Кордарон таблетки 200 мг 30 шт Цена
-
Страна:Венгрия
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:200 мг
-
В упаковке:30 шт.
Антиаритмический препарат. Амиодарон относится к классу III (класс ингибиторов реполяризации) и обладает уникальным механизмом антиаритмического действия, т.к. помимо свойств антиаритмиков класса III (блокада калиевых каналов) он обладает эффектами антиаритмиков класса I (блокада натриевых каналов), антиаритмиков класса IV (блокада кальциевых каналов) и неконкурентным бета-адреноблокирующим действием.
Кроме антиаритмического действия у препарата имеются антиангинальный, коронарорасширяющий, альфа- и бета-адреноблокирующий эффекты.
Антиаритмическое действие:
увеличение продолжительности 3 фазы потенциала действия кардиомиоцитов, в основном за счет блокирования ионного тока в калиевых каналах (эффект антиаритмиков класса III по классификации Вильямса);уменьшение автоматизма синусового узла, приводящее к уменьшению ЧСС;неконкурентная блокада α- и β-адренорецепторов;замедление синоатриальной, предсердной и AV-проводимости, более выраженным при тахикардии;отсутствие изменений проводимости желудочков;увеличение рефрактерных периодов и уменьшение возбудимости миокарда предсердий и желудочков, а также увеличение рефрактерного периода AV-узла;замедление проведения и увеличение продолжительности рефрактерного периода в дополнительных пучках AV-проведения.Другие эффекты:
отсутствие отрицательного инотропного действия при приеме внутрь;снижение потребления кислорода миокардом за счет умеренного снижения ОПСС и ЧСС;увеличение коронарного кровотока за счет прямого воздействия на гладкую мускулатуру коронарных артерий;поддержание сердечного выброса за счет снижения давления в аорте и снижения ОПСС;влияние на обмен тиреоидных гормонов: ингибирование превращения Т3 в Т4 (блокада тироксин-5-дейодиназы) и блокирование захвата этих гормонов кардиоцитами и гепатоцитами, приводящее к ослаблению стимулирующего влияния тиреоидных гормонов на миокард.После начала приема препарата внутрь терапевтические эффекты развиваются в среднем через неделю (от нескольких дней до 2 недель). После прекращения его приема амиодарон определяется в плазме крови в течение 9 месяцев. Следует принимать во внимание возможность сохранения фармакодинамического действия амиодарона в течение 10-30 дней после его отмены.
Кордарон таблетки 200 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб. 200 мг: 30 шт.
Опис
Таблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, з лінією розлому з одного боку, скосом від країв до лінії розлому та з фаскою з двох сторін, з гравіюванням символу у вигляді серця над лінією розлому та цифри "200" під лінією розлому.
| 1 таб. | |
| аміодарону гідрохлорид | 200 мг |
Допоміжні речовини : лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, повідон К90 F, кремнію діоксид колоїдний безводний.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
Коди АТХ
C01BD01 Amiodarone
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Антиаритмічний препарат
Діюча речовина
аміодарону гідрохлорид
Фармако-терапевтична група
Антиаритмічний засіб
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки.
Фармакологічна дія
Антиаритмічний препарат. Аміодарон відноситься до класу III (клас інгібіторів реполяризації) і має унікальний механізм антиаритмічної дії, т.к. крім властивостей антиаритміків класу III (блокада калієвих каналів) він має ефекти антиаритміків класу I (блокада натрієвих каналів), антиаритміків класу IV (блокада кальцієвих каналів) та неконкурентною бета-адреноблокуючою дією.
Крім антиаритмічної дії у препарату є антиангінальний, коронаророзширювальний, альфа- та бета-адреноблокуючий ефекти.
