Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 28 шт Цена

Эторикоксиб при пероральном приеме в терапевтических концентрациях является селективным ингибитором циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2). В клинических фармакологических исследованиях эторикоксиб дозозависимо ингибировал ЦОГ-2, не оказывая влияния на ЦОГ-1 при применении суточной дозы до 150 мг. Препарат не ингибирует синтез простагландинов в слизистой оболочке желудка и не влияет на функцию тромбоцитов.

Циклооксигеназа отвечает за образование простагландинов. Выделены две изоформы циклооксигеназы - ЦОГ-1 и ЦОГ-2. ЦОГ-2 представляет собой изофермент, который индуцируется под действием различных провоспалительных медиаторов и рассматривается как основной фермент, отвечающий за синтез простаноидных медиаторов боли, воспаления и лихорадки. ЦОГ-2 участвует в процессах овуляции, имплантации и закрытия артериального протока, регуляции функции почек и ЦНС (индукция лихорадки, ощущение боли, когнитивная функция), а также может играть определенную роль в процессе заживлении язв. ЦОГ-2 была обнаружена в тканях, окружающих язвы желудка у человека, но ее значение для заживления язвы не установлено.

Эффективность

У пациентов с остеоартрозом (ОА) эторикоксиб при применении в дозе 60 мг 1 раз/сут обеспечивал достоверное уменьшение боли и улучшение оценки своего состояния пациентами. Эти благоприятные эффекты наблюдались уже на второй день лечения и сохранялись в течение 52 недель. Исследования эторикоксиба при применении в дозе 30 мг 1 раз/сут (с использованием сходных методов оценки) продемонстрировали эффективность по сравнению с плацебо в течение периода лечения продолжительностью 12 недель. В исследовании, проводимом с целью определения оптимальной дозы, эторикоксиб при применении в дозе 60 мг продемонстрировал достоверно более выраженное улучшение, чем в дозе 30 мг, для всех трех первичных конечных точек через 6 недель лечения. Доза 30 мг не изучалась при остеоартрозе суставов кистей рук.

У пациентов с ревматоидным артритом (РА) эторикоксиб при применении в дозе 90 мг 1 раз/сут обеспечивал достоверное уменьшение боли и воспаления и улучшение подвижности. Эти благоприятные эффекты сохранялись в течение периода лечения продолжительностью 12 недель.

У пациентов с острым подагрическим артритом эторикоксиб при применении в дозе 120 мг 1 раз/сут в течение всего периода лечения продолжительностью 8 дней уменьшал умеренную и сильную боль в суставах и воспаление. Эффективность была сравнима с эффективностью индометацина при применении его в дозе 50 мг 3 раза/сут. Уменьшение боли отмечалось уже через 4 ч после начала лечения.

У пациентов с анкилозирующим спондилитом эторикоксиб при применении в дозе 90 мг 1 раз/сут обеспечивал достоверное уменьшение боли в спине, воспаления, ригидности, а также улучшение функций. Клиническая эффективность эторикоксиба наблюдалась уже на второй день лечения и сохранялась в течение всего периода лечения продолжительностью 52 недели.

В клиническом исследовании по изучению боли после стоматологических операций эторикоксиб в дозе 90 мг назначали 1 раз/сут в течение 3 дней. В подгруппе пациентов с умеренной болью (при исходной оценке) эторикоксиб при применении в дозе 90 мг оказывал такой же обезболивающий эффект, как и ибупрофен в дозе 600 мг (16.11 в сравнении с 16.39; P=0.722), и превосходил по эффективности комбинацию парацетамол/кодеин в дозе 600 мг/60 мг (11, P<0.001) и плацебо (6.84, P<0.001) согласно общей оценке уменьшения боли в течение первых 6 ч (TOPAR6). Доля пациентов, которым потребовались обезболивающие препараты быстрого действия в течение первых 24 ч после приема исследуемых препаратов, составила 40.8% при применении эторикоксиба в дозе 90 мг, 25.5% при применении ибупрофена в дозе 600 мг каждые 6 ч и 46.7% при применении комбинации парацетамол/кодеин в дозе 600 мг/60 мг каждые 6 ч по сравнению с 76.2% в группе плацебо. В этом исследовании медиана начала действия (ощутимое уменьшение боли) при применении эторикоксиба в дозе 90 мг составила 28 мин после приема препарата.

Безопасность

Программа MEDAL (Многонациональная Программа Оценки Долгосрочного Назначения Эторикоксиба и Диклофенака при Артрите)

Программа MEDAL представляла собой проспективную программу оценки безопасности на основании сердечно-сосудистых (СС) явлений по объединенным данным трех рандомизированных двойных слепых активно-контролируемых исследований: MEDAL, EDGE II и EDGE.

Исследование MEDAL представляло собой исследование, длительность которого определялась достижением конечных точек (СС явлений), включавшее 17804 пациента с ОА и 5700 пациентов с РА, получавших эторикоксиб в дозе 60 мг (ОА) или 90 мг (ОА и РА) или диклофенак в дозе 150 мг/сут в среднем в течение 20.3 месяца (максимум 42.3 месяца, медиана 21.3 месяца). В этом исследовании регистрировали только серьезные нежелательные явления и случаи выбывания из исследования вследствие любых нежелательных явлений.

В исследованиях EDGE и EDGE II сравнивали желудочно-кишечную переносимость эторикоксиба и диклофенака. Исследование EDGE включало 7111 пациентов с ОА, получавших эторикоксиб в дозе 90 мг/сут (в 1.5 раза больше дозы, рекомендуемой при ОА) или диклофенак в дозе 150 мг/сут в среднем в течение 9.1 месяца (максимум 16.6 месяца, медиана 11.4 месяца). Исследование EDGE II включало 4086 пациентов с РА, получавших эторикоксиб в дозе 90 мг/сут или диклофенак в дозе 150 мг/сут в среднем в течение 19.2 месяцев (максимум 33.1 месяца, медиана 24 месяца).

В объединенной Программе MEDAL 34 701 пациент с ОА или РА получали лечение в среднем в течение 17.9 месяца (максимум 42.3 месяца, медиана 16.3 месяца), около 12 800 пациентов получали лечение в течение более 24 месяцев. У включенных в Программу MEDAL пациентов при исходной оценке был зарегистрирован широкий спектр СС и желудочно-кишечных факторов риска. Были исключены пациенты с недавно перенесенным инфарктом миокарда, а также с аортокоронарным шунтированием или чрескожным коронарным вмешательством в течение 6 месяцев перед включением в исследование. В исследованиях разрешалось применять гастропротекторы и низкие дозы аспирина.

Общая безопасность

Достоверных различий между эторикоксибом и диклофенаком в отношении частоты тромботических СС явлений обнаружено не было. Кардиоренальные нежелательные явления более часто наблюдались при назначении эторикоксиба, чем при назначении диклофенака; данный эффект был дозозависимым (отдельные результаты представлены ниже). Нежелательные явления со стороны ЖКТ и печени достоверно чаще наблюдались при назначении диклофенака, чем при назначении эторикоксиба. Частота нежелательных явлений в исследованиях EDGE и EDGE II, а также нежелательных явлений, признанных серьезными или потребовавших отмены лечения, в исследовании MEDAL была выше при назначении эторикоксиба, чем при назначении диклофенака.

