Каталог товаров

Эйлеа раствор для внутриглазного введения 40 мг/мл флакон 1 шт Цена

( 5 )
Наличие уточняйте
0,00 грн
0,00 грн
+
  • Страна:
    США
  • Форма выпуска:
    раствор
  • Дозировка:
    40 мг/мл
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Афлиберцепт - рекомбинантный гибридный белок, состоящий из связывающихся с VEGF (эндотелиальными факторами роста сосудов) частей внеклеточных доменов рецептора VEGF 1 и рецептора VEGF 2, соединенных с доменом Fc (фрагмента способного к кристаллизации) иммуноглобулина G1 (IgG1) человека.

Афлиберцепт производится с помощью технологии рекомбинантной ДНК с использованием экспрессионной системы клеток яичника китайского хомячка (СНО) К-1. Афлиберцепт является химерным гликопротеином с молекулярной массой 97 кДа, гликозилирование белка добавляет 15% к общей молекулярной массе, в результате чего общая молекулярная масса афлиберцепта составляет 115 кДа.

Эндотелиальный фактор роста сосудов A (VEGF-A), эндотелиальный фактор роста сосудов В (VEGF-B) и плацентарный фактор роста (PlGF) относятся к VEGF-семейству ангиогенных факторов, которые могут действовать как сильные митогенные, хемотаксические и влияющие на сосудистую проницаемость факторы для эндотелиальных клеток. Действие VEGF-A осуществляется через две рецепторные тирозинкиназы - VEGFR-1 и VEGFR-2, находящиеся на поверхности эндотелиальных клеток. PlGF и VEGF-B связываются только с рецепторной тирозинкиназой VEGFR-1, которая, кроме присутствия на поверхности эндотелиальных клеток, находится еще и на поверхности лейкоцитов. Чрезмерная активация этих рецепторов VEGF-A может приводить к патологической неоваскуляризации и повышению проницаемости сосудов. PlGF также имеет отношение к развитию патологической неоваскуляризации и инфильтрации опухоли клетками воспаления.

Афлиберцепт действует как растворимый "рецептор-ловушка", который связывается с VEGF-A с большей аффинностью, чем нативные рецепторы VEGF-A, кроме этого он также связывается с родственными лигандами VEGF-B и PlGF. Афлиберцепт связывается с человеческими VEGF-A, VEGF-B и PlGF с образованием стабильных инертных комплексов, не обладающих биологической активностью. Действуя в качестве "ловушки" для лигандов, афлиберцепт предотвращает связывание эндогенных лигандов с соответствующими им рецепторами, и благодаря этому блокирует передачу сигналов через эти рецепторы.

Афлиберцепт блокирует активацию рецепторов VEGF и пролиферацию эндотелиальных клеток, тем самым подавляя образование новых сосудов, снабжающих опухоли кислородом и питательными веществами.

Афлиберцепт связывается с VEGF-A человека (равновесная константа диссоциации (Кд) - 0.5 пмоль для VEGF-A165 и 0.36 пмоль для VEGF-A121), с PlGF человека (Кд 39 пмоль для PlGF-2), с VEGF-B человека (Кд 1.92 пмоль) с образованием стабильного инертного комплекса, не обладающего биологической активностью, поддающейся определению.

Эйлеа раствор для внутриглазного введения 40 мг/мл флакон 1 шт инструкция на украинском

Форма випуску

Розчин для внутрішньоочного введення


Опис

Розчин для внутрішньоочного введення прозорий або злегка опалесцентний, безбарвний або світло-жовтого кольору.

1 мл
афліберцепт 40 мг

допоміжні речовини : натрію дигідрофосфату моногідрат, натрію гідрофосфату гептагідрат, натрію хлорид, сахароза, полісорбат 20, вода д/і.

Один флакон містить (0.1 мл) 100 мкл розчину (об'єм, що видобувається), що еквівалентно 4 мг афліберцепту. Даний об'ємний розчин дозволяє забезпечити введення разової дози 2 мг афліберцепту, що становить 50 мкл розчину.

0.1 мл (100 мкл) видобутого об'єму* - флакони безбарвного скла (1) у комплекті з фільтрувальною голкою - пачки картонні з контролем першого розтину (перфорація та/або стікер).