Антиаритмічна дія:
збільшення тривалості 3 фази потенціалу дії кардіоміоцитів, в основному за рахунок блокування іонного струму в калієвих каналах (ефект антиаритміків класу III за класифікацією Вільямса); зменшення автоматизму синусового вузла, що призводить до зменшення ЧСС; неконкурентна блокада α- та β-адренорецепторів; передсердної та AV-провідності, більш вираженим при тахікардії; відсутність змін провідності шлуночків; збільшення рефрактерних періодів та зменшення збудливості міокарда передсердь та шлуночків, а також збільшення рефрактерного періоду AV-вузла; уповільнення проведення та збільшення тривалості рефрактерного періоду у додаткових пучках.Інші ефекти:
відсутність негативної інотропної дії при прийомі всередину; зниження споживання кисню міокардом за рахунок помірного зниження ОПСС і ЧСС; збільшення коронарного кровотоку за рахунок прямого впливу на гладку мускулатуру коронарних артерій; підтримка серцевого викиду за рахунок зниження тиску в аорті та зниження ОП; гормонів: інгібування перетворення Т3 на Т4 (блокада тироксин-5-дейодинази) та блокування захоплення цих гормонів кардіоцитами та гепатоцитами, що призводить до послаблення стимулюючого впливу тиреоїдних гормонів на міокард.Після початку прийому препарату внутрішньо терапевтичні ефекти розвиваються в середньому через тиждень (від кількох днів до 2 тижнів). Після припинення його прийому аміодарон визначається у плазмі протягом 9 місяців. Слід брати до уваги можливість збереження фармакодинамічної дії аміодарону протягом 10-30 днів після його відміни.
Показання
Профілактика рецидивів
угрожающих жизни желудочковых аритмий, включая желудочковую тахикардию и фибрилляцию желудочков (лечение должно быть начато в стационаре при тщательном кардиомониторном контроле).наджелудочковых пароксизмальных тахикардии:документированных приступов рецидивирующей устойчивой наджелудочковой пароксизмальной тахикардии у пациентов с органическими заболеваниями сердца;документированных приступов рецидивирующей устойчивой наджелудочковой пароксизмальной тахикардии у пацієнтів без органічних захворювань серця, коли антиаритмічні препарати інших класів не ефективні або є протипоказання до їх застосування; документованих нападів рецидивуючої стійкої надшлуночкової пароксизмальної тахікардії у пацієнтів з синдромом Вольфа-Паркінсона-Уайта.Профілактика раптової аритмічної смерті у пацієнтів групи високого ризику
пацієнти після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, що мають більше 10 шлуночкових екстрасистол на 1 год, клінічні прояви хронічної серцевої недостатності та знижену фракцію викиду лівого шлуночка (менше 40%).Кордарон може застосовуватися при лікуванні порушень ритму у пацієнтів з ІХС та/або порушеннями функції лівого шлуночка.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат слід приймати лише за призначенням лікаря.
Пігулки Кордарон приймаються внутрішньо до прийому їжі і запиваються достатньою кількістю води.
Навантажувальна ("насичувальна") доза: можуть бути застосовані різні схеми насичення.
У стаціонарі: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600-800 мг (до максимальної 1200 мг) на добу до досягнення сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 5-8 днів).
Амбулаторно: початкова доза, розділена на кілька прийомів, становить від 600 до 800 мг на добу до сумарної дози 10 г (зазвичай протягом 10-14 днів).
Підтримуюча доза: може варіювати у різних пацієнтів від 100 мг до 400 мг на добу. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу відповідно до індивідуального терапевтичного ефекту.
Т.к. Кордарон має дуже великий Т1/2, його можна приймати через день або робити перерви в його прийомі 2 дні на тиждень.
Середня терапевтична разова доза – 200 мг.
Середня терапевтична добова доза – 400 мг.
Максимальна разова доза – 400 мг.
Максимальна добова доза – 1200 мг.
Передозування
Симптоми: при вживанні дуже великих доз описано кілька випадків синусової брадикардії, зупинки серця, нападів шлуночкової тахікардії, пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует" та ураження печінки. Можливе уповільнення AV-провідності, посилення вже наявної серцевої недостатності.
Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, якщо препарат прийнятий нещодавно, в інших випадках проводять симптоматичну терапію: при брадикардії - бета-адреностимулятори або встановлення кардіостимулятора, при шлуночковій тахікардії типу "пірует" - внутрішньовенне введення солей магнію або кардіостимуляція.
Ні аміодарон, ні його метаболіти не видаляються при гемодіалізі. Специфічного антидоту немає.
