Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 400 мг 50 шт Цена
Противоэпилептический препарат (производное дибензазепина). Оказывает также антидепрессивное, антипсихотическое и антидиуретическое действие, обладает анальгезирующим эффектом у больных с невралгией. Механизм действия связан с блокадой потенциалзависимых натриевых каналов, что приводит к стабилизации мембраны перевозбужденных нейронов, ингибированию возникновения серийных разрядов нейронов и снижению синаптического проведения импульсов. Предотвращает повторное образование Nа+-зависимых потенциалов действия в деполяризованных нейронах. Снижает высвобождение глутамата (аминокислоты с возбуждающими нейромедиаторными свойствами), повышает сниженный порог судорожной готовности и, таким образом, уменьшает риск развития эпилептического приступа. Увеличивает транспорт ионов калия, модулирует потенциалзависимые кальциевые каналы, что также может вносить вклад в противосудорожное действие препарата. Эффективен при фокальных (парциальных) эпилептических приступах (простых и комплексных), сопровождающихся или не сопровождающихся вторичной генерализацией, при генерализованных тонико-клонических эпилептических приступах, а также при комбинации указанных типов приступов (обычно неэффективен при малых приступах - petit mal, абсансах и миоклонических приступах).
У пациентов с эпилепсией (в особенности у детей и подростков) отмечено положительное влияние на симптомы тревожности и депрессии, а также снижение раздражительности и агрессивности. Влияние на когнитивную функцию и психомоторные показатели зависит от дозы.
Начало противосудорожного эффекта варьирует от нескольких часов до нескольких дней (иногда до 1 месяца вследствие аутоиндукции метаболизма).
При эссенциальной и вторичной невралгии тройничного нерва в большинстве случаев предупреждает появление болевых приступов. Ослабление болей при невралгии тройничного нерва отмечается через 8-72 ч.
При синдроме алкогольной абстиненции повышает порог судорожной готовности (который при данном состоянии обычно снижен) и уменьшает выраженность клинических проявлений синдрома (повышенная возбудимость, тремор, нарушения походки).
Антипсихотическое (антиманиакальное) действие развивается через 7-10 дней, что может быть обусловлено угнетением метаболизма допамина и норадреналина.
Пролонгированная лекарственная форма обеспечивает поддержание более стабильной концентрации карбамазепина в крови при приеме 1-2 раза/сут.
Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 400 мг 50 шт инструкция на украинском
Форма випускутаб. пролонгір. дії 200 мг: 30, 40 чи 50 шт. таб. пролонгір. дії 400 мг: 30, 40 чи 50 шт.
Опис
Таблетки пролонгованої дії від білого до жовтуватого кольору, округлі, плоскі, у формі листа конюшини зі скошеними краями, з хрестоподібними лініями розлому на обох сторонах і чотирма зарубками на бічній поверхні, з гладкою поверхнею, неушкодженими краями та однорідним зовнішнім виглядом.
| 1 таб. | |
| карбамазепін | 400 мг |
Вспомогательные вещества : сополимер этилакрилата, метилметакрилата и триметиламмониоэтилметакрилата (1:2:0.1) (Eudragit ® RS30D) - 22 мг, триацетин - 4.4 мг, тальк - 31.2 мг, сополимер метакриловой кислоты и этилакрилата (Eudragit ® L30D-55) - 70 мг , целюлоза мікрокристалічна – 43.6 мг, кросповідон – 24.8 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2.66 мг, магнію стеарат – 1.34 мг.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.
N03AF01 Carbamazepine
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Протисудомний препарат
карбамазепін
Протисудомний засіб
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.
Протиепілептичний препарат (похідне дибензазепіну). Має також антидепресивну, антипсихотичну та антидіуретичну дію, має аналгетичний ефект у хворих з невралгією. Механізм дії пов'язаний з блокадою потенціалзалежних натрієвих каналів, що призводить до стабілізації мембрани перезбуджених нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів та зниження синаптичного проведення імпульсів. Запобігає повторній освіті Nа +-залежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах Знижує вивільнення глутамату (амінокислоти з збуджуючими нейромедіаторними властивостями), знижує поріг судомної готовності і, таким чином, зменшує ризик розвитку епілептичного нападу. Збільшує транспорт іонів калію, модулює потенціалзалежні кальцієві канали, що також може робити внесок у протисудомну дію препарату. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах - petit mal, абсансах і міо ).
