Каталог товаров

Эспиро таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг 30 шт Цена

( 9 )
Наличие уточняйте
Вариант:
1 222,00 грн
1 142,00 грн
-6.55 %
+
  • Страна:
    Польша
  • Форма выпуска:
    таблетки
  • Дозировка:
    25 мг
  • В упаковке:
    30 шт.
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Эплеренон обладает высокой селективностью в отношении минералокортикоидных рецепторов у человека в отличие от глюкокортикоидных, прогестероновых и андрогенных рецепторов и препятствует связыванию минералокортикоидных рецепторов с альдостероном - ключевым гормоном PAAC, который участвует в регуляции АД и патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний.

Эплеренон вызывает стойкое увеличение активности ренина в плазме крови и альдостерона в сыворотке крови. Впоследствии, секреция ренина подавляется альдостероном по механизму обратной связи. При этом повышение активности ренина или концентрации циркулирующего альдостерона не влияет на эффекты эплеренона.

Существенного влияния эплеренона на ЧСС, длительность интервалов QRS, PR или QT не выявлено у здоровых добровольцев.

Эспиро таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг 30 шт инструкция на украинском

Форма випускутаб., покр. плівковою оболонкою, 25 мг: 30 чи 90 шт. таб., покр. плівковою оболонкою, 50 мг: 30 чи 90 шт.
Опис

Таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на зламі – від білого до майже білого кольору.

1 таб.
еплеренон 50 мг

Допоміжні речовини : лактози моногідрат – 77.34 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30.76 мг, гіпромелоза 15cP – 2.5 мг, натрію лаурилсульфат – 1.7 мг, кроскармелозу натрію – 6 мг, магнію стеа.

Склад оболонки: Опадрай II 33G32578 (жовтий) - 8 мг (гіпромелоза 6сР (Е464) - 3.2 мг, титану діоксид (Е171) - 1.82 мг, лактози моногідрат - 1.68 мг, макрогол 3350 - 0,6. оксид жовтий (Е172) – 0.18 мг).

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (9) - пачки картонні.


Коди АТХ

C03DA04 Eplerenone


Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність

Калійзберігаючий діуретик


Діюча речовина

еплеренон


Фармако-терапевтична група

Діуретичний калійзберігаючий засіб


Умови зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.


Термін придатності

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності.


Фармакологічна дія

Еплеренон має високу селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини на відміну від глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів і перешкоджає зв'язуванню мінералокортикоїдних рецепторів з альдостероном - ключовим гормоном PAAC, який бере участь у регуляції серцевих захворювань.

Еплеренон викликає стійке збільшення активності реніну у плазмі крові та альдостерону у сироватці крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону циркулюючого не впливає на ефекти еплеренону.

Істотного впливу еплеренону на ЧСС, тривалість інтервалів QRS, PR чи QT не виявлено у здорових добровольців.


Показання

інфаркт міокарда: на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду менше 40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда; хронічна серцева недостатність: до терапії з метою зниження серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA при зниженій фракції викиду лівого шлуночка (<35%).


Спосіб застосування, курс та дозування

Препарат приймають внутрішньо. Їда не впливає на всмоктування препарату Еспіро.

Інфаркт міокарда

Лікування слід починати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу через 4 тижні з урахуванням концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю 1). Підтримуюча доза препарату Еспіро становить 50 мг 1 раз на добу.

Хронічна серцева недостатність ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA

Лікування слід починати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу через 4 тижні з урахуванням концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Підбір дози після початку лікування

Концентрація калію у сироватці крові (ммоль/л) Дія Зміна дози
<5 збільшення дози з 25 мг через день до 25 мг 1 раз на добу; з 25 мг 1 раз на добу до 50 мг 1 раз на добу
5-5.4 підтримуюча доза доза залишається незмінною
5.5-5.9 зниження дози з 50 мг 1 раз на добу до 25 мг 1 раз на добу; з 25 мг 1 раз на добу до 25 мг через день; з 25 мг через день - тимчасова відміна препарату
≥6 відміна препарату не застосовується

Максимальна добова доза становить 50 мг.

Після тимчасового припинення прийому препарату Еспіро через підвищення концентрації калію в сироватці крові до 6 ммоль/л і більше, терапію препаратом Еспіро можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові становитиме <5 ммоль/л.