Лікарська взаємодія
Препарати, здатні викликати двонаправлену шлуночкову тахікардію типу "пірует" або збільшувати тривалість інтервалу QT
Препарати, здатні викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует"
Комбінована терапія препаратами, які можуть спричинити шлуночкову тахікардію типу "пірует", протипоказана, т.к. збільшується ризик розвитку потенційно летальної шлуночкової тахікардії типу "пірует". До них відносяться:
антиаритмічні препарати: класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід), соталол, беприділ; інші (не антиаритмічні) препарати, такі як вінкамін; деякі нейролептики: фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульприд, тіаприд, вераліприд), бутірофенони (дроперидол, галдол; трициклічні антидепресанти; цизаприд; макролідні антибіотики (еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин, лумефантрін); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол; терфенадін.Препарати, здатні збільшувати тривалість інтервалу QT
Спільний прийом аміодарону з препаратами, здатними збільшувати тривалість інтервалу QT, повинен ґрунтуватися на ретельній оцінці для кожного пацієнта співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику (можливість зростання ризику шлуночкової тахікардії типу "пірует"), при застосуванні таких комбінацій необхідно пацієнтів. виявлення подовження інтервалу QT), вміст калію та магнію в крові.
У пацієнтів, які приймають аміодарон, слід уникати застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин.
Препарати, що уріжають серцевий ритм або викликають порушення автоматизму або провідності
Комбінована терапія із цими препаратами не рекомендується.
Бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, що зменшують ЧСС (верапаміл, дилтіазем), можуть викликати порушення автоматизму (розвиток надмірної брадикардії) та провідності.
Препарати, здатні викликати гіпокаліємію
Нерекомендовані комбінації
зі проносними, стимулюючими перистальтику кишечника, які можуть спричиняти гіпокаліємію, яка збільшує ризик розвитку шлуночкової тахікардії типу "пірует". При поєднанні з аміодароном слід застосовувати проносні інші групи.Комбінації, що потребують обережності при застосуванні
з діуретиками, що викликають гіпокаліємію (в монотерапії або в комбінаціях з іншими препаратами); з системними кортикостероїдами (глюкокортикоїдами, мінералокортикоїдами), тетракозактидом;Необхідно запобігати розвитку гіпоглікемії, а у разі її виникнення відновлювати до нормального рівня вміст калію в крові, контролювати концентрацію електролітів у крові та ЕКГ (на предмет можливого подовження інтервалу QT), а у разі виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" не слід застосовувати антиаритмічні препарати (повинна бути розпочата шлуночкова кардіостимуляція; можливе внутрішньовенне введення солей магнію).
Препарати для інгаляційної анестезії
Повідомлялося про можливість розвитку наступних тяжких ускладнень у пацієнтів, які приймають аміодарон, при проведенні загальної анестезії: брадикардії (резистентної до введення атропіну), зниження артеріального тиску, порушень провідності, зниження серцевого викиду.
Спостерігалися дуже рідкісні випадки тяжких ускладнень з боку дихальної системи, іноді фатальних (гострий дихальний дистрес-синдром дорослих, який розвивався безпосередньо після хірургічного втручання та виникнення якого пов'язується з високими концентраціями кисню).
Препарати, що уріджують серцевий ритм (клонідин, гуанфацин, інгібітори холінестерази (донепезил, галантамін, рівастигмін, такрин, амбенонію хлорид, піридостигміну бромід, неостигміну бромід), пілокарпін
Ризик розвитку надмірної брадикардії (кумулятивні ефекти).
Вплив аміодарону на інші лікарські препарати
Аміодарон та/або його метаболіт дезетиламіодарон пригнічують ізоферменти CYP1А1, CYP1А2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-глікопротеїну і можуть збільшувати системну експозицію лікарських препаратів, що є їх субстратами. У зв'язку з тривалим Т1/2 аміодарону ця взаємодія може спостерігатися навіть за кілька місяців після припинення його прийому.
Лікарські препарати є субстратами P-gp
Аміодарон є інгібітором Pgp. Очікується, що його спільний прийом із препаратами, що є субстратами P-gp, призведе до збільшення системної експозиції останніх.
Серцеві глікозиди (препарати наперстянки)
Можливість виникнення порушень автоматизму (виражена брадикардія) та передсердно-шлуночкової провідності. Крім того, при комбінації дигоксину з аміодароном можливе збільшення концентрації дигоксину в плазмі (через зниження його кліренсу). Тому при поєднанні дигоксину з аміодароном необхідно визначати концентрацію дигоксину в крові та контролювати можливі клінічні та електрокардіографічні прояви дигіталісної інтоксикації. Може знадобитися зниження доз дигоксину.
Дабігатран
Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні аміодарону з дабігатраном через ризик виникнення кровотечі. Можлива корекція дози дабігатрану відповідно до вказівок у його інструкції із застосування.