У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) відзначено позитивний вплив на симптоми тривожності та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію та психомоторні показники залежить від дози.
Початок протисудомного ефекту варіює від декількох годин до декількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму).
При есенціальній та вторинній невралгії трійчастого нерва здебільшого попереджає поява больових нападів. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год.
При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності (який при даному стані зазвичай знижений) та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи).
Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, що може бути обумовлено пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну.
Пролонгована лікарська форма забезпечує підтримку стабільнішої концентрації карбамазепіну в крові при прийомі 1-2 рази на добу.
епілепсія: первинно-генералізовані напади (за винятком абсансів), парціальні форми епілепсії (прості та складні напади), вторинно-генералізовані напади; невралгія трійчастого нерва; ідіопатична глоссофарингеальна невралгія; біль при ураженнях периферичних нервів при цукровому діабеті; біль при діабетичній невропатії; епілептиформні судоми при розсіяному склерозі, спазми лицевих м'язів при невралгії трійчастого нерва, тонічні судоми, пароксизмальна дизартрія та атаксія, пароксизмальні парестезії та напади болю; синдром алкогольної абстиненції (тривога, судоми, гіперзбудливість, порушення сну); психотичні розлади (афективні та шизоафективні розлади, психози, порушення функції лімбічної системи).
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат приймають внутрішньо під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Для зручності застосування таблетку (і навіть її половину чи чверть) можна попередньо розчинити у питній воді чи соку, т.к. властивість пролонгованого вивільнення діючої речовини після розчинення таблетки рідини зберігається. Діапазон застосовуваних доз становить 400-1200 мг на добу. Добову дозу поділяють на 1-2 прийоми.
Максимальна добова доза – 1600 мг.
Епілепсія
У випадках, коли це можливо, препарат Фінлепсин ® Ретард слід призначати як монотерапію. Лікування починають із застосування невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту.
Приєднання препарату Фінлепсин ® ретард до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово, при цьому дози застосовуваних препаратів не змінюють або, при необхідності, коригують.
При пропущенні прийому чергової дози препарату слід прийняти пропущену дозу відразу, як тільки це помітили, при цьому не можна приймати подвійну дозу препарату.
Дорослі
Початкова доза становить 200-400 мг на добу, потім дозу повільно підвищують до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза становить 800-1200 мг/сут на 1-2 прийоми.
Діти
Початкова доза для дітей віком від 6 до 15 років – 200 мг на добу, потім дозу поступово підвищують на 100 мг на добу до досягнення оптимального ефекту.
Підтримуючі дози для дітей віком 6-10 років - 400-600 мг на добу (2 прийоми), для дітей віком 11-15 років - 600-1000 мг на добу (2 прийоми).
Рекомендована схема дозування представлена таблиці.
| Вік | Початкова доза | Підтримуюча доза |
| Діти віком від 6 до 10 років | по 200 мг увечері | по 200 мг вранці та по 200-400 мг увечері |
| Діти віком від 11 до 15 років | по 200 мг увечері | по 200-400 мг вранці та по 400-600 мг увечері |
| Дорослі | по 200-300 мг увечері | по 200-600 мг вранці та по 400-600 мг увечері |
Тривалість застосування залежить від показання та індивідуальної реакції хворого на препарат.
Рішення про переведення хворого на застосування препарату Фінлепсин ® ретард, тривалість його застосування або скасування лікування приймається лікарем індивідуально. Дозу препарату можна зменшити або зовсім відмінити не раніше, ніж після 2-3-річної повної відсутності нападів.
Лікування припиняють, поступово знижуючи дозу протягом 1-2 років, під контролем ЕЕГ. При цьому у дітей при зниженні добової дози слід зважати на збільшення маси тіла з віком.
