Каталог товаров

Дифлюкан раствор для внутривенного введения 2 мг/мл флакон 200 мл Цена

( 18 )
Наличие уточняйте
1 204,00 грн
1 108,00 грн
-7.97 %
+
  • Страна:
    Франция
  • Форма выпуска:
    раствор
  • Дозировка:
    2 мг/мл
  • В упаковке:
    1 шт.
Способы доставки
Способы оплаты
Описание

Противогрибковый препарат триазольного ряда, является мощным селективным ингибитором синтеза стеролов в клетке грибов.

Показана активность флуконазола in vitro и при клинических инфекциях в отношении большинства следующих микроорганизмов: Candida albicans, Candida glabrata (многие штаммы умеренно чувствительны), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans.

Была показана активность флуконазола in vitro в отношении следующих микроорганизмов, однако клиническое значение этого неизвестно: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae.

При в/в введении флуконазол проявлял активность на различных моделях грибковых инфекций у животных. Продемонстрирована активность препарата при оппортунистических микозах, в т.ч. вызванных Candida spp. (включая генерализованный кандидоз у животных со сниженным иммунитетом), Cryptococcus neoformans (включая внутричерепные инфекции), Microsporum spp. и Trichoptyton spp. Установлена также активность флуконазола на моделях эндемических микозов у животных, включая инфекции, вызванные Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis (включая внутричерепные инфекции) и Histoplasma capsulatum у животных с нормальным и со сниженным иммунитетом.

Флуконазол обладает высокой специфичностью в отношении грибковых ферментов, зависимых от цитохрома P450. Терапия флуконазолом по 50 мг/сут в течение до 28 суток не влияет на концентрацию тестостерона в плазме у мужчин или концентрацию стероидов у женщин детородного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг/сут не оказывал клинически значимого влияния на уровни эндогенных стероидов и их реакцию на стимуляцию АКТГ у здоровых мужчин-добровольцев.

Механизмы развития резистентности к флуконазолу

Резистентность к флуконазолу может развиться в следующих случаях: качественное или количественное изменение фермента, являющегося мишенью для флуконазола (ланостерил 14-α-деметилазы), уменьшение доступа к мишени флуконазола или комбинация этих механизмов.

Точечные мутации в гене ERG11, кодирующем фермент-мишень, приводят к видоизменению мишени и снижению аффинности к азолам. Увеличение экспрессии гена ERG11 приводит к продукции высоких концентраций фермента-мишени, что создает потребность в увеличении концентрации флуконазола во внутриклеточной жидкости для подавления всех молекул фермента в клетке.

Второй значительный механизм резистентности заключается в активном выведении флуконазола из внутриклеточного пространства посредством активации двух типов транспортеров, участвующих в активном выведении (эффлюксе) препаратов из грибковой клетки. К таким транспортерам относится главный посредник, кодируемый генами MDR (множественной лекарственной устойчивости), и суперсемейство АТФ-связывающей кассеты транспортеров, кодируемое генами CDR (генами резистентности грибов Candida spp. к азоловым антимикотикам).

Гиперэкспрессия гена MDR приводит к резистентности к флуконазолу, в то же время гиперэкспрессия генов CDR может приводить к резистентности к различным азолам.

Резистентность к Candida glabrata обычно опосредована гиперэкспрессией гена CDR, что приводит к резистентности ко многим азолам. Для тех штаммов, у которых МИК определяется как промежуточная (16-32 мкг/мл) рекомендуется применять максимальные дозы флуконазола.

Candida krusei следует рассматривать как возбудитель, резистентный к флуконазолу. Механизм резистентности связан со сниженной чувствительностью фермента-мишени к ингибирующему воздействию флуконазола.

Дифлюкан раствор для внутривенного введения 2 мг/мл флакон 200 мл инструкция на украинском

Форма випускурозчин д/в/в введення 2 мг/1 мл: фл. 200 мл розчин д/в/в введення 2 мг/1 мл: фл. 25 мл розчин д/в/в введення 2 мг/1 мл: фл. 50 мл розчин д/в/в введення 2 мг/1 мл: фл. 100 мл
Опис

Розчин для внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний.

1 мл
флуконазол 2 мг

Допоміжні речовини : хлорид натрію - 9 мг, вода д/і - до 1 мл.

200 мл – флакони безбарвного скла (1) – пачки картонні.


Коди АТХ

J02AC01 Fluconazole


Клініко-фармакологічні групи / Групова приналежність

Протигрибковий препарат


Діюча речовина

флуконазол


Фармако-терапевтична група

Протигрибковий засіб


Умови зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С; не заморожувати.


Термін придатності

Термін придатності – 5 років. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.


Фармакологічна дія

Протигрибковий препарат триазольного ряду є потужним селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів.

Показана активність флуконазолу in vitro та при клінічних інфекціях щодо більшості таких мікроорганізмів: Candida albicans, Candida glabrata (багато штами помірно чутливі), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans.

Була показана активність флуконазолу in vitro щодо таких мікроорганізмів, проте клінічне значення цього невідоме: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae.

При внутрішньовенному введенні флуконазол проявляв активність на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Продемонстровано активність препарату при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp. (включно з генералізованим кандидозом у тварин зі зниженим імунітетом), Cryptococcus neoformans (включаючи внутрішньочерепні інфекції), Microsporum spp. та Trichoptyton spp. Встановлено також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, спричинені Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis (включаючи внутрішньочерепні інфекції) та Histoplasma capsulatum у тварин із нормальним та зі зниженим імунітетом.

Флуконазол має високу специфічність щодо грибкових ферментів, залежних від цитохрому P450. Терапія флуконазолом по 50 мг на добу протягом 28 діб не впливає на концентрацію тестостерону в плазмі у чоловіків або концентрацію стероїдів у жінок дітородного віку. Флуконазол у дозі 200-400 мг на добу не надавав клінічно значущого впливу на рівні ендогенних стероїдів та їх реакцію на стимуляцію АКТГ у здорових чоловіків-добровольців.

Механізми розвитку резистентності до флуконазолу

Резистентність до флуконазолу може розвинутись у таких випадках: якісна або кількісна зміна ферменту, що є мішенню для флуконазолу (ланостерил 14-α-деметилази), зменшення доступу до мішені флуконазолу або комбінація цих механізмів.

