Финлепсин таблетки 200 мг 50 шт Цена

Противоэпилептический препарат (производное дибензазепина), оказывающий также антидепрессивное, антипсихотическое и антидиуретическое действие, обладает анальгезирующим действием у больных с невралгией. Механизм действия связан с блокадой потенциалзависимых натриевых каналов, что приводит к стабилизации мембраны перевозбужденных нейронов, ингибированию возникновения серийных разрядов нейронов и снижению синаптического проведения импульсов. Предотвращает повторное образование Na+-зависимых потенциалов действия в деполяризованных нейронах. Снижает высвобождение возбуждающей нейромедиаторной аминокислоты глутамата, повышает сниженный судорожный порог ЦНС и, таким образом, уменьшает риск развития эпилептического приступа. Увеличивает проводимость K+, модулирует потенциалзависимые Ca2+каналы, что также может вносить вклад в противосудорожное действие препарата. Эффективен при фокальных (парциальных) эпилептических приступах (простых и комплексных), сопровождающихся или не сопровождающихся вторичной генерализацией, при генерализованных тонико-клонических эпилептических приступах, а также при комбинации указанных типов приступов (обычно неэффективен при малых приступах - petit mal, абсансах и миоклонических приступах). У пациентов с эпилепсией (в особенности у детей и подростков) отмечено положительное влияние на симптомы тревожности и депрессии, а также снижение раздражительности и агрессивности. Влияние на когнитивную функцию и психомоторные показатели зависит от дозы. Начало противосудорожного эффекта варьирует от нескольких часов до нескольких дней (иногда до 1 мес вследствие аутоиндукции метаболизма).

При эссенциальной и вторичной невралгии тройничного нерва карбамазепин в большинстве случаев предупреждает появление болевых приступов. Ослабление болей при невралгии тройничного нерва отмечается через 8-72 ч.

При синдроме алкогольной абстиненции повышает порог судорожной готовности, который в данном состоянии обычно снижен и уменьшает выраженность клинических проявлений синдрома (повышенная возбудимость, тремор, нарушения походки).

Антипсихотическое (антиманиакальное) действие развивается через 7-10 дней, может быть обусловлено угнетением метаболизма допамина и норадреналина.

таб. 200 мг: 30, 40 чи 50 шт.

Пігулки білі круглі з фаскою, опуклі з одного боку та ризиком у вигляді клиноподібного поглиблення – з іншого, з гладкою поверхнею, неушкодженими краями та однорідним зовнішнім виглядом.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна (тип 12), желатин, кроскармелоза натрію, стеарат магнію.

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні з контролем першого розтину.
10 шт. - блістери (4) - пачки картонні з контролем першого розтину.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні з контролем першого розтину.

N03AF01 Carbamazepine

Протисудомний препарат

карбамазепін

Протиепілептичний засіб

Список Б. Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.

Термін придатності – 3 роки.

Протиепілептичний препарат (похідне дибензазепіну), що надає також антидепресивну, антипсихотичну та антидіуретичну дію, має аналгетичну дію у хворих з невралгією. Механізм дії пов'язаний з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації мембрани перезбуджених нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів та зниження синаптичного проведення імпульсів. Запобігає повторному утворенню Na + -залежних потенціалів дії в деполяризованих нейронах. Знижує вивільнення збудливої ​​нейромедіаторної амінокислоти глутамату, збільшує знижений судомний поріг ЦНС і, таким чином, зменшує ризик розвитку епілептичного нападу. Збільшує провідність K + , модулює потенціалзалежні Ca2+канали, що також може робити внесок у протисудомну дію препарату. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах - petit mal, абсансах і міо ). У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) відзначено позитивний вплив на симптоми тривожності та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію та психомоторні показники залежить від дози. Початок протисудомного ефекту варіює від кількох годин до кількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму).

При есенціальній та вторинній невралгії трійчастого нерва карбамазепін здебільшого попереджає появу больових нападів. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год.

При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, який у даному стані зазвичай знижений та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи).

Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена ​​пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну.

Препарат призначають внутрішньо, під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Епілепсія

По можливості Фінлепсин ® слід призначати як монотерапію.