* Препарат проводиться з надлишком наповнення з метою забезпечення обсягу, що видобувається, не менше 0.1 мл (100 мкл).


Коди АТХ

S01LA05 Aflibercept


Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність

Препарат, який застосовується при віковій макулярній дегенерації. Моноклональні антитіла до ендотеліального фактора росту А (VEGF-A)


Діюча речовина

афліберцепт


Фармако-терапевтична група

Кошти, що перешкоджають новоутворенню судин


Фармакологічна дія

Афліберцепт - рекомбінантний гібридний білок, що складається з частин позаклітинних доменів рецептора VEGF 1 і рецептора VEGF 2, з'єднаних з доменом Fc (фрагменту здатного до кристалізації) імуноглобуліну G1.

Афліберцепт виробляється за допомогою технології рекомбінантної ДНК з використанням експресійної системи клітин яєчника китайського хом'ячка (СНТ) К-1. Афліберцепт є химерним глікопротеїном з молекулярною масою 97 кДа, глікозилювання білка додає 15% загальної молекулярної маси, в результаті чого загальна молекулярна маса афліберцепту становить 115 кДа.

Ендотеліальний фактор росту судин A (VEGF-A), ендотеліальний фактор росту судин В (VEGF-B) та плацентарний фактор росту (PlGF) відносяться до VEGF-сімейства ангіогенних факторів, які можуть діяти як сильні мітогенні, хемотаксичні та впливають на судинну. для ендотеліальних клітин. Дія VEGF-A здійснюється через дві рецепторні тирозинкінази - VEGFR-1 та VEGFR-2, що знаходяться на поверхні ендотеліальних клітин. PlGF та VEGF-B зв'язуються тільки з рецепторною тирозинкіназою VEGFR-1, яка, крім присутності на поверхні ендотеліальних клітин, знаходиться ще й на поверхні лейкоцитів. Надмірна активація цих рецепторів VEGF-A може призводити до патологічної неоваскуляризації та підвищення проникності судин. PlGF також має відношення до розвитку патологічної неоваскуляризації та інфільтрації пухлини клітин запалення.

Афліберцепт діє як розчинний "рецептор-пастка", який зв'язується з VEGF-A з більшою афінністю, ніж нативні рецептори VEGF-A, крім цього він також зв'язується з родинними лігандами VEGF-B та PlGF. Афліберцепт зв'язується з людськими VEGF-A, VEGF-B та PlGF з утворенням стабільних інертних комплексів, які не мають біологічної активності. Діючи як "пастки" для лігандів, афліберцепт запобігає зв'язування ендогенних лігандів з відповідними рецепторами, і завдяки цьому блокує передачу сигналів через ці рецептори.

Афліберцепт блокує активацію рецепторів VEGF та проліферацію ендотеліальних клітин, тим самим пригнічуючи утворення нових судин, що забезпечують пухлини киснем та поживними речовинами.

Афліберцепт зв'язується з VEGF-A людини (рівноважна константа дисоціації (Кд) - 0.5 пмоль для VEGF-A165 та 0.36 пмоль для VEGF-A121), з PlGF людини (Кд 39 пмоль для PlGF-2), з VEGF-B 1.92 пмоль) з утворенням стабільного інертного комплексу, що не має біологічної активності, що піддається визначенню.


Показання

Для внутрішньовенного введення: метастатичний колоректальний рак (МКРР) (у дорослих пацієнтів), резистентний до оксаліплатин-що містить хіміотерапії або прогресуючий після її застосування (афліберцепт у комбінації з режимом, що включає іринотекан, фторурацил, кальцію фолінат (FOLFI).

Для внутрішньоочного введення: для лікування неоваскулярної ("вологої" форми) вікової макулярної дегенерації ("вологої" форми ВМД); зниження гостроти зору, викликаного макулярним набряком внаслідок оклюзії вен сітківки (центральної вени (ОЦВС) або її гілок (ОВЦВС)); зниження гостроти зору, спричиненого діабетичним макулярним набряком (ДМО); зниження гостроти зору, спричиненого міопічною хоріоїдальною неоваскуляризацією (міопічною ХНВ).