Результаты оценки безопасности в отношении сердечно-сосудистой системы

Частота подтвержденных серьезных тромботических СС нежелательных явлений (включавших сердечные, цереброваскулярные и периферические сосудистые явления) была сопоставимой между группами, получавшими эторикоксиб или диклофенак (данные приведены в таблице ниже). По частоте тромботических явлений не было выявлено статистически значимых различий между эторикоксибом и диклофенаком во всех проанализированных подгруппах, включая категории пациентов в диапазоне исходного СС риска. Относительный риск для подтвержденных серьезных тромботических СС нежелательных явлений был сходным для эторикоксиба (при приеме в дозе 60 мг или 90 мг) и диклофенака (при приеме в дозе 150 мг).

1 Количество явлений на 100 пациенто-лет; ДИ=доверительный интервал; N=общее количество пациентов, включенных в популяцию пациентов, выполнивших требования протокола.

При выполнении требований протокола - все явления, развившиеся на фоне исследуемой терапии или в течение 14 дней с момента ее прекращения (исключены пациенты, которые получили <75% исследуемого препарата, и пациенты, принимавшие не включенные в исследование НПВП >10% времени).

В зависимости от назначенного лечения - все подтвержденные явления, развившиеся до окончания исследования (включены пациенты, которые могли подвергаться не включенным в исследование вмешательствам после прекращения приема исследуемого препарата). Общее количество рандомизированных пациентов: n=17 412 для эторикоксиба и n=17 289 для диклофенака.

СС смертность и общая смертность были сопоставимы между группами лечения эторикоксибом и диклофенаком.

Кардиоренальные явления

Приблизительно у 50% пациентов, включенных в исследование MEDAL, при исходной оценке была зарегистрирована артериальная гипертензия в анамнезе. Частота выбывания вследствие нежелательных явлений, связанных с артериальной гипертензией, была статистически значимо выше для эторикоксиба, чем для диклофенака. Частота нежелательных явлений, связанных с хронической сердечной недостаточностью (случаи выбывания из исследования и серьезные явления), была сходной для эторикоксиба в дозе 60 мг и диклофенака в дозе 150 мг, но была выше для эторикоксиба в дозе 90 мг по сравнению с диклофенаком в дозе 150 мг (и статистически значимо выше для эторикоксиба в дозе 90 мг по сравнению с диклофенаком в дозе 150 мг в группе ОА исследования MEDAL). Частота подтвержденных нежелательных явлений, связанных с хронической сердечной недостаточностью (явления, которые были серьезными и привели к госпитализации или посещению отделения неотложной помощи), была незначительно выше для эторикоксиба по сравнению с диклофенаком в дозе 150 мг; данный эффект был дозозависимым. Частота случаев выбывания из исследования вследствие нежелательных явлений, связанных с отеками, была выше для эторикоксиба по сравнению с диклофенаком в дозе 150 мг; данный эффект был дозозависимым (статистически значимо для эторикоксиба в дозе 90 мг, но не для эторикоксиба в дозе 60 мг).

Результаты оценки кардиоренальной безопасности в исследованиях EDGE и EDGE II согласуются с результатами в исследовании MEDAL

В отдельных исследованиях Программы MEDAL абсолютная частота выбывания из исследования в любой группе лечения для эторикоксиба (60 мг или 90 мг) составляла до 2.6% в связи с артериальной гипертензией, до 1.9% в связи с отеками и до 1.1% в связи с хронической сердечной недостаточностью. У пациентов, принимавших эторикоксиб в дозе 90 мг, частота выбывания из исследования была выше, чем у пациентов, принимавших эторикоксиб в дозе 60 мг.

Результаты оценки желудочно-кишечной переносимости в Программе MEDAL

В каждом из трех исследований, входящих в Программу MEDAL, частота выбывания из исследования для любого клинического нежелательного явления со стороны ЖКТ (например, диспепсия, боль в животе, язвы) была достоверно ниже для эторикоксиба в сравнении с диклофенаком. Частота выбывания из исследования вследствие нежелательных клинических явлений со стороны ЖКТ на 100 пациенто-лет за весь период исследования была следующей: 3.23 для эторикоксиба и 4.96 для диклофенака в исследовании MEDAL; 9.12 для эторикоксиба и 12.28 для диклофенака в исследовании EDGE; и 3.71 для эторикоксиба и 4.81 для диклофенака в исследовании EDGE II.

Результаты оценки безопасности в отношении ЖКТ в Программе MEDAL

В целом нежелательные явления со стороны верхних отделов ЖКТ были определены как перфорации, язвы и кровотечения. Осложненные нежелательные явления со стороны верхних отделов ЖКТ включали перфорацию, непроходимость и осложненное кровотечение; неосложненные нежелательные явления со стороны верхних отделов ЖКТ включали неосложненные кровотечения и неосложненные язвы. Общая частота нежелательных явлений со стороны верхних отделов ЖКТ была достоверно ниже для эторикоксиба в сравнении с диклофенаком. Достоверных различий между эторикоксибом и диклофенаком по частоте осложненных явлений обнаружено не было. Для геморрагических нежелательных явлений со стороны верхних отделов ЖКТ (осложненных и неосложненных в совокупности) не было обнаружено достоверных различий между эторикоксибом и диклофенаком. Преимущество эторикоксиба в отношении верхних отделов ЖКТ по сравнению с диклофенаком у пациентов, одновременно принимающих аспирин в низких дозах (около 33% пациентов), не было статистически значимым.

Частота подтвержденных осложненных и неосложненных клинических нежелательных явлений со стороны верхних отделов ЖКТ на 100 пациенто-лет (перфорации, язвы и кровотечения) составила 0.67 (95% ДИ 0.57, 0.77) для эторикоксиба и 0.97 (95% ДИ 0.85, 1.10) для диклофенака, на основании чего относительный риск составил 0.69 (95% ДИ 0.57, 0.83).

Была изучена частота подтвержденных нежелательных явлений со стороны верхних отделов ЖКТ у пожилых пациентов; максимальное снижение частоты наблюдалось у пациентов в возрасте ≥75 лет - 1.35 (95% ДИ 0.94, 1.87) в сравнении с 2.78 (95% ДИ 2.14, 3.56) явлений на 100 пациенто-лет для эторикоксиба и диклофенака соответственно. Частота подтвержденных нежелательных явлений со стороны нижних отделов ЖКТ (перфорация тонкого или толстого кишечника, непроходимость или кровотечение) достоверно не различалась между группами, получавшими эторикоксиб и диклофенак.

