Ко-Перинева таблетки 1,25 мг+4 мг 90 шт Цена

Антигипертензивное комбинированное лекарственное средство.

Периндоприл - ингибитор АПФ. АПФ, или кининаза II, является экзопептидазой, которая осуществляет как превращение ангиотензина I в сосудосуживающее вещество ангиотензин II, так и разрушение брадикинина, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида.

В результате периндоприл снижает секрецию альдостерона; по принципу отрицательной обратной связи увеличивает активность ренина в плазме крови; при длительном применении уменьшает ОПСС, что обусловлено, в основном, действием на сосуды в мышцах и почках. Эти эффекты не сопровождаются задержкой ионов натрия и жидкости или развитием рефлекторной тахикардии.

Периндоприл нормализует работу миокарда, снижая преднагрузку и постнагрузку.

При изучении показателей гемодинамики у пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН) было выявлено: снижение давления наполнения в левом и правом желудочках сердца; снижение ОПСС; увеличение сердечного выброса; усиление мышечного периферического кровотока.

Периндоприл эффективен для лечения артериальной гипертензии любой степени тяжести.

Антигипертензивное действие достигает максимума через 4-6 ч после однократного приема внутрь и сохраняется в течение 24 ч. Через 24 ч после приема наблюдается выраженное (порядка 80%) остаточное ингибирование АПФ.

Периндоприл оказывает антигипертензивное действие у пациентов как с низкой, так и с нормальной активностью ренина в плазме крови.

Одновременное применение тиазидных диуретиков усиливает выраженность антигипертензивного действия. Кроме этого, комбинирование ингибитора АПФ и тиазидного диуретика также приводит к снижению риска гипокалиемии на фоне приема диуретиков.

Индапамид относится к группе сульфонамидов, по фармакологическим свойствам близок к тиазидным диуретикам. Индапамид ингибирует реабсорбцию ионов натрия в кортикальном сегменте петли Генле, что приводит к увеличению выведения почками ионов натрия, хлора и в меньшей степени ионов калия и магния, усиливая тем самым диурез и снижая АД.

Антигипертензивное действие проявляется при применении препарата в дозах, оказывающих минимальное диуретическое действие.

Антигипертензивное действие индапамида связано с улучшением эластических свойств крупных артерий, уменьшением ОПСС.

Комбинированное лекарственное средство оказывает дозозависимое антигипертензивное действие как на диастолическое, так и на систолическое АД, как в положении "стоя", так и "лежа". уменьшает ГЛЖ, не влияет на концентрацию липидов в плазме крови (триглицеридов, общего холестерина, ЛПНП, ЛПВП), углеводный обмен (в т.ч. у пациентов с сопутствующим сахарным диабетом). Антигипертензивное действие сохраняется в течение 24 ч. Стабильный терапевтический эффект развивается менее чем через 1 месяц от начала терапии и не сопровождается тахифилаксией. Прекращение лечения не вызывает синдрома "отмены".

таб. 4 мг +1.25 мг: 30 або 90 шт.

Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одній стороні і з фаскою.

Допоміжні речовини напівфабрикату гранул: кальцію хлориду гексагідрат – 1.2 мг, лактози моногідрат – 61.83 мг, кросповідон – 8 мг.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 22.5 мг, натрію гідрокарбонат – 0.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.27 мг, магнію стеарат – 0.45 мг.

10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.

C09BA04 Периндоприл у комбінації з діуретиками

Антигіпертензивний препарат

індапамід

периндоприлу ербумін

Гіпотензивний комбінований засіб (інгібітор АПФ+діуретик)

Антигіпертензивний комбінований лікарський засіб.

Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду.

Через війну периндоприл знижує секрецію альдостерону; за принципом негативного зворотного зв'язку збільшує активність реніну у плазмі крові; при тривалому застосуванні зменшує ОПСС, що зумовлено, в основному, дією на судини у м'язах та нирках. Ці ефекти не супроводжуються затримкою іонів натрію та рідини або розвитком рефлекторної тахікардії.

Периндоприл нормалізує роботу міокарда, знижуючи переднавантаження та постнавантаження.