Вміст калію в сироватці слід визначати до призначення препарату Еспіро, протягом першого тижня і через 1 місяць після початку терапії або при зміні дози препарату. Надалі також необхідно періодично контролювати вміст калію у сироватці крові.

Корекція початкової дози у пацієнтів похилого віку не потрібна. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону в сироватці крові, зокрема, при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові (див. таблицю 1).

Корекція початкової дози у пацієнтів з порушеннями функції нирок не вимагається. Ступінь гіперкаліємії збільшується при погіршенні функції нирок. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові (див. таблицю 1). Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК <30 мл/хв) застосування препарату протипоказане.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA та порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) слід розпочинати терапію з дози 25 мг через день з наступною корекцією дози залежно від концентрації калію у сироватці крові ( див. таблицю 1).

Досвід застосування препарату Еспіро у пацієнтів із серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда та КК < 50 мл/хв немає. Слід обережно застосовувати препарат Еспіро у таких пацієнтів.

У пацієнтів з КК < 50 мл/хв застосування препарату Еспіро в дозі 25 мг 1 раз на добу не досліджувалося.

Корекція початкової дози у пацієнтів з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких пацієнтів, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку. Застосування препарату Еспіро у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня протипоказане.

Супутня терапія

При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на ізофермент CYP3A4, наприклад, еритроміцину, саквінавіру, аміодарону, дилтіазему, верапамілу та флуконазолу, лікування препаратом Еспіро можна розпочати з дози 25 мг 1 раз на добу, перевищувати 25 мг 1 раз на добу.


Передозування

Випадків передозування еплеренону у людини не описано. Найбільш ймовірними проявами передозування можуть бути надмірне зниження артеріального тиску та гіперкаліємія.

Лікування: при надмірному зниженні артеріального тиску необхідно призначити підтримуюче лікування. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується із активованим вугіллям.


Лікарська взаємодія

Фармакодинамічна взаємодія

Калійзберігаючі діуретики та препарати калію: враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть посилити ефекти антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.

Препарати, що містять літій: взаємодія еплеренону з препаратами літію не вивчалась. Однак у пацієнтів, які отримували препарати літію у поєднанні з діуретиками та інгібіторами АПФ, описані випадки підвищення концентрації та інтоксикації літієм. Якщо подібна комбінація необхідна, доцільно контролювати концентрацію літію у плазмі.

Циклоспорин, такролімус: циклоспорин та такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. Якщо під час лікування еплереном потрібно призначення циклоспорину або такролімусу, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок.

НПЗЗ: лікування НПЗЗ може призвести до гострої ниркової недостатності за рахунок прямого пригнічення клубочкової фільтрації, особливо у пацієнтів групи ризику (старі та/або пацієнти з дегідратацією). При сумісному застосуванні цих засобів до початку та під час лікування необхідно забезпечувати адекватний водний режим та контролювати функцію нирок.

Триметоприм: одночасне застосування триметоприму з еплереном підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці крові та функцію нирок, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та у літніх пацієнтів.

Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II: при застосуванні еплеренону з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II слід регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Подібна комбінація може призвести до збільшення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, у т.ч. у пацієнтів похилого віку. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРА II з еплереном.

Альфа1-адреноблокатори (празозин, альфузозин): при одночасному застосуванні альфа1-адреноблокаторів з еплереном може посилитися антигіпертензивна дія та/або збільшитись ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ при зміні положення тіла.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен: при одночасному застосуванні цих засобів з еплереном може посилитися антигіпертензивний ефект або збільшити ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Глюкокортикоїди, тетракозактид: одночасне застосування цих засобів з еплереном може призвести до затримки натрію і рідини.

Фармакокінетична взаємодія

Дослідження in vitro свідчать про те, що еплеренон не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4. Еплеренон не є субстратом чи інгібітором глікопротеїну Р.

Дигоксин: AUC дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном збільшується на 16% (90% ДІ: 4-30%). Необхідно бути обережними, якщо дигоксин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних.

Варфарин: клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з варфарином не виявлено. Необхідно бути обережними, якщо варфарин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних.

Субстрати CYP3A4: у спеціальних дослідженнях ознак фармакокінетичної взаємодії еплеренону з субстратами CYP3A4, наприклад, мідазоламом та цизапридом, не було виявлено.

