Эднит таблетки 20 мг 20 шт Цена

Эналаприл относится к лекарственным средствам, влияющим на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС) - ингибиторам АПФ. Эналаприл применяется для лечения эссенциальной гипертензии (первичной артериальной гипертензии (АГ)) любой степени тяжести и реноваскулярной гипертензии как в монотерапии, так и в комбинации с другими гипотензивными средствами, в частности с диуретиками. Эналаприл применяется для лечения или предупреждения развития сердечной недостаточности (СН).

Фармакодинамика

Эналаприл является производным двух аминокислот, L-аланина и L-пролина. После приема внутрь эналаприл быстро всасывается и гидролизуется в эналаприлат, который является высокоспецифичным и длительно действующим ингибитором АПФ, не содержащим сульфгидрильную группу. АПФ (пептидил-дипептидаза А), катализирует превращение ангиотензина I в прессорный пептид ангиотензин II. После всасывания эналаприл гидролизуется до эналаприлата, который ингибирует АПФ. Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что влечет за собой увеличение активности ренина плазмы крови (вследствие устранения отрицательной обратной связи в ответ на высвобождение ренина) и уменьшение секреции альдостерона.

АПФ идентичен ферменту кининаза II, поэтому эналаприл также может блокировать разрушение брадикинина - пептида, обладающего выраженным вазодилатирующим действием. Значение этого эффекта в терапевтическом действии эналаприла требует уточнения.

Несмотря на то, что основным механизмом, при помощи которого эналаприл снижает артериальное давление (АД), считается подавление активности РААС, играющей важную роль в регулировании АД, эналаприл проявляет антигипертензивное действие даже у пациентов с АГ и сниженной активностью ренина плазмы крови.

Применение эналаприла пациентами с АГ приводит к снижению АД как в положении стоя, так и в положении лежа без значимого увеличения частоты сердечных сокращений (ЧСС). Симптоматическая постуральная гипотензия развивается нечасто. У некоторых пациентов достижение оптимального снижения АД может потребовать нескольких недель терапии. Прерывание терапии эналаприлом не вызывает резкого подъема АД.

Эффективное ингибирование активности АПФ обычно развивается через 2-4ч после однократного приема эналаприла внутрь. Антигипертензивное действие развивается в течение 1 ч, максимальное снижение АД наблюдается через 4-6 ч после приема препарата. Продолжительность действия зависит от дозы. Однако при применении рекомендованных доз антигипертензивное действие и гемодинамические эффекты сохраняются в течение 24 ч.

Гипотензивная терапия эналаприлом ведет к значительной регрессии гипертрофии левого желудочка и сохранению его систолической функции.

В клинических исследованиях гемодинамики у пациентов с эссенциальной гипертензией снижение АД сопровождалось снижением общего периферического сосудистого сопротивления, увеличением сердечного выброса и отсутствием изменений или незначительными изменениями ЧСС. После приема эналаприла наблюдается увеличение почечного кровотока без изменения скорости клубочковой фильтрации (СКФ) и наличия признаков задержки натрия или жидкости. Однако у пациентов с исходно сниженной клубочковой фильтрацией ее скорость обычно увеличивалась. Длительное применение эналаприла у пациентов с эссенциальной гипертензией и почечной недостаточностью может привести к улучшению функции почек, что подтверждается увеличением СКФ.

В непродолжительных клинических исследованиях у пациентов с почечной недостаточностью и с сахарным диабетом или без него наблюдается снижение альбуминурии, выведение почками IgG, а также снижение общего белка в моче после приема эналаприла.

При одновременном применении эналаприла и тиазидных диуретиков наблюдается более выраженное антигипертензивное действие. Эналаприл уменьшает или предупреждает развитие гипокалиемии, вызванной приемом тиазидных диуретиков.

Терапия эналаприлом обычно не связана с нежелательным влиянием на концентрацию мочевой кислоты в плазме крови.

Терапия эналаприлом сопровождается благоприятным действием на соотношение фракций липопротеинов в плазме крови и отсутствием влияния или благоприятным действием на концентрацию общего холестерина.

У пациентов с СН на фоне терапии сердечными гликозидами и диуретиками прием эналаприла приводит к снижению общего периферического сосудистого сопротивления и АД. Сердечный выброс увеличивается, в то время как ЧСС, обычно повышенная у пациентов с СН, урежается. Также снижается давление заклинивания в легочных капиллярах.

