Анальгин раствор для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт Дальхимфарм Цена

Анальгетик-антипиретик. Является производным пиразолона. Оказывает анальгетическое, жаропонижающее и противовоспалительное действие, механизм которого связан с угнетением синтеза простагландинов.

р-р д/ін'єкц. 50% (1 г/2 мл): амп. 10 шт.

2 мл – ампули (10) – пачки картонні.

N02BB02 Metamizole sodium

Анальгетик-антипіретик

метамізол натрію

Аналгетичний ненаркотичний засіб

Аналгетик-антипіретик. Є похідним піразолону. Має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію, механізм якої пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів.

Больовий синдром різного генезу (ниркова та жовчна колька, невралгія, міалгія; при травмах, опіках, після операцій; головний біль, зубний біль, меналгії). Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.

Застосовують внутрішньо, внутрішньом'язово і внутрішньовенно повільно. Дозу, спосіб та схему застосування, тривалість застосування визначають індивідуально, залежно від показань, клінічної ситуації, лікарської форми та віку пацієнта.

При прийомі внутрішньо разова доза для дорослих та підлітків старше 15 років становить 250-500 мг. Максимальна разова доза – 1000 мг. Кратність прийому – 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 2000 мг.

При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні разова доза для дорослих та підлітків старше 15 років становить 500-1000 мг. Максимальна разова доза – 1000 мг. Максимальна добова доза – 2000 мг, кратність введення 2-3 рази на добу.

Дітям віком 3-12 місяців (маса тіла 5-9 кг) метамізол натрію вводять тільки внутрішньом'язово в дозі 50-100 мг на 10 кг маси тіла; кратність - 2-3 рази на добу.

Тривалість застосування - 1-5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 1-3 дні як жарознижувальний засіб.

Метамізол натрію може викликати зниження концентрації циклоспорину в плазмі, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину.

При одночасному застосуванні метамізолу натрію з хлорпромазином можливий розвиток тяжкої гіпотермії.

Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату або інших мієлотоксичних засобів може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку.

При одночасному застосуванні посилюється активність непрямих антикоагулянтів, пероральних гіпоглікемічних препаратів, кортикостероїдів, індометацину внаслідок їх витіснення із зв'язку з білками крові під впливом метамізолу натрію.

Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність.

Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію.

Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію.

При одночасному застосуванні метамізолу натрію тимазол підвищує ризик розвитку лейкопенії.

Кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол посилює ефекти метамізолу натрію.

При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) метамізол натрію може зменшувати вплив АСК на
агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів, які приймають АСК як антиагрегантний засіб.

При одночасному застосуванні метамізол натрію може знижувати концентрацію бупропіону у крові.

Відомо, що похідні піразолону можуть взаємодіяти з непрямими антикоагулянтами, каптоприлом, літієм та тріамтереном, а також впливати на ефективність гіпотензивних засобів та діуретиків.

Зважаючи на підвищений ризик розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій під час лікування метамізолом натрію не слід застосовувати рентгенконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники та пеніцилін.

Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематотоксичності метамізолу натрію

Протипоказаний для внутрішнього прийому при вагітності. Протипоказаний для парентерального застосування в І та ІІІ триместрах вагітності. З обережністю застосовувати парентерально у ІІ триместрі вагітності.

Протипоказане застосування у період лактації (грудного вигодовування).

З боку серцево-судинної системи: нечасто – ізольована артеріальна гіпотензія. Після прийому метамізолу натрію можливе ізольоване гранзиторне зниження артеріального тиску (можливе фармакологічно обумовлене і не супроводжується іншими проявами анафілактичних/анафілактоїдних реакцій); у поодиноких випадках зниження АТ може бути дуже різко вираженим; при лихоманці також можливе дозозалежне різке зниження АТ без інших ознак реакції гіперчутливості; частота невідома – синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром, проявляється клінічними та лабораторними ознаками стенокардії, викликаної медіаторами запалення).

