та естрадіолу під час цього дослідження виявило деяке зменшення пригнічення гормональної активності яєчників у деяких жінок, хоча вимірювання сироваткового прогестерону в жодній із 16 жінок не виявило гормонального підтвердження овуляції. Вплив помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін сироваткових рівнів ФСГ та ЛГ на овуляційну активність яєчників не встановлено. Вплив інших доз ламотриджину (крім 300 мг на добу) не вивчався і дослідження з іншими гормональними препаратами не проводилися.
Взаємодія з іншими препаратами
У дослідженні за участю 10 чоловіків-добровольців виявлено, що рифампіцин підвищував кліренс ламотриджину та знижував його Т 1/2 завдяки індукції ферментів печінки, відповідальних за глюкуронізацію. Пацієнтам, які одночасно приймають рифампіцин, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронізації.
У дослідженні у здорових добровольців при застосуванні лопінавіру та ритонавіру спостерігалося зниження приблизно на 50% концентрації ламотриджину у плазмі крові, можливо, внаслідок індукції глюкуронізації. Пацієнтам, які одночасно приймають лопінавір та ритонавір, слід рекомендувати схему дозування ламотриджину з супутніми індукторами глюкуронізації.
У дослідженні у здорових дорослих добровольців прийом атазанавіру та/або ритонавіру (300 мг/100 мг) призводив до зниження значень AUC і С mах ламотриджину в плазмі крові (у разовій дозі 100 мг) у середньому на 32% та 6% відповідно.
Результати досліджень in vitro щодо оцінки впливу ламотриджину на катіонні переносники органічних субстратів показали, що саме ламотриджин, а не його метаболіт 2(N)-глюкуронід є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані показують, що ламотриджин є інгібітором катіонних переносників органічних субстратів зі значенням IC 50 рівним 53.8 мкМ.
Вплив на лабораторні показники
Ламотриджин, як повідомлялося, впливає на проведення деяких експрес-методів аналізу сечі з метою виявлення заборонених препаратів, що може призвести до неправдивих результатів, зокрема при виявленні фенциклідину. Для підтвердження позитивного результату слід використовувати специфічний альтернативний хімічний метод.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Ризик, пов'язаний із протиепілептичними препаратами в цілому
Жінкам, здатним до народження дітей, необхідно проконсультуватися з фахівцями.
Якщо жінка планує вагітність, протиепілептична терапія повинна бути переглянута. Жінкам, яким проводиться лікування епілепсії, слід уникати раптового припинення протиепілептичної терапії, т.к. це може призвести до відновлення нападів, що може мати серйозні наслідки для жінки та майбутньої дитини. Терапія кількома протиепілептичними препаратами може бути пов'язана з більш високим ризиком виникнення вроджених вад розвитку, ніж монотерапія, залежно від протиепілептичних препаратів, що застосовуються, тому по можливості слід застосовувати монотерапію.
Ризик, пов'язаний із прийомом ламотриджину
Вагітність
Велика кількість даних про вагітних жінок (більше 8700 жінок), які отримували монотерапію Ламікталом ® в І триместрі вагітності, не підтверджує загального підвищення ризику серйозних вроджених вад, у тому числі ущелини губи та піднебіння. У дослідженнях на тваринах виявлено токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток.
Якщо терапія Ламікталом ® вважається необхідною під час вагітності, рекомендується застосовувати найнижчу можливу терапевтичну дозу. Ламотриджин має слабкий інгібуючий вплив на редуктазу дигідрофолієвої кислоти і тому теоретично може призвести до підвищеного ризику порушення розвитку ембріона та плода внаслідок зниження рівня фолієвої кислоти. Слід розглянути можливість прийому фолієвої кислоти під час планування вагітності та на ранніх стадіях вагітності.
