Кораксан таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт Цена

Фармакодинамика

Ивабрадин - препарат, замедляющий ритм сердца, механизм действия которого заключается в селективном и специфическом ингибировании If-каналов синусового узла, контролирующих спонтанную диастолическую деполяризацию в синусовом узле и регулирующих ЧСС.

Ивабрадин оказывает селективное воздействие на синусовый узел, не влияя на время проведения импульсов по внутрипредсердным, предсердно-желудочковым и внутрижелудочковым проводящим путям, а также на сократительную способность миокарда и реполяризацию желудочков.

Ивабрадин также может взаимодействовать с Ih-каналами сетчатки глаза, сходными с If-каналами сердца, участвующими в возникновении временного изменения системы зрительного восприятия за счет изменения реакции сетчатки на яркие световые стимулы.

При провоцирующих обстоятельствах (например, быстрая смена яркости в области зрительного поля) частичное ингибирование Ih-каналов ивабрадином вызывает феномен изменения световосприятия (фотопсия). Для фотопсии характерно преходящее изменение яркости в ограниченной области зрительного поля (см. раздел "Побочное действие").

Основной фармакологической особенностью ивабрадина является его способность дозозависимого урежения ЧСС. Анализ зависимости величины урежения ЧСС от дозы препарата проводился при постепенном увеличении дозы ивабрадина до 20 мг 2 раза/сут и выявил тенденцию к достижению эффекта "плато" (отсутствие нарастания терапевтического эффекта при дальнейшем увеличении дозы), что снижает риск развития выраженной брадикардии (ЧСС менее 40 уд./мин) (см. раздел "Побочное действие").

При назначении препарата в рекомендуемых дозах степень урежения ЧСС зависит от ее исходной величины и составляет примерно 10-15 уд./мин в покое и при физической нагрузке. В результате снижается работа сердца и уменьшается потребность миокарда в кислороде.

Ивабрадин не влияет на внутрисердечную проводимость, сократительную способность миокарда (не вызывает отрицательный инотропный эффект) и процесс реполяризации желудочков сердца. В клинических электрофизиологических исследованиях ивабрадин не оказывал влияния на время проведения импульсов по предсердно-желудочковым или внутрижелудочковым проводящим путям, а также на скорректированные интервалы QT.

В исследованиях с участием пациентов с дисфункцией левого желудочка (фракция выброса левого желудочка (ФВЛЖ) 30-45%) было показано, что ивабрадин не влияет на сократительную способность миокарда.

Установлено, что ивабрадин в дозе 5 мг 2 раза/сут улучшал показатели нагрузочных проб уже через 3-4 недели терапии. Эффективность была подтверждена и для дозы 7.5 мг 2 раза/сут. В частности, дополнительный эффект при увеличении дозы с 5 мг до 7.5 мг 2 раза/сут был установлен в сравнительном исследовании с атенололом. Время выполнения физической нагрузки увеличилось примерно на 1 мин уже через 1 месяц применения ивабрадина в дозе 5 мг 2 раза/сут, при этом после дополнительного 3-месячного курса приема ивабрадина в дозе 7.5 мг 2 раза/сут внутрь отмечен дальнейший прирост этого показателя на 25 сек. Антиангинальная и антиишемическая активность ивабрадина подтверждалась и для пациентов в возрасте 65 лет и старше. Эффективность ивабрадина при применении в дозах 5 мг и 7.5 мг 2 раза/сут отмечалась в отношении всех показателей нагрузочных проб (общая продолжительность физической нагрузки, время до лимитирующего приступа стенокардии, время до начала развития приступа стенокардии и время до развития депрессии сегмента ST на 1 мм), а также сопровождалась уменьшением частоты развития приступов стенокардии примерно на 70%. Применение ивабрадина 2 раза/сут обеспечивало постоянную терапевтическую эффективность в течение 24 ч.

У пациентов, принимавших ивабрадин, показана дополнительная эффективность ивабрадина в отношении всех показателей нагрузочных проб при добавлении к максимальной дозе атенолола (50 мг) на спаде терапевтической активности (через 12 ч после приема внутрь).

Не показано улучшение показателей эффективности ивабрадина при добавлении к максимальной дозе амлодипина на спаде терапевтической активности (через 12 ч после приема внутрь), в то время как на максимуме активности (через 3-4 ч после приема внутрь) дополнительная эффективность ивабрадина была доказана.

В исследованиях клинической эффективности препарата эффекты ивабрадина полностью сохранялись на протяжении 3- и 4-месячных периодов лечения. Во время лечения признаки развития толерантности (снижения эффективности) отсутствовали, а после прекращения лечения синдрома "отмены" не отмечалось. Антиангинальные и антиишемические эффекты ивабрадина были связаны с дозозависимым урежением ЧСС, а также со значительным уменьшением рабочего произведения (ЧСС × систолическое АД), причем как в покое, так и при физической нагрузке. Влияние на показатели АД и ОПСС было незначительным и клинически незначимым.

Устойчивое урежение ЧСС было отмечено у пациентов, принимающих ивабрадин как минимум в течение 1 года. Влияния на углеводный обмен и липидный профиль при этом не наблюдалось.

У пациентов с сахарным диабетом показатели эффективности и безопасности ивабрадина были сходными с таковыми в общей популяции пациентов.