Точкові мутації в гені ERG11, що кодує фермент-мішень, призводять до видозміни мішені та зниження афінності до азол. Збільшення експресії гена ERG11 призводить до продукції високих концентрацій ферменту-мішені, що створює потребу у збільшенні концентрації флуконазолу у внутрішньоклітинній рідині для придушення всіх молекул ферменту в клітині.

Другий значний механізм резистентності полягає в активному виведенні флуконазолу із внутрішньоклітинного простору за допомогою активації двох типів транспортерів, що беруть участь у активному виведенні (ефлюкс) препаратів з грибкової клітини. До таких транспортерів належить головний посередник, що кодується генами MDR (множинної лікарської стійкості), і суперсімейство АТФ-зв'язуючої касети транспортерів, що кодується генами CDR (генами резистентності грибів Candida spp. до азолових антимікотик).

Гіперекспресія гена MDR призводить до резистентності до флуконазолу, водночас гіперекспресія генів CDR може призводити до резистентності до різних азол.

Резистентність до Candida glabrata зазвичай опосередкована гіперекспресією гена CDR, що призводить до резистентності до багатьох азол. Для тих штамів, у яких МІК визначається як проміжна (16-32 мкг/мл), рекомендується застосовувати максимальні дози флуконазолу.

Candida krusei слід розглядати як збудник, резистентний до флуконазолу. Механізм резистентності пов'язаний зі зниженою чутливістю ферменту-мішені до інгібуючого впливу флуконазолу.


Показання

криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, легенів, шкіри), в т.ч. у хворих з нормальною імунною відповіддю та у хворих на СНІД, реципієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами імунодефіциту; підтримуюча терапія з метою профілактики рецидивів криптококозу у хворих на СНІД; генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції, такі як інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів, у т.ч. у хворих із злоякісними пухлинами, які перебувають у ВІТ та отримують цитотоксичні або імуносупресивні засоби, а також у хворих з іншими факторами, що схильні до розвитку кандидозу; кандидоз слизових оболонок, включаючи слизові оболонки порожнини рота та глотки, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий та хронічний атрофічний кандидоз порожнини рота (пов'язаний із носінням зубних протезів), у т.ч. у хворих з нормальною та пригніченою імунною функцією; профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; генітальний кандидоз; гострий або рецидивуючий вагінальний кандидоз; профілактика з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 та більше епізодів на рік); кандидозний баланіт; профілактика грибкових інфекцій у хворих із злоякісними пухлинами, схильними до розвитку таких інфекцій внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії; мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахвинної області, висівковий лишай, оніхомікози та шкірні кандидозні інфекції; глибокі ендемічні мікози у хворих з нормальним імунітетом, кокцидіоїдомікоз.


Спосіб застосування, курс та дозування

Препарат вводять внутрішньовенно у вигляді інфузії.

Терапію можна розпочинати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Проте протигрибкову терапію необхідно змінити відповідним чином, коли результати цих досліджень стануть відомими.

Флуконазол можна приймати внутрішньо або вводити внутрішньовенно шляхом інфузії зі швидкістю не більше 10 мл/хв; Вибір способу введення залежить від клінічного стану хворого. При переведенні пацієнта з внутрішньовенного перорального прийому препарату або навпаки зміни добової дози не потрібно. У розчині флуконазолу для внутрішньовенного введення міститься 0.9% розчин натрію хлориду; у кожних 200 мг (флакон на 100 мл) міститься по 15 ммоль іонів натрію та хлору. Тому у хворих, які потребують обмеження споживання натрію або рідини, необхідно враховувати швидкість введення рідини.

Добова доза препарату Дифлюкан ® залежить від характеру та тяжкості грибкової інфекції. При вагінальному кандидозі здебільшого ефективний одноразовий прийом препарату. При інфекціях, які потребують повторного прийому протигрибкового препарату, лікування слід продовжувати до зникнення клінічних або лабораторних ознак активної грибкової інфекції. Хворим на СНІД та криптококовий менінгіт або рецидивуючий орофарингеальний кандидоз для профілактики рецидиву інфекції зазвичай необхідна підтримуюча терапія.

Дорослі

При криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях іншої локалізації в перший день зазвичай застосовують 400 мг, а потім продовжують лікування у дозі 200-400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування криптококових інфекцій залежить від наявності клінічного та мікологічного ефекту; при криптококовому менінгіті лікування зазвичай продовжують принаймні 6-8 тижнів.

Для запобігання рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинного лікування терапію Дифлюканом ® у дозі 200 мг/добу можна продовжувати необмежено.

При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза зазвичай становить 400 мг першого дня, потім по 200 мг/сут. Залежно від вираженості клінічного ефекту, доза може бути збільшена до 400 мг на добу. Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності.

При орофарингеальному кандидозі препарат зазвичай застосовують по 50-100 мг 1 раз на добу протягом 7-14 днів. При необхідності хворим з вираженим придушенням імунної функції лікування можна продовжувати протягом тривалого часу. При атрофічному кандидозі ротової порожнини, пов'язаному з носінням зубних протезів , препарат зазвичай застосовують у дозі 50 мг 1 раз на добу протягом 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезу.

При інших кандидозних інфекціях слизових оболонок (за винятком генітального кандидозу), наприклад, езофагіті, неінвазивних бронхо-легеневих інфекціях, кандидурії, кандидозі шкіри та слизових оболонок , ефективна доза зазвичай становить 50-100 мг/добу при тривалості лікування.

Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинної терапії Дифлюкан ® можна призначати по 150 мг 1 раз на тиждень.

При вагінальному кандидозі Дифлюкан ® призначають одноразово всередину в дозі 150 мг.

Для зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу препарат можна застосовувати у дозі 150 мг один раз на тиждень. Тривалість протирецидивної терапії визначається індивідуально та, як правило, становить 6 міс. Застосування одноразової дози дітям віком до 18 років та пацієнтам старше 60 років без припису лікаря не рекомендується.

При баланіті, спричиненому Candida spp., Дифлюкан ® застосовують у вигляді одноразової пероральної дози 150 мг.

Для профілактики кандидозу у хворих зі злоякісними пухлинами рекомендована доза препарату Дифлюкан ® становить 50-400 мг 1 раз на добу залежно від ступеня ризику грибкової інфекції. Для хворих з високим ризиком генералізованої інфекції, наприклад, з вираженою або тривалою нейтропенією, рекомендована доза становить 400 мг 1 раз на добу. Дифлюкан ® застосовують за кілька днів до очікуваного розвитку нейтропенії, після збільшення числа нейтрофілів більше 1000 мм 3 лікування продовжують ще 7 днів.