Повышает толерантность к физической нагрузке и уменьшает степень тяжести СН, оцененные по критериям Нью-Йоркской кардиологической ассоциации (NYHA). Данные эффекты проявляются при длительной терапии эналаприлом.

У пациентов с легкой и умеренной степенью тяжести СН эналаприл замедляет прогрессирование дилатации сердца и СН, что подтверждается снижением конечно-диастолического и систолического объемов левого желудочка и улучшением фракции выброса левого желудочка.

Клинические данные показали, что эналаприл уменьшает частоту желудочковых аритмий у пациентов с СН, хотя основные механизмы и клиническое значение данного эффекта не известны.

Пігулки білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою, з одного боку - ризику, з іншого - маркування "ED 20".

Допоміжні речовини : кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, натрію гідроксид, тальк, повідон K30, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат.

10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.

C09AA02 Enalapril

Інгібітор АПФ

еналаприлу малеат

Інгібітор АПФ

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Еналаприл відноситься до лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС) – інгібіторів АПФ. Еналаприл застосовується для лікування есенціальної гіпертензії (первинної артеріальної гіпертензії (АГ)) будь-якого ступеня тяжкості та реноваскулярної гіпертензії як у монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з діуретиками. Еналаприл застосовується для лікування або запобігання розвитку серцевої недостатності (СН).

Фармакодинаміка

Еналаприл є похідним двох амінокислот, L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується та гідролізується в еналаприлат, який є високоспецифічним та довготривалим інгібітором АПФ, що не містить сульфгідрильної групи. АПФ (пептидил-дипептидаза А), що каталізує перетворення ангіотензину I на пресорний пептид ангіотензин II. Після всмоктування еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (внаслідок усунення негативного зворотного зв'язку у відповідь на вивільнення реніну) та зменшення секреції альдостерону.

АПФ ідентичний ферменту кініназу II, тому еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має виражену вазодилатуючу дію. Значення цього ефекту у терапевтичній дії еналаприлу потребує уточнення.

Незважаючи на те, що основним механізмом, за допомогою якого еналаприл знижує артеріальний тиск (АТ), вважається придушення активності РААС, яка відіграє важливу роль у регулюванні АТ, еналаприл має антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та зниженою активністю реніну плазми крові.

Застосування еналаприлу пацієнтами з артеріальною гіпертензією призводить до зниження АТ як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи без значного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Симптоматична постуральна гіпотензія нечасто розвивається. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Переривання терапії еналаприлом не викликає різкого підйому артеріального тиску.

Ефективне інгібування активності АПФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому еналаприлу всередину. Антигіпертензивна дія розвивається протягом 1 години, максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози. Однак при застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин.

Гіпотензивна терапія еналаприлом веде до значної регресії гіпертрофії лівого шлуночка та збереження його систолічної функції.

У клінічних дослідженнях гемодинаміки у пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжувалося зниженням загального периферичного судинного опору, збільшенням серцевого викиду та відсутністю змін або незначними змінами ЧСС. Після прийому еналаприлу спостерігається збільшення ниркового кровотоку без зміни швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та наявності ознак затримки натрію або рідини. Однак у пацієнтів із вихідно зниженою клубочковою фільтрацією її швидкість зазвичай збільшувалася. Тривале застосування еналаприлу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією та нирковою недостатністю може призвести до покращення функції нирок, що підтверджується збільшенням ШКФ.

У нетривалих клінічних дослідженнях у пацієнтів з нирковою недостатністю та з цукровим діабетом або без нього спостерігається зниження альбумінурії, виведення нирками IgG, а також зниження загального білка у сечі після прийому еналаприлу.

При одночасному застосуванні еналаприлу та тіазидних діуретиків спостерігається більш виражена антигіпертензивна дія. Еналаприл зменшує або попереджає розвиток гіпокаліємії, спричиненої прийомом тіазидних діуретиків.

Терапія еналаприлом зазвичай не пов'язана з небажаним впливом на концентрацію сечової кислоти у плазмі.

Терапія еналаприлом супроводжується сприятливою дією на співвідношення фракцій ліпопротеїнів у плазмі крові та відсутністю впливу або сприятливою дією на концентрацію загального холестерину.