В исследовании у пациентов с ИБС без клинических проявлений сердечной недостаточности (ФВЛЖ более 40%) на фоне поддерживающей терапии, терапия ивабрадином в дозах выше рекомендованных (начальная доза 7.5 мг 2 раза/сут (5 мг 2 раза/сут, при возрасте старше 75 лет), которая затем титровалась до 10 мг 2 раза/сут) не оказала существенного влияния на первичную комбинированную конечную точку (смерть вследствие сердечно-сосудистой причины или развитие нефатального инфаркта миокарда). Частота развития брадикардии в группе пациентов, получавших ивабрадин составила 17.9%. 7.1% пациентов в ходе исследования принимали верапамил, дилтиазем или мощные ингибиторы изофермента CYP3A4.

У пациентов со стенокардией класса II или выше по классификации Канадского Кардиологического общества было выявлено небольшое статистически значимое увеличение количества случаев наступления первичной комбинированной конечной точки при применении ивабрадина - чего не наблюдалось в подгруппе всех пациентов со стенокардией (класс I и выше).

В исследовании с участием пациентов со стабильной стенокардией и дисфункцией левого желудочка (ФВЛЖ менее 40%), 86.9% которых получали бета-адреноблокаторы, не выявлено различий между группами пациентов, принимавших ивабрадин на фоне стандартной терапии, и плацебо, по суммарной частоте летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний, госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда, госпитализации по поводу возникновения новых случаев сердечной недостаточности или усиления симптомов течения хронической сердечной недостаточности (ХСН). У пациентов с симптоматической стенокардией не было выявлено значительных различий по частоте возникновения смерти вследствие сердечно-сосудистой причины или госпитализации вследствие развития нефатального инфаркта миокарда или сердечной недостаточности (частота возникновения - 12.0% в группе ивабрадина и 15.5% в группе плацебо соответственно). На фоне применения ивабрадина у пациентов с ЧСС не менее 70 уд./мин показано снижение частоты госпитализаций по поводу фатального и нефатального инфаркта миокарда на 36% и частоты реваскуляризации на 30%.

У пациентов со стенокардией напряжения на фоне приема ивабрадина отмечено снижение относительного риска наступления осложнений (частота летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний, госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда, госпитализации по поводу возникновения новых случаев сердечной недостаточности или усиления симптомов течения ХСН) на 24%. Отмеченное терапевтическое преимущество достигается, в первую очередь, за счет снижения частоты госпитализации по поводу острого инфаркта миокарда на 42%.

Снижение частоты госпитализации по поводу фатального и нефатального инфаркта миокарда у пациентов с ЧСС более 70 уд./мин еще более значимо и достигает 73%. В целом отмечена хорошая переносимость и безопасность препарата.

На фоне применения ивабрадина у пациентов с ХСН II-IV ФК по классификации NYHA с ФВЛЖ менее 35% показано клинически и статистически значимое снижение относительного риска наступления осложнений (частоты летальных исходов от сердечно-сосудистых заболеваний и снижение числа госпитализаций в связи с усилением симптомов течения ХСН) на 18%. Абсолютное снижение риска составило 4.2%. Выраженный терапевтический эффект наблюдался через 3 мес от начала терапии.

Снижение смертности от сердечно-сосудистых заболеваний и снижение числа госпитализаций в связи с усилением симптомов течения ХСН наблюдалось независимо от возраста, пола, функционального класса ХСН, применения бета-адреноблокаторов, ишемической или неишемической этиологии ХСН, наличия сахарного диабета или артериальной гипертензии в анамнезе.

Пациенты с симптомами ХСН с синусовым ритмом и с ЧСС не менее 70 уд./мин получали стандартную терапию, включающую применение бета-адреноблокаторов (89%), ингибиторов АПФ и/или антагонистов рецепторов ангиотензина II (91%), диуретиков (83%) и антагонистов альдостерона (60%).

Показано, что применение ивабрадина в течение 1 года может предотвратить один летальный исход или одну госпитализацию в связи с сердечно-сосудистым заболеванием на каждые 26 пациентов, принимающих препарат. На фоне применения ивабрадина показано улучшение функционального класса ХСН по классификации NYHA.

У пациентов с ЧСС 80 уд./мин отмечено снижение ЧСС в среднем на 15 уд./мин.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-рожевого кольору, трикутні, з гравіюванням на одному боці – логотип фірми, з іншого – число "7.5".

Допоміжні речовини : лактози моногідрат – 61.215 мг, магнію стеарат – 0.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 20 мг, мальтодекстрин – 10 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний – 0.2 мг.

Склад плівкової оболонки: гліцерол - 0.0874 мг, гіпромеллоза - 1.45276 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0.01457 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.00485 мг, 70000000000007 (Е171) – 0.26026 мг.

14 шт. - блістери (1) - пачки картонні з контролем першого розтину (при необхідності).
14 шт. - блістери (2) - пачки картонні з контролем першого розтину (при необхідності).
14 шт. - блістери (4) - пачки картонні з контролем першого розтину (при необхідності).
26 шт. - блістери (2) - пачки картонні з контролем першого розтину (при необхідності).

C01EB17 Ivabradine

Антиангінальний препарат

івабрадін

Антиангінальний засіб

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці. Спеціальних умов зберігання не потрібні.

Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Фармакодинаміка

Івабрадин – препарат, що уповільнює ритм серця, механізм дії якого полягає у селективному та специфічному інгібуванні If-каналів синусового вузла, що контролюють спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі та регулюють ЧСС.

Івабрадин надає селективний вплив на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердних, передсердно-шлуночкових і внутрішньошлуночкових шляхах, а також на скорочувальну здатність міокарда і реполяризацію шлуночків.

Івабрадин також може взаємодіяти з Ih-каналами сітківки ока, подібними до If-каналів серця, що беруть участь у виникненні тимчасової зміни системи зорового сприйняття за рахунок зміни реакції сітківки на яскраві світлові стимули.

За провокаційних обставин (наприклад, швидка зміна яскравості в області зорового поля) часткове інгібування Ih-каналів івабрадином викликає феномен зміни світлосприйняття (фотопсія) . Для фотопсії характерна минуща зміна яскравості в обмеженій області зорового поля (див. розділ "Побічна дія").

Основною фармакологічною особливістю івабрадину є його здатність дозозалежного ушкодження ЧСС. Аналіз залежності величини урідження ЧСС від дози препарату проводився при поступовому збільшенні дози івабрадину до 20 мг 2 рази на добу та виявив тенденцію до досягнення ефекту "плато" (відсутність наростання терапевтичного ефекту при подальшому збільшенні дози), що знижує ризик розвитку вираженої брадикардії (ЧСС менше 40 уд./хв) (див. розділ "Побічна дія").

При призначенні препарату в дозах, що рекомендуються, ступінь урідження ЧСС залежить від її вихідної величини і становить приблизно 10-15 уд./хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні.

Івабрадин не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скорочувальну здатність міокарда (не викликає негативний інотропний ефект) та процес реполяризації шлуночків серця. У клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не впливав на час проведення імпульсів по передсердно-шлуночкових або внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скориговані інтервали QT.

У дослідженнях за участю пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) 30-45%) було показано, що івабрадин не впливає на скорочувальну здатність міокарда.

Встановлено, що івабрадин у дозі 5 мг 2 рази на добу покращував показники навантажувальних проб уже через 3-4 тижні терапії. Ефективність була підтверджена для дози 7.5 мг 2 рази на добу. Зокрема, додатковий ефект при збільшенні дози з 5 мг до 7.5 мг 2 рази на добу було встановлено порівняльному дослідженні з атенололом. Час виконання фізичного навантаження збільшився приблизно на 1 хв вже через 1 місяць застосування івабрадину в дозі 5 мг 2 рази на добу, при цьому після додаткового 3-місячного курсу прийому івабрадину в дозі 7.5 мг 2 рази на добу відмічено подальший приріст цього показника на 25 сек. Антиангінальна та антиішемічна активність івабрадину підтверджувалася і для пацієнтів віком 65 років та старших. Ефективність івабрадину при застосуванні в дозах 5 мг і 7.5 мг 2 рази на добу відзначалася щодо всіх показників навантажувальних проб (загальна тривалість фізичного навантаження, час до лімітуючого нападу стенокардії, час до початку розвитку нападу стенокардії та час до розвитку депресії сегмента ST на ), а також супроводжувалася зменшенням частоти розвитку нападів стенокардії приблизно на 70%. Застосування івабрадину 2 рази на добу забезпечувало постійну терапевтичну ефективність протягом 24 год.

У пацієнтів, які приймали івабрадин, показана додаткова ефективність івабрадину щодо всіх показників проб навантаження при додаванні до максимальної дози атенололу (50 мг) на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо).

Не показано поліпшення показників ефективності івабрадину при додаванні до максимальної дози амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо), тоді як на максимумі активності (через 3-4 години після прийому внутрішньо) додаткову ефективність івабрадину було доведено.

У дослідженнях клінічної ефективності препарату ефекти івабрадину повністю зберігалися протягом 3- та 4-місячних періодів лікування. Під час лікування ознак розвитку толерантності (зниження ефективності) були відсутні, а після припинення лікування синдрому "скасування" не відзначалося. Антиангінальні та антиішемічні ефекти івабрадину були пов'язані з дозозалежним урізанням ЧСС, а також із значним зменшенням робочого твору (ЧСС × систолічний АТ), причому як у спокої, так і при фізичному навантаженні. Вплив на показники АТ та ОПСС був незначним та клінічно незначущим.

Стійке ушкодження ЧСС було відзначено у пацієнтів, які приймають івабрадин як мінімум протягом 1 року. Впливу на вуглеводний обмін та ліпідний профіль при цьому не спостерігалося.

У пацієнтів з цукровим діабетом показники ефективності та безпеки івабрадину були подібними до таких у загальній популяції пацієнтів.

У дослідженні у пацієнтів з ІХС без клінічних проявів серцевої недостатності (ФВЛШ більше 40%) на тлі підтримуючої терапії, терапія івабрадином у дозах вище рекомендованих (початкова доза 7.5 мг 2 рази на добу (5 мг 2 рази на добу, при віці старше 75 років) ), яка потім титрувалася до 10 мг 2 рази на добу) не мала істотного впливу на первинну комбіновану кінцеву точку (смерть внаслідок серцево-судинної причини або розвиток нефатального інфаркту міокарда). Частота розвитку брадикардії у групі пацієнтів, які отримували івабрадин, склала 17.9%. 7.1% пацієнтів у ході дослідження приймали верапаміл, дилтіазем чи потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4.

