Форсига таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт Цена
-
Страна:США
-
Форма выпуска:таблетки
-
Дозировка:10 мг
-
В упаковке:30 шт.
Механизм действия
Дапаглифлозин - мощный (константа ингибирования (Кi) 0.55 нМ), селективный обратимый ингибитор натрий-глюкозного котранспортера 2-го типа (SGLT2).
Ингибирование SGLT2 дапаглифлозином вызывает снижение реабсорбции глюкозы из клубочкового фильтрата в проксимальных почечных канальцах с сопутствующим снижением реабсорбции натрия, приводя к выведению глюкозы почками и осмотическому диурезу. Таким образом, дапаглифлозин увеличивает доставку натрия к дистальным канальцам, что, как полагают, усиливает канальцево-клубочковую обратную связь и снижает внутриклубочковое давление. Вторичные эффекты ингибирования SGLT2 при применении дапаглифлозина также включают умеренное снижение АД, снижение массы тела и повышение гематокрита.
Благоприятное влияние дапаглифлозина на сердечно-сосудистую систему и почки обусловлено не только снижением концентрации глюкозы в крови и наблюдается не только у пациентов с сахарным диабетом. Помимо осмотического диуреза и связанного с ним гемодинамического действия, возникающего при ингибировании SGLT2, потенциальными механизмами, обеспечивающими благоприятное воздействие дапаглифлозина на сердечно-сосудистую систему и почки, могут быть вторичные эффекты в отношении метаболизма миокарда, ионных каналов, фиброза, адипокинов и мочевой кислоты.
Дапаглифлозин снижает концентрацию глюкозы плазмы крови натощак и после приема пищи, а также концентрацию гликированного гемоглобина за счет уменьшения реабсорбции глюкозы в почечных канальцах, способствуя выведению глюкозы почками. Выведение глюкозы (глюкозурический эффект) наблюдается уже после приема первой дозы препарата, сохраняется в течение последующих 24 ч и продолжается на протяжении всей терапии. Количество глюкозы, выводимой почками за счет этого механизма, зависит от концентрации глюкозы в крови и от СКФ. Таким образом, у пациентов с нормальной концентрацией глюкозы на фоне применения дапаглифлозина отмечается низкая склонность к развитию гипогликемии. Дапаглифлозин не нарушает нормальную продукцию эндогенной глюкозы в ответ на гипогликемию. Действие дапаглифлозина не зависит от секреции инсулина и чувствительности к инсулину. В клинических исследованиях дапаглифлозина отмечалось улучшение функции β-клеток (тест НОМА, homeostasis model assessment).
SGLT2 селективно экспрессируется в почках. Дапаглифлозин не оказывает воздействия на другие переносчики глюкозы, осуществляющие транспорт глюкозы к периферическим тканям, и проявляет более чем в 1400 раз большую селективность к SGLT2, чем к SGLT1, основному транспортеру в кишечнике, отвечающему за всасывание глюкозы.
Фармакодинамика
После приема дапаглифлозина здоровыми добровольцами и пациентами с сахарным диабетом 2 типа (СД2) наблюдалось увеличение количества выводимой почками глюкозы. При приеме дапаглифлозина в дозе 10 мг/сут в течение 12 недель пациентами с СД2 примерно 70 г глюкозы в сутки выделялось почками (что соответствует 280 ккал/сут). У пациентов с СД2, принимавших дапаглифлозин в дозе 10 мг/сут длительно (до 2 лет), выведение глюкозы поддерживалось на протяжении всего курса терапии.
Выведение глюкозы почками при применении дапаглифлозина также приводит к осмотическому диурезу и увеличению объема мочи. Увеличение объема мочи у пациентов с СД2, принимавших дапаглифлозин в дозе 10 мг/сут, сохранялось в течение 12 недель и составляло примерно 375 мл/сут. Увеличение объема мочи сопровождалось небольшим и транзиторным повышением выведения натрия почками, что не приводило к изменению концентрации натрия в сыворотке крови.
Клиническая эффективность
СД2
Запланированный анализ результатов 13 плацебо-контролируемых исследований продемонстрировал снижение систолического АД (САД) на 3.7 мм рт.ст. и диастолического АД (ДАД) на 1.8 мм рт.ст. на 24 неделе терапии дапаглифлозином в дозе 10 мг/сут по сравнению со снижением САД и ДАД на 0.5 мм рт.ст. в группе плацебо. Аналогичное снижение АД наблюдалось на протяжении 104 недель лечения.
Комбинированная терапия дапаглифлозином в дозе 10 мг и эксенатидом пролонгированного действия приводила к значительно большему снижению САД на 28 неделе терапии (на 4.3 мм рт.ст.) по сравнению со снижением САД при терапии дапаглифлозином (на 1.8 мм рт.ст.) и при терапии эксенатидом пролонгированного действия (на 1.2 мм рт.ст.).
При применении дапаглифлозина в дозе 10 мг/сут у пациентов с СД2 с неадекватным контролем гликемии и артериальной гипертензией, получающих блокаторы рецепторов ангиотензина II, ингибиторы АПФ, в т.ч. в комбинации с другим гипотензивным препаратом, было отмечено уменьшение показателя гликированного гемоглобина на 3.1% и снижение САД на 4.3 мм рт.ст. через 12 недель терапии по сравнению с плацебо.
Эффект дапаглифлозина по сравнению с плацебо в отношении сердечно-сосудистых и почечных исходов при добавлении к текущей базовой терапии был установлен в клиническом исследовании DECLARE, проведенном у 17160 пациентов с СД2 и двумя и более дополнительными факторами сердечно-сосудистого риска (возраст ≥55 лет у мужчин или ≥60 лет у женщин и один или более из следующих факторов: дислипидемия, гипертензия или табакокурение) или с диагностированным сердечно-сосудистым заболеванием.
Дапаглифлозин в дозе 10 мг продемонстрировал превосходство по сравнению с плацебо в предотвращении первичной комбинированной конечной точки, включающей госпитализацию по поводу сердечной недостаточности или сердечно-сосудистую смерть (отношение рисков (ОР) 0.83 [95% доверительный интервал (ДИ) 0.73, 0.95]; р=0.005). Различие эффекта терапии было достигнуто за счет госпитализации по поводу сердечной недостаточности (ОР 0.73 [95% ДИ 0.61, 0.88]), без различия в отношении сердечно-сосудистой смерти (ОР 0.98 [95% ДИ от 0.82 до 1.17]).
Преимущество терапии дапаглифлозином по сравнению с плацебо наблюдалось у пациентов с диагностированным сердечно-сосудистым заболеванием и без такового, с исходной сердечной недостаточностью или без таковой, и было сопоставимым в ключевых подгруппах, включая возраст, пол, функцию почек (рСКФ) и регион.