При інфекціях шкіри, включаючи мікози стоп, гладкої шкіри, паховій ділянці, і при кандидозних інфекціях рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень або 50 мг 1 раз на добу. Тривалість терапії зазвичай становить 2-4 тижні, проте при мікозах стоп може знадобитися триваліша терапія (до 6 тижнів).

При висівковому лишаї рекомендована доза становить 300 мг 1 раз на тиждень протягом 2 тижнів; деяким хворим потрібна третя доза 300 мг на тиждень, тоді як для деяких хворих виявляється достатньо одноразового прийому 300-400 мг. Альтернативною схемою лікування є застосування препарату по 50 мг 1 раз на добу протягом 2-4 тижнів.

При оніхомікозі рекомендована доза становить 150 мг 1 раз на тиждень. Лікування слід продовжувати до заміщення інфікованого нігтя (виростання неінфікованого нігтя). Для повторного зростання нігтів на пальцях рук і стоп зазвичай потрібно 3-6 місяців і 6-12 місяців відповідно. Однак швидкість зростання може варіювати в широких межах у різних людей, а також залежно від віку. Після успішного лікування хронічних інфекцій, що тривало зберігалися, іноді спостерігається зміна форми нігтів.

При глибоких ендемічних мікозах може знадобитися застосування препарату в дозі 200-400 мг на добу. Терапія може тривати до 2 років. Тривалість терапії визначають індивідуально; вона становить 11-24 міс при кокцидіоїдомікозі.

Діти

Як і при подібних інфекціях у дорослих, тривалість лікування залежить від клінічного та мікологічного ефекту. Для дітей добова доза не повинна перевищувати таку для дорослих. Максимальна добова доза становить 400 мг. Дифлюкан ® застосовують щодня 1 раз на добу.

При кандидозі слизових оболонок рекомендована доза Дифлюкану ® становить 3 мг/кг/добу. У перший день з метою швидшого досягнення рівноважної концентрації можна застосувати ударну дозу 6 мг/кг.

Для лікування генералізованого кандидозу та криптококової інфекції рекомендована доза становить 6-12 мг/кг/добу залежно від тяжкості захворювання.

Для придушення рецидивів криптококового менінгіту у дітей зі СНІДом рекомендована доза Дифлюкану ® становить 6 мг/кг 1 раз/добу.

Для профілактики грибкових інфекцій у хворих з пригніченим імунітетом, у яких ризик розвитку інфекції пов'язаний з нейтропенією, що розвивається в результаті цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії, препарат застосовують по 3-12 мг/кг/добу в залежності від вираженості та тривалості збереження індукованої нейтропенії. · Дозу для дорослих, для дітей з нирковою недостатністю - див. Дозу для хворих з нирковою недостатністю).

У новонароджених флуконазол виводиться повільно. У перші 2 тижні життя препарат застосовують у тій же дозі (мг/кг), що і дітям старшого віку, але з інтервалом 72 год. Дітям у віці 3 та 4 тижнів ту саму дозу вводять з інтервалом 48 год.

У пацієнтів похилого віку за відсутності ознак ниркової недостатності препарат застосовують у звичайній дозі. Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК < 50 мл/хв) дозу препарату коригують, як описано нижче.

У пацієнтів із нирковою недостатністю при одноразовому прийомі зміни дози не потрібне. У хворих (включно з дітьми) з порушенням функції нирок при багаторазовому застосуванні препарату слід спочатку ввести ударну дозу від 50 мг до 400 мг, після чого добову дозу (залежно від показання) встановлюють відповідно до наступної таблиці:

Кліренс креатиніну (мл/хв) Відсоток рекомендованої дози
>50
≤50 (без діалізу)
Регулярний діаліз
100%
50%
100% після кожного діалізу

Пацієнти, які перебувають на регулярному діалізі, повинні отримувати 100% рекомендованої дози після кожного діалізу. У дні, коли діаліз не проводиться, пацієнти повинні отримувати зменшену (залежно від КК) дозу препарату.

Є обмежені дані застосування флуконазолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки . У зв’язку з цим слід бути обережними при застосуванні препарату Дифлюкан ® цій категорії пацієнтів.


Передозування

В одному з випадків передозування флуконазолу у 42-річного хворого, інфікованого ВІЛ, після прийому 8200 мг флуконазолу з'явилися галюцинації та параноїдальна поведінка. Хворий був госпіталізований, його стан нормалізувався протягом 48 год.

Лікування: у разі передозування проводиться симптоматична терапія (в т.ч. підтримуючі заходи та промивання шлунка). Флуконазол виводиться переважно із сечею, тому форсований діурез, ймовірно, може прискорити його виведення. Сеанс гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу в плазмі приблизно на 50%.


Лікарська взаємодія

Одноразовий або багаторазовий прийом флуконазолу в дозі 50 мг не впливає на метаболізм феназону (антипірину) при одночасному прийомі.

Одночасне застосування флуконазолу із наступними препаратами протипоказано.

Цизаприд: при одночасному застосуванні флуконазолу та цизаприду можливі небажані реакції з боку серця, у т.ч. шлуночкова тахісистолічна аритмія типу "пірует". Застосування флуконазолу в дозі 200 мг 1 раз на добу та цизаприду в дозі 20 мг 4 рази на добу призводить до вираженого збільшення плазмових концентрацій цизаприду та збільшення інтервалу QT на ЕКГ. Одночасне застосування цизаприду та флуконазолу протипоказане.

Терфенадин: при одночасному застосуванні азольних протигрибкових засобів та терфенадину можливе виникнення серйозних аритмій внаслідок збільшення інтервалу QT. При прийомі флуконазолу в дозі 200 мг на добу збільшення інтервалу QT не встановлено, проте застосування флуконазолу в дозах 400 мг на добу і вище спричиняє значне збільшення концентрації терфенадину в плазмі. Одночасне застосування флуконазолу в дозах 400 мг на добу та більше з терфенадином протипоказане. Лікування флуконазолом у дозах менше 400 мг на добу у поєднанні з терфенадином слід проводити під ретельним контролем.