Лікарські препарати є субстратами ізоферменту CYP2C9
Аміодарон підвищує концентрацію у крові препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2C9, таких як варфарин або фенітоїн за рахунок інгібування цитохрому Р450 2С9.
Варфарін
При комбінації варфарину з аміодароном можливе посилення ефектів непрямого антикоагулянту, що збільшує ризик кровотечі. Слід частіше контролювати протромбіновий час (шляхом визначення MHO) та проводити корекцію доз антикоагулянту як під час лікування аміодароном, так і після припинення його прийому.
Фенітоїн
При поєднанні фенітоїну з аміодароном можливий розвиток передозування фенітоїну, що може призводити до появи неврологічних симптомів; необхідний клінічний моніторинг та зниження дози фенітоїну при перших ознаках передозування, бажано визначення концентрації фенітоїну в плазмі крові.
Лікарські препарати є субстратами ізоферменту CYP2D6
Флекаїнід
Аміодарон підвищує плазмову концентрацію флекаїніду за рахунок інгібування ізоферменту CYP2D6, у зв'язку з чим потрібна корекція доз флекаїніду.
Лікарські препарати є субстратами ізоферменту CYP3A4
При поєднанні аміодарону, інгібітору ізоферменту CYP3A4, з цими лікарськими препаратами можливе підвищення їх плазмових концентрацій, що може призводити до збільшення їх токсичності та/або посилення фармакодинамічних ефектів та може вимагати зниження їх доз. Нижче наведено такі лікарські засоби.
Циклоспорин
Поєднання циклоспорину з аміодароном може збільшити концентрації циклоспорину в плазмі, необхідна корекція дози.
Фентаніл
Комбінація з аміодароном може збільшити фармакодинамічні ефекти фентанілу та збільшувати ризик розвитку його токсичних ефектів.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) (симвастатин, аторвастатин та ловастатин)
Збільшення ризику м'язової токсичності статинів при одночасному застосуванні з аміодароном. Рекомендується застосування статинів, що не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4.
Інші препарати, що метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4: лідокаїн (ризик розвитку синусової брадикардії та неврологічних симптомів), такролімус (ризик нефротоксичності), силденафіл (ризик збільшення його побічних ефектів), мідазолам (ризик розвитку психомоторних ефектів), тріра .
Лікарський препарат, що є субстратом ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4 – декстрометорфан
Аміодарон пригнічує ізоферменти CYP2D6 та CYP3A4 і може теоретично підвищити плазмову концентрацію декстрометорфану.
Клопідогрів
Клопідогрел є неактивним тієнопіримідиновим препаратом, що метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Можлива взаємодія між клопідогрелом та аміодароном, що може призвести до зниження ефективності клопідогрелу.
Вплив інших лікарських засобів на аміодарон
Інгібітори ізоферментів CYP3A4 та CYP2C8 можуть мати потенціал інгібування метаболізму аміодарону та збільшення його концентрації у крові та, відповідно, його фармакодинамічних та побічних ефектів.
Рекомендовано уникати прийому інгібіторів CYP3A4 (наприклад, грейпфрутового соку та деяких лікарських препаратів, таких як циметидин, та інгібітори ВІЛ-протеази (в т.ч. індинавір) під час терапії аміодароном. Інгібітори ВІЛ-протеази при одночасному застосуванні у крові.
Індуктори ізоферменту CYP3A4
ріфампіцин
Рифампіцин є потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, при сумісному застосуванні з аміодароном він може знижувати плазмові концентрації аміодарону та дезетиламіодарону.
Препарати звіробою продірявленого
Звіробій продірявлений є потужним індуктором ізоферменту CYP3A4. У зв'язку з цим теоретично можливе зниження плазмової концентрації аміодарону та зменшення його ефекту (клінічні дані відсутні).
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Вагітність
Доступна в даний час клінічна інформація недостатня для визначення можливості або неможливості виникнення вад розвитку у ембріона при застосуванні аміодарону в І триместрі вагітності.
Оскільки щитовидна залоза плода починає пов'язувати йод лише з 14-го тижня вагітності (аменореї), то не очікується впливу на неї аміодарону у разі його раннього застосування. Надлишок йоду при застосуванні препарату після цього періоду може призвести до появи лабораторних симптомів гіпотиреозу у новонародженого або навіть формування у нього клінічно значущого зоба.