Інгібітори CYP3A4:

сильні інгібітори CYP3A4: при застосуванні еплеренону із засобами, що інгібують CYP3A4, можлива значуща фармакокінетична взаємодія. Сильний інгібітор CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) спричиняв збільшення AUC еплеренону на 441%. Одночасне застосування еплеренону з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телитроміцин та нефазадон, протипоказано; слабкі та помірні інгібітори CYP3A4: одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом супроводжувалося значущою фармакокінетичною взаємодією (ступінь збільшення AUC варіювала від 98% до 18%). При одночасному застосуванні цих засобів з еплереном доза останнього не повинна перевищувати 25 мг.

Індуктори CYP3A4: одночасний прийом препаратів, що містять звіробій продірявлений (сильний індуктор CYP3A4), з еплереном викликав зниження AUC останнього на 30%. При застосуванні сильніших індукторів CYP3A4, таких як рифампіцин, можливе більш виражене зниження AUC еплеренону. Враховуючи можливе зниження ефективності еплеренону, одночасне застосування потужних індукторів CYP3A4 (рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, препаратів, що містять звіробій продірявлений) не рекомендується.

Антациди: на підставі фармакокінетичного клінічного дослідження значної взаємодії антацидів з еплереном при їх одночасному застосуванні не передбачається.


Застосування при вагітності та годуванні груддю

Відомостей щодо застосування препарату у вагітних жінок немає. Препарат Еспіро слід призначати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує потенційний ризик для плода/дитини.

Відомостей про виділення еплеренону з грудним молоком після прийому внутрішньо немає. Можливі небажані ефекти еплеренону на новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, невідомі, тому доцільно або припинити годування груддю, або відмінити препарат залежно від його важливості для матері.


Побічна дія

Наведені нижче небажані ефекти наведені відповідно до наступної градації частоти їх виникнення згідно з класифікацією ВООЗ: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, <10%); нечасто (≥0.1%, <1%); рідко (≥0.01%, <0.1%); дуже рідко (<0.01%, включаючи окремі повідомлення); частота невідома (за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо).

Інфекційні захворювання: нечасто – пієлонефрит, інфекції, фарингіт.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія.

З боку ендокринної системи: нечасто – гіпотиреоз.

З боку обміну речовин: часто – гіперкаліємія, гіперхолестеринемія; нечасто – гіпертригліцеридемія, дегідратація, гіпонатріємія.

Порушення психіки: часто – безсоння.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, непритомність, біль голови; нечасто – гіпестезія.

З боку серця: часто – фібриляція передсердь, лівошлуночкова недостатність; нечасто – тахікардія.

З боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску; нечасто – ортостатична гіпотензія, тромбоз артерій нижніх кінцівок.

З боку дихальної системи: часто – кашель.

З боку травної системи: часто – діарея, нудота, запор, блювання; нечасто – метеоризм.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – холецистит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто – підвищене потовиділення.

З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, судоми литкових м'язів; нечасто – м'язово-скелетні болі.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – гінекомастія.

Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк.

Загальні реакції: часто – астенія; нечасто – нездужання.

Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення концентрації сечовини, креатиніну; нечасто – зниження експресії рецептора епідермального фактора зростання, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові.


Протипоказання до застосування

клінічно значуща гіперкаліємія; концентрація калію в сироватці крові на початку лікування більше 5 ммоль/л; 9 балів за шкалою Чайлд-Пью); одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або сильних інгібіторів CYP3A4, наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину або плазми; 177 ммоль/л) у чоловіків або >1.8 мг/дл (або >159 ммоль/л) у жінок; недостатність лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози; дитячий та підлітковий вік до 18 років (досвід застосування препарату у пацієнтів даної вікової групи немає); підвищена чутливість до еплеренону або інших компонентів препарату.

З обережністю: цукровий діабет 2 типу та мікроальбумінурія; одночасне застосування еплеренону, інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II, препаратів, що містять літій, циклоспорину або такролімусу, дигоксину та варфарину у дозах, близьких до максимальних терапевтичних; при порушеннях функції нирок (КК менше 50 мл/хв); пацієнтам похилого віку.

Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та АРАІІ з еплереноном.