У пацієнтів зі стенокардією класу II або вище за класифікацією Канадського Кардіологічного товариства було виявлено невелике статистично значуще збільшення кількості випадків настання первинної комбінованої кінцевої точки при застосуванні івабрадину – чого не спостерігалося у підгрупі всіх пацієнтів зі стенокардією (клас I та вище).

У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільною стенокардією та дисфункцією лівого шлуночка (ФВЛШ менше 40%), 86.9% яких отримували бета-адреноблокатори, не виявлено відмінностей між групами пацієнтів, які приймали івабрадин на тлі стандартної терапії, та плацебо, за сумарною частотою летальних результатів серцево-судинних захворювань, госпіталізації щодо гострого інфаркту міокарда, госпіталізації щодо виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН). У пацієнтів з симптоматичною стенокардією не було виявлено значних відмінностей щодо частоти виникнення смерті внаслідок серцево-судинної причини або госпіталізації внаслідок розвитку нефатального інфаркту міокарда або серцевої недостатності (частота виникнення – 12.0% у групі івабрадину та 15.5% у групі плаце). На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ЧСС не менше 70 уд/хв показано зниження частоти госпіталізацій з приводу фатального та нефатального інфаркту міокарда на 36% та частоти реваскуляризації на 30%.

У пацієнтів зі стенокардією напруги на фоні прийому івабрадину відмічено зниження відносного ризику настання ускладнень (частота летальних наслідків від серцево-судинних захворювань, госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізації з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу 2СН). Зазначена терапевтична перевага досягається насамперед за рахунок зниження частоти госпіталізації з приводу гострого інфаркту міокарда на 42%.

Зниження частоти госпіталізації з приводу фатального та нефатального інфаркту міокарда у пацієнтів з ЧСС понад 70 уд/хв ще більш значуще і досягає 73%. Загалом відзначено хорошу переносимість та безпеку препарату.

На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV ФК за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано клінічно та статистично значуще зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та зниження кількості госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН). ) на 18%. Абсолютне зниження ризику становило 4.2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці від початку терапії.

Зниження смертності від серцево-судинних захворювань та зниження кількості госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН спостерігалося незалежно від віку, статі, функціонального класу ХСН, застосування бета-адреноблокаторів, ішемічної або неішемічної етіології ХСН, наявності цукрового діабету або артеріальної гіпертензії.

Пацієнти з симптомами ХСН із синусовим ритмом та з ЧСС не менше 70 уд./хв отримували стандартну терапію, що включає застосування бета-адреноблокаторів (89%), інгібіторів АПФ та/або антагоністів рецепторів ангіотензину II (91%), діуретиків (83%). та антагоністів альдостерону (60%).

Показано, що застосування івабрадину протягом 1 року може запобігти одному летальному исходу або одній госпіталізації у зв'язку з серцево-судинним захворюванням на кожні 26 пацієнтів, які приймають препарат. На фоні застосування івабрадину показано покращення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA.

У пацієнтів з ЧСС 80 уд/хв відмічено зниження ЧСС в середньому на 15 уд/хв.

Симптоматична терапія стабільної стенокардії

Симптоматична терапія стабільної стенокардії при ІХС у дорослих пацієнтів з нормальним синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд/хв:

Терапія хронічної серцевої недостатності

Кораксан® слід приймати внутрішньо 2 рази на добу, вранці та ввечері під час їди (див. розділ "Фармакокінетика").

Симптоматична терапія стабільної стенокардії

Перед початком терапії або при прийнятті рішення про титрацію дози має бути виконано визначення ЧСС одним із зазначених способів: серійний вимір ЧСС, ЕКГ або 24-годинний амбулаторний нагляд.

Початкова доза препарату Кораксан не повинна перевищувати 5 мг 2 рази на добу у пацієнтів, молодших 75 років.

Якщо симптоми зберігаються протягом 3-4 тижнів і якщо початкове дозування добре переносилося і частота серцевих скорочень у стані спокою залишається більше 60 уд./хв, доза може бути збільшена до наступного рівня у пацієнтів, які отримували препарат Кораксан у дозі 2.5 мг 2 рази на добу. або 5 мг 2 рази на добу. Підтримуюча доза препарату Кораксан не повинна перевищувати 7,5 мг 2 рази на добу.

Застосування препарату Кораксан слід припинити, якщо симптоми стенокардії не зменшуються, якщо поліпшення незначне або якщо не спостерігається клінічно значущого зниження ЧСС протягом 3 місяців терапії.

Якщо на фоні терапії препаратом Кораксан ЧСС у спокої уріджується до значень менше 50 уд./хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або виражене зниження АТ), необхідно зменшити дозу препарату Кораксан аж до 2.5 мг (по 1/2 таб. по 5 мг) 2 рази на добу. Після зниження дози необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (див. розділ "Особливі вказівки"). Якщо при зниженні дози препарату Кораксан ЧСС залишається менше 50 уд/хв або зберігаються симптоми брадикардії, прийом препарату слід припинити.

Хронічна серцева недостатність

Терапія може бути розпочата лише у пацієнта зі стабільним перебігом хронічної серцевої недостатності.

Рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 10 мг на добу (по 1 таб. 5 мг 2 рази на добу).