При вивченні показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) було виявлено: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду; посилення м'язового периферичного кровотоку

Периндоприл є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості.

Антигіпертензивна дія досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому спостерігається виражене (близько 80%) залишкове інгібування АПФ.

Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і нормальною активністю реніну в плазмі крові.

Одночасне застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивної дії. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.

Індапамід відноситься до групи сульфонамідів, за фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію, хлору та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ.

Антигіпертензивна дія проявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію.

Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС.

Комбінований лікарський засіб має дозозалежну антигіпертензивну дію як на діастолічний, так і на систолічний АТ, як у положенні "стоячи", так і "лежачи". зменшує ГЛШ, не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ, ЛПВЩ), вуглеводний обмін (в т.ч. у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом). Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Стабільний терапевтичний ефект розвивається менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдрому "скасування".

Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Для вживання всередину. Разову дозу приймають 1 раз на добу.

Для пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (КК 30-60 мл/хв) рекомендується починати терапію з необхідних доз однокомпонентних препаратів. Максимальна доза комбінації периндоприл/індапамід, що рекомендується, становить 0.625 мг/2 мг 1 раз на добу.

Пацієнтам з КК, рівним або перевищує 60 мл/хв, корекція дози не потрібна за умови регулярного контролю концентрації креатиніну та вмісту калію в плазмі крові.

Препарати літію : при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення концентрації літію в плазмі та пов'язані з цим токсичні ефекти. Додаткове призначення тіазидних діуретиків може сприяти подальшому підвищенню концентрації літію та збільшувати ризик проявів токсичності. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід регулярно контролювати вміст літію у плазмі крові.

Баклофен : можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози гіпотензивних препаратів.

Нестероїдні протизапальні засоби, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г на добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації та нестероїдних протизапальних засобів, особливо у літніх пацієнтів: пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, рекомендується контролювати функцію нирок як на початку спільної терапії, так і періодично в процесі лікування.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) : препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Кортикостероїди, тетракозактид : зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів).

Інші гіпотензивні засоби: можливе посилення антигіпертензивного ефекту.

Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС.

Інгібітори АПФ можуть спричиняти ангіоневротичний набряк. Ризик ангіоневротичного набряку може зростати при одночасному застосуванні з рацекадотрилом (застосовується при гострій діареї).

Інгібітори мішені рапаміцину в клітинах ссавців (мТОР) (сиролімус, еверолімус, темсіролімус). Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які приймають інгібітори мТОР одночасно з інгібіторами АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) та препарати калію : інгібітори АПФ зменшують втрату калію нирками, спричинену діуретиком. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові аж до летального результату. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище препаратів (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ.

Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.

Гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсулін : наведені нижче ефекти були описані для каптоприлу та еналаприлу. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні).

Гіпотензивні засоби та вазодилататори : одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску.

Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід : одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії.

Засоби для загальної анестезії : одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту.

Діуретики (тіазидні та "петлеві"): застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії, а додавання до терапії периндоприлу – до артеріальної гіпотензії.

Гліптин (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (DPP-IV) гліптином.

Симпатоміметики : можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Препарати золота : при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які одержують внутрішньовенно препарат золота (ауротіомалат натрію), були описані нітратоподібні реакції, що включають: гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.

Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «бенкет», наприклад, антиаритмічними засобами класу IA ) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія, тозилат), соталолом; деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити корекцію; контролювати інтервал QT.

Препарати, здатні викликати гіпокаліємію : амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикоїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі, при необхідності – його корекція. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника.

Серцеві глікозиди : гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію.

Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодвмісні контрастні речовини : зневоднення організму на фоні прийому діуретичних препаратів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини.

Солі кальцію : при одночасному призначенні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження екскреції іонів кальцію нирками.

Циклоспорин : можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину в плазмі крові, навіть при нормальному вмісті води та іонів натрію.

Протипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

Периндоприл інгібує на РААС і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду.

З боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: часто – парестезія, головний біль, запаморочення, астенія, вертиго; нечасто – порушення сну, лабільність настрою; дуже рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність.

З боку органу зору: часто – порушення зору.

З боку органу слуху: часто – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, у тому числі ортостатична гіпотензія; дуже рідко – порушення ритму серця, в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія, миготлива аритмія, а також стенокардія та інфаркт міокарда, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику; частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо, з летальним кінцем).

З боку дихальної системи: часто - на фоні застосування інгібіторів АПФ може виникати сухий кашель (довго зберігається під час прийому препаратів цієї групи та зникає після їх відміни), задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, біль в епігастрії, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту, диспепсія, запор, діарея; дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечника, холестатична жовтяниця, панкреатит, цитолітичний або холестатичний гепатит; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, свербіж, макулопапульозний висип; нечасто - ангіоневротичний набряк обличчя, губ, кінцівок, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані, кропив'янка, реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій, пурпуру; у пацієнтів з гострою формою системного червоного вовчаку можливе погіршення перебігу захворювання; дуже рідко – багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; відмічені випадки реакції фоточутливості.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів.

З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: нечасто – імпотенція.

Загальні реакції: часто – астенія; нечасто – підвищене потовиділення.

Лабораторні показники: рідко – гіперкальціємія; частота невідома – збільшення інтервалу QT на ЕКГ; підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові; підвищення активності печінкових ферментів; гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, які належать до групи ризику; гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Одночасна гіпохлоремія може призвести до метаболічного алкалозу компенсаторного характеру (ймовірність та тяжкість даного ефекту низька); гіперкаліємія, що частіше минає; незначне підвищення концентрації креатиніну в сечі та в плазмі крові, що проходить після відміни терапії, частіше у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії, при лікуванні артеріальної гіпертензії діуретиками та у разі ниркової недостатності.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі (зокрема на тлі прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність однієї функціонуючої нирки; печінкова енцефалопатія; тяжка печінкова недостатність; гіпокаліємія; одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасний прийом препаратів, здатних викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует"; одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2); вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ, індапаміду та інших похідних сульфонаміду.

У зв'язку з недостатнім досвідом клінічного застосування цю комбінацію не слід застосовувати: у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; у пацієнтів із нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю.

З обережністю

Стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; реноваскулярна гіпертензія, гіпонатріємія (підвищений ризик гіпотензії у пацієнтів, які отримують безсольову дієту або дієту зі зниженим вмістом натрію); гіповолемія (включаючи діарею, блювання); системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія); терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу); цукровий діабет, подагра, пригнічення кістковомозкового кровотворення, гіперурикемія (особливо супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), гіперкаліємія, стенокардія, цереброваскулярні захворювання (включаючи недостатність мозкового кровообігу), хронічна серцева недостатність (IV функціональна класу, лабільність АТ, представники негроїдної раси (знижена ефективність), спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі), проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран або десенсибілізація перед процедурою аферезу ЛПНЩ, стан після трансплантації нирки, терапія препаратами літію, ане

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. І тут лікування слід припинити. При поновленні комбінованої терапії компоненти слід застосовувати у низьких дозах або застосовувати лише один із них. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та кожні 2 місяці надалі. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії

У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії, особливо у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій. Тому при динамічному спостереженні пацієнтів слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові.

Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі поєднання будь-якого гіпотензивного препарату та діуретика, необхідний регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові.

Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок.

У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (в т.ч. системного червоного вовчаку, склеродермії), а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією . У деяких із цих пацієнтів виникали тяжкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка).

При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися будь-якої миті під час лікування. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірний епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.

Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси.

У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався набряк Квінке, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи.

У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.

Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у схильних до алергічних реакцій пацієнтів, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати призначення інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Тим не менш, анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасового скасування

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату, розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи.

При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів плазми крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркових артерій, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. та асцитом. Застосування інгібітору АПФ викликає блокаду цієї системи і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози препарату або протягом перших двох тижнів терапії. Іноді ці стани розвиваються гостро та інші терміни терапії. У таких випадках при відновленні терапії рекомендується застосовувати препарат у нижчій дозі і потім поступово збільшувати її.