Спосіб застосування, курс та дозування

Засіб у відповідних лікарських формах призначений для внутрішньовенного введення у вигляді інфузій або внутрішньоочного введення. Слід суворо дотримуватися відповідності показань та застосовуваної лікарської форми.

Даний засіб слід застосовувати під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів.

Внутрішньоочне введення повинен проводити тільки лікар, який має відповідну кваліфікацію та досвід інтравітреальних ін'єкцій.


Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.

Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції в період лікування та принаймні протягом 3-6 місяців (залежно від лікарської форми) після останнього застосування афліберцепту.


Побічна дія

Інфекційні захворювання: дуже часто – інфекції сечовивідних шляхів, назофарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, пневмонія, інфекції у місці введення; зубні інфекції; часто – нейтропенічні інфекції/сепсис.

З боку системи кровотворення: дуже часто – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія; часто – фебрильна нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: часто – реакції гіперчутливості.

З боку обміну речовин: часто – дегідратація.

З боку нервової системи: дуже часто – головний біль; нечасто – СОЗЛ.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – підвищення артеріального тиску; кровотечі/крововиливи (частіше малі носові кровотечі); часто - артеріальні тромбоемболічні ускладнення (АТЕО) (такі як гострі порушення мозкового кровообігу, включаючи транзиторні цереброваскулярні ішемічні атаки, стенокардія, внутрішньосерцевий тромб, інфаркт міокарда, артеріальна тромбоемболія, ішемічний коліт) артерії), важкі кровотечі, іноді зі смертельним наслідком (включаючи шлунково-кишкові кровотечі, гематурію, кровотечі після медичних процедур); частота невідома - важкі внутрішньочерепні крововиливи, легеневі кровотечі/кровохаркання, в т.ч. з летальним кінцем.

З боку дихальної системи: дуже часто – задишка, носова кровотеча, дисфонія; часто – біль у ділянці ротоглотки, ринорея.

З боку травної системи: дуже часто – зниження апетиту, діарея, стоматит, абдомінальний біль, біль у верхньому відділі живота; часто - геморой, кровотеча з прямої кишки, біль у прямій кишці, зубний біль, афтозний стоматит, утворення свищів (анального, тонкокишково-сечопузирного, зовнішнього тонкокишкового [тонкокишково-шкірного], товстокишково-піхвового, міжкишкового); нечасто - перфорації стінок ШКТ, включаючи фатальні перфорації стінок ШКТ, кровотечу із прямої кишки.

З боку серцево-судинної системи: частота невідома – серцева недостатність, зниження фракції викиду лівого шлуночка.

З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – остеонекроз щелепи (особливо у тих пацієнтів, які мали певні фактори ризику розвитку остеонекрозу щелепи, такі як застосування бісфосфонатів та/або інвазивні стоматологічні процедури).

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – синдром долонно-підошовної еритродизестезії; часто – гіперпігментація шкіри.

З боку сечовидільної системи: дуже часто – протеїнурія, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові; часто – протеїнурія; нечасто – нефротичний синдром.

Інші: дуже часто – астенічні стани, почуття втоми; нечасто - порушення загоєння ран (розбіжність країв рани, неспроможність анастомозів).

Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – підвищення активності ACT, АЛТ, зниження маси тіла.

З боку органу зору: при внутрішньоочному введенні дуже часто – зниження гостроти зору, субкон'юнктивальний крововилив, біль у оці; часто - розрив пігментного епітелію сітківки, відшарування пігментного епітелію сітківки, кортикальна катаракта, ядерна катаракта, субкапсулярна катаракта, ерозія рогівки, мікроерозії рогівки, підвищення внутрішньоочного тиску, затуманювання зору, плаваючі помутніння склоподібного тіла, відшарування тіла в оці, сльозотеча, набряк століття, крововиливи в місці введення, точковий кератит, ін'єкція кон'юнктиви повік, ін'єкція кон'юнктиви очного яблука; нечасто - ендофтальміт, відшарування сітківки, розрив сітківки, ірит, увеїт, іридоцикліт, помутніння кришталика, дефект епітелію рогівки, роздратування в місці введення, аномальна чутливість тканин ока, роздратування століття, завись формених елементів крові в передній камері; рідко – сліпота, ятрогенна травматична катаракта, запальна реакція з боку склоподібного тіла (вітреїт), гіпопіон.


