Атаканд таблетки 16 мг 28 шт Цена

Антигипертензивный препарат, антагонист рецепторов ангиотензина II. Ангиотензин II - основной гормон РААС, который играет важную роль в патогенезе артериальной гипертензии, сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых заболеваний. Основными физиологическими эффектами ангиотензина II являются вазоконстрикция, стимуляция продукции альдостерона, регуляция водно-электролитного гомеостаза и стимуляция клеточного роста. Все эти эффекты опосредованы взаимодействием ангиотензина II с ангиотензиновыми рецепторами 1 типа (АТ1-рецепторы).

Кандесартан - селективный антагонист рецепторов ангиотензина II 1 типа (АТ1-рецепторов). Не ингибирует АПФ, который осуществляет превращение ангиотензина I в ангиотензин II и разрушает брадикинин; не влияет на АПФ и не приводит к накоплению брадикинина или субстанции Р. При сравнении кандесартана с ингибиторами АПФ развитие кашля реже встречалось у пациентов, получавших кандесартана цилексетил. Кандесартан не связывается с рецепторами других гормонов и не блокирует ионные каналы, участвующие в регуляции функций сердечно-сосудистой системы. В результате блокирования АТ1-рецепторов ангиотензина II происходит дозозависимое повышение уровня ренина, ангиотензина I, ангиотензина II и снижение концентрации альдостерона в плазме крови.

Артериальная гипертензиия

При артериальной гипертензии кандесартан вызывает дозозависимое длительное снижение АД. Антигипертензивный эффект препарата обусловлен снижением ОПСС, без изменения ЧСС. Не отмечалось случаев выраженной артериальной гипотензии после приема первой дозы препарата, а также эффекта отмены (синдром "рикошета") после прекращения терапии.

Начало антигипертензивного действия после приема первой дозы кандесартана цилексетила обычно развивается в течение 2 ч. На фоне продолжающейся терапии препаратом в фиксированной дозе максимальное снижение АД обычно достигается в течение 4 недель и сохраняется на протяжении лечения. Кандесартана цилексетил, назначаемый 1 раз/сут, обеспечивает эффективное и плавное снижение АД в течение 24 ч с незначительными колебаниями АД в интервалах между приемами очередной дозы препарата. Применение кандесартана цилексетила совместно с гидрохлоротиазидом приводит к усилению гипотензивного эффекта. Совместное применение кандесартана цилексетила и гидрохлоротиазида (или амлодипина) хорошо переносится.

Эффективность препарата не зависит от возраста и пола пациентов.

Кандесартана цилексетил увеличивает почечный кровоток и не изменяет или же повышает скорость клубочковой фильтрации, тогда как почечное сосудистое сопротивление и фильтрационная фракция снижаются. Прием кандесартана цилексетила в дозе 8-16 мг в течение 12 недель не оказывает негативного влияния на концентрацию глюкозы и липидный профиль у пациентов с артериальной гипертензией и сахарным диабетом 2 типа.

Клиническое действие кандесартана цилексетила на уровень заболеваемости и смертности при приеме в дозе 8-16 мг (средняя доза 12 мг) 1 раз/сут исследовалось в ходе рандомизированного клинического исследования с участием 4937 пожилых пациентов (возраст от 70 до 89 лет, 21% пациентов в возрасте 80 лет и старше) с артериальной гипертензией легкой и умеренной степени тяжести, получающих терапию кандесартана цилексетилом в среднем в течение 3.7 лет (исследование SCOPE - исследование когнитивных функций и прогноза у пожилых пациентов). Пациенты получали кандесартан или плацебо, при необходимости в комбинации с другими антигипертензивными препаратами. Оба режима терапии показали эффективное снижение систолического и диастолического АД (с 166/90 до 145/80 мм рт.ст. в группе пациентов, получавших кандесартан, и с 167/90 до 149/82 мм рт.ст. в контрольной группе) на фоне хорошей переносимости. Когнитивная функция и качество жизни сохранялись на хорошем уровне в обеих группах пациентов. Между этими двумя группами пациентов не наблюдалось статистически значимых различий частоты сердечно-сосудистых осложнений (сердечно-сосудистая смерть, частота развития несмертельного инфаркта миокарда и несмертельного инсульта).