Зважаючи на вплив препарату на щитовидну залозу плода, аміодарон протипоказаний у період вагітності, за винятком особливих випадків, коли очікувана користь перевищує ризики (при життєзагрозливих шлуночкових порушеннях ритму серця).
Період годування груддю
Аміодарон виділяється у грудне молоко у значних кількостях, тому він протипоказаний у період годування груддю (у цей період препарат слід відмінити або припинити грудне вигодовування).
Побічна дія
Частота побічних ефектів була визначена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, <10); нечасто (≥0.1%, <1%); рідко (≥0.01%, <0.1%); дуже рідко, включаючи окремі повідомлення (<0.01%); частота невідома (за наявними даними частоту визначити не можна).
Серцево-судинна система: часто – брадикардія, зазвичай помірна, вираженість якої залежить від дози препарату; нечасто - порушення провідності (синоатріальна блокада, AV-блокада різних ступенів), аритмогенна дія (є повідомлення про виникнення нових аритмій або посилення існуючих, у деяких випадках - з подальшою зупинкою серця); на підставі наявних даних неможливо визначити, чи спричинене виникнення цих порушень ритму дією препарату Кордарон®, тяжкістю серцево-судинної патології або є наслідком неефективності лікування. Ці ефекти спостерігаються в основному у випадках застосування препарату Кордарон разом з лікарськими препаратами, що подовжують період реполяризації шлуночків серця (інтервал QTс) або при порушеннях вмісту електролітів у крові.
Дуже рідко – виражена брадикардія або, у виняткових випадках, зупинка синусового вузла, які відзначалися у деяких пацієнтів (пацієнти з дисфункцією синусового вузла та пацієнти похилого віку), васкуліт; частота невідома – прогресування хронічної серцевої недостатності (при тривалому застосуванні), шлуночкова тахікардія типу “пірует”.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, дисгевзія (притуплення або втрата смакових відчуттів), які зазвичай виникають при прийомі навантажувальної дози і проходять після її зменшення.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто - ізольоване підвищення активності трансаміназ у сироватці крові, зазвичай помірне (перевищення нормальних значень у 1.5-3 рази; знижується при зменшенні дози або спонтанно); часто - гостре ураження печінки з підвищенням активності трансаміназ та/або жовтяницею, включаючи розвиток печінкової недостатності, іноді фатальної; дуже рідко – хронічні захворювання печінки (псевдоалкогольний гепатит, цироз), іноді фатальні. Навіть при помірному підвищенні активності трансаміназ у крові, що спостерігається після лікування, що тривало понад 6 місяців, слід підозрювати на хронічне ураження печінки.
З боку дихальної системи: часто – легенева токсичність, іноді фатальна (альвеолярний/інтерстиціальний пневмоніт або фіброз, плеврит, облітеруючий бронхіоліт з пневмонією). Хоча ці зміни можуть призвести до розвитку легеневого фіброзу, вони переважно оборотні при ранній відміні аміодарону і при застосуванні глюкокортикоїдів або без їх застосування. Клінічні прояви зазвичай зникають протягом 3-4 тижнів. Відновлення рентгенологічної картини та функції легень відбувається повільніше (кілька місяців). Поява у пацієнта, який приймає аміодарон, вираженої задишки або сухого кашлю, що супроводжуються, так і не супроводжуються погіршенням загального стану (підвищеною стомлюваністю, зниженням маси тіла, підвищенням температури тіла) вимагає проведення рентгенографії грудної клітки і, при необхідності, відміни препарату.
Дуже рідко - бронхоспазм (у пацієнтів з тяжкою дихальною недостатністю, особливо у пацієнтів з бронхіальною астмою), гострий респіраторний дистрес-синдром (іноді з летальним результатом і іноді безпосередньо після хірургічних втручань; передбачається можливість взаємодії з високою концентрацією кисню).
Частота невідома – легенева кровотеча.
З боку органу зору: дуже часто - мікровідкладення в епітелії рогівки, що складаються зі складних ліпідів, включаючи ліпофусцин, вони зазвичай обмежені областю зіниці і не вимагають припинення лікування та зникають після відміни препарату, іноді можуть викликати порушення зору у вигляді появи кольорового ореолу або нечіткості. контурів при яскравому висвітленні; дуже рідко - неврит зорового нерва/зорової невропатії (зв'язок з аміодароном досі не встановлений; однак, оскільки неврит зорового нерва може призводити до сліпоти, при появі нечіткості зору або зниження гостроти зору на фоні прийому препарату Кордарон® рекомендується провести повне включаючи фундоскопію, та у разі виявлення невриту зорового нерва припинити прийом препарату).