Приєднання Фінлепсину до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід здійснювати поступово, при цьому дози застосовуваних препаратів при необхідності коригують.

Якщо хворий забув своєчасно прийняти чергову дозу препарату, слід прийняти пропущену дозу відразу, як тільки це недопущення стало поміченим, при цьому не можна приймати подвійну дозу препарату.

Дорослі

Початкова доза – 200-400 мг (1-2 таб.) на добу, потім дозу поступово підвищують до досягнення оптимального ефекту. Підтримуюча доза – 800-1200 мг на добу, які розподіляються на 1-3 прийоми на добу.

Максимальна добова доза – 1,6-2 г.

Діти

Якщо дитина не в змозі проковтнути таблетку цілком, її можна розжувати, потовкти або збовтати у невеликій кількості води.

Початкова доза для дітей віком від 1 до 5 років – 100-200 мг на добу, потім дозу поступово підвищують на 100 мг на добу до досягнення оптимального ефекту; для дітей від 6 до 10 років – 200 мг на добу, потім дозу поступово підвищують на 100 мг на добу до досягнення оптимального ефекту; для дітей від 11 до 15 років – 100-300 мг на добу, потім дозу поступово підвищують на 100 мг на добу до досягнення оптимального ефекту.

Підтримуючі дози: для дітей віком 1-5 років – 200-400 мг на добу (у кілька прийомів), 6-10 років – 400-600 мг на добу (у 2-3 прийоми); 11-15 років - 600-1000 мг на добу (в 2-3 прийоми).

Рекомендована схема дозування представлена ​​таблиці.

Тривалість застосування залежить від показання та індивідуальної реакції хворого на препарат. Рішення про переведення хворого на Фінлепсин ® , тривалість його застосування та скасування лікування приймається лікарем індивідуально. Можливість зниження дози препарату або припинення лікування розглядається після 2-3-річного періоду повної відсутності нападів.

Лікування припиняють, поступово знижуючи дозу препарату протягом 1-2 років, під контролем ЕЕГ. У дітей при зниженні добової дози слід враховувати збільшення маси тіла з віком.

Невралгія трійчастого нерва, ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва

Початкова доза становить 200-400 мг (1-2 таб.), яку підвищують до 400-800 мг (2-4 таб.) за 1-2 прийоми, аж до повного зникнення болю. У певної частини хворих лікування можна продовжувати за допомогою нижчої підтримуючої дози, що становить 200 мг (1 таб.) 2 рази на добу (відповідає 400 мг на добу).

Пацієнтам літнього віку та пацієнтам з підвищеною чутливістю Фінлепсин ® призначають у початковій дозі 100 мг (1/2 таб.) 2 рази/добу (відповідає 200 мг/добу).

Лікування алкогольної абстиненції в умовах стаціонару

Середня добова доза – по 200 мг (1 таб.) 3 рази на добу (відповідає 600 мг на добу). У тяжких випадках у перші дні дозу можна збільшити до 400 мг (2 таб.) 3 рази на добу (відповідає 1200 мг на добу).

При необхідності Фінлепсин ® можна комбінувати з іншими речовинами, які використовуються для лікування алкогольної абстиненції.

Лікування алкогольного абстинентного синдрому Фінлепсин припиняють, поступово знижуючи дозу протягом 7-10 днів.

У ході лікування необхідно регулярно контролювати вміст карбамазепіну у плазмі крові.

У зв'язку з можливим розвитком побічних реакцій з боку центральної та вегетативної нервової системи, за пацієнтами встановлюють ретельне спостереження в умовах стаціонару.

Болі при діабетичній невропатії

Середня добова доза – 200 мг (1 таб.) 3 рази на добу (відповідає 600 мг на добу). У виняткових випадках Фінлепсин ® можна призначати по 400 мг (2 таблетки) 3 рази/добу (відповідає 1200 мг/добу).

Епілептиформні судоми при розсіяному склерозі

Середня доза – по 200 мг (1 таб.) 3 рази на добу (відповідає 600 мг на добу).