В группе пациентов, получавших кандесартан, было отмечено 26.7 случаев возникновения сердечно-сосудистых осложнений на 1000 пациенто-лет по сравнению с 30 случаями на 1000 пациенто-лет в контрольной группе (относительный риск = 0.89, 95% доверительный интервал 0.75-1.06, р=0.19).

В таблице ниже представлены результаты оценки первичной конечной точки (сердечно-сосудистые осложнения) и ее компонентов.

* До рандомизации любая предшествующая антигипертензивная терапия стандартизировалась к гидрохлоротиазиду в дозе 12.5 мг 1 раз/сут. Другое гипотензивное средство добавляли к двойному слепому исследуемому препарату (кандесартана цилексетилу 8-16 мг или плацебо 1 раз/сут), если систолическое АД оставалось ≥160 мм рт.ст. и/или диастолическое АД ≥90 мм рт.ст. Такую дополнительную терапию получали 49% и 66% пациентов в группе кандесартана цилексетила и контрольной группе, соответственно.

Хроническая сердечная недостаточность

Согласно результатам исследования CHARM (Кандесартан при сердечной недостаточности - Оценка Снижения Уровня Смертности и Заболеваемости) применение кандесартана цилексетила приводило к снижению частоты летальных исходов и необходимости в госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности и к улучшению систолической функции левого желудочка.

Пациенты с хронической сердечной недостаточностью в дополнение к основной терапии получали кандесартана цилексетил в дозе 4-8 мг/сут с повышением дозы до 32 мг/сут или до максимальной переносимой терапевтической дозы (средняя доза кандесартана составляла 24 мг). Медиана длительности наблюдения составляла 37.7 месяцев. Через 6 месяцев терапии 63% пациентов, продолжавших принимать кандесартана цилексетил (89%), получали терапевтическую дозу 32 мг.

В другом исследовании CHARM-Alternative (n=2028) участвовали пациенты со сниженной фракцией выброса левого желудочка (ФВЛЖ ≤ 40%), не получавшие ингибитор АПФ из-за непереносимости (в основном из-за кашля - 72%); показатели частоты летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний и первой госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности были значительно ниже в группе пациентов, получавших кандесартан по сравнению с группой плацебо (соотношение рисков = 0.77, 95% доверительный интервал 0.67- 0.89, р<0.001). Снижение относительного риска составляло 23%. Статистически в этом исследовании для предотвращения одного случая летального исхода от сердечно-сосудистых осложнений или госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности было необходимо проводить лечение 14 пациентов на протяжении всего периода исследования. Комбинированный критерий, включавший в себя частоту летальных исходов вне зависимости от их причин и показатель первой госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности, также оказался значительно ниже в группе пациентов, получавших кандесартан (соотношение рисков = 0.80, 95% доверительный интервал 0.70-0.92, р = 0.001). При этом было отмечено положительное влияние кандесартана на каждую из составляющих этого комбинированного критерия - частоту летальных исходов и заболеваемость (показатель частоты госпитализаций по поводу сердечной недостаточности). Применение кандесартана цилексетила приводило к улучшению функционального класса хронической сердечной недостаточности по классификации NYHA (р = 0.008).

В исследовании CHARM-Added (n=2548) у пациентов со сниженной ФВЛЖ (≤ 40%), получавших ингибиторы АПФ, комбинированный критерий, включавший в себя показатель летальности от сердечно-сосудистых заболеваний и первой госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности, был значительно ниже в группе пациентов, получавших кандесартан, по сравнению с группой плацебо (соотношение рисков = 0.85, 95% доверительный интервал 0.75-0.96, р=0.011), что соответствовало снижению относительного риска на 15%. В этом исследовании для предотвращения одного случая летального исхода от сердечно-сосудистых осложнений или госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности было необходимо проводить лечение 23 пациентов на протяжении всего периода исследования. Значение комбинированного критерия эффективности, включавшего в себя оценку частоты летальных исходов вне зависимости от их причин или частоты первой госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности, было значительно ниже в группе пациентов, получавших кандесартан (соотношение рисков = 0.87, 95% доверительный интервал 0.78-0.98, р = 0.021), что также свидетельствовало о положительном эффекте при применении кандесартана. Применение кандесартана цилексетила приводило к улучшению функционального класса хронической сердечной недостаточности по классификации NYHA (р = 0.020).