З боку ендокринної системи: часто – гіпотиреоз (збільшення маси тіла, мерзлякуватість, апатія, знижена активність, сонливість, надмірна, порівняно з очікуваною дією аміодарону, брадикардія). Діагноз підтверджується виявленням підвищеного рівня ТТГ сироватки крові (за допомогою надчутливого аналізу ТТГ); нормалізація функції щитовидної залози зазвичай спостерігається протягом 1-3 місяців після припинення лікування; у ситуаціях, пов'язаних із небезпекою для життя, лікування аміодароном може бути продовжено з одночасним додатковим призначенням L-тироксину під контролем рівня ТТГ у сироватці крові.
Також часто виникає гіпертиреоз, іноді фатальний, поява якого можлива під час лікування та після нього (були описані випадки гіпертиреозу, що розвинувся через кілька місяців після відміни аміодарону). Гіпертиреоз протікає більш потайно з невеликою кількістю симптомів: незначна незрозуміла втрата маси тіла, зменшення антиаритмічної та/або антиангінальної ефективності; психічні розлади у пацієнтів похилого віку чи навіть явища тиреотоксикозу. Діагноз підтверджується виявленням зниження рівня ТТГ сироватки крові (за допомогою надчутливого аналізу на ТТГ). При виявленні гіпертиреозу аміодарон має бути скасовано. Нормалізація функції щитовидної залози зазвичай відбувається протягом декількох місяців після відміни препарату. При цьому клінічна симптоматика нормалізується раніше (через 3-4 тижні), ніж відбувається нормалізація рівня гормонів щитовидної залози. Тяжкі випадки можуть призводити до смерті, тому в таких випадках потрібне невідкладне лікарське втручання. Лікування у кожному окремому випадку підбирається індивідуально. Якщо стан пацієнта погіршується як через тиреотоксикоз, так і у зв'язку з небезпечним дисбалансом між потребою міокарда в кисні і його доставкою, рекомендується негайно розпочати лікування: застосування антитиреоїдних препаратів (які не завжди можуть бути ефективними в цьому випадку), лікування кортикостероїдами ( 1 мг/кг), яке триває досить довго (3 місяці), бета-адреноблокатори.
Дуже рідко – синдром порушення секреції АДГ.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – фотосенсибілізація; часто (у разі тривалого застосування препарату у високих добових дозах) – сірувата або блакитна пігментація шкіри (після припинення лікування ця пігментація повільно зникає); дуже рідко – еритема (під час променевої терапії), шкірний висип (зазвичай малоспецифічний), алопеція, ексфоліативний дерматит, алопеція; частота невідома – кропив'янка.
З боку нервової системи: часто – тремор або інші екстрапірамідні симптоми, порушення сну, кошмарні сновидіння; нечасто - сенсомоторні периферичні невропатії та/або міопатія (зазвичай оборотні протягом декількох місяців після відміни препарату, але іноді не повністю); дуже рідко – мозочкова атаксія, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина головного мозку), головний біль.
З боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – епідидиміт, імпотенція.
З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія.
Алергічні реакції: частота невідома – ангіоневротичний набряк (набряк Квінке).
Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові.
Загальні розлади: частота невідома – утворення гранульом, включаючи гранульому кісткового мозку.