Дапаглифлозин снижал частоту явлений комбинированной точки, включающей подтвержденное устойчивое снижение рСКФ, терминальную стадию почечной недостаточности, смерть вследствие осложнений со стороны почек или сердечно-сосудистую смерть. Разница между группами была обусловлена снижением числа явлений компонентов комбинированной точки почечных исходов, включающей устойчивое снижение рСКФ, терминальную почечную недостаточность и смерть вследствие осложнений со стороны почек.
Отношение рисков по времени до возникновения нефропатии (устойчивое снижение рСКФ, терминальная стадия почечной недостаточности или смерть вследствие осложнений со стороны почек) составило 0.53 (95% ДИ 0.43, 0.66) для дапаглифлозина по сравнению с плацебо.
Также дапаглифлозин снижал риск новых случаев возникновения устойчивой альбуминурии (ОР 0.79 (95% ДИ 0.72, 0.87)) и приводил к более выраженной регрессии макроальбуминурии (ОР 1.82 (95% ДИ 1.51, 2.20)) по сравнению с плацебо.
Сердечная недостаточность
Исследование DAPA-HF с участием 4744 пациентов с сердечной недостаточностью (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) со сниженной фракцией выброса (ФВЛЖ ≤40%) проводили с целью установить, снижает ли препарат Форсига риск сердечно-сосудистой смерти и госпитализации по поводу сердечной недостаточности.
Препарат Форсига снижал частоту первичной комбинированной конечной точки, включающей сердечно-сосудистую смерть, госпитализацию по поводу сердечной недостаточности или экстренное обращение за помощью в связи с ухудшением течения сердечной недостаточности (ОР 0.74 [95% ДИ 0.65, 0.85]; р<0.0001). Все три компонента первичной комбинированной конечной точки по отдельности вносили вклад в эффект лечения (сердечно-сосудистая смерть: ОР 0.82 [95% ДИ 0.69, 0.98], госпитализация по поводу сердечной недостаточности: ОР 0.70 [95% ДИ 0.59, 0.83], экстренное обращение за помощью в связи с ухудшением течения сердечной недостаточности: ОР 0.43 [95% ДИ 0.20, 0.90]). Зарегистрировано несколько экстренных обращений за помощью в связи с ухудшением течения сердечной недостаточности. Препарат Форсига также снижал частоту сердечно-сосудистой смерти или госпитализации по поводу сердечной недостаточности (ОР 0.75 [95% ДИ 0.65, 0.85], р<0.0001).
Препарат Форсига также снижал общее число случаев госпитализации по поводу сердечной недостаточности (первой и повторной) и сердечно-сосудистой смерти; было зарегистрировано 567 случаев в группе препарата Форсига в сравнении с 742 случаями в группе плацебо (отношение частот 0.75 [95% ДИ 0.65, 0.88]; р=0.0002).
Частота смерти по любой причине была ниже в группе терапии препаратом Форсига по сравнению с плацебо (ОР 0.83 [95% ДИ 0.71, 0.97]).
Результаты в отношении первичной комбинированной конечной точки были сопоставимы у пациентов с сердечной недостаточностью с СД2 и без него, а также в других ключевых подгруппах, включая степень тяжести сердечной недостаточности, функцию почек (рСКФ), возраст, пол и регион.
Терапия препаратом Форсига приводила к статистически значимому и клинически значимому преимуществу по сравнению с плацебо в отношении симптомов сердечной недостаточности, оцениваемых по изменению через 8 месяцев от исходного уровня общего показателя симптомов по Канзасскому опроснику для больных кардиомиопатией (KCCQ-TSS) (вероятность преимущества 1.18 [95% ДИ 1.11, 1.26]; р<0.0001). Частота симптомов и тяжесть симптомов внесли вклад в результат, полученный по эффективности терапии. Преимущество наблюдалось как в улучшении симптомов сердечной недостаточности, так и в предотвращении ухудшения симптомов сердечной недостаточности.
Форсига таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт инструкция на украинскомФорма випускутаб., вкриті плівковою оболонкою, 5 мг: 30 шт. таб., вкриті плівковою оболонкою, 10 мг: 30 шт.
Опис
Таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, ромбоподібні, двоопуклі, з гравіюванням "10" на одному боці і "1428" на іншій стороні.
| 1 таб. | |
| дапагліфлозину пропандіолу моногідрат | 12.3 мг, |
| що відповідає змісту дапагліфлозину | 10 мг |
Допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна – 171.45 мг, лактоза безводна – 50 мг, кросповідон – 10 мг, кремнію діоксид – 3.75 мг, магнію стеарат – 2.5 мг.
Склад оболонки: Опадрай ® II жовтий – 10 мг (полівініловий спирт частково гідролізований – 4 мг, титану діоксид – 2.35 мг, макрогол 3350 – 2.02 мг, тальк – 1.48 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0.15 мг).
10 шт. - блістери перфоровані з алюмінієвої фольги (3); - пачки картонні з контролем першого розтину.
Коди АТХ
A10BK01 Dapagliflozin
Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність
Пероральний гіпоглікемічний препарат - інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу
Діюча речовина
дапагліфлозин
Фармако-терапевтична група
Гіпоглікемічний засіб для перорального застосування - інгібітор натрійзалежного переносника глюкози 2 типу
Умови зберігання
Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
Термін придатності
Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Фармакологічна дія
Механізм дії
Дапагліфлозин – потужний (константа інгібування (К i ) 0.55 нМ), селективний оборотний інгібітор натрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (SGLT2).
Інгібування SGLT2 дапагліфлозином викликає зниження реабсорбції глюкози з клубочкового фільтрату в проксимальних ниркових канальцях з супутнім зниженням реабсорбції натрію, що призводить до виведення глюкози нирками та осмотичного діурезу. Таким чином, дапагліфлозин збільшує доставку натрію до дистальних канальців, що, як вважають, посилює канальцево-клубочковий зворотний зв'язок і знижує внутрішньоклубочковий тиск. Вторинні ефекти інгібування SGLT2 при застосуванні дапагліфлозину також включають помірне зниження артеріального тиску, зниження маси тіла та підвищення гематокриту.
Сприятливий вплив дапагліфлозину на серцево-судинну систему та нирки зумовлений не лише зниженням концентрації глюкози в крові та спостерігається не лише у пацієнтів із цукровим діабетом. Крім осмотичного діурезу і пов'язаного з ним гемодинамічної дії, що виникає при інгібуванні SGLT2, потенційними механізмами, що забезпечують сприятливий вплив дапагліфлозину на серцево-судинну систему і нирки, можуть бути вторинні ефекти щодо метаболізму міокарда, іонних каналів,
Дапагліфлозин знижує концентрацію глюкози плазми крові натще і після їди, а також концентрацію глікованого гемоглобіну за рахунок зменшення реабсорбції глюкози в ниркових канальцях, сприяючи виведенню глюкози нирками. Виведення глюкози (глюкозуричний ефект) спостерігається вже після прийому першої дози препарату, зберігається протягом наступних 24 годин та триває протягом усієї терапії. Кількість глюкози, що виводиться нирками за рахунок цього механізму, залежить від концентрації глюкози в крові та від ШКФ. Таким чином, у пацієнтів із нормальною концентрацією глюкози на фоні застосування дапагліфлозину відзначається низька схильність до розвитку гіпоглікемії. Дапагліфлозин не порушує нормальну продукцію ендогенної глюкози у відповідь на гіпоглікемію. Дія дапагліфлозину не залежить від секреції інсуліну та чутливості до інсуліну.У клінічних дослідженнях дапагліфлозину відзначалося покращення функції β-клітин (тест НОМА, homeostasis model assessment).