Фізіологічні зміни при вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Зареєстровані повідомлення про зниження рівня ламотриджину у плазмі під час вагітності з можливим ризиком втрати контролю припадків. Після пологів рівень ламотриджину може швидко збільшуватись з ризиком розвитку небажаних реакцій, що залежать від дози. Тому рівень ламотриджину в сироватці крові слід контролювати перед, під час та після вагітності, а також відразу після пологів. При необхідності слід провести добір для підтримки рівня ламотриджину в сироватці крові на тому ж рівні, що й до вагітності, або підібрати дозу залежно від клінічної відповіді. Крім того, після пологів слід контролювати небажані реакції, пов'язані із дозою.
Період грудного вигодовування
Повідомлялося, що ламотриджин різною мірою проникає у грудне молоко, загальний рівень ламотриджину у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, може досягати приблизно 50% від рівня ламотриджину, зареєстрованого у матері. Таким чином, у деяких дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, рівень ламотриджину в сироватці крові може досягати рівнів, за яких виявляються фармакологічні ефекти. В обмеженій групі дітей грудного віку, які піддавалися дії препарату, небажані реакції не зареєстровані.
Необхідно співвідносити потенційну користь від годування грудним молоком та потенційний ризик розвитку небажаних реакцій у дитини.
Якщо жінка, яка приймає препарат Ламіктал ® , вирішує годувати груддю, у дитини необхідно стежити за появою будь-яких побічних реакцій.
Фертильність
Дослідження на тваринах при застосуванні ламотриджину не виявили порушення фертильності.
Побічна дія
Небажані реакції, пов'язані із застосуванням препарату з приводу епілепсії та біполярного афективного розладу, засновані на доступних даних контрольованих клінічних досліджень та іншому клінічному досвіді. Категорії частоти сформовані на підставі результатів контрольованих клінічних досліджень (монотерапія епілепсії (відзначено †) та біполярний афективний розлад (відзначено §)). Якщо категорії частоти відрізняються у клінічних дослідженнях епілепсії та біполярного афективного розладу, вказаний рідкісний варіант частоти. Однак у разі відсутності даних контрольованих клінічних досліджень категорії частоти було сформовано на підставі іншого клінічного досвіду.
Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (<1/10 000), невідомо (не може бути оцінена на підставі доступних даних).
З боку системи кровотворення: дуже рідко – гематологічні порушення 1 , включаючи нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію, агранулоцитоз; невідомо - лімфаденопатія 1 .
З боку імунної системи: дуже рідко – синдром гіперчутливості 2 (включаючи такі симптоми, як лихоманка, лімфаденопатія, набряк особи, гематологічні порушення, порушення з боку печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання, поліорганна недостатність).
Порушення психіки: часто – агресія, дратівливість; дуже рідко – сплутаність свідомості, галюцинації, тики; невідомо – нічні кошмари.
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль § ; часто - сонливість †§ , запаморочення †§ , тремор † , безсоння † , ажитація § ; нечасто - атаксія † ; рідко – ністагм † , асептичний менінгіт; дуже рідко – порушення рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона 3 , екстрапірамідні розлади, хореоатетоз † , збільшення частоти судом.
З боку органу зору: нечасто – диплопія † , нечітке зір † ; рідко – кон'юнктивіт.
З боку травної системи: часто – нудота † , блювота † , діарея † , сухість у роті § ; дуже рідко – печінкова недостатність, порушення функції печінки 4 , підвищення показників функціональних проб печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже часто – шкірний висип 5†§ ; нечасто – алопеція; рідко - синдром Стівенса-Джонсона § ; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, лікарська реакція з еозинофілією та системними симптомами.
З боку кістково-м'язової системи: часто – артралгія § ; дуже рідко – вовчаковоподібні реакції.
Інші: часто - стомлюваність † , біль § , біль у спині § .
Опис окремих небажаних реакцій
1 Гематологічні порушення та лімфаденопатія можуть бути пов'язаними та не пов'язаними з синдромом гіперчутливості (див. порушення з боку імунної системи).