У пацієнтів з СН на фоні терапії серцевими глікозидами та діуретиками прийом еналаприлу призводить до зниження загального периферичного судинного опору та артеріального тиску. Серцевий викид збільшується, тоді як ЧСС, зазвичай підвищена у пацієнтів із СН, уріжається. Також знижується тиск заклинювання у легеневих капілярах.

Підвищує толерантність до фізичного навантаження та зменшує рівень тяжкості СН, оцінені за критеріями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA). Ці ефекти виявляються при тривалій терапії еналаприлом.

У пацієнтів з легким та помірним ступенем тяжкості СН еналаприл уповільнює прогресування дилатації серця та СН, що підтверджується зниженням кінцево-діастолічного та систолічного обсягів лівого шлуночка та покращенням фракції викиду лівого шлуночка.

Клінічні дані показали, що еналаприл зменшує частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із СН, хоча основні механізми та клінічне значення даного ефекту не відомі.

есенціальна гіпертензія будь-якого ступеня тяжкості; реноваскулярна гіпертензія; серцева недостатність будь-якого ступеня тяжкості;

У пацієнтів з наявністю клінічних проявів СН препарат Едніт® також показаний для:

Приймати внутрішньо, незалежно від часу їди.

Есенційна гіпертензія

Початкова доза становить 10-20 мг залежно від ступеня тяжкості АГ та застосовується 1 раз на добу. При АГ легкого ступеня початкова доза, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу. При інших ступенях артеріальної гіпертензії початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза – 1 таблетка 20 мг 1 раз на добу. Дозування підбирається індивідуально для кожного пацієнта, але максимальна доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Реноваскулярна гіпертензія

Оскільки у пацієнтів цієї групи АТ та ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію починають із низької дози – 5 мг і менше. Потім доза підбирається відповідно до потреб та стану пацієнта. Зазвичай ефективна доза становить 20 мг препарату Едніт® 1 раз на добу при щоденному прийомі. Слід бути обережними при застосуванні препарату Едніт® у пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики.

Супутнє лікування АГ діуретиками

Після першого прийому препарату Едніт® може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія. Такий ефект найімовірніший у пацієнтів, які приймають діуретики. Препарат рекомендується застосовувати обережно, т.к. у цих пацієнтів може спостерігатися порушення водно-електролітного балансу. Прийом діуретиків слід припинити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Едніт®. Якщо це неможливо, то початкову дозу препарату Едніт слід зменшити (до 5 мг або менше) для визначення первинного ефекту препарату на АТ. Далі дозу слід підбирати з урахуванням потреби та стану пацієнта.

Дозування у пацієнтів із нирковою недостатністю

Слід збільшити інтервал між прийомами Едніту та/або зменшити дозу.

* Еналаприл піддається гемодіалізу. Коригування дози в дні, коли гемодіаліз не проводиться, має здійснюватися залежно від рівня артеріального тиску.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза препарату Едніт® у пацієнтів з клінічно вираженою СН або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2.5 мг. При цьому застосування препарату повинно проводитися під ретельним наглядом для визначення первинного ефекту препарату на АТ: після прийому першої дози препарату пацієнт повинен знаходитися під лікарським наглядом не менше 2 годин або не менше 1 години після стабілізації АТ.

Препарат Едніт® може застосовуватися для лікування СН з вираженими клінічними проявами спільно з діуретиками та, у разі потреби, із серцевими глікозидами або бета-адреноблокаторами. У разі відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії (яка виникла в результаті лікування препаратом Едніт®) або після її корекції дозу препарату слід поступово підвищувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка застосовується або одноразово, або ділиться на 2 прийоми залежно від переносимості препарату пацієнтом. Підбір дози може проводитися протягом 2-4 тижнів або в більш короткий термін, якщо є залишкові ознаки та симптоми СН. Такий терапевтичний режим ефективно знижує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою СН.