SGLT2 селективно експресується у нирках. Дапагліфлозин не впливає на інші переносники глюкози, що здійснюють транспорт глюкози до периферичних тканин, і виявляє більш ніж у 1400 разів більшу селективність до SGLT2, ніж до SGLT1, основного транспортера в кишечнику, що відповідає за всмоктування глюкози.
Фармакодинаміка
Після прийому дапагліфлозину здоровими добровольцями та пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу (СД2) спостерігалося збільшення кількості виведеної нирками глюкози. При прийомі дапагліфлозину в дозі 10 мг/добу протягом 12 тижнів пацієнтами з ЦД2 приблизно 70 г глюкози на добу виділялося нирками (що відповідає 280 ккал/добу). У пацієнтів із ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг на добу тривало (до 2 років), виведення глюкози підтримувалося протягом усього курсу терапії.
Виведення глюкози нирками при застосуванні дапагліфлозину також призводить до осмотичного діурезу та збільшення об'єму сечі. Збільшення обсягу сечі у пацієнтів з ЦД2, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг на добу, зберігалося протягом 12 тижнів та становило приблизно 375 мл на добу. Збільшення обсягу сечі супроводжувалося невеликим та транзиторним підвищенням виведення натрію нирками, що не призводило до зміни концентрації натрію у сироватці крові.
Клінічна ефективність
СД2
Запланований аналіз результатів 13 плацебо-контрольованих досліджень продемонстрував зниження систолічного артеріального тиску (САД) на 3.7 мм рт.ст. та діастолічного АТ (ДАД) на 1.8 мм рт.ст. на 24 тижні терапії дапагліфлозином у дозі 10 мг/добу порівняно зі зниженням САД та ДАТ на 0.5 мм рт.ст. у групі плацебо. Аналогічне зниження артеріального тиску спостерігалося протягом 104 тижнів лікування.
Комбінована терапія дапагліфлозином у дозі 10 мг та ексенатидом пролонгованої дії призводила до значно більшого зниження САД на 28 тижні терапії (на 4.3 мм рт.ст.) порівняно зі зниженням САД при терапії дапагліфлозином (на 1.8 мм рт.ст.) та при 1.8 мм рт.ст. ексенатидом пролонгованої дії (на 1,2 мм рт.ст.).
При застосуванні дапагліфлозину в дозі 10 мг на добу у пацієнтів з ЦД2 з неадекватним контролем глікемії та артеріальною гіпертензією, які отримують блокатори рецепторів ангіотензину II, інгібітори АПФ, у т.ч. у комбінації з іншим гіпотензивним препаратом було відзначено зменшення показника глікованого гемоглобіну на 3.1% та зниження САД на 4.3 мм рт.ст. через 12 тижнів терапії проти плацебо.
Ефект дапагліфлозину в порівнянні з плацебо щодо серцево-судинних та ниркових результатів при додаванні до поточної базової терапії був встановлений у клінічному дослідженні DECLARE, проведеному у 17160 пацієнтів з ЦД2 та двома та більше додатковими факторами серцево-судинного ризику (вік ≥55 років у чоловіків або ≥60 років у жінок і один або більше з таких факторів: дисліпідемія, гіпертензія або тютюнопаління) або з діагностованим серцево-судинним захворюванням.
Дапагліфлозин у дозі 10 мг продемонстрував перевагу порівняно з плацебо у запобіганні первинній комбінованій кінцевій точці, що включає госпіталізацію з приводу серцевої недостатності або серцево-судинну смерть (відношення ризиків (ОР) 0.83 [95% довірчий інтервал (ДІ) 0; 0). =0.005). Відмінність ефекту терапії було досягнуто за рахунок госпіталізації з приводу серцевої недостатності (ВР 0.73 [95% ДІ 0.61, 0.88]), без різниці щодо серцево-судинної смерті (ВР 0.98 [95% ДІ від 0.82 до 1.17]).
Перевага терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо спостерігалася у пацієнтів з діагностованим серцево-судинним захворюванням і без такого, з початковою серцевою недостатністю або без такої, і було порівнянним у ключових підгрупах, включаючи вік, стать, функцію нирок (РСКФ) та регіон.
Дапагліфлозин знижував частоту явищ комбінованої точки, що включає підтверджене стійке зниження рСКФ, термінальну стадію ниркової недостатності, смерть через ускладнення з боку нирок або серцево-судинну смерть. Різниця між групами була зумовлена зниженням числа явищ компонентів комбінованої точки ниркових наслідків, що включає стійке зниження рСКФ, термінальну ниркову недостатність та смерть внаслідок ускладнень з боку нирок.
Ставлення ризиків за часом до виникнення нефропатії (стійке зниження рСКФ, термінальна стадія ниркової недостатності або смерть внаслідок ускладнень з боку нирок) становило 0.53 (95% ДІ 0.43, 0.66) для дапагліфлозину порівняно з плацебо.
Також дапагліфлозин знижував ризик нових випадків виникнення стійкої альбумінурії (ВР 0.79 (95% ДІ 0.72, 0.87)) і приводив до більш вираженої регресії макроальбумінурії (ВР 1.82 (95% ДІ 1.51, 2.20)) у порівнянні з плац.
Серцева недостатність
Дослідження DAPA-HF за участю 4744 пацієнтів із серцевою недостатністю (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) із зниженою фракцією викиду (ФВЛШ ≤40%) проводили з метою встановити, чи знижує препарат Форсіга ризик серцево-судинної смерті та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.
Препарат Форсіга знижував частоту первинної комбінованої кінцевої точки, що включає серцево-судинну смерть, госпіталізацію з приводу серцевої недостатності або екстрене звернення за допомогою у зв'язку з погіршенням перебігу серцевої недостатності (ОР 0.74 [95% ДІ 0.65, 0.85]; 0). Всі три компоненти первинної комбінованої кінцевої точки окремо вносили внесок у ефект лікування (серцево-судинна смерть: ОР 0.82 [95% ДІ 0.69, 0.98], госпіталізація з приводу серцевої недостатності: ОР 0.70 [95% ДІ 0.59, 0.83 за допомогою у зв'язку з погіршенням перебігу серцевої недостатності: ОР 0.43 [95% ДІ 0.20, 0.90]). Зареєстровано кілька екстрених звернень за допомогою через погіршення перебігу серцевої недостатності.Препарат Форсіга також знижував частоту серцево-судинної смерті або госпіталізації щодо серцевої недостатності (ОР 0.75 [95% ДІ 0.65, 0.85], р<0.0001).