Невралгія трійчастого нерва, ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва
Початкова доза становить 200-400 мг на добу на 2 прийоми. Початкову дозу підвищують до повного зникнення болю, в середньому до 400-800 мг на добу. Після цього у певної частини пацієнтів терапію можна продовжувати нижчою підтримуючою дозою 400 мг на добу.
Пацієнтам літнього віку та пацієнтам з індивідуальною чутливістю до дії препарату карбамазепін Фінлепсин ® ретард призначають у початковій дозі 200 мг 1 раз/добу.
Болі при діабетичній невропатії
Препарат призначають по 200 мг уранці та 400 мг увечері. У виняткових випадках препарат Фінлепсин ® ретард можна вводити в дозі 600 мг 2 рази на добу.
Лікування алкогольної абстиненції в умовах стаціонару
Середня добова доза становить 600 мг (200 мг уранці та 400 мг увечері). У тяжких випадках у перші дні дозу можна збільшувати до 1200 мг на добу, які розподіляють на 2 прийоми.
При необхідності препарат Фінлепсин ® ретард можна комбінувати з іншими препаратами, що застосовуються для лікування алкогольної абстиненції, крім снодійних і седативних засобів.
У ході лікування необхідно регулярно контролювати вміст карбамазепіну у плазмі крові.
У зв'язку з розвитком побічних реакцій з боку ЦНС та вегетативної нервової системи за хворими встановлюють ретельне спостереження в умовах стаціонару.
Епілептиформні судоми при розсіяному склерозі
Середня добова доза становить 200-400 мг 2 рази на добу.
Лікування та профілактика психозів
Початкова доза та підтримуюча доза, як правило, однакові: 200-400 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшувати до 400 мг 2 рази на добу.
Симптоми зазвичай відображають порушення з боку ЦНС, серцево-судинної та дихальної системи.
З боку ЦНС та органів чуття: пригнічення функції ЦНС, дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома, затуманеність зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (на початку), гіпорефлексія (пізніше), судоми, психомотор , міоклонус, гіпотермія, мідріаз
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску, іноді підвищення артеріального тиску, порушення внутрішньошлуночкової провідності з розширенням комплексу QRS, непритомність, зупинка серця.
З боку дихальної системи: пригнічення дихання, набряк легень.
З боку системи травлення: нудота, блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.
З боку сечовивідної системи: затримка сечі, олігурія чи анурія; затримки рідини.
З боку лабораторних показників: лейкоцитоз або лейкопенія, гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гіперглікемія та глюкозурія, підвищення м'язової фракції КФК.
Лікування: специфічний антидот відсутній. Необхідно симптоматичне підтримуюче лікування в ВІТ, моніторування функцій серця, температури тіла, корнеальних рефлексів, функції нирок та сечового міхура, корекція електролітних розладів. Необхідне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування, промивання шлунка, призначення активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2 та 3 діб та повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання). Форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні; проте діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності. У дітей може виникнути потреба у гемотрансфузії.
При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 можливе підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі та розвиток побічних реакцій.
Спільне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму та зниження концентрації карбамазепіну в плазмі крові та зменшення терапевтичного ефекту. Навпаки, їх скасування може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну та призводити до підвищення його концентрації.
При сумісному застосуванні концентрацію карбамазепіну в плазмі підвищують верапаміл, дилтіазем, фелодипін, декстропропоксифен, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамін, циметидин, ацетазоламід, даназол, дезіпрамін, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих); макроліди (еритроміцин, джозаміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин); азоли (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, ізоніазид, пропоксифен, грейпфрутовий сік, інгібітори протеази, що використовуються при терапії ВІЛ-інфекції (наприклад, ритонавір) (при застосуванні таких комбінацій потрібна корекція .
Фелбамат знижує концентрацію карбамазепіну в плазмі та підвищує концентрацію карбамазепін-10,11-епоксиду, при цьому можливе одночасне зниження концентрації у сироватці фелбамату.