Астемізол: одночасне застосування флуконазолу з астемізолом або іншими препаратами, метаболізм яких здійснюється ізоферментами системи цитохрому Р450, може супроводжуватись підвищенням сироваткових концентрацій цих засобів. При підвищенні концентрації астемізолу в плазмі можливе подовження інтервалу QT і в деяких випадках розвиток шлуночкової тахісистолічної аритмії "пірует". Одночасне застосування астемізолу та флуконазолу протипоказане.

Пімозид: незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та пімозиду може призводити до пригнічення метаболізму пімозиду. У свою чергу, підвищення плазмових концентрацій пімозиду може призводити до подовження інтервалу QT і в деяких випадках до розвитку шлуночкової тахісистолічної аритмії типу "пірует". Одночасне застосування пімозиду та флуконазолу протипоказане.

Хінідин: незважаючи на те, що не проводилося відповідних досліджень in vitro або in vivo, одночасне застосування флуконазолу та хінідину може також призводити до пригнічення метаболізму хінідину. Застосування хінідину пов'язане з подовженням інтервалу QT та в деяких випадках з розвитком шлуночкової тахісистолічної аритмії типу "пірует". Одночасне застосування хінідину та флуконазолу протипоказане.

Еритроміцин: одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину потенційно призводить до підвищеного ризику розвитку кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія типу "пірует") і, внаслідок цього, раптової серцевої смерті. Одночасне застосування флуконазолу та еритроміцину протипоказано.

Слід бути обережним і, можливо, коригувати дози при одночасному застосуванні наступних препаратів і флуконазолу.

Препарати, що впливають на флуконазол

Гідрохлортіазид: багаторазове застосування гідрохлортіазиду одночасно з флуконазолом призводить до збільшення концентрації флуконазолу у плазмі крові на 40%. Ефект такого ступеня виразності не потребує зміни режиму дозування флуконазолу у хворих, які отримують одночасно діуретики, проте лікареві слід це враховувати.

Рифампіцин: одночасне застосування флуконазолу та рифампіцину призводить до зменшення AUC на 25% та зменшення T 1/2 флуконазолу на 20%. У хворих, які одночасно приймають рифампіцин, необхідно враховувати доцільність збільшення дози флуконазолу.

Препарати, на які впливає флуконазол

Флуконазол є потужним інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP2C19 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Крім того, крім перерахованих далі ефектів, існує ризик підвищення в плазмі крові концентрацій та інших лікарських засобів, що метаболізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4 при одночасному прийомі з флуконазолом. У зв'язку з цим слід бути обережним при одночасному застосуванні перелічених препаратів, а при необхідності - подібних комбінацій. Пацієнти повинні бути під ретельним медичним наглядом. Слід враховувати, що інгібуючий ефект флуконазолу зберігається протягом 4-5 днів після відміни препарату у зв'язку з тривалим T 1/2 .

Алфентаніл: відзначається зменшення кліренсу та V d , збільшення T 1/2 алфентанілу. Можливо, це пов'язано з пригніченням ізоферменту CYP3A4 флуконазолом. Може знадобитися корекція дози алфентанілу.

Амітриптілін, нортриптілін: збільшення ефекту. Концентрацію 5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну можна визначити на початку комбінованої терапії з флуконазолом і через тиждень після початку. При необхідності слід коригувати дозу амітриптиліну/нортриптиліну.

Амфотерицин В: у дослідженнях на мишах (в т.ч. з імуносупресією) були відзначені наступні результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній інфекції, викликаній Сandida albicans, відсутність взаємодії при внутрішньочерепній інфекції, викликаній Cryptococcus neoformans та антагонізм при системній інфекції fumigatus. Клінічне значення цих результатів не ясно.

Антикоагулянти: як і інші протигрибкові засоби - похідні азолу, флуконазол при одночасному застосуванні з варфарином збільшує протромбіновий час (на 12%), у зв'язку з чим можливий розвиток кровотеч (гематоми, кровотечі з носа та ШКТ, гематурія, мелена). У пацієнтів, які отримують кумаринові антикоагулянти, необхідно постійно контролювати протромбіновий час. Також слід оцінити доцільність корекції дози варфарину.

Азитроміцин: при одночасному застосуванні внутрішньо флуконазолу в одноразовій дозі 800 мг з азитроміцином в одноразовій дозі 1200 мг вираженої фармакокінетичної взаємодії не встановлено.

Бензодіазепіни (короткої дії): після прийому внутрішньо мідазоламу флуконазол суттєво збільшує концентрацію мідазоламу та психомоторні ефекти, причому цей вплив більш виражений після прийому флуконазолу внутрішньо, ніж при його застосуванні внутрішньовенно. При необхідності супутньої терапії бензодіазепінами пацієнтів, які приймають флуконазол, слід спостерігати з метою оцінки доцільності відповідного зниження дози бензодіазепіну. При одночасному прийомі триазоламу в одноразовій дозі флуконазол збільшує AUC триазоламу приблизно на 50%, max - на 25-32% і T 1/2 на 25-50% внаслідок пригнічення метаболізму триазоламу. Може знадобитися корекція дози тріазоламу.

Карбамазепін: флуконазол пригнічує метаболізм карбамазепіну та підвищує концентрацію карбамазепіну в плазмі на 30%. Необхідно враховувати ризик розвитку токсичності карбамазепіну. Слід оцінити необхідність корекції дози карбамазепіну залежно від концентрації/ефекту.

Блокатори кальцієвих каналів: деякі антагоністи кальцієвих каналів (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін, верапаміл та фелодипін) метаболізуються ізоферментом CYP3A4. Флуконазол підвищує системну експозицію антагоністів кальцієвих каналів. Рекомендовано контроль розвитку побічних ефектів.

Циклоспорин: у пацієнтів з трансплантованою ниркою застосування флуконазолу в дозі 200 мг на добу призводить до повільного підвищення концентрації циклоспорину. Однак при багаторазовому прийомі флуконазолу в дозі 100 мг на добу, зміни концентрації циклоспорину у реципієнтів кісткового мозку не спостерігалося. При одночасному застосуванні флуконазолу та циклоспорину рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові.

Циклофосфамід: при одночасному застосуванні циклофосфаміду та флуконазолу відзначається збільшення сироваткових концентрацій білірубіну та креатиніну. Ця комбінація допустима з урахуванням ризику збільшення концентрацій білірубіну та креатиніну.