Після двох тижнів застосування добова доза препарату Кораксан® може бути збільшена до 15 мг (по 1 таб. 7.5 мг 2 рази на добу), якщо частота серцевих скорочень у стані спокою стабільно більше 60 уд/хв. У разі якщо ЧСС стабільно нижче 50 уд/хв або у разі прояву симптомів брадикардії, таких як запаморочення, підвищена стомлюваність або артеріальна гіпотензія, доза може бути зменшена до 2.5 мг (по 1/2 таб. 5 мг) 2 рази на добу.

Якщо значення ЧСС знаходиться в діапазоні від 50 до 60 уд/хв, рекомендована підтримуюча доза препарату Кораксан становить 5 мг 2 рази на добу.

Якщо в процесі застосування препарату Кораксан ЧСС у стані спокою стабільно менше 50 уд./хв або якщо у пацієнта відзначаються симптоми брадикардії, для пацієнтів, які отримують препарат Кораксан у дозі 5 мг 2 рази на добу або 7.5 мг 2 рази на добу, доза препарату Кораксан® повинна бути знижена до нижчого рівня.

Якщо у пацієнтів, які отримують препарат Кораксан® у дозі 2.5 мг (по 1/2 таб. 5 мг) 2 рази на добу або 5 мг 2 рази на добу, ЧСС у стані спокою стабільно більше 60 уд./хв, доза препарату Кораксан® може бути збільшена.

Якщо ЧСС менше 50 уд/хв або у пацієнта зберігаються симптоми брадикардії, застосування препарату Кораксан слід припинити (див. розділ "Особливі вказівки").

Застосування у пацієнтів віком від 75 років.

Для пацієнтів віком 75 років і старше рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 2.5 мг (по 1/2 таб. 5 мг) 2 рази на добу. Надалі можливе збільшення дози препарату Кораксан.

Порушення функції нирок

Пацієнтам з КК понад 15 мл/хв рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 10 мг/добу (по 1 таб. 5 мг 2 рази/добу) (див. розділ "Фармакокінетика"). Залежно від терапевтичного ефекту через 3-4 тижні застосування доза препарату Кораксан® може бути збільшена до 15 мг (по 1 таб. 7.5 мг 2 рази на добу).

Через нестачу клінічних даних щодо застосування препарату Кораксан у пацієнтів з КК менше 15 мл/хв , препарат слід застосовувати з обережністю.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із легким ступенем печінкової недостатності рекомендується звичайний режим дозування.

Слід бути обережним при застосуванні препарату Кораксан® у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) .

Кораксан® протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) , оскільки застосування препарату Кораксан® у таких пацієнтів не вивчалося (можна очікувати суттєвого збільшення концентрації препарату в плазмі крові) (див. розділи "Протипоказання" та "Фармакокінетика" ").

Симптоми: передозування може призводити до вираженої та тривалої брадикардії (див. розділ "Побічна дія").

Лікування вираженої брадикардії має бути симптоматичним і проводитись у спеціалізованих відділеннях. У разі розвитку брадикардії у поєднанні з порушеннями показників гемодинаміки показано симптоматичне лікування з внутрішньовенним введенням бета-адреноміметиків, таких як ізопреналін. При необхідності можливе встановлення штучного водія ритму.

Пацієнт повинен повідомити лікаря про всі препарати, що приймаються.

Небажані поєднання лікарських засобів

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT:

Слід уникати одночасного застосування івабрадину та вказаних лікарських засобів, оскільки ушкодження ЧСС може спричинити додаткове подовження інтервалу QT. За необхідності спільного призначення цих препаратів слід ретельно контролювати показники ЕКГ (див. розділ "Особливі вказівки").

Супутнє застосування з обережністю

Слід з обережністю застосовувати Кораксан з калійнесберегающими діуретиками (діуретики групи тіазидів і "петлеві" діуретики), т.к. гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмії Оскільки івабрадин може викликати брадикардію, поєднання гіпокаліємії та брадикардії є сприятливим фактором для розвитку тяжкої форми аритмії, особливо у пацієнтів із синдромом подовження інтервалу QT, як уродженою, так і спричиненою дією будь-яких речовин.

Цитохром Р450 3A4 (ізофермент CYP3A4)

Івабрадин метаболізується у печінці за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 (ізофермент CYP3A4) та є дуже слабким інгібітором даного цитохрому. Івабрадин не має істотного впливу на метаболізм та концентрацію в плазмі інших субстратів (потужних, помірних та слабких інгібіторів) CYP3A4. У той же час, інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином та надавати клінічно значний вплив на його метаболізм та фармакокінетичні властивості. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 підвищують, а індуктори ізоферменту CYP3A4 зменшують плазмові концентрації івабрадину.

Підвищення концентрації івабрадину в плазмі може збільшувати ризик розвитку вираженої брадикардії (див. розділ "Особливі вказівки").

Протипоказані поєднання лікарських засобів

Одночасне застосування івабрадину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для внутрішнього прийому, джозаміцин, телитроміцин), ін (Див. розділ "Протипоказання"). Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 – кетоконазол (200 мг 1 раз на добу) або джозаміцин (по 1 г 2 рази на добу) підвищують середні концентрації івабрадину в плазмі у 7-8 разів.