Як до, так і після початку лікування препаратом Едніт® слід проводити регулярний контроль артеріального тиску та функції нирок (див. розділ "Особливі вказівки"), оскільки повідомлялося про розвиток внаслідок прийому препарату артеріальної гіпотензії з наступним (рідше) виникненням гострої ниркової недостатності. У пацієнтів, які приймають діуретики, доза діуретиків, по можливості, повинна бути знижена до початку лікування препаратом Едніт®. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату Едніт не означає, що артеріальна гіпотензія повторно розвинеться при тривалому лікуванні, і не вказує на необхідність припинення прийому препарату.

При лікуванні препаратом Едніт слід також контролювати концентрацію калію в сироватці крові (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Відомості про передозування обмежені.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску (починається приблизно через 6 годин після прийому препарату) аж до розвитку колапсу, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння, кашель. Концентрації еналаприлату в сироватці крові, що перевищують у 100 та 200 разів концентрації, що спостерігаються при застосуванні терапевтичних доз, виникали після прийому відповідно 300 та 440 мг еналаприлу.

Лікування: у разі виникнення вираженого зниження артеріального тиску пацієнта переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. В якості терапії необхідно внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, показані промивання шлунка та прийом внутрішньо активованого вугілля. Еналаприлат може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Пацієнтам з брадикардією, стійкою до терапії, показано встановлення електрокардіостимулятора. Показано постійний контроль життєво важливих функцій, концентрації креатиніну та електролітів сироватки крові.

Інші гіпотензивні засоби

Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні еналаприлу та іншої гіпотензивної терапії. При застосуванні еналаприлу одночасно з іншими гіпотензивними засобами, особливо з діуретиками, може спостерігатись посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування еналаприлу з бета-адреноблокаторами, метилдопою або блокаторами повільних кальцієвих каналів збільшує антигіпертензивну дію. Одночасне застосування еналаприлу з альфа-, бета-адреноблокаторами та гангліоблокаторами повинно проводитись під ретельним лікарським контролем.

Одночасне застосування еналаприлу з нітрогліцерином, іншими нітропрепаратами або іншими вазодилататорами посилює антигіпертензивний ефект.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники кухонної солі, що містять калій, інші лікарські препарати, здатні збільшувати концентрацію калію в плазмі крові.

Одночасне застосування еналаприлу з калійзберігаючими діуретиками (такими як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять замінники кухонної солі, іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи антагоністи, рецепторо, препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]) може призводити до значного підвищення концентрації калію в плазмі. При необхідності застосування еналаприлу з переліченими вище препаратами слід проводити регулярний контроль концентрації калію в плазмі крові.

Калійнесберігаючі (тіазидні та "петлеві") діуретики

Застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії (за рахунок зменшення ОЦК), а додавання до терапії еналаприлу – до вираженого зниження артеріального тиску. Надмірна антигіпертензивна дія еналаприлу може бути зменшена або за допомогою відміни діуретика, або за рахунок збільшення ОЦК або вживання кухонної солі, а також за умови зниження дози еналаприлу. При одночасному застосуванні еналаприлу з калійнесберігающими (тіазидними або "петльовими") діуретиками гіпокаліємія, спричинена дією діуретиків, як правило, послаблюється завдяки ефекту еналаприлу.

Гіпоглікемічні засоби

Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліну, гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо) може посилити гіпоглікемічний ефект останніх із ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен, як правило, найчастіше спостерігається протягом перших тижнів комбінованої терапії, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з інгібіторами АПФ.

Препарати літію

Як і інші лікарські засоби, що впливають на виведення натрію, інгібітори АПФ можуть знижувати виведення літію нирками, тому при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ необхідно регулярно моніторувати концентрацію літію у сироватці крові. Одночасне застосування інгібіторів АПФ призводить до посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію.

Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії/наркотичні засоби

Посилення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ (подальше зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні) та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії.

Етанол

Етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та бета-адреноблокатори

Еналаприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (як антиагрегантний засіб), тромболітиками та бета-адреноблокаторами.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ)

НПЗП, зокрема. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. Внаслідок цього антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) або інгібіторів АПФ може бути ослаблений при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами, у т.ч. із селективними інгібіторами ЦОГ-2.

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку або пацієнтів з зневодненням, у т.ч. приймаючих діуретики), які отримують терапію НПЗЗ, у т.ч. селективними інгібіторами ЦОГ-2, одночасне застосування АРА II або інгібіторів АПФ може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності. Ці ефекти зазвичай оборотні, тому одночасне застосування цих лікарських засобів має проводитися обережно у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Пацієнти повинні одержувати адекватну кількість рідини; рекомендується ретельний контроль функції нирок як на початку, так і в процесі терапії.