З боку імунної системи: рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції; дуже рідко – аналгетична бронхіальна астма; частота невідома – анафілактичний шок. Анафілактичні або анафілактоїдні реакції у дуже рідкісних випадках можуть бути важкими та загрозливими для життя. Вони можуть виникати навіть у тому випадку, якщо раніше пацієнт приймав метамізол натрію багато разів без ускладнень. Такі реакції можуть розвинутися негайно або через кілька годин після прийому метамізолу натрію, як правило, протягом 1 години. у вигляді задишки або скарг з боку шлунково-кишкового тракту. У тяжких випадках ці реакції переходять у генералізовану кропив'янку, тяжкий ангіоневротичний набряк (особливо із залученням гортані), тяжкий бронхоспазм, порушення ритму серця, різке зниження АТ (якому іноді передує підвищення АТ) та з розвитком циркуляторного шоку. У осіб із синдромом аналгетичної бронхіальної астми при непереносимості аналгезирующих препаратів ці реакції зазвичай проявляються у вигляді нападів броніхальної астми.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – фіксований лікарський дерматит; рідко - шкірний висип; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, включаючи випадки з летальним результатом та тромбоцитопенія; частота невідома - апластична анемія, панцитопенія, включаючи випадки з летальним кінцем. Ці реакції є імунологічними реакціями за своєю природою. Вони можуть виникати навіть у тому випадку, якщо пацієнт приймав метамізол натрію багато разів без будь-яких ускладнень. Типовими симптомами агранулоцитозу є ураження слизових оболонок (ротової порожнини та глотки, аноректальної області та статевих органів), біль у горлі, лихоманка. Однак при застосуванні антибіотиків ці явища можуть бути слабко вираженими. Іноді, але завжди відзначається невелике збільшення лімфатичних вузлів чи селезінки. ШОЕ значно збільшується, вміст гранулоцитів різко знижений або вони не визначаються. Як правило, показники гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів залишаються нормальними, але можливі й відхилення. Типовими симптомами тромбоцитопенії є підвищена схильність до кровотечі та виникнення петехій на шкірі та слизових оболонках. Якщо відзначається несподіване погіршення загального стану, лихоманка не спадає або з'являються нові або болючі виразки на слизових оболонках, особливо в роті, носі або горлі, тактика лікування передбачає негайне відміну метамізолу натрію, не чекаючи результатів лабораторних досліджень. При розвитку панцитопенії метамізол натрію слід відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко – у пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе гостре погіршення ниркової функції (гостра ниркова недостатність), у деяких випадках з олігурією, анурією чи протеїнурією.

Загальні реакції: нечасто – можливе забарвлення сечі в червоний колір внаслідок присутності в сечі метаболіту – рубазонової кислоти; дуже рідко – флебіт.

Місцеві реакції: при внутрішньом'язовому введенні - інфільтрати в місці введення.

Підвищена чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз унаслідок застосування цих препаратів); аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (за типом кропив'янка-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або НПЗЗ, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання органів кровотворення; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); вагітність (для парентерального застосування – I та III триместр), період грудного вигодовування; дитячий вік - різні вікові категорії залежно від лікарської форми та способу введення; для парентерального застосування – гостра ниркова або печінкова недостатність.

З обережністю: артеріальна гіпотензія (систолічний АТ нижче 100 мм рт. ст.), зниження ОЦК, нестабільність гемодинаміки (інфаркт міокарда, множинна травма, шок, що починається), серцева недостатність, що починається, висока лихоманка (підвищений ризик різкого зниження АТ). Захворювання, при яких значне зниження АТ може мати підвищену небезпеку (пацієнти з тяжкою ІХС та стенозом артерій головного мозку). Хронічне зловживання алкоголем. При підвищеному ризику розвитку тяжких анафілактичних/анафілактоїдних реакцій у пацієнтів з бронхіальною астмою, особливо в поєднанні з супутнім поліпозним риносинуситом, хронічною кропив'янкою та інші види атопії (алергічних захворювань, у розвитку яких значна роль належить до спадкової хвороби. п.), непереносимість алкоголю (реакція навіть на незначні кількості певних алкогольних напоїв з такими симптомами як свербіж, сльозотеча та виражене почервоніння обличчя). Для парентерального застосування – ІІ триместр вагітності. Для прийому внутрішньо – виражені порушення функції печінки та нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію); біль неясної етіології, особливо в області живота (перед застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем).