Протипоказання до застосування

Підвищена чутливість до компонентів засобу; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років.

Для внутрішньовенного введення: артеріальна гіпертензія, що не піддається медикаментозній корекції; хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV класу (за класифікацією NYHA); печінкова недостатність тяжкого ступеня; офтальмологічне застосування або введення у склоподібне тіло.

З обережністю: ниркова недостатність тяжкого ступеня; артеріальна гіпертензія; клінічно значущі захворювання серцево-судинної системи (ІХС, хронічна серцева недостатність І-ІІ класу за класифікацією NYHA); літній вік; загальний стан ≥2 балів за шкалою для оцінки загального стану пацієнта ECOG (Східної групи онкологів).

Для внутрішньоочного введення: активна або підозрювана інтра- або періокулярна інфекція; активне тяжке внутрішньоочне запалення.

З обережністю: при лікуванні пацієнтів із погано контрольованою глаукомою (не слід вводити при внутрішньоочному тиску > 30 мм рт. ст.); у пацієнтів, які перенесли інсульт, транзиторну ішемічну атаку або інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців (при лікуванні ОЦВС, ОВЦВС, ДМО або міопічної ХНВ); у пацієнтів із факторами ризику порушення цілісності пігментного епітелію сітківки.


особливі вказівки

В/в введення

Перед початком лікування та перед початком кожного нового циклу лікування афліберцептом рекомендується проводити загальний аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули.

При першому розвитку тяжкої нейтропенії слід розглянути питання про терапевтичне застосування Г-КСФ, крім того, у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку нейтропенічних ускладнень, рекомендується введення Г-КСФ для профілактики нейтропенії.

Пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом щодо виявлення ознак і симптомів шлунково-кишкових та інших важких кровотеч. Не можна вводити афліберцепт пацієнтам із тяжкими кровотечами.

У пацієнтів, які отримували лікування афліберцептом, повідомлялося про розвиток серцевої недостатності та зниження фракції викиду лівого шлуночка. Пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом щодо виявлення ознак вищевказаних порушень. У пацієнтів, у яких виникає серцева недостатність або зниження фракції викиду лівого шлуночка, застосування афліберцепту необхідно припинити.

Пацієнти повинні перебувати під спостереженням щодо виявлення ознак і симптомів перфорації стінок ШКТ. У разі розвитку перфорації стінок ШКТ лікування афліберцептом слід припинити.

При розвитку нориць лікування афліберцептом слід припинити.

Під час лікування афліберцептом рекомендується контролювати АТ кожні 2 тижні, включаючи контроль АТ перед введенням афліберцепту, або частіше за клінічними показаннями під час лікування афліберцептом. У разі підвищення АТ під час лікування афліберцептом необхідно застосовувати відповідну антигіпертензивну терапію та регулярно контролювати АТ. При надмірному підвищенні артеріального тиску лікування афліберцептом слід призупинити до зниження артеріального тиску до цільових значень, і в наступних циклах дозу афліберцепту слід зменшити. У разі розвитку гіпертонічного кризу або гіпертонічної енцефалопатії введення афліберцепту слід припинити.

Слід бути обережними при введенні афліберцепту пацієнтам з клінічно вираженою серцево-судинною патологією, такою як ІХС та серцева недостатність.

У разі розвитку у пацієнта АТЕ лікування афліберцептом слід припинити.

Перед кожним введенням афліберцепту слід визначати величину протеїнурії за допомогою індикаторної тест-смужки або шляхом визначення співвідношення білок/креатинін у сечі для виявлення розвитку або збільшення протеїнурії. Пацієнтам із співвідношенням білок/креатинін у сечі >1 слід провести визначення кількості білка у сечі.

При розвитку нефротичного синдрому або тромботичної мікроангіопатії лікування афліберцептом слід припинити.

У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості (бронхоспазм, задишка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія) слід припинити лікування та розпочати відповідну терапію, спрямовану на усунення цих реакцій.