Одночасне застосування івабрадину та помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 дилтіазему або верапамілу (засобів, що урізають серцевий ритм) у здорових добровольців та пацієнтів супроводжувалося збільшенням AUC івабрадину в 2-3 рази та додатковим урізанням ЧСС на 5 уд./хв. Це застосування протипоказане (див. розділ "Протипоказання").

Небажані поєднання лікарських засобів

На тлі прийому грейпфрутового соку відзначалося підвищення експозиції івабрадину у 2 рази. У період терапії препаратом Кораксан® по можливості слід уникати вживання грейпфрутового соку.

Поєднання лікарських засобів, що потребують обережності

Застосування івабрадину в комбінації з іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флуконазолом) можливе за умови, що ЧСС у спокої становить понад 70 уд/хв. Рекомендована початкова доза івабрадину – по 2.5 мг 2 рази на добу. Необхідний контроль ЧСС.

Індуктори ізоферменту CYP3A4 , такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн та рослинні засоби, що містять звіробій продірявлений, при спільному застосуванні можуть призвести до зниження концентрації в крові та активності івабрадину та зажадати підбору більш високої дози івабрадину. При сумісному застосуванні івабрадину та препаратів, що містять звіробій продірявлений, було відзначено дворазове зменшення AUC івабрадину. У період терапії препаратом Кораксан® слід по можливості уникати застосування препаратів та продуктів, що містять звіробій продірявлений.

Комбіноване застосування з іншими лікарськими засобами

Показано відсутність клінічно значущого впливу на фармакодинаміку та фармакокінетику івабрадину при одночасному застосуванні наступних лікарських засобів: інгібіторів протонної помпи (омепразол, лансопразол), інгібіторів ФДЕ5 (наприклад, силденафіл), інгібіторів ГМГ-Каін-Дук ряду (наприклад, амлодипін, лацидипін), дигоксину та варфарину. Показано, що івабрадин не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину, варфарину та на фармакодинаміку ацетилсаліцилової кислоти.

Івабрадин застосовувався в комбінації з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, бета-адреноблокаторами, діуретиками, антагоністами альдостерону, нітратами короткої та пролонгованої дії, інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, фіцетиною. іншими антиагрегантними засобами. Застосування перерахованих вище лікарських засобів не супроводжувалося зміною профілю безпеки терапії, що проводиться.

Препарат Кораксан протипоказаний для застосування при вагітності. На даний момент є недостатня кількість даних щодо застосування препарату при вагітності.

У доклінічних дослідженнях івабрадину виявлено ембріотоксичну та тератогенну дію.

Період грудного вигодовування

Застосування препарату Кораксан у період грудного вигодовування протипоказане. У дослідженнях на тваринах показано, що івабрадин виводиться з грудним молоком. Жінки, які потребують лікування препаратами, що містять івабрадин, повинні припинити грудне вигодовування.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного віку слід дотримуватись надійних заходів контрацепції в період лікування препаратом Кораксан® (див. розділ "Протипоказання").

Застосування препарату вивчалось у дослідженнях за участю майже 45 000 пацієнтів. Найчастіше побічні ефекти івабрадину, зміни світлосприйняття (фосфени) та брадикардія носили дозозалежний характер і були пов'язані з механізмом дії препарату.

Перелік небажаних реакцій

Частота побічних реакцій, зазначених у клінічних дослідженнях, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10); нечасто (>1/1000, <1/100); рідко (>1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними).

З боку органів чуття: дуже часто - зміни світлосприйняття (фосфени): відзначалося у 14.5% пацієнтів і описувалося як мінлива зміна яскравості в обмеженій зоні зорового поля. Як правило, подібні явища провокувалися різкою зміною інтенсивності висвітлення. Також можуть виникати фосфени, які можуть мати вид ореолу, розпадання зорової картинки на окремі частини (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), виявлятися у вигляді яскравих кольорових спалахів або множинних зображень (персистенція сітківки). В основному, фотопсія з'являлася в перші 2 місяці лікування, але в подальшому могла виникати повторно. Вираженість фотопсії, як правило, була слабкою або помірною. Поява фотопсії припинялося і натомість продовження терапії (у 77.5% випадків) чи після її завершення. Менш ніж у 1% пацієнтів поява фотопсії стала причиною зміни їхнього способу життя або відмови від лікування; часто - нечіткість зору; нечасто – вертиго, диплопія, порушення зору.

З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія (у 3.3% пацієнтів, особливо в перші 2-3 місяці терапії, у 0.5% пацієнтів розвивалася виражена брадикардія з ЧСС не більше 40 уд./хв), AV-блокада I ступеня (подовження інтервалу PQ на ЕКГ), шлуночкова екстрасистолія, неконтрольована зміна артеріального тиску, фібриляція передсердь. Фібриляція передсердь спостерігалася у 5.3% пацієнтів, які отримували івабрадин, порівняно з 3.8% пацієнтів, які отримували плацебо. Відповідно до аналізу об'єднаних даних клінічних досліджень з періодом спостереження не менше 3 місяців, виникнення фібриляції передсердь спостерігалося у 4.86% пацієнтів, які приймають івабрадин, порівняно з 4.08% у контрольних групах; нечасто – відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія, виражене зниження артеріального тиску, можливо, пов'язане з брадикардією; дуже рідко – AV-блокада II та III ступеня, СССУ.

З боку травної системи: нечасто – нудота, запор, діарея, біль у животі.

З боку ЦНС: часто – головний біль (особливо у перший місяць терапії), запаморочення, можливо, пов'язане з брадикардією; нечасто - непритомність, можливо пов'язана з брадикардією.

З боку дихальної системи: нечасто – задишка.

З боку опорно-рухового апарату: нечасто – спазми м'язів.

Лабораторні та інструментальні показники: нечасто – гіперурикемія, еозинофілія, підвищення концентрації креатиніну у плазмі, подовження інтервалу QT на ЕКГ.

З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини: нечасто – шкірний висип, еритема; рідко - свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, кропив'янка.

Загальні розлади та симптоми: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність, можливо пов'язані з брадикардією; рідко – нездужання, можливо, пов'язане з брадикардією.

підвищена чутливість до івабрадину або будь-якої з допоміжних речовин препарату; ЧСС у спокої менше 70 уд./хв (до початку лікування); кардіогенний шок; гострий інфаркт міокарда; важка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 90 мм рт. 50 мм рт.ст.); важка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); СССУ; синоатріальна блокада; нестабільна або гостра серцева недостатність; наявність штучного водія ритму, що працює в режимі постійної стимуляції; ) блокада II і III ступеня; (нелфінавір, ритонавір) і нефазодон (див. розділи "Фармакокінетика" та "Лікарська взаємодія"); застосування з верапамілом або дилтіаземом, які є помірними інгібіторами CYP3A4, що мають здатність урізати ЧСС (див. розділ "Лікарська взаємодія"); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність, період грудного вигодовування та застосування у жінок репродуктивного віку, які не дотримуються надійних заходів контрацепції (див. розділ "Вагітність і лактація1"); років (ефективність та безпека застосування препарату в даній віковій групі не встановлено).

З обережністю слід призначати препарат при помірній печінковій недостатності (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжкої ниркової недостатності (КК менше 15 мл/хв); уродженому подовженні інтервалу QT (див. розділ "Лікарська взаємодія"); одночасному прийомі лікарських засобів, що подовжують інтервал QT; одночасному прийомі грейпфрутового соку; нещодавно перенесений інсульт; пігментної дегенерації сітківки ока (retinitis pigmentosa); артеріальної гіпотензії; ХСН IV ФК із класифікації NYHA; одночасному застосуванні з калійнезберігаючими діуретиками (див. розділ "Лікарська взаємодія").

Недостатність позитивного ефекту щодо клінічних результатів у пацієнтів із симптоматичною стабільною стенокардією

Івабрадин показаний лише як симптоматична терапія стабільної стенокардії, оскільки івабрадин не має позитивного ефекту на частоту виникнення серцево-судинних подій (наприклад, інфаркт міокарда або смерть внаслідок серцево-судинних причин) у пацієнтів із симптоматичною стенокардією.

Контроль ЧСС

Враховуючи значну варіабельність ЧСС протягом доби, перед початком терапії препаратом Кораксан® або при прийнятті рішення про титрацію дози має бути виконане визначення ЧСС одним із зазначених способів: серійний вимір ЧСС, ЕКГ або 24-годинний амбулаторний нагляд. Таке визначення має бути також проведено пацієнтам з низькою ЧСС, зокрема, якщо ЧСС опускається нижче 50 уд/хв, або при зниженні дози препарату Кораксан (див. розділ "Режим дозування").

Порушення серцевого ритму

Кораксан неефективний для лікування або профілактики аритмій. Його ефективність знижується на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової тахікардії). Препарат Кораксан не рекомендується пацієнтам з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією) або іншими типами аритмій, пов'язаними з функцією синусового вузла.

У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищений ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ "Побічна дія"). Фібриляція передсердь частіше зустрічалася серед пацієнтів, які одночасно з івабрадином приймали аміодарон або антиаритмічні препарати І класу.

Під час терапії препаратом Кораксан слід проводити клінічне спостереження за пацієнтами на предмет виявлення фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) до поточного контролю слід включати ЕКГ. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та симптоми фібриляції передсердь, їм рекомендується звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів. Якщо під час терапії виникла фібриляція передсердь, співвідношення очікуваної користі до можливого ризику при подальшому застосуванні івабрадину слід ретельно розглянути повторно.

Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним контролем.

Застосування у пацієнтів із брадикардією

Кораксан протипоказаний, якщо до початку терапії ЧСС у спокої становить менше 70 уд./хв (див. розділ "Протипоказання"). Якщо на фоні терапії ЧСС у спокої уріжається до значень менше 50 уд/хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або артеріальна гіпотензія), необхідно зменшити дозу препарату Кораксан. Якщо при зниженні дози препарату ЧСС залишається менше 50 уд./хв.

Комбіноване застосування у складі антиангінальної терапії

Застосування препарату Кораксан разом з блокаторами повільних кальцієвих каналів (БМКК), що уріжають ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем, протипоказано (див. розділ "Протипоказання" та "Лікова взаємодія"). При комбінованому застосуванні івабрадину з нітратами та БМКК - похідними дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін, зміни профілю безпеки терапії, що проводилося, не було відзначено. Не встановлено, що одночасне застосування з БМКК підвищує ефективність івабрадину (див. розділ "Фармакологічна дія").