особливі вказівки

Гіперкаліємія

При лікуванні препаратом Еспіро може розвинутись гіперкаліємія, яка обумовлена його механізмом дії. На початку лікування та при зміні дози препарату у всіх пацієнтів слід контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Надалі періодичний контроль вмісту калію рекомендується проводити у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії, наприклад, у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. Враховуючи підвищений ризик гіперкаліємії, призначення препаратів калію після початку лікування препаратом Еспіро не рекомендується. Зниження дози препарату Еспіро призводить до зниження концентрації калію у сироватці крові. В одному дослідженні додавання гідрохлортіазиду до еплеренону перешкоджало збільшенню концентрації калію у сироватці крові.

Порушення функції нирок

У пацієнтів із порушенням функції нирок, зокрема. діабетичною мікроальбумінурією, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії збільшується у разі зниження функції нирок. Хоча кількість пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та мікроальбумінурією в дослідженнях була обмеженою, проте, у цій невеликій вибірці було відзначено збільшення частоти гіперкаліємії. У зв'язку з цим у таких пацієнтів лікування слід проводити з обережністю. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Застосування препарату Еспіро протипоказане при нирковій недостатності тяжкого ступеня.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (5-6 та 7-9 балів за шкалою Чайлд-Пью) збільшення концентрації калію у сироватці крові більше 5.5 ммоль/л не виявлено. У таких пацієнтів слід контролювати вміст електролітів. У пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки еплеренон не вивчався, тому його застосування протипоказане.

Індуктори CYP3A4

Одночасне застосування препарату Еспіро із сильними індукторами CYP3A4 не рекомендується.

Циклоспорин, такролімус, препарати, що містять літій

Під час лікування препаратом Еспіро слід уникати призначення цих засобів.

Лактоза

Таблетки містять лактозу, тому їх не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, недостатність лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або користуватися складною технікою не вивчався. Однак, враховуючи можливість препарату викликати запаморочення та непритомні стани, слід бути обережним при керуванні автотранспортними засобами або використанні складної техніки на фоні прийому препарату Еспіро.


Застосування при порушеннях функції нирок

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції нирок (КК менше 50 мл/хв).

Протипоказано застосування препарату при помірній або тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA).


Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказано застосування препарату при печінковій недостатності тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Корекція початкової дози у пацієнтів з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна.


Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом.


Застосування у пацієнтів похилого віку

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку.


Застосування у дітей

Не рекомендується призначати препарат пацієнтам до 18 років.


Нозологія (коди МКЛ)I21 Гострий інфаркт міокарда I50.0 Застійна серцева недостатність
Власник реєстраційного посвідчення

Pharmaceutical Works POLPHARMA SA (Польща)


Відео на цю тему

Дополнительная информация по товару


Страна производства (на момент написания) Польша.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Эспиро таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Эспиро таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Хотите приобрести Эспиро таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Иплерон таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг 30 шт., Иплерон таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг 30 шт., Инспра таблетки покрытые пленочной оболочкой 25 мг 30 шт., Инспра таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг 30 шт., Эспиро таблетки покрытые пленочной оболочкой 50 мг 30 шт..