У разі розвитку помірно виражених реакції гіперчутливості на афліберцепт (гіперемія шкірних покривів, висипання, кропив'янка, свербіж) слід тимчасово призупинити лікування до вирішення реакції. У разі клінічної необхідності для усунення цих реакцій можна застосовувати кортикостероїди та/або антигістамінні препарати; у наступних циклах можна розглянути питання щодо проведення премедикації цими препаратами. При відновленні лікування пацієнтів, які мали раніше реакції гіперчутливості, слід бути обережним, т.к. у деяких пацієнтів спостерігався повторний розвиток реакцій гіперчутливості, незважаючи на їх профілактику, що включає застосування кортикостероїдів.

Застосування афліберцепту слід призупинити протягом не менше 4 тижнів після великих хірургічних втручань та до повного загоєння операційної рани. При невеликих хірургічних втручаннях, таких як установка центрального венозного катетера, біопсія, екстракція зубів, лікування афліберцептом може бути розпочато/відновлено після повного загоєння операційної рани. У пацієнтів з порушенням загоєння рани, що вимагали медичного втручання, застосування афліберцепту слід перервати.

СОЗЛ може проявлятися зміною психічного стану, епілептичними нападами, нудотою, блюванням, головними болями та зоровими розладами. Діагноз СОЗЛ підтверджується дослідженням мозку за допомогою МРТ. У пацієнтів із СОЗЛ застосування афліберцепту слід припинити.

У пацієнтів похилого віку (≥65 років) є підвищений ризик розвитку діареї, запаморочення, астенії, зниження маси тіла та дегідратації. З метою мінімізації ризику такі пацієнти потребують ретельного медичного спостереження для раннього виявлення та лікування ознак та симптомів діареї та дегідратації.

Пацієнти, які мають індекс загального стану ≥2 балів (за п'ятибальною [0-4 бали] оцінною шкалою ECOG [Східної об'єднаної групи онкологів]) або мають серйозні супутні захворювання, можуть мати більш високий ризик несприятливого клінічного результату і потребують ретельного медичного спостереження для раннього виявлення клінічного погіршення

Внутрішньоочне введення

Було виявлено зв'язок інтравітреальних ін'єкцій, включаючи ін'єкції афліберцепту, з розвитком ендофтальміту, запальної реакції з боку склоподібного тіла, регматогенного відшарування сітківки, розриву сітківки, ятрогенної травматичної катаракти. При введенні афліберцепту завжди слід суворо дотримуватись відповідної техніки асептичного проведення ін'єкцій. Пацієнти повинні перебувати під наглядом протягом 1 тижня після проведеної ін'єкції для виявлення перших ознак запалення та своєчасного призначення необхідної терапії. Слід інформувати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми, що свідчать про розвиток ендофтальміту або будь-яку іншу реакцію, зазначену вище.

Спостерігалися випадки підвищення внутрішньоочного тиску перші 60 хв після інтравітреальних ін'єкцій, включаючи ін'єкції афліберцепту. При лікуванні пацієнтів з погано контрольованою глаукомою необхідні особливі запобіжні заходи (не слід вводити афліберцепт при внутрішньоочному тиску > 30 мм рт. ст.). У всіх випадках необхідний контроль внутрішньоочного тиску та перфузії диска зорового нерва з призначенням відповідної стану терапії.

Оскільки афліберцепт є білок з терапевтичними властивостями, існує ймовірність прояву імуногенності. Слід інформувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки або симптоми внутрішньоочного запалення, такі як біль, світлобоязнь або кон'юнктивальна або перикорнеальна ін'єкція, які можуть бути клінічними проявами гіперчутливості.

Після інтравітреальних ін'єкцій інгібіторів VEGF було відзначено небажані системні явища, в т.ч. крововиливу поза органом зору та тромбоемболією артерій Існує теоретичний ризик зв'язку цих явищ з пригніченням VEGy. Є обмежені дані щодо безпеки застосування афліберцепту пацієнтами з ОЦВС, ОВЦВС, ДМО або міопічної ХНВ, які мають в анамнезі інсульт, транзиторну ішемічну атаку або інфаркт міокарда за період 6 місяців до початку терапії. При лікуванні таких пацієнтів слід бути обережними.