2 Також отримані повідомлення про випадки висипу, що розвиваються в рамках синдрому гіперчутливості, у поєднанні з різними системними симптомами, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя, гематологічні порушення та порушення печінки. Синдром характеризується широким спектром клінічної тяжкості і в окремих випадках може призвести до розвитку дисемінованого внутрішньосудинного згортання та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні прояви гіперчутливості (наприклад, пропасниця, лімфаденопатія) можуть спостерігатися навіть за відсутності вираженого висипу. За наявності таких ознак та симптомів пацієнта слід негайно обстежити та припинити застосування препарату Ламіктал , якщо неможливо встановити альтернативну етіологію.
3 Перелічені реакції становлять дані інших джерел клінічної практики. Отримано повідомлення про те, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів із хворобою Паркінсона, а також зареєстровані окремі повідомлення про екстрапірамідні розлади та хореоатетоз у пацієнтів, які не мають цього фонового захворювання.
4 Порушення функції печінки зазвичай розвивається у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але було отримано окремі повідомлення про випадки без явних ознак гіперчутливості.
5 У клінічних дослідженнях за участю дорослих шкірні висипання зустрічалися у 8-12% пацієнтів, які отримували ламотриджин, і у 5-6% пацієнтів, які отримували плацебо. Шкірний висип призводив до скасування лікування ламотриджином у 2% пацієнтів. Висипання, зазвичай макуло-папульозного характеру, зазвичай з'являється протягом 8 тижнів після початку лікування і дозволяється після припинення застосування препарату Ламіктал .
Зареєстровані серйозні випадки висипу, що потенційно становить загрозу для життя, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). Незважаючи на те, що в більшості випадків реакції дозволялися після відміни ламотриджину, у деяких пацієнтів залишилися незворотні шрами і в окремих випадках реакції призводили до летального результату.
Загальний ризик появи висипу тісно пов'язаний із такими факторами:
високі початкові дози ламотриджину та перевищення рекомендованої схеми підвищення дози при терапії ламотриджином; супутнє застосування вальпроату.Також отримані повідомлення про висип, що розвивається в рамках синдрому гіперчутливості, у поєднанні з різними системними симптомами (див. порушення імунної системи).
Отримано повідомлення про зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи при тривалій терапії пацієнтів ламотриджином. Механізм, з якого ламотриджин впливає кістковий метаболізм, не визначено.
Протипоказання до застосування підвищена чутливість до ламотриджину або до будь-якого компонента препарату.
особливі вказівки
Висипання на шкірі
Є повідомлення про небажані шкірні реакції, які виникали зазвичай протягом перших 8 тижнів після початку терапії ламотриджином. Більшість висипань носить легкий характер і проходить самостійно, проте є повідомлення про висипання, які вимагали госпіталізації пацієнта та припинення прийому ламотриджину. Дані реакції включали такі потенційно небезпечні для життя ураження шкіри, як синдром Стівенса-Джонсона (SJS) та токсичний епідермальний некроліз (TEN), а також лікарську реакцію з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), відому як синдром гіперчутливості (HSS). Тяжкі шкірні висипання у дорослих пацієнтів, включених у дослідження та приймали ламотриджин відповідно до існуючих рекомендацій, розвивалися з частотою приблизно 1 на 500 пацієнтів з епілепсією.Приблизно у половині цих випадків зареєстровано синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000).
За даними клінічних досліджень, у пацієнтів з біполярним афективним розладом частота важких шкірних висипань становить приблизно 1 на 1000 пацієнтів.
Діти ризик розвитку важких шкірних висипань вище, ніж в дорослих.
За наявними даними, отриманими з низки досліджень, частота шкірних висипань, які вимагали госпіталізації, у дітей з епілепсією становила від 1 на 300 до 1 на 100 дітей.
У дітей початкові прояви висипки можуть бути помилково прийняті за інфекцію, тому лікарі повинні брати до уваги можливість реакції дітей на препарат, що виявляється розвитком висипки та гарячки протягом перших 8 тижнів терапії.