Препарат Форсіга також знижував загальну кількість випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності (першої та повторної) та серцево-судинної смерті; було зареєстровано 567 випадків у групі препарату Форсіга порівняно з 742 випадками у групі плацебо (відношення частот 0.75 [95% ДІ 0.65, 0.88]; р=0.0002).
Частота смерті з будь-якої причини була нижчою у групі терапії препаратом Форсіга порівняно з плацебо (ОР 0.83 [95% ДІ 0.71, 0.97]).
Результати щодо первинної комбінованої кінцевої точки були зіставні у пацієнтів із серцевою недостатністю з ЦД2 і без нього, а також в інших ключових підгрупах, включаючи ступінь тяжкості серцевої недостатності, функцію нирок (РСКФ), вік, стать та регіон.
Терапія препаратом Форсіга призводила до статистично значущої та клінічно значущої переваги порівняно з плацебо щодо симптомів серцевої недостатності, що оцінюються за зміною через 8 місяців від вихідного рівня загального показника симптомів за Канзаським опитувальником для хворих на кардіоміопатію (KCCQ-TSS) (ймовірність переваги 1 ). % ДІ 1.11, 1.26], р<0.0001). Частота симптомів і тяжкість симптомів зробили внесок у результат, отриманий за ефективністю терапії. Перевага спостерігалася як у покращенні симптомів серцевої недостатності, так і у запобіганні погіршенню симптомів серцевої недостатності.
Показання
Цукровий діабет 2 типу
Цукровий діабет 2 типу у дорослих пацієнтів на додаток до дієти та фізичних вправ для покращення глікемічного контролю як:
монотерапії, коли застосування метформіну неможливе через непереносимість; комбінованої терапії з метформіном, похідними сульфонілсечовини (в т.ч. у комбінації з метформіном), тіазолідиндіонами, інгібіторами дипептидилпептидази 4 (ДПП-4) (в т.ч. в комбінації з метформіном), агоністом 1) ексенатидом пролонгованої дії у комбінації з метформіном, препаратами інсуліну (в т.ч. у комбінації з одним або двома гіпоглікемічними препаратами для перорального застосування) за відсутності адекватного глікемічного контролю на даній терапії; стартової комбінованої терапії з метформіном, при доцільності даної терапії.Цукровий діабет 2 типу у дорослих пацієнтів із встановленим діагнозом серцево-судинного захворювання або двома та більше факторами серцево-судинного ризику* для зниження ризику госпіталізації з приводу серцевої недостатності.
Серцева недостатність
Серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) зі зниженою фракцією викиду у дорослих пацієнтів для зниження ризику серцево-судинної смерті та госпіталізації щодо серцевої недостатності.
* Вік у чоловіків ≥55 років або ≥60 років у жінок та наявність не менше одного фактора ризику: дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, куріння.
Спосіб застосування, курс та дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, не розжовуючи.
СД2
Монотерапія: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу.
Комбінована терапія: рекомендована доза препарату Форсіга становить 10 мг 1 раз на добу в комбінації з метформіном, похідними сульфонілсечовини (в т.ч. у комбінації з метформіном), тіазолідиндіонами, інгібіторами ДПП-4 (в т.ч. у ком , агоністом рецепторів ГПП-1 - ексенатидом пролонгованої дії (у комбінації з метформіном), препаратами інсуліну (у т.ч. у комбінації з одним або двома гіпоглікемічними препаратами для перорального застосування).
З метою зниження ризику гіпоглікемії при сумісному призначенні препарату Форсіга з препаратами інсуліну або препаратами, що підвищують секрецію інсуліну (наприклад, з похідним сульфонілсечовини), може знадобитися зниження дози препаратів інсуліну або препаратів, що підвищують секрецію інсуліну.
Стартова комбінована терапія з метформіном: доза препарату Форсіга, що рекомендується, становить 10 мг 1 раз на добу, доза метформіну - 500 мг 1 раз на добу. У разі неадекватного глікемічного контролю, дозу метформіну слід збільшити.
СД2 у дорослих пацієнтів із встановленим діагнозом серцево-судинного захворювання або двома та більше факторами серцево-судинного ризику для зниження ризику госпіталізації з приводу серцевої недостатності: рекомендована доза препарату Форсіга становить 10 мг 1 раз на добу.
Серцева недостатність
Рекомендована доза препарату Форсіга становить 10 мг 1 раз на добу.
Особливі групи пацієнтів
При порушеннях функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості не потрібно коригувати дозу препарату. Пацієнтам з порушенням функції печінки рекомендується початкова доза препарату 5 мг. При добрій переносимості доза може бути збільшена до 10 мг.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Рекомендації щодо дозування залежно від функції нирок
| Терапія/популяція пацієнтів | Доза, що рекомендується в залежності від рСКФ (мл/хв/1.73 м 2 ) | |||
| 45 і вище | менше 45 до 30 | менше 30 | Термінальна стадія ниркової недостатності/діаліз | |
| СД2 у дорослих пацієнтів для покращення глікемічного контролю | Корекція дози не потрібна | Протипоказано | ||
| СД2 у дорослих пацієнтів із встановленим діагнозом серцево-судинного захворювання або двома та більше факторами серцево-судинного ризику для зниження ризику госпіталізації з приводу серцевої недостатності | Корекція дози не потрібна | Протипоказано (недостатньо даних для рекомендації з дозування) | Протипоказано | |
| Серцева недостатність зі зниженою фракцією викиду у дорослих пацієнтів, з або без ЦД2, для зниження ризику серцево-судинної смерті та госпіталізації з приводу серцевої недостатності | Корекція дози не потрібна | Протипоказано (недостатньо даних для рекомендації з дозування) | Протипоказано | |
Безпека та ефективність дапагліфлозину у пацієнтів віком до 18 років не вивчалась.
У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату.
Передозування
Дапагліфлозин безпечний і добре переноситься здоровими добровольцями при одноразовому прийомі в дозах до 500 мг (у 50 разів вище рекомендованої дози). Глюкоза визначалася в сечі після прийому препарату (принаймні протягом 5 днів після прийому дози 500 мг), при цьому не виявлено випадків зневоднення, артеріальної гіпотензії, електролітного дисбалансу, клінічно значущого впливу на інтервал QT c. Частота розвитку гіпоглікемії була схожою з частотою прийому плацебо. У клінічних дослідженнях у здорових добровольців та пацієнтів з ЦД2, які приймали препарат одноразово у дозах до 100 мг (у 10 разів вище максимальної рекомендованої дози) протягом 2 тижнів, частота розвитку гіпоглікемії була трохи вищою, ніж при прийомі плацебо, та не залежала від дози. . Частота розвитку небажаних явищ, включаючи зневоднення або артеріальну гіпотензію, була схожою з частотою групи плацебо, при цьому не виявлено клінічно значущих, дозозалежних змін лабораторних показників, включаючи сироваткову концентрацію електролітів і біомаркерів функції нирок.