Подвійна блокада РААС

Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену (інгібітор реніну) асоційована з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності) порівняно з монотерапією. Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та концентрації електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно еналаприл та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або із середньою мірою тяжкості нирковою недостатністю або з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.

Препарати золота

Симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає "приплив" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювоту та артеріальну гіпотензію, спостерігався в поодиноких випадках при одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус)

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.

Ко-тримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол)

У пацієнтів, які отримують одночасно інгібітори АПФ та котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), може бути підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.

Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Рацекадотрил (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї)

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Естрамустін

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Інші лікарські засоби

Не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної лікарської взаємодії між еналаприлом та наступними лікарськими засобами: гідрохлортіазидом, фуросемідом, дигоксином, тимололом, метилдопою, варфарином, індометацином, суліндаком та циметидином. При одночасному застосуванні еналаприлу та пропранололу знижується концентрація еналаприлату у сироватці крові, але цей ефект не є клінічно значущим.

Теофілін

Еналаприл послаблює дію лікарських засобів, що містять теофілін.

Естрогени

При одночасному застосуванні естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект еналаприлу внаслідок затримки рідини.

Баклофен

Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу гіпотензивних препаратів.

Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні)

Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може підвищити ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу.

Антацидні засоби

При одночасному застосуванні можливе зменшення біодоступності інгібіторів АПФ.

Вагітність

Застосування препарату Едніт під час вагітності протипоказане. При діагностуванні вагітності прийом препарату Едніт® має бути негайно припинено.

У разі планування вагітності слід припинити терапію інгібіторами АПФ та перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію лікарськими препаратами із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності.

В опублікованих результатах ретроспективного епідеміологічного дослідження новонароджених, матері яких приймали інгібітори АПФ у І триместрі вагітності, відзначали підвищений ризик розвитку серйозних вроджених вад розвитку порівняно з новонародженими, чиї матері не приймали інгібітори АПФ у І триместрі вагітності. Кількість випадків уроджених дефектів була низька, і результати даного дослідження не були повторно підтверджені.

Інгібітори АПФ можуть викликати захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні їх у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у дані періоди супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, яке виявлялося у вигляді артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Також повідомлялося про недоношеність, затримку внутрішньоутробного розвитку плода та незарощення артеріального (боталлова) протоки, проте незрозуміло, чи ці випадки були пов'язані з дією інгібіторів АПФ. Можливо, розвиток олігогідрамніону відбувається внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазію легких плода.

Новонароджені, чиї матері приймали препарат Едніт® під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При розвитку олігурії особлива увага має бути спрямована на підтримання АТ та ниркової перфузії. Еналаприл проникає через плацентарний бар'єр і може бути частково видалений із системного кровотоку новонародженого за допомогою перитонеального діалізу. Теоретично еналаприл може бути видалений шляхом обмінного переливання крові.

Період грудного вигодовування

Еналаприл та еналаприлат проникають у грудне молоко матері у слідових кількостях. У разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування пацієнтка повинна припинити годування груддю.

Загалом препарат Едніт® добре переноситься. Сумарна частота небажаних явищ (НЯ) при застосуванні еналаприлу не перевищувала таку при прийомі плацебо. Найчастіше НЯ були легкими, минущими і вимагали скасування терапії.

При застосуванні еналаприлу спостерігалися такі небажані явища, частота НЯ наведена відповідно до наступної класифікації: (дуже часто: ≥10%, часто: ≥1% та <10%, нечасто: ≥0.1% та < 1%, рідко: ≥0.01% та <0.1%, дуже рідко: <0.01%, частота невідома: неможливо оцінити частоту на підставі доступних даних).

З боку системи кровотворення: нечасто – анемія (включаючи апластичну та гемолітичну); рідко – нейтропенія, зниження вмісту гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.

З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

З боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія.

Порушення психіки: часто – депресія; нечасто – сплутаність свідомості, безсоння, сонливість, підвищена нервозність; рідко – незвичайні сновидіння, порушення сну.