Фентаніл: є повідомлення про один летальний кінець, можливо пов'язаний з одночасним прийомом фентанілу і флуконазолу. Передбачається, що порушення пов'язані з інтоксикацією фентанілом. Було показано, що флуконазол значно збільшує час виведення фентанілу. Слід враховувати, що підвищення концентрації фентанілу може призвести до пригнічення функції дихання.

Галофантрин: флуконазол може збільшувати концентрацію галофантрину в плазмі у зв'язку з інгібуванням ізоферменту CYP3A4.

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази: при одночасному застосуванні флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (такими як, аторвастатин та симвастатин) або ізоферментом CYP2D6 (такими як флу У разі необхідності одночасної терапії зазначеними препаратами слід спостерігати пацієнтів з метою виявлення симптомів міопатії та рабдоміолізу. Необхідно контролювати концентрацію креатинкінази. У разі значного збільшення концентрації креатинкінази або якщо діагностується або є підозра на розвиток міопатії або рабдоміолізу, терапію інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази слід припинити.

Лозартан: флуконазол пригнічує метаболізм лозартану до його активного метаболіту (Е-3174), який відповідає за більшу частину ефектів, пов'язаних із антагонізмом до рецепторів ангіотензину ІІ. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску.

Метадон: флуконазол може підвищувати плазмову концентрацію метадону. Може знадобитися корекція дози метадону.

НПЗП: З max та AUC флурбіпрофену збільшуються на 23% та 81% відповідно. Аналогічно Сmax і AUC фармакологічно активного ізомеру [S-(+)-ібупрофен] підвищувалися на 15% і 82% відповідно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном (400 мг). При одночасному застосуванні флуконазолу в дозі 200 мг на добу та целекоксибу в дозі 200 мг З max та AUC целекоксибу збільшуються на 68% та 134% відповідно. У цій комбінації можливе зниження дози целекоксибу вдвічі.

Незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, флуконазол може збільшувати системну експозицію інших нестероїдних протизапальних засобів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 (наприклад, напроксен, лорноксикам, мелоксикам, диклофенак). Може знадобитися корекція дози нестероїдних протизапальних засобів.

При одночасному застосуванні НПЗЗ та флуконазолу пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом з метою виявлення та контролю небажаних реакцій та прояву токсичності, пов'язаних із НПЗЗ.

Пероральні контрацептиви: при одночасному застосуванні комбінованого перорального контрацептиву з флуконазолом у дозі 50 мг суттєвого впливу на рівень гормонів не встановлено, тоді як при щоденному прийомі 200 мг флуконазолу AUC етинілестрадіолу та левоноргестрелу збільшується на 40% а 0 1 раз/тиждень AUC етинілестрадіолу та норетиндрону зростає на 24% та 13% відповідно. Таким чином, багаторазове застосування флуконазолу у зазначених дозах навряд чи може вплинути на ефективність комбінованого перорального контрацептивного засобу.

Фенітоїн: одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може супроводжуватися клінічно значущим підвищенням концентрації фенітоїну. У разі необхідності одночасного застосування обох препаратів слід контролювати концентрацію фенітоїну та відповідним чином скоригувати його дозу з метою забезпечення терапевтичної концентрації у плазмі крові.

Преднізон: є повідомлення про розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз у пацієнта після трансплантації печінки на фоні відміни флуконазолу після 3-місячного курсу терапії. Імовірно, припинення терапії флуконазолом спричинило підвищення активності ізоферменту CYP3A4, що призвело до посилення метаболізму преднізону.
Пацієнти, які отримують комбіновану терапію преднізоном та флуконазолом, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом при скасуванні прийому флуконазолу з метою оцінки стану кори надниркових залоз.

Рифабутин: одночасне застосування флуконазолу та рифабутину може призвести до підвищення плазмової концентрації останнього до 80%. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину описані випадки увеїту.
Хворих, які одночасно отримують рифабутин та флуконазол, необхідно ретельно спостерігати.

Саквінавір: AUC підвищується приблизно на 50%, max - на 55%, кліренс саквінавіру зменшується приблизно на 50% у зв'язку з інгібуванням печінкового метаболізму ізоферменту CYP3A4 та інгібуванням Р-глікопротеїну. Може знадобитися корекція дози саквінавіру.

Сиролімус: підвищення концентрації сиролімусу в плазмі крові, ймовірно, у зв'язку з інгібуванням метаболізму сиролімусу через пригнічення ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Ця комбінація може застосовуватися з відповідною корекцією дози сиролімусу залежно від ефекту/концентрації.

Препарати сульфонілсечовини: флуконазол при одночасному прийомі призводить до збільшення T 1/2 пероральних препаратів сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду та толбутаміду). Хворим на цукровий діабет можна призначати одночасно флуконазол і препарати сульфонілсечовини для вживання, але при цьому слід враховувати можливість розвитку гіпоглікемії, крім того, необхідний регулярний контроль вмісту глюкози в крові і, при необхідності, корекція дози препаратів сульфонілсечовини.

Такролімус: одночасне застосування флуконазолу та такролімусу (всередину) призводить до підвищення сироваткових концентрацій останнього до 5 разів за рахунок інгібування метаболізму такролімусу, що відбувається в кишечнику за допомогою ізоферменту CYP3A4. Значних змін фармакокінетики препаратів не відмічено при застосуванні такролімусу внутрішньовенно. Описано випадки нефротоксичності. Хворим, які одночасно отримують такролімус і флуконазол, потрібне ретельне спостереження. Дозу такролімусу слід коригувати залежно від рівня підвищення його концентрації в крові.

Теофілін: при одночасному застосуванні з флуконазолом у дозі 200 мг протягом 14 днів середня швидкість плазмового кліренсу теофіліну знижується на 18%. При призначенні флуконазолу хворим, які приймають теофілін у високих дозах, або хворим з підвищеним ризиком розвитку токсичної дії теофіліну слід спостерігати за появою симптомів передозування теофіліну та, за необхідності, скоригувати терапію відповідним чином.

Тофацитиніб: експозиція тофацитинібу збільшується при його сумісному застосуванні з препаратами, які є одночасно помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, флуконазол). Можливо, може бути потрібна корекція дози тофацитинібу.