Лікування: у разі передозування необхідно проводити підтримуючу терапію з огляду на стан хворого. Виведення дапагліфлозину за допомогою гемодіалізу не вивчалося.
Лікарська взаємодія
Фармакодинамічна взаємодія
Дапагліфлозин може посилювати діуретичний ефект тіазидних та "петлевих" діуретиків та підвищувати ризик розвитку зневоднення та артеріальної гіпотензії.
На фоні застосування інсуліну та препаратів, що підвищують секрецію інсуліну , може виникати гіпоглікемія. Тому з метою зниження ризику гіпоглікемії при сумісному призначенні препарату Форсіга з препаратом інсуліну або препаратом, що підвищує секрецію інсуліну, може знадобитися зниження дози інсуліну або препарату, що підвищує секрецію інсуліну.
Фармакокінетична взаємодія
Метаболізм дапагліфлозину в основному здійснюється за допомогою глюкуронідної кон'югації під дією UGT1А9.
В ході досліджень in vitro дапагліфлозин не інгібував ізоферменти системи цитохрому Р450 CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, і не індукував C2PY У зв'язку з цим не очікується впливу дапагліфлозину на метаболічний кліренс супутніх препаратів, що метаболізуються під дією цих ізоферментів.
Вплив інших лікарських засобів на дапагліфлозин
Дослідження взаємодії за участю здорових добровольців, які в основному приймали одноразову дозу препарату, показали, що метформін, піоглітазон, ситагліптин, глімепірид, вглибоза, гідрохлортіазид, буметанід, валсартан або симвастатин не впливають на фармакокінетику дапагліфлозин.
Після спільного застосування дапагліфлозину та рифампіцину, індуктора різних активних транспортерів та ферментів, що метаболізують лікарські препарати, відмічено зниження системної експозиції (AUC) дапагліфлозину на 22%, за відсутності клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату. Клінічно значущого впливу при застосуванні з іншими індукторами (наприклад, карбамазепіном, фенітоїном, фенобарбіталом) не очікується.
Після спільного застосування дапагліфлозину та мефенамової кислоти (інгібітору UGT1A9) відмічено збільшення на 55% системної експозиції дапагліфлозину, але без клінічно значущого впливу на добове виведення глюкози нирками. Не рекомендується коригувати дозу препарату.
Вплив дапагліфлозину на інші лікарські препарати
У дослідженнях взаємодії за участю здорових добровольців, які в основному одноразово приймали дозу препарату, дапагліфлозин не впливав на фармакокінетику метформіну, піоглітазону, ситагліптину, глімепіриду, гідрохлортіазиду, буметаніду, валсартану, дигоксину (субстрат-S ізоферменту CYP2C9), або на антикоагулянтний ефект, що оцінюється MHO. Застосування дапагліфлозину в одноразовій дозі 20 мг та симвастатину (субстрату ізоферменту CYP3A4) призводило до підвищення на 19% AUC симвастатину та на 31% AUC симвастатинової кислоти. Підвищення експозиції симвастатину та симвастатинової кислоти не вважається клінічно значущим.
Інші види взаємодії
Вплив куріння, дієти, прийому рослинних препаратів та вживання алкоголю на параметри фармакокінетики дапагліфлозину не вивчався.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
У зв'язку з тим, що застосування дапагліфлозину при вагітності не вивчено, препарат протипоказаний у цій категорії пацієнтів. У разі діагностування вагітності терапію дапагліфлозином слід припинити.
Невідомо, чи проникає дапагліфлозин та/або його неактивні метаболіти у грудне молоко. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Дапагліфлозин протипоказаний у період грудного вигодовування.
Побічна дія
Профіль безпеки дапагліфлозину оцінювали у програмі клінічної розробки при ЦД2 та серцевій недостатності.
У клінічних дослідженнях ЦД2 понад 15000 пацієнтів отримували терапію дапагліфлозином. Первинна оцінка безпеки та переносимості проводилася у заздалегідь запланованому аналізі об'єднаних даних 13 короткострокових (до 24 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень, у яких 2360 пацієнтів приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг та 2295 пацієнтів отримували плацебо.
У дослідженні дапагліфлозину щодо серцево-судинних наслідків при ЦД2 (DECLARE) 8574 пацієнти отримували дапагліфлозин 10 мг та 8569 отримували плацебо (медіана впливу 48 місяців). Загалом експозиція дапагліфлозину склала 30623 пацієнто-років.
У дослідженні дапагліфлозину щодо серцево-судинних наслідків у пацієнтів із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду (DAPA-HF) 2368 пацієнтів отримували дапагліфлозин 10 мг та 2368 отримували плацебо (медіана впливу 18 місяців). Популяція включала пацієнтів з ЦД2 без нього, і пацієнтів з РСКФ >30 мл/хв/1.73 м 2 .
Профіль безпеки дапагліфлозину в дослідженнях був схожим за досліджуваними показаннями. Тяжку гіпоглікемію та діабетичний кетоацидоз відзначали лише у пацієнтів з цукровим діабетом.
Нижче наведено HP, зазначені в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях та післяреєстраційній заявці. Жодна їх не залежала від дози препарату. HP класифіковані за частотою та класом систем та органів. Частота HP представлена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та неуточненої частоти (неможливо оцінити за отриманими даними).
Інфекційні та паразитарні захворювання: часто * - вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними інфекції статевих органів b , c , інфекція сечовивідних шляхів b , d ; нечасто ** – вульвовагінальний свербіж, грибкові інфекційні захворювання; дуже рідко - некротизуючий фасції промежини (гангрена Фурньє).
З боку обміну речовин: дуже часто - гіпоглікемія (при застосуванні в комбінації з похідним сульфонілсечовини або інсуліном) b ; нечасто ** - зниження ОЦК b, e , спрага; рідко – діабетичний кетоацидоз b,i .
З боку нервової системи: часто * – запаморочення.
З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто ** – запор, сухість у роті.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто * - висип j ; дуже рідко – ангіоневротичний набряк.
З боку кістково-м'язової системи: часто * – біль у спині.
З боку сечовидільної системи: часто * - дизурія, поліурія f ; Нечасто ** - ніктурія.
