Ирузид таблетки 20 мг+25 мг 30 шт Цена

Комбинированный антигипертензивный препарат, который содержит ингибитор АПФ лизиноприл и тиазидный диуретик гидрохлоротиазид. Оказывает антигипертензивное и диуретическое действие. Гипотензивный эффект обоих компонентов аддитивный.

Лизиноприл - ингибитор АПФ, уменьшает образование ангиотензина II из ангиотензина I. Снижение содержания ангиотензина II ведет к прямому уменьшению выделения альдостерона. Уменьшает деградацию брадикинина и увеличивает синтез простагландинов. Снижает ОПСС, АД, преднагрузку, давление в легочных капиллярах, вызывает увеличение минутного объема крови и повышение толерантности к нагрузкам у больных хронической сердечной недостаточностью. Расширяет артерии в большей степени, чем вены. Некоторые эффекты объясняются воздействием на тканевые ренин-ангиотензиновые системы. При длительном применении уменьшается выраженность гипертрофии миокарда и стенок артерий резистивного типа. Улучшает кровоснабжение ишемизированного миокарда.

Антигипертензивный эффект начинается приблизительно через 6 ч и сохраняется в течение 24 ч. Продолжительность эффекта также зависит от величины дозы. Начало действия - через 1 ч. Максимальный эффект определяется через 6-7 ч. При артериальной гипертензии эффект отмечается в первые дни после начала лечения, стабильное действие развивается через 1-2 мес.

При резкой отмене препарата не наблюдается выраженного повышения АД.

Помимо снижения АД лизиноприл уменьшает альбуминурию. У пациентов с гипергликемией способствует нормализации функции поврежденного гломерулярного эндотелия.

Лизиноприл не влияет на концентрацию глюкозы в крови у больных с сахарным диабетом и не приводит к учащению случаев гипогликемии.

Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик, диуретический эффект которого связан с нарушением реабсорбции ионов натрия, хлора, калия, магния, воды в дистальном отделе нефрона; задерживает выведение ионов кальция, мочевой кислоты. Обладает антигипертензивными свойствами; гипотензивное действие развивается за счет расширения артериол. Практически не оказывает влияния на нормальный уровень АД.

Диуретический эффект развивается через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч и сохраняется на протяжении 6-12 ч. Антигипертензивное действие наступает через 3-4 дня, но для достижения оптимального терапевтического эффекта может потребоваться 3-4 недели.

таб. 20 мг+25 мг: 30 шт.

Таблетки світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі.

Допоміжні речовини : маннітол – 44 мг, кальцію фосфату дигідрат – 88 мг, крохмаль кукурудзяний – 21.3 мг, крохмаль прежелатинізований – 20 мг, барвник заліза оксид червоний – 0.5 мг, магнію стеарат – 1.65 мг.

30 шт. - блістери (1) - пачки картонні.

C09BA03 Лізиноприл у комбінації з діуретиками

Антигіпертензивний препарат

гідрохлортіазид

лізиноприл

Гіпотензивний комбінований засіб (інгібітор АПФ+діуретик)

Комбінований антигіпертензивний препарат, який містить інгібітор АПФ лізиноприл та тіазидний діуретик гідрохлортіазид. Чинить антигіпертензивну та діуретичну дію. Гіпотензивний ефект обох компонентів адитивний.

Лізиноприл – інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих на хронічну серцеву недостатність. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.

Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.

При різкій відміні препарату не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску.

Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.

Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.

Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний рівень артеріального тиску.

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і зберігається протягом 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні.

Артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, яким показана комбінована терапія лізиноприлом та гідрохлортіазидом).

Фіксовану комбінацію лізиноприл+гідрохлортіазид приймають внутрішньо у початковій дозі 10 мг/12.5 мг 1 раз на добу.

При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг 12.5 мг 1 раз на добу.

У пацієнтів з КК понад 30 і менше 80 мл/хв цю комбінацію можна застосовувати лише після титрування дози окремих компонентів. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.

Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препарати калію, замінники солі, що містять калій – підвищення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Вазодилататори, барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол – посилення гіпотензивної дії.

НПЗЗ, естрогени - зменшення антигіпертензивної дії лізиноприлу.

Препарати літію - уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію).

Антациди, колестірамін - знижується всмоктування із ШКТ.

Посилення нейротоксичності саліцилатів.

Зменшення дії гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних препаратів.

Посилення ефектів (включаючи побічні) серцевих глікозидів , дії периферичних міорелаксантів , зменшення виведення хінідину.

Зменшує ефективність пероральних контрацептивів .