Лікування та профілактика психозів

Початкова доза та підтримуюча доза, як правило, однакові: 200-400 мг (1-2 таб.)/сут. При необхідності дозу можна збільшувати до 400 мг (2 таб.) 2 рази на добу (відповідає 800 мг на добу).

Симптоми: зазвичай відображають порушення з боку ЦНС, серцево-судинної та дихальної системи.

З боку ЦНС та органів чуття: пригнічення функцій ЦНС, дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома, затуманеність зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (на початку), гіпорефлексія (пізніше), судоми, психомотор , міоклонус, гіпотермія, мідріаз

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження АТ, іноді – підвищення АТ, порушення внутрішньошлуночкової провідності з розширенням комплексу QRS, непритомність, зупинка серця.

З боку дихальної системи: пригнічення дихання, набряк легень.

З боку травної системи: нудота та блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія чи анурія, затримка рідини, гіпонатріємія.

Лабораторні показники: лейкоцитоз або лейкопенія, гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гіперглікемія та глюкозурія, підвищення м'язової фракції КФК.

Лікування: специфічний антидот відсутній. Необхідно симптоматичне підтримуюче лікування в ВІТ, моніторування функцій серця, температури тіла, корнеальних рефлексів, функцій нирок та сечового міхура, корекція електролітних розладів. Необхідне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування, промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2 та 3 добу та повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання. Форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні, проте діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності. У маленьких дітей може виникнути потреба у гемотрансфузії.

Одночасне призначення карбамазепіну з інгібіторами CYP3A4 може призвести до підвищення його концентрації в плазмі та розвитку побічних реакцій.

Спільне застосування індукторів CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну, зниження його концентрації у плазмі крові та зменшення терапевтичного ефекту; навпаки, їх скасування може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну та призводити до підвищення його концентрації.

Підвищують концентрацію карбамазепіну в плазмі: верапаміл, дилтіазем, фелодипін, декстропропоксифен, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамін, циметидин, ацетазоламід, даназол, дезіпрамін, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах, азоли (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, ізоніазид, пропоксифен, грейпфрутовий сік, інгібітори вірусної протеази, що використовуються при терапії ВІЛ-інфекції (наприклад, ритонавір) - потрібна корекція режиму дозування в плазмі.

Фелбамат знижує концентрацію карбамазепіну в плазмі та підвищує концентрацію карбамазепін-10,11-епоксиду, при цьому можливе одночасне зниження концентрації у сироватці фелбамату.

Концентрацію карбамазепіну знижують фенобарбітал, фенітоїн, примідон, метсуксимід, фенсуксимід, теофілін, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин, можливо, клоназепам, вальпромід, вальпроєва кислота, окскарбазепін та рослинні рослини.

Існує можливість витіснення вальпроєвою кислотою та примідоном карбамазепіну із зв'язку з білками плазми та підвищення концентрації фармакологічно активного метаболіту (карбамазепіну-10,11-епоксиду). При сумісному застосуванні Фінлепсину з вальпроєвою кислотою у виняткових випадках може настати кома або сплутаність свідомості.

Ізотретиноїн змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну та карбамазепіну-10,11-епоксиду (необхідний моніторинг концентрації карбамазепіну в плазмі).

Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі (зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти), що може вимагати корекцію доз наступних препаратів: клобазаму, клоназепаму, дигоксину етосуксиміду, примідону, вальпроєвої кислоти, алпразоламу, ГКС (преднізолону, дексаніну) , галоперидолу, метадону, пероральних препаратів, що містять естрогени та/або прогестерон (необхідний підбір альтернативних методів контрацепції), теофіліну, пероральних антикоагулянтів (варфарину, фенпрокумону, дикумаролу), ламотриджину, топірамату, трициклічних антидепресантів, клозапіну, фелбамату, тіагабіну, окскарбазепіну, інгібіторів протеаз, що застосовуються при терапії ВІЛ-інфекції (індинавіру, ритонавіру, саквінавіру),блокаторів кальцієвих каналів (група дигідропіридину, наприклад фелодипін), ітраконазолу, лівотироксину, мідазоламу, оланзапіну, празиквантелу, рисперидону, трамадолу, зіпрасидону.