Алкалоїд барвінку: незважаючи на відсутність цілеспрямованих досліджень, передбачається, що флуконазол може збільшувати концентрацію алкалоїдів барвінку (наприклад, вінкрістину та вінбластину) у плазмі крові і, таким чином, призводити до нейротоксичності, що, можливо, може бути пов'язане з пригніченням ізоферменту CYP3A4.

Вітамін А: є повідомлення про один випадок розвитку небажаних реакцій з боку ЦНС у вигляді псевдопухлини мозку при одночасному застосуванні повністю трансретиноєвої кислоти та флуконазолу, які зникли після відміни флуконазолу. Застосування цієї комбінації можливе, але слід пам'ятати про можливість виникнення небажаних реакцій з боку центральної нервової системи.

Зидовудин: при одночасному застосуванні з флуконазолом відзначається підвищення max і AUC зидовудину на 84% і 74% відповідно. Цей ефект, ймовірно, зумовлений зниженням метаболізму останнього до його головного метаболіту. До і після терапії із застосуванням флуконазолу в дозі 200 мг на добу протягом 15 днів хворим на СНІД та ARC (комплекс, пов'язаний зі СНІД) встановлено значне збільшення AUC зидовудину (20%). Хворих, які отримують таку комбінацію, слід спостерігати з метою виявлення побічних ефектів зидовудину.

Вориконазол (інгібітор ізоферментів CYP2C9, CYP2C19 і CYP3A4): одночасне застосування вориконазолу (по 400 мг 2 рази на добу в перший день, потім по 200 мг 2 рази на добу протягом 2.5 днів) та флуконазолу (400 мг на перший день 200 мг/добу протягом 4 днів) призводить до збільшення концентрації та AUC вориконазолу на 57% та 79% відповідно. Було показано, що цей ефект зберігається при зменшенні дози та/або зменшенні кратності прийому будь-якого препарату. Одночасне застосування вориконазолу та флуконазолу не рекомендується.

Дослідження взаємодії пероральних форм флуконазолу при його одночасному прийомі з їжею, циметидином, антацидами, а також після тотального опромінення тіла для підготовки до пересадки кісткового мозку показали, що ці фактори не впливають на клінічно значущий вплив на всмоктування флуконазолу.

Перерахована взаємодія встановлена ​​при багаторазовому застосуванні флуконазолу; взаємодія з лікарськими засобами внаслідок одноразового прийому флуконазолу невідома. Лікарям слід враховувати, що взаємодія з іншими лікарськими засобами спеціально не вивчалася, але вона можлива.

Розчин Дифлюкан ® для внутрішньовенного введення сумісний з такими розчинами: 20 % розчин декстрози, розчин Рінгера, розчин Гартмана, розчин калію хлориду в декстрозі, 4,2 % розчин натрію гідрокарбонату, амінофузин, 0,9 % розчин натрію хлориду. Дифлюкан ® можна вводити в інфузійну систему разом з одним із перерахованих вище розчинів. Хоча випадки специфічної несумісності флуконазолу з іншими засобами не описані, проте змішувати його з будь-якими іншими препаратами перед інфузією не рекомендується.


Застосування при вагітності та годуванні груддю

Адекватних та контрольованих досліджень безпеки застосування препарату у вагітних жінок не проводилося. Під час вагітності застосування флуконазолу слід уникати, за винятком випадків тяжких та потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування для матері перевищує можливий ризик для плода. Необхідно розглянути ефективні методи контрацепції у жінок дітородного віку протягом усього періоду лікування та приблизно протягом тижня (5-6 періодів напіввиведення) після останньої дози препарату.

Повідомлялося про випадки мимовільного аборту та розвитку вроджених аномалій у немовлят, чиї матері отримували флуконазол у дозі 150 мг одноразово або повторно у І триместрі вагітності. Описані випадки множинних вроджених вад у новонароджених, матері яких протягом більшої частини або всього І триместру отримували терапію флуконазолом у високій дозі (400-800 мг на добу) з приводу кокцидіоїдомікозу. Були відзначені такі порушення розвитку: брахіцефалія, порушення розвитку лицьової частини черепа, порушення формування склепіння черепа, вовча паща, викривлення стегнових кісток, витончення та подовження ребер, артрогрипоз та вроджені вади серця.

Флуконазол виявляється у грудному молоці у концентраціях, близьких до плазмових, тому його призначення жінкам у період грудного вигодовування не рекомендується.


Побічна дія

Переносимість препарату зазвичай дуже хороша.

У клінічних та постмаркетингових (*) дослідженнях препарату Дифлюкан ® відзначали побічні реакції, описані нижче.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, зміна смаку, парестезія, безсоння, сонливість, тремор.

З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, диспепсія*, блювання*, сухість слизової оболонки ротової порожнини, запор.

З боку гепатобіліарної системи: гепатотоксичність, у деяких випадках з летальним кінцем, підвищення концентрації білірубіну, сироваткової активності амінотрансфераз (АЛТ та АСТ), лужної фосфатази, порушення функції печінки*, гепатит*, гепатоцелюлярний некроз*, жовтяниця*, холеста

З боку шкірних покровів: висипання, алопеція*, ексфоліативні ураження шкіри*, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку системи кровотворення*: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенію, анемію.

З боку імунної системи*: анафілаксія (включаючи ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, кропив'янку, свербіж).

З боку серцево-судинної системи: збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія шлуночкова тахісистолічна типу "пірует".

З боку обміну речовин*: підвищення концентрації холестерину та тригліцеридів у плазмі, гіпокаліємія.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія.

Інші: слабкість, астенія, підвищена стомлюваність, гарячка, підвищена пітливість, вертиго.

У деяких пацієнтів, особливо у пацієнтів із серйозними захворюваннями, такими як СНІД або рак, при лікуванні препаратом Дифлюкан ® та подібними препаратами спостерігалися зміни показників крові, нирок і печінки, але клінічне значення цих змін та їх зв’язок з лікуванням не є. встановлений.


Протипоказання до застосування

одночасний прийом терфенадину під час багаторазового застосування флуконазолу у дозі 400 мг на добу та більше; одночасне застосування з препаратами, що збільшують інтервал QT та метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4, такими як цизаприд, астемізол, еритроміцин, пімозид та хінідин; підвищена чутливість до флуконазолу, інших компонентів препарату або азольних речовин з подібною до флуконазолом структурою.