При введенні афліберцепту одночасно обидва ока можливе підвищення його системної експозиції, що, у свою чергу, підвищує ризик виникнення системних небажаних явищ.

Фактори ризику, пов'язані з порушенням цілісності шару пігментних клітин після анти-VEGF терапії «вологої» форми ВМД, включають велику та/або виражену відшарування пігментного епітелію сітківки. На початку терапії афліберцептом слід бути обережним при його призначенні пацієнтам з факторами ризику розвитку розривів пігментного епітелію сітківки.

Пацієнтам з регматогенним відшаруванням сітківки або з макулярними розривами 3 або 4 стадії не рекомендують терапію афліберцептом.

У разі розриву сітківки ін'єкцію афліберцепту слід відмінити, лікування не слід відновлювати до адекватного відновлення розриву.

Від ін'єкції слід утриматися на період 28 днів до планованого та 28 днів після проведеного інтраокулярного хірургічного втручання.

За наявності у пацієнтів клінічних ознак незворотних змін зорових функцій на фоні ішемічної ОЦВС та ОВЦВС терапія афліберцептом не рекомендована.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

При появі у пацієнтів симптомів, що впливають на зір і здатність до концентрації, а також уповільнюють психомоторні реакції, слід рекомендувати пацієнтам утримуватися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності.


Застосування при порушеннях функції нирок

З обережністю слід застосовувати засіб у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня.


Застосування при порушеннях функції печінки

Протипоказане застосування при печінковій недостатності тяжкого ступеня.


Застосування у пацієнтів похилого віку

З обережністю слід застосовувати засіб у пацієнтів похилого віку.


Застосування у дітей

Протипоказано застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.


Нозологія (коди МКЛ)C18 Злоякісне новоутворення ободової кишки. C19. в інших рубриках
Власник реєстраційного посвідчення

BAYER AG (Німеччина)


Вироблено

Vetter Pharma-Fertigung GmbH & Co.KG (Німеччина)


Власник товарного знаку

BAYER AG (Німеччина)


Відео на цю тему

Дополнительная информация по товару


Страна производства (на момент написания) США.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Эйлеа раствор для внутриглазного введения 40 мг/мл флакон 1 шт с доставкой в любой город или село Украины. Купить Эйлеа раствор для внутриглазного введения 40 мг/мл флакон 1 шт можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. А еще мы продаем в Украине этот товар. Хотите приобрести Эйлеа раствор для внутриглазного введения 40 мг/мл флакон 1 шт быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Залтрап концентрат для приготовления раствора для инфузий 25 мг/мл флакон 8 мл, Залтрап концентрат для приготовления раствора для инфузий 25 мг/мл флакон 4 мл 1 шт..