Протипоказання до застосування
СССУ (синусова брадикардія, синоатріальна блокада), за винятком випадків їх корекції штучним водієм ритму (небезпека "зупинки" синусового вузла); AV-блокада II та III ступеня за відсутності штучного водія ритму (кардіостимулятора); гіпокаліємія, гіпомагніємія; дисфункція щитовидної залози (гіпотиреоз, гіпертиреоз); вроджене або набуте подовження інтервалу QT; поєднання з препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток пароксизмальних тахікардій, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsade de pointes): антиа гідрохінідин, дизопірамід, прокаїнамід); антиаритмічні препарати класу III (дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат); соталол; інші (не антиаритмічні) препарати, такі як беприділ; вінкамін; деякі нейролептики фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин, флуфеназин), бензаміди (амісульприд, сультоприд, сульпірид, тіаприд, вераліприд), бутирофенони (дроперидол, галопері; цизаприд; трициклічні антидепресанти; антибіотики групи макролідів (зокрема еритроміцин при внутрішньовенному введенні, спіраміцин); азоли; протималярійні препарати (хінін, хлорохін, мефлохін, галофантрин); пентамідин при парентеральному введенні; дифеманілу метилсульфат; мізоластин; астемізол, терфенадін; фторхінолони; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); вагітність; період лактації; непереносимість лактози (дефіцит лактази), синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу); підвищена чутливість до йоду, препарат
З обережністю слід застосовувати при декомпенсованій або тяжкій хронічній (III-IV функціонального класу за класифікацією NYНA) серцевій недостатності, печінковій недостатності, бронхіальній астмі, тяжкій дихальній недостатності, у пацієнтів похилого віку (високий ризик розвитку вираженої брадикардії), при AV-блокаді І ступеня .
особливі вказівки
Т.к. побічні ефекти аміодарону є дозозалежними, слід лікування пацієнтів мінімальними ефективними дозами, щоб мінімізувати можливість їх виникнення.
Пацієнтів слід попередити про те, щоб вони під час лікування уникали впливу прямих сонячних променів або вживали захисних заходів (наприклад, застосування сонцезахисного крему, носіння відповідного одягу).
Моніторинг лікування
Перед початком прийому аміодарону рекомендується провести дослідження ЕКГ та визначення вмісту калію в крові. Гіпокаліємія повинна бути скоригована на початок застосування аміодарону. Під час лікування необхідно регулярно контролювати ЕКГ (кожні 3 місяці) та активність трансаміназ та інші показники функції печінки.
Крім цього у зв'язку з тим, що аміодарон може викликати гіпотиреоз або гіпертиреоз, особливо у пацієнтів із захворюваннями щитовидної залози в анамнезі, перед прийомом аміодарону слід провести клінічне та лабораторне (концентрація ТТГ у сироватці крові, визначена за допомогою ультрачутливого аналізу на ТТГ). предмет виявлення порушень функції та захворювань щитовидної залози. Під час лікування аміодароном і протягом декількох місяців після його припинення слід регулярно обстежувати пацієнта щодо виявлення клінічних або лабораторних ознак зміни функції щитовидної залози. При підозрі на порушення функції щитовидної залози необхідно здійснити визначення концентрації ТТГ у сироватці крові (за допомогою ультрачутливого аналізу на ТТГ).
У пацієнтів, які тривалий час одержували лікування з приводу порушень ритму, повідомлялося про випадки збільшення частоти дефібриляції шлуночків та/або збільшення порога спрацьовування кардіостимулятора або імплантованого дефібрилятора, що може знижувати ефективність цих пристроїв. Тому перед початком або під час лікування аміодароном слід регулярно перевіряти правильність їхнього функціонування.
Незалежно від наявності або відсутності під час лікування аміодароном легеневої симптоматики рекомендується кожні 6 місяців проводити рентгенологічне дослідження легень та легеневі функціональні проби.
Поява задишки або сухого кашлю, як ізольованих, так і у супроводі погіршення загального стану (стомлюваність, зниження маси тіла, лихоманка), може вказувати на легеневу токсичність, таку як інтерстиціальний пневмоніт, підозра на розвиток якого вимагає проведення рентгенологічного дослідження легень та проведення лег проб.
Внаслідок подовження періоду реполяризації шлуночків серця, фармакологічна дія препарату Кордарон® викликає певні зміни ЕКГ: подовження інтервалу QT, QTс (корегованого), можлива поява хвиль U. Допустимо збільшення інтервалу QTс не більше 450 мс або не більше ніж на 25% від початкової. Ці зміни не є проявом токсичної дії препарату, проте вимагають контролю для корекції дози та оцінки можливої проаритмогенної дії препарату Кордарон.
При розвитку AV-блокади II та III ступеня, синоатріальної блокади або двопучкової внутрішньошлуночкової блокади лікування повинно бути припинено. У разі виникнення AV-блокади I ступеня слід посилити спостереження.