При сумісному застосуванні концентрацію карбамазепіну знижують фенобарбітал, фенітоїн, примідон, метсуксимід, фенсуксимід, теофілін, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин. Подібний ефект можливо викликає клоназепам, вальпромід, вальпроєва кислота, окскарбазепін та рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum).
При сумісному застосуванні вальпроєва кислота та примідон можуть витісняти карбамазепін із зв'язку з білками плазми та підвищувати концентрації фармакологічно активного метаболіту (карбамазепіну-10,11-епоксиду). При сумісному застосуванні фінлепсину з вальпроєвою кислотою у виняткових випадках може настати кома та сплутаність свідомості.
При сумісному застосуванні ізотретиноїн змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну та карбамазепіну-10,11-епоксиду (необхідний моніторинг концентрації карбамазепіну в плазмі).
При одночасному застосуванні карбамазепін може знижувати концентрацію в плазмі і, отже, зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти та вимагати корекцію доз наступних препаратів: клобазаму, клоназепаму, дигоксину, етосуксиміду, примідону, вальпроєвої кислоти, алпразоламу, глюкокортикостероїду (преднізолону) тетрациклінів (доксициклін), галоперидолу, метадону, пероральних препаратів, що містять естроген та/або прогестерон (необхідний підбір альтернативних методів контрацепції), теофіліну, пероральних антикоагулянтів (варфарину, фенпрокумону, дикумаролу), ламотриджину, топіраміту, , кломіпраміну), клозапіну, фелбамату, тіагабіну, окскарбазепіну, інгібіторів протеази, що застосовуються при терапії ВІЛ-інфекції (індинавіру, ритонавіру, саквінавіру),блокаторів кальцієвих каналів (група дигідропіридину, наприклад, фелодипін), ітраконазолу, лівотироксину, мідазоламу, оланзапіну, празиквантелу, рисперидону, трамадолу, зіпрасидону.
Існує можливість підвищення або зниження фенітоїну в плазмі на тлі карбамазепіну та підвищення рівня мефенітоїну.
При одночасному застосуванні карбамазепіну та препаратів літію можуть посилюватися нейротоксичні впливи обох активних речовин.
Тетрацикліни можуть послаблювати терапевтичний ефект карбамазепіну.
Карбамазепін при сумісному застосуванні з парацетамолом підвищує ризик його токсичної дії на печінку та знижує терапевтичну ефективність (прискорення метаболізму парацетамолу).
Одночасне призначення карбамазепіну з фенотіазином, пімозидом, тіоксантенами, моліндоном, галоперидолом, мапротиліном, клозапіном та трициклічними антидепресантами призводить до посилення гнітючої дії на ЦНС та ослаблення протисудомного ефекту карбамазепіну.
Інгібітори МАО збільшують ризик розвитку гіпертермічних кризів, гіпертонічних кризів, судом, летального результату (перед призначенням карбамазепіну інгібітори МАО повинні бути скасовані, як мінімум, за 2 тижні або, якщо дозволяє клінічна ситуація, навіть за більший термін).
Одночасне призначення з діуретиками (гідрохлортіазид, фуросемід) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами.
Карбамазепін при сумісному застосуванні послаблює ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (панкуронія). У разі застосування такої комбінації може виникнути необхідність підвищення дози міорелаксантів, при цьому необхідно здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливе швидше припинення їхньої дії.
Карбамазепін знижує переносимість етанолу.
Мієлотоксичні препарати посилюють прояви гематотоксичності карбамазепіну.
Прискорює метаболізм непрямих антикоагулянтів, гормональних контрацептивних препаратів, фолієвої кислоти; празіквантела.
Може посилювати елімінацію гормонів щитовидної залози.
Прискорює метаболізм засобів для наркозу (енфлурану, галотану, фторотану) з підвищенням ризику гепатотоксичних ефектів.
Посилює утворення нефротоксичних метаболітів метоксифлурану.
Підсилює гепатотоксичну дію ізоніазиду.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Жінкам репродуктивного віку Фінлепсин ® ретард по можливості призначають як монотерапію, у мінімальній ефективній дозі, т.к. частота вроджених аномалій новонароджених від матерів, які отримували комбіноване протиепілептичне лікування, вища, ніж при монотерапії.