Обережно: порушення показників функції печінки; порушення функції нирок; поява висипки на фоні застосування флуконазолу у хворих з поверхневою грибковою інфекцією та інвазивними/системними грибковими інфекціями; одночасне застосування терфенадину та флуконазолу в дозі менше 400 мг на добу; потенційно проаритмічні стани у хворих із множинними факторами ризику (органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяюча розвитку подібних порушень супутня терапія).


особливі вказівки

Були повідомлення про випадки суперінфекції, викликаної відмінними від Candida albicans штамами Candida, які часто мають природну резистентність до флуконазолу (наприклад, Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія.

У окремих випадках застосування флуконазолу супроводжувалося токсичними змінами печінки, зокрема. з летальним результатом, головним чином у хворих із серйозними супутніми захворюваннями. У разі гепатотоксичних ефектів, пов'язаних із застосуванням флуконазолу, не відмічено їхньої явної залежності від загальної добової дози препарату, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай була оборотною; ознаки його зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати хворих, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки з метою виявлення ознак серйознішого ураження печінки. При появі клінічних ознак або симптомів ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити.

Як і при застосуванні інших азолів, флуконазол у поодиноких випадках може викликати анафілактичні реакції.

Під час лікування флуконазолом у хворих рідко розвивалися ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у хворого, який отримує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипки, яку можна пов'язати із застосуванням флуконазолу, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями їх слід ретельно спостерігати та відмінити флуконазол з появою бульозних уражень або багатоформної еритеми.

Одночасне застосування флуконазолу в дозах менше 400 мг на добу та терфенадину слід проводити під ретельним контролем.

Як і інші азоли, флуконазол може спричинити збільшення інтервалу QT на ЕКГ. При застосуванні флуконазолу збільшення інтервалу QT та мерехтіння/тремтіння шлуночків відзначали дуже рідко у хворих з множинними факторами ризику, такими як органічні захворювання серця, порушення електролітного балансу та сприяє супутня терапія, що сприяє розвитку подібних порушень. Тому таким пацієнтам із потенційно проаритмічними станами застосовувати флуконазол слід з обережністю.

Пацієнтам із захворюваннями печінки, серця та нирок перед застосуванням Дифлюкану ® рекомендується проконсультуватися з лікарем.

Докази ефективності флуконазолу при лікуванні інших видів ендемічних мікозів, таких як паракокцидіоідомікоз, споротрихоз та гістоплазмоз обмежені, що не дозволяє визначити конкретні рекомендації щодо дозування.

Флуконазол є потужним інгібітором ізоферменту CYP2C9 та помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Флуконазол є також інгібітором ізоферменту CYP2C19. При одночасної терапії лікарськими препаратами з вузьким терапевтичним профілем, що метаболізуються ізоферментами CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4, рекомендується бути обережними.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

При застосуванні препарату необхідно враховувати можливість розвитку запаморочення та судом.


Застосування у разі порушення функції нирок

Обережно: порушення функції нирок.


Застосування при порушеннях функції печінки

Обережно: порушення показників функції печінки.


Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом.

Препарат у формі капсул по 150 мг відпускається без рецепта (для терапії вагінального кандидозу).


Застосування у пацієнтів похилого віку

У пацієнтів похилого віку за відсутності ознак ниркової недостатності препарат призначають у середній дозі.


Нозологія (коди МКЛ)B20.4 Хвороба, спричинена ВІЛ, з проявами кандидозу B20.5 Хвороба, спричинена ВІЛ, із проявами інших мікозів B35.0 Мікоз бороди та голови B35.1 Мікоз нігтів B35.2 Мікоз пензлів B35.3 Мікоз стоп B35.4 Мікоз тулуба B35.6 Епідермофітія пахова B36.0 Різнокольоровий лишай B37.0 Кандидозний стоматит B37.1 Легеневий кандидоз B37.2 Кандидоз шкіри та нігтів B37.3 Кандидоз вульви та вагіни B37.4 Кандидоз інших урогенітальних локалізацій B37.6 Кандидозний ендокардит B37.7 Кандидозний сепсис B37.8 Кандидоз інших локалізацій (в т.ч. кандидозний ентерит) B38 Кокцидіоідомікоз B45 Криптококоз H19.2 Кератит та кератокон'юнктивіт при інших інфекційних та паразитарних хворобах, класифікованих в інших рубриках N51.2 Баланіт при хворобах, класифікованих в інших рубриках N77.1 Вагініт, вульвіт та вульвовагініт при інфекційних та паразитарних хворобах, класифікованих в інших рубриках Z29.8 Інші уточнені профілактичні заходи
Власник реєстраційного посвідчення

PFIZER Inc. (США)


Вироблено

FAREVA AMBOISE (Франція)


Відео на цю тему

Дополнительная информация по товару


Страна производства (на момент написания) Франция.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Дифлюкан раствор для внутривенного введения 2 мг/мл флакон 200 мл с доставкой в любой город или село Украины. Купить Дифлюкан раствор для внутривенного введения 2 мг/мл флакон 200 мл можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Обязательно посетите страницу с этим товаров. Хотите приобрести Дифлюкан раствор для внутривенного введения 2 мг/мл флакон 200 мл быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Флуконазол раствор для инфузий 2 мг/мл флакон 100 мл, Флукорус раствор для инфузий 2 мг/мл флакон 100 мл, Флюкорем гель для наружного применения 0,5% туба 15 г, Дифлюкан раствор для внутривенного введения 2 мг/мл флакон 100 мл, Дифлюкан раствор для внутривенного введения 2 мг/мл флакон 50 мл.