Лабораторні та інструментальні дані: часто * - Дисліпідемія h , підвищення значення гематокриту g , зниження ниркового кліренсу креатиніну на початковому етапі терапії b ; нечасто ** – підвищення концентрації сечовини у крові, підвищення концентрації креатиніну у крові на початковому етапі терапії b .
a Наведено дані застосування препарату до 24 тижнів (короткострокова терапія) незалежно від прийому додаткового гіпоглікемічного препарату.
b Дивіться відповідний підрозділ нижче для отримання додаткової інформації.
c Вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними інфекції статевих органів включають, наприклад, наступні заздалегідь визначені кращі терміни: вульвовагінальну грибкову інфекцію, вагінальну інфекцію, баланіт, грибкову інфекцію статевих органів, вульвовагінальний кандидоз, вульвовагініт, кандозний інфекцію статевих органів у чоловіків, інфекцію статевого члена, вульвіт, бактеріальний вагініт, абсцес вульви.
d Інфекція сечовивідних шляхів включає наступні терміни, перераховані в порядку зменшення частоти: інфекція сечовивідних шляхів, цистит, інфекція сечовивідних шляхів, викликана бактеріями роду Escherichia, інфекція сечостатевого тракту, пієлонефрит, тригоніт, урет.
e Зниження ОЦК включає, наприклад, такі заздалегідь визначені бажані терміни: зневоднення, гіповолемія, гіпотензія.
f Поліурія включає кращі терміни: поллакіурія, поліурія та посилення діурезу.
g Середні зміни значення гематокриту від вихідних значень становили 2.30% у групі дапагліфлозину 10 мг порівняно з -0.33% у групі плацебо. Значення гематокриту >55% відзначені у 1.3% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг, порівняно з 0.4% пацієнтів, які отримували плацебо.
h Середня зміна наступних показників у відсотках від вихідних значень у групі дапагліфлозину 10 мг та групі плацебо відповідно склала: загальний холестерин 2.5% порівняно з 0.0%; холестерин-ЛПЗЗ 6.0% порівняно з 2.7%; холестерин-ЛПНГ 2.9% порівняно з -1.0%; тригліцериди –2.7% порівняно з –0.7%.
i Зазначено у дослідженні DECLARE. Частота ґрунтується на річному показнику.
j НР відзначено при післяреєстраційному спостереженні. Висип включає наступні переважні терміни, перераховані в порядку частоти розвитку в клінічних дослідженнях: висип, генералізований висип, сверблячий висип, макульозний висип, макуло-папульозний висип, пустульозний висип, везикульний висип, ерите. У плацебо-контрольованих та з активним контролем клінічних дослідженнях (група, що отримувала дапагліфлозин: n=5936, контрольна група: n=3403) частота розвитку висипу була схожою у пацієнтів, які отримували дапагліфлозин (1.4%), та пацієнтів у контрольній групі (1.4% ), що відповідає категорії частоти "часто".
* Відзначено у ≥2% пацієнтів, які приймали дапагліфлозин у дозі 10 мг, та на ≥1% частіше, ніж у групі плацебо.
** Відзначено у ≥0.2% пацієнтів та на ≥0.1% частіше та у більшої кількості пацієнтів (щонайменше на 3) у групі дапагліфлозину 10 мг порівняно з групою плацебо, незалежно від прийому додаткового гіпоглікемічного препарату.
Опис окремих НР
Вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними інфекції статевих органів
В об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень вульвовагініт, баланіт та пов'язані з ними інфекції статевих органів відзначені у 5.5% та 0.6% пацієнтів, які приймали дапагліфлозин 10 мг та плацебо, відповідно. Більшість інфекцій були слабкими або помірно вираженими; Початковий курс стандартної терапії був ефективним, у зв'язку з чим пацієнти рідко припиняли прийом дапагліфлозину. Ці інфекції частіше розвивалися у жінок (8.4% та 1.2% при застосуванні дапагліфлозину та плацебо, відповідно), а у пацієнтів з такими інфекціями в анамнезі вони частіше рецидивували.
У дослідженні DECLARE кількість пацієнтів із серйозними небажаними явищами у вигляді генітальних інфекцій була невеликою та збалансованою: по 2 (<0.1%) пацієнта у групі дапагліфлозину та групі плацебо.
У дослідженні DAPA-HF не було пацієнтів із серйозними небажаними явищами у вигляді генітальних інфекцій у групі дапагліфлозину, у групі плацебо серйозне небажане явище зареєстроване у 1 пацієнта. У групі дапагліфлозину у 7 (0.3%) пацієнтів були відзначені небажані явища, що призводять до припинення лікування через генітальні інфекції, і в жодного пацієнта в групі плацебо.
Некротизуючий фасції промежини (гангрена Фурньє)
Повідомлялося про післяреєстраційні випадки розвитку гангрени Фурньє у пацієнтів, які приймають інгібітори SGLT2, включаючи дапагліфлозин (див. розділ "Особливі вказівки").
У дослідженні DECLARE у 17160 пацієнтів із СД2 та медіаною впливу 48 місяців всього було зареєстровано 6 випадків гангрени Фурньє: один у групі, що отримувала дапагліфлозин, та 5 у групі плацебо.
Гіпоглікемія
Частота розвитку гіпоглікемії залежала від типу базової терапії, що використовується у клінічних дослідженнях ЦД2.
У дослідженнях дапагліфлозину як монотерапія, комбінована терапія з метформіном тривалістю до 102 тижнів частота розвитку епізодів легкої гіпоглікемії була схожою (<5%) у групах лікування, включаючи плацебо. У всіх дослідженнях епізоди важкої гіпоглікемії відмічені нечасто, і їх частота була порівнянна між групою дапагліфлозину та плацебо. У дослідженнях дапагліфлозину як додавання до препарату сульфонілсечовини або препарату інсуліну відзначено більш високу частоту гіпоглікемії (див. розділ "Лікарська взаємодія"). У дослідженні дапагліфлозину 10 мг, що призначається одночасно з ексенатидом пролонгованої дії (на фоні застосування метформіну), не відмічено епізодів тяжкої або легкої гіпоглікемії.
У дослідженні DECLARE не відзначено підвищений ризик розвитку тяжкої гіпоглікемії при терапії дапагліфлозином у порівнянні з плацебо. Тяжка гіпоглікемія зареєстрована у 58 (0.7%) пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, та у 83 (1.0%) пацієнтів, які отримували плацебо.
У дослідженні DAPA-HF важка гіпоглікемія зареєстрована у 4 (0.2%) пацієнтів в обох групах дапагліфлозину та плацебо і спостерігалася тільки у пацієнтів із ЦД2.
Зниження ОЦК
В об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень НР, що вказують на зниження ОЦК (включаючи повідомлення про зневоднення, гіповолемію або артеріальну гіпотензію), зазначені у 1.1% та 0.7% пацієнтів, які приймали дапагліфлозин 10 мг та плацебо відповідно; серйозні НР відзначені у <0.2% пацієнтів, і вони були зіставні у групах дапагліфлозину 10 мг та плацебо (див. розділ "Особливі вказівки").