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення; часто – головний біль, непритомність, порушення смакових відчуттів; нечасто – парестезія, системне запаморочення.

З боку органу зору: дуже часто – нечіткість зору.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – шум у вухах.

З боку серця: часто – стенокардія, біль у грудях, порушення ритму, тахікардія; нечасто – відчуття серцебиття, інфаркт міокарда* (можливо, вдруге стосовно вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику).

З боку судин: часто – артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію); нечасто – "припливи" крові до шкіри обличчя, ортостатична гіпотензія, інсульт* (можливо, вдруге по відношенню до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи високого ризику); рідко – синдром Рейно.

З боку дихальної системи: дуже часто – кашель; часто – задишка; нечасто – ринорея, біль у горлі, захриплість голосу, бронхоспазм/бронхіальна астма; рідко – легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – діарея, біль у животі, порушення смаку; нечасто – кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки; рідко – стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко – інтестинальний набряк.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), гепатит (включаючи некроз), холестаз (включаючи жовтяницю).

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - шкірний висип, реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк (ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані); нечасто - підвищене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція; рідко – багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, еритродермія; частота невідома - повідомлялося про розвиток симптомокомплексу. який може включати всі або деякі з таких симптомів: лихоманку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію та лейкоцитоз. Можуть також виникати висипи на шкірі, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.

З боку кістково-м'язової системи: нечасто – м'язові судоми.

З боку сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідко – олігурія.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція; рідко – гінекомастія.

Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – астенія; часто - підвищена стомлюваність; нечасто – відчуття дискомфорту, лихоманка.

Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – гіперкаліємія, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові; нечасто – підвищення концентрації сечовини у крові, гіпонатріємія; рідко – підвищення активності печінкових ферментів, збільшення концентрації білірубіну у сироватці крові.

* Частота випадків була порівнянна з частотою, що спостерігалася в клінічних дослідженнях прийому плацебо або іншого препарату порівняння.

Наведені нижче небажані явища виявлені в ході постреєстраційного спостереження, проте причинно-наслідкового зв'язку з прийомом еналаприлу не встановлено: інфекція сечовивідних шляхів, інфекція верхніх дихальних шляхів, бронхіт, зупинка серця, фібриляція передсердь, опоясувальний герпес інфаркт легені, гемолітична анемія, включаючи випадки гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Якщо будь-які з вказаних в інструкції небажаних реакцій посилюються або відзначаються будь-які інші небажані реакції, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.

підвищена чутливість до еналаприлу, будь-якої з допоміжних речовин препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, а також спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном або препаратом або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; не встановлені); вагітність; період грудного вигодовування; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

З обережністю

Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; ниркова недостатність; симптоматична артеріальна гіпотензія, хронічна серцева недостатність; застосування препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років); реноваскулярна гіпертензія; пригнічення кістковомозкового кровотворення; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та інші), імуносупресивна терапія, лікування із застосуванням алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених обтяжливих факторів; печінкова недостатність; цукровий діабет; гіперкаліємія; при одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками калій, що містять, кухонної солі та препаратами літію; при проведенні процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (в т.ч. при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, гемодіалізу, діареї або блювоти); під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN69®); у пацієнтів після великих хірургічних втручань або під час проведення загальної анестезії; у пацієнтів негроїдної раси.

Симптоматична артеріальна гіпотензія

Симптоматична артеріальна гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають еналаприл, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на тлі зневоднення, що виникає, наприклад, в результаті терапії діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою. Симптоматична артеріальна гіпотензія спостерігалася і у пацієнтів із СН, що супроводжується нирковою недостатністю або без неї. Артеріальна гіпотензія розвивається частіше у пацієнтів з тяжким ступенем СН із гіпонатріємією або порушеннями функції нирок, у яких застосовуються вищі дози "петлевих" діуретиків. У цих пацієнтів лікування еналаприлом слід розпочинати під лікарським контролем, який має бути особливо ретельним при зміні дози еналаприлу та/або діуретика. Аналогічним чином слід спостерігати за пацієнтами з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти і при необхідності ввести 0.9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі еналаприлу не є протипоказанням до подальшого застосування та збільшення дози препарату, яке може бути продовжено після заповнення обсягу рідини та нормалізації артеріального тиску.