В исследовании СHARM-Preserve (n=3023) у пациентов с сохраненной систолической функцией (ФВЛЖ > 40%), не было выявлено статистически достоверных различий значения комбинированного критерия эффективности, который включал в себя частоту летальных исходов и частоту первой госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности, в группах кандесартана и плацебо (соотношение рисков = 0.89, 95% доверительный интервал 0.77-1.03, р = 0.118). Небольшое численное снижение этого критерия было обусловлено снижением частоты госпитализаций по поводу хронической сердечной недостаточности. В данном исследовании не было показано влияния кандесартана на частоту летальных исходов.

При раздельном анализе результатов 3 исследований программы CHARM не было получено достоверных различий частоты летальных исходов в группах кандесартана и плацебо. Однако частота летальных исходов была оценена в объединенной популяции исследований CHARM-Alternative и CHARM-Added и во всех 3 исследованиях (соотношение рисков = 0.91, 95% доверительный интервал 0.83-1.00, р = 0.055). Снижение частоты летальных исходов и частоты госпитализаций по поводу хронической сердечной недостаточности на фоне терапии кандесартаном не зависело от возраста, пола и сопутствующей терапии. Кандесартан также был эффективен у пациентов, принимавших бета-адреноблокаторы в сочетании с ингибиторами АПФ, при этом эффективность кандесартана не зависела от того, принимает ли пациент оптимальную дозу ингибитора АПФ или нет.

У пациентов с хронической сердечной недостаточностью и сниженной систолической функцией левого желудочка (ФВЛЖ ≤40%), прием кандесартана способствовал снижению ОПСС и капиллярного давления в легких, повышению активности ренина и концентрации ангиотензина II в плазме, а также снижению уровня альдостерона.

Таблетки рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком та гравіюванням "А" над "СН" на одній стороні і "016" на іншій стороні.

Допоміжні речовини : кармелоза кальцію (кармелози кальцієва сіль) - 5.6 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 4 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.26 мг, лактози моногідрат - 81.4 мг, 0ку 00мг , макрогол – 2.6 мг.

14 шт. - блістери з ПВХ/алюмінію (2) - пачки картонні.

C09CA06 Candesartan

Антагоніст рецепторів ангіотензину II

кандесартану цілексетил

Ангіотензину II рецепторів антагоніст

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.

Антигіпертензивний препарат, антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Ангіотензин II – основний гормон РААС, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного зростання. Всі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами типу 1 (АТ1-рецептори).

Кандесартан – селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II типу 1 (АТ1-рецепторів). Не інгібує АПФ, який здійснює перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. Внаслідок блокування АТ1-рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I, ангіотензину II та зниження концентрації альдостерону у плазмі крові.

Артеріальна гіпертензія

При артеріальній гіпертензії кандесартан спричинює дозозалежне тривале зниження артеріального тиску. Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням ОПСС без зміни ЧСС. Не спостерігалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також ефекту відміни (синдром "рикошету") після припинення терапії.

Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози кандесартану цилексетилу зазвичай розвивається протягом 2 годин. Кандесартану цилексетил, що призначається 1 раз на добу, забезпечує ефективне та плавне зниження артеріального тиску протягом 24 годин з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартану цилексетилу спільно з гідрохлортіазидом призводить до посилення гіпотензивного ефекту. Спільне застосування кандесартану цилексетилу та гідрохлортіазиду (або амлодипіну) добре переноситься.

Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів.

Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір та фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартану цилексетилу в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не надає негативного впливу на концентрацію глюкози та ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу.

Клінічну дію кандесартану цилексетилу на рівень захворюваності та смертності при прийомі в дозі 8-16 мг (середня доза 12 мг) 1 раз на добу досліджувалося в ході рандомізованого клінічного дослідження за участю 4937 літніх пацієнтів (вік від 70 до 89 років, 21% пацієнтів у віці 80 років і старше) з артеріальною гіпертензією легкого та помірного ступеня тяжкості, які отримують терапію кандесартану цилексетилом у середньому протягом 3.7 років (дослідження SCOPE – дослідження когнітивних функцій та прогнозу у літніх пацієнтів). Пацієнти отримували кандесартан або плацебо, при необхідності у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. Обидва режими терапії показали ефективне зниження систолічного та діастолічного АТ (з 166/90 до 145/80 мм рт.ст. у групі пацієнтів, які отримували кандесартан, та з 167/90 до 149/82 мм рт.ст. у контрольній групі) на фон хорошої переносимості. Когнітивна функція та якість життя зберігалися на хорошому рівні в обох групах пацієнтів. Між цими двома групами пацієнтів не спостерігалося статистично значущих відмінностей частоти серцево-судинних ускладнень (серцево-судинна смерть, частота розвитку несмертельного інфаркту міокарда та несмертельного інсульту).