При настанні вагітності необхідно зіставити очікувану користь терапії та можливі ускладнення, особливо у І триместрі вагітності. Відомо, що діти матерів, які страждають на епілепсію, схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Фінлепсин ® ретард здатний підвищувати ризик цих розладів. Є поодинокі повідомлення про випадки вроджених захворювань і вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida). Протиепілептичні засоби посилюють дефіцит фолієвої кислоти, що часто спостерігається під час вагітності, що може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, тому до настання запланованої вагітності та під час вагітності рекомендується прийом фолієвої кислоти.
З метою профілактики геморагічних ускладнень у новонароджених, жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К.
Карбамазепін проникає в грудне молоко, тому слід зіставити користь і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії, що триває. При продовженні грудного вигодовування на фоні прийому препарату слід встановити спостереження за дитиною через можливість розвитку побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості, алергічних шкірних реакцій).
При оцінці частоти побічних реакцій використані наступні критерії: дуже часто (≥10%), часто (≥1%, але <10%), іноді (≥0.1%, але <1%), рідко (≥0.01%, але <0.1%), дуже рідко (<0.01%).
З боку нервової системи: часто – запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість, біль голови, парез акомодації; іноді - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, "порхає" тремор (asterixis), дистонія, тики), ністагм; рідко - галюцинації (зорові або слухові), депресія, зниження апетиту, занепокоєння, агресивна поведінка, психомоторне збудження, дезорієнтація, активація психозу, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія або невиразна мова), хорео парестезії, м'язова слабкість та парези. Роль карбамазепіну у розвитку ЗНС, особливо у поєднанні з нейролептиками, залишається нез'ясованою.
Розвиток побічних ефектів із боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрації карбамазепіну в плазмі.
Алергічні реакції: часто – кропив'янка; іноді - еритродермія, мультиорганні реакції гіперчутливості сповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом (в т.ч. вузлувата еритема, як прояв шкірного васкуліту), лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопіней. (Вказані прояви зустрічаються в різних комбінаціях). Можуть також залучатися й інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка), асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактоїдна реакція, ангіоневротичний набряк, алергічний пневмоніт або езо. При виникненні зазначених вище алергічних реакцій застосування препарату має бути припинено. Рідко - вовчаковоподібний синдром, свербіж шкіри,багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), фоточутливість.
З боку системи кровотворення: часто – лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко - лейкоцитоз, лімфаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, гостра "переміжна" порфірія, ретикулоцитоз, гемолітична анемія,
З боку травної системи: часто – нудота, блювання, сухість у роті, підвищення активності ГГТ (внаслідок індукції цього ферменту в печінці), що зазвичай не має клінічного значення, підвищення активності ЛФ; іноді - діарея або запор, абдомінальний біль, підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко – глосит, гінгівіт, стоматит, панкреатит, гепатит (холестатичний, паренхіматозний), жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.
З боку серцево-судинної системи: рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення АТ, брадикардія, аритмії, AV-блокада з непритомністю, колапс, посилення або розвиток хронічної серцевої недостатності, загострення ішемічної хвороби серця (у т.ч. поява або почастішання нападів стенокардії), тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром.
З боку ендокринної системи та обміну речовин: часто – набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія (зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії АДГ, що в поодиноких випадках призводить до гіпонатріємії розведення, що супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, дезорент та неврологічними порушеннями); рідко – підвищення концентрації пролактину (може супроводжуватися галактореєю та гінекомастією); зниження концентрації L-тироксину та підвищення концентрації ТТГ (зазвичай не супроводжується клінічними проявами); порушення кальцієво-фосфорного обміну в кістковій тканині (зниження концентрації Са 2+ та 25-ОН-колекальциферолу в плазмі крові): остеомаляція, гіперхолестеринемія (включаючи холестерин-ЛПВЩ), гіпертригліцеридемія та збільшення лімфатичних вузлів, гірсутизм.
