Препараты для опорно-двигательного аппарата

Приблизно кожен шостий пацієнт, який відчуває хронічні болі, страждає на захворювання опорно-рухового апарату і потребує застосування препаратів від захворювань опорно-рухової системи. Як правило, у таких випадках застосовуються нестероїдні протизапальні засоби

Приблизно кожен шостий пацієнт, який відчуває хронічні болі, страждає на захворювання опорно-рухового апарату і потребує застосування препаратів від захворювань опорно-рухової системи. Як правило, у таких випадках застосовуються нестероїдні протизапальні засоби.

Ліки, що належать до цього виду фармацевтичних препаратів, можна умовно розділити на три групи: найбільш безпечні (німесулід, целекоксиб. мелоксикам), відносно безпечні (ібупрофен, кетопрофен, диклофенак, напроксен) та найменш безпечні (індометазон, піроксикам).

Переважно застосовувати найбільш безпечні препарати від хвороб кісток та суглобів, особливо за необхідності тривалого лікування. Доведено високу клінічну ефективність та відносно незначні побічні ефекти, що спричиняються німесулідом. Препарат має протизапальну, знеболювальну та антипіретичну активність, що дозволяє застосовувати його при ураженнях м'язів, артритах, головному болі, гінекологічних та урологічних захворюваннях, болях після хірургічних операцій, новоутвореннях та ін. інші нестероїдні протизапальні засоби набагато більш «кислі».

Специфічною властивістю німесуліду є те, що при тривалому застосуванні у хворих із діагностованим остеоартрозом він не впливає на процеси деградації хряща. Препарат має виражену протизапальну дію, гальмує процеси апоптозу, вільнорадикального пошкодження тканин, блокує цитокін-індуковане запалення. Він здатний також запобігати розвитку резистентності до гормональних препаратів при тривалому лікуванні. Враховуючи всі розглянуті вище переваги препарату, німесулід є вдалим вибором, у тому числі для пацієнтів похилого віку з наявністю факторів ризику при застосуванні препаратів для опорно-рухової системи, лікуванні хронічного болю та запалення.

Для зняття болючого синдрому при ураженні опорно-рухового апарату може використовуватися парацетамол (при остеоартрозі, що характеризується мінімальними або помірними непостійними болями). У разі вираженого психогенного компонента можлива допоміжна терапія антидепресантами (амітріптілін, флуоксетин). При вираженому нейропатичному компоненті призначаються прегабалін або габалін, які зменшують «больову» аферентацію та викид збуджуючих нейротрансмітерів із пресинаптичної щілини. Також усунення болю може бути пов'язане із нормалізацією підвищеного м'язового тонусу за допомогою центральних міорелаксантів (толперидону, тизанідину).

Додатковий знеболюючий ефект забезпечує при остеоартрозі та остеопорозі синтетичний кальцитонін лосося. При остеоартрозі дозу нестероїдних протизапальних засобів можна значно знизити, застосовуючи хондроїтин та глюкозамін сульфату.

Останніми роками з метою посилення протизапального ефекту чи ситуаціях, коли застосування нестероїдних протизапальних засобів неможливе, рекомендується використання протеолітичних ферментів. Одним із таких ферментів є засіб від захворювань опорно-рухової системи серратіопептидазу, яка була виділена з непатогенної бактерії Serratia E15, що утворюється у кишечнику шовкопряду. Завдяки природному походженню, серратіопептидаза є безпечною. У клінічних дослідженнях були доведені її фібринолітична, протизапальна та протинабрякова активність. Препарат послаблює біль, блокуючи вивільнення больових амінів із запалених тканин.

Список літератури:
[1] «Реабілітація в травматології»/В. А. Єпіфанов, А. В. Єпіфанов. / Москва: Геотар-Медіа, 2010. - 336 с.
[2] «Анатомія людини. Опорно-руховий апарат. Підручник У 3 томах. / М: ГЕОТАР-Медіа, 2018. - 320 c