Крім того, сумарний ризик розвитку висипу значною мірою пов'язаний із:
високою початковою дозою ламотриджину та перевищенням рекомендованого режиму підвищення дози ламотриджину; супутнім застосуванням вальпроатів.Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів, які мають в анамнезі алергічні реакції або висип у відповідь на прийом інших протиепілептичних препаратів, оскільки частота розвитку незначного висипу у пацієнтів з таким анамнезом спостерігалася в 3 рази частіше при застосуванні ламотриджину, ніж у пацієнтів, які не обтяжені таким анамнезом.
Усіх пацієнтів (дорослих та дітей), у яких з’являється висип, слід негайно обстежити, прийом препарату Ламіктал ® необхідно негайно припинити, за винятком випадків, коли очевидно, що розвиток висипу не пов’язаний із лікуванням ламотриджином. Поновлювати прийом Ламікталу ® не рекомендуєтьсяу випадках, коли його попереднє призначення було скасовано у зв'язку з розвитком висипу, якщо очікувана користь явно не перевищує ризик. У разі розвитку у пацієнта SJS, TEN або DRESS при застосуванні ламотриджину лікування препаратом ніколи не слід відновлювати. Повідомлялося, що висипка може бути частиною синдрому гіперчутливості, пов'язаного з проявом різних системних симптомів, включаючи лихоманку, лімфаденопатію, набряк обличчя, гематологічні порушення, порушення функції печінки та асептичний менінгіт. Тяжкість прояву синдрому варіює в широких межах і в окремих випадках може призводити до розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання та поліорганної недостатності. Необхідно відзначити, що ранні прояви синдрому гіперчутливості (наприклад, лихоманка, лімфаденопатія) можуть спостерігатися,навіть якщо відсутні явні прояви висипу. При розвитку подібних симптомів пацієнта слід негайно оглянути і, якщо не буде встановлено іншу причину симптомів, препарат Ламіктал® необхідно скасувати.
Асептичний менінгіт
Розвиток асептичного менінгіту був оборотним при відміні препарату в більшості випадків і відновлювався у ряді випадків при повторному його застосуванні. Повторне застосування призводило до швидкого повернення симптомів, які часто були важчими. Препарат Ламіктал ® знову не показаний пацієнтам, у яких припинення лікування було пов’язано з асептичним менінгітом, пов’язаним із попереднім лікуванням ламотриджином.
Посилення клінічних проявів та суїцидальний ризик
Суїцидальні думки та суїцидальна поведінка відзначалися у пацієнтів, які приймали протиепілептичні препарати за декількома показаннями. Мета-аналіз рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів показав незначне збільшення ризику прояву суїцидальних думок та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, доступні дані не відкидають можливості підвищення ризику при застосуванні ламотриджину.
Таким чином, пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом з метою виявлення ознак суїцидальних думок та поведінки, має бути передбачене відповідне лікування. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за пацієнтами) повинні бути поінформовані про необхідність медичної консультації у разі виникнення суїцидальних думок та суїцидальної поведінки.
У пацієнтів з біполярним афективним розладом можуть погіршитись симптоми депресії та/або проявитися ознаки суїцидальних думок/поведінки незалежно від застосування лікарських препаратів для лікування біполярного афективного розладу, включаючи Ламіктал ® . Тому пацієнтів, які приймають Ламіктал ® для лікування біполярного розладу, слід уважно спостерігати щодо посилення клінічних проявів (включаючи розвиток нових симптомів) та суїцидальних думок/поведінки, особливо на початку лікування або під час зміни дози.
У деяких пацієнтів, наприклад, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, дорослих пацієнтів молодого віку та пацієнтів з вираженим суїцидальним мисленням до початку лікування, ризик появи суїцидальних думок або спроб суїциду може бути вищим, і за ними необхідно ретельно спостерігати під час лікування.
Слід розглянути можливість зміни режиму терапії, включаючи можливість припинення застосування препарату, у пацієнтів з посиленням клінічних проявів (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидального мислення/поведінки, особливо якщо ці симптоми мають тяжкий характер, раптово з'явилися або не були частиною симптомів, присутніх у пацієнта раніше.