У дослідженні DECLARE кількість пацієнтів з явищами, що вказують на зниження ОЦК, була збалансована між групами лікування: 213 (2.5%) та 207 (2.4%) у групах дапагліфлозину та плацебо відповідно. Серйозні небажані явища були зареєстровані у 81 (0.9%) та 70 (0.8%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та плацебо відповідно. Явлення в цілому були збалансовані між групами лікування за віковими категоріями, застосуванням діуретиків, АТ та застосуванням інгібітору АПФ/блокатора рецепторів ангіотензину. Серед пацієнтів з вихідною рСКФ <60 мл/хв/1.73 м 2 у групі дапагліфлозину відмічено 19 випадків серйозних небажаних явищ, що вказують на зниження ОЦК, та 13 – у групі плацебо.
У дослідженні DAPA-HF кількість пацієнтів з явищами, що вказують на зниження ОЦК, була збалансована між групами лікування: 170 (7.2%) та 153 (6.5%) у групах дапагліфлозину та плацебо відповідно. У групі дапагліфлозину було менше пацієнтів із проявами серйозних симптомів, що вказували на зниження ОЦК, порівняно з групою плацебо: 23 (1.0%) та 38 (1.6%) пацієнтів відповідно. Такі результати спостерігалися під час аналізу в підгрупах за віком, наявності цукрового діабету вихідно, вихідному значенню рСКФ і САД.
Діабетичний кетоацидоз при ЦД2
У дослідженні DECLARE з медіаною впливу 48 місяців явища діабетичного кетоацидозу було зареєстровано у 27 пацієнтів у групі дапагліфлозину 10 мг та 12 пацієнтів у групі плацебо. Дані явища виникали поступово протягом періоду дослідження. У групі дапагліфлозину з 27 пацієнтів з діабетичним кетоацидозом 22 отримували супутню інсулінотерапію на момент розвитку явища.
Сприятливі до розвитку діабетичного кетоацидозу фактори були очікуваними для популяції з ЦД2 (див. розділ "Особливі вказівки").
У дослідженні DAPA-HF явища діабетичного кетоацидозу були зареєстровані у 3 пацієнтів із ЦД2 у групі дапагліфлозину та у жодного пацієнта у групі плацебо.
Інфекції сечовивідних шляхів
В об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень інфекції сечовивідних шляхів частіше відзначені при застосуванні дапагліфлозину 10 мг, ніж при застосуванні плацебо (4.7% порівняно з 3.5% відповідно; див. розділ "Особливі вказівки"). Більшість інфекцій були слабкими або помірно вираженими; початковий курс стандартної терапії був ефективним, у зв'язку з чим пацієнти рідко припиняли застосування дапагліфлозину. Ці інфекції частіше розвивалися у жінок, а у пацієнтів із такими інфекціями в анамнезі вони частіше рецидивували.
У дослідженні DECLARE серйозні випадки інфекцій сечовивідних шляхів реєструвалися менш часто для дапагліфлозину 10 мг порівняно з плацебо: 79 (0.9%) явищ порівняно з 109 (1.3%) явищами відповідно.
У дослідженні DAPA-HF кількість пацієнтів із серйозними небажаними явищами інфекцій сечовивідних шляхів була невеликою та збалансованою: 14 (0.6%) пацієнтів у групі дапагліфлозину та 17 (0.7%) пацієнтів у групі плацебо. У групі дапагліфлозину та плацебо було по 5 (0.2%) пацієнтів з небажаними явищами, що призводять до припинення лікування через інфекції сечовивідних шляхів.
Підвищення концентрації креатиніну
НР, пов'язані з підвищенням концентрації креатиніну, були згруповані (наприклад, зниження ниркового кліренсу креатиніну, порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну в крові та зниження СКФ). У об'єднаних даних з безпеки 13 досліджень дана група реакцій була відзначена у 3.2% та 1.8% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг та плацебо відповідно. У пацієнтів з нормальною функцією нирок або порушенням функції нирок легкого ступеня (вихідно рСКФ ≥60 мл/хв/1.73 м 2 ) ця група реакцій була зареєстрована у 1.3% та 0.8% пацієнтів, які отримували дапагліфлозин 10 мг та плацебо відповідно. Ці реакції найчастіше відзначалися у пацієнтів з вихідною рСКФ ≥30 та <60 мл/хв/1.73 м 2 (18.5% у групі дапагліфлозину 10 мг порівняно з 9.3% у групі плацебо).
Додаткова оцінка пацієнтів з небажаними явищами, пов'язаними з функцією нирок, показала, що у більшості цих пацієнтів відмічено зміну концентрації креатиніну у сироватці на ≤0.5 мг/дл щодо вихідного значення. Підвищення концентрації креатиніну в цілому було тимчасовим на тлі продовження терапії або оборотним після припинення терапії.
У дослідженні DECLARE, що включало літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням функції нирок (РСКФ менше 60 мл/хв/1.73 м 2 ), РСКФ знижувалася з часом в обох групах лікування. Через 1 рік терапії середнє значення рСКФ у групі дапагліфлозину було трохи нижче, а через 4 роки терапії – трохи вище порівняно з групою плацебо.
У дослідженні DAPA-HF відзначено зниження середнього значення рСКФ, яке спочатку було більш вираженим у групі дапагліфлозину, порівняно з групою плацебо. Через 20 місяців зміна рСКФ щодо вихідного значення була схожою між групами лікування.
Протипоказання до застосування підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого компонента препарату; цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; порушення функції нирок при рСКФ стабільно менше 45 мл/хв/1.73 м 2 включаючи порушення функції нирок тяжкого ступеня та термінальну стадію ниркової недостатності, при застосуванні за показанням ЦД2; порушення функції нирок тяжкого ступеня та термінальна стадія ниркової недостатності (рСКФ менше 30 мл/хв/1.73 м 2 ) при застосуванні за показанням серцевої недостатності (у зв'язку з обмеженим досвідом застосування у клінічних дослідженнях); спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (безпека та ефективність не вивчені).
З обережністю: печінкова недостатність тяжкого ступеня, інфекції сечовидільної системи, підвищене значення гематокриту.
особливі вказівки
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок
Досвід застосування препарату Форсіга у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (рСКФ <30 мл/хв/1.73 м 2 ) або термінальною стадією ниркової недостатності обмежений. На даний момент немає доступних даних про застосування препарату Форсіга у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
Терапія СД2 у пацієнтів із порушенням функції нирок
Глікемічна ефективність дапагліфлозину залежить від функції нирок, і ця ефективність знижена у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості та, ймовірно, відсутня у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (див. розділ "Режим дозування"). Серед пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (рСКФ <60 мл/хв/1.73 м 2 ), у більшої частки пацієнтів, які отримували дапагліфлозин, відмічено підвищення концентрації креатиніну, фосфору, паратиреоїдного гормону (ПТГ) та артеріальної гіпотензії, ніж у пацієнтів, отримували плацебо.