Існує можливість підвищення або зниження рівня фенітоїну у плазмі крові на тлі карбамазепіну та підвищення рівня мефенітоїну.

При одночасному застосуванні карбамазепіну та препаратів літію можуть посилюватися нейротоксичні впливи обох активних речовин.

Тетрацикліни можуть послаблювати терапевтичний ефект карбамазепіну.

При сумісному застосуванні з парацетамолом підвищується ризик його токсичного впливу на печінку та знижується терапевтична ефективність (прискорення метаболізму парацетамолу).

Одночасне призначення карбамазепіну з фенотіазином, пімозидом, тіоксантенами, моліндоном, галоперидолом, мапротиліном, клозапіном та трициклічними антидепресантами призводить до посилення гнітючої дії на центральну нервову систему та ослаблення протисудомного ефекту карбамазепіну.

Інгібітори МАО збільшують ризик розвитку гіперпіретичних кризів, гіпертонічних кризів, судом, смертельного результату (перед призначенням карбамазепіну інгібітори МАО повинні бути скасовані, як мінімум, за 2 тижні або, якщо дозволяє клінічна ситуація, навіть за більший термін).

Одночасне призначення з діуретиками (гідрохлортіазид, фуросемід) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.

Послаблює ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (панкуронія). У разі застосування такої комбінації може виникнути необхідність підвищення дози міорелаксантів, при цьому необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта у зв'язку з можливістю швидшого припинення дії міорелаксантів.

Карбамазепін знижує переносимість етанолу.

Мієлотоксичні лікарські препарати посилюють прояв гематотоксичності препарату.

Прискорює метаболізм непрямих антикоагулянтів, гормональних контрацептивних препаратів, фолієвої кислоти, празиквантелу, може посилювати елімінацію гормонів щитовидної залози.

Прискорює метаболізм засобів для наркозу (енфлурану, галотану, фторотану) та підвищує ризик розвитку гепатотоксичних ефектів.

Посилює утворення нефротоксичних метаболітів метоксифлурану.

Підсилює гепатотоксичну дію ізоніазиду.

Жінкам репродуктивного віку Фінлепсин ® по можливості призначається у вигляді монотерапії, мінімально ефективної дози, т.к. частота вроджених аномалій новонароджених від матерів, які приймали комбіноване протиепілептичне лікування, вища, ніж при монотерапії.

При настанні вагітності необхідно зіставити очікувану користь терапії та можливі ускладнення, особливо у І триместрі вагітності. Відомо, що діти матерів, які страждають на епілепсію, схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Фінлепсин здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень. Є поодинокі повідомлення про випадки вроджених захворювань і вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida). Протиепілептичні засоби посилюють дефіцит фолієвої кислоти, що часто спостерігається під час вагітності, що може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, тому до настання запланованої вагітності та під час вагітності рекомендується прийом фолієвої кислоти.

З метою профілактики геморагічних ускладнень у новонароджених, жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К.

Карбамазепін проникає в грудне молоко, тому слід зіставити користь і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії, що триває. При продовженні грудного вигодовування на фоні прийому Фінлепсин слід встановити спостереження за дитиною у зв'язку з можливістю розвитку побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості, алергічних шкірних реакцій).

При оцінці частоти побічних реакцій використані наступні критерії: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але <10%), іноді (≥0.1%, але <1%), рідко (≥0.01%, але <0.1%), дуже рідко (<0.01%).

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість, головний біль, парез акомодації; іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, "порхаючий" тремор - asterixis, дистонія, тики), ністагм; рідко – галюцинації (зорові чи слухові), депресія, зниження апетиту, занепокоєння, агресивна поведінка, психомоторне збудження, дезорієнтація; активація психозу, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або невиразна мова), хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезії, м'язова слабкість та симптоми парезу. Роль препарату у розвитку ЗНС, особливо у поєднанні з нейролептиками, залишається нез'ясованою.

Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій карбамазепіну у плазмі.