У деяких пацієнтів із СН та з нормальним або зниженим АТ еналаприл може спричинити додаткове зниження АТ. Дана реакція на прийом препарату очікувана і не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити лікування діуретиком та/або еналаприлом.

Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить тракт.

Порушення функції нирок

У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок. У деяких випадках повідомлялося про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру. У пацієнтів з нирковою недостатністю може знадобитися зниження дози та/або частоти прийому препарату. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігалося підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни зазвичай мали оборотний характер, і показники поверталися до вихідних значень після припинення терапії. Даний характер змін найбільш вірогідний у пацієнтів із нирковою недостатністю.

У деяких пацієнтів без ознак захворювань нирок до початку лікування еналаприл у поєднанні з діуретиками викликав зазвичай незначне та транзиторне підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або еналаприлу.

У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) < 80 мл/хв) початкова доза та/або кратність прийому еналаприлу повинна бути знижена залежно від величини КК; у подібних випадках протягом перших кількох тижнів лікування слід регулярно контролювати функцію нирок (концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові); при підвищенні концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові у пацієнтів без ознак захворювань нирок до початку терапії еналаприлом рекомендовано проведення відповідного обстеження (можливо ознакою наявності у пацієнта раніше не розпізнаного стенозу ниркової артерії).

Трансплантація нирки

Немає досвіду застосування у пацієнтів після трансплантації нирки, тому лікування еналаприлом не рекомендується у пацієнтів після трансплантації нирки.

Печінкова недостатність

У поодиноких випадках прийом інгібіторів АПФ супроводжувався синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту та прогресував до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним результатом. Механізм розвитку цього синдрому не вивчений. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових трансаміназ на фоні застосування інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та призначити відповідну терапію. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія спостерігалися у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. Нейтропенія виникає рідко у пацієнтів із нормальною функцією нирок та без інших обтяжливих факторів. Еналаприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та інші), які приймають імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, або при комбінації зазначених обтяжливих факторів, особливо за наявності попереднього порушення функції. У деяких із цих пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які у ряді випадків не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо у таких пацієнтів застосовується еналаприл, рекомендується проведення регулярного контролю кількості лейкоцитів та лімфоцитів у крові, а пацієнтів слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекційного захворювання.

Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк

При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані, що виникали у різні періоди лікування. У таких випадках слід негайно припинити прийом еналаприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта з метою контролю та корекції клінічних симптомів. Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Дуже рідко повідомлялося про смерть через ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані або набряком мови. Набряк язика, голосових складок чи гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо в пацієнтів, які перенесли хірургічні втручання органів дихання. У тих випадках, коли набряк локалізується в області язика, голосових складок або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід негайно призначити відповідне лікування, яке може включати підшкірне введення 0.1% розчину епінефрину (адреналіну) (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів (інтубація чи трахеостомія).

У дуже поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі, як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібітору АПФ. Тому у пацієнтів із болями в животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику.

У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас.

Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR, спостерігалося збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку.

Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих

У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. Небажаних реакцій можна уникнути, якщо на початок проведення десенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітору АПФ.

Анафілактоїдні реакції під час проведення ЛПНГ-аферезу

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНГ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися життєзагрозливі анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна уникнути, якщо тимчасово відмінити інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНЩ-аферезу.

Пацієнти, що перебувають на гемодіалізі

Анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які перебували на гемодіалізі із застосуванням високопроточних мембран (таких як AN69®) та одночасно одержують терапію інгібіторами АПФ. Дані пацієнти повинні застосовувати діалізні мембрани іншого типу або гіпотензивні засоби інших класів.

Кашель

На тлі терапії інгібіторами АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни терапії. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, повинен враховуватись при диференціальній діагностиці кашлю.

Хірургічне втручання/загальна анестезія

Під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають антигіпертензивний ефект, еналаприлат блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням об'єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія

Ризик розвитку гіперкаліємії спостерігається при нирковій недостатності, цукровому діабеті, а також при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілориду), калієвих добавок або солей. Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного збільшення концентрації калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призводити до серйозних, іноді смертельних аритмій. При необхідності одночасного застосування еналаприлу та перелічених вище лікарських засобів слід дотримуватися обережності та регулярно контролювати концентрацію калію в сироватці крові.