При лікуванні хворих, які отримують цитостатичні засоби, а також дітей віком до 5 років лікування метамізолом натрію повинно проводитися тільки під наглядом лікаря.

При виборі способу застосування метамізолу натрію слід враховувати, що парентеральне введення пов'язане з більш високим ризиком анафілактичних/анафілактоїдних реакцій.

Підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості на метамізол натрію може бути обумовлений такими станами: аналгетична бронхіальна астма, особливо з супутнім поліпозним риносинуситом; хронічна кропив'янка; непереносимість алкоголю (підвищена чутливість до алкоголю), на тлі якої навіть при прийомі незначної кількості деяких алкогольних напоїв у пацієнтів виникають чхання, сльозотеча та виражене почервоніння особи, непереносимість алкоголю може свідчити про раніше невстановлений синдром аспіринової астми.

Перед застосуванням метамізолу натрію необхідно провести ретельне опитування пацієнта. При виявленні ризику розвитку анафілактичних реакцій прийом можливий тільки після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі можливого ризику застосування метамізолу натрію. У разі застосування метамізолу натрію у таких пацієнтів необхідне суворе медичне спостереження за їх станом, необхідно мати засоби для надання невідкладної допомоги у разі розвитку анафілактичних/анафілактоїдних реакцій. У схильних пацієнтів може виникати анафілактичний шок, тому пацієнтам з астмою або атопією натрію метамізол слід призначати з обережністю. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактоїдні реакції, також підтверджено ризик їх розвитку у відповідь на застосування інших ненаркотичних аналгетиків/НПЗЗ. Пацієнти, у яких у відповідь на застосування метамізолу натрію виникають анафілактичні або інші імуноопосередковані реакції (наприклад, агранулоцитоз), також схильні до ризику їх розвитку на застосування інших піразолонів та піразолідинів.

На фоні застосування метамізолу натрію були описані загрозливі для життя шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона (ССД) та токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). З появою симптомів ССД і ТЕН, зокрема. прогресуючого висипу на шкірі, часто з бульбашками або ураженням слизової оболонки, лікування метамізолом натрію слід негайно припинити, і в подальшому не проводити у даної категорії пацієнтів. Пацієнти повинні бути обізнані з симптомами даних захворювань. Вони слід ретельно контролювати шкірні реакції, особливо протягом перших тижнів лікування.

При тривалому застосуванні (більше 7 діб) необхідно контролювати картину периферичної крові. На тлі прийому метамізолу натрію можливий розвиток агранулоцитозу. Він виникає дуже рідко, триває не менше тижня, не залежить від дози, може бути важким, загрожувати життю і, в окремих випадках, призводити до смерті. У зв'язку з чим, при виявленні симптомів, таких як невмотивований підйом температури, озноб, болі в горлі, утруднене ковтання, стоматит, ерозивно-виразкові ураження ротової порожнини, вагініт або проктит, зниження кількості нейтрофілів в периферичній крові менше 1500/мм3 необхідно негайно. до лікаря та скасувати метамізол натрію.

У разі розвитку панцитопенії лікування слід негайно припинити, необхідно контролювати показники розгорнутого аналізу крові аж до нормалізації.

Усі пацієнти повинні бути поінформовані про те, що патологічні зміни з боку крові можуть супроводжуватися появою таких симптомів як загальне нездужання, інфекції, стійка лихоманка, утворення гематом, кровотечі, блідість на фоні прийому метамізолу натрію, що потребує негайного звернення до лікаря.