З боку сечостатевої системи: рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення концентрації сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, зниження потенції.
З боку кістково-м'язової системи: рідко – артралгія, міалгія чи судоми.
З боку органів чуття: рідко – порушення смакових відчуттів, підвищення внутрішньоочного тиску, помутніння кришталика, кон'юнктивіт; порушення слуху, зокрема. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку.
Дерматологічні реакції: порушення пігментації шкіри, пурпуру, акне, пітливість, алопеція.
Протипоказання до застосування
порушення кістковомозкового кровотворення (анемія, лейкопенія); AV-блокада; гостра порфірія, що перемежується (в т.ч. в анамнезі); одночасне застосування з препаратами літію та інгібіторами МАО; підвищена чутливість до карбамазепіну та інших компонентів препарату; підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів.
З обережністю слід застосовувати препарат при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, при порушенні функції печінки та/або нирок, у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з хронічним алкоголізмом (підсилюється пригнічення ЦНС, посилюється метаболізм карбамазепіну), при гіпонатріємії розведення (синдром гіперсекції гіпотиреоз, недостатність кори надниркових залоз, при пригніченні кістковомозкового кровотворення на фоні прийому препаратів (в анамнезі), при гіперплазії передміхурової залози, підвищенні внутрішньоочного тиску; при одночасному застосуванні з седативними та снодійними лікарськими препаратами.
Карбамазепін повинен застосовуватись лише під лікарським наглядом.
Монотерапію епілепсії починають із призначення препарату у низьких дозах, поступово підвищуючи їх до досягнення бажаного терапевтичного ефекту.
При доборі оптимальної дози доцільно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі, особливо при комбінованій терапії. В окремих випадках необхідна для лікування доза може значно відхилятися від початкової і підтримуючої дози, що рекомендується, наприклад, через прискорений метаболізм у зв'язку з індукцією мікросомальних ферментів печінки або в результаті взаємодії лікарських засобів при комбінованій терапії.
Фінлепсин ® ретард не слід поєднувати із заспокійливими та снодійними засобами. При необхідності його можна поєднувати з іншими речовинами, які застосовуються для лікування алкогольної абстиненції.
У ході лікування необхідно регулярно контролювати вміст карбамазепіну у плазмі крові. У зв'язку з розвитком побічних дій з боку центральної та вегетативної нервової системи за хворими встановлюють ретельне спостереження в умовах стаціонару.
При переведенні хворого на карбамазепін слід поступово знижувати дозу раніше призначеного протиепілептичного засобу аж до повного скасування. Раптове припинення прийому карбамазепіну може спровокувати епілептичні напади. Якщо необхідно різко перервати лікування, слід перевести хворого на інший протиепілептичний засіб під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепаму, що вводиться внутрішньовенно або ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно).
Описано кілька випадків блювоти, діареї та/або зниженого харчування, судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали карбамазепін одночасно з іншими протисудомними препаратами (можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому відміни).
Перед призначенням карбамазепіну та в процесі лікування необхідно дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки препарат слід негайно відмінити.
Перед початком лікування необхідно провести дослідження картини крові (включаючи підрахунок тромбоцитів, ретикулоцитів), рівня заліза у сироватці крові, загального аналізу сечі, рівня сечовини у крові, ЕЕГ, визначення концентрації електролітів у сироватці крові (і періодично під час лікування, т.я. можливий розвиток гіпонатріємії). Згодом ці показники слід контролювати протягом першого місяця лікування щотижня, а потім щомісяця.
У більшості випадків минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів та/або лейкоцитів не є провісниками початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Тим не менш, перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати рівень заліза у сироватці крові. Непрогресуюча асимптоматична лейкопенія не вимагає відміни, проте лікування слід припинити при появі прогресуючої лейкопенії або лейкопенії, що супроводжується клінічними симптомами інфекційного захворювання.
Карбамазепін слід негайно відмінити при появі реакцій гіперчутливості або симптомів, що свідчать про розвиток синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. Слабо виражені шкірні реакції (ізольована макульозна або макуло-папульозна екзантема) зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів навіть при продовженні лікування або після зниження дози препарату (пацієнт у цей час повинен перебувати під пильним наглядом лікаря).