Алергічні реакції: часто – кропив'янка; іноді - еритродермія, мультиорганні реакції гіперчутливості сповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом (в т.ч. вузлувата еритема, як прояв шкірного васкуліту), лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопіней. (Вказані прояви зустрічаються в різних комбінаціях). Можуть також залучатися й інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка), асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк, алергічний пневмоніт або езо. При виникненні зазначених вище алергічних реакцій застосування препарату має бути припинено. Рідко - вовчаковоподібний синдром, свербіж шкіри,багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), фоточутливість.

З боку органів кровотворення: часто – лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко - лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, гостра "переміжна" порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія,

З боку травної системи: часто – нудота, блювання, сухість у роті, підвищення активності ГГТ (внаслідок індукції цього ферменту в печінці), що зазвичай не має клінічного значення, підвищення активності лужної фосфатази; іноді – підвищення активності печінкових трансаміназ, діарея чи запори, абдомінальні болі; рідко – глосит, гінгівіт, стоматит, панкреатит, холестатичний гепатит, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу, жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.

З боку серцево-судинної системи: рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності, зниження або підвищення АТ, брадикардія, аритмії, AV-блокада з непритомністю, колапс, посилення або розвиток хронічної серцевої недостатності, загострення ІХС (в т.ч. поява або почастішання нападів стенокардії) , тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром

З боку ендокринної системи та обміну речовин: часто – набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія (зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії АДГ, що в поодиноких випадках призводить до гіпонатріємії розведення, що супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, дезорент та неврологічними порушеннями); рідко – підвищення рівня пролактину (може супроводжуватися галактореєю та гінекомастією), зниження концентрації L-тироксину та підвищення концентрації тиреотропного гормону (зазвичай не супроводжується клінічними проявами), порушення кальцій-фосфорного обміну в кістковій тканині (зниження концентрації Ca 2+ та 25-ОН-колекальциферолу в плазмі), остеомаляція, гіперхолестеринемія (включаючи холестерин-ЛПЗЗ), гіпертригліцеридемія та збільшення лімфатичних вузлів, гірсутизм.

З боку сечостатевої системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, зниження потенції.

З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія чи судоми.

З боку органів чуття: рідко – порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон'юнктивіт, порушення слуху, у т.ч. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.

Інші: порушення пігментації шкіри, пурпуру, акне, пітливість, алопеція.

З обережністю препарат слід застосовувати при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, при порушенні функції печінки та/або нирок, у пацієнтів похилого віку, у хворих з хронічним алкоголізмом (підсилюється пригнічення ЦНС, посилюється метаболізм карбамазепіну), при гіпонатріємії розведення (синдром гіперсекреції гіпотиреоз, недостатність кори надниркових залоз, при пригніченні кістковомозкового кровотворення на фоні прийому препаратів (в анамнезі), при гіперплазії передміхурової залози, підвищенні внутрішньоочного тиску; при одночасному застосуванні з седативними та снодійними лікарськими препаратами.

Монотерапію епілепсії починають із призначення низької початкової дози, поступово підвищуючи її до досягнення бажаного терапевтичного ефекту.

При доборі оптимальної дози доцільно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі, особливо при комбінованій терапії. В окремих випадках оптимальна доза може значно відхилятися від початкової підтримуючої дози, що рекомендується, наприклад, у зв'язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки або через взаємодії при комбінованій терапії.

У деяких випадках лікування протиепілептичними препаратами супроводжувалося виникненням суїцидальних спроб/суїцидальних намірів. Це було також підтверджено під час проведення мета-аналізу рандомізованих клінічних випробувань із застосуванням протиепілептичних засобів. Оскільки механізм виникнення суїцидальних спроб при застосуванні протиепілептичних засобів невідомий, не можна виключати їх виникнення під час лікування Фінлепсином ® . Пацієнтів та обслуговуючий персонал слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки, а у разі виникнення симптомів негайно звертатися за медичною допомогою.

Фінлепсин ® не слід поєднувати із седативними-снодійними засобами. При необхідності його можна поєднувати з іншими речовинами, які застосовуються для лікування алкогольної абстиненції. У ході лікування необхідно регулярно контролювати вміст карбамазепіну у плазмі крові. У зв'язку з розвитком побічних ефектів із боку ЦНС та вегетативної нервової системи за пацієнтами встановлюють ретельне спостереження в умовах стаціонару.