Для покращення глікемічного контролю при терапії цукрового діабету лікування препаратом Форсіга не слід починати у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (рСКФ <60 мл/хв/1.73 м 2 ) та слід припинити при рСКФ стабільно менше 45 мл/хв/1.73 м 2 .
Рекомендується проводити моніторинг функції нирок наступним чином:
до початку терапії дапагліфлозином і не рідше 1 разу на рік згодом (див. розділи "Режим дозування", "Побічна дія", "Фармакологічна дія" та "Фармакокінетика"); до початку прийому супутніх лікарських препаратів, які можуть знизити функцію нирок, та періодично згодом; при порушенні функції нирок середнього ступеня тяжкості (рСКФ <60 мл/хв/1.73 м 2 ) від 2 до 4 разів на рік.Застосування у пацієнтів із порушеннями функції печінки
У клінічних дослідженнях отримано обмежені дані щодо застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Експозиція дапагліфлозину збільшена у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (див. розділ "Режим дозування", "З обережністю" та "Фармакокінетика").
Застосування у пацієнтів із ризиком розвитку артеріальної гіпотензії
Відповідно до механізму дії дапагліфлозин посилює діурез, що може призводити до невеликого зниження артеріального тиску, зазначеного у клінічних дослідженнях (див. розділ "Фармакологічна дія"). Діуретичний ефект може бути більш вираженим у пацієнтів із дуже високою концентрацією глюкози у крові.
Слід бути обережними у пацієнтів, для яких спричинене дапагліфлозином зниження артеріального тиску може становити ризик, наприклад, у пацієнтів, які отримують гіпотензивну терапію, з епізодами гіпотензії в анамнезі або у літніх пацієнтів.
Кетоацидоз у пацієнтів із цукровим діабетом
Є повідомлення про випадки кетоацидозу, зокрема. діабетичного кетоацидозу, у пацієнтів з цукровим діабетом 1 та 2 типу, які приймають препарат Форсіга та інші інгібітори SGLT2. Препарат Форсіга не показаний для лікування пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу.
Пацієнтів, що приймають препарат Форсига з ознаками та симптомами, що вказують на кетоацидоз, включаючи нудоту, блювання, біль у животі, нездужання та задишку, слід перевірити на наявність кетоацидозу, навіть при концентрації глюкози в крові нижче 14 ммоль/л. При підозрі на кетоацидоз слід розглянути можливість відміни або тимчасового припинення застосування препарату Форсіга та негайно провести обстеження пацієнта.
Фактори, що схильні до розвитку кетоацидозу, включають низьку функціональну активність β-клітин, зумовлену порушенням функції підшлункової залози (наприклад, цукровий діабет 1 типу, панкреатит або операція на підшлунковій залозі в анамнезі), зниження дози інсуліну, зниження калорійності інсуліне внаслідок інфекцій, захворювань чи хірургічного втручання, а також зловживання алкоголем. Препарат Форсіга слід застосовувати з обережністю у цих пацієнтів.
Некротизуючий фасції промежини (гангрена Фурньє)
Повідомлялося про постреєстраційні випадки некротизуючого фасції промежини (гангрени Фурньє) у жінок та чоловіків, які приймають інгібітори SGLT2 (див. розділ "Побічна дія"). Це рідкісне, потенційно серйозне та загрозливе для життя захворювання, яке потребує невідкладного хірургічного втручання та застосування антибіотиків. Пацієнту рекомендується звернутися до лікаря в тому випадку, якщо у нього з'явилися болі, чутливість при дотику, еритема або набряк у генітальній ділянці або області промежини, які супроводжуються лихоманкою та нездужанням. Відомо, що або урогенітальна інфекція, або абсцес промежини можуть передувати фасціїту, що некротизує.
У разі, якщо є підозра на гангрену Фурньє, застосування препарату Форсіга слід припинити та розпочати негайне лікування (включаючи антибіотики та хірургічну обробку).
Інфекції сечовивідних шляхів
Виведення глюкози нирками може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку інфекцій сечовивідних шляхів, тому при лікуванні пієлонефриту або уросепсису слід розглянути можливість тимчасової відміни терапії дапагліфлозином.
Ампутація нижніх кінцівок
Збільшення випадків ампутації нижніх кінцівок (насамперед пальців стопи) спостерігалося в тривалих в даний час тривалих клінічних дослідженнях при ЦД2 із застосуванням іншого інгібітору SGLT2. Невідомо, чи це ефект препаратів класу SGLT2. Пацієнтам із цукровим діабетом, які приймають інгібітори SGLT2, важливо рекомендувати постійний профілактичний догляд за стопами.
Оцінки результатів аналізу сечі
Внаслідок механізму дії препарату результати аналізу сечі на глюкозу у пацієнтів, які приймають препарат Форсіга, будуть позитивними.
Вплив на визначення 1,5-ангідроглюцитолу
Оцінка глікемічного контролю за допомогою визначення 1,5-ангідроглюцитолу не рекомендується, оскільки вимірювання 1,5-ангідроглюцитолу є ненадійним методом для пацієнтів, які приймають інгібітори SGLT2. Для оцінки глікемічного контролю слід застосовувати альтернативні методи.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
Досліджень щодо вивчення впливу дапагліфлозину на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося.
Застосування у разі порушення функції нирок
Протипоказано застосування препарату при порушенні функції нирок при рСКФ стабільно менше 45 мл/хв/1.73 м 2 , включаючи порушення функції нирок тяжкого ступеня та термінальну стадію ниркової недостатності при застосуванні за показанням ЦД2; при порушенні функції нирок тяжкого ступеня та термінальної стадії ниркової недостатності (рСКФ менше 30 мл/хв/1.73 м 2 ) при застосуванні серцевої недостатності (у зв'язку з обмеженим досвідом застосування в клінічних дослідженнях).
Застосування при порушеннях функції печінки
З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності тяжкого ступеня.
Умови реалізації
Препарат відпускається за рецептом.
Застосування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати дозу препарату.
Застосування у дітей
Протипоказане застосування препарату пацієнтам віком до 18 років.
Нозологія (коди МКЛ)E11 Цукровий діабет 2 типу I50.0 Застійна серцева недостатність
Власник реєстраційного посвідчення
ASTRAZENECA UK Limited (Велика Британія)
Вироблено
AstraZeneca Industries ТОВ (Росія)
Власник товарного знаку
AstraZeneca Industries ТОВ (Росія)
Відео на цю темуДополнительная информация по товару
Страна производства (на момент написания) США.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Форсига таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Форсига таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обратите внимание на этот товар. Хотите приобрести Форсига таблетки покрытые пленочной оболочкой 10 мг 30 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!