У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, було відмічено 26.7 випадків виникнення серцево-судинних ускладнень на 1000 пацієнтів у порівнянні з 30 випадками на 1000 пацієнтів у контрольній групі (відносний ризик = 0.89, 95% довірчий інтервал 0,6. 0.19).

У таблиці нижче представлені результати оцінки первинної кінцевої точки (серцево-судинні ускладнення) та її компонентів.

* До рандомізації будь-яка попередня антигіпертензивна терапія стандартизувалась до гідрохлортіазиду в дозі 12.5 мг 1 раз на добу. Інший гіпотензивний засіб додавали до подвійного сліпого досліджуваного препарату (кандесартану цилексетилу 8-16 мг або плацебо 1 раз на добу), якщо систолічний артеріальний тиск залишався ≥160 мм рт.ст. та/або діастолічний АТ ≥90 мм рт.ст. Таку додаткову терапію отримували 49% та 66% пацієнтів у групі кандесартану цилексетилу та контрольній групі відповідно.

Хронічна серцева недостатність

Згідно з результатами дослідження CHARM (Кандесартан при серцевій недостатності - Оцінка Зниження Рівню Смертності та Захворюваності) застосування кандесартану цилексетилу призводило до зниження частоти летальних наслідків та необхідності госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності та до поліпшення систолічної функції лівого шлуночка.

Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю на додаток до основної терапії отримували кандесартану цилексетил у дозі 4-8 мг на добу з підвищенням дози до 32 мг на добу або до максимальної переносимої терапевтичної дози (середня доза кандесартану становила 24 мг). Медіана тривалість спостереження становила 37.7 місяців. Через 6 місяців терапії 63% пацієнтів, які продовжували приймати кандесартан цилексетил (89%), отримували терапевтичну дозу 32 мг.

В іншому дослідженні CHARM-Alternative (n=2028) брали участь пацієнти зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ ≤ 40%), які не отримували інгібітор АПФ через непереносимість (в основному кашлю - 72%); показники частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності були значно нижчими у групі пацієнтів, які отримували кандесартан у порівнянні з групою плацебо (співвідношення ризиків = 0.77, 95% довірчий інтервал 0.67-0.80, р.). Зниження відносного ризику становило 23%. Статистично в цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 14 пацієнтів протягом усього періоду дослідження. Комбінований критерій, що включав частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0.80, 95% довірчий інтервал 0.70-0.92, р 0001). При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартану на кожну із складових цього комбінованого критерію – частоту летальних наслідків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій щодо серцевої недостатності). Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р = 0.008).

У дослідженні CHARM-Added (n=2548) у пацієнтів зі зниженою ФВЛШ (≤ 40%), які отримували інгібітори АПФ, комбінований критерій, що включав показник летальності від серцево-судинних захворювань і першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, був значно нижчим. у групі пацієнтів, які отримували кандесартан, порівняно з групою плацебо (співвідношення ризиків = 0.85, 95% довірчий інтервал 0.75-0.96, р=0.011), що відповідало зниження відносного ризику на 15%. У цьому дослідженні для запобігання одному випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності було необхідно проводити лікування 23 пацієнтів протягом усього періоду дослідження. Значення комбінованого критерію ефективності, що включало оцінку частоти летальних результатів незалежно від їх причин або частоти першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, було значно нижчим у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0.87, 95% довірчий інтервал 0.78-0. р = 0.021), що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартану. Застосування кандесартану цилексетилу призводило до покращення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р = 0.020).

У дослідженні СHARM-Preserve (n=3023) у пацієнтів із збереженою систолічною функцією (ФВЛШ > 40%), не було виявлено статистично достовірних відмінностей значення комбінованого критерію ефективності, який включав частоту летальних результатів і частоту першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності , у групах кандесартану та плацебо (співвідношення ризиків = 0.89, 95% довірчий інтервал 0.77-1.03, р = 0.118). Невелике чисельне зниження цього критерію обумовлено зниженням частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. У цьому дослідженні був показано впливу кандесартану на частоту летальних результатів.