(3802)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ
Афлиберцепт - рекомбинантный гибридный белок, состоящий из связывающихся с VEGF (эндотелиальными факторами роста сосудов) частей внеклеточных доменов рецептора VEGF 1 и рецептора VEGF 2, соединенных с доменом Fc (фрагмента способного к кристаллизации) иммуноглобулина G1 (IgG1) человека.Афлиберцепт производится с помощью технологии рекомбинантной ДНК с использованием экспрессионной системы клеток яичника китайского хомячка (СНО) К-1. Афлиберцепт является химерным гликопротеином с молекулярной массой 97 кДа, гликозилирование белка добавляет 15% к общей молекулярной массе, в результате чего общая молекулярная масса афлиберцепта составляет 115 кДа.Эндотелиальный фактор роста сосудов A (VEGF-A), эндотелиальный фактор роста сосудов В (VEGF-B) и плацентарный фактор роста (PlGF) относятся к VEGF-семейству ангиогенных факторов, которые могут действовать как сильные митогенные, хемотаксические и влияющие на сосудистую проницаемость факторы для эндотелиальных клеток. Действие VEGF-A осуществляется через две рецепторные тирозинкиназы - VEGFR-1 и VEGFR-2, находящиеся на поверхности эндотелиальных клеток. PlGF и VEGF-B связываются только с рецепторной тирозинкиназой VEGFR-1, которая, кроме присутствия на поверхности эндотелиальных клеток, находится еще и на поверхности лейкоцитов. Чрезмерная активация этих рецепторов VEGF-A может приводить к патологической неоваскуляризации и повышению проницаемости сосудов. PlGF также имеет отношение к развитию патологической неоваскуляризации и инфильтрации опухоли клетками воспаления.Афлиберцепт действует как растворимый "рецептор-ловушка", который связывается с VEGF-A с большей аффинностью, чем нативные рецепторы VEGF-A, кроме этого он также связывается с родственными лигандами VEGF-B и PlGF. Афлиберцепт связывается с человеческими VEGF-A, VEGF-B и PlGF с образованием стабильных инертных комплексов, не обладающих биологической активностью. Действуя в качестве "ловушки" для лигандов, афлиберцепт предотвращает связывание эндогенных лигандов с соответствующими им рецепторами, и благодаря этому блокирует передачу сигналов через эти рецепторы.Афлиберцепт блокирует активацию рецепторов VEGF и пролиферацию эндотелиальных клеток, тем самым подавляя образование новых сосудов, снабжающих опухоли кислородом и питательными веществами.Афлиберцепт связывается с VEGF-A человека (равновесная константа диссоциации (Кд) - 0.5 пмоль для VEGF-A165 и 0.36 пмоль для VEGF-A121), с PlGF человека (Кд 39 пмоль для PlGF-2), с VEGF-B человека (Кд 1.92 пмоль) с образованием стабильного инертного комплекса, не обладающего биологической активностью, поддающейся определению. Применение афлиберцепта у мышей с ксенотрансплантированными или аллотрансплантированными опухолями приводило к ингибированию роста различных типов аденокарцином.У пациентов с метастатическим колоректальным раком, которым ранее проводилась оксалиплатин-содержащая химиотерапия (с предшествующим введением бевацизумаба или без предшествующего введения бевацизумаба), химиотерапевтическая схема Залтрап®/FOLFIRI [фторурацил, иринотекан, кальция фолинат] продемонстрировала статистически достоверное увеличение продолжительности жизни по сравнению с химиотерапевтической схемой FOLFIRI.При ретроспективном анализе клинического исследования VELOUR, проведенном у 482 из 1226 пациентов (приблизительно 39%; 240 пациентов, получавших схему Залтрап®/FOLFIRI; 242 пациентов, получавших схему плацебо/FOLFIRI) и основанном на состоянии мутации в генах RAS, не наблюдалось доказательств гетерогенности в лечебном эффекте (анализ связи переменных).При проведении анализа общей выживаемости (ОВ) среди пациентов с диким типом генов RAS в опухоли (95% доверительный интервал (ДИ)) отношение рисков 0.696 (0.501-0.967), медиана ОВ в группе 3aлтpaп®/FOLFIRI составила 16 месяцев (95% ДИ: 12.7-22.8) в сравнении с группой плацебо/FOLFIRI, где медиана ОВ составила 11.7 месяцев (10.1-15.9).При проведении анализа ОВ среди пациентов с мутацией в генах RAS в опухоли (95% ДИ) отношение рисков 0.926 (0.698-1.23), медиана ОВ в группе 3aлтрап®/FOLFIRI составила 12.6 месяцев (95% ДИ: 10.7-14.5) в сравнении с группой плацебо/FOLFIRI, где медиана ОВ составила 11.2 месяцев (9.9-13.8).