Результаты оценки безопасности в отношении печени в Программе MEDAL

Эторикоксиб характеризовался статистически достоверно более низкой частотой выбывания из исследования вследствие нежелательных явлений со стороны печени по сравнению с диклофенаком. В объединенной Программе MEDAL 0.3% пациентов, получавших эторикоксиб, и 2.7% пациентов, получавших диклофенак, выбыли из исследования вследствие нежелательных явлений со стороны печени. Частота нежелательных явлений на 100 пациенто-лет составила 0.22 для эторикоксиба и 1.84 для диклофенака (р<0.001 для эторикоксиба в сравнении с диклофенаком). Большинство нежелательных явлений со стороны печени в Программе MEDAL были несерьезными.

Дополнительные данные по безопасности, связанные с тромботическими СС явлениями

В клинических исследованиях, за исключением исследований Программы MEDAL, приблизительно 3100 пациентов получали эторикоксиб в дозе ≥60 мг/сут в течение 12 недель или дольше. Не было обнаружено заметных различий в частоте подтвержденных серьезных тромботических СС явлений у пациентов, получавших эторикоксиб в дозе ≥60 мг, плацебо или НПВП, не содержащие напроксен. Однако в сравнении с пациентами, получавшими напроксен в дозе 500 мг 2 раза/сут, частота этих явлений была выше у пациентов, получавших эторикоксиб. Разница в антиагрегантной активности между некоторыми НПВП, ингибирующими ЦОГ-1, и селективными ингибиторами ЦОГ-2 может иметь клиническое значение у пациентов из группы риска развития тромбоэмболических явлений. Селективные ингибиторы ЦОГ-2 подавляют образование системного (и, возможно, эндотелиального) простациклина, не влияя на тромбоцитарный тромбоксан. Клиническая значимость этих наблюдений не установлена.

Дополнительные данные по безопасности в отношении ЖКТ

В двух двойных слепых эндоскопических исследованиях продолжительностью 12 недель кумулятивная частота развития гастродуоденальных язв была значительно ниже у пациентов, получавших эторикоксиб в дозе 120 мг 1 раз/сут, чем у пациентов, получавших напроксен в дозе 500 мг 2 раза/сут или ибупрофен в дозе 800 мг 3 раза/сут. Частота развития язв при назначении эторикоксиба была выше по сравнению с плацебо.

Исследование функции почек у пожилых пациентов

В рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании в параллельных группах оценивали воздействие 15-дневной терапии эторикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 раза/сут), напроксеном (500 мг 2 раза/сут) и плацебо на выведение натрия почками, АД и другие показатели функции почек у пациентов в возрасте от 60 до 85 лет, получавших рацион с содержанием натрия 200 мэкв/сут. Эторикоксиб, целекоксиб и напроксен через 2 недели лечения оказывали сходное влияние на выведение натрия почками. Все активные препараты сравнения приводили к увеличению систолического АД относительно плацебо, однако терапия эторикоксибом приводила к статистически значимому увеличению систолического АД на 14-й день по сравнению с целекоксибом и напроксеном (среднее изменение для систолического АД по сравнению с исходным значением: эторикоксиб - 7.7 мм рт.ст., целекоксиб - 2.4 мм рт.ст., напроксен - 3.6 мм рт.ст.).

Таблетки, покриті плівковою оболонкою блакитно-зеленого кольору, двоопуклі, яблукоподібної форми, з тисненням "ACX 30" на одній стороні і з тисненням "101" на іншій стороні; вид пігулки на поперечному розрізі: від білого до блідо-жовтого або від білого до кремового кольору.

Допоміжні речовини : кальцію гідрофосфат – 30 мг, целюлоза мікрокристалічна – 37 мг, кроскармелоза натрію – 2 мг, магнію стеарат – 1 мг.

Склад плівкової оболонки: Опадрай II Синьо-зелений 39К11526 – 4 мг, віск карнаубський – 0.01 мг.
Склад оболонки Опадрай II Синьо-зелений 39К11526: лактози моногідрат 35%, гіпромеллоза 33%, титану діоксид 21.19%, тріацетин 8%, алюмінієвий лак на основі барвника індигокарміну (Е132) 1.4.

14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

M01AH05 Etoricoxib

НПЗЗ. Високоселективний інгібітор ЦОГ-2

церикоксиб

НПЗП

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Еторикоксиб при пероральному прийомі у терапевтичних концентраціях є селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). У клінічних фармакологічних дослідженнях еторикоксиб дозозалежно інгібував ЦОГ-2, не впливаючи на ЦОГ-1 при застосуванні добової дози до 150 мг. Препарат не пригнічує синтез простагландинів у слизовій оболонці шлунка і не впливає на функцію тромбоцитів.

Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Виділено дві ізоформи циклооксигенази – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоферментом, який індукується під дією різних прозапальних медіаторів і розглядається як основний фермент, який відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та лихоманки. ЦОГ-2 бере участь у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та ЦНС (індукція лихоманки, відчуття болю, когнітивна функція), а також може грати певну роль у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 була виявлена ​​у тканинах, що оточують виразки шлунка у людини, але її значення для загоєння виразки не встановлено.

Ефективність

У пацієнтів з остеоартрозом (ОА) еторикоксиб при застосуванні в дозі 60 мг 1 раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю та покращення оцінки свого стану пацієнтами. Ці сприятливі ефекти спостерігалися вже другого дня лікування і зберігалися протягом 52 тижнів. Дослідження еторикоксибу при застосуванні в дозі 30 мг 1 раз на добу (з використанням подібних методів оцінки) продемонстрували ефективність порівняно з плацебо протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів. У дослідженні, проведеному з метою визначення оптимальної дози, еторикоксиб при застосуванні дози 60 мг продемонстрував достовірно більш виражене поліпшення, ніж у дозі 30 мг, для всіх трьох первинних кінцевих точок через 6 тижнів лікування. Доза 30 мг не вивчалася при остеоартрозі суглобів кистей рук.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) церикоксиб при застосуванні в дозі 90 мг 1 раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю та запалення та покращення рухливості. Ці сприятливі ефекти зберігалися протягом періоду лікування тривалістю 12 тижнів.

У пацієнтів з гострим подагричним артритом еторикоксиб при застосуванні в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом усього періоду лікування тривалістю 8 днів зменшував помірний та сильний біль у суглобах та запалення. Ефективність порівнянна з ефективністю індометацину при застосуванні його в дозі 50 мг 3 рази на добу. Зменшення болю відзначалося вже через 4 години після початку лікування.

У пацієнтів з анкілозуючим спондилітом церикоксиб при застосуванні дози 90 мг 1 раз на добу забезпечував достовірне зменшення болю в спині, запалення, ригідності, а також поліпшення функцій. Клінічна ефективність етерикоксибу спостерігалася вже на другий день лікування та зберігалася протягом усього періоду лікування тривалістю 52 тижні.

У клінічному дослідженні з вивчення болю після стоматологічних операцій эторикоксиб у дозі 90 мг призначали 1 раз/сут протягом 3 днів. У підгрупі пацієнтів з помірним болем (при початковій оцінці) етероксіб при застосуванні в дозі 90 мг чинив такий же знеболюючий ефект, як і ібупрофен у дозі 600 мг (16.11 у порівнянні з 16.39; P=0.722), і перевищував за ефективністю комбінацію параце кодеїн у дозі 600 мг/60 мг (11, P<0.001) та плацебо (6.84, P<0.001) згідно з загальною оцінкою зменшення болю протягом перших 6 годин (TOPAR6). Частка пацієнтів, яким були потрібні знеболювальні препарати швидкої дії протягом перших 24 годин після прийому досліджуваних препаратів, становила 40.8% при застосуванні церикоксибу в дозі 90 мг, 25.5% при застосуванні ібупрофену в дозі 600 мг кожні 6 годин та 46.7% при застосуванні комбінації парацетамол/кодеїн у дозі 600 мг/60 мг кожні 6 годин порівняно з 76.2% у групі плацебо. У цьому дослідженні медіана початку дії (відчутне зменшення болю) при застосуванні церикоксибу у дозі 90 мг становила 28 хв після прийому препарату.

Безпека

Програма MEDAL (Багатонаціональна Програма Оцінки Довгострокового Призначення Еторікоксибу та Диклофенаку при Артріті)

Програма MEDAL була проспективною програмою оцінки безпеки на підставі серцево-судинних (СС) явищ за об'єднаними даними трьох рандомізованих подвійних сліпих активно-контрольованих досліджень: MEDAL, EDGE II та EDGE.

Дослідження MEDAL являло собою дослідження, тривалість якого визначалася досягненням кінцевих точок (СС явищ), що включало 17804 пацієнта з ОА та 5700 пацієнтів з РА, які отримували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА та РА) або диклофенак у дозі мг/сут в середньому протягом 20.3 місяці (максимум 42.3 місяці, медіана 21.3 місяці). У цьому дослідженні реєстрували лише серйозні небажані явища та випадки вибуття з дослідження внаслідок будь-яких небажаних явищ.

У дослідженнях EDGE та EDGE II порівнювали шлунково-кишкову переносимість церикоксибу та диклофенаку. Дослідження EDGE включало 7111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу (в 1.5 рази більше дози, рекомендованої при ОА) або диклофенак у дозі 150 мг на добу в середньому протягом 9.1 місяця (максимум 16.6 місяця, медіана 11). . Дослідження EDGE II включало 4086 пацієнтів з РА, які отримували церикоксиб у дозі 90 мг на добу або диклофенак у дозі 150 мг на добу в середньому протягом 19.2 місяців (максимум 33.1 місяця, медіана 24 місяці).

В об'єднаній Програмі MEDAL 34701 пацієнт з ОА або РА отримували лікування в середньому протягом 17.9 місяця (максимум 42.3 місяці, медіана 16.3 місяці), близько 12 800 пацієнтів отримували лікування протягом більше 24 місяців. У включених до Програми MEDAL пацієнтів при вихідній оцінці був зареєстрований широкий спектр СС та шлунково-кишкових факторів ризику. Були виключені пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, а також з аортокоронарним шунтуванням або черезшкірним коронарним втручанням протягом 6 місяців перед включенням до дослідження. У дослідженнях дозволялося застосовувати гастропротектори та низькі дози аспірину.

Загальна безпека

Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком щодо частоти тромботичних СС явищ виявлено не було. Кардіоренальні небажані явища найчастіше спостерігалися при призначенні етерокіксібу, ніж при призначенні диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (окремі результати представлені нижче). Небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту та печінки достовірно частіше спостерігалися при призначенні диклофенаку, ніж при призначенні церикоксибу. Частота небажаних явищ у дослідженнях EDGE та EDGE II, а також небажаних явищ, визнаних серйозними або зажадали відміни лікування, у дослідженні MEDAL була вищою при призначенні еторикоксібу, ніж при призначенні диклофенаку.

Результати оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи

Частота підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ (що включали серцеві, цереброваскулярні та периферичні судинні явища) була порівнянною між групами, які отримували еторикоксиб або диклофенак (дані наведені в таблиці нижче). За частотою тромботичних явищ не було виявлено статистично значущих відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком у всіх проаналізованих підгрупах, включаючи категорії пацієнтів у діапазоні вихідного СС ризику. Відносний ризик для підтверджених серйозних тромботичних СС небажаних явищ був подібним до еторикоксибу (при прийомі в дозі 60 мг або 90 мг) та диклофенаку (при прийомі в дозі 150 мг).

1 Кількість явищ на 100 пацієнто-років; ДІ = довірчий інтервал; N = загальна кількість пацієнтів, включених до популяції пацієнтів, які виконали вимоги протоколу.

При виконанні вимог протоколу - всі явища, що розвинулися на тлі досліджуваної терапії або протягом 14 днів з моменту її припинення (виключені пацієнти, які отримали <75% досліджуваного препарату, та пацієнти, які приймали не включені до дослідження НПЗП >10% часу).

Залежно від призначеного лікування - всі підтверджені явища, що розвинулися до закінчення дослідження (включені пацієнти, які могли піддаватися не включеним до дослідження втручань після припинення прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 для еторикоксибу та n=17289 для диклофенаку.

СС смертність і загальна смертність були зіставні між групами лікування еторикоксибом і диклофенаком.

Кардіоренальні явища

Приблизно у 50% пацієнтів, включених у дослідження MEDAL, при початковій оцінці було зареєстровано артеріальну гіпертензію в анамнезі. Частота вибуття внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з артеріальною гіпертензією, була статистично значуще вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю (випадки вибування з дослідження та серйозні явища), була подібною для етіроксиксу в дозі 60 мг і диклофенаку в дозі 150 мг, але була вищою для еторікоксибу в дозі 90 мг порівняно з диклофенаком у дозі 15 мг (і статистично значуще вище для еторикоксибу в дозі 90 мг у порівнянні з диклофенаком у дозі 150 мг у групі ОА дослідження MEDAL). Частота підтверджених небажаних явищ, пов'язаних з хронічною серцевою недостатністю.які були серйозними та призвели до госпіталізації або відвідування відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним. Частота випадків вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ, пов'язаних з набряками, була вищою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).була вищою для эторикоксиба порівняно з диклофенаком у дозі 150 мг; цей ефект був дозозалежним (статистично значуще для эторикоксиба в дозі 90 мг, але не для эторикоксиба в дозі 60 мг).

Результати оцінки кардіоренальної безпеки у дослідженнях EDGE та EDGE II узгоджуються з результатами у дослідженні MEDAL

В окремих дослідженнях Програми MEDAL абсолютна частота вибуття з дослідження в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) становила до 2.6% у зв'язку з артеріальною гіпертензією, до 1.9% у зв'язку з набряками та до 1.1% у зв'язку з хронічною серцевою недостатністю. . У пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 90 мг, частота вибуття з дослідження була вищою, ніж у пацієнтів, які приймали церикоксиб у дозі 60 мг.

Результати оцінки шлунково-кишкової переносимості у Програмі MEDAL

У кожному з трьох досліджень, що входять до Програми MEDAL, частота вибуття з дослідження для будь-якого клінічного небажаного явища з боку шлунково-кишкового тракту (наприклад, диспепсія, біль у животі, виразки) була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Частота вибуття з дослідження внаслідок небажаних клінічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років за весь період дослідження була такою: 3.23 для еторикоксибу та 4.96 для диклофенаку у дослідженні MEDAL; 9.12 для еторикоксибу та 12.28 для диклофенаку в дослідженні EDGE; та 3.71 для церикоксиксу та 4.81 для диклофенаку у дослідженні EDGE II.

Результати оцінки безпеки щодо ШКТ у Програмі MEDAL

Загалом небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту були визначені як перфорації, виразки та кровотечі. Ускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали перфорацію, непрохідність та ускладнену кровотечу; неускладнені небажані явища з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту включали неускладнені кровотечі та неускладнені виразки. Загальна частота небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту була достовірно нижчою для еторикоксибу порівняно з диклофенаком. Достовірних відмінностей між эторикоксибом та диклофенаком за частотою ускладнених явищ виявлено не було. Для геморагічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ускладнених та неускладнених у сукупності) не було виявлено достовірних відмінностей між еторикоксибом та диклофенаком.Перевага етерикоксибу щодо верхніх відділів ШКТ у порівнянні з диклофенаком у пацієнтів, які одночасно приймають аспірин у низьких дозах (близько 33% пацієнтів), не була статистично значущою.

Частота підтверджених ускладнених і неускладнених клінічних небажаних явищ з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту на 100 пацієнто-років (перфорації, виразки та кровотечі) склала 0.67 (95% ДІ 0.57, 0.77) для эторикоксибу та 0.97 (95% ДІ 0.0). на підставі чого відносний ризик становив 0.69 (95% ДІ 0.57, 0.83).

Було вивчено частоту підтверджених небажаних явищ з боку верхніх відділів ШКТ у літніх пацієнтів; максимальне зниження частоти спостерігалося у пацієнтів у віці ≥75 років – 1.35 (95% ДІ 0.94, 1.87) порівняно з 2.78 (95% ДІ 2.14, 3.56) явищ на 100 пацієнтів для церикоксиксу та диклофенаку відповідно. Частота підтверджених небажаних явищ з боку нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорація тонкого або товстого кишечника, непрохідність або кровотеча) достовірно не відрізнялася між групами, які отримували еторикоксиб та диклофенак.

Результати оцінки безпеки щодо печінки у Програмі MEDAL

Еторикоксиб характеризувався статистично достовірно нижчою частотою вибуття з дослідження внаслідок небажаних явищ з боку печінки порівняно з диклофенаком. В об'єднаній Програмі MEDAL 0.3% пацієнтів, які отримували церикоксиб, та 2.7% пацієнтів, які отримували диклофенак, вибули з дослідження через небажані явища з боку печінки. Частота небажаних явищ на 100 пацієнто-років становила 0.22 для эторикоксиба і 1.84 для диклофенаку (р<0.001 для эторикоксиба порівняно з диклофенаком). Більшість небажаних явищ з боку печінки у програмі MEDAL були несерйозними.

Додаткові дані щодо безпеки, пов'язані з тромботичними СС явищами

У клінічних дослідженнях, за винятком досліджень Програми MEDAL, приблизно 3100 пацієнтів отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг на добу протягом 12 тижнів або більше. Не було виявлено помітних відмінностей у частоті підтверджених серйозних тромботичних СС явищ у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або нестероїдні протизапальні засоби, що не містять напроксен. Однак у порівнянні з пацієнтами, які отримували напроксен у дозі 500 мг 2 рази на добу, частота цих явищ була вищою у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Різниця в антиагрегантній активності між деякими нестероїдними протизапальними засобами, що інгібують ЦОГ-1, та селективними інгібіторами ЦОГ-2 може мати клінічне значення у пацієнтів із групи ризику розвитку тромбоемболічних явищ. Селективні інгібітори ЦОГ-2 пригнічують утворення системного (і, можливо, ендотеліального) простацикліну,не впливаючи на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічна значимість цих спостережень встановлено.

Додаткові дані щодо безпеки щодо ШКТ

У двох подвійних сліпих ендоскопічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів кумулятивна частота розвитку гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували церикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу, ніж у пацієнтів, які отримували напроксен у дозі 500 мг 2 рази на добу або мг 3 рази на добу. Частота розвитку виразок при призначенні еторикоксибу була вищою порівняно з плацебо.

Дослідження функції нирок у пацієнтів похилого віку

У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні в паралельних групах оцінювали вплив 15-денної терапії церикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 рази на добу), напроксеном (500 мг 2 рази на добу) і плацебо на виведення та інші показники функції нирок у пацієнтів віком від 60 до 85 років, які отримували раціон із вмістом натрію 200 мекв/добу. Церикоксиб, целекоксиб і напроксен через 2 тижні лікування мали подібний вплив на виведення натрію нирками. Всі активні препарати порівняння призводили до збільшення систолічного АТ щодо плацебо, однак терапія еторикоксибом призводила до статистично значущого збільшення систолічного АТ на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна для систолічного АТ порівняно з вихідним значенням: еторикоксиб - 7). .ст.,целекоксиб – 2.4 мм рт.ст., напроксен – 3.6 мм рт.ст.).

Симптоматична терапія наступних захворювань та станів:

Короткострокова терапія помірного та вираженого гострого болю після стоматологічних операцій.

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, запиваючи невеликою кількістю води.

Препарат Аркоксія ® слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі за мінімально можливий короткий курс.

При остеоартрозі рекомендована доза становить 30 мг 1 раз на добу або 60 мг 1 раз на добу.

При ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті рекомендована доза становить 60 мг або 90 мг 1 раз на добу. Мінімальна ефективна добова доза становить 60 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів прийом дози 90 мг 1 раз на добу може призвести до посилення терапевтичної дії.

При станах, що супроводжуються гострим болем, препарат Аркоксія ® слід застосовувати тільки в період гострої симптоматики.

При гострому подагричному артриті доза, що рекомендується в гострому періоді, становить 120 мг 1 раз на добу. Тривалість застосування препарату в дозі 120 мг не перевищує 8 днів.

Гострий біль після стоматологічних операцій: рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу. При лікуванні гострого знеболювання препарат Аркоксія ® слід застосовувати тільки у фазі загострення не більше 3 днів.

Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Таким чином:

Особливі групи пацієнтів

Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Як і при застосуванні інших лікарських засобів у пацієнтів літнього віку, при застосуванні препарату Аркоксія ® слід дотримуватися обережності.

Незалежно від показання до застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на добу, пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалі Чайлд-П'ю) - 30 мг 1 раз на добу. Рекомендується бути обережним при застосуванні препарату Аркоксиа ® у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості, т.к. клінічний досвід застосування препарату даної групи пацієнтів обмежений. Через відсутність клінічного досвіду застосування препарату Аркоксія ® у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю) препарат протипоказаний для цієї групи пацієнтів.

Корекція дози у пацієнтів з КК ≥30 мл/хв не потрібна. Застосування еторикоксибу у пацієнтів з КК < 30 мл/хв протипоказане.

Еторикоксиб протипоказаний для дітей та підлітків молодше 16 років .

У клінічних дослідженнях препарат Аркоксія ® в разовій дозі 500 мг або багаторазовому прийомі до 150 мг/добу протягом 21 дня не викликав суттєвих токсичних ефектів. Були отримані повідомлення про гостре передозування еторикоксибом, проте в більшості випадків про небажані реакції не повідомлялося.

Симптоми: найчастіші небажані реакції відповідали профілю безпеки церикоксибу (наприклад, порушення ШКТ, кардіоренальні явища).

Лікування: у разі передозування доцільно застосовувати звичайні підтримувальні заходи, такі як видалення невсмоктаного препарату з шлунково-кишкового тракту, клінічне спостереження і, при необхідності, підтримуюча терапія. Еторікоксиб не виводиться при гемодіалізі, виведення церикоксибу при перитонеальному діалізі не вивчалося.

Фармакодинамічна взаємодія

Пероральні антикоагулянти (варфарин). У пацієнтів, які отримують варфарин, прийом препарату Аркоксія ® у дозі 120 мг/добу супроводжується збільшенням приблизно на 13% МХО та протромбінового часу. Пацієнти, які отримують варфарин або подібні препарати, повинні контролювати показники МОЗ під час початку терапії або зміни режиму дозування Аркоксіа ® , особливо в перші кілька днів.

Діуретичні препарати, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II.Нестероїдні протизапальні засоби можуть послаблювати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину II та препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до додаткового погіршення функції нирок, включаючи можливий розвиток недостатності, що зазвичай носить оборотний характер. Слід пам'ятати про можливість виникнення таких взаємодій у пацієнтів, які приймають церикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину II. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. На початку комбінованого лікування,а також з певною періодичністю надалі слід провести поповнення дефіциту рідини та розглянути питання моніторингу функції нирок.

Ацетилсаліцилова кислота. У дослідженні за участю здорових добровольців церикоксиб у дозі 120 мг на добу у рівноважному стані не впливав на антитромбоцитарну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг на 1 раз на добу). Препарат Аркоксія ® можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в низьких дозах, призначений для профілактики серцево-судинних захворювань. Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та препарату Аркоксія ® може збільшити частоту шлунково-кишкових виразок або інших ускладнень порівняно з прийомом одного препарату Аркоксія ®.. Одночасне застосування церикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що перевищують рекомендовані для профілактики серцево-судинних ускладнень, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується.

Циклоспорин та такролімус. Взаємодія церикоксибу з цими препаратами не вивчалася, однак одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з циклоспорином і такролімусом може посилювати нефротоксичний ефект цих препаратів. При одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів слід контролювати функцію нирок.

Фармакокінетична взаємодія

Вплив препарату Аркоксія ® на інші лікарські засоби

Літій. НПЗЗ зменшують виведення літію нирками і, отже, підвищують концентрацію літію у плазмі крові. При необхідності проводять частий контроль концентрації літію в крові та коригують дозу літію в період одночасного застосування з НПЗЗ, а також при відміні нестероїдних протизапальних засобів.

Метотрексат. У двох дослідженнях вивчали дію препарату Аркоксія ® в дозах 60, 90 і 120 мг 1 раз/добу протягом 7 днів у пацієнтів, які отримували 1 метотрексат 1 раз на тиждень у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Препарат Аркоксія ® у дозах 60 та 90 мг не впливав на концентрацію метотрексату в плазмі та нирковий кліренс. В одному дослідженні препарат Аркоксія ® у дозі 120 мг не впливав на фармакокінетичні параметри метотрексату. В іншому дослідженні концентрація метотрексату в плазмі збільшувалася на 28%, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13%. При одночасному призначенні препарату Аркоксиа ® і метотрексату слід вести спостереження щодо можливої ​​появи токсичних ефектів метотрексату.

Пероральні контрацептиви. Прийом препарату Аркоксиа ® протягом 21 дня в дозі 60 мг з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу (ЕЕ) та від 0.5 до 1 мг норетиндрону, збільшує AUC 0-24 год для ЕЕ на 37%. Препарат Аркоксія ® у дозі 120 мг зазначених вище оральних контрацептивів (одночасно або з інтервалом 12 годин) підвищує рівноважну AUC 0-24ch для енергоефективності на 50-60%. Це збільшення концентрації ЕЕ слід брати до уваги при виборі відповідного перорального контрацептиву для одночасного застосування препарату Аркоксиа ®. Подібний факт може спричинити збільшення частоти розвитку небажаних явищ, пов'язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад, венозних тромбоемболій у жінок із групи ризику).

Замісна гормональна терапія (ЗГТ). Призначення эторикоксиба в дозі 120 мг одночасно з препаратами для замісної гормональної терапії, що містять кон'юговані естрогени в дозі 0.625 мг, протягом 28 днів збільшує середнє рівноважне значення AUC 0-24год некон'югованого естрону (41%), еквіліну (76- -естрадіолу (22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 та 90 мг), не вивчався. Еторікоксиб у дозі 120 мг змінював експозицію (AUC 0-24 год) даних естрогенних компонентів менш ніж удвічі порівняно з монотерапією препаратом, що містить кон'юговані естрогени, зі збільшенням дози останнього з 0.625 до 1.25 мг. Клінічне значення таких підвищень невідоме. Застосування комбінації церикоксибу та препарату, що містить вищі дози кон'югованих естрогенів, не вивчалося. Підвищення концентрації естрогенів слід брати до уваги при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному призначенні з етороксібом, оскільки збільшення експозиції естрогенів може підвищувати ризик розвитку небажаних явищ, пов'язаних із ЗГТ.

Преднізон/Преднізолон. У дослідженнях лікарської взаємодії эторикоксиб не впливав на клінічно значущий вплив на фармакокінетику преднізону/преднізолону.

Дігоксин. При застосуванні эторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів у здорових добровольців не спостерігалося зміни AUС 0-24 год у рівноважному стані або впливу на виведення дигоксину нирками. Було відмічено збільшення показника Cmax дигоксину (приблизно на 33%). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак при одночасному застосуванні церикоксибу та дигоксину слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком розвитку токсичної дії дигоксину.

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами. Еторикоксиб є інгібітором сульфотрансферази людини (зокрема SULT1E1) та може підвищувати концентрації ЕЕ у сироватці крові. У зв'язку з тим, що в даний час отримано недостатньо даних про вплив різних сульфотрансфераз, а їхня клінічна значущість для застосування багатьох препаратів ще вивчається, доцільно з обережністю призначати церикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються в основному сульфотрансферазами людини (наприклад, пероральний сальбутамол ).

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами системи цитохрому. На підставі результатів досліджень in vitro не очікується, що эторикоксиб інгібуватиме ізоферменти цитохрому Р450 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 і 3А4. У дослідженні за участю здорових добровольців щоденне застосування церикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність ізоферменту CYP3А4 у печінці, згідно з результатами еритроміцинового дихального тесту.

Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу

Основний шлях метаболізму церикоксибу залежить від ферментів системи цитохрому. Ізофермент CYP3A4 сприяє метаболізму церикоксибу in vivo. Дослідження in vitro дають підстави вважати, що ізоферменти CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 і CYP2C19 можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики in vivo не вивчалися.

Кетоконазол. Кетоконазол є сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4. При призначенні кетоконазолу здоровим добровольцям у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів він не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику однієї дози еторикоксібу 60 мг (збільшення AUC на 43%).

Вориконазол та міконазол. Одночасне призначення сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (вориконазол для прийому всередину або місцево міконазол, гель для прийому всередину) та еторикоксибу викликало невелике збільшення експозиції церикоксибу, яке на підставі опублікованих даних не було визнано клінічно значущим.

ріфампіцин. Одночасне призначення церикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора системи цитохромів) призводило до зниження концентрації церикоксибу в плазмі на 65%. Така взаємодія може супроводжуватися рецидивом симптомів при одночасному застосуванні церикоксибу з рифампіцином. Ці дані можуть вказувати на необхідність підвищення дози, однак застосовувати церикоксиб у дозах, які перевищують рекомендовані для кожного показання, не слід, оскільки комбіноване застосування рифампіцину та церикоксибу в таких дозах не вивчалося.

Антациди . Антациди не мають клінічно значущої дії на фармакокінетику препарату Аркоксиа ® .

Вагітність

Клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності немає. У дослідженнях на тваринах спостерігалася токсична дія на репродуктивну систему. Потенційний ризик у жінок під час вагітності невідомий. Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, протягом останнього триместру вагітності може призводити до придушення скорочень матки та передчасного закриття артеріальної протоки. Еторикоксиб протипоказаний у період вагітності. Якщо в період лікування настала вагітність, церикікоксиб необхідно відмінити.

Грудне годування

У лактуючих щурів еторикоксиб виділяється з молоком. Досліджень, що підтверджують виділення еторикоксибу з грудним молоком у жінок, не проводилося. Жінки, які приймають еторикоксиб, повинні припинити грудне вигодовування.

Фертильність

Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2 та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.

Безпека застосування церикоксибу оцінювалася у клінічних дослідженнях, що включали 9295 учасників, у т.ч. 6757 пацієнтів з OA, РА, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з OA або РА отримували лікування протягом одного року або довше).

У клінічних дослідженнях профіль небажаних ефектів був подібним у пацієнтів з OA або РА, які приймали еторикоксиб протягом 1 року або довше.

У клінічному дослідженні гострого подагричного артриту пацієнти отримували церикоксиб у дозі 120 мг на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних ефектів у цьому дослідженні був загалом таким самим, як і в об'єднаних дослідженнях OA, РА та хронічного болю в нижній частині спини.

У Програмі з оцінки безпеки щодо серцево-судинної системи, яка включала дані трьох активно-контрольованих досліджень, 17 412 пацієнтів з OA або РА отримували еторикоксиб у дозі 60 мг або 90 мг у середньому протягом 18 місяців.

У клінічних дослідженнях гострого післяопераційного болю, пов'язаного з проведенням стоматологічної операції, в яких 614 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозі 90 мг або 120 мг, профіль небажаних ефектів загалом був подібним до профілю в об'єднаних дослідженнях OA, РА та хронічного болю в нижній частині спини. Наступні небажані реакції були зареєстровані з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж при застосуванні плацебо, у клінічних дослідженнях, що включали пацієнтів з OA, РА, хронічним болем у нижній частині спини або з анкілозуючим спондилітом, які приймали еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг з підвищенням дози до рекомендованої протягом 12 тижнів, у дослідженнях Програми MEDAL тривалістю до 3.5 років, у короткострокових дослідженнях гострого болю, а також під час постмаркетингового застосування.

Визначення частоти, зареєстрованої в базі даних клінічного дослідження: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10 000 <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – альвеолярний остит; нечасто – гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту.

З боку системи кровотворення: нечасто – анемія (переважно внаслідок шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто - реакції гіперчутливості 1,3 ; рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок 1 .

З боку обміну речовин та харчування: часто – набряки/затримка рідини; нечасто – зниження чи посилення апетиту, збільшення маси тіла.

Порушення психіки: нечасто – тривога, депресія, порушення концентрації, галюцинації 1 ; редко - сплутаність свідомості 1 , неспокій 1 .

З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; нечасто - порушення смаку, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість.

З боку органу зору: нечасто – нечіткість зору, кон'юнктивіт.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – дзвін у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, аритмія 1 , артеріальна гіпертензія; нечасто – фібриляція передсердь, тахікардія 1 , хронічна серцева недостатність, неспецифічні зміни ЕКГ, стенокардія 1 , інфаркт міокарда 4 , «припливи», порушення мозкового кровообігу 4 , транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз 1 , васкуліт 1 .

З боку дихальної системи: часто – бронхоспазм 1 ; нечасто – кашель, задишка, носова кровотеча.

З боку травної системи: дуже часто – біль у животі; часто - запор, метеоризм, гастрит, печія/гастроезофагеальний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в епігастрії, нудота, блювання, езофагіт, виразки слизової оболонки порожнини рота; нечасто - здуття живота, зміна перистальтики, сухість слизової оболонки порожнини рота, виразка гастродуоденальної, виразка шлунка, включаючи шлунково-кишкові перфорації і кровотечі, синдром подразненого кишечника, панкреатит 1 .

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АЛТ, підвищення активності ACT; рідко - гепатит 1 ; рідко 2 - печінкова недостатність 1 , жовтяниця 1 .

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – екхімоз; нечасто - набряклість особи, свербіж, висип, еритема 1 , кропив'янка 1 ; рідко 2 - синдром Стівенса-Джонсона 1 , токсичний епідермальний некроліз 1 , фіксована лікарська еритема 1 .

З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – спазми/судоми м'язів, скелетно-м'язовий біль/скутість.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – протеїнурія, підвищення креатиніну у сироватці крові, ниркова недостатність 1 .

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія/слабкість, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудній клітці.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення азоту сечовини крові, підвищення креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення сечової кислоти; рідко – зниження натрію в крові.

1 Ця небажана реакція була зареєстрована під час постмаркетингового спостереження. Частота повідомлень для неї оцінюється на підставі найвищої частоти, що спостерігалася у клінічних дослідженнях, об'єднаних залежно від дози та показання.

2 Частотная категория "редко" была определена в соответствии с руководством (версия 2, сентябрь 2009 г.) для Краткой Характеристики Препарата (SmPC) на основании расчетной верхней границы 95% доверительного интервала для 0 событий, учитывая количество пациентов, получавших препарат Аркоксиа ® в аналіз даних III фази, об'єднаних залежно від дози і показання (n=15 470).

3 Гіперчутливість включає терміни "алергія", "лікарська алергія", "гіперчутливість до лікарського засобу", "гіперчутливість", "гіперчутливість неуточнена", "реакція гіперчутливості" та "неспецифічна алергія".

4 За результатами даних аналізу довгострокових плацебо-контрольованих та активно-контрольованих клінічних досліджень при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 підвищується ризик розвитку серйозних артеріальних тромботичних явищ, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. З наявних даних, малоймовірно, що абсолютний ризик розвитку цих явищ перевищує 1% на рік (нечасто).

Наступні серйозні небажані явища були зареєстровані у зв'язку з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і не можуть бути виключені для еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.

Слід бути обережним при застосуванні препарату у наступних груп пацієнтів:

Слід бути обережними при супутній терапії наступними препаратами:

Вплив на ШКТ

Відзначено випадки ускладнень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним результатом, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб. Рекомендується дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, зокрема у літніх пацієнтів, які одночасно застосовують інші нестероїдні протизапальні засоби, в т.ч. ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів з такими захворюваннями ШКТ в анамнезі, як виразка або шлунково-кишкова кровотеча.

Існує додатковий ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові виразки або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні церикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У довгострокових клінічних дослідженнях не спостерігалося достовірних відмінностей щодо безпеки для ШКТ при застосуванні селективних інгібіторів ЦОГ-2 у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою порівняно із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою.

Вплив на серцево-судинну систему

Результати клінічних досліджень свідчать про те, що застосування лікарських препаратів класу селективних інгібіторів ЦОГ-2 пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тромботичних явищ (особливо інфаркту міокарда та інсульту) щодо плацебо та деяких нестероїдних протизапальних засобів. Оскільки ризик розвитку серцево-судинних захворювань при прийомі селективних інгібіторів ЦОГ-2 може збільшитися при збільшенні дози та тривалості застосування, необхідно вибирати якомога коротшу тривалість застосування та найнижчу ефективну добову дозу. Необхідно періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному лікуванні та відповідь на терапію, особливо для пацієнтів з остеоартрозом. Пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет,куріння) слід призначати церикоксиб тільки після ретельної оцінки користі та ризику.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 не є заміною ацетилсаліцилової кислоти при профілактиці серцево-судинних захворювань, оскільки не впливають на тромбоцити. Тому не слід припиняти застосування антиагрегантних препаратів.

Вплив на функцію нирок

Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль у підтримці ниркової перфузії. При наявності станів, що негативно впливають на ниркову перфузію, призначення препарату Аркоксіа ® може спричинити зниження утворення простагландинів та зниження ниркового кровотоку, а отже, зниження функції нирок. Найбільший ризик розвитку цієї реакції існує для пацієнтів із значним зниженням функції нирок, декомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом в анамнезі. У таких пацієнтів необхідно контролювати функції нирок.

Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія

Як і у разі застосування інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, у пацієнтів, які застосовують препарат Аркоксиа ® , спостерігалися затримка рідини, набряк та артеріальна гіпертензія. Застосування всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи еторикоксиб, може бути пов'язане з виникненням або рецидивом хронічної серцевої недостатності. Інформацію про залежність ефекту еторикоксибу від дози наведено в розділі "Фармакологічні властивості". Слід бути обережним при призначенні препарату Аркоксиа ®пацієнтам, у яких в анамнезі є серцева недостатність, порушення функції лівого шлуночка або артеріальна гіпертензія, а також пацієнтам з наявними набряками, що виникли з будь-якої іншої причини. При появі клінічних ознак погіршення стану у таких пацієнтів слід вживати відповідних заходів, включаючи скасування еторикоксибу.

Застосування еторикоксибу, особливо у високих дозах, може бути пов'язане з більш частою та тяжкою артеріальною гіпертензією, ніж при застосуванні деяких інших нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів ЦОГ-2. Під час лікування церикоксибом слід звернути особливу увагу на контроль артеріального тиску, який слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування та періодично надалі. При значному підвищенні артеріального тиску необхідно розглянути альтернативне лікування.

Вплив на функцію печінки

У клінічних дослідженнях тривалістю до одного року приблизно у 1% пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозах 30 мг, 60 мг та 90 мг на добу, спостерігалося підвищення активності АЛТ (АЛТ) та/або АСТ (АСТ) (приблизно у 3 та більше разів). щодо верхньої межі норми).

Слід спостерігати за станом усіх пацієнтів із симптомами та/або ознаками дисфункції печінки, а також пацієнтів із патологічними показниками функції печінки. У разі стійких порушень функції печінки (втричі вище верхньої межі норми) застосування препарату Аркоксія ® слід припинити.

загальні вказівки

Якщо під час лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну ерикоксиксу. При застосуванні церикоксибу у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки або серця необхідно відповідне медичне спостереження.

З обережністю слід розпочинати лікування церикоксибом у пацієнтів з дегідратацією. Перед початком застосування церикоксибу рекомендується провести регідратацію. Під час постмаркетингового спостереження при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів та деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних реакцій. Деякі з них (в т.ч. ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) були з смертю. Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на початку терапії, здебільшого протягом першого місяця лікування. Повідомлялося про розвиток серйозних реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія та ангіоневротичний набряк, у пацієнтів, які отримували еторикоксиб.Застосування деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 супроводжувалося підвищеним ризиком розвитку шкірних реакцій у пацієнтів із якоюсь лікарською алергією в анамнезі. Еторикоксиб повинен бути скасований при першій появі висипу на шкірі, уражень слизової оболонки або будь-якої іншої ознаки гіперчутливості.

Застосування еторикоксибу може маскувати лихоманку або інші ознаки запалення.

Слід дотримуватись обережності при одночасному призначенні церикоксибу з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.

Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендується жінкам, які планують вагітність.

Аркоксія ® містить лактозу. Пацієнти з такими рідкісними вродженими захворюваннями, як непереносимість лактози, вроджена недостатність лактази та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні застосовувати цей препарат.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу спостерігалися випадки запаморочення, сонливості або слабкості, повинні утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Протипоказаний при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв), прогресуючих захворюваннях нирок.

З обережністю призначають препарат пацієнтам із КК < 60 мл/хв; пацієнтам із попереднім значним зниженням функції нирок, із ослабленою функцією нирок.

Протипоказаний при тяжких порушеннях функції печінки.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), пацієнтам із порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Препарат відпускається за рецептом.

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку.

Протипоказане застосування препарату віком до 16 років.

MERCK SHARP & DOHME BV (Нідерланди)

MERCK SHARP & DOHME BV (Нідерланди)

MERCK SHARP & DOHME BV (Нідерланди)

Страна производства (на момент написания) США.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 28 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 28 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Так же, у нас можно купить и этот товар. Хотите приобрести Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 28 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Эториакс таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 7 шт., Бикситор таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 30 шт., Бикситор таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 10 шт., Бикситор таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 30 шт., Бикситор таблетки покрытые пленочной оболочкой 120 мг 10 шт., Риксия таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 14 шт., Риксия таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 14 шт., Костарокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 120 мг 7 шт., Костарокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 28 шт., Костарокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 7 шт., Костарокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 28 шт., Костарокс таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 14 шт., Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 14 шт., Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 120 мг 7 шт., Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 28 шт., Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 90 мг 7 шт., Аркоксиа таблетки покрытые пленочной оболочкой 30 мг 28 шт., Эторикоксиб таблетки покрытые пленочной оболочкой 60 мг 28 шт..