При роздільному аналізі результатів 3 досліджень програми CHARM не було отримано достовірних відмінностей частоти летальних наслідків у групах кандесартану та плацебо. Однак частота летальних наслідків була оцінена в об'єднаній популяції досліджень CHARM-Alternative та CHARM-Added та у всіх 3 дослідженнях (співвідношення ризиків = 0.91, 95% довірчий інтервал 0.83-1.00, р = 0.055). Зниження частоти летальних наслідків та частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності на тлі терапії кандесартаном не залежало від віку, статі та супутньої терапії. Кандесартан також був ефективним у пацієнтів, які приймали бета-адреноблокатори у поєднанні з інгібіторами АПФ, при цьому ефективність кандесартану не залежала від того, чи пацієнт приймає оптимальну дозу інгібітора АПФ чи ні.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) прийом кандесартану сприяв зниженню ОПСС та капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну та концентрації ангіотензину II у плазмі, а також зниженню рівня альдостерону.

артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність та порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження ФВЛШ ≤ 40%) (як додаткова терапія до інгібіторів АПФ або при непереносимості інгібіторів АПФ).

Атаканд® слід приймати 1 раз на добу, незалежно від їди.

Артеріальна гіпертензія

Рекомендована початкова та підтримуюча доза препарату Атаканд становить 8 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким потрібне подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Якщо терапія препаратом Атаканд® не призводить до зниження АТ до оптимального рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів від початку лікування.

У пацієнтів похилого віку немає потреби у корекції початкової дози препарату.

У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30-80 мл/хв ), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі , початкова доза препарату становить 4 мг (1/2 таб. по 8 мг). Дозу слід титрувати залежно від терапевтичного ефекту препарату.

Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності (КК <15 мл/хв) обмежений.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендується розпочинати лікування із добової дози 4 мг (1/2 таб. по 8 мг). Можливе збільшення дози за потреби. Атаканд протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки та/або холестазом .

Застосування препарату Атаканд® разом з тіазидними діуретиками (наприклад, гідрохлортіазид) може посилити антигіпертензивний ефект препарату Атаканд®.

Хронічна серцева недостатність

Рекомендована початкова доза препарату Атаканд становить 4 мг (1/2 таб. по 8 мг) 1 раз на добу. Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалами не менше 2 тижнів.

Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату.

Безпека та ефективність застосування препарату Атаканд® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.

Атаканд® можна призначати разом з іншими препаратами, що застосовуються при хронічній серцевій недостатності, наприклад, з інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами, діуретиками та серцевими глікозидами.

Симптоми : аналіз фармакологічних даних препарату дозволяє припускати, що основним проявом передозування може бути клінічно виражена гіпотензія і запаморочення. Було описано окремі випадки передозування препарату (до 672 мг кандесартану цилексетилу), що закінчилися одужанням пацієнтів без тяжких наслідків.

Лікування: при розвитку клінічно вираженої артеріальної гіпотензії необхідно проводити симптоматичне лікування та контролювати стан пацієнта. Слід укласти пацієнта на спину, опустити узголів'я ліжка. При необхідності слід збільшити ОЦК, наприклад, шляхом внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду. У разі потреби можуть бути призначені симпатоміметичні препарати. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Застосування кандесартану цилексетилу в комбінації з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом (1 або 2 типи) або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2) та не рекомендовано іншим пацієнтам.

У фармакокінетичних дослідженнях було вивчено поєднане застосування препарату Атаканд з гідрохлортіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом. Клінічно значущого лікарського взаємодії виявлено був.

Кандесартан метаболізується у печінці незначною мірою за допомогою ізоферменту CYР2C9. Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили впливу препарату на CYP2C9 та CYP3A4, дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчена.

Спільне застосування препарату Атаканд з іншими антигіпертензивними засобами посилює гіпотензивний ефект.

Досвід застосування інших лікарських засобів, що діють на РААС, показує, що супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), може призводити до розвитку гіперкаліємії.