(4792)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ
ФармакодинамикаИвабрадин - препарат, замедляющий ритм сердца, механизм действия которого заключается в селективном и специфическом ингибировании If-каналов синусового узла, контролирующих спонтанную диастолическую деполяризацию в синусовом узле и регулирующих ЧСС.Ивабрадин оказывает селективное воздействие на синусовый узел, не влияя на время проведения импульсов по внутрипредсердным, предсердно-желудочковым и внутрижелудочковым проводящим путям, а также на сократительную способность миокарда и реполяризацию желудочков.Ивабрадин также может взаимодействовать с Ih-каналами сетчатки глаза, сходными с If-каналами сердца, участвующими в возникновении временного изменения системы зрительного восприятия за счет изменения реакции сетчатки на яркие световые стимулы.При провоцирующих обстоятельствах (например, быстрая смена яркости в области зрительного поля) частичное ингибирование Ih-каналов ивабрадином вызывает феномен изменения световосприятия (фотопсия). Для фотопсии характерно преходящее изменение яркости в ограниченной области зрительного поля (см. раздел "Побочное действие").Основной фармакологической особенностью ивабрадина является его способность дозозависимого урежения ЧСС. Анализ зависимости величины урежения ЧСС от дозы препарата проводился при постепенном увеличении дозы ивабрадина до 20 мг 2 раза/сут и выявил тенденцию к достижению эффекта "плато" (отсутствие нарастания терапевтического эффекта при дальнейшем увеличении дозы), что снижает риск развития выраженной брадикардии (ЧСС менее 40 уд./мин) (см. раздел "Побочное действие").При назначении препарата в рекомендуемых дозах степень урежения ЧСС зависит от ее исходной величины и составляет примерно 10-15 уд./мин в покое и при физической нагрузке. В результате снижается работа сердца и уменьшается потребность миокарда в кислороде. Ивабрадин не влияет на внутрисердечную проводимость, сократительную способность миокарда (не вызывает отрицательный инотропный эффект) и процесс реполяризации желудочков сердца. В клинических электрофизиологических исследованиях ивабрадин не оказывал влияния на время проведения импульсов по предсердно-желудочковым или внутрижелудочковым проводящим путям, а также на скорректированные интервалы QT. В исследованиях с участием пациентов с дисфункцией левого желудочка (фракция выброса левого желудочка (ФВЛЖ) 30-45%) было показано, что ивабрадин не влияет на сократительную способность миокарда.Установлено, что ивабрадин в дозе 5 мг 2 раза/сут улучшал показатели нагрузочных проб уже через 3-4 недели терапии. Эффективность была подтверждена и для дозы 7.5 мг 2 раза/сут. В частности, дополнительный эффект при увеличении дозы с 5 мг до 7.5 мг 2 раза/сут был установлен в сравнительном исследовании с атенололом. Время выполнения физической нагрузки увеличилось примерно на 1 мин уже через 1 месяц применения ивабрадина в дозе 5 мг 2 раза/сут, при этом после дополнительного 3-месячного курса приема ивабрадина в дозе 7.5 мг 2 раза/сут внутрь отмечен дальнейший прирост этого показателя на 25 сек. Антиангинальная и антиишемическая активность ивабрадина подтверждалась и для пациентов в возрасте 65 лет и старше. Эффективность ивабрадина при применении в дозах 5 мг и 7.5 мг 2 раза/сут отмечалась в отношении всех показателей нагрузочных проб (общая продолжительность физической нагрузки, время до лимитирующего приступа стенокардии, время до начала развития приступа стенокардии и время до развития депрессии сегмента ST на 1 мм), а также сопровождалась уменьшением частоты развития приступов стенокардии примерно на 70%. Применение ивабрадина 2 раза/сут обеспечивало постоянную терапевтическую эффективность в течение 24 ч.У пациентов, принимавших ивабрадин, показана дополнительная эффективность ивабрадина в отношении всех показателей нагрузочных проб при добавлении к максимальной дозе атенолола (50 мг) на спаде терапевтической активности (через 12 ч после приема внутрь).Не показано улучшение показателей эффективности ивабрадина при добавлении к максимальной дозе амлодипина на спаде терапевтической активности (через 12 ч после приема внутрь), в то время как на максимуме активности (через 3-4 ч после приема внутрь) дополнительная эффективность ивабрадина была доказана.В исследованиях клинической эффективности препарата эффекты ивабрадина полностью сохранялись на протяжении 3- и 4-месячных периодов лечения. Во время лечения признаки развития толерантности (снижения эффективности) отсутствовали, а после прекращения лечения синдрома "отмены" не отмечалось. Антиангинальные и антиишемические эффекты ивабрадина были связаны с дозозависимым урежением ЧСС, а также со значительным уменьшением рабочего произведения (ЧСС × систолическое АД), причем как в покое, так и при физической нагрузке. Влияние на показатели АД и ОПСС было незначительным и клинически незначимым. Устойчивое урежение ЧСС было отмечено у пациентов, принимающих ивабрадин как минимум в течение 1 года. Влияния на углеводный обмен и липидный профиль при этом не наблюдалось.