При переведенні хворого на карбамазепін слід поступово знижувати дозу раніше призначеного протиепілептичного засобу аж до повного скасування. Раптове припинення прийому карбамазепіну може спровокувати епілептичні напади. Якщо необхідно різко перервати лікування, слід перевести хворого на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепаму, що вводиться внутрішньовенно або ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно).

Описано кілька випадків блювоти, діареї та/або зниженого харчування, судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали карбамазепін одночасно з іншими протисудомними препаратами (можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому відміни).

Перед призначенням карбамазепіну та в процесі лікування необхідно дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки препарат слід негайно відмінити.

Перед початком лікування необхідно провести дослідження картини крові (включаючи підрахунок тромбоцитів, ретикулоцитів), рівня заліза у сироватці крові, загального аналізу сечі, рівня сечовини у крові, електроенцефалограму, визначення концентрації електролітів у сироватці крові (і періодично під час лікування, т.к. можливий розвиток гіпонатріємії). Згодом ці показники слід контролювати протягом першого місяця лікування щотижня, а потім щомісяця.

У більшості випадків минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів та/або лейкоцитів не є провісниками початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Тим не менш, перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати рівень заліза у сироватці крові. Непрогресуюча асимптоматична лейкопенія не вимагає відміни, проте лікування слід припинити при появі реакцій гіперчутливості або симптомів, що свідчать про розвиток синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла.Слабо виражені шкірні реакції (ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема) зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату (пацієнт у цей час повинен перебувати під пильним наглядом лікаря).

Слід брати до уваги можливість активації психозів, що латентно протікають, а у пацієнтів похилого віку - можливість розвитку дезорієнтації або психомоторного збудження.

Можливі порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу, проте взаємозв'язок цих порушень з прийомом карбамазепіну поки що не встановлений.

Можлива поява міжменструальних кровотеч при одночасному застосуванні пероральних контрацептивів. Карбамазепін може негативно вплинути на надійність пероральних контрацептивних препаратів, тому жінкам репродуктивного віку під час лікування слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності. Карбамазепін повинен застосовуватись лише під лікарським наглядом.

Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, болі в горлі, висип, виразки слизової оболонки порожнини рота, безпричинне виникнення синців, геморагій у вигляді петехій або пурпури.

Перед початком лікування рекомендується провести офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження очного дна щілинною лампою та вимірювання внутрішньоочного тиску. У разі призначення препарату пацієнтам із підвищенням внутрішньоочного тиску потрібен постійний контроль цього показника.

Хворим з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, ураженнями печінки та нирок, а також особам похилого віку призначають нижчі дози препарату.

Хоча взаємозв'язок між дозою карбамазепіну, його концентрацією та клінічною ефективністю чи переносимістю дуже незначна, проте, регулярне визначення рівня карбамазепіну може бути корисним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів; для того, щоб перевірити, чи пацієнт приймає належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування; при підозрі на розвиток токсичних реакцій, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів.

Під час лікування Фінлепсин рекомендується утриматися від вживання алкоголю.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З обережністю слід застосовувати при порушенні функції нирок.

З обережністю слід застосовувати при порушенні функції печінки.

Препарат відпускається за рецептом.

Пацієнтам літнього віку Фінлепсин ® призначають у початковій дозі 100 мг (1/2 таб.) 2 рази/добу (відповідає 200 мг/добу).

Можливе застосування у дітей за показаннями.

Teva Pharmaceutical Industries Ltd. (Ізраїль)

Teva Operations Poland Sp. z oo (Польща)

Страна производства (на момент написания) Польша.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Финлепсин таблетки 200 мг 50 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Финлепсин таблетки 200 мг 50 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Финлепсин таблетки 200 мг 50 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт., Зептол таблетки пролонгированного дейсвия покрытые пленочной оболочкой 400 мг 30 шт., Зептол таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой 200 мг 30 шт., Тегретол ЦР таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 400 мг 30 шт., Тегретол таблетки 200 мг 50 шт., Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 400 мг 50 шт., Тегретол ЦР таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 200 мг 50 шт., Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 200 мг 50 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 40 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт..