Периндоприл-Рихтер таблетки 4 мг 30 шт Цена

Периндоприл - ингибитор фермента, превращающего ангиотензин I в ангиотензин II.

АПФ, или кининаза II, является экзопептидазой, которая осуществляет как превращение ангиотензина I в сосудосуживающее вещество ангиотензин II, так и разрушение брадикинина, обладающего сосудорасширяющим действием, до неактивного гептапептида. Ингибирование АПФ приводит к снижению концентрации ангиотензина II в плазме крови, что вызывает увеличение активности ренина плазмы крови (по механизму "отрицательной обратной связи") и уменьшение секреции альдостерона. Поскольку АПФ инактивирует брадикинин, подавление АПФ сопровождается повышением активности как циркулирующей, так и тканевой калликреин-кининовой системы, при этом также активируется система простагландинов. Возможно, что этот эффект является частью механизма антигипертензивного действия ингибиторов АПФ, а также механизма развития некоторых побочных эффектов препаратов данного класса (например, кашля).

Периндоприл оказывает терапевтическое действие благодаря активному метаболиту периндоприлату. Другие метаболиты не оказывают ингибирующего действия в отношении АПФ in vitro.

Клиническая эффективность и безопасность

Артериальная гипертензия

Периндоприл эффективен в терапии артериальной гипертензии любой степени тяжести. На фоне применения препарата отмечается снижение как систолического, так и диастолического АД в положении пациента "лежа" и "стоя". Периндоприл уменьшает ОПСС, что приводит к снижению АД, при этом периферический кровоток ускоряется без изменения ЧСС.

Как правило, периндоприл приводит к увеличению почечного кровотока, скорость клубочковой фильтрации при этом не изменяется.

Антигипертензивное действие препарата достигает максимума через 4-6 ч после однократного приема внутрь и сохраняется в течение 24 ч. Через 24 ч после приема внутрь наблюдается выраженное (порядка 87-100%) остаточное ингибирование АПФ. Снижение АД достигается достаточно быстро. У пациентов с позитивным ответом на лечение нормализация АД наступает в течение месяца и сохраняется без развития тахифилаксии.

Прекращение лечения не сопровождается развитием эффекта "рикошета".

Периндоприл оказывает сосудорасширяющее действие, способствует восстановлению эластичности крупных артерий и структуры сосудистой стенки мелких артерий, а также уменьшает гипертрофию левого желудочка.

Одновременное применение тиазидных диуретиков усиливает выраженность антигипертензивного эффекта. Кроме этого, совместное применение ингибитора АПФ и тиазидного диуретика также приводит к снижению риска развития гипокалиемии на фоне приема диуретиков.

Хроническая сердечная недостаточность (ХСН)

Периндоприл нормализует работу сердца, снижая преднагрузку и постнагрузку.

У пациентов с ХСН, получавших периндоприл, было выявлено:

Прием начальной дозы периндоприла 2 мг у пациентов с ХСН (II-III функциональный класс по классификации NYHA) не сопровождался статистически значимым снижением АД в группе плацебо.

Цереброваскулярные заболевания

У пациентов, имеющих цереброваскулярные заболевания в анамнезе, активная терапия периндоприлом в течение 4 лет (монотерапия или в комбинации с индапамидом) в дополнение к стандартной терапии снижала АД (систолическое/диастолическое); значительно снижала риск возникновения повторного инсульта (как ишемического, так и геморрагического), риск фатальных или приводящих к инвалидизации инсультов, риск основных сердечно-сосудистых осложнений (включая инфаркт миокарда, в т.ч. с летальным исходом), риск развития деменции, связанной с инсультом, и серьезных ухудшений когнитивных функций. Это было отмечено как у пациентов с артериальной гипертензией, так и при нормальном АД, независимо от возраста, пола, наличия или отсутствия сахарного диабета и типа инсульта.

Стабильная ИБС

У пациентов со стабильной ИБС без клинических симптомов ХСН терапия периндоприлом в дозе 8 мг/сут в течение 4 лет приводила к существенному снижению абсолютного риска развития осложнений, таких как смертность от сердечно-сосудистых заболеваний, нефатальный инфаркт миокарда и/или остановка сердца с последующей успешной реанимацией на 1.9%. У пациентов, ранее перенесших инфаркт миокарда или процедуру реваскуляризации, снижение абсолютного риска составило 2.2% по сравнению с группой плацебо.

Дети и подростки (до 18 лет)

Эффективность и безопасность применения периндоприла у детей и подростков в возрасте до 18 лет не установлена.

Двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС)

Применение комбинации ингибитора АПФ с антагонистом рецепторов ангиотензина II (АРА II) у пациентов, имеющих в анамнезе кардиоваскулярное или цереброваскулярное заболевание, либо сахарный диабет 2 типа, сопровождающийся подтвержденным поражением органа-мишени или с диабетической нефропатией, не выявило значимого положительного влияния на возникновение почечных и/или кардиоваскулярных событий и на показатели смертности, в то время как риск развития гиперкалиемии, острой почечной недостаточности и/или артериальной гипотензии увеличивался по сравнению с монотерапией. Поэтому ингибиторы АПФ и АРА II не следует применять одновременно у пациентов с диабетической нефропатией

Добавление алискирена к стандартной терапии ингибитором АПФ или АРА II у пациентов с сахарным диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек или кардиоваскулярным заболеванием, либо имеющих сочетание этих заболеваний, повышает риск нежелательных явлений и серьезных нежелательных явлений, таких как гиперкалиемия, артериальная гипотензия, нарушение функции почек, кардиоваскулярная смерть и инсульт.

Пігулки білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою, з гравіюванням С54 з одного боку.

Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, моногідрат лактози, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

10 шт. - блістери Ал/Ал (3) - пачки картонні.

C09AA04 Perindopril

Інгібітор АПФ

периндоприлу ербумін

Інгібітор АПФ

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 3 роки.

Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II.

АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю).

Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro.

Клінічна ефективність та безпека

Артеріальна гіпертензія

Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску в положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи". Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни ЧСС.

Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється.

Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету".

Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Одночасне застосування тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, спільне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків.

Хронічна серцева недостатність (ХСП)

Периндоприл нормалізує роботу серця, знижуючи переднавантаження та постнавантаження.

У пацієнтів з ХСН, які отримували периндоприл, було виявлено:

Прийом початкової дози периндоприлу 2 мг у пацієнтів із ХСН (II-III функціональний клас за класифікацією NYHA) не супроводжувався статистично значущим зниженням АТ у групі плацебо.

Цереброваскулярні захворювання

У пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі, активна терапія периндоприлом протягом 4 років (монотерапія або у комбінації з індапамідом) на додаток до стандартної терапії знижувала АТ (систолічний/діастолічний); значно знижувала ризик виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного), ризик фатальних або спричинених інвалідизації інсультів, ризик основних серцево-судинних ускладнень (включаючи інфаркт міокарда, в т.ч. з летальним результатом), ризик розвитку деменції, пов'язаної з інсультом і серйозних погіршень когнітивних функцій. Це було зазначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту.

Стабільна ІХС

У пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН терапія периндоприлом у дозі 8 мг/добу протягом 4 років призводила до суттєвого зниження абсолютного ризику розвитку ускладнень, таких як смертність від серцево-судинних захворювань, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинка серця з подальшою успішною реанімацією на 1,9%. У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2.2% порівняно з групою плацебо.

Діти та підлітки (до 18 років)

Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Застосування комбінації інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені або з діабетичним нефроп. /або кардіоваскулярних подій та на показники смертності, у той час як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією.

Додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням, або які мають поєднання цих захворювань, підвищує ризик небажаних явищ та серйозних небажаних явищ, таких як гіперкалія. , кардіоваскулярна смерть та інсульт.

артеріальна гіпертензія (як монотерапія або в комбінації з іншими гіпотензивними засобами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу; : зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною ІХС

Всередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою.

При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації (див. розділ "Особливі вказівки") та ступінь зниження АТ на фоні терапії.

Атеріальна гіпертензія

Периндоприл-Рихтер можна застосовувати як монотерапії, і у складі комбінованої терапії.

Початкова доза, що рекомендується, становить 4 мг 1 раз на добу.

У пацієнтів з вираженою активністю РААС (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Рекомендована початкова доза для таких пацієнтів становить 2 мг на 1 раз на добу.

У разі потреби через місяць після початку терапії можна збільшити дозу препарату до 8 мг на 1 раз на добу.

На початку терапії препаратом Периндоприл-Ріхтер може виникати симптоматична гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів у плазмі крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Периндоприл-Ріхтер у цієї групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Периндоприл-Ріхтер (див. розділ "Особливі вказівки").

При неможливості відмінити діуретики початкова доза препарату Періндопріл-Ріхтер повинна становити 2 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити.

У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 4 мг на добу, а потім до максимальної дози 8 мг на добу з урахуванням стану нирок (див. табл. 1). Максимальна добова доза становить 8 мг.

Хронічна серцева недостатність

Лікування пацієнтів з ХСН препаратом Периндоприл-Ріхтер у комбінації з калійнесберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2 мг 1 раз на добу, вранці. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 4 мг 1 раз на добу за умови хорошої переносимості дози 2 мг та задовільної відповіді на терапію.

У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів з групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водно-електролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судинно-розширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним. спостереженням (див. розділ "Особливі вказівки").

У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому препарату Периндоприл-Ріхтер, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії.

Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом)

У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі терапію препаратом Періндоприл-Ріхтер слід починати з дози 2 мг протягом перших 2 тижнів, потім підвищуючи дозу до 4 мг протягом наступних 2 тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати будь-коли (від 2 тижнів до кількох років) після перенесеного інсульту.

Стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів зі стабільною ІХС

У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Періндоприл-Ріхтер слід починати з дози 4 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при хорошій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 8 мг на 1 раз на добу.

У пацієнтів похилого віку слід починати терапію з дози 2 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 4 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 8 мг 1 раз на добу (див. табл. 1). Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням КК.

Таблиця 1. Доза препарату Періндоприл-Ріхтер при нирковій недостатності

*діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу.

Пацієнти із печінковою недостатністю. Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.

Діти та підлітки до 18 років. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років. Наявні дані не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.

Дані щодо передозування препарату обмежені.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель.

Лікування: при вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід внутрішньовенно ввести 0.9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів та/або ангіотензину ІІ. Периндоприл можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та вміст електролітів у сироватці крові.

Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС.

Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію

Деякі лікарські препарати можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен і аліскіренсодержащіе препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП, гепарин, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, фіксовану комбінацію триметоприму та сульфаметоксазолу (ко-тримоксазол). Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії.

Одночасне застосування протипоказане (див. розділ "Протипоказання")

Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен

Протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів: зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.

Одночасне застосування не рекомендується (див. розділ "Особливі вказівки")

Аліскірен

У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.

Спільна терапія з інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину

У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок ( ) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію у сироватці крові та АТ.

Естрамустін

Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк.

Рацекадотрил

Відомо, що інгібітори АПФ (наприклад, периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик його розвитку може бути підвищений при сумісному застосуванні з рацекадотрилом (інгібітор енкефалінази, лікарський препарат, що застосовується для лікування гострої діареї).

Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватись ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Особливі вказівки").

Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію

Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією).

Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові.

Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом.

Препарати літію

При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі.

Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності

Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо)

Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для внутрішнього прийому аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Баклофен

Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів.

Калійнесберігаючі діуретики

У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням.

При застосуванні діуретиків у разі ХСН інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнезберігаючого діуретика.

У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ.

Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон)

Застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: при терапії серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка <40% і раніше застосовуваними інгібіторами. існує ризик гіперкаліємії (з можливим летальним кінцем), особливо у разі недотримання рекомендацій щодо цієї комбінації препаратів.

Перед застосуванням цієї комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок.

Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у сироватці крові: щотижня в перший місяць лікування та щомісяця у подальшому.

НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу)

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування.

Одночасне застосування, яке потребує певної обережності

Гіпотензивні препарати та вазодилататори

Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії.

Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин)

Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином.

Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії

Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії.

Симпатоміметики

Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Препарати золота

При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), у поодиноких випадках повідомлялося про розвиток нітритоїдних реакцій - симптомокомлекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.

Вагітність

Периндоприл-Ріхтер протипоказаний для застосування при вагітності.

На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або її наступі під час застосування препарату Периндоприл-Рихтер слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності.

Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження з метою оцінки стану кісток черепа та функції нирок новонародженого.

Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні бути під наглядом через ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

Період грудного вигодовування

На даний момент не встановлено, чи проникає периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей.

Фертильність

У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.

Профіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія.

Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Класифікація показників частоти ВООЗ.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто* – еозинофілія; дуже рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

З боку обміну речовин: нечасто - гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: часто – парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; нечасто - сонливість*, непритомність*; дуже рідко – сплутаність свідомості.

Порушення психіки: нечасто – порушення сну, лабільність настрою.

З боку органу зору: часто – порушення зору.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – шум у вухах.

З боку серця: нечасто - відчуття серцебиття, тахікардія; дуже рідко – стенокардія, порушення серцевого ритму, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику.

З боку судин: часто - надмірне зниження артеріального тиску та пов'язані з цим симптоми; нечасто - васкуліт; дуже рідко – інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику.

З боку дихальної системи: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніт.