У пациентов с сахарным диабетом показатели эффективности и безопасности ивабрадина были сходными с таковыми в общей популяции пациентов. В исследовании у пациентов с ИБС без клинических проявлений сердечной недостаточности (ФВЛЖ более 40%) на фоне поддерживающей терапии, терапия ивабрадином в дозах выше рекомендованных (начальная доза 7.5 мг 2 раза/сут (5 мг 2 раза/сут, при возрасте старше 75 лет), которая затем титровалась до 10 мг 2 раза/сут) не оказала существенного влияния на первичную комбинированную конечную точку (смерть вследствие сердечно-сосудистой причины или развитие нефатального инфаркта миокарда). Частота развития брадикардии в группе пациентов, получавших ивабрадин составила 17.9%. 7.1% пациентов в ходе исследования принимали верапамил, дилтиазем или мощные ингибиторы изофермента CYP3A4.У пациентов со стенокардией класса II или выше по классификации Канадского Кардиологического общества было выявлено небольшое статистически значимое увеличение количества случаев наступления первичной комбинированной конечной точки при применении ивабрадина - чего не наблюдалось в подгруппе всех пациентов со стенокардией (класс I и выше).В исследовании с участием пациентов со стабильной стенокардией и дисфункцией левого желудочка (ФВЛЖ менее 40%), 86.9% которых получали бета-адреноблокаторы, не выявлено различий между группами пациентов, принимавших ивабрадин на фоне стандартной терапии, и плацебо, по суммарной частоте летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний, госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда, госпитализации по поводу возникновения новых случаев сердечной недостаточности или усиления симптомов течения хронической сердечной недостаточности (ХСН). У пациентов с симптоматической стенокардией не было выявлено значительных различий по частоте возникновения смерти вследствие сердечно-сосудистой причины или госпитализации вследствие развития нефатального инфаркта миокарда или сердечной недостаточности (частота возникновения - 12.0% в группе ивабрадина и 15.5% в группе плацебо соответственно). На фоне применения ивабрадина у пациентов с ЧСС не менее 70 уд./мин показано снижение частоты госпитализаций по поводу фатального и нефатального инфаркта миокарда на 36% и частоты реваскуляризации на 30%.У пациентов со стенокардией напряжения на фоне приема ивабрадина отмечено снижение относительного риска наступления осложнений (частота летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний, госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда, госпитализации по поводу возникновения новых случаев сердечной недостаточности или усиления симптомов течения ХСН) на 24%. Отмеченное терапевтическое преимущество достигается, в первую очередь, за счет снижения частоты госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда на 42%.Снижение частоты госпитализации по поводу фатального и нефатального инфаркта миокарда у пациентов с ЧСС более 70 уд./мин еще более значимо и достигает 73%. В целом отмечена хорошая переносимость и безопасность препарата.На фоне применения ивабрадина у пациентов с ХСН II-IV ФК по классификации NYHA с ФВЛЖ менее 35% показано клинически и статистически значимое снижение относительного риска наступления осложнений (частоты летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний и снижение числа госпитализаций в связи с усилением симптомов течения ХСН) на 18%. Абсолютное снижение риска составило 4.2%. Выраженный терапевтический эффект наблюдался через 3 мес от начала терапии.Снижение смертности от сердечно-сосудистых заболеваний и снижение числа госпитализаций в связи с усилением симптомов течения ХСН наблюдалось независимо от возраста, пола, функционального класса ХСН, применения бета-адреноблокаторов, ишемической или неишемической этиологии ХСН, наличия сахарного диабета или артериальной гипертензии в анамнезе.Пациенты с симптомами ХСН с синусовым ритмом и с ЧСС не менее 70 уд./мин получали стандартную терапию, включающую применение бета-адреноблокаторов (89%), ингибиторов АПФ и/или антагонистов рецепторов ангиотензина II (91%), диуретиков (83%) и антагонистов альдостерона (60%).Показано, что применение ивабрадина в течение 1 года может предотвратить один летальный исход или одну госпитализацию в связи с сердечно-сосудистым заболеванием на каждые 26 пациентов, принимающих препарат. На фоне применения ивабрадина показано улучшение функционального класса ХСН по классификации NYHA.У пациентов с ЧСС 80 уд./мин отмечено снижение ЧСС в среднем на 15 уд./мин.
Быстрый заказ
Эплеренон обладает высокой селективностью в отношении минералокортикоидных рецепторов у человека в отличие от глюкокортикоидных, прогестероновых и андрогенных рецепторов и препятствует связыванию минералокортикоидных рецепторов с альдостероном - ключевым гормоном PAAC, который участвует в регуляции АД и патогенезе сердечно-сосудистых заболеваний.Эплеренон вызывает стойкое увеличение активности ренина в плазме крови и альдостерона в сыворотке крови. Впоследствии, секреция ренина подавляется альдостероном по механизму обратной связи. При этом повышение активности ренина или концентрации циркулирующего альдостерона не влияет на эффекты эплеренона.Существенного влияния эплеренона на ЧСС, длительность интервалов QRS, PR или QT не выявлено у здоровых добровольцев.