Хоча відзначалося виникнення аритмії або обтяження наявних порушень ритму, іноді фатальних, проаритмогенний ефект аміодарону є слабко вираженим (менш вираженим, ніж у більшості антиаритмічних препаратів) і зазвичай проявляється в контексті факторів, що збільшують тривалість інтервалу QT, таких як взаємодія з іншими лікарськими препаратами та/або при порушеннях вмісту електролітів у крові. Незважаючи на здатність аміодарону збільшувати тривалість інтервалу QT, він показав низьку активність щодо провокування шлуночкової тахікардії типу "пірует".
При розпливчастому зорі або зниженні гостроти зору необхідно терміново провести офтальмологічне обстеження, включаючи огляд очного дна. При розвитку невропатії або невриту зорового нерва, спричинених аміодароном, препарат необхідно відмінити через небезпеку розвитку сліпоти.
Оскільки Кордарон містить йод, його прийом може порушувати поглинання радіоактивного йоду та спотворювати результати радіоізотопного дослідження щитовидної залози, проте прийом препарату не впливає на достовірність визначення вмісту Т3, Т4 та ТТГ у плазмі крові. Аміодарон інгібує периферичне перетворення тироксину (Т4) на трийодтиронін (Т3) і може викликати ізольовані біохімічні зміни (збільшення концентрації вільного Т4 у сироватці крові, при незначно зниженій або навіть нормальній концентрації вільного Т3 у сироватці крові) у клінічних причин для відміни аміодарону.
Розвиток гіпотиреозу можна запідозрити з появою наступних клінічних ознак, які зазвичай слабо виражені: збільшення маси тіла, непереносимість холоду, зниження активності, надмірна брадикардія.
Перед хірургічним втручанням слід повідомити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає Кордарон®.
Тривале лікування препаратом Кордарон може посилити гемодинамічний ризик, властивий місцевій або загальній анестезії. Особливо це відноситься до його брадикардичним та гіпотензивним ефектам, зниження серцевого викиду та порушень провідності.
Крім того, у пацієнтів, які приймали Кордарон®, в окремих випадках безпосередньо після хірургічного втручання відзначали гострий респіраторний дистрес-синдром. При штучній вентиляції легень таким пацієнтам потрібний ретельний контроль.
Рекомендується ретельний моніторинг функціональних печінкових тестів (визначення активності трансаміназ) перед початком прийому препарату Кордарон і регулярно під час лікування препаратом. При прийомі препарату Кордарон® можливі гострі порушення функції печінки (включаючи гепатоцелюлярну або печінкову недостатність, іноді фатальні) та хронічне ураження печінки. Тому лікування аміодароном має бути припинено при підвищенні активності трансаміназ, що в 3 рази перевищує ВГН.
Клінічні та лабораторні ознаки хронічної печінкової недостатності при прийомі аміодарону внутрішньо можуть бути мінімально вираженими (гепатомегалія, підвищення активності трансаміназ, що в 5 разів перевищує ВГН) та оборотними після відміни препарату, проте повідомлялося про випадки смертельного результату при ураженні печінки.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Виходячи з даних безпеки, відсутні докази того, що аміодарон порушує здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Однак як запобіжний засіб пацієнтам з пароксизмами тяжких порушень ритму в період лікування препаратом Кордарон® бажано утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Застосування при порушеннях функції нирок
Незначне виведення препарату із сечею дозволяє призначати препарат при нирковій недостатності у середніх дозах. Аміодарон та його метаболіти не піддаються діалізу.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю застосовують при печінковій недостатності.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
З обережністю слід застосовувати пацієнтам похилого віку (високий ризик розвитку вираженої брадикардії).
Застосування у дітей
Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).
Нозологія (коди МКЛ)I45.6 Синдром передчасного збудження I47.1 Надшлуночкова тахікардія I47.2 Шлуночкова тахікардія I48 Фібриляція та тріпотіння передсердь I49.0 Фібриляція та тріпотіння шлуночків
Власник реєстраційного посвідчення
SANOFI-AVENTIS FRANCE (Франція)
Вироблено
CHINOIN Pharmaceutical and Chemical Works Private Co. Ltd. (Угорщина)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Венгрия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Кордарон таблетки 200 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Кордарон таблетки 200 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Присмотритесь еще к такому товару на нашем сайте. Хотите приобрести Кордарон таблетки 200 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Амиодарон концентрат для приготовления раствора для внутривенного введения 50 мг/мл 3 мл ампулы 10 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон-Акри таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт., Амиодарон таблетки 200 мг 30 шт., Кордарон раствор для внутривенного введения 150 мг ампулы 3 мл 6 шт..