З боку травної системи: часто – запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; нечасто – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит (холестатичний або цитолітичний).

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, шкірний висип; нечасто – ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, фотосенсибілізація*, пухирчатка*, підвищене потовиділення; рідко - загострення псоріазу; дуже рідко – багатоформна еритема.

З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів; нечасто - артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність.

З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція.

Загальні розлади: часто – астенія; нечасто - біль у грудній клітці, периферичні набряки, загальне нездужання, лихоманка, падіння.

Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто - підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові; рідко – підвищення активності печінкових ферментів та білірубіну у сироватці крові.

*Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень периндоприлу.

підвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітор АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з діабетичною нефропатією; непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).

З обережністю

(див. також розділи "Особливі вказівки" та "Лікарська взаємодія")

Двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, агрануло , безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі /загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної си.

ІХС

При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Періндоприл-Ріхтер слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії.

Артеріальна гіпотензія

Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш вірогідний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Періндоприл-Ріхтер. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити ОЦК за допомогою внутрішньовенного введення 0.9% розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено.

У деяких пацієнтів із ХСН та нормальним або зниженим АТ Периндоприл-Ріхтер може викликати додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом.

Мітральний стеноз, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія

Периндоприл-Ріхтер, як і інші інгібітори АПФ, слід обережно призначати пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Периндоприл-Ріхтер вибирають залежно від значення КК (див. розділ "Режим дозування") та потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та вмісту калію у сироватці крові.

Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний.

У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів.

Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Імовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози препарату Периндоприл-Ріхтер та/або діуретика.

Гемодіаліз

У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу.

Трансплантація нирки

Дані щодо застосування препарату Периндоприл-Ріхтер у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

При прийомі інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при застосуванні препаратів цієї групи.

У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні C1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії органів черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника.

Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус)

У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ

У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу.

Анафтактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації

Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову.

Порушення функції печінки

У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом.

Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія

На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Периндоприл-Ріхтер у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок.

У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Периндоприл-Ріхтер рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, лихоманка).

Етнічні відмінності

Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Периндоприл-Ріхтер менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси.

Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

Кашель

На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю

Хірургічне втручання/загальна анестезія

У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК.

Гіперкаліємія

Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, зокрема. та периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом препарату Периндоприл-Ріхтер та зазначених вище препаратів, лікування слід проводити з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові.

Пацієнти з цукровим діабетом

При призначенні інгібіторів АПФ пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові.

Препарати літію

Одночасне застосування препарату Периндоприл-Ріхтер та препаратів літію не рекомендується.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки.

Не рекомендується одночасне застосування препарату Периндоприл-Ріхтер та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок.

Подвійна блокада РААС

Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ.

Протипоказано одночасне застосування препарату Периндоприл-Ріхтер з аліскіреном або препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1.73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів.

Лактоза

Препарат Періндоприл-Ріхтер містить моногідрат лактози. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або порушеним всмоктуванням глюкози/галактози не повинні приймати препарат.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Периндоприл-Рихтер слід з обережністю призначати пацієнтам, які керують транспортними засобами та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.

Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.

Препарат відпускається за рецептом.

Протипоказано застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.

GEDEON RICHTER Plc. (Угорщина)

GEDEON RICHTER-RUS AO (Росія)

GEDEON RICHTER-RUS AO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Польша.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Периндоприл-Рихтер таблетки 4 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Периндоприл-Рихтер таблетки 4 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. У нас еще есть схожая продукция, например этот товар. Хотите приобрести Периндоприл-Рихтер таблетки 4 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Периндоприл таблетки покрытые пленочной оболочкой 4 мг 30 шт., Периндоприл-СЗ таблетки 8 мг 30 шт., Периндоприл-СЗ таблетки 4 мг 30 шт., Периндоприл-Тева таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 30 шт., Периндоприл-Тева Периндоприл таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Престариум А таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 30 шт., Престариум А таблетки диспергируемые в полости рта 5 мг 30 шт., Престариум А таблетки диспергируемые в полости рта 10 мг 30 шт., Перинева таблетки 4 мг 90 шт., Перинева таблетки 4 мг 30 шт., Перинева таблетки 8 мг 30 шт., Периндоприл таблетки 4 мг 30 шт., Перинева таблетки 8 мг 90 шт., Престариум А таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт., Периндоприл таблетки покрытые пленочной оболочкой 8 мг 30 шт., Парнавел таблетки покрытые пленочной оболочкой 4 мг 30 шт., Периндоприл таблетки 4 мг 30 шт..