При одночасному прийомі метилдопи збільшується ризик розвитку гемолізу.

Етанол посилює гіпотензивний ефект цієї комбінації.

Застосування лізиноприлу при вагітності протипоказане.

Якщо встановлена вагітність, прийом препарату слід негайно припинити. Прийом інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативні впливи препарату на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії.

При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід відмінити.

З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда.

З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця, гіпербілірубінемія; підвищення активності печінкових трансаміназ (особливо за наявності в анамнезі захворювань нирок, цукрового діабету та реноваскулярної гіпертензії).

З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищення потовиділення, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, випадання волосся.

З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи: диспное, сухий кашель, бронхоспазм, апное.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію).

Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні реакції на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія.

З боку сечовидільної системи: підвищення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові, уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність.

З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперкальціємія, гіперурикемія, гіперглікемія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози, загострення подагри.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія, артрит, міалгія, зниження потенції.

Загальні реакції: гарячка.

Ангіоневротичний набряк (в т.ч. набряк Квінке в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ); анурія; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекому; печінкова кома; тяжкі форми цукрового діабету; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до лізиноприлу, інших інгібіторів АПФ або гідрохлортіазиду та допоміжних речовин препарату.

З обережністю: аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія; двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирок, ниркова недостатність середнього та легкого ступеня (КК понад 30 мл/хв); первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; гіпоплазія кісткового мозку; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням солі); гіповолемічні стани (в т.ч. діарея, блювання); захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія); цукровий діабет; подагра; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіперурикемія; гіперкаліємія; ІХС; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); тяжка хронічна серцева недостатність; печінкова недостатність; літній вік.

Симптоматична гіпотензія може виникати після прийому початкової дози. Такі випадки трапляються частіше у хворих, у яких була втрата рідини та електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками. Тому необхідно припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до початку лікування комбінацією.

Найчастіше виражене зниження АТ виникає при зменшенні ОЦК, викликаному терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блювотою.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Воно найчастіше виявляється у хворих з тяжкою хронічною серцевою недостатністю, як наслідок застосування діуретиків у високих дозах, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. Таким пацієнтам на початку лікування потрібний суворий медичний контроль. Такий самий підхід необхідний при призначенні препарату пацієнтам з ІХС, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

До початку лікування слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити зменшений ОЦК ретельно контролювати дію початкової дози препарату на хворого.

При хронічній серцевій недостатності виражене зниження артеріального тиску після початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Відзначено випадки гострої ниркової недостатності.

У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Це частіше спостерігалося у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у хворих, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, який може виникнути у будь-який період лікування. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли виник набряк лише обличчя та губ, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних засобів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому слід негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів.

У пацієнтів, у яких в анамнезі вже був ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ.

При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ.

Анафілактична реакція відмічена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю (AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу.

При застосуванні препаратів, що знижують артеріальний тиск, у хворих при великому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II.

Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути шляхом збільшення ОЦК.

Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.

У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом калію або препаратів, що викликають збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушеною функцією нирок.

У пацієнтів, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (які знаходяться на дієті з обмеженням солі) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, перед початком лікування слід компенсувати втрату рідини та солей.

Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози гіпоглікемічних засобів для внутрішнього застосування.

Тіазидні діуретики можуть знижувати виділення кальцію нирками та спричиняти гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу. Рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз.

У період лікування препаратом необхідний регулярний контроль у плазмі калію, глюкози, сечовини, ліпідів.

У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату.

Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК).

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.

Протипоказання: виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); гемодіаліз із використанням високопроточних мембран.

З обережністю: печінкова недостатність.

Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

BELUPO, Pharmaceuticals & Cosmetics dd (Хорватія)

Страна производства (на момент написания) Хорватия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Ирузид таблетки 20 мг+25 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Ирузид таблетки 20 мг+25 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Ирузид таблетки 20 мг+25 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Ацетазоламид таблетки 250 мг 30 шт., Ко-Диротон таблетки 20 мг+12,5 мг 30 шт., Ко-Диротон таблетки 10 мг+12,5 мг 30 шт., Диакарб таблетки 250 мг 30 шт., Ирузид таблетки 20 мг+12,5 мг 30 шт., Ирузид таблетки 10 мг+12,5 мг 30 шт., Лизоретик таблетки 20 мг+12,5 мг 28 шт., Лизоретик таблетки 10 мг+12,5 мг 28 шт., Ко-Диротон таблетки 10 мг+12,5 мг 10 шт..