Метамізол натрію може спричинити ізольовані гіпотензивні реакції. Ці реакції можуть мати дозозалежний характер. Ризик таких реакцій також підвищений за попередньої артеріальної гіпотензії, зниження ОЦК або дегідратації, нестабільної гемодинаміки або гострого порушення кровообігу (наприклад, у пацієнтів з інфарктом міокарда або травмою), у пацієнтів з лихоманкою. У зв'язку з цим у таких пацієнтів слід проводити докладну діагностику та встановлювати за ними ретельне спостереження. З метою зниження ризику гіпотензивних реакцій можуть знадобитися превентивні заходи (стабілізація гемодинаміки).

У пацієнтів, у яких зниження артеріального тиску слід уникати будь-якою ціною (наприклад, при тяжкій ІХС або значному стенозі церебральних артерій), метамізол натрію допускається застосовувати при ретельному спостереженні за гемодинамічними параметрами.

Неприпустимим є використання метамізолу натрію для зняття гострого болю в животі до з'ясування їх причини.

У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки рекомендується уникати прийому метамізолу натрію у високих дозах через зниження швидкості його виведення. Необхідно враховувати вміст натрію у засобі особам, які перебувають на дієті з низьким вмістом харчування.

В/в введення слід здійснювати дуже повільно (не більше 1 мл/хв), щоб за перших ознак анафілактичних/анафілактоїдних реакцій можна було б припинити введення, а також для мінімізації виникнення окремих гіпотензивних реакцій.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Враховуючи профіль небажаних реакцій метамізолу натрію, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами, а також при виконанні робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Протипоказаний для парентерального застосування при гострій нирковій недостатності.

Обережно слід застосовувати при виражених порушеннях функції нирок (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію).

Протипоказаний для парентерального застосування при гострій печінковій недостатності.

Обережно слід застосовувати при виражених порушеннях функції печінки (рекомендується застосування низьких доз у зв'язку з можливістю уповільнення виведення метамізолу натрію).

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів похилого віку. У цій категорії пацієнтів слід уникати застосування у високих дозах.

Протипоказаний для прийому внутрішньо для дітей та підлітків віком до 15 років.

Протипоказаний для парентерального застосування у дітей віком до 3 місяців або масою тіла менше 5 кг.

Протипоказаний для внутрішньовенного застосування у дітей віком від 3 до 12 міс.

DALCHIMPHARM OAO (Росія)

Страна производства (на момент написания) Россия.
В нашей онлайн-аптеке можно 24/7 заказать Анальгин раствор для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт Дальхимфарм с доставкой в любой город или село Украины. Купить Анальгин раствор для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт Дальхимфарм можно как по предоплате так и с оплатой при получении. Заказывая товар у нас, Вы получите его в Киеве, Виннице, Кропивницком (Кировограде), Полтаве, Харькове, Днепре, Луганске, Ровно, Херсоне, Донецке, Луцке, Симферополе, Хмельницком, Житомире, Львове, Сумах, Черкассах, Запорожье, Николаеве, Тернополье, Чернигове, Ивано-Франковске, Одессе, Ужгороде, Черновцах и в любом другом городе. Рекомендуем присмотреться к этому товару. Хотите приобрести Анальгин раствор для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт Дальхимфарм быстро? Не проблема, мы отправляем товары в этот же день или на следующий рабочий день после Вашего заказа. Всех благ и крепкого Вам здоровья!
Обращаем Ваше внимание на то, что у этого товара, также, есть такие аналоги: Анальгин раствор для внутримышечного и внутривенного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт., Анальгин раствор для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт., Анальгин раствор для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт., Анальгин раствор для инъекций 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт., Баралгин М раствор для внутривенного и внутримышечного введения 5 мл апмулы 5 шт., Анальгин раствор для внутривенного и внутримышечного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт. Солофарм, Анальгин раствор для инъекций 50% 1 мл 10 шт., Анальгин раствор для внутримышечного и внутривенного введения 500 мг/мл ампулы 2 мл 10 шт., Анальгин раствор для инъекций 50% 2 мл ампулы 10 шт..