Перелік станів/захворювань/факторів ризику гіперкаліємії: літній вік (старше 65 років); деякі супутні стани (зниження ОЦК, хронічна серцева недостатність на стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз); інші лікарські засоби, що сприяють підвищенню концентрації калію в плазмі крові (такі як гепарин, такролімус, циклоспорин, препарати, що містять котримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]).

Гіпоглікемія

Пацієнти з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця одночасного застосування цих лікарських засобів.

Препарати літію

Не рекомендується одночасне застосування препаратів літію та еналаприлу.

Подвійна блокада РААС

Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії, непритомності, інсульту, гіперкаліємії та порушень функції нирок (в т.ч. гострої ниркової недостатності) у сприйнятливих пацієнтів, особливо якщо застосовується комбінована терапія лікарськими засобами, що впливають на РААС. Не рекомендується проведення подвійної блокади РААС комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ із АРА II або аліскіреном.

Протипоказано одночасне застосування еналаприлу з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з нирковою недостатністю помірного ступеня або з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (СКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.

Застосування у пацієнтів похилого віку

Дані клінічних досліджень ефективності та безпеки еналаприлу були подібними у літніх та молодших пацієнтів з АГ.

Раса

Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, еналаприл, мабуть, менш ефективно знижує АТ у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас, що може пояснюватися вищою поширеністю станів з низькою активністю реніну плазми в популяції пацієнтів негроїдної раси з АГ.

Лактоза

Препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Етанол

У період терапії еналаприлом не рекомендується вживати алкогольних напоїв, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.

Тіазидні діуретики

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії – слід проводити регулярний моніторинг концентрації калію у плазмі крові.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Вплив препарату Едніт® на здатність до керування транспортними засобами та роботу з механізмами не вивчався. Однак деякі небажані явища (наприклад, запаморочення), що спостерігалися при прийомі препарату Едніт®, можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

З обережністю призначають пацієнтам з нирковою недостатністю, а також хворим із двостороннім стенозом ниркових артерій, стенозом артерії єдиної нирки та у стані після трансплантації нирки.

З обережністю призначають пацієнтам із печінковою недостатністю.

Препарат відпускається за рецептом.

Препарат з обережністю призначають пацієнтам похилого віку (старше 65 років).

Препарат протипоказаний дітям та підліткам віком до 18 років.

GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)

GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)

GEDEON RICHTER-RUS AO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Венгрия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Эднит таблетки 20 мг 20 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Эднит таблетки 20 мг 20 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обратите Ваше внимание на этот товар в нашем каталоге. Хотите приобрести Эднит таблетки 20 мг 20 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Рениприл таблетки 20 мг 30 шт., Рениприл таблетки 10 мг 30 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл Гексал таблетки 20 мг 50 шт., Эналаприл Гексал таблетки 10 мг 50 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 28 шт., Берлиприл таблетки 20 мг 30 шт., Энап таблетки 20 мг 60 шт., Энап таблетки 5 мг 60 шт., Энап таблетки 2,5 мг 60 шт., Энап таблетки 10 мг 60 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Берлиприл таблетки 10 мг 30 шт., Эналаприл Гексал таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл Гексал таблетки 10 мг 20 шт., Берлиприл таблетки 5 мг 30 шт., Эналаприл Гексал таблетки 5 мг 20 шт., Энам таблетки 2,5 мг 20 шт., Энам таблетки 10 мг 20 шт., Энап таблетки 5 мг 20 шт., Энап таблетки 20 мг 20 шт., Энап таблетки 2,5 мг 20 шт., Энап таблетки 10 мг 20 шт., Энам таблетки 5 мг 20 шт., Энам таблетки 20 мг 20 шт., Ренитек таблетки 20 мг 14 шт., Ренитек таблетки 10 мг 14 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 28 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 28 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл-ФПО таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл-Акри таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-Акри таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио таблетки 10 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл-Аджио Эналаприл таблетки 5 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 20 мг 20 шт., Эднит таблетки 5 мг 20 шт., Эднит таблетки 10 мг 20 шт., Рениприл таблетки 20 мг 20 шт., Эналаприл таблетки 10 мг 20 шт., Ренитек таблетки 5 мг 14 шт..