При поєднаному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися при використанні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати концентрацію літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ, у т.ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2, ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г на добу) може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та нестероїдних протизапальних засобів може збільшувати ризик порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, підвищення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цих препаратів, особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів зі зниженим ОЦК. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок після початку комбінованої терапії та періодично на тлі такої терапії.

Біодоступність кандесартану не залежить від їди.

Вагітність

Застосування препарату Атаканд при вагітності протипоказане. Пацієнтки, які приймають препарат Атаканд®, повинні бути попереджені про це до планування вагітності, щоб вони могли обговорити альтернативні варіанти терапії зі своїм лікарем. У разі діагностування вагітності терапію препаратом Атаканд слід негайно припинити і при необхідності призначити альтернативне лікування.

Препарати, що мають пряму дію на РААС, можуть викликати порушення розвитку плода або негативно впливати на новонародженого, аж до летального результату, при застосуванні їх при вагітності. Відомо, що терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II може викликати порушення розвитку плода (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвиток ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).

Період грудного вигодовування

Наразі невідомо, чи проникає кандесартан у грудне молоко. Однак кандесартан виділяється з молоком щурів. У зв'язку з можливою небажаною дією на немовля, Атаканд® не слід застосовувати в період лактації (грудного вигодовування).

Артеріальна гіпертензія

Побічні ефекти в ході клінічних досліджень мали помірний і минущий характер і були порівняні за частотою з групою плацебо. Загальна частота виникнення несприятливих реакцій на тлі прийому препарату Атаканд не залежала від дози препарату, статі та віку пацієнта. Частота випадків припинення терапії у зв'язку з побічними ефектами була подібною при використанні кандесартану цилексетилу (3.1%) та плацебо (3.2%).

У ході аналізу даних проведених досліджень повідомлялося про наступні побічні ефекти, що часто (>1/100) зустрічалися на тлі прийому кандесартану цилексетилу. Описані несприятливі реакції спостерігалися із частотою хоча б на 1% більше, ніж у групі плацебо.

З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, біль голови.

З боку кістково-м'язової системи: біль у спині.

З боку лабораторних показників: загалом при застосуванні препарату Атаканд не було відзначено клінічно значущих змін стандартних лабораторних показників. Як і при застосуванні інших засобів, що впливають на РААС, може спостерігатись невелике зниження гемоглобіну. Спостерігалося збільшення концентрації креатиніну та сечовини, збільшення вмісту калію та зменшення вмісту натрію. Підвищення рівня АЛТ було відзначено дещо частіше при застосуванні препарату Атаканд у порівнянні з плацебо (1.3% замість 0.5%). При застосуванні препарату Атаканд зазвичай не потрібно регулярного контролю лабораторних показників. Однак у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодично контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові.

Інші: респіраторні інфекції.

Хронічна серцева недостатність

Побічні реакції, виявлені на фоні застосування препарату Атаканд у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, відповідали фармакологічним властивостям препарату та залежали від стану пацієнта. У ході клінічних досліджень CHARM проводилося порівняння препарату Атаканд у дозах до 32 мг (n=3803) з плацебо (n=3796), 21% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил, та 16.1% пацієнтів із групи пацієнтів, які отримували плацебо, припинили лікування через побічні реакції.

Найпоширеніші побічні реакції (≥1/100, <1/10).

З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску.

З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок.

З боку лабораторних показників: підвищення концентрації креатиніну та сечовини, підвищення вмісту калію.

Рекомендується контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові.

Про наступні несприятливі реакції в ході постмаркетингового застосування препарату повідомлялося дуже рідко (<1/10 000):

З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.

З боку обміну речовин: гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, слабкість.

З боку дихальної системи: кашель.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит.

Дерматологічні та алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, висипання, кропив'янка, свербіж шкіри.

З боку кістково-м'язової системи : біль у спині, артралгія, міалгія.

Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних пацієнтів.

тяжкі порушення функції печінки та/або холестаз; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом (1 або 2 типи) або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2); підвищена чутливість до кандесартану цилексетилу або інших компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30 мл/хв), двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, гемодинамічно значущим стенозом аортального та мітрального клапана, після пересадки нирки в анамнезі, пацієнтам з цеми. гіперкаліємією, зниженим ОЦК, первинним гіперальдостеронізмом (відсутня достатня кількість даних щодо клінічних досліджень), гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.