Гормональні контрацептиви
Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину
Застосування комбінованого препарату етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) приблизно вдвічі підвищує кліренс ламотриджину, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Зниження рівня ламотриджину пов'язане зі втратою контролю за нападами. Після титрування дози для досягнення максимального терапевтичного ефекту в більшості випадків необхідне підвищення підтримуючих доз ламотриджину, але не більше ніж у 2 рази. При припиненні прийому гормональних контрацептивів кліренс ламотриджину може зменшитися вдвічі. Збільшення рівня ламотриджину може супроводжуватися розвитком небажаних реакцій, які залежать від дози. Слід спостерігати за пацієнтами з метою виявлення таких реакцій.
У жінок, які вже не приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину та приймають гормональні контрацептиви, схема лікування яких включає тиждень, вільний від прийому препарату (тобто тижнева перерва у прийомі контрацептиву), у цей період часу спостерігатиметься поступове транзиторне підвищення рівня ламотриджину. Зміни рівня ламотриджину такого порядку можуть бути пов'язані із виникненням небажаних реакцій. Тому як препарати першого вибору слід розглянути можливість прийому протизаплідних засобів, які не включають тиждень без застосування контрацептиву (наприклад, безперервні гормональні контрацептиви або негормональні методи).
Взаємодія між іншими пероральними контрацептивами або гормональною замісною терапією та ламотриджином не вивчалася, однак ці препарати можуть подібним чином впливати на фармакокінетичні параметри ламотриджину.
Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів
У дослідженні з оцінки взаємодії за участю 16 здорових добровольців показано, що спільне застосування ламотриджину та гормонального контрацептиву (комбінація етинілестрадіол/левоноргестрел) призводить до помірного підвищення кліренсу левоноргестрелу та змін рівня ФСГ та ЛГ у сироватці крові. Вплив цих змін на овуляторну активність яєчників невідомий. Однак не можна виключити можливість, що у деяких пацієнтів, які приймають ламотриджин та гормональні контрацептиви, ці зміни можуть спричинити зниження ефективності контрацептивів. Тому такі пацієнти повинні бути проінструктовані про необхідність негайно повідомляти лікаря про зміни менструального циклу, наприклад, про міжменструальні кровотечі.
Дигідрофолатредуктаза
Ламотриджин характеризується незначним інгібуючим впливом на редуктазу дигідрофолієвої кислоти, тому існує ймовірність впливу на метаболізм фолатів при тривалій терапії. Однак ламотриджин не викликав істотних змін рівня гемоглобіну, середнього обсягу еритроцитів, рівня фолатів в еритроцитах або сироватці крові при тривалості застосування до 1 року і не знижував рівень фолатів в еритроцитах при тривалості застосування до 5 років.
Ниркова недостатність
У дослідженнях з одноразовим застосуванням ламотриджину у пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності не виявлено значної зміни рівня ламотриджину у плазмі крові. Однак накопичення глюкуронідного метаболіту є можливим, тому необхідно виявляти обережність при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю.
Пацієнти, які приймають інші препарати, що містять ламотриджин
Не призначайте Ламіктал ® пацієнтам, які вже отримують будь-які інші препарати, що містять ламотриджин, без консультації з лікарем.
Розвиток дітей
Дані про вплив ламотриджину на зріст, статеве та когнітивне дозрівання, емоційний та поведінковий розвиток дітей відсутні.
Запобіжні заходи при епілепсії
Різка відміна препарату Ламіктал ® , як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати розвиток судом. Якщо раптове припинення терапії не є вимогою безпеки (наприклад, висипання), дозу Ламікталу ® слід знижувати поступово протягом 2 тижнів.
У літературі є повідомлення про те, що важкі судомні напади, включаючи епілептичний статус, можуть призвести до розвитку рабдоміолізу, мультиорганних порушень та дисемінованого внутрішньосудинного згортання іноді з летальним кінцем. Подібні випадки спостерігалися при лікуванні пацієнтів ламотриджином. Замість зменшення може спостерігатись клінічно значуще збільшення частоти розвитку нападів. У пацієнтів, які страждають на більш ніж один тип нападів, спостерігається користь у вигляді контролю одного типу нападів слід співвідносити з будь-яким зазначеним погіршенням нападів іншого типу.