(9805)
Отзывы
Пока нет комментариев
Написать отзыв
Имя*
Email
Введите комментарий*
Рекомендуемые товары
Быстрый заказ
Противогрибковое средство, производное триазола, является мощным селективным ингибитором синтеза стеролов в клетке грибов.Флуконазо активен in vitro и в клинических инфекциях в отношении большинства следующих микроорганизмов: Candida albicans, Candida glabrata (многие штаммы умеренно чувствительны), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans.Была показана активность флуконазола in vitro в отношении следующих микроорганизмов, однако клиническое значение этого неизвестно: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae.При приеме внутрь флуконазол проявлял активность на различных моделях грибковых инфекций у животных. Продемонстрирована активность препарата при оппортунистических микозах, в т.ч. вызванных Candida spp. (включая генерализованный кандидоз у животных с подавленным иммунитетом); Cryptococcus neoformans (включая внутричерепные инфекции); Microsporum spp. и Trichophyton spp. Установлена также активность флуконазола на моделях эндемических микозов у животных, включая инфекции, вызванные Blastomyces dermatitides, Coccidioides immitis (включая внутричерепные инфекции) и Histoplasma capsulatum у животных с нормальным и подавленным иммунитетом.Флуконазол обладает высокой специфичностью в отношении грибковых ферментов, зависимых от цитохрома Р450. Терапия флуконазолом в дозе 50 мг/сут в течение до 28 дней не влияет на концентрацию тестостерона в плазме крови у мужчин или концентрацию стероидов у женщин детородного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг/сут не оказывает клинически значимого влияния на уровни эндогенных стероидов и их реакцию на стимуляцию АКТГ у здоровых мужчин-добровольцев.
Быстрый заказ
Противогрибковое средство, производное триазола, является мощным селективным ингибитором синтеза стеролов в клетке грибов.Флуконазо активен in vitro и в клинических инфекциях в отношении большинства следующих микроорганизмов: Candida albicans, Candida glabrata (многие штаммы умеренно чувствительны), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans.Была показана активность флуконазола in vitro в отношении следующих микроорганизмов, однако клиническое значение этого неизвестно: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae.При приеме внутрь флуконазол проявлял активность на различных моделях грибковых инфекций у животных. Продемонстрирована активность препарата при оппортунистических микозах, в т.ч. вызванных Candida spp. (включая генерализованный кандидоз у животных с подавленным иммунитетом); Cryptococcus neoformans (включая внутричерепные инфекции); Microsporum spp. и Trichophyton spp. Установлена также активность флуконазола на моделях эндемических микозов у животных, включая инфекции, вызванные Blastomyces dermatitides, Coccidioides immitis (включая внутричерепные инфекции) и Histoplasma capsulatum у животных с нормальным и подавленным иммунитетом.Флуконазол обладает высокой специфичностью в отношении грибковых ферментов, зависимых от цитохрома Р450. Терапия флуконазолом в дозе 50 мг/сут в течение до 28 дней не влияет на концентрацию тестостерона в плазме крови у мужчин или концентрацию стероидов у женщин детородного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг/сут не оказывает клинически значимого влияния на уровни эндогенных стероидов и их реакцию на стимуляцию АКТГ у здоровых мужчин-добровольцев.
Быстрый заказ
Противогрибковое средство, производное триазола, является мощным селективным ингибитором синтеза стеролов в клетке грибов.При наружном и местном применении оказывает противогрибковое действие широкого спектра. Обладает доказанной эффективностью в отношении микроорганизмов, ответственных за дематомикозы, Pityriasis versicolor (разноцветный лишай), при оппортунистических микозах, в т.ч. вызванных Candida spp. (включая генерализованный кандидоз у животных с подавленным иммунитетом); Cryptococcus neoformans (включая внутричерепные инфекции); Microsporum spp. и Trichophyton spp.
Быстрый заказ
Противогрибковый препарат триазольного ряда, является мощным селективным ингибитором синтеза стеролов в клетке грибов.Показана активность флуконазола in vitro и при клинических инфекциях в отношении большинства следующих микроорганизмов: Candida albicans, Candida glabrata (многие штаммы умеренно чувствительны), Candida parapsilosis, Candida tropicalis, Cryptococcus neoformans.Была показана активность флуконазола in vitro в отношении следующих микроорганизмов, однако клиническое значение этого неизвестно: Candida dubliniensis, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida lusitaniae.При в/в введении флуконазол проявлял активность на различных моделях грибковых инфекций у животных. Продемонстрирована активность препарата при оппортунистических микозах, в т.ч. вызванных Candida spp. (включая генерализованный кандидоз у животных со сниженным иммунитетом), Cryptococcus neoformans (включая внутричерепные инфекции), Microsporum spp. и Trichoptyton spp. Установлена также активность флуконазола на моделях эндемических микозов у животных, включая инфекции, вызванные Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis (включая внутричерепные инфекции) и Histoplasma capsulatum у животных с нормальным и со сниженным иммунитетом.Флуконазол обладает высокой специфичностью в отношении грибковых ферментов, зависимых от цитохрома P450. Терапия флуконазолом по 50 мг/сут в течение до 28 суток не влияет на концентрацию тестостерона в плазме у мужчин или концентрацию стероидов у женщин детородного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг/сут не оказывал клинически значимого влияния на уровни эндогенных стероидов и их реакцию на стимуляцию АКТГ у здоровых мужчин-добровольцев.Механизмы развития резистентности к флуконазолуРезистентность к флуконазолу может развиться в следующих случаях: качественное или количественное изменение фермента, являющегося мишенью для флуконазола (ланостерил 14-α-деметилазы), уменьшение доступа к мишени флуконазола или комбинация этих механизмов.Точечные мутации в гене ERG11, кодирующем фермент-мишень, приводят к видоизменению мишени и снижению аффинности к азолам. Увеличение экспрессии гена ERG11 приводит к продукции высоких концентраций фермента-мишени, что создает потребность в увеличении концентрации флуконазола во внутриклеточной жидкости для подавления всех молекул фермента в клетке.Второй значительный механизм резистентности заключается в активном выведении флуконазола из внутриклеточного пространства посредством активации двух типов транспортеров, участвующих в активном выведении (эффлюксе) препаратов из грибковой клетки. К таким транспортерам относится главный посредник, кодируемый генами MDR (множественной лекарственной устойчивости), и суперсемейство АТФ-связывающей кассеты транспортеров, кодируемое генами CDR (генами резистентности грибов Candida spp. к азоловым антимикотикам).Гиперэкспрессия гена MDR приводит к резистентности к флуконазолу, в то же время гиперэкспрессия генов CDR может приводить к резистентности к различным азолам.Резистентность к Candida glabrata обычно опосредована гиперэкспрессией гена CDR, что приводит к резистентности ко многим азолам. Для тех штаммов, у которых МИК определяется как промежуточная (16-32 мкг/мл) рекомендуется применять максимальные дозы флуконазола.Candida krusei следует рассматривать как возбудитель, резистентный к флуконазолу. Механизм резистентности связан со сниженной чувствительностью фермента-мишени к ингибирующему воздействию флуконазола.