Слід брати до уваги можливість активації психозів, що латентно протікають, а у пацієнтів похилого віку - можливість розвитку дезорієнтації або психомоторного збудження.
У деяких випадках лікування протиепілептичними препаратами супроводжувалося виникненням суїцидальних спроб/суїцидальних намірів. Це було також підтверджено під час проведення мета-аналізу рандомізованих клінічних досліджень із застосуванням протиепілептичних засобів. Оскільки механізм виникнення суїцидальних спроб при використанні протиепілептичних препаратів невідомий, не можна виключити їх виникнення та при лікуванні хворих на препарат Фінлепсин ® ретард. Пацієнтів (і обслуговуючий персонал) слід попередити про необхідність стежити за появою суїцидальних думок/суїцидальної поведінки та у разі виникнення симптомів негайно звертатися за медичною допомогою.
Можливі порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу, проте взаємозв'язок цих порушень з прийомом карбамазепіну поки що не встановлений.
Можлива поява міжменструальних кровотеч при одночасному застосуванні оральних контрацептивів. Карбамазепін може негативно вплинути на надійність пероральних контрацептивних препаратів, тому жінкам репродуктивного віку під час лікування слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності.
Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій як лихоманка, болі в горлі, висип, виразки слизової оболонки порожнини рота, безпричинне виникнення синців, геморагії у вигляді петехій або пурпури.
Перед початком лікування рекомендується провести офтальмологічне обстеження, включаючи дослідження очного дна та вимірювання внутрішньоочного тиску. При призначенні препарату пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний його постійний контроль.
Хворим з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи, ураженнями печінки та нирок, а також особам похилого віку препарат призначають у нижчих дозах.
Хоча взаємозв'язок між дозою карбамазепіну, його концентрацією та клінічною ефективністю чи переносимістю дуже незначна, проте регулярне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі корисне також при різкому підвищенні частоти нападів; для перевірки регулярності прийому препарату пацієнтом; при вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування; при підозрі на розвиток токсичних реакцій, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів.
Під час лікування Фінлепсин ® ретард рекомендується утримуватися від вживання алкоголю.
Застосування у разі порушення функції нирок
З обережністю слід застосовувати при порушенні функції нирок.
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю слід застосовувати при порушенні функції печінки.
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Пацієнтам похилого віку препарат слід застосовувати з обережністю.
Препарат призначають дітям віком від 6 років.
Нозологія (коди МКЛ)F10.3 Абстинентний стан F20 Шизофренія F21 Шизотипічний розлад F22 Хронічні маренні розлади F23 Гострі та минущі психічні розлади F25 Шизоафективні розлади F31 Біполярний афективний розлад G35 Розсіяний склероз G40 Епілепсія G50.0 Невралгія трійчастого нерва G52.1 Ураження язикоглоткового нерва G63.2 Діабетична поліневропатія R20.2 Парестезія шкіри R25.2 Судома та спазм R27.0 Атаксія неуточнена R47.1 Дизартрія та анартрія R52.2 Інший постійний біль (хронічний)
Власник реєстраційного посвідчення
Teva Pharmaceutical Industries Ltd. (Ізраїль)
Teva Operations Poland Sp. z oo (Польща)
Дополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) Польша.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 400 мг 50 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 400 мг 50 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 400 мг 50 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт., Финлепсин таблетки 200 мг 50 шт., Зептол таблетки пролонгированного дейсвия покрытые пленочной оболочкой 400 мг 30 шт., Зептол таблетки пролонгированного действия покрытые пленочной оболочкой 200 мг 30 шт., Тегретол ЦР таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 400 мг 30 шт., Тегретол таблетки 200 мг 50 шт., Тегретол ЦР таблетки пролонгированного действия покрытые оболочкой 200 мг 50 шт., Финлепсин Ретард таблетки пролонгированного действия 200 мг 50 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 40 шт., Карбамазепин таблетки 200 мг 50 шт..