Быстрый заказ
Афлиберцепт - рекомбинантный гибридный белок, состоящий из связывающихся с VEGF (эндотелиальными факторами роста сосудов) частей внеклеточных доменов рецептора VEGF 1 и рецептора VEGF 2, соединенных с доменом Fc (фрагмента способного к кристаллизации) иммуноглобулина G1 (IgG1) человека.Афлиберцепт производится с помощью технологии рекомбинантной ДНК с использованием экспрессионной системы клеток яичника китайского хомячка (СНО) К-1. Афлиберцепт является химерным гликопротеином с молекулярной массой 97 кДа, гликозилирование белка добавляет 15% к общей молекулярной массе, в результате чего общая молекулярная масса афлиберцепта составляет 115 кДа.Эндотелиальный фактор роста сосудов A (VEGF-A), эндотелиальный фактор роста сосудов В (VEGF-B) и плацентарный фактор роста (PlGF) относятся к VEGF-семейству ангиогенных факторов, которые могут действовать как сильные митогенные, хемотаксические и влияющие на сосудистую проницаемость факторы для эндотелиальных клеток. Действие VEGF-A осуществляется через две рецепторные тирозинкиназы - VEGFR-1 и VEGFR-2, находящиеся на поверхности эндотелиальных клеток. PlGF и VEGF-B связываются только с рецепторной тирозинкиназой VEGFR-1, которая, кроме присутствия на поверхности эндотелиальных клеток, находится еще и на поверхности лейкоцитов. Чрезмерная активация этих рецепторов VEGF-A может приводить к патологической неоваскуляризации и повышению проницаемости сосудов. PlGF также имеет отношение к развитию патологической неоваскуляризации и инфильтрации опухоли клетками воспаления.Афлиберцепт действует как растворимый "рецептор-ловушка", который связывается с VEGF-A с большей аффинностью, чем нативные рецепторы VEGF-A, кроме этого он также связывается с родственными лигандами VEGF-B и PlGF. Афлиберцепт связывается с человеческими VEGF-A, VEGF-B и PlGF с образованием стабильных инертных комплексов, не обладающих биологической активностью. Действуя в качестве "ловушки" для лигандов, афлиберцепт предотвращает связывание эндогенных лигандов с соответствующими им рецепторами, и благодаря этому блокирует передачу сигналов через эти рецепторы.Афлиберцепт блокирует активацию рецепторов VEGF и пролиферацию эндотелиальных клеток, тем самым подавляя образование новых сосудов, снабжающих опухоли кислородом и питательными веществами.Афлиберцепт связывается с VEGF-A человека (равновесная константа диссоциации (Кд) - 0.5 пмоль для VEGF-A165 и 0.36 пмоль для VEGF-A121), с PlGF человека (Кд 39 пмоль для PlGF-2), с VEGF-B человека (Кд 1.92 пмоль) с образованием стабильного инертного комплекса, не обладающего биологической активностью, поддающейся определению. Применение афлиберцепта у мышей с ксенотрансплантированными или аллотрансплантированными опухолями приводило к ингибированию роста различных типов аденокарцином.У пациентов с метастатическим колоректальным раком, которым ранее проводилась оксалиплатин-содержащая химиотерапия (с предшествующим введением бевацизумаба или без предшествующего введения бевацизумаба), химиотерапевтическая схема Залтрап®/FOLFIRI [фторурацил, иринотекан, кальция фолинат] продемонстрировала статистически достоверное увеличение продолжительности жизни по сравнению с химиотерапевтической схемой FOLFIRI.При ретроспективном анализе клинического исследования VELOUR, проведенном у 482 из 1226 пациентов (приблизительно 39%; 240 пациентов, получавших схему Залтрап®/FOLFIRI; 242 пациентов, получавших схему плацебо/FOLFIRI) и основанном на состоянии мутации в генах RAS, не наблюдалось доказательств гетерогенности в лечебном эффекте (анализ связи переменных).При проведении анализа общей выживаемости (ОВ) среди пациентов с диким типом генов RAS в опухоли (95% доверительный интервал (ДИ)) отношение рисков 0.696 (0.501-0.967), медиана ОВ в группе 3aлтpaп®/FOLFIRI составила 16 месяцев (95% ДИ: 12.7-22.8) в сравнении с группой плацебо/FOLFIRI, где медиана ОВ составила 11.7 месяцев (10.1-15.9).При проведении анализа ОВ среди пациентов с мутацией в генах RAS в опухоли (95% ДИ) отношение рисков 0.926 (0.698-1.23), медиана ОВ в группе 3aлтрап®/FOLFIRI составила 12.6 месяцев (95% ДИ: 10.7-14.5) в сравнении с группой плацебо/FOLFIRI, где медиана ОВ составила 11.2 месяцев (9.9-13.8).