Хронічна серцева недостатність

Слід розглядати питання призначення препарату Кораксан® тільки у пацієнтів із стабільною серцевою недостатністю. Слід з обережністю застосовувати препарат Кораксан у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю IV ФК за класифікацією NYHA через обмежені дані щодо застосування у даної групи пацієнтів.

Інсульт

Не рекомендується призначати препарат Кораксан безпосередньо після перенесеного інсульту, т.к. відсутні дані щодо застосування препарату у цей період.

Функції зорового сприйняття

Кораксан® впливає на функцію сітківки ока (див. розділ "Фармакологічна дія"). В даний час не було виявлено токсичної дії івабрадину на сітківку ока, проте вплив препарату на сітківку ока при тривалому застосуванні (понад 1 рік) на сьогоднішній день невідомий. У разі виникнення несподіваних порушень зорових функцій, необхідно розглянути питання про припинення прийому препарату Кораксан®. Пацієнтам з пігментною дегенерацією сітківки (retinitis pigmentosa) препарат Кораксан слід приймати з обережністю (див. розділ "З обережністю").

Допоміжні речовини

До складу препарату входить лактоза, тому Кораксан не рекомендується пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Артеріальна гіпотензія

Через недостатню кількість клінічних даних препарат Кораксан слід призначати з обережністю пацієнтам з легкою та помірною артеріальною гіпотензією.

Кораксан® протипоказаний при тяжкій артеріальній гіпотензії (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.) (див. розділ "Протипоказання").

Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) - серцеві аритмії

Не доведено збільшення ризику розвитку вираженої брадикардії на фоні прийому препарату Кораксан при відновленні синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії. Тим не менш, через відсутність достатньої кількості даних, при можливості відстрочити планову електричну кардіоверсію, прийом препарату Кораксан слід припинити за 24 години до її проведення.

Застосування у пацієнтів з уродженим синдромом подовженого інтервалу QT або пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT

Кораксан® не слід призначати при вродженому синдромі подовженого інтервалу QT, а також у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT (див. розділ "Лікарська взаємодія"). За необхідності такої терапії потрібен суворий контроль ЕКГ (див. розділ "Особливі вказівки").

Зниження ЧСС, зокрема. внаслідок прийому препарату Кораксан®, може посилити подовження інтервалу QT, що, у свою чергу, може спровокувати розвиток тяжкої форми аритмії, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу “пірует”.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією, яким потрібна зміна гіпотензивної терапії

У дослідженні SHIFT випадки підвищення артеріального тиску зустрічалися частіше у групі пацієнтів, які приймали Кораксан® (7.1%), порівняно з групою плацебо (6.1%). Ці випадки траплялися особливо часто після зміни гіпотензивної терапії; вони мали тимчасовий характер і не впливали на ефективність препарату Кораксан®. При зміні гіпотензивної терапії у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які приймають Кораксан®, потрібен моніторинг артеріального тиску через відповідні інтервали часу (див. розділ "Побічна дія").

Помірна печінкова недостатність

При помірно вираженій печінковій недостатності (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) терапію препаратом Кораксан слід проводити з обережністю (див. розділ "Режим дозування").

Тяжка ниркова недостатність

При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 15 мл/хв) терапію препаратом Кораксан слід проводити з обережністю.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Спеціальне дослідження щодо оцінки впливу препарату Кораксан® на здатність керувати автомобілем було проведено за участю здорових добровольців. За його результатами, здатність керувати автомобілем не змінювалася. Однак у постреєстраційному періоді траплялися випадки погіршення здатності керувати автотранспортом через симптоми, пов'язані з порушенням зору. Кораксан® може викликати тимчасову зміну світлосприйняття переважно у вигляді фотопсії (див. розділ "Побічна дія"). Можливе виникнення подібної зміни світлосприйняття має братися до уваги при керуванні автотранспортом або іншими механізмами при різкій зміні інтенсивності світла, особливо у нічний час.

У пацієнтів із порушеннями функції нирок та КК понад 15 мл/хв рекомендується звичайний режим дозування.

Через нестачу клінічних даних при КК нижче 15 мл/хв препарат слід призначати з обережністю.

Не потрібна будь-яка зміна режиму дозування препарату при легкій печінковій недостатності. Слід бути обережним при помірній печінковій недостатності. При тяжкій печінковій недостатності прийом препарату протипоказаний, оскільки у цієї групи пацієнтів дослідження не проводились.

Препарат відпускається за рецептом.

У пацієнтів віком 75 років і старше рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 2.5 мг (по 1/2 таб. 5 мг) 2 рази на добу. Надалі можливе збільшення дози препарату.

Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.

Les Laboratoires Servier (Франція)

Les Laboratoires Servier Industrie (Франція)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Кораксан таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Кораксан таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Заодно кликните сюда для просмотра рекомендуемого товара. Хотите приобрести Кораксан таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Ивабрадин Медисорб таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт., Ивабрадин Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 7,5 мг 56 шт., Ивабрадин Канон таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт., Раеном таблетки покрытые пленочной оболочкой 7,5 мг 56 шт., Раеном таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт., Бравадин таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 56 шт., Кораксан таблетки покрытые пленочной оболочкой 7,5 мг 56 шт., Бравадин таблетки покрытые пленочной оболочкой 7,5 мг 28 шт., Бравадин таблетки покрытые пленочной оболочкой 5 мг 28 шт., Бравадин таблетки покрытые пленочной оболочкой 7,5 мг 56 шт..