При застосуванні ламотриджину можуть посилюватися міоклонічні напади.
Існуючі дані дозволяють припустити, що відповідь на лікування ламотриджином у комбінації з індукторами ферментів менш виражена, ніж при комбінації з протиепілептичними препаратами, що не індукують ферменти печінки. Причина цього явища залишається незрозумілою.
У дітей, які приймають ламотриджин для лікування типових абсансів, ефективність препарату може зберігатись не у всіх пацієнтів.
Запобіжні заходи при біполярному афективному розладі
Лікування антидепресантами супроводжується збільшенням ризику суїцидальних думок та поведінки у дітей та підлітків молодше 18 років з депресивним розладом тяжкого ступеня та іншими психічними порушеннями.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Т.к. Дія всіх протиепілептичних препаратів характеризується індивідуальною варіабельністю, тому пацієнти, які приймають Ламіктал ® для лікування епілепсії, повинні проконсультуватися з лікарем щодо специфічних труднощів під час керування автомобілем.
Дослідження щодо оцінки впливу препарату на здатність до керування транспортними засобами та роботи з механізмами не проводилися. У двох дослідженнях за участю здорових добровольців показано, що вплив ламотриджину на точну зорово-моторну координацію, рухи очей, хитання тіла, а також суб'єктивну седативну дію препарату не відрізнявся від плацебо. У клінічних дослідженнях ламотриджину зареєстровані повідомлення про небажані реакції неврологічного характеру, такі як запаморочення та диплопія. Тому перед тим, як почати керувати автомобілем або механізмами, пацієнти повинні оцінити вплив Ламікталу ® на їхній стан.
Застосування у разі порушення функції нирок
Пацієнтам з нирковою недостатністю препарат Ламіктал ® слід застосовувати з обережністю. Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності початкову дозу препарату Ламіктал ® слід розраховувати відповідно до схеми дозування для пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати. Для пацієнтів із значним зниженням функції нирок може бути рекомендовано зниження підтримуючих доз.
Застосування при порушеннях функції печінки
Початкову, зростаючу та підтримуючу дози зазвичай слід зменшити приблизно на 50% та 75% у пацієнтів з помірним (стадія В за шкалою Чайлд-Пью) та тяжким (стадія С за шкалою Чайлд-Пью) ступенем порушення функції печінки відповідно. Зростаюча та підтримуюча дози повинні коригуватися залежно від клінічного ефекту.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Не потрібна корекція режиму дозування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).
Застосування у дітей
Дані щодо безпеки та ефективності ламотриджину як комбінованої терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років обмежені. Дані про застосування у дітей віком до 1 місяця відсутні. Ламіктал ® не рекомендується приймати дітям віком до 2 років.
Препарат Ламіктал ® не показаний для лікування біполярного розладу у дітей та підлітків молодше 18 років.
Нозологія (коди МКЛ)F31 Біполярний афективний розлад G40 Епілепсія
Владелец регистрационного удостоверения
GlaxoSmithKline Trading AO (Россия)
Произведено
GlaxoSmithKline Pharmaceuticals S.A. (Польша)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Польша.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ламиктал таблетки жевательные диспергируемые 5 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ламиктал таблетки жевательные диспергируемые 5 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Ламиктал таблетки жевательные диспергируемые 5 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Сейзар таблетки 25 мг 30 шт., Ламиктал таблетки 50 мг 30 шт., Ламиктал таблетки 25 мг 30 шт., Сейзар таблетки 200 мг 30 шт., Сейзар таблетки 100 мг 30 шт., Ламитор таблетки 100 мг 50 шт., Ламолеп таблетки 25 мг 30 шт., Ламолеп таблетки 50 мг 30 шт., Ламитор таблетки 100 мг 30 шт., Ламитор таблетки 50 мг 50 шт., Ламиктал таблетки 100 мг 30 шт., Сейзар таблетки 50 мг 30 шт., Ламотриджин таблетки 100 мг 30 шт. Канонфарма.