Порушення функції нирок

На тлі терапії препаратом Атаканд, як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, у деяких пацієнтів можуть спостерігатися порушення функції нирок.

При застосуванні препарату Атаканд у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рекомендується періодично контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у сироватці крові. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності (КК < 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам слід обережно титрувати дозу препарату Атаканд® під ретельним контролем артеріального тиску.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років та старших, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози препарату Атаканд також рекомендується контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну.

У клінічні дослідження препарату Атаканд при хронічній серцевій недостатності не включалися пацієнти з концентрацією креатиніну більше 265 мкмоль/л (>3 мг/дл).

Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності

При застосуванні кандесартану в комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватись ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок та гіперкаліємії. У цих випадках необхідне ретельне спостереження та контроль лабораторних показників.

Стеноз ниркової артерії

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або зі стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові. Подібні ефекти очікуються при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II.

Пересадка нирки

Клінічний досвід застосування препарату Атаканд у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки, обмежений.

Артеріальна гіпотензія

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Атаканд може розвинутись артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують високі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід бути обережними і, при необхідності, проводити корекцію гіповолемії.

Подвійна блокада РААС при застосуванні препаратів, що містять аліскірен

Не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінування кандесартану цилексетилу та аліскірену, зважаючи на збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зміни функції нирок. Застосування кандесартану цилексетилу в комбінації з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом (1 або 2 типи) або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ <60 мл/хв/1.73 м2).

Загальна анестезія та хірургія

У пацієнтів, які отримують антагоністи рецепторів ангіотензину II, під час проведення загальної анестезії та при хірургічних втручаннях може розвинутись артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко можуть траплятися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що вимагають внутрішньовенних плазмозамінних розчинів та/або вазопресорів.

Стеноз аортального та мітрального клапана або обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

При призначенні препарату Атаканд, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана слід бути обережним.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай є резистентними до терапії антигіпертензивними препаратами, що впливають на РААС. У зв'язку з цим Атаканд не рекомендується призначати таким пацієнтам.

Гіперкаліємія

Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне призначення препарату Атаканд з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад, гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів із артеріальною гіпертензією.

У пацієнтів із серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Атаканд може розвиватися гіперкаліємія. При призначенні препарату Атаканд® пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю рекомендується регулярно контролювати вміст калію в крові, особливо при сумісному призначенні з інгібіторами АПФ та калійзберігаючими діуретиками.

Загальні

Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю або захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Призначення подібних препаратів супроводжується у цих хворих різкою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією та рідше – гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів може бути виключена і з використанням антагоністів рецепторів ангиотензина II. Різке зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями атеросклеротичного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Використання у педіатрії

Ефективність та безпека застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з технікою не вивчався, але фармакодинамічні властивості препарату вказують на те, що такого впливу немає. Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що під час лікування може виникати запаморочення та підвищена втома, що слід брати до уваги до початку роботи з технікою або керування автотранспортом.

У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (КК 30 мл/хв ) не потрібна зміна початкової дози препарату.

Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням ниркової функції або термінальною стадією ниркової недостатності (КК<30 мл/хв) обмежений. У цих випадках слід розглянути можливість початку лікування із добової дози 4 мг.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості початкова доза становить 2 мг на 1 раз на добу. При необхідності можливе збільшення дози. Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки обмежений.

Препарат відпускається за рецептом.

У пацієнтів похилого віку немає потреби у корекції початкової дози препарату.

Ефективність та безпека застосування препарату у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.

ASTRAZENECA AB (Швеція)

Страна производства (на момент написания) Швеция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Атаканд таблетки 16 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Атаканд таблетки 16 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Хотите приобрести Атаканд таблетки 16 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Ордисс таблетки 8 мг 30 шт., Ордисс таблетки 16 мг 30 шт., Гипосарт таблетки 8мг 28 шт., Гипосарт таблетки 16 мг 28 шт., Атаканд таблетка 32 мг 28 шт., Атаканд таблетки 8 мг 28 шт., Кандесартан-СЗ таблетки 32 мг 28 шт., Кандесартан-СЗ таблетки 16 мг 28 шт., Ордисс таблетки 32 мг 30 шт., Кандекор таблетки 16 мг 28 шт., Ангиаканд таблетки 8 мг 28 шт., Ангиаканд таблетки 16 мг 28 шт..