Перед початком прийому препарату необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження артеріального тиску, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску.

Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої обережності слід дотримуватися, застосовуючи препарат у пацієнтів з ІХС та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз.

Лікування комбінацією периндоприл/індапамід пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркових артерій слід розпочинати з низької дози препарату в умовах стаціонару, контролюючи функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка зникає при відміні цієї комбінації.

У осіб з тяжкою серцевою недостатністю (IV функціонального класу за класифікацією NYHA) та пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу (небезпека спонтанного збільшення вмісту калію) лікування має починатися з низької дози препарату та під ретельним лікарським контролем.

У перший місяць терапії інгібіторами АПФ слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в плазмі крові у пацієнтів із цукровим діабетом та одержують лікування гіпоглікемічними препаратами для прийому внутрішньо або інсуліном.

Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну.

Проведення загальної анестезії на фоні застосування інгібіторів АПФ може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають гіпотензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, в т.ч. периндоприлу, за добу до хірургічної операції. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ.

При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.

Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. та периндоприлом. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон і його спірон ), а також цілого ряду лікарських засобів. У таких випадках лікування слід проводити з обережністю під регулярним контролем вмісту калію у сироватці крові.

До початку лікування необхідно визначити вміст іонів натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні препарати здатні спричинити гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку.

Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом), , серцевою недостатністю Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмій.

До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів.

Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень серцевого ритму, особливо поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію в плазмі. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути призначене відповідне лікування.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення концентрації кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів.

Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії.

При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих осіб нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л).

На початку лікування діуретиком у пацієнтів через гіповолемію та гіпонатріємію може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та збільшення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність є безпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, однак у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися.

Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Дія індапаміду та периндоприлу як окремо, так і в комбінації, не призводить до порушення психомоторних реакцій. Однак у деяких людей у відповідь на зниження АТ можуть розвиватися різні індивідуальні реакції, особливо на початку лікування або при додаванні інших гіпотензивних препаратів до терапії. В цьому випадку здатність керувати автомобілем або іншими механізмами може бути зниженою.

При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) лікування препаратом Періндоприл-Індапамід Ріхтер протипоказане. При помірній нирковій недостатності (КК 30-60 мл/хв) рекомендується розпочинати терапію комбінованим препаратом залежно від артеріального тиску. Пацієнтам з КК більше 60 мл/хв корекція дози не потрібна при регулярному контролі концентрації креатиніну та вмісту калію.

При тяжких порушеннях функції печінки лікування цим препаратом протипоказане.

При помірно вираженій печінковій недостатності корекція дози не потрібна.

Лікування у літніх пацієнтів слід розпочинати з урахуванням зниження артеріального тиску та функції нирок.

Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

KRKA-RUS OOO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ко-Перинева таблетки 1,25 мг+4 мг 90 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ко-Перинева таблетки 1,25 мг+4 мг 90 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Ко-Перинева таблетки 1,25 мг+4 мг 90 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Периндоприл плюс Индапамид Периндоприл Плюс Индапамид таблетки покрытые пленочной оболочкой 1,25 мг+4 мг 30 шт., Индапамид/Периндоприл-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 0,625 мг+2,5 мг 30 шт., Ко-Перинева таблетки 2,5 мг+8 мг 90 шт., Ко-Перинева таблетки 0,625 мг+2 мг 30 шт., Ко-Перинева таблетки 2,5 мг+8 мг 30 шт., Периндоприл плюс Индапамид Периндоприл Плюс Индапамид таблетки покрытые пленочной оболочкой 2,5 мг+8 мг 30 шт., Периндоприл плюс Индапамид Периндоприл Плюс Индапамид таблетки покрытые пленочной оболочкой 0,625 мг+2 мг 30 шт., Индапамид/Периндоприл-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 1,25 мг+5 мг 30 шт., Ко-Перинева таблетки 1,25 мг+4 мг 30 шт..